Доктрина "зняття корпоративної вуалі": міжнародний приватно-правовий досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Доктрина «зняття корпоративної вуалі»: міжнародний приватно-правовий досвід

Косінова Дарина Станіславівна, кандидатка

юридичних наук, старша викладачка кафедри міжнародного

приватного права та порівняльного правознавства

Діденко Вадим Юрійович, студент II курсу факультету адвокатури

Анотація

У даному науковому дослідженні авторами було наголошено на важливості вивчення змісту нових для національного правового порядку інструментів запобігання зловживанням з боку суб'єктів економічних відносин, що активізувалися в надзвичайних умовах воєнного стану, проголошеного в Україні у зв'язку з повномасштабним вторгненням військових формувань Російської Федерації на її територію; здійснено спробу провести теоретико-правовий аналіз існуючих міжнародно-правових підходів до розуміння доктрини «зняття корпоративної вуалі» як одного із перспективних правових інструментів (механізмів) протидії зазначеному вище різновиду зловживань; текстуально виражено результати дослідження міжнародної та національної судової практики, що стосується зазначеного питання. Виявлено різні доктринальні та правозастосовні підходи до визначення умов, наявність яких виправдовує можливість застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі». За результатами вивчення проблеми, підкреслено те, що українське законодавство (у широкому розумінні даної категорії), що представлено, передусім, Господарським та Цивільним кодексами, а також - Кодексом України з процедур банкрутства містить норми, котрі закріплюють окремі складові доктрини «зняття корпоративної вуалі» і відповідають правовому стандарту іноземних країн (США, Великої Британії і.т.д.). При цьому, зроблено висновок, зміст якого полягає в тому, що згадані норми повинні застосовуватися лише за наявності належних (обґрунтованих і об'єктивних) підстав, що, у свою чергу, необхідно задля збереження значимості і тих сприятливих засад взаємодій між суб'єктами економічних відносин, що випливають з принципу «відокремленого правового характеру юридичних осіб». Було виголошено застереження, що у іншому випадку (тобто, за умови надмірного і не виваженого (свавільного) застосування доктрини «підняття корпоративної вуалі»), можливими є суто негативний вплив на «ініціативність» учасників інтеракцій економічного характеру, а також - деструктивні наслідки для економічного сектору країни загалом, що є недопустимим у надзвичайних воєнних (як і найближчих - поствоєнних) умовах.

Ключові слова: доктрина зняття корпоративної вуалі, обмежена відповідальність, ігнорування корпоративної індивідуалізації.

Kosinova Darina Stanislavivna Candidate of Juridical Sciences (Ph.D.), senior lecturer at the Department of Private International Law and Comparative Jurisprudence, Yaroslav Mudryi National Law University

Didenko Vadym Yuriyovych Second-year student of the Faculty of Advocacy, Yaroslav Mudryi NLU

Doctrine «piercing the corporate veil»: international private legal experience

Abstract

In this scientific article, the authors emphasized the importance of studying the content of new tools for the national legal order to prevent abuse by subjects of economic relations, which were activated in the emergency conditions of the martial law declared in Ukraine in connection with the full-scale invasion of military formations of the Russian Federation on its territory; an attempt was made to conduct a theoretical and legal analysis of the existing international legal approaches to understanding the doctrine of «piercing the corporate veil» as one of the promising legal tools (mechanisms) to counteract the above-mentioned type of abuse; the results of the research of international and national judicial practice related to the specified issue are expressed textually. Various doctrinal and lawenforcement approaches to determining the conditions, the presence of which justifies the possibility of applying the doctrine of «piercing the corporate veil», have been identified. According to the results of the study of the problem, it was emphasized that the Ukrainian legislation (in the broad sense of this category), which is represented, first of all, by the Economic and Civil Codes, as well as by the Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures, contains norms that establish certain components of the doctrine of «piercing the corporate veil» and meet the legal standards of foreign countries (USA, Great Britain, etc.). At the same time, a conclusion was drawn, the meaning of which is that the mentioned norms should be applied only in the presence of proper (substantiated and objective) grounds, which, in turn, is necessary to preserve the importance and those favorable foundations of interactions between subjects of economic relations arising from the principle of «separate legal nature of legal entities». A warning was issued that otherwise (that is, in case of excessive and unconsidered (arbitrary) application of the doctrine of «piercing the corporate veil»), a purely negative impact on the "initiative" of participants in economic interactions is possible, as well as destructive consequences for the economic sector of the country in general, which is unacceptable in extraordinary war (as well as immediate post-war) conditions.

Keywords: the doctrine of removing the corporate veil, limited liability, ignoring corporate individualization.

Вступ

Постановка проблеми. Повномасштабне вторгнення військових формувань Російської Федерації на територію України від 24 лютого 2022 року обумовило деструктивний вплив на нормальний стан суспільних відносин всередині країни, за результатом чого останні зазнали серйозних видозмін (чи, взагалі, припинили своє існування). Зазначене певною мірою стосується і відносин, що складаються у зв'язку зі здійсненням контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм чинного законодавства, предметом регламентації якого є економічна сфера суспільного життя. Послаблення контрольних нормативно-правових та інституційних механізмів (що, варто відзначити, є нормою, в умовах стримування агресивної війни), в сукупності з неналежним рівнем правосвідомості деяких суб'єктів економічних взаємодій, призвели до того, що останні почали більш активно зловживати своїм становищем, знаходити інструменти для обходу закону (чи неявного його порушення), з метою особистого неправомірного збагачення. Зрозуміло, що такий стан речей суто негативно відображається на національній економічній системі, обумовлює появу «зневіри» бізнесу та звичайних громадян у можливість держави забезпечити справедливий лад, правовий порядок як основу, зокрема, інтеракцій економічного характеру. Очевидно, що будь-які прояви останнього є недопустимими і потребують якнайскорішого усунення.

Національна система законодавства та практика його застосування об'єктивують порівняно значне коло правових інструментів, що існують задля протидії можливим (так само як і вже дійсним) зловживанням з боку суб'єктів господарювання. Водночас, природа (відповідно і ефективність) деяких із зазначеного роду інструментів нині залишається спірною та недостатньо вивченою. Зокрема, станом на момент написання даної роботи таким «спірним і мало вивченим» правовим інструментом з протидії (викриття) зловживань деяких суб'єктів економічних відносин є доктрина «зняття корпоративної вуалі».

Аналіз зарубіжної судової практики вже на даному етапі написання роботи дає підстави стверджувати про те, що доктрина «зняття корпоративної вуалі» може служити досить ефективним засобом для викриття суспільно-шкідливих та протиправних зловживань (порушень) в економічній сфері з боку суб'єктів господарювання. Водночас, застосування зазначеної доктрини в рамках національного правопорядку є фрагментарним і не достатньо ефективним, що обумовлюється, зокрема, незначним рівнем науково-теоретичних досліджень цього питання. Такий стан речей фактично позбавляє правоохоронну систему необхідного нормативно-правового інструментарію, важливість і необхідність якого особливо відчутна у надзвичайних умовах, в яких зараз перебуває Україна.

Саме тому, актуальною видається важливість проведення системного дослідження правової природи, змісту, особливостей та можливих недоліків доктрини «зняття корпоративної вуалі», що повинно б стати одним із кроків до сприяння більш ефективному та дієвому застосуванню зазначеної доктрини в межах української правосистеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Справедливо було б відзначити, що свої наукові праці питанню дослідження сутності доктрини «зняття корпоративної вуалі» присвячували порівняно значна кількість українських вчених-правознавців. Серед останніх, особливо хотілося б відзначити таких дослідників як Р.Б. Сабодаш, В.Д. Примак, О.Р. Кібенко, Ю.М. Жорнокуй, Т.М. Карнаух, В.М. Махінчук та інших. Вчені, окрім іншого, спрямовували свої зусилля на аналіз спроб застосувати зазначену доктрину як інструмент викриття зловживань (правопорушень) з боку суб'єктів господарювання національними судами, виділяючи в ході дослідження як здобутки, так і очевидні їх прорахунки. Водночас, варто зазначити про те, що дослідники даного питання по-різному оцінюють природу та характер «зняття корпоративної вуалі», контрарно (а іноді, навіть, контрадикторно) підходять до визначення окремих складових зазначеної доктрини як складного та багатогранного явища. Відсутність усталених та загальноприйнятих поглядів щодо доктрини «зняття корпоративної вуалі» у науково-правових колах, очевидно, не сприяє ефективності її застосування як інструмента запобігання та протидії зловживанням у сфері економічних відносин. Власне, саме необхідність формування узгодженої науково-теоретичної позиції і обумовлює важливість проведення нових досліджень питання «зняття корпоративної вуалі», з фокусуванням власної уваги на попередньо не розглянутих (чи мало досліджених) аспектах, що ще раз підтверджує актуальність написання цієї наукової статті.

З огляду на зазначене, можемо констатувати, що мета даного дослідження визначається комплексно і полягає у наступному: на основі аналізу іноземних та національних науково-правових джерел, зокрема, чинного законодавства України та зарубіжних країн сформулювати власне (авторське) письмово виражене уявлення про зміст (підходи до розуміння), сутність, природу, переваги та недоліки доктрини «зняття корпоративної вуалі» і тим самим здійснити особистий вклад у теоретико-правову розробку даного питання, що у свою чергу, повинно сприяти більш ефективному застосуванню зазначеної доктрини як інструменту протидії порушенням з боку деяких суб'єктів економічної сфери в українській державі.

Виклад основного матеріалу

Доктрина «зняття корпоративної вуалі» є порівняно новою, навіть, для українських науково-правових кіл, не говорячи вже про судову практику. Прийнято стверджувати, що зазначена доктрина як інструмент протидії зловживань в економічному секторі, виникла у країнах загального (прецедентного) права та бере свій початок зі справи «Salomon v. Salomon», котра розглядалася Палатою Лордів у 1897 році і нині вважається однією з ключових справ корпоративного права Великобританії [1].

Суд першої інстанції, при розгляді справи «Salomon v. Salomon» зазначив, що юридична особа є суб'єктом права, що не здатен, в силу особливостей своєї правової природи, діяти самостійно, без рішень осіб, які її створили та (або) контролюють. Саме тому іноді виникає необхідність притягувати до відповідальності перед кредиторами не лише юридичну особу, а й фізичних осіб, котрі є її учасниками. Щоправда, Палата Лордів дійшла іншого висновку, встановивши, що рішення судів першої та другої інстанції, які полягали у спробі розглядати компанію та її засновків разом (невідокремлено), є «непередбаченою законом спробою зняти корпоративну вуаль». Тим самим, вища судова установа Великобританії надала перевагу принципу «обмеженої відповідальності». Однак, не заважаючи на такий результат судового розгляду, саме ця справа стала точкою відліку для розвитку доктрини «зняття корпоративної вуалі».

За умов сучасності принцип «Розмежування відповідальності учасника та юридичної особи» (що тотожний попередньо згаданому принципу «обмеженої відповідальності») залишається однією із фундаментальних (основоположних) засад корпоративного права переважної більшості країн (у тому числі і України). Його зміст полягає в тому, що юридична особа розглядається як окремий (самостійний) суб'єкт правових відносин і, в силу цього, самостійно (особисто) несе відповідальність за своїми зобов'язаннями [2, с. 162]. Зазначений принцип знайшов своє відображення у частині 1, частині 3 статті 96 Цивільного кодексу, котрі, відповідно, мають наступне текстуальне вираження: «Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом» [3, ст. 96].

Принцип «обмеженої відповідальності юридичної особи» є одним із засадничих у корпоративному праві, з огляду на його «привабливість» для учасників приватно-правових відносин. Щонайменше, законодавче закріплення даного принципу є основою для масштабування інвестиційної діяльності: інвестори виявляють готовність вкладати власні ресурси у ризикові проекти, не ставлячи себе під загрозу втрати всіх статків, у разі невдачі. У випадку останньої, суб'єкт інвестиційної діяльності нестиме відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи лише в межах вкладу, а не всього належного йому майна.

Водночас, як свідчить судова практика зарубіжних країн (в певній мірі - і практика національних судових установ), попередньо згаданий принцип втрачає своє абсолютне значення, з огляду на все більш широке застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі» як інструменту протидії зловживань обмеженою відповідальністю юридичної особи. В цілому, це є нормальним явищем, у зв'язку з тим, що принцип «обмеженої відповідальності юридичної особи» все частіше (особливо, в надзвичайних умовах воєнного стану) використовується недобро-совісними засновниками (учасниками) юридичної особи задля обману кредиторів (інших суб'єктів економічних взаємодій) та порушення їх прав і законних інтересів, внаслідок чого виникає дисбаланс у відносинах між первинно юридично рівними учасниками приватно-правових відносин.

Варто зазначити, що у сучасній науці немає єдиного підходу до визначення змісту даної доктрини, підстав її застосування, обставин, коли «корпоративна вуаль» не може бути знятою і.т.д.

Так, наприклад, І.В. Григораш у власній науковій роботі пропонує розглядати під доктриною «зняття корпоративної вуалі» систему методів, прийомів і практики суду, а так само - певних судових дій, що полягають у перенесенні прав і обов'язків одного суб'єкта на іншого, що прикриває себе «корпоративною вуаллю» [4, с. 76].

У свою чергу, І.В. Спасибо-Фатєєва, характеризуючи доктрину «зняття корпоративної вуалі» зазначила, що «...юридична особа - це окремий, автономний від засновників суб'єкт. Однак в разі встановлення іншого, тобто дій засновників /учасників «під прикриттям», для них повинні настати певні негативні наслідки» [5, с.277].

Однак перш ніж перейти до аналізу різних підходів до визначення змісту доктрини «зняття корпоративної вуалі», хочемо наголосити на особливостях формулювання її назви. Річ в тім, що серед дослідників-правознавців існують прихильники розмежування сутності термінів «зняття корпоративної вуалі» та «підняття корпоративної вуалі». Під останнім пропонують розглядати правовий інструмент, котрий необхідний для «погляду за спину компанії. визначення володільця акцій для певної законної мети», в той час як під «зняттям» розуміють «визначення прав та обов'язків, ступеня законності діяльності компанії» [6, р. 287]. Водночас, варто зазначити, що такий підхід не отримав широкої підтримки ані серед теоретиків, ані серед суб'єктів правозастосовної діяльності, з огляду на що, у даній статті ми будемо послуговуватися якнайбільш широким формулюванням терміну «зняття корпоративної вуалі».

Як зазначається у відкритих англомовних інтернет-ресурсах, під «зняттям корпоративної завіси (вуалі)» необхідно розуміти таку ситуацію, коли компетентний суб'єкт влади (мається на увазі суд) своїм рішенням скасовує обмежену відповідальність юридичної особи і покладає на її учасників (засновників) персональну відповідальність за борги цієї юридичної особи [7]. Інакше кажучи, можна констатувати, що доктрина «зняття корпоративної вуалі» передбачає в собі можливість перенесення відповідальності за зобов'язаннями з юридичної особи на її засновників (учасників). Зазначений висновок є абсолютно правильним, водночас, очевидно, що таке його формулювання є занадто звуженим і не відповідає всій багатогранній сутності доктрини «зняття корпоративної вуалі».

Задля того, щоб з'ясувати зміст доктрини «зняття корпоративної вуалі», першочергово, необхідно звернути увагу на підстави її застосування як інструмету запобігання та протидії зловживанням (правопорушенням) правовою природою юридичної особи. Суди у різні часи по-різному підходили до визначення природи зазначеної підстави. Так, наприклад, Окружний суд Східного округу штату Вісконсіна (США) United States v. Milwaukee Refrigerator Transit Co. зазначив наступне: «Корпорація, відповідно до загальноприйнятого уявлення, буде розглядатися як юридична особа... до тих пір, коли поняття юридичної особи буде використовуватися для порушення публічних інтересів, прикриття або заперечення правопорушень.у таких випадках Закон буде розцінювати корпорацію як асоціацію осіб» [8]. Інакше кажучи, можна зробити висновок про те, що суд констатував про загальність (первинність) принципу відокремленості (самостійності) юридичної особи як суб'єкта приватно-правових відносин. Водночас, судом було встановлено, що у випадку використання такої «відокремленості» у недобросовісних цілях (зокрема, задля прикриття зловживань та уникнення юридичної відповідальності) цей принцип може ігноруватися і юридична особа, внаслідок цього, буде розглядатися вже як група об'єднаних осіб.

Справедливо відзначити, що такої позиції щодо підстави застосування принципу «зняття корпоративної вуалі» дотримуються й судові установи інших країн. Так, Верховний Суд Індії, у рішенні по справі « Juggilal Kamlapat, Kanpur vs Commissioner Of Income-Tax» від 31 липня 1969 р. відзначив, що корпоративна вуаль підлягає зняттю лише у тому випадку, коли «фікція корпоративної особи використовується задля ухилення від обов'язків, покладених на зобов 'язаних суб'єктів законом» [9, п.50]. У свою чергу Палата Лордів Великобританії, у справі Woolfson v Strathclyde Regional Council, що розглядалася нею у 1978 році винесла рішення, в якому, зокрема, об'єктивувала тезу про те, що корпоративна вуаль (завіса) підлягає зняттю лише за тих обставин, коли існують реальні підстави стверджувати про те, що компанія є лише «фасадом, котрий приховує справжні факти» [10, абз.3]. Інакше кажучи, суди єдиним чином характеризують підставу застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі»: зловжи-вання принципом відокремленості корпорації (юридичної особи, її майна) від майна її засновників та інших учасників.

Найбільш релевантним прикладом зазначеного може бути випадок, коли юридична особа використовується її засновниками (учасниками) задля ухилення від податків. Так, у справі Income Tax Commissioner, Madras vs Sri Meenakshi Mills, Madurai Верховний Суд Індії встановив, що «У деяких виняткових випадках Суд має право скасувати завісу юридичної особи та звертати увагу на економічні реалії за юридичним фасадом... Наприклад, Суд має право ігнорувати юридичну особу, якщо вона використовується за ухилення від сплати податків або для обходу податкових зобов 'язань» [11, h-note].

При цьому, правильно було б наголосити на тому, що доктрина «зняття корпоративної вуалі» може застосовуватися у випадку використання юридичної особи в якості фасаду для прикриття недобросовісної (протиправної) діяльності як групи учасників (засновників), так і одного учасника (засновника). Так, практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) передбачає можливість, використання в якості правового інструменту припинення зловживань, доктрини «зняття корпоративної вуалі» у випадку, коли учасник юридичної особи, де-факто, одноосібно здійснює корпоративне управління нею: тобто, коли юридична та фізична особа нерозривно пов'язані і з фактичної точки зору можуть ідентифікуватися як одне ціле [напр. 12].

Поряд з цим, варто відмітити, що законодавство та судова практика низки країн, передбачає можливість застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі» по відношенню до юридичної особи, засновники (учасники) якої своїми діями або бездіяльністю сприяли виникненню боргів у такої юридичної особи або перетворили її на неспроможного економічного суб'єкта. У даному випадку доктрина застосовується для того, щоб притягнути учасників до відповідальності перед кредиторами за зобов'язаннями юридичної особи, котрі виникли внаслідок їх недобросовісної (шкідливої) поведінки. Для прикладу, Федеральний суд правосуддя ФРН у справі OLG Бремен від 17 вересня 2001 року, тлумачачи положення Німецького цивільного уложення, встановив, що акціонери підлягають цивільно-правовій відповідальності у тому випадку, коли їх втручання «знищило компанію» (existenzvernichtender Eingriff) [13, пар. 13]

Водночас, справедливо було б зазначити, що національне законодавство зарубіжних країн не обмежується зазначеним і формулює додаткові підстави, за наявності яких можливим (і належним) є застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі». Для прикладу, Закон про компанії Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, який був прийнятий парламентом у 1985 році, встановлює, що крім використання компанії як фасаду для уникнення відповідальності, підставою застосування доктрини, яка є предметом цього дослідження, є також «наявність агентських відносин між материнською та дочірньої компанією з прямою вказівкою на такі відносини в корпоративних документах» [14, a.24 P. IV].

Класичний приклад зазначеного був відображений у статті Йельського юридичного журналу, авторства Вільяма Дугласа і Керола Шанкса. Науковці описали ситуацію, коли в основі готельної мережі лежить маловідома компанія, у володінні якої знаходиться будівля готелю (відповідно, саме на цю компанію покладаються податкові та іншого роду зобов'язання). При цьому, вона має материнську юридичну особу, яка служить в якості «імені, для приваблювання клієнтів». Маловідомість першої компанії робила утрудненим подання позовів з боку споживачів готельних послуг, у випадку порушення їх прав та законних інтересів, а штучно створена перманентна заборгованість дочірньої компанії перед материнською - обумовлювала те, що перша не мала достатньої кількості активів, якими можна було б розрахуватися за зобов'язаннями з іншими кредиторами. Звичайно, що така модель ведення бізнесу суперечила загальновизнаним правовим принципам добросовісності та справедливості, а тому суди, у подібних випадках, застосовували доктрину «зняття корпоративної вуалі», викриваючи при цьому агентські відносини між материнською та дочірньою компаніями, що у свою чергу, ставало підставою для притягнення першої до цивільно-правової відповідальності [15, с.309].

Поряд з цим, судова практика в якості підстави до застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі» пропонує розглядати неналежну «публічну політику» юридичної особи. Найбільш яскравим прикладом у цьому випадку може бути справа «Daimler Co. LTD. проти Continental Tire and Rubber Co. (Great Britain) Ltd», рішення по якій було винесено Палатою Лордів Великої Британії у 1916 році. Обставини справи мали місце у розпал Першої світової війни, де Велика Британія та Німеччина виступили у якості ворожих сторін. Суд Великобританії у даній справі підняв корпоративну завісу для того, щоб встановити ворожий характер компанії Continental Tire (виявилося, що всі її акціонери були німцями за громадянством чи кровним походженням) і на основі цього, примусити останню відповідати за власними (зокрема, податковими) зобов'язаннями [16].

З огляду на вище зазначене, вбачається за можливе стверджувати про те, що законодавство і судова практика зарубіжних країн об'єктивує низку різнопланових обставин, котрі можуть розглядатися як підстави застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі». Водночас, вважаємо за доцільне погодитися з тим, що зазначена доктрина, як інструмент протидії (припинення) зловживань природою юридичної особи з боку окремих недобросовісних суб'єктів економічних взаємодій, в окремих випадках, може характеризуватися невиправданістю та деструктивною природою. Так, А.В. Дульська вказує на те, що доктрина здатна суттєво обмежувати низку переваг, які притаманні корпоративній моделі ведення підприємницької діяльності. Зокрема, як зазначає дослідниця, з огляду на можливість «зняття корпоративної вуалі» акціонери корпорації надають перевагу тому, щоб остання не брала на себе навіть виправданих ризиків, адже у випадку, коли зазначені ризики не виправдають себе і об'єктивуються у вигляді надмірних боргових зобов'язань корпорації, існує небезпека того, що акціонерам доведеться нести відповідальність за цими зобов'язаннями всім своїм майном [2, 162].

Звичайно, що такий стан речей суто негативно відображається на ініціативності бізнесу, а отже - і на економічній системі загалом. Саме тому, повинні мати місце чіткі межі застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі», критерії, лише за виключної наявності яких, можливим було б її використання як відповідного правового інструменту. Безперечно, що згадані критерії вже були сформульовані у міжнародній правозастосовній практиці, однак, єдиного погляду щодо їх змісту нині не існує.

Так, відомий дослідник Фредерік Джеймс Пауел наполягав на тому, що у будь-якому випадку варто виокремлювати дві обставини, лише за наявності яких можливе застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі»: по- перше, наявність фактів, які вказують на те, що юридична особа використовується її учасниками лише як «інструмент» (фасад) для ведення господарської діяльності, з ігноруванням принципу «відокремленості юридичної особи» (такими фактами можуть виступати неплатоспроможність юридичної особи, перманентна заборгованість перед іншою особою тощо). По-друге, необхідним є встановлення обставин, що свідчать про використання юридичної особи задля вчинення неправомірних (злостивих) дій, котрі суперечать приписам законодавства, яке є застосовним до діяльності відповідної особи, та принципам приватно-правових відносин [17, с.54].

У свою чергу, Високий суд Англії та Уельсу (відділ у справах сім'ї), постановляючи рішення по справі Ben Hashem v Al Shayif, дійшов висновку, що застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі» можливо лише за наявності «непристойності» [18, пар. 182]. Водночас, Суд наголосив на тому, що власність і контроль над юридичною особою не є самодостатніми підставами для того, щоб виправдати застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі (завіси)». Крім того, було визначено, що корпоративну завісу не можна зняти лише за тому, що це відповідає інтересам правосуддя [18, пар. 20].

Як вже зазначалося вище, окремі елементи доктрини «зняття корпоративної вуалі» знайшли своє закріплення в українському законодавстві. Так, у ч.6 ст. 126 Господарського кодексу України передбачено можливість притягнення холдингової компанії до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями корпоративного підприємства, у тому випадку, коли буде встановлено, що через її дії чи бездіяльність таке підприємство було доведено до неплатоспроможності або банкрутства [19, ст. 126].

У свою чергу, у абзаці 2 частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що «у разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями» [20, ст. 61]. Тобто, національне законодавство передбачає обставини, за яких можливо ігнорування принципом «відокремленості юридичної особи». При чому, судова практика (яка, варто відзначити, станом на момент написання роботи є не надто поширеною) виокремлює поведінку, за яку засновника (учасника) юридичної особи може бути притягнуто до юридичної відповідальності: «прийняття ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності., надання вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій, призначення на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи» [21, д.122] і.т.д.

Окреслений підхід національного законодавця (так само як і підхід національного правозастосовця) уявляється таким, що відповідає об'єктивній реальності; узгоджується з принципом розумності та міжнародно-правовими стандартами. Водночас, вважаємо, що підстави, умови та інші обставини, що стосуються застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі» повинні деталізуватися не лише в текстах судових рішень, а і у нормах закону, що цілком би відповідало засадам правової визначеності і стало одним із кроків до більш впевненого застосування судами зазначеної доктрини як інструменту запобігання та протидії зловживанням принципом «відокремленості юридичної особи».

Таким чином, на основі вище зазначеного, вважаємо за необхідне зробити наступні висновки. Корпоративна вуаль як правове явище відмежовує юридичну особу від її учасників (засновників) та інших осіб і ґрунтується на принципі «відокремленості юридичної особи», який полягає, зокрема, у тому, що юридична особа самостійно несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, не залежно від своїх учасників, засновників чи інших пов'язаних осіб.

Водночас, об'єктивним є те, що дотримання принципу «відокремленості юридичної особи» повинно відповідати основоположним цілям права і принципам приватно-правових відносин (справедливості, добросовісності і.т.д.). Саме тому, у випадку використання «корпоративної вуалі» з протиправними (злостивими) намірами, необхідним і належним видається те, що компетентні суб'єкти судової влади у державах різних правових систем можуть застосувати доктрину «зняття корпоративної вуалі», тим самим притягнувши учасників, засновників та іншим чином пов'язаних з юридичною особою суб'єктів права до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями цієї юридичної особи.

В Україні окремі елементи доктрини «зняття корпоративної вуалі» як інструменту протидії зловживання принципом «відокремленості юридичної особи» нормативно закріплені у Господарському кодексі та Кодексі України з процедур банкрутства. Деталізація зазначених елементів здійснюється на рівні нечисленних на момент написання роботи постанов Верховного Суду. Водночас, переконані, що окремі, відображені у цих постановах висновки (зокрема ті, що згадувалися у даному дослідженні) повинні бути закріплені саме на законодавчому рівні, задля унеможливлення свавільного застосування доктрини «зняття корпоративної вуалі» та порушень балансу інтересів суб'єктів приватно-правових відносин.

Література

доктрина корпоративна вуаль

1. Вчитель права. Листопад 2013 р. Salomon проти Salomon - Короткий опис справи. URL: https://www.lawteacher.net/cases/salomon-v-salomon.php7vrelM (дата звернення: 05.05.2023).

2. Дульська А. Доктрина корпоративної завіси в міжнародному комерційному арбітражі: погляд з української точки зору. Jurnalul Juridic National: Teorie si practica. 2016. С. 161--163. URL: http://www.jurnaluljuridic.in.ua/ archive/2016/2/part_2/35.pdf (дата звернення: 05.05.2023).

3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 05.05.2023).

4. Григораш І.В. Зависимые лица в гражданском праве: опыт сравнительно-правового исследования. М.: Волтерс Клувер. 2007. 184 с.

5. Спасибо-Фатєєва І.В. Щодо вдосконалення правового регулювання відповідальності учасників корпоративних правовідносин. Модернізація цивільно-правової відповідальності (Матвєєвські цивілістичні читання). Київ. 2019. С. 275-279

6. Пейн Дж. Підняття корпоративної завіси: переоцінка винятків щодо шахрайства // The Cambridge Law Journal. - 1997. - T. 56, № 2. - C. 284-290.

7. Шон Хогл. Застереження «Жодних позовів проти інших»: тому що проколоти корпоративну вуаль не така вже й велика справа. 12 жовтня 2022 р. URL: https://www.lexology.com/ library/ detail.aspx?g=29004 d5f-ffb1-4d52-8bcf28924994ff2a (дата звернення: 07.05.2023).

8. Окружний суд США Східного округу Вісконсіна. США проти Milwaukee Refrigerator Transit Co., 145 F. 1007 (1906). 1906 URL: https://cite.case.law/f7145/1007/ (дата зверн.: 07.05.2023).

9. Верховний суд Індії. Юггілал Камлапат, Канпур проти Уповноваженого з податку на прибуток 31/07/1969. URL: https://indiankanoon.org/doc/1485326/ (дата звернення: 07.05.2023).

10. Палата Лордів. Вулфсон проти Стратклайдської регіональної ради. 15 лютого 1978 року. URL: http://uniset.ca/other/cs5/1978SLT159.html (дата звернення: 07.05.2023).

11. Верховний суд Індії. Уповноважений з податку на прибуток,... проти Sri Meenakshi Mills Ltd. & Ors 25/10/1966 р. URL: https://indiankanoon.org/doc/503166/ (дата зверн.: 09.05.2023).

12. Альберт та інші проти Угорщини (Albert and Others): Постанова ЄСПЛ. Скарга № 5294/14. 29 січня 2019 року. URL: https://laweuro.com/?p=757 (дата звернення: 09.05.2023).

13. Федеральний суд ФРН. Постанова від 17. 9. 2001 - II ZR 178/99; OLG Бремен; LG Бремен. URL: https://lexetius.com/2001,1224 (дата звернення: 09.05.2023).

14. Закон про компанії 1985 URL:. http://images.policy.mofcom.gov.cn/article/201512/ 1449711478109.pdf (дата звернення: 09.05.2023).

15. Дуглас В.О., Шанкс Ч.М. Ізоляція від відповідальності через дочірні корпорації // The Yale Law Journal. 1929. Vol. 39, Is. 2. URL: https://digitalcommons.law.yale.edu/ylj/vol39/iss2/2 (дата звернення: 10.05.2023).

16. Індійський юрид. портал. Daimler проти Continental Tire and Rubber Co. (1916) AC 307. URL: https://www.ilms.academy/blog/lift-of-corporate-veil#footnote-6 (дата зверн.: 10.05.2023).

17. Пауелл Ф. Дж. Материнські та дочірні корпорації. Чикаго. 1931. URL: https://lawcat.berkeley.edu/record/388824 (дата звернення: 09.05.2023).

18. Високий суд Англії та Уельсу. Справа Бен Хашем проти Аль Шаїфа [2008] URL: https://www.casemine.com/judgement/uk/5a8ff77060d03e7f57eac719 (дата зверн.: 11.05.2023).

19. Господарський кодекс України. 16 січня 2003 року № 436-IV. URL: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/436-15#Text (дата зверн.: 11.05.2023).

20. Кодекс України з процедур банкрутства. 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text (дата зверн.: 11.05.2023).

21. Верховний Суд у складі колегії суддів КГС Постанова, від 22.04.2021. Справа № 915/1624/16. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97451198 (дата звернення: 11.05.2023).

References

1. Vchytel prava. Lystopad 2013 r. Salomon proty Salomon - Korotkyi opys spravy. Law Teacher. November 2013. Salomon v Salomon - Case Summary. Retrieved from: https://www.lawteacher. net/cases/salomon-v-salomon.php?vref=1 [in English].

2. Dulska A. Pronyzuvannia doktryny korporatyvnoi zavisy v mizhnarodnomu komertsiinomu arbitrazhi: pohliad z ukrainskoi tochky zoru [Piercing the corporate veil doctrine in international commercial arbitration: view from the Ukrainian perspective]. Jurnalul Juridic National: Teorie si practica. 2016. APRILIE. P. 161--163. Retrieved from: http://www.jurnaluljuridic.in.ua/ archive/2016/2/part_2/35.pdf [in English].

3. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [Civil Code of Ukraine]. dated January 16, 2003 No. 435-IV. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text [in Ukrainian].

4. Hryhorash I.V. Zavysymye lytsa v hrazhdanskom prave: opyt sravnytelno-pravovoho yssledovanyia. [Grigorash I. Dependent persons in civil law: experience of comparative legal research] M.: Volters Kluver. 2007. 184 s. [in Russian].

5. Spasybo-Fatieieva I.V. Shchodo vdoskonalennia pravovoho rehuliuvannia vidpovidalnosti uchasnykiv korporatyvnykh pravovidnosyn. Modernizatsiia tsyvilno-pravovoi vidpovidalnosti [Thanks-Fateeva I.V. Regarding the improvement of the legal regulation of the responsibility of participants in corporate legal relations. Modernization of civil liability] (Matveyev's civic readings). Kyiv. 2019. P. 275-279 [in Ukrainian].

6. Pein Dzh. Pidniattia korporatyvnoi zavisy: pereotsinka vyniatkiv shchodo shakhraistva. [Payne J. Lifting the Corporate Veil: A reassessment of the fraud exception]. // The Cambridge Law Journal.. - 1997. - T. 56, № 2. - C. 284-290. [in English].

7. S hon Khohl. Zasterezhennia «Zhodnykh pozoviv proty inshykh»: tomu shcho prokoloty korporatyvnu vual ne taka vzhe y velyka sprava. [Sean Hogle. The `No Recourse Against Others' Clause: Because Piercing The Corporate Veil Isn't That Big A Deal]. 2022. Retrieved from: https://www.lexology.com/library/detail.aspx?g=29004d5f-ffb1-4d52-8bcf28924994ff2a [in English].

8. Okruzhnyi sud SShA dlia Skhidnoho okruhu Viskonsina. Spolucheni Shtaty proty Milwaukee Refrigerator Transit Co. [US District Court for the Eastern District of Wisconsin. United States v. Milwaukee Refrigerator Transit Co.]. Retrieved from: https://cite.case.law/f/145/1007/ [in Eng.].

9. Verkhovnyi sud Indii. Yuhhilal Kamlapat, Kanpur proty Upovnovazhenoho z podatku na prybutok [Supreme Court of India. Juggilal Kamlapat, Kanpur vs Commissioner Of IncomeTax]. 31 July, 1969. Retrieved from: https://indiankanoon.org/doc/1485326/ [in English].

10. Palata Lordiv. Vulfson proty Stratklaidskoi rehionalnoi rady. [Woolfson v Strathclyde Regional Council]. February 15, 1978. Retrieved from http://uniset.ca/other/cs5/1978SLT159.html [in Eng.].

11. Verkhovnyi sud Indii. Upovnovazhenyi z podatku na prybutok,... proty Sri Meenakshi Mills Ltd. & inshi. [SCI The Commissioner Of Income-Tax, vs Sri Meenakshi Mills Ltd. & Ors.] Resolution dated October, 25, 1966. Retrieved from: https://indiankanoon.org/doc/503166/ [in English].

12. Albert ta in. proty Uhorshchyny (Albert and Others): Post. YeSPL. [Albert and Others v. Hungary (Albert and Oth.): Judgment of the ECtHR]. Retrieved from: https://laweuro.com/?p=757 [in Eng.].

13. Federalnyi sud FRN. Post.. [Federal Court of Germany. Resolution] Res. dated September 17, 2001 - II ZR 178/99; OLG Bremen. Retrieved from: https://lexetius. com/2001,1224 [in German].

14. Zakon pro kompanii. [Companies Act]. Retrieved from: http://images.policy.mofcom.gov.cs/ article/201512/ 1449711478109.pdf [in English].

15. Douglas W.O., Shanks C.M. Izoliatsiia vid vidpovidalnosti cherez dochirni korporatsii. [Insultation From Liability Through Subsidiary Corporations] // The Yale Law Journal. 1929. Vol. 39, Is. 2. Retrieved from: https://digitalcommons.law.yale.edu/ylj/vo l39/iss2/2 [in English].

16. Indiiskyi yurydychnyi portal. Daimler proty Continental Tire and Rubber Co. [Indian Law Portal. Daimler co v. Continental Tyre and Rubber co.]. (1916) AC 307. Retrieved from: https://www.ilms. academy/blog/lift-of-corporate-veil#footnote-6 [in English].

17. Powell F.J. Materynski ta dochirni korporatsii [Parent and Subsidiary Corporations]. Chicago.. 1931. Retrieved from: https://lawcat.berkeley.edu/record/388824 [in English].

18. Vysokyi sud Anhlii ta Uelsu. Sprava Ben Khashem proty Al Shaifa. [England and Wales High Court. Ben Hashem v Al Shayif]. Retrieved from: https://www.casemine.com/ judgement/uk/5a8ff 77060d03e7f57eac719 [in English].

19. Hospodarskyi kodeks Ukrainy. [Economic Code of Ukraine]. January 16, 2003 No. 436-IV. Retrieved from: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/436-15#Text [in Ukrainian].

20. Kodeks Ukrainy z protsedur bankrutstva. [Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures. 2018 No. 2597-VHI]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19#Text [in Ukrainian.].

21. Verkhovnyi Sud u skladi kolehii suddiv KHS. Postanova [The Supreme Court as a member of the panel of judges of the Commercial Court of Cassation]. Resolution dated 04/22/2021. Case No. 915/1624/16. Retrievedfrom: https:erevestr.cotig.gov.ua/I<evie\\79741ll 98 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru