Правовий статус служби комплаєнсу в банках України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правовий статус служби комплаєнсу в банках України

Шелудько С.А.

Кандидат економічних наук, доцент, керівник проектів та програм Департаменту оцінки та заставних операцій, ПАТ Акціонерний банк "Південний", м. Одеса, Україна

Анотація

Розглянуто джерела норм щодо правового статусу служби комплаєнсу в українських банках, встановлено, що до складу такої служби належить головний комплаєнс-менеджер і підрозділ з комплаєнсу. Визначено структуру правового статусу цих суб'єктів, що складається з прав, обов'язків, гарантій та ресурсів для забезпечення функціонування. Виокремлено основні завдання головного комплаєнс-менеджера банку, представлено його права та обов'язки. Зазначено, що кваліфікаційні вимоги до кандидата на цю посаду складаються з вимог щодо бездоганної ділової репутації та належної професійної придатності, проаналізовано відповідні критерії. Обґрунтовано обмеження, гарантії та ресурсне забезпечення діяльності головного комплаєнс-менеджера. Визначено ключові завдання підрозділу з комплаєнсу, проаналізовано його права та обов'язки. Доведено, що в Україні усталена гібридна модель організації служби з комплаєнсу, що випливає з правового статусу суб'єктів, що її складають. Ключові слова: комплаєнс; банк; правовий статус; комплаєнс-офіцер; ділова репутація.

LEGAL STATUS OF THE COMPLIANCE OFFICE IN UKRAINIAN BANKS

Sergii Sheludko

Ph.D. (Economics), Associate Professor, Project & Program Manager of the Department of Valuation and Collateral Operations, Pivdenny Bank PJSC, Odesa, Ukraine комплаєнс менеджер правовий

The paper considers the sources of norms regarding the legal status of the compliance office in Ukrainian banks, which consist of the Law of Ukraine "On Banks and Banking Activities" and secondary legal acts of the NBU. It is been established that such an office includes a Chief Compliance Manager and a Compliance Un^t. It is determined the structure of the legal status of these entities, consisting of rights, obligations, guarantees and resources for ensuring activity. It is identified the main tasks of a bank's Chief Compliance Manager: general management of compliance, coordination of compliance risk management, participation in the formation of the bank's local law system, reporting on compliance risk and other excessive risks, informing the NBU about facts of unacceptable behavior and conflicts interests in a bank. It is presented the rights and duties of this official. It is noted that the qualification requirements for a candidate for this position consist of requirements for an impeccable business reputation and proper professional suitability. It is determined that deontological requirements include compliance with the law and public order, fulfillment of financial obligations, proper performance of professional activities and responsibility when holding positions and owning a significant share in financial institutions. It is substantiated the limitations, guarantees and resource provision of the activities of a Chief Compliance Manager. It is established that the legislation does not provide for a detailed description of the legal status of other compliance officers of a bank, so it is advisable to extend the relevant provisions regarding the Compliance Unit to its employees. It is defined the key tasks of such a structural unit of a bank, analyzed its rights and obligations. It is proven that Ukraine currently has an established hybrid model of the organization of the compliance office, which is explained by the concentration of special knowledge and responsibility for compliance risk management on a specialized unit with the possibility of delegating certain tasks and powers to the level of bank's business units.

Key words: compliance; bank; legal status; compliance officer; business reputation.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Банківська діяльність широко відома як одна з найбільш регульованих галузей. Така увага з боку законодавців і регуляторів пояснюється не лише потенційними можливостями, що їх дають неконтрольовані банківські операції для грабіжників і шахраїв, - більш значущою в очах органів публічної влади функцією банківської системи є акумуляція, збереження та розпорядження нею тимчасово вільними коштами населення та підприємств, що становить критично важливий інтерес для всього суспільства. Служба комплаєнсу, головним завданням якої є забезпечення стану дотримання банком регулятивних та інших застосовних вимог, для виконання своїх функцій повинна мати відповідний статус, включно з повноваженнями та ресурсами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Питання правового статусу підрозділу та посадових осіб, що забезпечують комплаєнс у банках, досі не отримали постійного місця в науковому дискурсі вітчизняних правників. Окремі аспекти корпоративного комплаєнсу розглянуто О. Ковалишиним, який зазначає, що, хоча в підзаконних актах встановлено обов'язок банків створювати підрозділи з комплаєнсу, законодавство не містить зобов'язань дотримуватися корпоративних практик [1, с. 71-72]. Ґрунтовно проаналізовано організаційно-правові основи комплаєнсу (в т.ч. й у банках) М. Можаровським, який визначає такі засади дієвої служби комплаєнсу: визначення виняткового переліку правомочностей комплаєнс-контролерів, опрацювання методології комплаєнс-функції, визначення структури служби комплаєнсу та переліку суб'єктів, які мають право здійснювати відповідні заходи, встановлення відповідальності, що покладається на підприємство при неефективному дотриманні норм [2, с. 113-115].

Серед закордонних науковців відмічаємо більший інтерес до теми: зокрема, Ш. Гріффіт детально аналізує правові засади організації служби комплаєнсу, включаючи галузеві відмінності в основних завданнях, ієрархії, бюджетуванні та кадровому забезпеченні, способах вимірювання ефективності [3, с. 2099-2106]. Дж. Міллер у своїй ґрунтовній праці вдається у ще більші деталі: окрім визначення статусу та функцій головного комплаєнс-офіцера та його підлеглих, аналізує також специфіку повноважень з упровадження локальних норм, принципи укладання комплаєнс-програм, засади службових розслідувань щодо порушення корпоративних норм, способи закріплення відповідальності за персоналом і механізми анонімних повідомлень з питань комплаєнсу [4, с. 223-394].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Новизна та вузька спеціалізація теми певною мірою пояснює відсутність уваги до неї; додатково ускладнює дослідження цього питання розпорошеність відповідних норм, що містяться в численних підзаконних актах НБУ. Комплексний аналіз і виклад засад правового статусу банківської служби комплаєнсу, відтак, є актуальним дослідницьким завданням.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статі є дослідження правових джерел норм з регулювання організації та діяльності служби комплаєнсу в українських банках, що дозволить визначити та охарактеризувати її правовий статус.

Виклад основного матеріалу дослідження. Організація заходів із забезпечення дотримання норм (комплаєнсу), моніторингу та контролю за цим процесом вимагає відповідного інституційної основи - створення служби комплаєнсу, складовими якої є головний комплаєнс-офіцер і підрозділ з комплаєнсу. Аналізуючи положення законодавства та актів НБУ, можна дійти висновку, що в українських банках службу комплаєнсу організовано за гібридною моделлю з, переважно, моніторинго-центричним архетипом. Зокрема, на це вказують норми Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, згідно з яким функції працівника, відповідального за проведення фінансового моніторингу в банку, може виконувати особа, що одночасно є керівником підрозділу з комплаєнсу [5, п. 79].

Законодавець встановив, що підрозділ з комплаєнсу та головний комплаєнс-менеджер банку діють на підставі внутрішнього положення (зазвичай має назву "Положення про департамент / управління / центр / відділ комплаєнсу"), яке затверджується Радою банку [6, ст. 44]. Саме в цьому документі впорядковано викладаються елементи правового статусу цих підрозділів і пов'язаних посадових осіб.

Загальноприйнятий погляд на правовий статус визначає його як сукупність прав і обов'язків, що реалізуються конкретними суб'єктами згідно із законодавством [7, с. 86-87]. Стосовно статусу посадових осіб і структурних підрозділів банку доцільно залічувати до його складу також гарантії, надані суб'єкту для виконання покладених на нього завдань - в першу чергу, мова йде про обмеження управлінського впливу та заборону втручатися в роботу фахівців з комплаєнсу, а також фінансове забезпечення діяльності підрозділу та грошову винагороду окремих співробітників.

Посада головного комплаєнс-офіцера (CCO, англ. Chief compliance officer) в українських банках отримала назву головного комплаєнс-менеджера, що загалом іде врозріз із міжнародною практикою [4, с. 223-224], проте підкреслює управлінський статус цієї особи. До основних завдань головного комплаєнс-менеджера банку законодавство відносить таке:

- загальне керівництво напрямком комплаєнсу;

- координацію управління комплаєнс-ризиком;

- участь у формуванні системи локального права банку;

- звітування перед Радою банку, Комітетом з управління ризиками та Правлінням щодо комплаєнс-ризику та інших надмірних ризиків, на які може наражатися банк у своїй діяльності;

-інформування НБУ про факти неприйнятної поведінки та конфлікти інтересів в банку в умовах бездіяльності Ради банку щодо виявлених порушень [8, п. 3, 40-2].

Задля досягнення цих завдань головний комплаєнс-менеджер має право: незалежно (без втручання з боку Правління банку) виконувати свої обов'язки [8, п. 35]; бути присутнім на засіданнях Правління та його колегіальних органів [8, п. 41]; накладати заборону (вето) на рішення Правління та інших колегіальних органів у випадках, установлених Радою банку [8, п. 28]; безпосередньо та без обов'язкового інформування про це членів Правління обговорювати питання щодо ризиків з Радою банку [8, п. 32]; отримувати доступ до необхідної (в рамках виконання службових обов'язків) інформації, вимагати сприяння в наданні такої інформації від співробітників банку [8, п. 32]; отримувати адміністративну підтримку з боку Правління банку [8, п. 36]; суміщати функції відповідального за проведення фінансового моніторингу [5, п. 79; 8, п. 43]; виконувати додаткові функції якщо вони не суперечать законодавству [8, п. 40-2].

Разом із тим, головний комплаєнс-менеджер банку зобов'язаний: відповідати вимогам законодавства та правових актів НБУ, кваліфікаційним вимогам [6, ст. 19]; підпорядковуватися Раді банку та звітувати перед нею [6, ст. 44; 8, п. 32]; надавати звіти, повідомлення та висновки на запит Комітету з управління ризиками банку стосовно допущених порушень та інших питань, пов'язаних з комплаєнсом [8, п. 33-1]; щонайменше раз на квартал (у випадках, передбачених законодавством - частіше) звітувати про оцінку комплаєнс-ризику перед Радою, Комітетом з управління ризиками та Правлінням банку [8, п. 323]; невідкладно інформувати Раду банку та/або Комітет з управління ризиками про рішення Правління та його колегіальних органів, реалізація яких призведе до порушення застосовних норм [8, п. 41]; на вимогу Ради банку надавати пояснення щодо невідповідності звітності про ризики внутрішнім вимогам [8, п. 102]; співпрацювати з Комітетом з управлінням ризиками банку з питань дотримання менеджментом і персоналом корпоративних цінностей, а також щодо розробки та здійснення контролю за дотриманням Кодексу поведінки (етики), Політики запобігання конфліктам інтересів, механізму конфіденційного повідомлення про неприйнятну поведінку або порушення в діяльності банку, Порядку аналізу випадків неприйнятної поведінки та інших порушень [8, п. 47].

Кваліфікаційні вимоги до кандидата на посаду головного комплаєнс-менеджера банку складаються з вимог до його ділової репутації та професійної придатності, визначених НБУ [6, ст. 44; 9, п. 312-1]. До однойменної посадової особи філії іноземного банку застосовуються аналогічні вимоги [9, п. 319]. НБУ не встановлює критерії бездоганної ділової репутації напряму [9, п. 60] - натомість, регулятор подає зворотне визначення. Всі ознаки умовно розділені на чотири категорії: дотримання закону та публічного порядку, фінансові зобов'язання, професійна діяльність, обіймання посад або володіння істотною участю у фінансових установах.

Отже, кандидат на посаду головного комплаєнс-менеджера має бездоганну ділову репутацію, якщо:

1) дотримується закону та публічного порядку, а саме: не має непогашеної та не знятої судимості за умисні злочини в сфері права власності, господарської, службової та професійної діяльності, публічних послуг, а також будь-яких злочинів (у т.ч. закордоном) середньої тяжкості, тяжких і особливо тяжких; не підпадав під дію санкцій (українських, іноземних або міжнародних) протягом 3 останніх років; не був включений до переліку осіб, пов'язаних із терористичною діяльністю протягом 10 останніх років; не позбавлений права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; не скоював суттєвого порушення податкових зобов'язань протягом 3 останніх років; не надавав НБУ недостовірну інформацію, що могла б вплинути або вплинула на прийняття НБУ рішень протягом 3 останніх років; виконував узяті на себе особисті зобов'язання та/або гарантійні листи, надані НБУ, протягом 3 останніх років; не є громадянином, постійним мешканцем або податковим резидентом держави, що здійснює/здійснювала збройну агресію проти України; відносно нього немає рішення суду, яке набрало законної сили, щодо порушення вимог антикорупційного законодавства, законодавства про фінансовий моніторинг і фінансові послуги протягом 3 останніх років [9, п. 62];

2) виконує фінансові зобов'язання, зокрема: належно сплачує податки, збори та інші обов'язкові платежі; не порушував фінансові зобов'язання сумою більше 300 тисяч гривень на строк не менше 30 календарних днів протягом 3 останніх років [9, п. 63];

3) належно здійснює професійну діяльність, а саме: не був звільнений на вимогу державних органів протягом 3 останніх років (окрім звільнення, припинення повноважень або не вступу на посаду в зв'язку з відмовою НБУ погодити відповідну кандидатуру); не був звільнений протягом 5 останніх років за одноразове грубе або систематичне порушення посадових обов'язків, правил трудового розпорядку, законодавства про протидію корупції, вчинення розкрадання, зловживання службовим становищем тощо; не обіймав відповідні посади без погодження збоку НБУ протягом 6 місяців сукупно; не мав дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, діяльністю арбітражного керуючого, розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, позбавлення права на здійснення діяльності приватного виконавця протягом 3 останніх років; не був звільнений з посади судді, прокурора, працівника правоохоронного органу, з державної служби, служби в органах місцевого самоврядування у зв'язку з притягненням до дисциплінарної відповідальності протягом 3 останніх років [9, п. 64];

4) відповідально обіймав посади або володів істотною участю у фінансових установах, зокрема: не володів істотною участю в фінансовій установі протягом року перед призначенням тимчасової адміністрації та/або віднесенням до категорії неплатоспроможних та/або визнання банкрутом та/або відкликання відповідної ліцензії на провадження діяльності та/або виключенням з реєстру фінансових установ (в Україні або в іноземній країні); не перебував у складі органу управління або контролю на керівних посадах сукупно не менше 6 місяців протягом року перед рішенням про банкрутство, відкликання ліцензії або виключення з реєстру; не мав можливості надавати обов'язкові вказівки або здійснювати інший істотний вплив на дії фінансової установи протягом року перед рішенням про банкрутство, відкликання ліцензії або виключення з реєстру; не був звільнений чи переведений на іншу посаду відповідно до вимоги органу ліцензування та нагляду щодо його заміни посаді протягом 3 останніх років [9, п. 65].

Вимоги до професійної придатності загалом розділені на загальні (такі, що первинно висуваються до керівника банку) та додаткові (такі, що пов'язані з виконанням головним комплаєнс-менеджером своїх функцій) [9, п. 313]. Основними вимогами є:

- наявність вищої освіти, знань, професійного та управлінського досвіду (як управлінського, так у сфері відповідальності) та можливості приділяти відповідний час належному виконанню посадових обов'язків;

- відсутність конфліктів інтересів (потенційних або реальних), які б могли шкодити належному виконанню своїх обов'язків;

-дотримання антикорупційних обмежень [9, п. 312, 312-1].

Додаткові вимоги до професійної придатності головного комплаєнс-менеджера встановлюються відповідно до Положення про організацію системи управління ризиками в банках України та банківських групах [9, п. 313], оскільки пов'язані, здебільшого, з цим напрямком його діяльності.

Зокрема, кандидат повинен мати вищу освіту за напрямом "Економіка", "Менеджмент" або "Право", трирічний досвід роботи в банківській системі у сфері комплаєнсу, ризик-менеджменту, фінансового моніторингу, внутрішнього аудиту або правового супроводження діяльності банку [8, п. 42].

Виконання повноважень головного комплаєнс-менеджера пов'язана з певними гарантіями та обмеженнями, що мають бути відповідним чином зафіксовані в нормативних документах банку. Йдеться, в першу чергу, про: заборону суміщати відповідну посаду з виконанням функцій голови Кредитного комітету або головного ризик-менеджера банку [6, ст. 40]; заборону контролю над операціями, щодо яких особа попередньо несла відповідальність або ухвалювала рішення [8, п. 32]; гарантію незалежності у виконанні своїх обов'язків, забезпечення неупередженого їх виконання [8,п.7]; гарантію достатньої винагороди, яка не залежить від результатів роботи підконтрольних підрозділів, а змінна частина базується, переважно, на досягнутих результатах [8, п. 32]; гарантію доступу до необхідної інформації та сприяння інших працівників у її отриманні [8, п. 32].

Правовий статус інших співробітників банку, що залучені до забезпечення дотримання вимог, у нормативних актах НБУ практично не деталізовано, відтак доцільно розглянути функції, права та обов'язки підрозділу з комплаєнсу, поширюючи відповідні положення й на його персонал. Затвердження внутрішньобанківського положення та організаційної структури належить до виключної компетенції Ради банку [6, ст. 39], що покликано забезпечити організаційну незалежність цієї структурної одиниці від Правління. Фінансова незалежність реалізується шляхом закладення в бюджет банку фінансового забезпечення, достатнього для комплектування кваліфікованим персоналом і належної матеріальної підтримки функціонування, що також здійснюється зарішенням Радибанку[8,п.32].

До основних завдань підрозділу з комплаєнсу належить таке:

-контроль за дотриманням норм [6, ст. 44];

- управління комплаєнс-ризиком та іншими ризиками [8, п. 3, 24];

- внутрішній контроль на другій лінії захисту -забезпечення впевненості керівників банку в тому, що впроваджені першою лінією заходи розроблені та функціонують належним чином [10, п. 22];

- організація контролю за відповідністю діяльності банку застосовним вимогам законодавства, нормативних документів НБУ, актів локального права та професійних стандартів [10, п. 90];

-забезпечення якості виконання заходів із моніторингу системи внутрішнього контролю банку [10, п. 98];

-організація контролю за відповідністю процесу управління проблемними активами банку вимогам чинного законодавства та внутрішніх нормативних документів [11, п. 32];

-підготовка та подання Раді, Правлінню або відповідальній особі банківської групи висновків про відповідність процесу оцінки достатності внутрішнього капіталу (ІСААР) вимогам НБУ [12, п. 34];

-узгодження внутрішнього положення про винагороду [13, п. 14].

Виконання цих та інших завдань, що їх може бути покладено на підрозділ з комплаєнсу, передбачає реалізацію наступних прав: право на забезпечення незалежного, об'єктивного та ефективного виконання своїх обов'язків[6,ст. 44]; право на належне фінансування [6, ст. 39; 8, п. 32]; право на пряме та необмежене обговорення питань щодо ризиків безпосередньо з Радою без обов'язку інформувати про це членів Правління банку [8, п. 32]; право на організаційне та функціональне відокремлення від інших підрозділів, на забезпечення достатньої чисельності кваліфікованого персоналу [8, п. 32]; право доступу працівників підрозділу до необхідної інформації [8, п. 32]; право на визнання та виконання Правлінням банку незалежності підрозділу [8, п. 35]; право на забезпечення адміністративної підтримки з боку Правління [8, п. 36]; право збирати анонімні повідомлення працівників банку щодо порушень [8, п. 53]; право на доступ до даних про ризики з метою формування якісної та достовірної звітності [8, п. 100]; право на раннє втручання в упровадження індивідуальних рішень щодо врегулювання заборгованості контрагентів та управління стягнутим майном [11, п. 33].

Підрозділ з комплаєнсу та його персонал у виконанні поставлених перед ними завдань зобов'язані: підпорядковуватися головному комплаєнс-менеджеру (у т.ч. якщо останній не суміщає посаду керівника цього підрозділу)[6,ст. 44; 8, п. 32]; дотримуватися порядку підпорядкування та звітування Раді, порядку звітування та взаємодії з Правлінням банку [10, п. 35]; виконувати рекомендації Ради банку щодо вдосконалення своєї діяльності [6, ст. 39]; надавати висновок стосовно рішення про впровадження нового продукту або значної зміни в діяльності банку в межах своєї компетенції [8, п. 84]; надавати висновок стосовно ухвалення кредитних рішень щодо пов'язаних з банком осіб [8, п. 152]; розробляти процедуру та проводити навчання співробітників банку з метою забезпечення їх обізнаності з питань комплаєнсу [8, п. 320, 324].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Аналіз викладених вище характеристик складових правового статусу підрозділу з комплаєнсу та головного комплаєнс-офіцера в українських банках дозволяє зробити висновок про усталення на теперішній час гібридної моделі організації служби з комплаєнсу. Це проявляється, в першу чергу, в тому, що відповідні спеціальні знання та відповідальність за дієвість системи управління комплаєнс-ризиками покладається на спеціально створений підрозділ - при цьому окремі завдання із забезпечення комплаєнсу можуть делегуватися на рівень бізнес-підрозділів, проте обов'язково мають підлягати моніторингу з боку комплаєнс-офіцерів.

Бібліографічний список