Гендерна рівність в інститутах влади України: політико-правовий аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ В ІНСТИТУТАХ ВЛАДИ УКРАЇНИ: ПОЛІТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Грицай Ірина Олегівна,

доктор юридичних наук

професор, професор кафедри

загальноправових дисциплін

м. Дніпро

Анотація

Стаття присвячена розкриттю політико-правових аспектів гендерної рівності в інститутах влади України, під якою розуміється своєрідна вимога державної гарантії стосовно рівних перспектив для осіб у сфері проходження публічної служби, не зважаючи на їх соціально-рольовий статус. Забезпечення гендерної рівності в інститутах влади України прямо пов'язане із забезпеченням гендерної справедливості, а також принципів ефективності публічної служби. гендерний рівність правовий влада

Уточнено, що під гендерною політикою слід розуміти визначення рівноправності та співпраці жінок та чоловіків у будь-якій сфері суспільної життєдіяльності; під гендером - можливість визначити соціальні можливості жінок та чоловіків; під рівністю - формально-правову категорію щодо рівності перед законом, процесуальної рівності та рівності можливостей розкрити і реалізувати власні здібності та законні інтереси.

Встановлено, що диспропорційність за ознакою гендеру є наслідком панівних суспільних стереотипів, які можуть бути змінені шляхом удосконалення публічного управління і гендерної політики, що суттєво впливають на усвідомлення суспільством необхідності вирішення гендерного питання в державі. Наведено нормативно-правове забезпечення гендерної рівності в Україні.

Встановлено, що попри доволі прогресивний розвиток нашої держави, вона все ж таки і досі знаходиться на низькому рівні гендерного співвідношення у політичній сфері. Визначено, що забезпечення гендерної рівності у вітчизняних умовах потребує вдосконалення нормативно-правового забезпечення в частині гарантування рівноправності жінок та чоловіків стосовно участі в роботі інститутів влади України.

Ключові слова: гендер, гендерна рівність, принцип гендерної рівності, гендерна політика, інститути влади.

Abstract

Hrytsai Iryna Olehivna, Doctor of Law, Professor, Professor of the Department of General Legal Disciplines, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

GENDER EQUALITY IN GOVERNMENT INSTITUTIONS OF UKRAINE: POLITICAL AND LEGAL ASPECT

The article is devoted to the disclosure of the political and legal aspects of gender equality in the institutions of power of Ukraine, which should be understood as a peculiar requirement of the state guarantee regarding equal prospects for persons in the field of public service, regardless of their social role status. Ensuring gender equality in the government institutions of Ukraine is directly related to ensuring gender justice, as well as the principles of public service efficiency.

It has been specified that gender policy should be understood as defining the equality and cooperation of women and men in any sphere of public life; under gender - the ability to determine the social capabilities of women and men; under equality - a formal and legal category regarding equality before the law, procedural equality and equality of opportunities to reveal and realize one's abilities and legitimate interests.

It has been established that gender disproportionality is a consequence of prevailing social stereotypes, which can be changed by improving public administration and gender policy, which significantly affect society's awareness of the need to address the gender issue in the state. The normative and legal provision of gender equality in Ukraine is presented.

It has been established that despite the rather progressive development of our country, it is still at a low level of gender ratio in the political sphere. It was determined that the provision of gender equality in domestic conditions requires the improvement of normative and legal support in terms of guaranteeing the equality of women and men in relation to participation in the work of Ukrainian government institutions.

Keywords: gender, gender equality, the principle of gender equality, gender policy, institutions of power.

Постановка проблеми

Загальновідомо, що під гендерною політикою розуміють визначення рівноправності та співпраці жінок та чоловіків у будь-якій сфері суспільної життєдіяльності. Актуальність дослідження сучасного стану гендерної політики пов'язана з новітніми тенденціями оптимізації управління вітчизняними соціальними процесами, наприклад, з потребою розв'язання проблеми подолання гендерного дисбалансу у кадровій політиці, а також нерівності жінок та чоловіків в політико-економічній сфері в Україні. Гендерна політика здійснюється не тільки в державі, а й у політичних партіях, громадських організаціях, інших політико-громадських структурах.

Перегляд питання гендерної рівності в інститутах влади України зумовило неконфліктне суспільне сприймання сучасних стереотипів, зокрема «жінка в ролі політика» та «жінка в ролі керівника». Водночас, варто зазначити, що згідно із Глобальним звітом про гендерний розрив за 2022 рік, Україна посіла 81 місце із 146 держав за індикатором досягнення гендерної рівності. Крім цього, за субіндикаторами економічної участі та можливості, наша держава зайняла 62 місце, а за «політичними повноваженнями» - 100 місце [1].

Вище наведене засвідчує суттєву розбіжність у перспективах жінок та чоловіків стосовно участі в роботі інститутів влади України. Гендерна дискримінація у публічній сфері визначає динаміку професійної диференціації у суспільстві в цілому. Іншими словами, диспропорційність за ознакою гендеру неодноразово вважається наслідком панівних суспільних стереотипів, заразом саме публічне управління і його гендерна політика може суттєво впливати на усвідомлення суспільством необхідності вирішення гендерного питання в державі. На нашу думку, досягнення даної мети потребує вдосконалення нормативно-правового забезпечення в частині гарантування рівноправності жінок та чоловіків стосовно участі в роботі інститутів влади України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дану проблематику досліджували чимало науковців, зокрема В.Гошовська, Н. Грицяк, Т. Кагановська, Ю. Ковалевська, Т. Мельник, Т. Семененко, І. Терлецька, О. Уварова, С. Ходакова та інші.

Метою статті є розкриття політико-правових аспектів гендерної рівності в інститутах влади України.

Виклад основного матеріалу

Початковий базис для формування законодавства нашої молодої країни зіграли чисельні міжнародні документи, що містять основи гендерного законодавства та гендерної політики, підписантом яких є Україна. Це, зокрема, Загальна декларація прав людини, 1948 р.; Міжнародний пакт про громадські та політичні права, 1966 р.; Статут Організації Об'єднаних Націй, 1945 р.; Декларація про ліквідацію дискримінації у відношенні жінок, 1967 р.; Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами, 1949 р.; Конвенція про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок, 1979 р.; Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р.; Пекінська декларація, 1995 р. та інші. Нормативною основою для забезпечення гендерної рівності стала Конституція України, яка закріпила рівність прав жінки і чоловіка. Суттєвим комплексним кроком на шляху вдосконалення правового регулювання правовідносин у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків було прийняття у 2005 році Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків», впровадження гендерно-правової експертизи чинного законодавства та проектів нормативно-правових актів.

Серед важливих документів Ради Європи з цього питання слід зазначити декларацію Комітету міністрів Ради Європи «Про рівноправність жінок та чоловіків» від 16.11.1988 р., рекомендацію Комітету міністрів Ради Європи «Про збалансоване представництво жінок та чоловіків в процесі прийняття політичних та громадських рішень» від 12.03.2003 р. № 3, рекомендацію Комітету міністрів Ради Європи «Про застосування комплексного підходу до проблеми рівності між чоловіками та жінками» від 07.10.1998 р. № 98, які не лише дозволяють, але і заохочують застосування державами-членами позитивних дій та прийняття гендерних квот. Поряд із членством України в Раді Європи суттєву роль у розвитку гендерного законодавства України відіграє обраний напрям роботи головних очільників країни щодо членства України в Європейському Союзі [2].

Концепція гендеру передбачає врахування різниці між чоловіками і жінками в соціальному житті, в тому числі в політичній сфері. Гендер - соціальна особливість статі людини, певна соціальна роль у суспільстві. Концепція гендеру передбачає: осмислення соціальних особливостей мислення, поведінки в суспільному житті чоловіків та жінок і врахування цих особливостей; ліквідацію будь-яких форм дискримінації за ознакою статі й надання рівних прав і можливостей у всіх сферах; вироблення і впровадження гендерної політики, метою якої є надання рівного соціального статусу чоловікам та жінкам [3].

Гендер, на відміну від статі, стосується не суто біологічних чи фізіологічних властивостей, притаманних чоловікам і жінкам. Цим терміном позначаються соціально сформовані риси, властивості «жіночості» (фемінінність) та «чоловічності» (маскулінність). Ми поділяємо думку науковців, які визначають гендер як соціально-рольовий статус, що визначає соціальні можливості жінок і чоловіків в освіті, професійній діяльності, доступі до влади, реалізації сімейної ролі та репродуктивній поведінці [4].

Гендер можна визначити як складний соціокультурний конструкт: різниця в ролях, поведінці, ментальних та емоційних характеристиках між чоловічим та жіночим, що конструюються суспільством. У межах цього підходу гендер конструюється як організована модель соціальних відносин між чоловіками та жінками, що не тільки характеризує їх міжособистісне спілкування та взаємодію у сім'ї, а й визначає їх ставлення до основних інститутів суспільства та статус у них [5]. Не зважаючи на те, що достатню кількість теоретичних напрацювань даної проблематики, у вітчизняній законодавчій базі немає чіткого формулювання поняття гендеру порівняно з міжнародними напрацюваннями.

Так, Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами надає визначення гендера як соціально закріпленої ролі, поведінки, діяльності та характерної ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків [6]. Таким чином, на нашу думку, під гендером слід розуміти своєрідний статус, який дає можливість визначити соціальні можливості жінок та чоловіків.

Поширеним у науковій літературі є підхід до визначення рівності як формально-правової категорії, іншими словами, рівності перед законом, процесуальної рівності та рівності можливостей розкрити і реалізувати свої здібності та законні інтереси. Поняття рівності тісно пов'язане з поняттям дискримінації як будь-якого розрізнення, обмеження, неоднакового ставлення. Пряма гендерна дискримінація полягає в упередженому ставленні до особи однієї статі порівняно зі ставленням до особи іншої статі у тій самій ситуації, причому підставою для упередженості є саме стать особи [7].

Європейська Комісія визначає гендерну рівність як «результат відсутності дискримінації за ознакою статі людини в можливостях і розподілі ресурсів, благ або доступу до них», яке фокусується на наступних елементах:

-життєвий вибір і економічна незалежність;

-повна реалізація потенціалу жінок і використання в повній мірі їх навичок;

-кращий розподіл за гендерною ознакою на ринку праці, більш якісних робочих місць для жінок;

-просування справжніх можливостей для жінок і чоловіків, для того, щоб насолоджуватися балансом життя і роботи;

-людську гідність, право на життя і право на недоторканність особи [8].

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року № 2866-IV надає визначення гендерної рівності як рівного правового статусу жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації, що дозволяє особам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства [9]. Беручи до уваги все вище наведене можна дійти висновку, що принцип гендерної рівності - це своєрідний комплекс вимог, які дають можливість забезпечити рівні перспективи реалізації здібностей, не зважаючи на їх соціально-рольовий статус.

Досліджуючи питання гендерної рівності в системі органів державної влади, звертаємо увагу на представленні обох статей на посадах в органах державної влади в цілому та в найбільш важливих для суспільства сферах, зокрема, а також відповідності такого співвідношення вимогам справедливого залучення представників обох статей. Нами встановлено, що в Україні превалює маскулінний спосіб життя, що сприяє відтворенню відповідних норм в усіх сферах суспільного буття. Саме тому ми вважаємо, що для сучасного етапу функціонування Української держави та українського суспільства пріоритетом має стати забезпечення гендерної рівності на основі не лише формування і підтримування взаємозацікавлених відносин, а й розподілу відповідальності між рівними партнерами, якими є чоловіки та жінки. Саме така гендерна рівність унеможливить порушення рівноправності в різних сферах життя, у тому числі й у сфері прийняття суспільно значимих політичних рішень.

Гендерна рівність постає нині однією з умов функціонування демократичного суспільства та ознакою правової держави. Це означає, що чоловіки й жінки мають однакові умови для реалізації своїх людських прав, однакові можливості робити вклад у національний, політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток суспільства. Дослідники гендерних проблем наголошують на тому, що саме держава відповідає за впровадження реальної гендерної паритетності в сучасних умовах свого функціонування. Саме вона зобов'язана ухвалювати на усіх управлінських рівнях (державному, регіональному та місцевому) реалістичні програми розвитку, спрямовані на досягнення гендерного балансу. Із цією метою необхідно передусім виробити державну гендерну політику, яка має відповідати сучасним українським політичним та соціально-економічним реаліям [10].

На нашу думку, питання нормативно-правового забезпечення принципу гендерної рівності, як елементу і складової механізму, в Україні на даний момент часу (а саме після того, як наша держава обрала вектор правового розвитку до євроінтеграції) не проведено на належному рівні, хоча дана проблема і знайшла своє широке висвітлення в науковій літературі не тільки іноземних, але і національних представників політичної і правової науки. Не дивлячись на те, що Україна закріпила шлях до євроінтеграції лише в 2019 році, елементи європейської правової культури у вигляді проєвропейських гендерних принципів були зафіксованими в національному законодавстві і раніше. Тому в подальшому українські законодавці та будь які національні суб'єкти законотворчої процедури повинні орієнтуватися на провідну міжнародну практику щодо введення в систему законодавства норм у сфері забезпечення принципу гендерної рівності [11]. У таблиці 1 наведемо нормативно-правове забезпечення гендерної рівності в Україні.

Таблиця 1

Нормативно-правове забезпечення гендерної рівності в Україні

Джерело: авторська розробка

Ми поділяємо думку науковців про те, державна гендерна політика - це оптимальні дії органів державної влади з вирішення суспільних проблем, які максимально сприяють реалізації інтересів жінок і чоловіків шляхом забезпечення гендерної рівності в суспільстві. Така рівність неможлива без:

-надання однакового суспільного статусу жінок і чоловіків;

-забезпечення однакових умов реалізації прав людини як жінкам, так і чоловікам;

-створення однакової можливості використання соціальних та економічних ресурсів для жінок і чоловіків;

-визначення однакових можливостей для жінок і чоловіків робити свій внесок у національний, політичний, соціальний, економічний і культурний розвиток;

-утвердження однакового права для жінок 1 чоловіків мати однакову користь від результатів їх діяльності [27].

Гендерна рівність у системі органів державної влади включає рівні можливості при прийнятті на державну службу та обранні на виборні посади, рівні можливості при просуванні кар'єрними сходами, в оплаті за однаково виконану роботу.

Принцип гендерної рівності в системі органів державної влади виражається в двох основних аспектах - вертикальній та горизонтальній сегрегації з недопредставленням однієї статті, як правило, жіночої. В результаті зміст гендерної рівності розширюється з метою досягнення гендерної справедливості, 1 станом на сьогодні визнається Існування двох обов'язкових взаємодоповнюючих компонентів:

-антидискримінаційне законодавство;

-політика з гендерної рівності.

Обидва елементи є важливими, доповнюють один одного 1 мають бути включені у законодавство та політику. Неповне розуміння відмінностей та взаємозв'язку між цими двома концепціями іноді викликає припущення, що політика з гендерної рівності обмежується прийняттям антидискримінаційних актів, 1 що «позитивні права» жінок суперечать принципам відмови від дискримінації [28].

Світовий досвід забезпечення гендерного паритету в парламенті засвідчує зв'язок між процесами його формування, функціонування, зміцнення й оновлення. Як зазначає Т. Мельник, участь у виборах, як пасивна, так 1 активна, є одними із найважливіших напрямів самотворення чоловіком 1 жінкою своєї гендерної сутності, політичного самовизначення статі й ґендерно свідомого політичного середовища. Вибори детермінуються гендерним статусом їх учасників, гендерною ієрархією в суспільстві, моделями гендерної поведінки громадян, гендерною належністю виборців, вбудованою в структуру всіх інститутів поряд з національною 1 класовою належністю, яка, відповідно, задає тональність у системі реальних соціальних відносин «панування - підкорення». Усе це позначається на результатах виборів як до парламенту, так 1 до органів місцевого самоврядування [29].

У сучасних умовах парламенти більшості країн за своїм складом є чоловічими, оскільки жінки в них становлять невеликий відсоток. І все ж можна констатувати, що з другої половини XX століття світова практика формування парламентів засвідчує стійку тенденцію до паритетності їх складу. Ця тенденція призвела до появи в політології та гендерних дослідженнях терміна «паритетний парламент», тобто парламент, у складі якого досягається (або майже досягається) гендерна рівність у співвідношення 50/50. Паритетними парламентами є, зокрема, парламенти Португалії 1 Швеції, у складі яких понад 50% становлять жінки. Майже такого ж представництва жінок і чоловіків досягли регіональні парламенти в Німеччині і Шотландії. До Конституції Франції внесено зміни, згідно з якими до парламенту має обиратися 50% жінок [30].

Попри доволі прогресивний розвиток нашої держави, вона все ж таки і досі знаходиться на низькому рівні гендерного співвідношення у політичній сфері. Однак, варто відмітити, що жодна держава на світовій арені не змогла досягти абсолютної гендерної рівності. Тому, на сьогоднішній день дана проблематика є найголовнішою у глобальному розвитку і будь-яка держава докладає чимало зусиль для розробки своєї гендерної політики.

На заваді становлення гендерної рівності в Україні стоять:

-гендерні упередження та стереотипи, що закріплені у свідомості людей. Вони здійснюють чіткий розподіл ролей між чоловіком та жінкою, який від діяльності притаманний для кожного, до прикладу, чоловік повинен служити в армії (тобто виконувати роль оборонця), а жінка бути домогосподаркою (дбати про свою родину);

-проблема розуміння гендеру та гендерної дискримінації. Часто вони розглядаються під неправильним кутом зору, тільки з огляду сексуальної орієнтації. Проблема гендерної рівності являється більш широким поняттям і має міжгалузевий характер;

-відсутність уваги владних структур на гендерні ініціативи;

-недосконала нормативно-правова база щодо забезпечення реалізації гендерної політики;

-недостатня обізнаність людей щодо проблеми гендерної нерівності;

-низький рівень гендерної освіти та гендерної культури громадян;

-болюча тема насильства за ознакою статі й домашнього насильства [30]. Висновки. Таким чином, на основі вище наведеного можна дійти висновку, що зважаючи на сучасний суспільний розвиток, особливості вітчизняної гендерної політики, на нашу думку, під гендерною рівністю в інститутах влади України слід розуміти своєрідну вимогу державної гарантії стосовно рівних перспектив для осіб в сфері проходженні публічної служби, не зважаючи на їх соціально-рольовий статус. Забезпечення гендерної рівності в інститутах влади України прямо пов'язане із забезпеченням гендерної справедливості, а також принципів ефективності публічної служби. Брак дієвих механізмів забезпечення гендерної рівності в інститутах влади руйнує основи демократичного управління. Гендерна проблематика набуває виняткової актуальності і в контексті євроінтеграційної політики нашої держави України.

Література

1. Global Gender Gap Report 2022. URL: https://www3.weforum.org/docs/WEF_GGGR_2022.pdf. ^{_ _}

2. Кагановська Т.Є., Сємєнєнко Т.О. Сутність принципу гендерної рівності в систємі органів державної влади України. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2021. Випуск 32. С. 33-38.

3. Терлецька І.В. Роль жінок в політичному житті сучасної України. Вісник Дніпропетровського університету. 1999. Вип. 5. С. 45-48

4. Баласинович Н.О. Гендерна демократія: особливості становлення в Україні. Науковий журнал «Політикус». 2020. Випуск 5. С. 29-34.

5. Ковалевська Ю. Проблеми гендерної рівності - це не та проблема, стосовно якої треба роз'єднуватися за політичною залежністю. URL: http://www.regions.org.ua.

6. Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) від 11.05.2011 р. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/994_001-ll#Text.

7. Уварова 0.0. Права жінок та гендерна рівність: навч. посіб. Харків: Лисенко І. Б., 2018. 202 с.

8. A strengthened commitment to equality between women and men. A Women's Charter. Declaration by the European Commission on the occasion of the 2010 International Women's Day. Communication from the Commission. COM (2010) 78 final, 5 March 2010 [Electronic resource].Access mode: http://aei.pitt.edu/45635/

9. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 р. № 2866-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text.

10. Баласинович Н.О. Гендерна демократія: особливості становлення в Україні. Науковий журнал «Політикус». 2020. Випуск 5. С. 29-34.

11. Грицай І. О. Механізм забезпечення принципу гендерної рівності: теорія та практика: монографія. К.: «Хай-Тек Прес», 2018. 560 с.

12. Деякі питання реформування державного управління України: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 № 831-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/831-2021-%D 1%80#Text

13. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження та застосування гендерно орієнтованого підходу в бюджетному процесі: Наказ Мінфін України від 02.01.2019 р. № 1. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0001201-19#Text

14. Питання проведення гендерно-правової експертизи: Постанова Кабінету Міністрів України від 28.11.2018 № 997. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997-2018%D0%BF#Text

15. Стратегія ґендерної рівності Ради Європи на 2018-2023 роки. URL: https://rm.coe.int/ prems-041318-gbr-gender-equality-strategy-2023-ukr-new2/16808b35a4

16. Про затвердження Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” на період до 2025 року: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 № 1544-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15442020-%D1%80#Text.

17. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 06.09.2012 № 5207-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text

18. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків: Закон України від 08.09.2005 р. № 2866-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text.

19. Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 “Жінки, мир, безпека” від 31.10.2000 р. URL: https://nssu.gov.ua/genderna-rivnist/rezolyuciya-radi-bezpeki-oon-1325

20. Декларація тисячоліття ООН, затверджена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 08.09.2000 р. URL: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml

21. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW) від 18.12.1979 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text

22. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text

23. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text.

24. Пекінська декларація і Платформа дій та інші підсумкові документи, прийняті на IV Всесвітній конференції про стан жінок «Дії в інтересах рівності, розвитку і миру» від 15.09.1995 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_507#Text.

25. Віденська декларація прав людини від 25.06.1993 р. URL: https://necu.org.ua/ videnska-deklaracziya/

26. Загальна декларація прав людини від 10.12.1948 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/995_015#Text

27. Грицяк Н. Теоретичні засади гендерної політики. Вісник національної академії державного управління при Президентові Україна. 2004. № 1. С. 326-327.

28. Кагановська Т.Є., Семененко Т.О. Сутність принципу гендерної рівності в системі органів державної влади України. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. 2021. Випуск з2. С. 33-38.

29. Мельник Т.М. Гендер у політиці. Основи теорії гендеру: навчальний посібник. Київ: К.І.С., 2004. С. 219-265.

30. Ходакова С. Гендерне інтегрування на місцевому рівні: практичний посібник. Київ, 2020. 28 с

References

1. Global Gender Gap Report (2022). Retrieved from https://www3.weforum.org/docs/ WEF--GGGR--2022.pdf.

2. Kahanovska, T.Ie. & Semenenko, T.O. (2021). Sutnist pryntsypu hendernoi rivnosti v systemi orhaniv derzhavnoi vlady Ukrainy [The essence of the principle of gender equality in the system of state authorities of Ukraine]. Visnyk Kharki^vskoho natsionalnoho uni-versytetu i~me^i V.N. Karazina - Bulletin of Kharkiv National University named after V.N. Karazin, 32, 33-38 [in Ukrainian].

3. Terletska, I.V. (1999). Rol zhinok v politychnomu zhytti suchasnoi Ukrainy [The role of women in the political life of modern Ukraine]. Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu - Bulletin of Dnipropetrovsk Uni^versity, 5, 45-48 [in Ukrainian].

4. Balasynovych, N.O. (2020). Henderna demokratiia: osoblyvosti stanovlennia v Ukraini [Gender democracy: peculiarities of formation in Ukraine]. Nauko^^^yi zhurnal «Politykus» - Scientific magazine "Politikus", 5, 29-34 [in Ukrainian].

5. Kovalevska, Yu. Problemy hendernoi rivnosti - tse ne ta problema, stosovno yakoi treba roziednuvatysia za politychnoiu zalezhnistiu [Problems of gender equality are not a problem that should be separated by political affiliation]. Retrieved from http://www.regions.org.ua [in Ukrainian].

6. Konventsiia Rady Yevropy pro zapobihannia nasylstvu stosovno zhinok i domashnomu nasylstvu ta borotbu iz tsymy yavyshchamy (Stambulska konventsiia) [The Council of Europe Convention on the Prevention of Violence Against Women and Domestic Violence and Combating These Phenomena (Istanbul Convention)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ 994_001-11#Text [in Ukrainian].

7. Vvaxova, O.O. (2018). Prava zhinok ta henderna rivnist [Women's rights and gender equal-^-ty]. Kharkiv: Lysenko I.B. [in Ukrainian].

8. A strengthened commitment to equality between women and men. A Women's Charter. Declaration by the European Commission on the occasion of the 2010 International Women's Day. Communication from the Commission. COM (2010) 78 final, 5 March 2010. Retrieved from http://aei.pitt.edu/45635/.

9. Zakon Ukrainy «Pro zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv» [The Law of Ukraine «On ensuring equal rights and opportunities for women and men»], (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2866-15#Text [in Ukrainian].

10. Balasynovych, N.O. (2020). Henderna demokratiia: osoblyvosti stanovlennia v Ukraini [Gender democracy: peculiarities of formation in Ukraine]. Nauko^^^yi zhurnal «Politykus» - Scientific magazine "Politikus", 5, 29-34 [in Ukrainian].

11. Hrytsai,1.O. (2018). Mekhanizm zabezpechenniapryntsypu hendernoi rivnosti: teoriia ta praktyka [Mechanism of ensuring the principle of gender equality: theory and practice]. Kyiv: «Khai-Tek Pres» [in Ukrainian].

12. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy «Deiaki pytannia reformuvannia derzhavnoho upravlinnia Ukrainy» [Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine «Some issues of reforming the state administration of Ukraine»], (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/831-2021-%D1%80#Text [in Ukrainian].

13. Nakaz Minfin Ukrainy «Pro zatverdzhennia Metodychnykh rekomendatsii shchodo vprovadzhennia ta zastosuvannia henderno oriientovanoho pidkhodu v biudzhetnomu protsesi» [Order of the Ministry of Finance of Ukraine «On the approval of Methodological recommendations for the implementation and application of a gender-oriented approach in the budget process»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/ v0001201-19#Text [in Ukrainian].

14. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pytannia provedennia henderno-pravovoi ekspertyzy» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine «The issue of gender-legal expertise»], (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/9972018-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

15. Stratehiia gendernoi rivnosti Rady Yevropy na 2018-2023 roky [Gender Equality Strategy of the Council of Europe for 2018-2023]. Retrieved from https://rm.coe.int/prems041318-gbr-gender-equality-strategy-2023-ukr-new2/16808b35a4 [in Ukrainian].

16. Rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy «Pro zatverdzhennia Natsionalnoho planu dii z vykonannia rezoliutsii Rady Bezpeky OON 1325 “Zhinky, myr, bezpeka” na period do 2025 roku» [Decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On the approval of the National Action Plan for the Implementation of UN Security Council Resolution 1325 "Women, Peace, Security" for the period until 2025»]. (n.d.). zako^.rada.gov.u^. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1544-2020-%D1%80#Text [in Ukrainian].

17. Zakon Ukrainy «Pro zasady zapobihannia ta protydii dyskryminatsii v Ukraini» [The Law of Ukraine «On the principles of preventing and countering discrimination in Ukraine»], (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text [in Ukrainian].

18. Zakon Ukrainy «Pro zabezpechennia rivnykh prav ta mozhlyvostei zhinok i cholovikiv» [The Law of Ukraine «On ensuring equal rights and opportunities for women and men»], (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/286615#Text [in Ukrainian].

19. Rezoliutsiia Rady Bezpeky OON 1325 “Zhinky, myr, bezpeka” [UN Security Council Resolution 1325 "Women, Peace, Security"]. Retrieved from https://nssu.gov.ua/gendernarivnist/rezolyuciya-radi-bezpeki-oon-1325 [in Ukrainian].

20. Deklaratsiia tysiacholittia OON, zatverdzhena rezoliutsiieiu Heneralnoi Asamblei OON [UN Millennium Declaration, approved by the resolution of the UN General Assembly]. Retrieved from https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/summitdecl.shtml [in Ukrainian].

21. Konventsiia OON pro likvidatsiiu vsikh form dyskryminatsii shchodo zhinok (CEDAW) [UN Convention on the Elimination of All Forms of Discrimination Against Women (CEDAW)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_207#Text [in Ukrainian].

22. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text [in Ukrainian].

23. Ievropeiska sotsialna khartiia (perehlianuta) [European Social Charter (revised)]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text [in Ukrainian].

24. Pekinska deklaratsiia i Platforma dii ta inshi pidsumkovi dokumenty, pryiniati na IV Vsesvitnii konferentsii pro stan zhinok «Dii v interesakh rivnosti, rozvytku i myru» [The Beijing Declaration and Platform for Action and other final documents adopted at the IV World Conference on the Status of Women "Actions in the Interest of Equality, Development and Peace"]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_507#Text [in Ukrainian].

25. Videnska deklaratsiia prav liudyny [Vienna Declaration of Human Rights]. Retrieved from https://necu.org.ua/videnska-deklaracziya/ [in Ukrainian].

26. Zahalna deklaratsiia prav liudyny [Universal Declaration of Human Rights]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text [in Ukrainian].

27. Hrytsiak, N. (2004). Teoretychni zasady hendernoi polityky [Theoretical foundations of gender politics]. Visnyk natsionalnoi akademii derzhavnoho upravlinnia pry Prezydentovi Ukrainy - Bulletin of the National Academy of Public Administration under the President of Ukraine, 1, 326-327 [in Ukrainian].

28. Kahanovska, T.Ie. & Semenenko, T.O. (2021). Sutnist pryntsypu hendernoi rivnosti v systemi orhaniv derzhavnoi vlady Ukrainy [The essence of the principle of gender equality in the system of state authorities of Ukraine]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.N. Karazina - Bulletin of Kharkiv National University named after V.N. Karazin, 32, У3-38 [in Ukrainian].

29. Me\nyk,TM. (2004). Hender u politytsi. Osnovy teorii henderu [Gender in politics. Basics of gender theory]. Kyiv: K.I.S. [in Ukrainian]

30. Khodakova, S. (2020). Henderne intehruvannia na mistsevomu rivni [Gender integration at the local level]. Kyiv [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru