Сурогатне материнство в контексті захисту прав дитини

Размещено на http://allbest.ru

Західноукраїнський національний університет

Сурогатне материнство в контексті захисту прав дитини

Гнатів Оксана Богданівна кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри цивільного права та процесу

Анотація

З удосконаленням репродуктивних технологій ми спостерігаємо сильний перехід у бік пріоритетності забезпечення репродуктивних прав дорослої людини (незалежно від статі) і фактичного зневажання прав самої незахищеної групи населення -- немовлят, які ще не народилися, але перебувають на стадії свого перинатального розвитку.

У статті розглядається проблематика питань, пов'язаних з використанням допоміжних репродуктивних технологій при плануванні дитини в сім'ї, а також подається аналіз сурогатного материнства як інституту цивільного права з точки зору захисту прав дитини в таких сім'ях. Виявляються особливості та ризики при здійсненні цих процедур у досліджуваних правовідносинах.

Досліджуючи поточне регулювання сурогатного материнства з погляду захисту прав дітей, підхід, що ґрунтується на правах дитини, звертає увагу на необхідність цілісної структури, яка захищає різні права дітей на всіх етапах їхнього розвитку. дитина право сурогатний материнство україна

У статті наголошується на важливості забезпечення того, щоб ця система ґрунтувалася на широкій участі країн, для переймання їхнього досвіду та поглядів щодо сурогатного материнства. Також визнається центральна роль батьків у захисті прав дітей та необхідність державної підтримки у цьому відношенні.

У статті пропонуються пропозиції, приділяючи особливу увагу правам дітей знати своїх батьків та вихованню в сім'ї, комерційному сурогатному материнству, залученню дітей до консультування та захисту прав дітей у рамках угод про сурогатне материнство.

Особлива увага звертається на відсутність правосуб'єктності ембріона, а також на захист прав дитини на стадії виконання досліджуваного договору. На основі проведеного дослідження автором пропонується законодавчо закріпити поняття договору сурогатного материнства у національному законодавстві, забезпечивши тим самим гарантії прав учасників, а також вирішити питання про правовий статус дитини.

Ключові слова: допоміжні репродуктивні технології, сурогатне материнство, захист прав дітей, права дитини, проблеми правозастосування.

Abstract

Surrogate maternity in the context of child rights protection

Hnativ Oksana Bogdanivna Candidate of legal sciences, associate professor, associate professor of the Department of Civil Law and Procedure, West Ukrainian National University

With the improvement of reproductive technologies, we are witnessing a strong shift towards the priority of ensuring the reproductive rights of an adult (regardless of gender) and the de facto disregard for the rights of the most vulnerable group of the population -- babies who have not yet been born, but are at the stage of their perinatal development.

The article examines the issues related to the use of assisted reproductive technologies when planning a child in the family, and also provides an analysis of surrogate motherhood as an institution of civil law from the point of view of protecting the rights of the child in such families. Peculiarities and risks in the implementation of these procedures in the studied legal relations are revealed.

Examining the current regulation of surrogacy from a child rights perspective, a child rights approach calls attention to the need for a holistic framework that protects the various rights of children at all stages of their development.

The article emphasizes the importance of ensuring that this system is based on broad country participation, to learn from their experiences and views on surrogacy. It also recognizes the central role of parents in protecting children's rights and the need for state support in this regard. The article offers suggestions, paying particular attention to children's rights to know their parents and family upbringing, commercial surrogacy, the involvement of children in counseling and the protection of children's rights in surrogacy arrangements.

Special attention is paid to the lack of legal personality of the embryo, as well as to the protection of the rights of the child at the stage of the execution of the contract under study.

On the basis of the conducted research, the author proposes to legislate the concept of surrogacy contract in the national legislation, thereby ensuring the guarantees of the rights of the participants, as well as to resolve the issue of the legal status of the child.

Keywords: assisted reproductive technologies, surrogate motherhood, protection of children's rights, children's rights, law enforcement problems.

Вступ

Постановка проблеми. Незважаючи на характеристику Конституції України як акта вищої юридичної сили, що володіє прямою дією, в законодавчій теорії та на практиці виходить зовсім інакше, так що діти з раннього (перинатального) періоду свого розвитку не забезпечуються ні спеціальною охороною, ні належним правовим захистом. Йдеться про реалізацію широкого спектру репродуктивних прав громадян, починаючи від технологій, що стимулюють репродуктивні процеси (сурогатне материнство, донорство статевих клітин, кріоконсервація ембріонів) та завершуючи процедурами, що заглушають репродуктивний потенціал (аборт, стерилізація).

На сьогоднішній день, при застосуванні репродуктивних технологій та допоміжних репродуктивних технологій як їх різновиду, права дитини просто не займають пріоритетного місця в даній системі, їм швидше відводиться атрибутивне місце, а значить, приховавшись законодавчою характеристикою терміна «народження», можна вважати, що клітини, які утворилися в результаті статевого акту, -- не дорівнює життю, дароване повноцінній людині.

З огляду на необмеженості прав сторін під час укладання договору сурогатного материнства кожна зі сторін ставить пріоритетом максимальну реалізацію своїх інтересів та його правову захищеність. Таким чином, у докладному переліку прав та обов'язків потенційних батьків та сурогатної матері не знаходить відображення правової статус ембріона, але в момент повного виконання договору захист правий і законних інтересів дитини. Через теорію договірного права саме об'єкт договору сприймається як «безправне» засіб, річ, підлягають передачі за договором.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання захисту прав дитини, народженої шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій активно досліджуються науковою спільнотою. Певні аспекти даної тематики досліджуються в роботах Матяшовської Р. Ю., Якущенко Ю. М., Чеховської І. В., Марко Я. Р. та ін.

Метою даної статті є дослідження правової проблематики сурогатного материнства в контексті забезпечення та захисту прав дитини, народженої шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій.

Виклад основного матеріалу

Досягнення науки і медицини уможливили вирішення проблеми появи дитини в сім'ї у бездітних пар за допомогою використання допоміжних репродуктивних технологій (далі ДРТ), наприклад, таких як екстракорпоральне запліднення (далі ЕКО), сурогатне материнство, які, проте, за всієї сприятливості, містять величезну кількість проблем як юридичного, медичного, так і морального характеру. Дані процедури є дуже спірними за своєю природою, відношенням до них суспільства і мають великі ризики з точки зору захисту прав дитини.

Саме визначення терміна «сурогат» (від лат. surrogates - продукт, що частково замінює будь-який інший продукт; підроблений, фальсифікований) створює відчуття протиприродності, коли йдеться про народження дитини, нехай не біологічною матір'ю, а жінкою, яка виносила її. Проте такий термін вважається офіційним і законодавчо визнаним, тому доводиться зважати на таке його формулювання [6, с. 61].

Таким чином, під сурогатним материнством слід розуміти метод ДРТ, за якого жінка на підставі взаємної домовленості з особами, які звернулися до її послуг, проходить процедуру імплантації ембріона, створеного внаслідок ЕКЗ, виношує дитину з метою народити та передати її цим особам.

Не лише явище сурогатного материнства, сам процес, а й постать сурогатної матері виглядає неоднозначно та суперечливо. З одного боку, вона постає як благодійниця, яка допомагає знайти щастя материнства бездітної сім'ї. З іншого ж - поступає аморально, виношуючи дитину «на продаж», ставлячи в небезпеку добробут дитини, своє здоров'я в ролі сурогатної матері та соціальні наслідки застосування цієї процедури. Подвійність сутності сурогатного материнства полягає в тому, що воно може розумітися, з одного боку, як свідоме, осмислене, добровільно прийняте рішення зачати, виносити і народити дитину для осіб, які не мають такої природної здатності, у зв'язку з чим сурогатне материнство називають «останнім шансом»,«актом любові та людяності». З іншого боку, таке рішення може розглядатися як прояв однієї з форм експлуатації над жінкою, здійснюватись із шахрайськими намірами, що є «спекуляцією на материнстві».

Велике юридичне значення має правовий аспект сурогатного материнства. Це пояснюється значною кількістю правових прогалин у цій галузі, наприклад, визначення виду договорів, до якого належить договір сурогатного материнства, а також проблеми закріплення батьківських прав, реєстрація дитини, її передача та багато інших. Таким чином, найбільш незахищеною стороною у відносинах сурогатного материнства є дитина. Використання цього методу ДРТ може порушити права дитини, наприклад, його право жити і виховуватися в сім'ї. Більше того, правова неврегульованість деяких питань сурогатного материнства не відповідає на питання про долю дитини у разі відмови від неї та сурогатної матері та біологічних батьків. Так, дитина ризикує залишитися взагалі без сім'ї, що знову-таки порушує її права [9, с. 41].

Цікавою з цього приводу є особлива думка Марка Я. Р., який вважає, що модель правового регулювання сурогатного материнства порушує баланс інтересів громадян, а саме знецінює права не лише біологічних батьків, а й «сурогатної» дитини. «Можуть серйозно постраждати інтереси «сурогатної» дитини, яка завдяки законодавчій «турботи» про пріоритети матері, яка виносила і народила її, не тільки позбавляється можливості виховуватися в сім'ї своїх біологічних батьків, а й об'єктивно наражається на ризик стати «безбатченкою» і, як наслідок, не отримати батьківського кохання в тій мірі, якою вона могла б дістатись йому від біологічних матері та батька». Таким чином, забезпечити захист прав та законних інтересів дитини можливо лише шляхом правового регулювання відносин, що виникають між сурогатною матір'ю та подружжям, які бажають скористатися її послугами [7, с. 25].

Такий аргумент, що постачається на захист нарцисизму людської особистості, є виправданням для здійснення штучного переривання вагітності та інших медичних (у тому числі хірургічних) маніпуляцій з репродуктивною системою пацієнтів. З очевидною розбещеністю людини і хибним уявленням про свою перевагу в порівнянні з дитиною. Погодитися з такою думкою важко, оскільки залишаємося вірними послідовниками необхідності дотримання взятих на себе зобов'язань щодо Декларації прав дитини, яка наказує захищати дитину, у тому числі й до появи її на світ. На цій підставі наполягаємо на законодавчій зміні орієнтиру у розподілі прав між батьками та дітьми, віддавши перевагу останнім. Віддаючи перевагу правам дитини, ми акцентуємо увагу на важливості правильного сприйняття прав жінок, які нерідко проголошують гасло «моє тіло -- моя справа», які не є абсолютними, але обмежені всім відомим постулатом «твої права закінчуються там, де починаються права іншої людини».

Однак є й інші способи вирішення цієї проблеми. Альтернативним способом створити сім'ю за неможливості здійснити свої репродуктивні функції самостійно є усиновлення, за допомогою якого дитина, що втратила батьківське піклування, набуває нової сім'ї та повноцінного соціального статусу. Визнання як усиновленої, так і штучно репродукованої дитини самостійним суб'єктом права диктує необхідність розгляду питання захисту її прав. Так, проаналізувавши ознаки усиновлення та народження дитини із застосуванням ДРТ, можна зробити висновок про рівень захищеності прав дитини з боку законодавчої бази. Особливо гостро стоїть питання, що є кращим у разі з погляду захисту правий і забезпечення найкращих інтересів самої дитини.

Позначимо загальні ознаки та особливості усиновлення та сурогатного материнства. По-перше, і усиновлення, і ДРТ є способами створення, а найчастіше і збереження вже створеної сім'ї. Однак якщо усиновлення призначене для реалізації права дитини, яка втратила батьківське піклування, жити та виховуватись у сім'ї, то ДРТ - виключно для задоволення інтересів осіб, які бажають стати батьками. Це робить штучну репродукцію більш природним способом створення сім'ї, ніж усиновлення. Але в цьому випадку необхідно брати до уваги той факт, що при зачатті в пробірці ризик народження дитини, яка має проблеми зі здоров'ям, зростають у кілька разів. Однак і в тому, і в інших випадках загальною метою є задоволення потреб у дітей.

По-друге, природа обох типів сім'ї є штучно створеною, тому можуть здаватися відмінними, несхожими на сім'ї, створювані природним шляхом. Невипадково створення сім'ї за допомогою усиновлення або ДРТ розглядається як «соціальна проблема». Наприклад, як усиновлення, так і штучна репродукція надає можливості для появи в сім'ї дитини у пар з нетрадиційною орієнтацією, що призведе до руйнування та знецінення сімейних цінностей.

По-третє, якщо в «звичайній» сім'ї питання про те, чи слід присвячувати дитину в її родовід вирішується їй самостійно, то у випадках як усиновлення, так і появи дитини за допомогою ДРТ розкриття інформаціїпро народження дитини піддається правовому регулюванню з боку держави, тому питання про захист інформації про та збереження таємниці усиновлення (народження) дитини, з одного боку, та реалізації права дитинизнати своє походження - з іншого, варто дуже гостро. Цю проблему можна вирішити, наприклад, закріпивши інститут «таємниці сурогатного материнства» на кшталт «таємниці усиновлення» і призначити відповідальність за порушення цієї таємниці.

Щодо відмінностей, то, по-перше, у разі усиновлення дитина вже існує. Це може бути новонароджена дитина або дитина старшого віку, які залишилися без піклування батьків, а тому гостро потребує сім'ї.

По-друге, при усиновленні, як правило, усиновлювачі не є біологічними батьками дитини і не пов'язані з нею кровною спорідненістю, тому йдеться про соціальне батьківство. При використанні ДРТ, при сурогатному материнстві, один з потенційних батьків може бути і біологічним батьком. Тому, з одного боку, поява дитини в результаті використання ДРТ може створювати менше проблем для самої дитини, оскільки він є майже кровним членом сім'ї. У цій ситуації існує більше гарантій для реалізації таких прав дитини, таких як право наскільки можна знати своїх батьків та право на їхню турботу (п. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини), право на збереження своєї індивідуальності (п. 1 ст.8 Конвенції) [4].

І, нарешті, по-третє, за національним законодавством особи, які не перебувають між собою у шлюбі, не можуть спільно усиновити одну й ту саму дитину. У той же час законодавець наділяє чоловіка і жінку, як тих, хто перебуває, так і не перебувають у шлюбі, правом на застосування ДРТ за наявності їх взаємної поінформованої згоди на медичне втручання. Таким чином, право усиновленої дитини жити та виховуватись у сім'ї піддається дискримінації порівняно з правом дитини, народженої з використанням ДРТ.

Проте через те, що сьогодні наука і медична практика не можуть гарантувати народження дитини, яка з'явилася на світ внаслідок застосування ДРТ, здоровою, а також через недосконалість і «неповноцінність» українського законодавства ризики для дитини.

Вітчизняними авторами вказується, що «немає сумнівів у тому, що вже в недалекому майбутньому в Україні широко поширяться судові суперечки про материнство та батьківство, пов'язані зі штучною репродукцією (окремі суперечки вже мали місце)». Вирішення таких справ нині ускладнено правовим вакуумом, адже українське законодавство практично не торкається цих питань [5, с. 42].

Слід зазначити, що в сімейному законодавстві також не стоїть питання про відповідальність біологічних батьків, які не хочуть бути записаними батьками дитини у книзі записів народжень за згодою сурогатної матері у разі появи на світ дитини, неповноцінної у розумовому та фізичному відношенні. Така дитина може виявитися непотрібною і повторити долю дитини, зачатої природним способом, від якої відмовилися батьки. Як справедливо зазначається в юридичній літературі, у законі слід встановити заборону на відмову подружжя-замовників від запису їхніми батьками дитини, народженої сурогатною матір'ю. Інакше інтереси новонародженої дитини не будуть захищені належним чином. При цьому вийде, що подружжя- замовників, які уклали договір з метою стати батьками дитини, народженої сурогатною матір'ю, не будуть нести жодних зобов'язань щодо нього. Але в такому разі піклування дитини може перейти до держави, а наречені батьки чи сама сурогатна мати мають виплачувати аліменти на утримання дитини на користь держави.

Небезпека ДРТ також полягає в тому, що сьогодні ця процедура стає прибутковим бізнесом, аналогічним тому, яким було міжнародне усиновлення, а оскільки питання захисту прав дитини не перебувають під пильною увагою законодавця, це, на відміну від усиновлення, веде до зловживань у цій сфері. Так, одним із найпоширеніших видів зловживання є шахрайство.

ДРТ тягне за собою суттєві ризики, які не дозволяють поки говорити про повноцінний захист не тільки прав дитини, що з'явилася в результаті такої процедури, але і її потенційних батьків і держави. Таким чином, хоча усиновлення розглядається як «останній шанс» для появи дитини в сім'ї, на відміну від штучної репродукції, цей інститут незрівнянно краще захищає права як дитини, так і всієї сім'ї в цілому [8, с. 19].

Висновки

Отже, підсумовуючи, варто відзначити, що сурогатне материнство як репродуктивна практика стає все більш поширеною. У той час, як сучасна практика сурогатного материнства відкриває нові репродуктивні можливості, вона також створює нові правові та етичні дилеми. Крім того, через збереження міжнародного нормативно-правового вакууму в галузі міжнародного комерційного сурогатного материнства діти, які народилися таким шляхом, схильні до порушення їх прав, оскільки ця практика часто прирівнюється до торгівлі дітьми.

У разі зростання промисловості сурогатного материнства, обумовленого попитом, сурогатне материнство викликає занепокоєння у зв'язку з дотриманням правий і захистом дітей.

Відтак, важливо розробити механізм належного контролю за дотриманням прав дітей, народжених за допомогою сурогатного материнства, за їх подальшою долею, особливо в ситуаціях, коли потенційними батьками є іноземні громадяни.

Підсумовуючи, констатуємо, що проблем у фокусі проведеного нами дослідження набагато більше, ніж відображено у цій роботі, що свідчить про необхідність продовження нарощування наукових досліджень у аналізованій сфері.

Література

1. Цивільний кодекс України: Закон від 16.01.2003 № 435-IV. База даних «Законодавство України» /ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/435-15#Text

2. Сімейний кодекс України: Закон від 10.01.2002 № 2947-III. База даних «Законодавство України» /ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2947-14#Text

3. Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні: Наказ МОЗ України від 09.09.2013 № 787. База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z1697-13#Text

4. Про права дитини: Конвенція від 20.11.1989 р. № 995_021. Дата оновлення: 20.11.2014. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_021

5. Ю. М. Якущенко. Еволюція сурогатного материнства: правовий аспект. Правові горизонти. 2020. № 21(34). С. 41-46.

6. Чеховська І. В. Сурогатне материнство: теоретико-правові підходи до розуміння сутності. Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика). 2017. Вип. 2-3. С. 58-64.

7. Марко Я. Р. До проблем правового статусу дитини, що народжена із застосуванням процедури сурогатного материнства. Наше право. 2017. №3. С. 24-27

8. Матяшовська Р. Ю. Гарантії прав дітей, що народжені за допомогою методу сурогатного материнства. Право та державне управління. 2018. №4 (33) С. 16-20

9. Квіт Н.М. Інститут сурогатного материнства: проблеми колізійного регулювання. Альманах міжнародного права. 2016. № 14. С. 38-49.

References

1. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [The Civil Code of Ukraine]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/435-15#n3045 [in Ukrainian]

2. Simeinyi kodeks Ukrainy [Family Code of Ukraine]. (2002, January 10). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. Kyiv: Parlam. vyd-vo [in Ukrainian].

3. Pro zatverdzhennia Poriadku zastosuvannia dopomizhnykh reproduktyvnykh tekhnolohii v Ukraini: Nakaz MOZ Ukrainy vid 09.09.2013 № 787 [On the approval of the Procedure for the use of assisted reproductive technologies in Ukraine: Order of the Ministry of Health of Ukraine dated 09.09.2013 No. 787. Database "Legislation of Ukraine" / Verkhovna Rada of Ukraine.] URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1697-13#Text [in Ukrainian]

4. Pro prava dytyny: Konventsiia vid 20.11.1989 r. № 995_021. [About the rights of the child: Convention of November 20, 1989 No. 995_021.] URL: https://zakon.rada.gov.ua/ l aws/ show/995_021

5. Yu. M. Yakushchenko (2020) Evoliutsiia surohatnoho materynstva: pravovyi aspekt [Evolution of surrogate motherhood: legal aspect] - Pravovi horyzonty- Legal horizons. № 21(34). С. 41-46

6. Chekhovska I. V. (2017) Surohatne materynstvo: teoretyko-pravovi pidkhody do rozuminnia sutnosti [Surrogate motherhood: theoretical and legal approaches to understanding the essence] - Mizhnarodnyi yurydychnyi visnyk: aktualni problemy suchasnosti (teoriia ta praktyka) - International Legal Bulletin: current problems of our time (theory and practice). №2-3. С. 58-64.

7. Marko Ya. R. (2017) Do problem pravovoho statusu dytyny, shcho narodzhena iz zastosuvanniam protsedury surohatnoho materynstva [To the problems of the legal status of a child born using the surrogate motherhood procedure] - Nashe parvo - Our right. №3. С. 24-27

8. Matiashovska R. Yu. (2018) Harantii prav ditei, shcho narodzheni za dopomohoiu metodu surohatnoho materynstva [Guarantees of the rights of children born using the method of surrogate motherhood] - Pravo ta derzhavne upravlinnia - Law and public administration. №4 (33) С. 16-20

9. Kvit N.M. (2016) Instytut surohatnoho materynstva: problemy koliziinoho rehuliuvannia [Institute of surrogate motherhood: problems of conflict resolution] - Almanakh mizhnarodnoho prava - Almanac of international law. № 14. С. 38-49

Размещено на Allbest.ru