Паралельний імпорт як легальний спосіб користування чужими правами інтелектуальної власності

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Паралельний імпорт як легальний спосіб користування чужими правами інтелектуальної власності

Шевчук О.Т. магістр права

Анотація

У статті розглянуто питання правової природи паралельного імпорту як одного із способів користування чужими правами інтелектуальної власності крізь призму можливості його легалізації чи заборони. Відповідно, досліджено стан правового регулювання у світі та Україні, а також можливі засоби та способи блокування. Підкреслено, що паралельний імпорт фактично став невід'ємною складовою сучасного соціально-економічного життя світу, підтвердженням чого є чисельні правові спори, що мають місце в окремих зарубіжних державах.

Проаналізовано досвід правового регулювання та судова практика США та ЄС, законодавство та судова практика України. Наголошено, що з метою формування та забезпечення якісної правової моделі регулювання паралельного імпорту до процесу обговорення проблеми по суті доцільним є залучення широкого кола зацікавлених суб'єктів, врахування широкого спектру як приватно-, так і публічно-правових інтересів. Акцентовано увагу на необхідності врахування можливого впливу паралельного імпорту на пов'язані соціально-економічні та правові категорії, зокрема, такі як забезпечення ринкової конкуренції, захист прав споживачів, захист прав інтелектуальної власності, запобігання недобросовісній конкуренції тощо.

Як висновок підкреслено, що в Україні наразі відсутнє належне правове регулювання паралельного імпорту. Проте, паралельний імпорт як соціально-економічне явище в Україні опосередковано легалізований, що підтверджується практикою Верховного Суду та останніми змінами національного законодавства, дотичного до даного явища. При цьому зазначено, що правовласники/офіційні дистриб'ютори не позбавлені можливості в певних випадках блокувати паралельний імпорт.

Ключові слова: паралельний імпорт, вичерпання прав, торговельна марка, конкуренція, правовласник.

Abstract.

Parallel import as legal way of using others' intellectual property rights

Shevchuk O.T., Master of Law (LL.M.), graduate, Ivan Franko National University of Lviv

The article examines the issue of the legal nature of parallel import as one of the ways of using others' intellectual property rights through the prism of its legalization or prohibition possibility. Accordingly, the state of legal regulation in the world and Ukraine, as well as possible means and methods of blocking, were explored. It is emphasized that parallel import has actually become an integral part of the world modern socio-economic life, what is confirmed by the numerous legal disputes taking place in some foreign countries. The experience of legal regulation and judicial practice of the USA and the EU, legislation and judicial practice of Ukraine were analysed. It was emphasized that in order to form and ensure a high- quality legal model for the parallel import regulation, it is advisable to involve a wide range of interested subjects in the discussion on the essence of the problem, taking into account a wide range of both private and public legal interests. Attention is paid to the need of taking into account the possible impact of parallel import on related socio-economic and legal categories, in particular, such as ensuring market competition, protecting consumer rights, protecting intellectual property rights, preventing unfair competition, etc.

As a conclusion, it is emphasized that there is currently no proper legal regulation of parallel import in Ukraine. However, parallel import as a socioeconomic phenomenon in Ukraine is indirectly legalized, which is confirmed by the practice of the Supreme Court and the latest changes in national legislation related to this phenomenon. At the same time, it is stated that rights holders/official distributors are not deprived of the possibility to block parallel import in certain cases. Keywords: parallel import, rights exhaustion, trade mark, competition, right holder.

Постановка проблеми

Кожна медаль має дві сторони. Таким усталеним крилатим висловом можна лаконічно та, водночас, влучно резюмувати аналіз будь-яких досліджень щодо паралельного імпорту товарів. Адже, як один із інструментів вільної торгівлі, позитивно впливаючи на ринковий мікроклімат країни, забезпечуючи динамічний розвиток конкуренції та надаючи кінцевому споживачу широкий асортимент оригінальних товарів з можливістю придбати їх на вигідних умовах, паралельний імпорт, з іншої сторони, спричиняє низку загроз та викликів для добросовісних правовласників та/або їх ліцензованих дистриб'юторів, а в окремих випадках навіть і для самих споживачів.

Неоднозначність проблеми паралельного імпорту тривалий час тривожить не лише економічне та комерційне, а й у певній мірі політичне і правове середовище України. Відтак, у 2016 р. у Верховній Раді України було зареєстровано два протилежних за своєю праворегулятивною сутністю законопроекта - №5419, яким пропонувалося заборонити паралельний імпорт та №4614, який в свою чергу, навпаки, передбачав зняття перешкод щодо паралельного імпорту в Україні. На підтримку останнього виступили великі рітейлери - «МЕТРО Кеш енд Кері Україна», «Ашан Україна Гіпермаркет», «Сільпо-Фуд», «Новус Україна», «БІЛЛА Україна» із зверненням до тогочасного Прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана [1]. Проте жоден із запропонованих законопроєктів так і не отримав остаточного законодавчого схвалення. Тим не менше 12 листопада 2019 р. Президентом України Володимиром Зеленським було підписано, прийнятий парламентом Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України» від 17.10.2019 №202-IX, яким, хоч і не прямо, проте опосередковано надано зелене світло паралельному імпорту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У сучасній вітчизняній правничій науці питання паралельного імпорту не отримало належного системного висвітлення та опрацювання. Сьогодні паралельний імпорт як явище правового характеру викликає інтерес в доволі обмеженому науковому колі дослідників, окресленому невеликою групою науковців та практикуючих адвокатів. Пізнавальною та допоміжною в науково-методологічному плані у контексті даної статті стала відповідна практика окремих інституцій ЄС, судів держав-членів ЄС, США та України.

Метою статті є дослідження правової природи паралельного імпорту в сучасному світі та Україні, окреслення правового механізму можливих засобів та способів його блокування правовласником/офіційним дистриб'ютором.

Виклад основного матеріалу

Правова природа паралельного імпорту та основні підходи щодо його легалізації у конкретній державі напряму залежать від моделі її економічної системи, структури міжнародних економічних відносин за її участі та міжнародно-правових зобов'язань. Якщо економічна модель орієнтована на ввезення товарів з інших країн, тоді легалізація паралельного імпорту, у тому числі з метою зниження цін на товари, відповідатиме початковим завданням такої моделі. Водночас, якщо в країні здійснюється стимулювання внутрішнього виробництва і залучення інвестицій у розвиток виробничих потужностей у середині країни, то легалізація паралельного імпорту не відповідатиме цілям та завданням такої моделі [2, с. 95].

У чинному законодавстві України відсутній термін паралельний імпорт. 28.07.2022 р. Верховною радою України прийнято новий Закон України «Про лікарські засоби» від 28.07.2022 №2469-IX, яким в законодавче поле такий термін буде введено, правда лише у частині щодо лікарських засобів. Також закон опосередковано дає визначення паралельного імпорту як ввезення на територію України з держави - члена Європейського Союзу або Європейської асоціації вільної торгівлі, що є стороною Угоди про Європейську економічну зону, лікарських засобів, які були призначені та випущені в обіг для застосування на території країни-експортера, з якої ввозиться в Україну лікарський засіб [3]. Проте даний закон ще не вступив у дію. Окремі дослідники визначають паралельний імпорт як «реімпорт», тобто ситуацію, коли товари, що експортуються в іншу країну, згодом постачаються назад до країни походження [4, с. 141].

У літературі відзначається, що паралельний імпорт - це механізм ввезення в країну оригінальних товарів, проте без згоди правовласника торговельної марки [5, с. 213]. Моргун А. розуміє під паралельним імпортом ввезення на ринок країни оригінальних товарів, виготовлених правовласником і введених в обіг вперше в іншій країні ним же або з його згоди [6]. На нашу думку, найбільш повно паралельний імпорт можна охарактеризувати та визначити як ввезення на територію однієї держави оригінального товару, законно придбаного на території іншої держави особою, якій правовласником не надано дозволу на використання такого об'єкта права інтелектуальної власності (торговельної марки, авторського права, іншого об'єкта права інтелектуальної власності) на території держави ввезення.

Таким чином, керуючись подібним підходом, можна виділити наступні важливі ознаки паралельного імпорту, які відрізняють його від інших подібних явищ: імпортований товар є оригінальним, тобто не є контрафактом, виготовленим з порушенням будь-яких прав інтелектуальної власності; товар ввозиться законно, тобто без порушення митних правил; товар переміщується з території однієї держави, в якій він куплений як правило у правовласника або офіційного дистриб'ютора на територію іншої держави; особа, яка ввозить товар не є правовласником або офіційним дистриб'ютором на території держави ввезення; як правило товар ввозиться з метою подальшого продажу, що потенційно може спричинити економічні збитки для правовласника та/або офіційного дистриб'ютора, включно з їх залишенням ринку держави ввезення, неналежне обслуговування споживачів, але в свою чергу забезпечити демонополізацію ринку, широкий асортимент вибору, та, відповідно, необхідну в умовах ринкової економіки конкуренцію.

Найбільш суттєво паралельний імпорт товарів пов'язаний з правами правовласника/офіційного дистриб'ютора на торговельну марку, під якою товар випускається на ринок, а тому легітимність паралельного імпорту у конкретній державі тісно пов'язана з доктриною першого продажу та видом принципу вичерпання прав на торговельну марку, який кожна держава вправі обирати для себе самостійно. У сучасній науці та практиці існують 3 види принципу вичерпання прав: міжнародний, регіональний та національний. Найбільш ліберальний - міжнародний (США), який передбачає, що правовласник не може забороняти розповсюдження товару на території держави, якщо ним особисто або за його згоди товар було введено в цивільний оборот на території будь-якої іншої держави. Регіональний (ЄС) обмежується введенням в цивільний оборот не в будь-якій державі світу, а лише в державі певного регіону або певної організації. Найбільш суворий - національний, в свою чергу, обмежується введенням товару в цивільний оборот лише на території конкретної держави.

В Україні питання щодо застосування того чи іншого виду принципу вичерпання прав тривалий час залишалося відкритим та невизначеним, що спричиняло правові спори між правовласниками/офіційними дистриб'юторами та імпортерами. Так, в Україні принцип вичерпання прав передбачений абз. 3 ч.6 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 р. №3689-XII, відповідно до якого виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстровану торговельну марку не поширюється на використання торговельної марки для товару, введеного під цією торговельною маркою в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот [7].

Дана законодавча норма не передбачає де саме товар повинен бути введений в цивільний оборот, що, власне, і зумовило правову прогалину. 17.10.2019 р. парламентом було прийнято Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України» №202-IX, яким хоч і не прямо, проте, опосередковано, підтверджено застосування в Україні міжнародного принципу вичерпання прав, що випливає із змісту викладеної в новій редакції ч.3 ст.397 Митного Кодексу. Зокрема, зазначено, що заходи щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності, передбачені частиною першою цієї статті, не застосовуються до оригінальних товарів, тобто товарів, які були виготовлені за згодою правовласника, або товарів, виготовлених особою, належним чином уповноваженою правовласником на виробництво певної кількості товарів, у тому числі у кількості, що перевищує обумовлену між цією особою і правовласником [8]. Відсутність такого положення у попередній редакції Митного Кодексу давала можливість правовласникам деякою мірою блокувати або, як мінімум, затримувати паралельний імпорт, шляхом внесення об'єкта інтелектуальної власності в митний реєстр об'єктів права інтелектуальної власності. Проте, вказані зміни де-факто легалізували паралельний імпорт в Україні та позбавили правовласників/офіційних дистриб'юторів дієвого механізму боротьби з паралельним імпортом.

Власне, застосування в Україні саме міжнародного, а не національного принципу вичерпання прав було підтверджено і Верховним судом. Так, у постанові від 17.03.2020 р. у справі №911/2674/17 КГС ВС вказав, що «приписи пункту 6 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не пов'язують вичерпання прав власника торговельної марки з введенням ним товару (або за його згодою) в цивільний оборот виключно на території України. Отже, введення власником торговельної марки (або за його згодою) товару під відповідним знаком для товарів і послуг у цивільний оборот може бути здійснено і на території іншої держави (держав), після чого власник не може обмежити або заборонити наступний перепродаж цього товару на території іншої країни, де його права також охороняються (у тому числі на території України). Зазначене, за відсутності територіальних обмежень, дає підстави стверджувати про існування в Україні міжнародного підходу до вичерпання прав» [9].

Дещо інша ситуація буде у випадку паралельного імпорту об'єктів авторського права. Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 01.12.2022 №2811-IX, якщо примірники твору законним чином введено у цивільний оборот шляхом їх першого продажу в Україні, допускається подальше відчуження цих примірників без згоди суб'єкта авторського права і без сплати винагороди (вичерпання прав), крім оригіналів творів мистецтва [10]. Тобто для об'єктів авторського права законодавство чітко передбачає національний принцип вичерпання прав, даючи можливість правовласникам запобігати імпорту творів в Україну, якщо вони були вперше введені в цивільний оборот на території іншої держави. Протилежна позиція сповідується у США. Так, у справі Kirtsaeng v. John Wiley & Sons, Inc., 2013, компанія-позивач випускала та продавала навчальні посібники на американському та азійському ринках. Книги, які продавалися у США були значно дорожчі, а відрізнялися лише тим, що на них було написано - для продажу на території США. Відповідач закуповував книги на азійському ринку та здійснював їх реімпорт в США з метою продажу. Позивач просив суд заборонити відповідачу здійснювати таку діяльність, посилаючись на те, що книги були призначені лише для продажу на азійському ринку. Проте, Верховний Суд США не погодився з позивачем і прийшов до висновку, що принцип вичерпання прав поширюється, в тому числі, і на такі випадки [11].

Повертаючись до паралельного імпорту в контексті вичерпання прав саме на торговельну марку, то можна констатувати, що фактичне підтвердження наявності в Україні міжнародного принципу вичерпання прав на торговельну марку Верховним Судом, внесення змін у Митний Кодекс України щодо незастосування заходів сприяння захисту прав інтелектуальної власності до оригінальних товарів, позбавили правовласників/офіційних дистриб'юторів значної частини засобів, які б могли допомогти в обмеженні та подоланні паралельного імпорту.

У Європейському Союзі, де діє регіональний принцип вичерпання прав, позиція паралельного імпорту є ще більш міцною. Закріпивши принцип вільного руху товарів як основи забезпечення конкуренції, ЄС забезпечив паралельному імпорту надійний захист на рівні основоположних норм права Європейського Союзу. Зокрема, у справі Deutsche Grammophon Gesellschaft v Metro, 1971, Deutsche Grammophon Gesellschaft (DG) реалізовувала музичні пластинки для грамофону в Німеччині (за дорожчою ціною) та в Франції (за дешевшою ціною) через свою дочірню компанію. Власне, внаслідок ланцюжку договорів купівлі-продажу пластинки, призначені для французького ринку, опинилися в німецького роздрібного торговця, який продавав їх за значно нижчою ціною в Німеччині, ніж правовласник. Правовласник просив Суд заборонити рітейлеру здійснювати таку діяльність, але Суд постановив, що правовласник не може використовувати своє виключне національне право інтелектуальної власності щодо товарів, введених на ринок ним або за його згоди в іншій державі-члені ЄС [12]. У справі AB InBev Beer Trade Restrictions, 2019, яка розглядалася Європейською комісією, компанія виробник пива через дочірні підприємства продавала напій у Бельгії та Нідерландах. Через особливості податкового законодавства на території Нідерландів ціна була нижчою, тому, призначене для Нідерландів пиво почали ввозити в Бельгію з метою продажу, заподіюючи таким чином збитки бельгійський компанії. Для того, щоб запобігти цьому були вжиті адміністративні заходи. Так як у Бельгії відповідно до законодавства напій повинен був маркуватися двома мовами - голландською та французькою, виробник вирішив маркувати пиво для голландського ринку лише голландською та, таким чином, перешкодити паралельному імпорту в Бельгію. Комісія прийшла до висновку, що компанією було допущено порушення, так єдиною логікою дій, вчинених компанією, було зупинити паралельний імпорт непрямими адміністративними способами [13].

Проте навіть у тих державах, де паралельний імпорт легалізований, його використання, все одно, залишається не безмежним, адже уже згадана доктрина першого продажу має свої виключення, які відповідно обмежують паралельний імпорт та дають можливість правовласникам/офіційним дистриб'юторам йому протидіяти.

Одним з способів боротьби з паралельним імпортом є механізм, передбачений все тим ж абз.3 ч.6 ст.16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», який одночасно закріплюючи принцип вичерпання прав, встановлює виняток з нього, а саме можливість правовласника забороняти використання торговельної марки у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот [7] (власне аналогічний механізм, закріплений і в законодавстві інших держав).

Питання, що розуміти під зміною або погіршенням стану товару після його введення в цивільний оборот частково розкривається у практиці Суду Європейського Союзу, судових інституцій США.

Зокрема, з прецедентного права ЄС випливає, що ризик зміни чи погіршення товару після його введення в цивільний оборот може становити перепакування товару, так воно може становити загрозу основній функції торгівельної марки як юридичного інститут, що полягає в гарантуванні походження товару від певної особи, а також негативно впливати на вміст перепакованого товару. Посилання на перепакування товару може бути одним з засобів боротьби з паралельним імпортом, особливо в тих країнах, де законодавством передбачені певні вимоги до використовуваної упаковки, інформації, яка надається споживачам або мови, на якій ця інформація надається. Зокрема, п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII передбачено, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" [14]. правовий блокування паралельний імпорт інтелектуальний власність

У справі Boehringer Ingelheim KG and Others v Swingward Ltd and Dowelhurst Ltd., 2007 Суд ЄС постановив, що правовласник не може протидіяти подальшому продажу фармацевтичного продукту, імпортованого з іншої держави-члена ЄС, у його оригінальній упаковці з додатковою зовнішньою етикеткою нанесеною імпортером, якщо наявні усі наступні умови:

1) використання прав на торговельну марку для протидії продажу товарів, перепакованих під цією торговельною маркою, сприяло б штучному розподілу ринків між державами-членами;

2) доведено, що перепакування не може вплинути на первинний стан товару всередині упаковки;

3) на новій упаковці чітко вказано ім'я виробника та особи, яка здійснила перепакування;

4) нова упаковка не завдає шкоди репутації торговельної марки та її власника (не є бракованою, неякісною чи неохайною);

5) імпортер повідомляє правовласника про перепакування перед тим, як перепакований товар буде поставлений для продажу і на його вимогу надає зразок перепакованого товару [15].

Відповідно, недотримання однієї з наведених вище умов буде становити зміну або погіршення товару і виступатиме вагомим аргументом для правовласника/офіційного дистриб'ютора у спорі з паралельним імпортером.

Одним з випадків, коли правовласнику вдалося обійти принцип вичерпання прав та заблокувати паралельний імпорт стала справа Lever Bros. Co. v. United States, 1993. Компанія Lever виробляла і реалізувала в США мило під торговельною маркою «Shield». Під аналогічною торговельною маркою дане мило продавалося її афілійованою компанією у Великій Британії, проте мило яке вироблялося для американського ринку суттєво відрізнялося від британського своїм складом - мило для американського ринку було більшої якості та більш дорогим, і відповідно американський споживач сприймав цей продукт як якісне мило. Внаслідок різниці в ціні торговці почали закупляти британське мило і імпортувати його в США. Компанії Lever у суді вдалося захисти свої права та заблокувати паралельний імпорт, акцентувавши увагу на захисті прав споживачів. Ним було здійснено ринкове дослідження, шляхом опитування великої кількості американських споживачів щодо якості британського мила в порівнянні з американським. На основні скарг споживачів щодо гіршої кості британського мила, вони заявили, що товар, який ввозиться в США незважаючи на те, що вироблений і придбаний законно, має фізичні або матеріальні відмінності від того, який вже існував на американському ринку, а відтак змогли довести, що це порушує права споживачів, так як вводить їх в оману щодо якості продукції, а також, як наслідок, завдає шкоди репутації бренду. Суд у цій справі прийшов до висновку, що принцип міжнародного вичерпання прав дійсно домінує в США, але він не поширюється на товари, які мають фізичні або матеріальні відмінності від тих, які вже присутні на американському ринку [16].

Більш широкий простір для аргументації заборони паралельного імпорту доступний добре відомим компаніям, які зробили собі ім'я у так званому luxury сегменті, є добре впізнаваними завдяки своєму стилю, який включає наявність відповідної мережі магазинів, професійних консультантів, фірмових пакунків високої якості тощо. Наприклад, філософія компанії «Hermes» полягає в тому, щоб її продукція залишалася «ультра-преміальною розкішшю», доступною лише для небагатьох і яку дійсно складно отримати. Компанія вважає, що аура ексклюзивності є важливою, а тому не збирається представляти бренд як розкіш масового ринку або навіть розкіш преміум класу [17]. Зокрема, у справі Coty Germany GmbH v Parfumerie Akzente GmbH, 2017 суд ЄС встанови, що власник ТМ може блокувати наступний перепродаж товару (а, відповідно, і паралельний імпорт) за наявності 3 умов:

1) торговельна марка відноситься до luxury сегменту;

2) власник торговельної марки вибірково підходить до маркетингу та продажу;

3) неліцензований дистриб'ютор завдає шкоди репутації торговельної марки [18].

Усі 3 умови потребують доведення правовласником. Так, належність бренду до luxury сегменту може характеризуватися тим, що продукція, яка випускається під таким брендом є дуже дорогою, ексклюзивною, та рідкісною, тобто не доступною для всіх - перестаючи відповідати цим ознаками бренд втрачає своє ексклюзивне забарвлення, адже чим доступнішим є бренд, тим він є менш розкішним [19]. Другу умова може підтверджуватися, зокрема, тим, що правовласник продає продукцію виключно в власних магазинах, де створюється відповідна аура ексклюзивності, а не на сторонніх площадках, зокрема маркетплейсах, разом з товарами інших виробників, низької якості тощо. Щодо третьої умови, то вона, зокрема, може підтверджуватися наявністю в магазинах правовласника висококваліфікованого, навченого персоналу, який буде надійно супроводжувати клієнта на всьому його шляху - починаючи від допомоги вибору товару відповідно до індивідуальних потреб клієнта, закінчуючи вирішенням його питанням, які можуть з'явитися в ході використання товару.

Вищезазначене рішення суду ЄС активно використовується правовласниками для захисту своїх прав. Так, у справі The Sisley v Amazon суд Мілану встановив, що Sisley продає товари у парфумерних магазинах класу люкс із кваліфікованим персоналом, а тому продаж елітної косметики Sisley на Amazon разом з дешевими та неякісними товарами інших брендів завдасть шкоди престижу та іміджу Sisley, зашкодить аурі екслюзивності, яка завжди характеризувала образ торговельних марок Sisley [20]. Апеляційний суд Амстердама у справі Action Sport v Nike, 2000, пішов ще дальше та, спираючись на рішення по справі Coty, водночас, зазначив, що бренд не обов'язково повинен належати до luxury сегменту, щоб забороняти продажі на сторонніх сайтах [21].

Наведені випадки, зокрема, мають стосунок до так званої вибіркової дистрибуції, коли правовласник обираючи офіційного дистриб'ютора для поширення товару під своєю торговельною маркою luxury сегменту, домовляється з ним про те, що буде контролювати ціну, рекламу, порядок продажу та обслуговування споживачів, а сам товар буде продаватися в спеціальному магазині, розташованому в певному регіоні міста, оформленому згідно з детальним брендбуком, а спеціально навчений високопрофесійний персонал буде підбирати продукцію під індивідуальні потреби клієнта, здійснювати консультацію на всіх етапах вибору товару і користування ним, не забуваючи про високі етичні стандарти [22]. Між тим, можливість блокування паралельного імпорту шляхом застосування вибіркової дистрибуції піднімає важливе і складне питання, де проходить межа між захистом репутації бренду та здійсненням недобросовісної конкуренції, антиконкурентних дій.

Висновки

Отож підсумовуючи вищевикладене, можна констатувати, що паралельний імпорт це складне соціально-економічне та правове явище, яке в умовах глобалізації та поглиблення ринкових відносин є поширеним та характеризується як позитивним, так і негативним впливом на економіку держави, захист прав споживачів, захист прав інтелектуальної власності, запобігання недобросовісній конкуренції. В Україні питання паралельного імпорту на даний час не отримало відповідного законодавчого врегулювання. Очевидно, що таке поширене явище потребує більш належного та адекватного правового реагування зі сторони держави та законодавця. Безперечно, якість правового механізму регулювання відносин щодо паралельного імпорту буде значно вищою, якщо відповідні норми сформуються як результат демократичної, всесторонньої та всеохоплюючої дискусії між учасниками ринку, за принципом audiatur et altera pars, кожен із яких у її рамках матиме можливість репрезентувати свої інтереси та аргументи. Такий підхід є доцільним для формування ефективної, дієвої, економічно та соціально обґрунтованої правової моделі регулювання паралельного імпорту, спроможної збалансувати інтереси усіх учасників ринку та забезпечити гармонію між ринковою конкуренцією, захистом прав споживачів, захистом прав інтелектуальної власності.

Між тим, сьогодні можна констатувати застосування в Україні міжнародного принципу вичерпання прав на торговельну марку, що, де-факто, легалізує паралельний імпорт та значно обмежує правовласників/офіційних дистриб'юторів у засобах та механізмах боротьби з цим явищем. Проте, принцип вичерпання прав не позбавлений винятків, використання яких потенційно, за наявності хорошої правової аргументації та, в певних випадках, міцного, добре вибудуваного бекграунду правовласника, можуть дозволити блокування паралельного імпорту та, таким чином, забезпечити свої економічні, комерційні інтереси.

Література

1. Metro, Сільпо, Ашан, Novus и Billa оприлюднили спільний лист рітейлерів щодо спрощення та збереження паралельного імпорту в Україні

2. Кузьменко Л.Г. Паралельний імпорт - важливий механізм існування конкурентних відносин / Наукові записки НаУКМА. Економічні науки. 2016. Вип. 1. Том 1. С. 95-100. 95 с.

3. Про лікарські засоби: Закон України від 28 липня 2022 р. №2469-IX.

4. Євков А.М. Проблематика правового регулювання паралельного імпорту товарів, які містять об'єкти інтелектуальної власності та вичерпання виключних прав у законодавстві України / Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. 2014. Вип. 29. Том 1. С. 140-144. 141 С.

5. Вийванко О.М. Паралельний імпорт в системі вичерпання прав інтелектуальної власності і можливість його використання в умовах російсько-української війни / Матеріали VI міжнародної науково-практичної конференції «Російсько-українська війна: право, безпека, світ». Тези наукових доповідей. 2022. 213-217. 213

6. Моргун А. Припинення паралельного імпорту товарів в Україні

7. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 р. №3689-XII // Відомості Верховної Ради України, 1994, №7.

8. Митний кодекс України: Закон України від 13 березня 2012 р. №4495-VI.

9. Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2020 у справі №911/2674/17

10. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 01 грудня 2022 р. №2811-IX.

11. Judgement of the Supreme Court of the United States, 19 March 2013 Kirtsaeng v. John Wiley & Sons, Inc.

12. Judgement of the Court, 8 June 1971 Deutsche Grammophon Gesellschaft v Metro

13. Commission Decision, 13 May 2019 AB InBev Beer Trade Restrictions

14. Про захист прав споживачів: Закон України від 12 травня 1991 р. №1023-XII // Відомості Верховної Ради України, 1991, №30.

15. Judgement of the Court, 26 April 2007 Boehringer Ingelheim KG and Others v Swingward Ltd and Dowelhurst Ltd.

16. Judgement of the US Court of Appeals for the District of Columbia Circuit, 15 January 1993

17. Hermes

18. Judgement of the Court, 6 December 2017 Coty Germany GmbH v Parfumerie Akzente GmbH

19. Luxury Market Segmentation

20. Michele Giannino. Selective distribution networks for the marketing of luxury branded products versus the Amazon Marketplace: The Sisley v Amazon case before the Court of Milan

21. Amsterdam Court of Appeal: Coty not confined to luxury products

22. Грицик Т. Вибіркова дистрибуція - прогрес чи вирок для паралельного імпорту?

References

1. Metro, Sil'po, Ashan, Novus y Billa opryliudnyly spil'nyj lyst ritejleriv schodo sproschennia ta zberezhennia paralel'noho importu v Ukraini [Metro, Silpo, Auchan, Novus & Billa published a joint letter of retailers on the simplification and preservation of parallel import in Ukraine].

2. Kuz'menko, L.H. (2016). Paralel'nyj import - vazhlyvyj mekhanizm isnuvannia konkurentnykh vidnosyn [Parallel import is an important mechanism for the existence of competitive relations]. Naukovi zapysky NaUKMA. Ekonomichni nauky - Scientific notes of NaUKMA. Economic sciences (pp. 95-100) issue 1, vol. 1 [in Ukrainian].

3. Pro likars'ki zasoby: Zakon Ukrainy vid 28 lypnia 2022 r. №2469-IX [On Medicinal Products: the Law of Ukraine from 28 July, 2022 №2469-IX] [in Ukrainian].

4. Yevkov, A.M. (2014). Problematyka pravovoho rehuliuvannia paralel'noho importu tovariv, iaki mistiat' ob'iekty intelektual'noi vlasnosti ta vycherpannia vykliuchnykh prav u zakonodavstvi Ukrainy [Problems of legal regulation of parallel import of goods containing intellectual property objects and exhaustion of exclusiverights in the legislation in Ukraine]. Naukovyj visnyk Uzhhorods'koho natsional'noho universytetu. Seriia Pravo - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University. Law series (pp. 140-144) issue 29, vol. 1 [in Ukrainian].

5. Vyjvanko, O.M. (2022). Paralel'nyj import v systemi vycherpannia prav intelektual'noi vlasnosti i mozhlyvist' joho vykorystannia v umovakh rosijs'ko-ukrains'koi vijny [Parallel import in the exhaustion of intellectual property rights system and the possibility of its use in the conditions of the Russian-Ukrainian war]. Materialy VI mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Rosijs'ko-ukrains'ka vijna: pravo, bezpeka, svit». Tezy naukovykh dopovidej - Proceedings of the 6^th international scientific and practical conference "Russian-Ukrainian war: law, security, world". Abstracts of papers (pp. 213-217) [in Ukrainian].

6. Morhun, A. Prypynennia paralel'noho importu tovariv v Ukraini [Termination of parallel import of goods in Ukraine].

7. Pro okhoronu prav na znaky dlia tovariv i posluh: Zakon Ukrainy vid 15 hrudnia 1993 r. №3689-XII [On Protection of Rights to Trademarks for Goods and Services: the Law of Ukraine from 15 December, 1993 № 3689-XII]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

8. Mytnyj kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 13 bereznia 2012 r. №4495-VI [The Customs Code of Ukraine: the Law of Ukraine from 13 March, 2012 №4495-VI] [in Ukrainian].

9. Postanova Verkhovnoho Sudu u skladi kolehii suddiv Kasatsijnoho hospodars'koho sudu vid 17.03.2020 u spravi №911/2674/17 [Judgement of the the Supreme Court as part of the panel of judges of the Commercial Cassation Court from 17 March, 2020 in case №911/2674/17].

10. Pro avtors'ke pravo i sumizhni prava: Zakon Ukrainy vid 01 hrudnia 2022 r. №2811-IX [On Copyright And Related Rights: the law of Ukraine from 01 December, 2022 № 2811-IX] [in Ukrainian].

11. Judgement of the Supreme Court of the United States, 19 March 2013 Kirtsaeng v. John Wiley & Sons, Inc.

12. Judgement of the Court, 8 June 1971 Deutsche Grammophon Gesellschaft v Metro.

13. Commission Decision, 13 May 2019 AB InBev Beer Trade Restrictions.

14. Pro zakhyst prav spozhyvachiv: Zakon Ukrainy vid 12 travnia 1991 r. № 1023-XII [On Consumer rights Protection: the Law of Ukraine from 12 May, 1991 № 1023-XII]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine [in Ukrainian].

15. Judgement of the Court, 26 April 2007 Boehringer Ingelheim KG and Others v Swingward Ltd and Dowelhurst Ltd.

16. Judgement of the US Court ofAppeals for the District of Columbia Circuit, 15 January 1993.

17. Hermes.

18. Judgement of the Court, 6 December 2017 Coty Germany GmbH v Parfumerie Akzente GmbH.

19. Luxury Market Segmentation.

20. Michele Giannino. Selective distribution networks for the marketing of luxury branded products versus the Amazon Marketplace: The Sisley v Amazon case before the Court of Milan.

21. Amsterdam Court of Appeal: Coty not confined to luxury products.

22. Hrytsyk, T. Vybirkova dystrybutsiia - prohres chy vyrok dlia paralel'noho importu? [Selective distribution - progress or doom for parallel import?].

Размещено на Allbest.Ru