Щодо залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи в адміністративному судочинстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Вищий адміністративний суд України у відставці, доктор юридичних наук

Щодо залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі особи в адміністративному судочинстві

Юрій Цвіркун,

професор кафедри публічного та міжнародного права, суддя

Анотація

У статті здійснено аналіз процесуальних норм права, які регулюють питання, пов'язані з заміною неналежної сторони та залученням до участі у справі осіб, які не брали участі у справі, та практики застосування цих норм судом апеляційної інстанції в адміністративному судочинстві. На підставі здійсненого аналізу зроблено висновок, що відповідні норми права потребують удосконалення, оскільки обмежують компетенцію суду апеляційної інстанції та перешкоджають розгляду адміністративних справ у розумний строк.

Ключові слова: норми процесуального права, адміністративний суд, суд апеляційної інстанції, заміна неналежної сторони, залучення другого відповідача.

Abstract

Tsvirkun Yu. Regarding the involvement of the appellate instance by the court to participation in the case of a person in administrative proceedings.

The article analyzes the procedural norms of the law that regulate issues related to the replacement of an improper party and the involvement in the case of persons who did not participate in the case and the practice of applying these norms by the appellate court in administrative proceedings.

Key words: norms of procedural law, administrative court, appellate court, replacement of an improper party, involvement of a second defendant.

Основна частина

Постановка проблеми. Право на суд належить до тих прав, гарантованих Конституцією і законами України та міжнародними документами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які не можуть бути обмежені за жодних умов, навіть надзвичайного чи воєнного стану. Однак у процесі практичного застосування процесуальних норм виникають юридичні колізії, які перешкоджають реалізації гарантованих людині і громадянину прав щодо її захисту справедливим судом упродовж розумного строку. Зокрема, під час здійснення правосуддя апеляційними судами адміністративної юрисдикції вже тривалий період виникає певна неоднозначність щодо застосування процесуальних норм, які визначають порядок заміни неналежної сторони та залучення другого відповідача (співвідповідача) до участі у справі. Подолання таких проблем можливе після їх докладного дослідження, вдосконалення процесуального законодавства та перегляду існуючої судової практики, зокрема, найвищим судовим органом у системі судоустрою держави, до компетенції якого, зокрема, належить забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій.

Вступ. Наявність ефективної системи адміністративних судів, які в Україні вирішують публічно-правові спори, є однією із вимог, які ставляться до держави її громадянами та міжнародними партнерами, оскільки права, свободи та інтереси людини в публічній царині повинні бути захищеними належним чином.

Адміністративні суди мають бути і процесуально, і організаційно відокремленими та стояти на варті захисту прав людини від свавілля органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб. Однак після впровадження змін до процесуального законодавства та під час його практичного застосування виявляється чимало недоліків, які перешкоджають своєчасному вирішенню судом адміністративних справ. Слід зауважити, що неузгодженість норм процесуального права, які встановлюють порядок здійснення адміністративного судочинства, породжує проблеми оперативного реагування адміністративними судами на недобросовісне здійснення управлінських функцій суб'єктами владних повноважень та єдності судової практики, що в цілому негативно впливає на захист фізичних та юридичних осіб від порушень з боку влади.

Актуальність досліджуваної теми зумовлюється наявністю перешкод щодо забезпечення конституційного права на справедливий суд, які пов'язані із питаннями: необхідного аналізу сучасних проблем процесуальної діяльності судів адміністративної юрисдикції; заміни неналежної сторони та залученням до участі у справі осіб, які не брали у ній участі судом апеляційної інстанції в адміністративному судочинстві; нагальною потребою удосконалення норм процесуального права, які визначають юрисдикцію та повноваження цих судів тощо.

Аналіз наукових досліджень і публікацій, у яких започатковано розв'язання порушеної проблеми, вказує на те, що вона недостатньо досліджена і потребує більш комплексного вивчення та вирішення в подальшому.

Метою статті є змістовий аналіз законодавчих норм, які визначають порядок заміни неналежної сторони та залучення до участі у справі осіб, які не брали участі у справі, та практика застосування цих норм судом апеляційної інстанції в адміністративному судочинстві.

Виклад основного матеріалу дослідження. Судова система України вже тривалий час перебуває в стані реформування. Постійні законодавчі зміни та доповнення до норм матеріального і процесуального права не завжди, як показує практика, позитивно впливають на якість закону та його застосування. Поспішні рішення щодо зміни закону не можуть не впливати на якість правосуддя. На жаль, адміністративні суди України сьогодні належним чином не виконують свою роль арбітра у спорах між приватною особою та публічною адміністрацією. Причиною цього є низка факторів, серед яких - прогалини в законодавстві та нечіткість чинних норм права.

02.06.2016 було прийнято Закон України №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Слід відмітити, що, поряд з іншим, цими змінами на рівні Основного Закону було закріплено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди [1]. Це нововведення позитивно прийнято вітчизняними фахівцями у галузі права, вважається потрібним і важливим, але надалі воно не було цілком реалізовано в новому правовому акті про судоустрій та статус суддів, а також, відповідно, і в новому процесуальному законодавстві.

Того ж дня, 02.06.2016, був прийнятий новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УШ, в якому змінено систему судів України. Як проголошувалося, відбулося повернення до триланкової вертикалі побудови системи судів. Водночас закон передбачає створення місцевих окружних та апеляційних адміністративних судів, а також Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, який, по суті, виконує функції Вищого адміністративного суду України. В окремих випадках адміністративні справи можуть вирішуватись Великою Палатою Верховного Суду, як раніше Верховним Судом України. Отже, як убачається, кардинальних змін у системі судів адміністративної юрисдикції нашої держави не відбулося.

Більше ніж через рік, 03.10.2017, парламент нашої держави ухвалив Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII, яким названі кодекси викладені в нових редакціях, їх положення було максимально уніфіковано, норми процесуального права зазнали чималих змін, суттєво по-іншому визначено повноваження апеляційних судів тощо. До прикладу, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції 2017 року значно розширив повноваження суду апеляційної інстанції і тепер, на відміну від цього ж Кодексу в попередній редакції 2005 року, виключає можливість направлення апеляційним судом адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції, окрім випадку порушення правил підсудності.

Поряд з тим, як і в попередній редакції КАС України, зокрема в статтях 52 і 190, так і в чинній редакції цього Кодексу, зокрема в статтях 48 і 306, виразно не врегульовані питання щодо залучення судом апеляційної інстанції до участі у справі осіб, які не брали в ній участі.

Так, ст. 306 нової редакції КАС України, яка визначає проведення підготовчих дій перед апеляційним розглядом, у п. 1 частини першої закріплювала, що суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з'ясовує склад учасників судового процесу [2]. Про залучення апеляційним судом до справи особи, яка не брала в ній участі, якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, в новій редакції Кодексу (редакція КАС України) спочатку взагалі не йшлося. Тому в апеляційних адміністративних судах з цього питання практика різнилася: одні судді залучали особу до участі у справі як третю особу чи сторону, наприклад, як співвідповідача, а інші відмовляли в такому залученні, обґрунтовуючи це тим, що заміна учасника справи чи залучення особи до участі в справі можливі тільки під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Однак Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» №460-IX від 15.01.2020 до п. 1 частини першої ст. 306 КАС України були внесені зміни. Зокрема, натепер цей пункт ст. 306 Кодексу встановлює, що суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з'ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору [2].

З урахуванням цих змін Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11.11.2020 у справі №191/1169/16-а (2-а/191/7/17) (адміністративне провадження №К/9901/14143/19) сформулював правовий висновок, відповідно до якого суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у незалученні до участі у справі особи (якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки), може залучити таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є, зокрема, прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі [3].

Правова позиція Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) щодо залучення сторони судом апеляційної інстанції, зокрема другого відповідача (співвідповідача) у справі, викладена у низці постанов.

Відповідно до постанови від 10.04.2019 у справі №815/5133/16 (адміністративне провадження №К/9901/21602/18) КАС ВС погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що, оскільки суд першої інстанції не залучив до участі у справі належного відповідача, а КАС України не надає апеляційній інстанції процесуальних повноважень здійснювати на стадії апеляційного розгляду справи заміну неналежного відповідача чи залучати другого відповідача, а також повертати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, результатом розгляду цієї справи повинна бути відмова у задоволенні позовних вимог [4].

У постанові від 28.11.2019 у справі №826/12172/18 (адміністративне провадження №К/9901/26444/19) КАС ВС зазначає, що з аналізу ст. 48 КАС України вбачається, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено. У силу приписів ст. 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд у разі виявлення порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, ураховуючи суть спірних правовідносин і суб'єктний склад, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача. При цьому колегія суддів зауважує, що відмова в задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача [5].

У постанові від 14.04.2022 у справі №160/12574/20 (адміністративне провадження №К/9901/43686/21) КАС ВС робить такі висновки: ураховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, суд першої інстанції може самостійно залучити співвідповідача (частина третя ст. 48 КАС України) чи залучити другого відповідача (частина четверта ст. 48 КАС України), якщо для цього є підстави; нормами КАС України апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції; такими повноваженнями наділено суд касаційної інстанції, який відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 КАС України має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, для продовження розгляду [6].

Отже, на сьогодні в судах адміністративної юрисдикції існує судова практика, згідно з якою: 1) суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання щодо залучення належного відповідача та вирішення адміністративного позову щодо зазначеного відповідача; 2) суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути недоліки, допущені судом першої інстанції, на стадії апеляційного розгляду справи, а відтак у задоволенні клопотань про залучення особи до участі у справі як другого (співвідповідача) відмовляється; 3) суд апеляційної інстанції, ураховуючи неналежний суб'єктний склад, скасовує рішення суду першої інстанції та відмовляє у задоволенні позову, заявленого до неналежного відповідача; 4) відмова у задоволенні адміністративного позову, заявленого до неналежного відповідача, враховуючи неможливість його заміни на стадії перегляду судового рішення в апеляційному порядку, не позбавляє позивача права на повторне звернення до суду з тим самим позовом, проте вже до належного відповідача.

Однак таке застосування норм КАС України унеможливлює здійснення судом апеляційної інстанції повного захисту прав та інтересів особи, призводить до затягування адміністративного процесу та порушення принципу «процесуальної економії»… Це можливо було б зрозуміти, якби КАС України передбачав можливість апеляційного суду при з'ясуванні цієї обставини відразу ж повернути справу на новий розгляд, але такої можливості в апеляційного суду немає [7, с. 139].

З огляду на положення п. 2 частини першої ст. 349 КАС України, повноваження скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема для продовження розгляду, має суд касаційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, згідно з п. 4 частини третьої ст. 353 КАС України, є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі [2].

Ураховуючи зазначене, виникають питання, по-перше, а які порушення норм процесуального права в цьому випадку допускає суд апеляційної інстанції, по-друге, якщо скаржник у касаційній скарзі на рішення суду апеляційної інстанції не посилатиметься на порушення норм процесуального права, а лише - матеріального, то які підстави направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду, якщо суд касаційної інстанції, з огляду на приписи КАС України, переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права?

Отже, чинні норми процесуального права та існуюча судова практика призводять або до безпідставного затягування розгляду справи, якщо вона спрямовується на новий розгляд до суду першої інстанції касаційним судом, або до додаткових матеріальних витрат, і також до затягування розгляду справи, якщо позивач повторно звертається із позовом до суду першої інстанції. І перший, і другий випадок суперечать принципам щодо безперешкодного доступу особи до правосуддя та вирішення судових справ у розумний строк.

Поряд з тим системний аналіз норм процесуального права дає підстави припускати, що судова практика щодо визначення складу учасників судового процесу судом апеляційної інстанції могла б бути й іншою.

Стаття 293 КАС України визначає право на апеляційне оскарження. Частина друга цієї статті КАС України передбачає, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається [2].

Окрім ст. 293 КАС України, зауважимо, що згідно із частиною першою ст. 302 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, у будь-який час до початку апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги [2].

Отже, враховуючи викладені вище положення статей 293 і 302 КАС України, у цьому Кодексі передбачено право особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, подати апеляційну скаргу на відповідне рішення суду першої інстанції або в будь-який час до початку апеляційного розгляду приєднатися до апеляційної скарги на це рішення.

Отже, право на доступ до правосуддя цим особам закріплено на рівні закону. Тобто особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, може самостійно на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції вступити в судовий процес і брати у ній участь. То чому ж така особа, виникає наступне питання, не може бути залучена до участі у справі з ініціативи сторони чи третьої особи або з ініціативи суду?

Крім того, згідно із частиною першою ст. 310 КАС України апеляційний розгляд здійснюється колегією суддів у складі трьох суддів за правилами розгляду справи судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, установлених відповідною главою Кодексу [2].

Статтею 48 КАС України врегульовані питання щодо заміни неналежної сторони та залучення належної. Так, за змістом частини третьої цієї статті КАС України суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Згідно з частиною четвертою ст. 48 КАС України, якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави [2].

Згідно з п. 4 частини третьої ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі [2].

Як зауважує Н. Кучерук, що відповідно до частини першої ст. 306 КАС України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з'ясовує склад учасників судового процесу, вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи та вирішує інші питання, необхідні для апеляційного розгляду справи… Особи, щодо прав та обов'язків яких прийнято судове рішення і які не були залучені до участі у справі судом першої інстанції, повинні бути залучені апеляційним адміністративним судом..Натомість незалучення цих осіб до участі у справі (у тому числі апеляційним судом) є обов'язковою підставою для скасування судового рішення [8].

До того ж, слід звернути увагу, що чинний закон у ст. 306 КАС України чітко визначає, що у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, суд залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Проте жодна норма процесуального права не забороняє суду апеляційної інстанції залучати особу до участі у справі як другого відповідача. Однак і не передбачає такої можливості. Тому відсутність такої норми і призвела до формування відповідної судової практики.

Поряд з тим відповідні норми процесуального права тлумачаться фахівцями неоднаково, зокрема, і їх застосування здійснюється суддями по-різному. Як приклад, можна навести ухвали одного й того ж адміністративного суду апеляційної інстанції, в якому окремі колегії суддів чи судді залучають другого відповідача, а інші - навпаки, відмовляють у такому залученні [9, 10, 11, 12].

Суддя адміністративного суду апеляційної інстанції А. Бойко вбачав необхідність внесення змін ще до ст. 52 КАС України в редакції 2005 року, зокрема, пропонував виключення зі змісту відповідної статті посилання на суд першої інстанції, до виключної компетенції якого, на той час, належала заміна первинного відповідача та залучення другого відповідача [7, с. 41]. Однак ця проблема, на жаль, існує й донині. Публічних обговорень щодо необхідності її усунення не відбувається. Хоча випадків, коли особа помилково звертається з позовом до суб'єкта владних повноважень, який є неналежним відповідачем, і це з'ясовується лише в суді апеляційної інстанції, чимало.

Відповідна проблема може бути вирішена або шляхом перегляду та зміни Верховним Судом усталеної правої позиції, або шляхом внесення відповідних змін до процесуального законодавства, що є більш вірогідним і необхідним для подолання юридичних розбіжностей. Зрештою, судова практика повинна формуватися на підставі якісного, чіткого закону.

Законодавцем формується тенденція посилення позиції суду апеляційної інстанції, проте, в деяких випадках, для реалізації покладених повноважень повною мірою не вистачає інструментів, наявних у судах першої інстанції. Це твердження ілюструє наведений вище приклад, коли відсутність у суду апеляційної інстанції можливості самостійно здійснити заміну неналежної сторони й долучити у справу особу у якості другого відповідача створює ситуацію, що унеможливлює прийняття рішення по суті справи: суд апеляційної інстанції повинен відмовити в задоволенні позову лише на підставі того, що позов пред'явлений до неналежного відповідача [7, с. 140].

На нашу думку, чинні процесуальні норми, а відповідно й судова практика, звужують повноваження апеляційного адміністративного суду та обмежують процесуальні права і гарантії особи, зменшують доступність до судового захисту, ставлять у нерівне становище учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, оскільки останні у разі, якщо щодо них прийнято судове рішення, можуть вступити у судовий процес з власної ініціативи або бути залученими до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Проте статус сторони вони можуть набувати тільки після скасування судом касаційної інстанції судових рішень попередніх інстанцій і направлення справи на новий розгляд чи для продовження розгляду до суду першої інстанції або після повторного звернення з новим позовом до суду.

Висновки з дослідження і перспективи подальшого наукового пошуку. Можемо констатувати, що чинні норми процесуального права, які регулюють питання, пов'язані з заміною неналежної сторони та залученням до участі у справі осіб, які не брали участі у справі на стадії її розгляду апеляційним адміністративним судом, обмежують компетенцію суду апеляційної інстанції та перешкоджають розгляду адміністративних справ у розумний строк, як того вимагає закон і потребують учасники справи. Дискусії щодо необхідності своєчасного реагування на правові розбіжності та внесення принагідних змін до процесуального законодавства, зокрема, яке регулює відносини щодо розгляду та вирішення судами публічно-правових спорів, триває вже не один рік, і це вказує на злободенність проблеми. Поряд з тим до питання внесення змін до кодифікованого закону, який визначає порядок здійснення адміністративного судочинства, слід ставитись дуже виважено. Ураховуючи здійснений аналіз відповідних процесуальних норм, є підстави вважати, що окремі положення, які закріплюють повноваження апеляційних адміністративних судів щодо залучення осіб, які не брали участі у справі, але рішення суду першої інстанції стосується їхніх прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, потребують удосконалення.

Перелік використаних джерел

процесуальний право апеляційний адміністративний

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. (зі змінами). URL: https://zakon. rada.gov. ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80#Text

2. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 6 липня 2005 р. №2747-IV (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 р. №2147-VIII). URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15

3. Постанова Верховного Суду від 11 лист. 2020 р., справа №191/1169/16-а (2-а/191/7/17). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/92787297

4. Постанова Верховного Суду від 10 квіт. 2019 р., справа №815/5133/16. URL: https://reyestrcourt.gov. ua/Review/81046963

5. Постанова Верховного Суду від 28 лист. 2019 р., справа №826/12172/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000085

6. Постанова Верховного Суду від 14 квіт. 2022 р., справа №160/12574/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103962990

7. Бойко А. Проблемні питання заміни неналежної сторони в адміністративному судочинстві при розгляді справ апеляційною інстанцією. Слово Національної школи суддів України. 2015. №1 (10). С. 137-142.

8. Кучерук Н. Треті особи в адмінпроцесі: окремі проблеми. Юридична газета Online. 24 жовт. 2018 р. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/sudova - praktika/treti-osobi-v-adminprocesi-okremi-problemi.html

9. Ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 січ. 2018 р., справа №125/1103/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/71825700

10. Ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 берез. 2019 р., справа №824/387/18-а. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80384429

11. Ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 трав. 2021 р., справа №240/19411/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96904754

12. Ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 лист. 2021 р., справа №600/2835/21-а. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80384429

References

1. The Constitution of Ukraine dated June 28, 1996 (as amended). URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/254% D0% BA/96-%D0% B2% D1% 80#Text [ukr.].

2. Administrative Judicial Code of Ukraine: Law of Ukraine dated July 6, 2005 No. 2747-IV (as amended by Law of Ukraine dated October 3, 2017 No. 2147-VIII). URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2747-15 [ukr.].

3. Resolution of the Supreme Court of November 11 2020, case №191/1169/16-a (2-a/191/7/17). URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/927872974. Resolution of the Supreme Court of April 10 2019, case №815/5133/16. URL: https://reyestr.court.gov. ua/Review/81046963 [ukr.].

5. Resolution of the Supreme Court dated November 28. 2019, case №826/12172/18. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/86000085 [ukr.].

6. Resolution of the Supreme Court dated April 14 2022, case №160/12574/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/103962990 [ukr.].

7. Boyko A. Problematic issues of replacing an improper party in administrative proceedings when considering cases by an appellate instance. Word of the National School of Judges of Ukraine. No. 1 (10) 2015. Pp. 137-142 [ukr.].

8. Kucheruk N. Third parties in the administrative process: separate problems. Legal newspaper Online. October 24 2018. URL: https://yur-gazeta.com/publications/practice/ sudova-praktika/treti-osobi-v-adminprocesi-okremi-problemi.html [ukr.].

9. Resolution of the Vinnytsia Appeal Administrative Court dated January 23. 2018, case №. 125/1103/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/71825700 [ukr.].

10. Resolution of the Seventh Administrative Court of Appeal dated March 12. 2019, case №. 824/387/18-a. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80384429 [ukr.].

11. Resolution of the Seventh Administrative Court of Appeal dated May 14. 2021, case №. 240/19411/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96904754 [ukr.].

12. Resolution of the Seventh Administrative Court of Appeal dated November 18. 2021, case №. 600/2835/21-a. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/80384429 [ukr.].

Размещено на Allbest.ru