Державна політика збереження об'єктів культурної спадщини в умовах декомунізації: нормативно-правове забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЗБЕРЕЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ В УМОВАХ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ: НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Менська Олена Анатоліївна кандидат

юридичних наук, магістр публічного

управління та адміністрування

Анотація

державний політика декомунізація культурний

Статтю присвячено розгляду особливостей державної політики у сфері охорони культурного надбання в умовах декомунізації, відповідно у пропонованій праці ґрунтовно окреслено нормативно-правове забезпечення державної політики України щодо вказаного процесу.

Визначено, що державна політика збереження об'єктів культурної спадщини в умовах декомунізації, зокрема, законодавчий супровід цього процесу, аксіоматично має ключове значення. Адже саме ці питання зачіпають рішуче всіх членів суспільства, кожного його індивіда.

Авторкою обмірковано вплив ідеології держави на політику збереження об'єктів вітчизняного культурного надбання в умовах декомунізації, зокрема, на законодавчому рівні. Маніфестуючи дуже суттєвий факт - усвідомлення й збереження власної самоідентифкації, авторка статті здійснила аналіз перебігу прийнятих нормативно-правових актів, спрямованих на процес декомунізації.

У результаті проведеної ревізії положень як чинних нормативно-правових актів, так і проєктів законів, стало зрозумілим, що влада розпочала не тільки політичний, а й законотворчій процес руху української культурної ідеології від радянської концепції, розробляючи абсолютно нові та самостійні законодавчі кейси, які утверджуватимуть новітні орієнтири у пам'яткоохоронній сфері для формуванням сучасної ідеології у захисті культурного надбання Незалежної України. Тож уведення у сприятливе правове поле потрібних законодавчих змін, які стануть тим самим рішучим кроком уперед у подоланні високого рівня заідеологізованості норм й назагал розрадянщення так, аби прийдешні покоління змогли правильно надано оцінку історичним подіям та їхнім діячам.

Дослідниця вважає, що процес декомунізації має стати тим маркером у свідомості людей, за допомогою якого відбудеться легітимізація однорідності суспільства вже Незалежної України, без комуністичної спадщини та її тоталітарного канону.

Ключові слова: культурна спадщина, декомунізація, пам'яткоохоронна галузь, державне регулювання, державна політика, ідеологія.

Annotation

Menska Olena Anatoliivna Candidate of Science of Law, Master of Public Management and Administration

STATE POLICY OF PRESERVING CULTURAL HERITAGE SITES IN THE CONTEXT OF DECOMMUNISATION: REGULATORY AND LEGAL SUPPORT

The article is devoted to the peculiarities of the State policy in the field of protection of cultural heritage in the context of decommunisation, and accordingly, the proposed work thoroughly outlines the regulatory and legal support of the State policy of Ukraine in this regard.

It is determined that the state policy of preservation of cultural heritage in the context of decommunisation, in particular, legislative support of this process, is axiomatically of key importance. After all, these issues affect all members of society and each of its individuals.

The author examines the influence of the state's ideology on the policy of preserving national cultural heritage sites in the context of decommunisation, in particular, at the legislative level. Revealing a very important fact - the awareness and preservation of one's own self-identification, the author analysed the course of the adopted legal acts aimed at the process of decommunisation.

As a result of the audit of the provisions of both existing legal acts and draft laws, it became clear that the authorities have begun not only a political but also a legislative process of departure of the Ukrainian cultural ideology from the Soviet concept, developing completely new and independent legislative cases that will set the latest benchmarks in the monument protection sphere to form a modern ideology of protection of the cultural heritage of Independent Ukraine.

Therefore, introducing the necessary legislative changes in a favourable legal framework will be a decisive step forward in overcoming the high level of ideologisation and decommunisation in general, so that future generations can properly assess historical events and their figures.

The researcher believes that the process of decommunisation should become a marker in the minds of people that will unite the society of an already Independent Ukraine, devoid of the communist legacy and its totalitarian canon.

Keywords: cultural heritage, decommunisation, monument protection industry, state regulation, state policy, ideology.

Постановка проблеми

Усе більшої виразності й ваги набувають інтеграційні процеси, які Україна активізовує саме в культурній сфері, аби прийдешні покоління мали можливість поцінувати матеріально-втілену колективну творчість людства в об'єктах культурної спадщини. Адже об'єкти культурної спадщини накопичують и зберігають сукупність надважливих знань про відповідну епоху, її постатей, подій, формуючи таким чином ту картину світу, у якій непересічне місце посідає розвиток кожної цивілізованої особистості. І сьогодні, як ніколи, очевидно, що попри посилення політизованого використання культурного надбання, все ж потрібно виходити з розуміння, що національна культурна спадщина є і залишаться символом української нації.

Утім, зі здобуттям Україною омріяної Незалежності, цілком закономірно постало питання про необхідність законодавчого запровадження й закріплення принципово нового етапу розвитку пам'яткоохоронної галузі. А заклики й запити суспільства спізнати історичну правду вимагали певних рішень, зокрема, й у стосунку до питань нормативно-правового забезпечення державної політики збереження об'єктів культурної спадщини в умовах декомунізації.

Останнім часом наукова література тяжіє до заглиблення в історичне минуле, відбулися тектонічні зрушення щодо цього, однак попри значну кількість розвідок, означена нами проблема потребує свого удокладнення. Ми також повністю підтримуємо, розвиваємо й розширюємо матеріал у своїх численних напрацюваннях щодо збереження українського культурного надбання з орієнтацією на покращення майбутнього стану усієї вітчизняної пам'яткоохоронної галузі. І аби довершити почате, дана тема потребує цілісного, системного аналізу. Таким чином, пропоноване дослідження з обраної теми є принагідним, ураховуючи сьогочасні реалії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

При здійсненні аналізу наявних джерел зі сформульованої нами теми, нескладно вгледіти вибірковий, почасти епізодичний підхід державної політики у питаннях збереження об'єктів культурної спадщини в умовах декомунізації.

Ґрунтовно чи конспективно до означеного у темі питання зверталися такі дослідники як О. Гриценко, Г. Койнаш, С. Руденко, М. Рябчук, В. Яворський та ін.

Загалом опрацьована нами література, з одного боку показує потуги науковців визначити механізми збереження національного культурного надбання в загальній канві проблем їхнього захисту й охорони, а з іншого - доповнити власними науковими підходами до означеної проблеми. Утім, нами це сприймається як продовження міркувань до предметного поля нашого дослідження.

Мета статті

Актуалізувавши тему у вступі та окресливши першорядні проблеми з піднятого питання, більш докладно розгортати їх не будемо, а зупинимося на питанні нормативно-правового забезпечення впровадження державної політики збереження об'єктів культурної спадщини в умовах декомунізації. Власне, це і буде метою поточної наукової розвідки.

Виклад основного матеріалу

Після розпаду СРСР і так званого періоду пострадянського часу, питання збереження культурного надбання України зазнали певного нівелювання на суспільно-політичному рівні. З часом відбувся зсув в оцінці культурної спадщини без демагогічного проголошування та гіпертрофованого її вигляду, за якого держава практично узурпувала всі права на ці об'єкти. З огляду на таке, радянський дискурс науки не передбачав погляду на ці об'єкти у якості об'єктів для наукового дослідження (хіба що за винятком об'єктів археології, історії тощо) Тут авторка має на увазі, що радянська типова адміністративно-бюрократична форма організації державної політики (яка нині сприймається архаїчним реліктом та рудиментом радянщини, з відповідним ламанням старих ідеалів та потугами до утвердження нових), імовірно не могла існувати в іншій формі, закладаючи основи у напрямку утвердження певної ідеології відповідному часу, тобто тодішніх норм та цінностей, у тому числі й щодо культури та культурного надбання..

Воднораз норми Конституції УРСР 1978 року, проголошували право громадян України на користування досягненнями культури. Так, стаття 44 закріплювала таке право громадян України, яке забезпечувалося загальною доступністю цінностей вітчизняної та світової культури, які є в державних і громадських фондах, розширенням культурного обміну із зарубіжними державами [1].

Лише зауважимо, що за час перебування України у складі СРСР при всій суперечливості даного етапу в історії нашої країни, саме у цей період були закладені правові орієнтири у бік збереження культурного надбання, відбулося формування правосвідомості щодо власної самоідентифікації, по суті він став часом раннього етапу розвитку вітчизняної пам'яткоохоронної галузі. Дійсно, попри неоднозначний процес становлення законодавства у сфері охорони культурної спадщини, доводиться констатувати, що саме період перебування України у складі СРСР ознаменовується цілим оберемком нормативно-правових актів, котрі послужили певним підґрунтям нинішнього законодавства для пам'яткоохоронної галузі. Очевидно, чинне на момент прийняття відповідних законів, пам'яткоохоронне законодавство Незалежної України почало розвиватися головним чином внаслідок переосмислень та запозичень, нехай і фрагментарних, однак схарактеризованих своєю правонаступністю на руїнах радянського законодавства.

За всі роки Незалежности України її зв'язок із законодавством Союзу РСР (Української РСР) нехай і формально та все ж залишався, породжуючи суттєві проблеми, які збереглися якщо не повністю, то певною мірою. Річ у тім, що значний масив актів радянської доби увесь період суверенності нашої країни зоставався чинним. Тож надважливим кроком на шляху до дерадянізації й назагал оздоровлення українського законодавства, став Закон України «Про дерадянізацію законодавства України» від 21 квітня 2022 року № 2215-ІХ. Як зазначається авторами ініційованого закону, він є першим на шляху до систематизації, кодифікації та подальшої дерадянізації законодавства Незалежної України [2].

Вітчизняні науковці достатньо повно й обґрунтовано вивчали питання необхідності законодавчого запровадження та закріплення принципово нового етапу розвитку української пам`яткоохоронної галузі, заклавши у такий спосіб ґенезу цілого оберемку досліджень названої проблематики у науці. Не оминула цих питань і авторка поточної роботи. Ключові аспекти подібного втіленого досвіду (embodied experience), достатньо скрупульозно нею розглянуті у власному дисертаційному доробку. Зокрема, авторка ґрунтовно дослідила питання активної декретотворчості тодішнього уряду у стосунку охорони й захисту культурної спадщини та наслідки повсюдного його застосування у цей період [3].

З огляду на регламентований обсяг даної роботи, ми не вбачаємо доречним розглядати становлення правових засад охорони культурної спадщини усього, так званого радянського та пострадянського періодів, з чого слідує, що і сенсу згадувати про увесь законодавчий масив, включаючи й той, який вже втратив чинність, й відповідно для мети нашої роботи не представляє інтересу, не має. Певно, для поточної роботи це цікаво тим, що ретроспектива наочно показує, як саме історично еволюціонувало вітчизняне законодавство щодо охорони й захисту об'єктів культурної спадщини, і не тільки законодавство, але й суспільна думка.

Ми можемо допевнитися, що у часопросторі присутність зотлілого СРСР у свідомості громадян Незалежної України хоча й не зникла зовсім і назавжди (щоправда, поки що), проте вже має чималу катарсисну силу. Показовими в окресленому аспекті є результати наших досліджень [4, С. 49] та інформація стосовно підтримки громадянами України національно-демократичної ідеології, яку доречно окреслити у відсотковому значенні. Так, за результатами опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні з 22 вересня по 1 жовтня 2022 року, виявилося, що 87% опитаних відповідали, що не прагнуть відновлення Радянського Союзу (у 2021 році ця цифра становила 69% опитаних). Навіть серед представників найстаршої вікової групи, ті, хто не хотів би відновлення Радянського Союзу, становлять переважну більшість (74,5%), а серед тих, кому менше як 30 років, ця частка зростає до 95%3.

Оцінка громадянами ситуації в країні, довіра до соціальних інститутів, політико-ідеологічні орієнтації громадян України в умовах російської агресії (вересень-жовтень 2022 р.). URL: https://razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/otsinka-gromadianamy-sytuatsii-v-kraini-dovirado-sotsialnykh-instytutiv-politykoideologichni-oriientatsii-gromadian-ukrainy-v-umovakh-rosiiskoi-agresiiveresen-zhovten-2022r (дата звернення _07.2023).

Ще у 2020 році «тужили» за СРСР близько 32%, а позитивно оцінювали розпад цього історичного утворення 49%. Після початку повномасштабної війни ситуація змінилася. І хоча вікова динаміка збереглася (зокрема, на Півдні та Сході), назагал російські ракети послабили сум за Радянським Союзом. Трохи більш ніж половина українців відзначають, що напад росії на Україну став для них стимулом переосмислити радянське минуле 4.

Вказані цифри свідчать про те, що ключові аспекти означеної авторкою проблеми варто осмислювати вже по-іншому, зокрема й через всеосяжно розпочатий процес декомунізації, пік якого припав на події в Україні ознаменовані Євромайданом чи більш відомою Революцією Гідності, яка неминуче затребувала активізації реформ.

У постмайданній Україні напрямок декомунізації подекуди переплітався з питаннями національної безпеки, безпекою суспільства, життям його громадян. Власне, положення Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 01 липня 2010 року № 2411-VI, основними засадами внутрішньої політики в гуманітарній сфері, окрім іншого, постулюють відродження духовних цінностей Українського народу, захист та примноження його культурного надбання, збереження національної культурної спадщини, підтримка розвитку культури і мистецтва, відродження та збереження культурної самобутності регіонів (ст. 10) [5].

У цьому контексті варто згадати й про положення, викладені у Стратегії інформаційної безпеки, затвердженої Указом Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021, де національними інтересами України в інформаційній сфері, окрім іншого, є збереження і примноження духовних, культурних і моральних цінностей Українського народу, зміцнення інформаційних зв`язків з українською діаспорою, сприяння збереженню її етнокультурної ідентичності [6].

З наведених міркувань вбачається можливим зробити проміжний висновок, що вивчення означених у пропонованій розвідці питань є на часі, а гострий суспільний запит актуалізує дану тему, особливо з уведенням у сприятливе правове поле відповідних законодавчих змін, які є тим самим потрібним кроком уперед у подоланні високого рівня заідеологізованості норм, а також тоталітарного минулого, декомунізації та назагал розрадянщення законодавства Незалежної України так, щоб прийдешнім поколінням можна було б правильно надано оцінку історичним подіям та їх діячам.

По суті першою спробою описаних процесів став указ тодішнього президента Л. Кучми № 79/2001 «Питання щодо використання державних символів України». Одним із пунктів якого було завдання забезпечити під час реконструкції будівель та споруд ліквідацію зображень державних символів колишнього СРСР та радянських республік, гасел КПРС, за винятком випадків, коли зазначені зображення містяться на будівлях та спорудах, включених до переліків пам'яток історії та культури [7].

Наступний президент України В. Ющенко своїми указами № 250/2007 «Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні»[8] та № 432/2009 «Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні»[9], постановив одним із завдань вжити в установленому порядку заходів щодо демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні, а також щодо перейменування в установленому порядку населених пунктів, вулиць, площ, провулків, проспектів, парків, скверів у населених пунктах України, назви яких пов'язані з іменами таких осіб.

Також варто сказати, що і дрейф парламентської діяльності був направлений у бік здійснення спроб на законодавчому рівні долучитися до процесу декомунізації. Так, на розгляд парламенту попередніх скликань, а саме у період з 2002 по 2013 рр. активно вносились законопроекти, направлені на врегулювання питань щодо заборони діяльності Комуністичної партії України (№ 1250 від 20.06.2002); заборони комуністичної ідеології в Україні (№ 8364 від 01.11.2005); про заборону комуністичної ідеології та ліквідацію символів тоталітарного та комуністичного режимів (№ 5382 від 26.11.2009); про заборону діяльності Комуністичної партії України (№ 8743 від 04.07.2011); про заборону комуністичної ідеології в Україні (№ 3530 від 04.11.2013). Однак ці проекти були відкликані чи не були включені до порядку денного.

Наведене слугує підтвердженням, що репрезентована проблема усвідомлювалася давно й інклінувала до спроб конструктивного її розв'язання, проте дещо пробуксовувала та відповідно не знаходила відгуку в державній політиці, у тому числі й через брак політичної волі.

Доречно зазначити, що події тих років продукували пантеон постатей, звитяга яких закарбовувалася й увіковічувалася в пам'ятках, демонтаж яких (спочатку стихійний, а згодом і централізований) у підсумку призвів до ситуації, за якої комуністичний тоталітарний режим, пропаганда його символіки станом натепер в Україні законодавчо заборонені. Так, положення Закону України від 09 квітня 2015 року № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (далі - Закон від 09.04.2015 № 317-УШ) якраз спрямовані на засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму в Україні. Цим Законом також визначено правові основи заборони пропаганди їх символіки та встановлено порядок ліквідації символів означених режимів [10].

Натомість положеннями Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» від 09 квітня 2015 року № 315-VIII унормовано, що пам'ятками Другої світової війни 1939-1945 років визнаються військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, братські та одинокі могили, пам'ятники, пам'ятні знаки, скульптурні, архітектурні та інші споруди, композиції і об'єкти, що увічнюють пам'ять про події часів Другої світової війни 1939-1945 років, її учасників та жертв, перебувають під охороною держави (ч. 1 ст. 4) [11].

Утім, як вважає авторка поточної праці, такий підхід покликаний радше протиставити, ніж поєднати концепцію відмови від елементів комуністичної пропаганди, яка уможливить збереження тих пам'яток, котрі за своєю суттю якраз експлікують символічним контекстом комунізм, тоталітарний режим й потужну пропагандистську ідеологію про трудову звитягу та дружбу народів, і є їх репрезентантом. Хрестоматійний приклад цього - арка-райдуга «Дружби Народів» у Києві та монумент робітників під нею (росіянина й українця, що тримають у руках герб Союзу Радянських Соціалістичних Республік). Монумент дружби народів передбачався до ювілею створення СРСР. Загальновідомо, що ця скульптурна композиція, як невдала спроба подолати величезну вирву, виорану в історії поколінь, була присвячена «об'єднанню України з Росією». Утім, торік монумент під аркою «Дружби народів» - скульптуру двох пролетаріїв, було демонтовано [12, С. 64].

Окрім цього, Рішенням Київської міської ради від 14 травня 2022 року № 4585/4626 «Про найменування арки в місті Києві з метою врахування інтересів громадян міста Києва та ствердження шляху до свободи як основи національної ідеї українського народу», арку «Дружби народів» було найменовано на арку «Свободи українського народу» [13]. Одночасно із цим, Рішенням Київської міської ради від 14 травня 2022 року № 4587/4628 «Про демонтаж пам'ятних знаків (пам'ятників, меморіальних об'єктів, меморіальних дощок) та їх частин, пов'язаних з російською федерацією та колоніальною спадщиною», встановлено й визначено орієнтовний перелік пам ятних об єктів, що відображають радянські та російські історичні та пропагандистські наративи чи містять недостовірну історичну інформацію. Так, до переліку було внесено понад сорок об'єктів, що мають бути усунені та/або переміщені до спеціально визначених місць [14].

І хоча авторка маніфестує ідею щодо вшанування пам'яті по справжньому достойних постатей та подій, и закликає до застосування інклюзії при демонтажі таких об'єктів, оптимальним уважає положення про те, щоб не полишати топоніми радянщини непорушними.

Подібний підхід вбачається й у політиці Міністерства культури та інформаційної політики України, зокрема, у низці відповідних наказів було визнано такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, пам'ятки культурної спадщини. Так, відповідно до положень вище згаданого Закону від 09.04.2015 № 317-VIII, Наказом тодішнього Міністерства культури України від 22 жовтня 2015 року №ЃZ 838 [15] були ухвалені зміни до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини, затвердженого Наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за № 528/23060, зокрема, пам'ятки (пам'ятники, пам'ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, включенню до Реєстру не підлягають [16]. З цього слідує, що пам'ятки, які не підлягають внесенню до згаданого Реєстру, не охороняються державою, й відповідно можуть бути демонтовані.

Згодом Наказом Міністерства культури України від 18 липня 2016 року № 556 у чотирьох областях України було визнано більш як сто об'єктів, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Вельми прикметно, що це пам'ятники на честь ювілейних дат Радянської влади, пам'ятні знаки тих чи тих подій, дат та діячів тодішнього режиму [17].

Через віроломне повномасштабне вторгнення росії виникла гостра потреба не тільки в перегляді підходів у формуванні державної політики щодо монументальної спадщини, яка звеличує, увіковічує, пропагує чи символізує державу-окупанта або її визначних діячів, дат, подій, а й в очищенні вітчизняного суспільного простору від пам'яток російської імперської та комуністичної тоталітарної спадщини, через що в Україні активізувалися процеси декомунізації та дерусифікації. Не оминули ці процеси й законотворчу діяльність. Так, для прискорення процесу деколонізації та дерусифікації української топонімії, впорядкування використання в українських населених пунктах географічних назв та символіки держави, яка вчинила збройну агресію проти України, з метою очищення, та убезпечення національного простору від навіювання радянсько-російських наративів на світосприйняття українців, повного відновлення історично-національної топоніміки іменами героїв України прийнято Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» від 05 квітня 2022 року № 7253. Окрім вказаного, закон встановлює перегляд статусу пам'ятників та пам'ятних знаків, які є об'єктами культурної спадщини та містять символіку російської імперської політики [18].

Для досягнення мети створення правових підстав для вилучення пам'яток культурної спадщини з Державного реєстру нерухомих пам'яток України, що є символом російської імперської та радянської тоталітарної політики й ідеології прийнято відповідний Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей формування Державного реєстру нерухомих пам'яток України» від 03 травня 2023 року № 3097-IX, створюються правові підстави для вилучення пам'яток культурної спадщини з Держреєстру нерухомих пам'яток України, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму або символікою російської імперської політики [19].

Таким чином, проведене авторкою поточне дослідження та ревізія положень, які слугували їй робочим матеріалом для здійснення аналізу за обраною темою, оголили когорту проблем, котрі засвідчили потребу в подальшому оздоровленні вітчизняної нормативно-правової бази, особливо в нинішніх, надскладних умовах, коли Україна вкотре виборює свою ідентичність.

Висновки

Узагальнюючи схарактеризовані вище спостереження, здійснені в пропонованій праці, можемо резюмувати такі висновки.

1. Цілком очевидним і зрозумілим є те, що кожна епоха, особливо на рубежі свого розвитку, генерує власні віхи, які її ознаменовують. У радянський період утвердженою стала концепція, яка була дещо опозиційна відносно культурного надбання. І пояснити це можна було тим, що радянський канон своїм уявленням у стосунку до культурного надбання вінчає період у якому окреслив ті параметри, які декларувалися в дусі комуністичного сприйняття. За радянських часів культивувалися певні політично заангажовані ідеї щодо всього, що стосувалося питань культури, самоідентифікації, декодування смислів матеріальних об'єктів, які акумулювали в собі певну епоху, історичних подій, їхніх постатей.

2. За час радянської доби наукові пошуки з означеного у темі питання перебували практично у зародковому стані. Наукові студії цього періоду потрапивши у глухий кут теоретичних шукань, втратили дослідницьку актуальність щодо культурного надбання, оскільки неминуче мали поєднувати питання самоідентифікаци із відповідною ідеологією. А вже після здобуття Україною омріяної Незалежности крига скресла не тільки в полі дослідницької уваги науковців, але й у нормативному, чим і розпочався повсюдний процес становлення й розвитку вітчизняного законодавства у сфері охорони національного культурного надбання.

3. Авторка вважає, що процес декомунізації сприяє консолідації українського суспільства і назагал є важливим етапом державотворення. Образно кажучи, сьогодні потрібно перегорнути сторінку минулої історії й відвернути державну політику сучасної й вже Незалежної України та пам'ять її суспільства від радянського канону, який вбивав духовно й етнічно українську державність, її цивілізаційний, культурний й національний виміри. Таким чином, демонтаж й розрадянщення мають стати потужним чинником загальнокультурного розвитку саме української державності, її культури та ідентифікації.

Література

1. Конституція (Основний Закон) України: Закон від 20.04.1978 № 88-IX. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/rada/show/888-09#Text

2. Про дерадянізацію законодавства України: Закон Україна від 21.04.2022 № 2215-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2215-IX#Text

3. Менська О.А. Культурна спадщина як об'єкт цивільних прав: дис.…канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна академія прокуратури України. Київ, 2015. 231 с.

4. Менська О.А. Збереження об'єктів культурної спадщини України в контексті декомунізації та дерусифікації. Process and dy^am~ics of the path: Proceedings of the IV international scientific and theoretical conference. (June 16, 2023 Athens, Hellenic Republic). Р. 48-52.

5. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики: Закон України від 01.07.2010 № 2411-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/2411-17#Text

6. Стратегія інформаційної безпеки: Указ Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/rada/show/685/2021#n7 (дата звернення 05.07.2023).

7. Питання щодо використання державних символів України: Указ Президента України від 09.02.2001 № 79/2001. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79/2001#Text

8. Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні: Указ Президента України від 28.03.2007 № 250/2007. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/250/2007#Text

9. Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні: Указ Президента України від 12.06.2009 № 432/2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/432/2009#Text

10. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки: Закон України від 09.04.2015 № 317-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/317-19#Text

11. Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років: Закон України від 09.04.2015 № 315-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/315-19#Text

12. Менська О.А. Державна політика національно-культурної пам'яті України в процесах декомунізації, дерадянізації та дерусифікації в умовах нової реальності. Science of XXI century: development, main theories and achievements: collection of scientific papers «SCIENTIA» with Proceedings of the IV International Scientific and Theoretical Conference, (June 30, 2023. Helsinki, Republic of Finland): European Scientific Platform. Р. 62-65.

13. Про найменування арки в місті Києві з метою врахування інтересів громадян міста Києва та ствердження шляху до свободи як основи національної ідеї українського народу: Рішення Київської міської ради від 14.05.2022 № 4585/4626. URL: https://kmr.gov.ua/sites/ default/files/4585-4626.pdf

14. Про демонтаж пам'ятних знаків (пам'ятників, меморіальних об'єктів, меморіальних дощок) та їх частин, пов'язаних з російською федерацією та колоніальною спадщиною: Рішення Київської міської ради від 14.05.2022 р. № 4587/4628. URL: https://kmr.gov.ua/sites/ default/files/4587-4628.pdf

15. Про внесення змін до Порядку обліку об'єктів культурної спадщини: Наказ Міністерства культури України № 838 від 22.10.2015. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z 140615#Text

16. Про затвердження Порядку обліку об'єктів культурної спадщини: Наказ Міністерства культури України від 11 березня 2013 року № 158. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0528-13#Text

17. Про незанесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України: Наказ Міністерства культури України № 556 від 18.07.2016. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0556734-16#Text

18. Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії: Закон України від 21.03.2023 № 3005-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3005-IX

19. Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей формування Державного реєстру нерухомих пам'яток України: Закон України від 03.05.2023 № 3097-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3097-20#Text

References

1. Konstytutsiia (Osnovnyi Zakon) Ukrainy: pryiniatyi 20.04.1978 № 88-IX. [The Law of Ukraine from 20.04.1978 № 88-IX]. zakon. rada.go^v.ua. Retri eved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/888-09#Text. [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy Pro deradianizatsiiu zakonodavstva Ukrainy: pryiniatyi 21.04.2022 № 2215-IX. [The Law of Ukraine About the de-Sovietization of the legislation of Ukraine from 21.04.2022 № 2215-IX]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2215-IX#Text [in Ukrainian].

3. Menska, O.A. (2015). Kulturna spadshchyna yak obiekt tsyvilnykh prav [Cultural heritage as an object of civil rights]. Candidate ^ys theses. Kyiv. Natsionalna akademiia prokuratury Ukrainy [in Ukrainian].

4. Menska, O.A. (2023). Zberezhennia obiektiv kulturnoi spadshchyny Ukrainy v konteksti dekomunizatsii ta derusyfikatsii. [Preservation of cultural heritage objects of Ukraine in the context of decommunization and de-Russification]. Process and dynamics of the scientific path: Proceedings of the IV international scientific and theoretical conference. (June 16, 2023 Athens, Hellenic Republic). (рр. 48-52.) European Scientific Platform. [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy Pro zasady vnutrishnoi i zovnishnoi polityky: pryiniatyi 01.07.2010 № 2411-VI. [The Law of Ukraine On the principles of domestic and foreign policy from 01.07.2010 № 2411-VI]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/ show/2411-17#Text [in Ukrainian].

6. Ukaz Prezydenta Ukrainy pro pryiniattia Stratehii informatsiinoi bezpeky: pryiniatyi 28.12.2021 № 685/2021. [Decree of the President of Ukraine on Information Security Strategy from 28.12.2021 № 685/2021]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/ rada/show/685/2021#n7 [in Ukrainian].

7. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pytannia shchodo vykorystannia derzhavnykh symvoliv Ukrainy: pryiniatyi 09.02.2001 № 79/2001. [Decree of the President of Ukraine Issues regarding the use of state symbols of Ukraine from 09.02.2001 № 79/2001]. zakon.rada.go-v.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/79/2001#Text [in Ukrainian].

8. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro zakhody u zviazku z 75-my rokovynamy Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraini: pryiniatyi 28.03.2007 № 250/2007. [Decree of the President of Ukraine On measures in connection with the 75th anniversary of the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine from 28.03.2007 № 250/2007]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/250/2007#Text [in Ukrainian].

9. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro dodatkovi zakhody shchodo vshanuvannia pamiati zhertv Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraini: pryiniatyi 12.06.2009 № 432/2009. [Decree of the President of Ukraine from On additional measures to honor the memory of the victims of the Holodomor of 1932-1933 in Ukraine from12.06.2009 № 432/2009]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/432/2009#Text [in Ukrainian].

10. Zakon Ukrainy Pro zasudzhennia komunistychnoho ta natsional-sotsialistychnoho (natsystskoho) totalitarnykh rezhymiv v Ukraini ta zaboronu propahandy yikhnoi symvoliky: pryiniatyi 09.04.2015 № 317-VIII. [The Law of Ukraine Condemning the Communist and National Socialist (Nazi) Totalitarian Regimes in Ukraine and Prohibiting the Propaganda of Their Symbols from 09.04.2015 № 317-VIII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/317-19#Text [in Ukrainian].

11. Zakon Ukrainy Pro uvichnennia peremohy nad natsyzmom u Druhii svitovii viini 1939-1945 rokiv: pryiniatyi 09.04.2015 № 315-VIII. [Law of Ukraine Perpetuating the Victory over Nazism in the Second World War of 1939-1945 from 09.04.2015 № 315-VIII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/315-19#Text [in Ukrainian].

12. Menska, O.A. (2023). Derzhavna polityka natsionalno-kulturnoi pamiati Ukrainy v protsesakh dekomunizatsii, deradianizatsii ta derusyfikatsii v umovakh novoi realnosti. Science of XXI century: development, main theories and achievements [State policy of the national and cultural memory of Ukraine in the processes of decommunization, de-Sovietization and deRussification in the conditions of the new reality]. Collection o;f papers «SCIENTIA» with Proceedings of the IV International Scientific and Theoretical Conference, (June 30, 2023. Helsinki, Republic of Finland). (рр. 62-65). European Scientific Platform. [in Ukrainian].

13. Rishennia Kyivskoi miskoi rady Pro naimenuvannia arky v misti Kyievi z metoiu vrakhuvannia interesiv hromadian mista Kyieva ta stverdzhennia shliakhu do svobody yak osnovy natsionalnoi idei ukrainskoho narodu: pryiniatyi 14.05.2022 № 4585/4626. [Decision of the Kyiv City Council On the naming of an arch in the city of Kyiv in order to take into account the interests of the citizens of the city of Kyiv and affirm the path to freedom as the basis of the national idea of the Ukrainian people from 14.05.2022 № 4585/4626]. Retrieved from: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/45854626.pdf [in Ukrainian].

14. Rishennia Kyivskoi miskoi rady Pro demontazh pamiatnykh znakiv (pamiatnykiv, memorialnykh obiektiv, memorialnykh doshchok) ta yikh chastyn, poviazanykh z rosiiskoiu federatsiieiu ta kolonialnoiu spadshchynoiu: pryiniatyi 14.05.2022 № 4587/4628. [Decision of the Kyiv City Council On the dismantling of memorial signs (monuments, memorial objects, memorial plaques) and their parts related to the Russian Federation and colonial heritage from14.05.2022 № 4587/4628]. Retrieved from: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/4587-4628.pdf [in Ukrainian].

15. Nakaz Ministerstva kultury Ukrainy Pro vnesennia zmin do Poriadku obliku obiektiv kulturnoi spadshchyny: pryiniatyi 22.10.2015 № 838. [Order of the Ministry of Culture of Ukraine on Amendments to the Procedure for Accounting of Cultural Heritage Objects from 22.10.2015 № 838]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1406-15#Text [in Ukrainian].

16. Nakaz Ministerstva kultury Ukrainy Pro zatverdzhennia Poriadku obliku obiektiv kulturnoi spadshchyny: pryiniatyi 11.03.2013 № 158. [Order of the Ministry of Culture of Ukraine on approval of the Procedure for accounting of objects of cultural heritage from 11.03.2013 № 158]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0528-13#Text [in Ukrainian].

17. Nakaz Ministerstva kultury Ukrainy Pro nezanesennia obiektiv kulturnoi spadshchyny do Derzhavnoho reiestru nerukhomykh pamiatok Ukrainy: pryiniatyi 18.07.2016. № 556 [Order of the Ministry of Culture of Ukraine On non-entry of objects of cultural heritage into the State Register of Immovable Monuments of Ukraine from 18.07.2016. № 556]. zakon.rada.go^v.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0556734-16#Text [in Ukrainian].

18. Zakon Ukrainy Pro zasudzhennia ta zaboronu propahandy rosiiskoi imperskoi polityky v Ukraini i dekolonizatsiiu toponimii: pryiniatyi 21.03.2023 № 3005-IX. [Law of Ukraine Condemning and Prohibiting Propaganda of Russian Imperial Policy in Ukraine and Decolonization of Toponymy from 21.03.2023 № 3005-IX]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3005-IX [in Ukrainian].

19. Zakon Ukrainy Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy shchodo osoblyvostei formuvannia Derzhavnoho reiestru nerukhomykh pamiatok Ukrainy: pryiniatyi 03.05.2023 № 3097-IX. [The Law of Ukraine On Amendments to Certain Laws of Ukraine Regarding the Features of Formation of the State Register of Immovable Monuments of Ukraine from 03.05.2023 № 3097-IX]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3097-20#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru