Контроль за діяльністю приватних виконавців під час дії воєнного стану в Україні: загальна характеристика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контроль за діяльністю приватних виконавців під час дії воєнного стану в Україні: загальна характеристика

Цебенко Соломія Богданівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії права та конституціоналізму Інституту права, психології та інноваційної освіти, Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

Невід'ємною гарантією держави та частиною права на справедливий суд є виконання його рішення. Це рішення суду є обов'язковим для виконання на всій території України. На жаль, в Україні склалася ситуація, коли остаточні рішення судів не виконувались або їх виконання затягувалось на довгі роки через, зокрема, відсутність коштів у бюджеті чи у боржника. Для вирішення цієї ситуації було прийнято низку законодавчих актів та запроваджено інститут приватних виконавців, які мали б скоротити загальний час виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів.

Зазначено, що децентралізована система примусового виконання рішень судових та інших юрисдикційних органів лише почала розвиватися, а під час дії воєнного стану на території України були внесені законодавчі зміни у нормативно-правові акти щодо організації примусового виконання рішень, в тому числі, що стосується контролю за діяльністю приватних виконавців. У зв'язку з цим у статті розглянуто питання контролю за діяльністю приватних виконавців під час дії воєнного стану в Україні.

Звернуто увагу, що законодавством України було запроваджено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок Міністерством юстиції України за діяльністю приватних виконавців. Зазначено, що позапланова перевірка можлива під час дії воєнного стану виключно, коли приватний виконавець є тимчасовою відсутнім і щодо якого є сумніви щодо факту здійснення ним своєї діяльності.

Проаналізовано позитивні та негативні моменти запровадження законодавчих змін щодо контролю за діяльністю приватних виконавців під час дії воєнного стану. Зокрема, зазначено, що позитивним моментом є можливість учасників виконавчих процесуальних правовідносин оскаржувати дії приватних виконавців до суду у випадку, якщо він не виконує чи неналежно виконує свої обов'язки. Проте, такий механізм не має бути тиском на приватного виконавця.

Незважаючи на позитиви, зазначено, що держава в законодавстві заклала конфлікт інтересів, бо чинна система контролю на даний момент перебуває в руках людей, які отримують винагороду від результатів діяльності їх прямих конкурентів. Тому Україні варто рухатися в напрямку того, щоб контроль за діяльністю приватних виконавців здійснювала цілком незалежна від держави інституція.

Ключові слова: боржник; виконавче провадження; виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів; виконавчі документи; виконавчі процесуальні правовідносини; державний виконавець; приватний виконавець; стягувач; суд; звернення стягнення; оскарження діянь виконавця; правочини у виконавчому провадженні.

Abstract

Supervision of the activities of private contractors during the duration of marital state in Ukraine: general characteristics

Tsebenko Solomiia Bohdanivna Ph.D. in Law, Docent, Аssociate Professor of the Department of Theory of Law and Constitutionalism, Institute of Law, Psychology and Innovative Education, Lviv Polytechnic National University

An integral guarantee of the state and part of the right to a fair trial is the implementation of its decision. This court decision is binding on the entire territory of Ukraine. Unfortunately, a situation arose in Ukraine where the final decisions of the courts were not implemented or their implementation was delayed for many years due, in particular, to the lack of funds in the budget or from the debtor. To solve this situation, a number of legislative acts were adopted and the institute of private executors was introduced, which should reduce the total time of execution of decisions of courts and other jurisdictional bodies.

It is noted that the decentralized system of enforcement of decisions of courts and other jurisdictional bodies has only begun to develop, and during the period of martial law on the territory of Ukraine, legislative changes were made to the regulatory and legal acts regarding the organization of enforcement of decisions, including those related to control of activities private performers. In this regard, the article examines the issue of monitoring the activities of private contractors during martial law in Ukraine.

Attention is drawn to the fact that the legislation of Ukraine introduced a moratorium on scheduled and unscheduled inspections by the Ministry of Justice of Ukraine on the activities of private contractors. It is noted that an unscheduled inspection is possible during martial law only when the private executor is temporarily absent and in respect of whom there are doubts as to the fact that he is carrying out his activities.

The positive and negative aspects of the introduction of legislative changes regarding control over the activities of private contractors during martial law are analyzed. In particular, it is stated that a positive point is the possibility of participants in executive procedural legal relations to appeal the actions of private executors to the court in the event that he does not fulfill or improperly fulfills his duties. However, such a mechanism should not be a pressure on the private performer.

Despite the positives, it is stated that the state has laid down a conflict of interests in the legislation, because the current control system is currently in the hands of people who receive rewards from the results of the activities of their direct competitors. Therefore, Ukraine should move in the direction of having an institution completely independent of the state exercise control over the activities of private contractors.

Keywords: debtor; enforcement proceedings; decisions of courts and other jurisdictional bodies enforcement; enforcement documents; enforcement procedural legal relations; state enforcement officer; private enforcement officer; enforcement creditor; court; foreclosure; appeal against enforcement officer's actions; deals in enforcement proceedings.

Постановка проблеми

В Україні протягом багатьох років її незалежності, на жаль, склалася ситуація, коли остаточні рішення судів не виконувались або їх виконання затягувалось на довгі роки через, зокрема, відсутність коштів у бюджеті чи у боржника. Через це виконавча служба фактично не могла, наприклад, звернути стягнення на майно, а стягувач, який мав право на ці кошти чи на це майно довгі роки не міг отримати свого. Завершальною стадією судового провадження є якраз виконавче провадження. Тому невід'ємною частиною права на справедливий суд є виконання його рішення, яке є обов'язковим для виконання на всій території України.

Як відомо, після рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, від 15.10.2009 р.), українській владі необхідно було розробити механізм, який би покращив ситуацію із виконанням рішень національних судів. У зв'язку з цим та фактично на виконання цього рішення ЄСПЛ українська влада прийняла Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р. № 4901-VI, яким передбачалось зокрема, автоматичне виконання рішень за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою, у разі невиконання зобов'язань відповідною юридичною особою. Гарантія обмежується коштами, передбаченими Законом про бюджет на кожний рік [1].

Однак цього було не достатньо для того, щоб покращити ситуацію зі станом справ щодо виконання судових рішень. Тому в 2016 р. Законом України «Про виконавче провадження» запроваджувалася змішана система виконання рішень, що складається з державних та приватних виконавців. Навіть незважаючи на те, що приватні виконавці не можуть бути залучені до виконання національних судових рішень, боржником за якими держава, вони, як очікується, зменшать навантаження державних виконавців, що дозволить скоротити загальний час виконання рішень [2; 3]. Тобто, держава на законодавчому рівні чітко встановила рішення у яких категоріях справ можуть виконувати виключно державні виконавців, а які - приватні виконавці.

За ці роки, відколи було запроваджено інститут приватних виконавців, ефективність виконання рішень зросла. Приватні виконавці, попри свою нечисленність, показали себе досить активною професійною спільнотою. При цьому фінансова зацікавленість у результаті стала найкращим мотиватором для того, щоби не затягувати вирішення справ [4, с. 6].

До речі, в різних країнах використовують різні системи виконавчого провадження. Одні країни мають лише централізовану систему, зокрема, Австрія, Іспанія, Фінляндія, Швеція. При цій системі створюється єдиний державний орган примусового виконання рішень судових та інших юрисдикційних органів із вертикально-інтегрованою структурою управління, яка є складною та багаторівневою. Україна до 2016 р. також належала до цієї системи виконавчого провадження. У процесі реформи наша держава перейшла на децентралізовану систему, що означає, що вона делегувала приватним виконавцям, як суб'єктам виконавчих процесуальних правовідносин, частину повноважень у сфері цивільного виконавчого провадження приватним особам. Децентралізовану систему виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів мають, зокрема, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, Франція [5, с. 26].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання щодо організації примусового виконання рішень та питання здійснення контролю за діяльністю приватних виконавців під час виконавчих процесуальних правовідносини здійснювали О. Верба, А. Гайченко, Н. Грабар, І. Жукевич, Д. Забзалюк, К. Каращук, Л. Мелех, О. Олійник, К. Попов, Ю. Притика, В. Чепурний, С. Шкляр, та інші.

Мета статті. Децентралізована система примусового виконання рішень судових та інших юрисдикційних органів лише почала розвиватися, а під час дії воєнного стану на території України були внесені законодавчі зміни у нормативно-правові акти щодо організації примусового виконання рішень, тому метою цієї статті є питання контролю за діяльністю приватних виконавців під час дії воєнного стану в Україні.

Виклад основного матеріалу

В Україні продовжує існувати системна проблема невиконання судових рішень, при тому, що під час дії воєнного стану на території України старі проблеми не зникли, а поглибились і з'явились нові проблеми. Однією з головних проблем виконавчого провадження в Україні був і залишається низький рівень фактичного виконання рішень майнового характеру; у половині виконавчих проваджень взагалі нічого не стягується - у боржника немає майна, доходу, діє мораторій на стягнення. Серед тих проваджень, які залишились, значну частину складають відкриті за повторними зверненнями стягувачів, яким раніше вже повертались виконавчі документи переважно у зв'язку з неможливістю виконання [6, с. 244].

Тому, для забезпечення якісного здійснення виконання рішень судів була передбачена система контролю за діяльністю приватних виконавців.

З філологічної точки зору розрізняють два види діяльності, які держава здійснює щодо приватних виконавців:

• нагляд за діяльністю приватних виконавців - це процес, за допомогою якого орган влади робить зауваження виконавцеві щодо його методів роботи (проблеми з графіком дій, неввічливість тощо); це різновид спрощеного контролю, який не передбачає справжнього розгляду скарги, але має на меті гарантувати правильне здійснення правосуддя;

• контроль за їх діяльністю - це контроль за законністю дій приватних виконавців [7, с. 12]. Щоправда в законодавстві України, зокрема в статтях 17, 34, 35 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII законодавець використовує терміно-поняття «контроль», який фактично поглинає в себе і процес щодо нагляду за діяльністю приватних виконавців [8].

Нагляд і контроль за діяльністю приватних виконавців може бути зовнішній (як правило, міністерство чи суди) і внутрішній (наприклад, палата, асоціація тощо).

Для того, щоб здійснювати такий внутрішній контроль, необхідно законодавчо врегулювати обов'язкове членство у таких асоціаціях всіх зареєстрованих приватних виконавців і надати цим асоціаціям повноваження контролю за діяльністю приватних виконавців [7, с. 35]. В Україні це зробили на законодавчому рівні, закріпивши положення та створили Асоціацію приватних виконавців України (далі - АПВУ), яка якраз і об'єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців [8].

Звісно, якщо в країнах існує подвійна система контролю, то державні і приватні структури, які його здійснюють, мають координувати між собою свою діяльність, водночас, зберігаючи свою незалежність, і працювати паралельно.

Нагляд і контроль за діяльністю приватних виконавців в європейських країнах можуть здійснювати різні уповноважені державні органи. Це може бути професійний орган, який складається з судових виконавців та інших осіб (наприклад, Естонія, Молдова, Чеська Республіка), прокуратура (наприклад, Бельгія, Шотландія, Італія), судді (наприклад, Болгарія, Румунія, Словенія) та інші. Щоправда, найчастіше, все ж, контролюючими органами за діяльністю приватних виконавців є Міністерство юстиції (зокрема, в країнах Німеччина, Болгарія, Італія, Литва, Румунія, Чеська Республіка та інші) та професійний орган, що складається лише з представників цієї професії (наприклад, Бельгія, Болгарія, Франція, Угорщина, Латвія, Литва та інші) [7, c. 36].

В Україні також нагляд і контроль за діяльністю приватних виконавців здійснює держава через Міністерство юстиції України. Це проявляється на етапі допуску до професії - забезпечуючи стажування, проводячи кваліфікаційний іспит та за його результатами, на підставі рішення кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України про затвердження результатів складання кваліфікаційного іспиту, видаючи посвідчення [9].

У процесі професійної діяльності приватних виконавців Міністерство юстиції України вправі проводити планові та позапланові перевірки. Щоправда, під час дії воєнного стану зупиняються строки розгляду Дисциплінарною комісією приватних виконавців, яка діє при Міністерстві юстиції України, подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. Також Міністерство юстиції України до закінчення війни не проводить планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців, крім ситуації, коли приватний виконавець є тимчасовою відсутнім і щодо якого є сумніви щодо факту здійснення ним своєї діяльності. У цьому випадку перевірка відбувається навіть під час дії воєнного стану в офісі приватного виконавця, відомості про який внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, а її предметом є підтвердження факту здійснення приватним виконавцем своєї діяльності в офісі приватного виконавця. Підставою для такої перевірки є письмове звернення сторони виконавчого провадження до Міністерства юстиції України [8].

Відповідно до законодавства України час і дата проведення перевірки приватного виконавця, який, за даними стягувача чи боржника, що звернулися до уповноважених органів, є тимчасово відсутнім, повідомляється завчасно, але не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня її проведення. Способами повідомлення є направлення на адресу його електронної пошти інформацію а також через засоби телефонного зв'язку.

У разі підтвердження за результатами перевірки факту відсутності приватного виконавця за місцезнаходженням його офісу такий приватний виконавець вважається тимчасово відсутнім і до нього застосовуються положення щодо зупинення його діяльності [10].

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII зупинення діяльності приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України у разі тимчасової відсутності приватного виконавця, що триває понад 10 календарних днів. У перехідних положеннях цього закону передбачено, що до тимчасової відсутності також належить час, протягом якого приватний виконавець перебуває за межами України або проходить військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У такому випадку Міністерство юстиції України спільно з Радою приватних виконавців України, а у разі відсутності від них інформації протягом 10 календарних днів, самостійно здійснює заміщення тимчасово відсутнього приватного виконавця для того, щоб він міг перебрати на себе його права і обов'язки у справах, що перебувають у провадженні [8; 10].

Крім зупинення діяльності приватного виконавця стаття 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII передбачає, що до приватних виконавців може застосовуватися попередження, догана, припинення діяльності приватного виконавця [8]. Як зазначалось вище, час дії воєнного стану зупиняються строки розгляду Дисциплінарною комісією приватних виконавців подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності. Проте, логічно, що у випадку смерті чи у разі оголошення приватного виконавця померлим чи в деяких інших випадках, передбачених законодавством, Міністерство юстиції України видасть наказ про припинення діяльності такого приватного виконавця.

Тому, із введенням в Україні воєнного стану, науковці та приватні виконавці говорять про те, що збільшилась проблема втручання державних органів у діяльність приватних виконавців, оскільки, відповідно до законодавчих змін протягом періоду дії воєнного стану приватні виконавці можуть бути притягнені до квазівідповідальності керівниками структурних підрозділів Міністерства юстиції України, а також вони можуть скасувати рішення приватних виконавців [6, с. 246].

На проблему, яка існує в контролюючій системі за приватними виконавцям звертає увагу і теперішній Голова АПВУ В. Чепурний, який говорить, що підвалини конфлікту інтересів, коли чинна система контролю за приватниками перебуває в руках людей, які отримують винагороду від результатів діяльності їх прямих конкурентів була закладена з початком реформи у 2016 році. І, як варіант, пропонує внести зміни в законодавство за прикладом Франції, в якій керівництво цілком незалежної від держави Національної палати судових виконавців зацікавлене в розвитку професії та ефективному виконанні судових рішень і, зрештою, дієвості національного правосуддя [11].

Крім того, в Україні діє автоматизована система виконавчого провадження, яка фактично використовується державою для контролю за діяльністю державних та приватних виконавців. На думку Д. Ляпіна, блокування доступу приватного виконавця до автоматизованої системи виконавчого провадження, яке Міністерство юстиції України може здійснювати, фактично унеможливлює виконання таким приватних виконавцем своїх професійних обов'язків і може призвести до суттєвих порушень прав та законних інтересів сторін та інших учасників виконавчого провадження [12].

З іншого боку, оскільки в Україні є децентралізована системи примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів також, відповідно до статті 35 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. № 1403-VIII контроль здійснює Рада приватних виконавців України, яка є одним з органів АПВУ [8]. Зокрема, на своїх засіданнях Рада приватних виконавців України може задовольнити скаргу стягувача та, врахувавши висновки Комітету з етики та Дисциплінарного уповноваженого АПВУ щодо наявності або відсутності ознак дисциплінарного проступку, може направити подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Притягнути приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності можна, зокрема, за порушення добросовісної конкуренції конкретного приватного виконавця, за фактичне самоусунення від виконання своїх обов'язків, за прийняття до виконання «підробних виконавчих документів» та інших проступків, які передбачені статтею 38 вищезазначеного Закону та Кодексом професійної етики приватних виконавців У країни [13].

Аналізуючи досвід європейських країн, як правило, в більшості країн підлягає контролю уся професійна діяльність приватного виконавця. У деяких країнах уточнюється, що ж саме підлягає нагляду і контролю з буку держави чи професійних органів. Зокрема, це є помилки або зловживання, які могли б бути здійснені під час професійної діяльності, невиконання або надмірно тривале виконання обов'язків, незаконні дії, відсутність або брак інформації, бухгалтерський (податковий) облік приватного виконавця тощо [7, с. 37].

Варто врахувати, що у структурах, які вправі здійснювати контроль за діяльністю приватних виконавців, необхідно розділяти повноваження між тими, хто збирає інформацію (дані) про порушення, і тими, хто буде приймати рішення щодо застосування санкцій до приватних виконавців.

Що ж робити українцям і куди оскаржувати дії приватних виконавців у випадку, якщо виконавець не виконує чи неналежно виконує свої обов'язки або у випадку тимчасової відсутності? За загальним правилом, відповідно до ч. 3 статті 34 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 р. №©– 1403-VIII підставою для проведення позапланових перевірок є письмові звернення учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця. Однак, як уже було сказано вище, під час дії воєнного стану на території України лише в окремих випадках такі перевірки можливі [8]. А принцип, відповідно до якого примусове виконання не повинне відкладатися, якщо для цього немає передбачених законом підстав, повинен діяти. Адже відкладення примусового виконання може бути предметом оскарження в суді.

Тому, в Україні дозволено заміщати тимчасово відсутніх приватних виконавців (за ініціативою самого приватного виконавця з погодженням із стягувачем або за рішенням Міністерства юстиції України за наслідками перевірки), а також приватний виконавець вправі змінити виконавчий округ, якщо має на виконанні незакінчені виконавчі провадження, а його офіс розташований у територіальній громаді, що належить до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або на тимчасово окупованій території [10].

Конституція України 1996 року з наступними змінами, які до неї вносились, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб. Оскільки держава делегувала частину своїх повноважень у сфері виконавчого провадження приватним виконавцям, тому учасники виконавчого провадження, боржник або стягувач, можуть звернутись зі скаргою до суду та просити захистити порушені права (скасувати рішення приватного виконавця, визнати протиправною його бездіяльність, зобов'язати вчинити певні дії тощо). Дійсно, сторони виконавчого провадження, використовуючи засоби правового захисту, повинні мати можливість оскаржувати невиконання або заходи з примусового виконання. Однак такі оскарження не повинні зупиняти або затримувати виконавче провадження [7, с, 39].

На жаль, людський фактор є і в цьому випадку, адже часто такий механізм застосовується як тиск на приватного виконавця, оскільки боржник, який не задоволений діями приватного виконавця, в такій ситуації ініціює перевірку виконавця чи, навіть, відкриття дисциплінарного провадження та застосування відповідних санкцій [14].

Участь суду у виконавчому провадженні, на думку І. Жукевич, є запорукою верховенства права при виконанні судових рішень, тому український законодавець повинен наділити суд ширшими повноваженнями на стадії виконавчого провадження (зокрема, щодо судового контролю за виконанням рішень, а не тільки діяльністю виконавців) [15, с. 131].

У більшості країн, де існує система приватного примусового виконання, втручання судів обмежується лише випадками, у яких ідеться про доброчесність або справедливість виконавчого провадження. Хоча доступ до засобів правового захисту існує і в такій системі, вони обмежені, а головну увагу приділяють профілактичним аспектам системи моніторингу та контролю, тобто ефективному нагляду, кодексу етики, професійним стандартам і дисциплінарним провадженням [7, с. 6].

При цьому, слід пам'ятати, що суб'єкти виконавчих процесуальних правовідносин, а саме стягувач чи боржник можуть оскаржувати дії чи бездіяльність приватного виконавця в національних судових інстанціях, а не до ЄСПЛ. Оскільки приватні виконавці реалізовують певні функції, які їм делегувала держава, тому в ЄСПЛ звертаємось на дії держави, а не конкретних людей. За статистикою, неправильне використання засобів правового захисту є основною причиною накопичення невиконаних рішень і однією з основних проблем, визначених у судовій практиці ЄСПЛ. Чіткими мають бути і засоби правового захисту, і роль судів. За певних обставин затримка у виконанні судового рішення може бути виправдана, але вона не може бути такою, що обмежує суть права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. У зв'язку з цим важлива роль судів і обов'язково необхідна чітка нормативно-правова база [7. с. 39].

децентралізований контроль приватний виконавець

Висновки

З проведеного аналізу можемо зробити певні висновки. Проблема невиконання рішень національних судів та інших юрисдикційних органів є системною, на що ЄСПЛ наголошував неодноразово. Запровадження інституту приватних виконавців мало б покращити ситуацію, проте з різних причин суттєво не вплинуло на загальну ефективність примусового виконання рішень. Контроль за діяльністю приватних виконавців мав би бути одним з ефективних чинників, які б сприяли ефективності виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів. Однак, від самого початку запровадження інституту приватних виконавців у 2016 р. в законодавстві був закладений конфлікт інтересів, бо чинна система контролю на даний момент перебуває в руках людей, які отримують винагороду від результатів діяльності їх прямих конкурентів. Тому варто, щоб контроль за діяльністю приватних виконавців здійснювала цілком незалежна від держави інституція.

Щодо системи контролю за діяльністю приватних виконавців під час воєнного стану на території України, то було запроваджено мораторій на проведення планових та позапланових перевірок Міністерством юстиції України, за винятком, коли приватний виконавець є тимчасовою відсутнім і щодо якого є сумніви щодо факту здійснення ним своєї діяльності. У разі підтвердження тимчасової відсутності приватного виконавця за результатами такої перевірки, Міністерство юстиції України зупиняє діяльність такого приватного виконавця.

Дисциплінарна комісія приватних виконавців, яка діє при Міністерстві юстиції України, під час дії воєнного стану на території нашої держави зупинила строки розгляду подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, а, відповідно, не приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення за процедурою, яка прописана в Законі, члени Дисциплінарної комісії приватних виконавців при Міністерстві юстиції України погоджують подання стосовно зупинення діяльності приватного виконавця на 1 місяць. Учасники виконавчих процесуальних правовідносин не позбавлені права оскаржувати дії приватних виконавців до суду у випадку, якщо він не виконує чи неналежно виконує свої обов⁵язки.

Враховуючи те, що в Україні діє децентралізована система виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, тому Рада АПВУ вправі розглядати питання та притягнути приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності за порушення Кодексу професійної етики приватних виконавців України.

Література

1. Про гарантії держави щодо виконання судових рішень: Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI.

2. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIH.

3. «Бурмич та інші проти України» (Burmich and Others v. Ukraine): рішення Великої палати Європейського суду з прав людини у справі від 12.10.2017 (заява №№ 46852/13, 47786/13, 54125/13). Міністерство юстиції України: офиц. веб-сайт.

4. Звіт за результатами дослідження сфери примусового виконання рішень судів та інших органів в Україні. Проведено компанією: Human Research на замовлення EU Project Pravo-Justice. Липень 2023.

5. Виконавче провадження: навч. посіб. (у схемах і таблицях) (електронне видання) / Ю.М. Юркевич, О.Б. Верба-Сидор, Н.М. Грабар та ін.; за ред. канд. юрид. наук, доц. О.Б. Верби-Сидор. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2020. 600 с.

6. Попов К.Л. Змішана модель примусового виконання рішень в Україні: проблеми ефективності. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. № 2. С. 243-247

7. Передовий досвід держав-членів Ради Європи та стандарти Ради Європи щодо судового контролю та виконанням рішень національних судів. Аналіз Проекту Ради Європи «Подальша підтримка виконання Україною рішень у контексті статті 6 Європейської конвенції з прав людини». Липень 2020. 42 с.

8. Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів: Закон України від 02.06.2016 № 1403-VIII.

9. Про затвердження порядку допуску до професії приватного виконавця: Наказ Міністерства юстиції України від 25.10.2016 р. № 3053/5.

10. Про внесення змін до деяких законів України окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану: Закон України від 11.04.2023 № 3048/10-ВР.

11. Чепурний В. Виконавче провадження в умовах війни: нові виклики і давні проблеми. Право: Видавництво Юридична практика. 16.01.2023.

12. Ляпін Д.В. Приватний виконавець та контроль за його діяльністю в умовах воєнного стану. Блог приватного виконавця. 29.05.2022.

13. Рішення Ради приватних виконавців України № 58 від 15.08.2023.

14. Шкляр С. Що не так із системою примусового виконання судових рішень в Україні. 03.03.2021.

15. Жукевич І.В. Зарубіжний досвід судового контролю за виконанням рішень у цивільному судочинстві. Науково-інформаційний вісник Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. 2021, № 12 (24). С. 127-132.

References

1. Pro harantii derzhavy shchodo vykonannia sudovykh rishen [About state guarantees regarding the execution of court decisions]: Zakon Ukrainy vid 05.06.2012 № 4901-VI. [in Ukrainian].

2. Pro vykonavche provadzhennia [About executive proceedings]: Zakon Ukrainy vid 02.06.2016 № 1404-VIII. [in Ukrainian].

3. «Burmych ta inshi proty Ukrainy» [Burmich and Others v. Ukraine]: rishennia Velykoi palaty Yevropeiskoho sudu z prav liudyny u spravi vid 12.10.2017 (zaiava №№ 46852/13, 47786/13, 54125/13). Ministerstvo yustytsii Ukrainy: ofyts. veb-sait. [in Ukrainian].

4. Zvit za rezultatamy doslidzhennia sfery prymusovoho vykonannia rishen sudiv ta inshykh orhaniv v Ukraini [A report on the results of a study of the field of enforcement of decisions of courts and other bodies in Ukraine]. Provedeno kompaniieiu: Human Research na zamovlennia EU Project Pravo-Justice. Lypen 2023. [in Ukrainian].

5. Vykonavche provadzhennia: navch. posib. (u skhemakh i tablytsiakh) (elektronne vydannia) [Executive proceedings]/ Yu.M. Yurkevych, O.B. Verba-Sydor, N.M. Hrabar ta in.; za red. kand. yuryd. nauk, dots. O.B. Verby-Sydor. Lviv: Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav, 2020. 600 s [in Ukrainian].

6. Popov K.L. Zmishana model prymusovoho vykonannia rishen v Ukraini: problemy efektyvnosti [Mixed model of enforcement of decisions in Ukraine: problems of efficiency]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. 2023. № 2. S. 243-247 [in Ukrainian].

7. Peredovyi dosvid derzhav-chleniv Rady Yevropy ta standarty Rady Yevropy shchodo sudovoho kontroliu ta vykonanniam rishen natsionalnykh sudiv [The best practices of the member states of the Council of Europe and the standards of the Council of Europe regarding judicial control and enforcement of decisions of national courts]. Analiz Proektu Rady Yevropy «Podalsha pidtrymka vykonannia Ukrainoiu rishen u konteksti statti 6 Yevropeiskoi konventsii z prav liudyny». Lypen 2020. 42 s. [in Ukrainian].

8. Pro orhany ta osib, yaki zdiisniuiut prymusove vykonannia sudovykh rishen i rishen inshykh orhaniv [About bodies and persons carrying out enforcement of court decisions and decisions of other bodies]: Zakon Ukrainy vid 02.06.2016 №2 1403-VIII. [in Ukrainian].

9. Pro zatverdzhennia poriadku dopusku do profesii pryvatnoho vykonavtsia [On approval of the procedure for admission to the profession of a private performer]: Nakaz Ministerstva yustytsii Ukrainy vid 25.10.2016 r. № 3053/5. [in Ukrainian].

10. Pro vnesennia zmin do deiakykh zakoniv Ukrainy okremykh osoblyvostei orhanizatsii prymusovoho vykonannia sudovykh rishen i rishen inshykh orhaniv pid chas dii voiennoho stanu [On the introduction of amendments to some laws of Ukraine of certain features of the organization of enforcement of court decisions and decisions of other bodies during martial law]: Zakon Ukrainy vid 11.04.2023 № 3048/10-VR. [in Ukrainian].

11. Chepurnyi V. Vykonavche provadzhennia v umovakh viiny: novi vyklyky i davni problem [Executive proceedings in conditions of war: new challenges and old problems]. Pravo: Vydavnytstvo Yurydychna praktyka. 16.01.2023. [in Ukrainian].

12. Liapin D.V. Pryvatnyi vykonavets ta kontrol za yoho diialnistiu v umovakh voiennoho stanu [Private executor and control over his activities under martial law]. Bloh pryvatnoho vykonavtsia. 29.05.2022. [in Ukrainian].

13. Rishennia Rady pryvatnykh vykonavtsiv Ukrainy [Decision of the Council of private executors of Ukraine] № 58 vid 15.08.2023. [in Ukrainian].

14. Shkliar S. Shcho ne tak iz systemoiu prymusovoho vykonannia sudovykh rishen v Ukraini [What is wrong with the system of enforcement of court decisions in Ukraine]. 03.03.2021. [in Ukrainian].

15. Zhukevych I.V. Zarubizhnyi dosvid sudovoho kontroliu za vykonanniam rishen u tsyvilnomu sudochynstvi [Foreign experience of judicial control of execution of decisions in civil proceedings]. Naukovo-informatsiinyi visnyk Ivano-Frankivskoho universytetu prava imeni Korolia Danyla Halytskoho. 2021, № 12 (24). S. 127-132. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru