До питання про правовий статус фізичних осіб в міжнародному приватному праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого,

ДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВИЙ СТАТУС ФІЗИЧНИХ ОСІБ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Черваньова Діана Андріївна студентка 2 курсу факультету юстиції,

Туєва Оксана Миколаївна доцентка, кандидатка

юридичних наук, кафедра земельного та аграрного права

м. Харків

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві в різних країнах. У статті зазначається, що правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві є складним та важливим питанням, яке має особливу актуальність в контексті глобалізаційних процесів. Також вказується, що правосуб'єктність є одним з головних аспектів правового статусу фізичної особи, який визначає можливість особи мати права та обов'язки та брати участь у правових відносинах.

Розглядаються різні аспекти статусу фізичних осіб, такі як доміцилій, національність, статус біженця та інші. Проаналізовано міжнародні конвенції та законодавчі акти, що регулюють дане питання, зокрема Міжамериканську конвенцію про доміцилій фізичних осіб у міжнародному приватному праві та проект закону «Про міжнародне приватне право» в Естонії. Автором звертається увага на тенденції уніфікації та гармонізації норм міжнародного приватного права щодо правового статусу фізичних осіб. Висновки можуть бути корисними для правової практики та досліджень в галузі міжнародного приватного права.

У роботі також наголошується, що національне законодавство різних країн може відрізнятися регламентацією визнання правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві, що може призвести до правової невизначеності та конфліктів в правових відносинах. У зв'язку з цим, важливо визначити, які критерії повинні бути враховані при вирішенні питання про правосуб'єктність фізичної особи в міжнародному приватному праві.

Отже, стаття присвячена актуальній проблемі правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві. Автором проаналізовано різні аспекти даного питання та розглянуто міжнародні конвенції та законодавчі акти, що регулюють цю сферу.

Ключові слова: правовий статус фізичної особи, правосуб'єктність, міжнародне приватне право, законодавство зарубіжних країн.

Annotation

Chervanyova Diana Andriivna 2nd year student of the Faculty of Justice, National University of Law named after Yaroslav the Wise, Kharkiv,

Tuyeva Oksana Mykolaivna Associate professor, candidate of legal sciences, Department of Land and Agrarian Law, National University of Law named after Yaroslav the Wise, Kharkiv

TO THE QUESTION OF THE LEGAL STATUS OF NATURAL PERSON IN INTERNATIONAL PRIVATE LAW

The article is devoted to the study of the legal status of natural persons in international private law in different countries. The article notes that the legal status of individuals in international private law is a complex and important issue that is particularly relevant in the context of globalization processes. It is also indicated that legal personality is one of the main aspects of the legal status of a natural person, which determines the possibility of a person having rights and obligations and participating in legal relations.

Various aspects of the status of individuals are considered, such as domicile, nationality, refugee status, and others. International conventions and legislative acts regulating this issue are analyzed, in particular the Inter-American Convention on the Domicile of Individuals in Private International Law and the draft law on private international law in Estonia. The author draws attention to the trends of unification and harmonization of norms of international private law regarding the legal status of natural persons. The conclusions can be useful for legal practice and research in the field of private international law.

The work also emphasizes that the national legislation of different countries may differ in the regulation of recognition of the legal status of natural persons in international private law, which may lead to legal uncertainty and conflicts in legal relations. In this regard, it is important to determine which criteria should be taken into account when deciding the legal personality of a natural person in private international law.

Therefore, the article is devoted to the current problem of the legal status of natural persons in international private law, analyzes various aspects of this issue and considers international conventions and legislative acts regulating this problem.

Keywords: legal status of a natural person, legal personality, international private law, legislation of foreign countries.

Постановка проблеми

З плином часу, суспільство та економіка стають все більш глобалізованими. Це ставить перед правовою системою багато складних завдань, в тому числі й у галузі міжнародного приватного права. Одним із таких завдань є визначення правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві.

Проблема полягає в тому, що в різних країнах існують різні підходи до визначення статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві. Це може призвести до суперечок та колізій при вирішенні правових спорів за участі таких осіб.

Відмінності у правовій регламентації даного питання зумовлюють необхідність уніфікації та гармонізації норм міжнародного приватного права для забезпечення єдності та стабільності правової системи. Проте, при цьому необхідно враховувати різні традиції та національні особливості різних країн, що може бути складним завданням.

Отже, питання визначення правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві є актуальним та потребує детального вивчення. Необхідно провести аналіз підходів до визначення статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві різних країн, а також знайти шляхи гармонізації цих підходів для забезпечення єдності та стабільності міжнародного правового простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

На сьогоднішній день існує значна кількість досліджень та публікацій, присвячених вивченню проблем, пов'язаних із регламентацією правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві. Деякі з них зосереджені на порівняльному аналізі законодавства різних країн, інші - на розгляді окремих аспектів цієї проблеми.

Згідно з останніми дослідженнями та публікаціями у галузі міжнародного приватного права, проблеми правосуб'єктності в цій галузі мають особливу актуальність в світлі глобалізаційних процесів та уніфікації норм. У своїх дослідженнях А.С. Довгерт, А.В. Смітюх, Е.М. Грамацький зосереджують увагу на загальних питаннях правосуб'єктності в міжнародному приватному праві та її розумінні у різних країнах. Окремі питання, пов'язані з правовим статусом, такі як статус осіб з обмеженою дієздатністю, розглядалися у дослідженнях Н.Ю. Єрпильової, О.Г. Белькової, В.Л. Чубарєва, Л.В. Мошняга, А.П. Коваль, А.Л. Ворошилової. Вони досліджують особливості застосування права у відносинах з цими категоріями осіб та їх правосуб'єктності.

Отже, аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить про актуальність проблеми правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві та різних підходів до його розуміння.

Метою статті є дослідження правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві згідно з законодавством різних країн. Зокрема, стаття спрямована на узагальнення поняття правосуб'єктності та охарактеризування особливостей її реалізації фізичними особами як суб'єктами відносин в міжнародному приватному праві. Автор статті також має на меті дослідити сучасні тенденції уніфікації та гармонізації норм міжнародного приватного права щодо правового статусу фізичних осіб, що набувають особливої актуальності в умовах глобалізаційних процесів.

фізичний особа міжнародний право

Виклад основного матеріалу

Правовий статус фізичних осіб в міжнародному приватному праві є досить складним і важливим питанням, яке набуває особливої актуальності в світлі глобалізаційних процесів. Оскільки суб'єктний склад приватноправових відносин з іноземним елементом достатньо широкий, кожен елемент цього складу потребує окремої уваги.

На думку Коваль А.П. та Ворошилової А.Л., правовий статус фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права - це сукупність усіх належних їм прав, свобод та обов'язків [1].

Варто погодитися з цією думкою, оскільки, по-перше, правовий статус фізичних осіб включає їх права, які гарантують їм визначені норми міжнародного приватного права. Це можуть бути права на визнання їх особистого статусу, права на захист своїх цивільних, сімейних та майнових прав, права на свободу переміщення, права на недискримінацію тощо. Відповідно, фізичні особи мають можливість використовувати ці права у міжнародних відносинах.

По-друге, правовий статус фізичних осіб включає також їхні обов'язки. Фізичні особи зобов'язані дотримуватися встановлених норм міжнародного приватного права та здійснювати свої права з урахуванням прав інших осіб. Наприклад, вони можуть мати обов'язки забезпечувати догляд за своїми дітьми, сплачувати аліменти, додержуватися міжнародних норм в контексті договорів або зобов'язань, які вони приймають.

Серед суб'єктів міжнародного приватного права важливе місце займають фізичні особи. Розрізняють кілька категорій фізичних осіб у міжнародному приватному праві: громадяни даної держави, іноземці, особи без громадянства та особи з подвійним громадянством.

У контексті міжнародного приватного права фізичні особи можуть мати різний статус, який визначається їхнім громадянством або відсутністю громадянства, місцем проживання або іншими факторами. Правовий статус фізичної особи впливає на їхні права, обов'язки та здатність здійснювати певні дії в міжнародних приватноправових відносинах. Крім того, він має велике значення для обрання належного правопорядку і компетентного суду, що дозволить на належному рівні забезпечити права фізичних осіб.

Застосування колізійних норм міжнародного приватного права дає можливість вирішувати питання, які пов'язані з вибором застосовного права, визнанням та виконанням судових рішень, регулюванням договірних, сімейних, майнових та інших правовідносин з іноземним елементом за участі фізичних осіб.

Статуси фізичних осіб у міжнародному приватному праві можуть розглядатися залежно від характеру відносин. Так, наприклад, при визначенні компетентного суду у шлюбно-сімейних або спадкових відносинах враховується статус фізичної особи, залежно від того, чи має особа громадянство держави, де знаходиться суд, чи громадянство іншої держави.

На міжнародному рівні правовий статус фізичних осіб зокрема визначено:

1. Загальною декларацією прав людини (1946 р.), яка закріплює фундаментальні права і свободи кожної людини, що становлять основу правового статусу фізичної особи в будь-якій країні світу.[2].

2. Міжнародним пактом про громадянські й політичні права (1966 р.), в якому регулюються відносини між державами та їх громадянами у сфері громадянських і політичних прав [3].

3. Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), якою регламентуються права людини, зокрема право на працю, соціальне забезпечення, освіту і культуру [4].

4. Конвенцією про правовий статус біженців від 28 липня 1951 р., яка визначає правовий статус біженців, їх права та обов'язки, а також обов'язки держав відносно біженців [5].

5. Конвенцією про правовий статус апатридів від 28 вересня 1954 р., яка визначає правовий статус осіб без громадянства, їх права та обов'язки, а також обов'язки держав відносно цих осіб [6].

У міжнародних угодах встановлюються мінімальні стандарти, які захищають права та свободи фізичної особи. Ці угоди спрямовані на забезпечення захисту прав людини та підтримання гідності кожної особи, незалежно від її національності, релігійних переконань, статі, соціального стану, політичних переконань та інших чинників.

Правовий статус громадян кожної країни визначається національним законодавством тієї держави, до якої вони належать. Він охоплює такі питання, як: набуття та втрата громадянства, права та обов'язки громадян, регулювання сімейних відносин, спадкування майна та багато інших аспектів, що стосуються особистого статусу громадян.

Важливу роль у визначенні правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві відіграють норми Конституції України. В статтях 21-24 закріплено вихідні засади, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації прав, свобод та обов'язків фізичної особи. Правовий зв'язок між особою і державою, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках, присвячено в ст. 4, ст. 25 Конституції України. Конституційні права і свободи людини і громадянина та їх обов'язки закріплені також в ст.ст. 27-54 та ст.ст. 65-68 Конституції України [7].

Так, згідно зі статтею 1 Закону України від 18.01.2001р. «Про громадянство України», громадянином України є фізична особа, яка легально набула громадянство України згідно з внутрішнім законодавством та міжнародними договорами України. Іноземець - це фізична особа, яка не є громадянином України та має громадянство (або є підданим) іншої держави. Особа без громадянства - це фізична особа, яка не визнається жодною державою як свій громадянин згідно з їх внутрішнім законодавством [8].

Правовий статус фізичних осіб як суб'єктів міжнародного приватного права - це сукупність прав, свобод і обов'язків осіб у правовідносинах, що ускладнені іноземним елементом. Вступаючі в зазначені правовідносини, фізичні особи зберігають правовий зв'язок з державою свого громадянства або постійного місця проживання і мають права на її захист та зобов язані підкорятися її законам. Одночасно, фізична особа підпорядковується правопорядку держави, де вона знаходиться в даний момент. Особливість правового статусу такої особи полягає у тому, що вона підпорядковується двом правовим системам - своєї вітчизняній та тієї держави, на території якої вона перебуває [9, с. 76].

Статтею 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» закріплено поняття особистого закону фізичної особи. Згідно з нею, фізична особа підпорядковується закону держави, громадянином якої вона є. У разі, якщо особа є громадянином декількох держав, особистий закон визначається залежно від місця проживання або основної діяльності особи. Для осіб без громадянства, особистий закон визначається відповідно до місця проживання або перебування. Біженці підпорядковуються особистому закону держави, де вони перебувають [10].

Кожна іноземна держава в своєму законодавстві визначає правовий статус фізичних осіб, регулює питання громадянства та регламентує міжнародні приватноправові відносини з іноземним елементом.

Так, наприклад, в Естонії в даний час готується проект Закону «Про міжнародне приватне право», який планується ввести в дію разом із проектом нового Закону «Про зобов'язальне право», який визначатиме правовий статус фізичних осіб у міжнародних приватноправових відносинах. Згідно з цим проектом, основним принципом визначення правового порядку, який застосовується до фізичних осіб, буде принцип звичайного місця проживання.

Проект передбачає, що визначення місця проживання буде базуватися на критеріях, які вже застосовуються в інших європейських країнах, зокрема, сімейні відносини, місце роботи та соціальні зв'язки. Якщо фізична особа проживає в декількох країнах, то застосовуватиметься право країни, з якою у неї найбільш тісні зв'язки.

За вищевказаним проектом, фізична особа також матиме можливість вибрати правовий порядок, який буде застосовуватися до неї, якщо це дозволяється законодавством країни, з якою вона пов'язана. Також він передбачає можливість вибору правового порядку для деяких видів правових відносин, наприклад, для спадкових справ.

Загалом, цей проект Закону «Про міжнародне приватне право» має на меті забезпечити більш прозорий та передбачуваний порядок визначення правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві, що допоможе уникнути непотрібних колізій та сприятиме розвитку міжнародних відносин [11].

Міжамериканська конвенція про доміцилій фізичних осіб у міжнародному приватному праві, укладена урядами держав-членів Організації американських держав, яку підписали та ратифікували десятки країн, визначає порядок визначення місця проживання фізичних осіб у міжнародному приватному праві. Згідно з цією конвенцією, місце проживання фізичної особи визначається за такими обставинами в зазначеному порядку: місце постійного проживання, місцезнаходження основного місця діяльності, місце простого проживання та місце перебування особи. Ця конвенція сприяє уніфікації правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві в різних країнах, що допомагає забезпечувати права та інтереси всіх осіб [12].

Законодавства різних країн можуть мати різні підходи до визначення правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві. Проект закону Естонії та Міжамериканська конвенція про доміциль фізичних осіб у міжнародному приватному праві визначають місце проживання фізичної особи за допомогою різних критеріїв, таких як постійне місце проживання, основне місце діяльності, місце простого проживання і місце перебування.

Законодавство деяких країн, таких як Франція, визначає місце проживання фізичної особи, як місце, де вона перебуває з метою вирішення особистих та професійних справ [13]. В інших країнах, наприклад, в Україні, місце проживання визначається як місце перебування фізичної особи з урахуванням тривалості та сталості такого перебування.

Оскільки в міжнародному приватному праві місце проживання фізичної особи може мати визначальну роль для вирішення справи, важливо мати чітке розуміння того, як це місце визначається в різних країнах. Такі міжнародні правові акти, як Міжамериканська конвенція про доміциль фізичних осіб у міжнародному приватному праві, створюють єдині правила для визначення місця проживання фізичної особи в міжнародному приватному праві, що допомагає забезпечити більш прогнозований та однаковий підхід до розгляду справ у різних країнах.

Крім цього, при визначенні правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві використовуються критерії колізійних привязок, такі як національність та місце проживання. Критерій національності дозволяє враховувати культурну ідентифікацію осіб та полегшує застосування їхнього власного права. Він також допомагає зменшити ризик конфліктів, пов'язаних з множинним громадянством або застосуванням різних правових систем.

Натомість критерій місця проживання передбачає асиміляцію індивіда з територією, на якій він проживає, і може бути особливо важливим при міграційних потоках. Він спрямований на інтеграцію осіб, які проживають у даній країні, і може прирівнювати їх до громадян цієї країни. Цей підхід дозволяє державам реалізувати свій суверенітет щодо всіх осіб, що проживають на їхній території [14].

Отже, визначення правового статусу фізичної особи в міжнародних угодах здійснюється з метою захисту та забезпечення прав та свобод кожної особи, а колізійні норми міжнародного приватного права встановлюють загальні принципи правового регулювання цивільної правосуб'єктності фізичних осіб, які мають громадянство однієї держави, проживають в іншій державі, а також здійснюють свою діяльність в інших державах.

У зв'язку з цим, можна зробити висновок, що правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві є досить складним та багатогранним питанням, яке потребує уваги та досліджень з боку науковців та законодавців.

На сьогоднішній день існують різні доктринальні підходи та міжнародні норми, щодо визначення правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві. Це пов'язано з різноманітністю законодавства та політики різних держав, а також зумовлено різними історичними, культурними та соціальними контекстами.

Проте, існують також спільні принципи та підходи, які визнаються більшістю держав та міжнародних організацій. Наприклад, принцип визнання та поваги до прав індивіда, принцип встановлення зв'язку між особою та законодавством, який враховує громадянство та місце проживання, а також принципи справедливості та захисту прав людини.

Деякі міжнародні угоди, такі як Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 року, Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року спрямовані на узгодження та гармонізацію підходів до вирішення питань правового статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві.

Ці спільні принципи та угоди сприяють створенню сприятливого міжнародного правового середовища, яке дозволяє врегулювати правові відносини фізичних осіб з урахуванням їхнього громадянства, місця проживання та інших факторів. Однак, необхідні подальші зусилля для досягнення більшої єдності та зближення різних правових систем у цій сфері.

Література

1. Коваль А. П., Ворошилова А. Л. Фізичні особи, як суб⁵єкти міжнародного приватного права. Вінниця. 2020. С. 1-3. URL: http://www.vtei.com.Ua/doc/2020/28_02_2020/4/3.pdf

2. Загальна декларація прав людини: міжнародний документ від 10.12.1948. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995--015#Text

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: міжнародний документ від 16.12.1966. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_043#top

4. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: міжнародний документ від 16.12.1966. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_042#Text

5. Конвенція про статус біженців: міжнародний документ від 28.07.1951. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_011#Text

6. Конвенція про статус апатридів: міжнародний документ від 28.09.1954. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/995_232#Text

7. Конституція України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр#Text

8. Про громадянство України: закон України від 18.01.2001 № 2235-III. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2001. № 13. ст.65. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2235-14#top

9. Міжнародне приватне право: навч. посібник. І. І. Килимник, А. М. Бровдій ; Харків. нац. ун-т міськ. г^сп-ва ім. О. М. Бекетова; Харків: ХНУМГ ім. О. М. Бекетова, 2018. 111 с.

10. Про міжнародне приватне право: закон України від 23.06.2005 № 2709-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, №2 32, ст.422. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2709-15/conv#Text

11. Estonian Civil Code in European Private Law Context. URL: https://www.juridicaintemational.eu/artide--full.php?uri=2001--VI--133Jaw-applicable-to-personspUrsUant-to-draft-private-international-law-act

12. Inter-American Convention On Domicile Of Natural Persons In Private International Law. URL: https://www.oas.org/juridico/english/treaties/b-44.html

13. Which country's law applies? https://e-justice.europa.eu/340/EN/which_country_ s_law_applies?FRANCE&member=1)

14. Мошняга Л.В. Особливості правового статусу фізичних осіб в міжнародному приватному праві: теоретико-правове дослідження. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». С. 59-63. URL: http://journal-app.uzhnu.edu.ua/ article/view/253824/251115

References

1. Koval,' A. P.ЃCVoroshilova, A. L. (2020). F/zichn/. osobi,jak sub'ekti m/zhnarodnogo privatnogo prava [Naturalpersons as subjects ofprivate internat/ona/ /ow]. Vlnnicja. Retrieved from http://www.vtei.com.ua/doc/2020/28_02_2020/4/3.pdf [in Ukrainian].

2. Zagal'na deklaracija prav ljudini [The Universal Declaration of Human Rights]. (n.d). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_015#Text [in Ukrainian].

3. Mizhnarodnij pakt pro gromadjans'ki і politichni prava [International Covenant on Civil and Political Rights]. (n.d). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_043#top [in Ukrainian].

4. Mizhnarodnij pakt pro ekonomichni, social'ni і kul'turni prava [International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights], (n.d). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text [in Ukrainian].

5. Konvencija pro status bizhenciv [Convention on the Status of Refugees]. (n.d). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_011#Text [in Ukrainian].

6. Konvencija pro status apatridiv [Convention on the Status of Stateless Persons]. (n.d). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_232#Text

7. Konstitucija Ukraini. [Constitution of Ukraine]. (n.d). zakon.rada.go^v.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254k/96-vr#Text [in Ukrainian].

8. Zakon Ukraini “Pro gromadjanstvo Ukraini”. [The Law of Ukraine “On Ukrainian citizenship”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/223514#top [in Ukrainian].

9. Kilimnik, І. І., Brovdij, A. M. (2018). M-izhnarodne pri-vatne pravo [I-nte^^^at-io^al private law]. Harkiv: HNUMG im. O. M. Beketova [in Ukrainian].

10. Zakon Ukraini “Pro mizhnarodne privatne pravo”. [The Law of Ukraine “On international private law”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2709-15/conv#Text [in Ukrainian].

11. Estonian Civil Code in European Private Law Context, www.juridicainternational.eu Retrieved from https://www.juridicainternational.eu/article_full.php?uri=2001_VI_133_law-applicable to-persons-pursuant-to-draft-private-international-law-act [in English].

12. Inter-American Convention On Domicile Of Natural Persons In Private International Law. www.oas.org Retrieved from https://www.oas.org/juridico/english/treaties/b-44.html [in English].

13. Which country's law applies? e-justice.europa.eu. Retrieved from https://e-justice.europa.eu/ 340/EN/which_country_s_law_applies?FRANCE&member=1) [in English].

14. Moshnjaga, L.V. Osoblivosti pravovogo statusu fizichnih osib v mizhnarodnomu privatnomu pravi: teoretiko-pravove doslidzhennja [Peculiarities of the legal status of natural persons in international private law: a theoretical and legal study], dnalit/chno-porivn/al'ne pravoznavstvo - Analytical and comparative jurisprudence, 59-63. Retrieved from http://journalapp.uzhnu.edu.ua/article/view/253824/251115 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru