Наукова полеміка стосовно основних форм взаємодії органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції у процесі доказування при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВА ПОЛЕМІКА СТОСОВНО ОСНОВНИХ ФОРМ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ КІБЕРПОЛІЦІЇ У ПРОЦЕСІ ДОКАЗУВАННЯ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Чаплинський Костянтин Олександрович доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики та домедичної підготовки, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Єфімов Микола Миколайович доктор юридичних наук, професор, доцент кафедри криміналістики та домедичної підготовки, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Анотація

Стаття присвячена дослідженню основних форм взаємодії органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції у процесі доказування при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності. Встановлено основні форми взаємодії вказаних підрозділів - процесуальні та організаційні.

Серед процесуальних форм виділено наступні: виконання доручення уповноваженої особи щодо проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій; реалізація розшукових заходів для встановлення осіб, які вчинили злочини у сфері інтелектуальної власності, а також надання уповноваженій особі відомостей про їх результати; допомога уповноваженій особі при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

Серед організаційних виокремлено такі: спільна реалізація найбільш складних процесуальних дій (огляд місця події, слідчий експеримент) чи окремих тактичних операцій; колегіальний розгляд та аналіз даних, отриманих як результат проведення розшукових заходів, стосовно їх достатності для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань; взаємний обмін інформацією між працівниками органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції під час кримінального провадження; об'єднані виїзди уповноважених осіб (слідчого, дізнавача) та оперативних працівників кіберполіції для проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій; консультування.

Наголошено на важливості такої форми взаємодії, як «обмін інформацією». Зазначено, що вказана інформація може стосуватися: ознак кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності (вчинених чи тих, що готуються); предметів, які є предметом злочинного посягання, складають інтерес для розслідування; фізичних і юридичних осіб, причетних до кримінальних правопорушень, а також потерпілих осіб; складу, структури, сфери діяльності та зв'язків організованої групи чи злочинної організації; слідів кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, речових доказів, які можуть сприяти з'ясуванню обставин розслідуваного кримінальних правопорушень.

Ключові слова: форма, взаємодія, доказування, докази, кримінальне провадження, оперативний підрозділ, кіберполіція, органи досудового розслідування, слідчі (розшукові) дії, зловживання, службова особа, інтелектуальна власність.

Scientific controversy regarding the main forms of interaction between pre-judicial investigation bodies and cyberpolice operational units in the process of evidence in the investigation of crimes in the sphere of intellectual property

Chaplynskyi Kostiantyn Oleksandrovych Doctor of Science of Law, Professor, Head of the Department of Criminalistics and Pre-medical training, Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs, Dnipro

Yefimov Mykola Mykolayovych Doctor of Science of Law, Professor, Assistant Professor of the Department of Criminalistics and Pre-medical training, Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs, Dnipro

Abstract

The article is devoted to the study of the main forms of interaction of pre-trial investigation bodies and operational divisions of the cyber police in the process of proving during the investigation of crimes in the field of intellectual property. The main forms of interaction of the specified divisions are established - procedural and organizational.

Among the procedural forms, the following are highlighted: execution of the mandate of an authorized person to conduct investigative (search) actions or covert

investigative (search) actions; implementation of investigative measures to identify persons who have committed crimes in the field of intellectual property, as well as providing the authorized person with information about their results; assistance to an authorized person in carrying out separate investigative (search) actions, covert investigative (search) actions.

Among the organizational ones, the following are distinguished: joint implementation of the most complex procedural actions (survey of the scene of the incident, investigative experiment) or individual tactical operations; collegial review and analysis of data obtained as a result of investigative measures, regarding their sufficiency for entering information into the Unified Register of Pretrial Investigations; mutual exchange of information between employees of pre-trial investigation bodies and operative divisions of the cyber police during criminal proceedings; joint departures of authorized persons (investigator, inquirer) and operatives of the cyber police to conduct investigative (search) actions, covert investigative (search) actions; consultancy.

The importance of such a form of interaction as "information exchange" is emphasized. It is noted that the specified information may relate to: signs of criminal offenses in the field of intellectual property (committed or those being prepared); objects that are the subject of criminal encroachment, are of interest for the investigation; individuals and legal entities involved in criminal offenses, as well as victims; the composition, structure, sphere of activity and connections of an organized group or criminal organization; traces of criminal offenses in the field of intellectual property, physical evidence that can contribute to clarifying the circumstances of the criminal offense under investigation.

Keywords: form, interaction, proof, evidence, criminal proceedings, operational unit, cyberpolice, pre-trial investigation bodies, investigative (search) actions, abuse, official, intellectual property.

Постановка проблеми

Комплексна взаємодія органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції є важливим аспектом для ефективної реалізації будь-яких заходів та дій у процесі доказування під час розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності. З огляду на зазначене, необхідно дослідити такий змістовний момент як форми взаємодії вказаних органів та підрозділів. Адже лише у вірно обраних формах буде безпосереднє вираження та здійснення правильної організації зазначеної діяльності. Також слід наголосити на тому, що взаємодія у досліджуваній категорії кримінальних проваджень полягає у цілеспрямованій спільній діяльності органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції. Як бачимо, без надання характеристики окремим формам взаємодії повністю розкрити вказану категорію вважаємо неможливим. Тому для висвітлення визначених питань і було вирішено провести дане дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання взаємодії як в загальному розрізі, так і в методиці розслідування окремих видів кримінальних правопорушень опрацьовували ряд науковців. Зокрема, серед них слід виділити наступних: Ю.П. Аленін, Л.І. Аркуша, Р.І. Благута, В.І. Галаган, О.В. Грибовський, В.В. Дараган, В.Г. Дрозд, А.Я. Дубинський, О.М. Дуфенюк, В.А. Журавель, В.А. Колесник, І.В. Кубарєв, Є.Д. Лук'янчиков, М.В. Лошицький, А.О. Ляш, В.М. Малюга, М.М. Марков, О.В. Одерій, М.А. Погорецький, Є.В. Пряхін, О.С. Саінчин, Р.Л. Степанюк, В.В. Топчій, В.С. Чернявський, Ю.М. Чорноус, В.В. Шендрик, В.Ю. Шепітько, Ю.І. Шостак, М.Є. Шумило, В.В. Юсупова, О.О. Юхно та інші. Але в їх роботах не було здійснено аналіз визначеної нами проблематики.

Мета статті - дослідження основних форм взаємодії органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції у процесі доказування при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності.

Загалом, підставами взаємодії органів досудового розслідування та оперативних підрозділів О.В. Грибовський визначає наступні: спільність мети та завдань оперативних працівників і слідчого (адже лише при об'єднанні зусиль органи досудового розслідування й оперативні підрозділи зможуть ефективно виконати свої завдання); однакова юридична сила процесуальних актів оперативних підрозділів і слідчого; необхідність використання можливостей оперативного підрозділу та слідчого (слідчий має право провадити слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії (ст. 40 КПК України), оперативний підрозділ може здійснювати негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні виключно за письмовим дорученням слідчого, прокурора (ст. 41 КПК України)) [2, с. 247].

У цілому, ми підтримуємо позицію А. О. Ляша, який говорить про те, що сутність взаємодії слідчого й оперативного працівника полягає в наступному: «а) активна цілеспрямована діяльність суб'єктів - слідчих і працівників оперативних підрозділів, до якої можуть залучатися негласні співробітники, представники громадськості, фахівці різних галузей знань тощо; б) кожен суб'єкт цієї діяльності вживає конкретних заходів (слідчі дії, оперативно-розшукові заходи) у межах, встановлених законом повноважень; в) це узгоджені за місцем, часом і метою спільні дії двох чи більше суб'єктів, спрямовані на впровадження одержаних результатів оперативно-розшукових заходів, відомостей у кримінальне судочинство; г) у спільних планах необхідно передбачати комплекс оперативно-розшукових та інших заходів і слідчих дій у такому порядку, щоб їх проведення було несподіване для осіб, дії яких перевіряються, їхніх співучасників і мало якнайбільший ефект у закріпленні процесуальним шляхом обставин, що підлягають доказуванню; д) у процесі проведення конкретних оперативно-розшукових заходів і слідчих дій потрібно суворо дотримуватися вимог Конституції України, чинного законодавства, принципів оперативно-розшукового законодавства та кримінального судочинства шляхом провадження відповідних слідчих дій і процесуальних рішень» [5, с. 126].

Слід зазначити, що взаємодія правоохоронних та інших органів реалізується у певних формах. Під формами взаємодії слідчого та працівників дізнання, наприклад, О.С. Саінчин розуміє організаційні прийоми та методи, способи, порядок зв'язків між ними, засновані на кримінально-процесуальному законі та відомчих нормативних актах правоохоронних органів, а також передовому досвіді слідчої практики, спрямовані на забезпечення узгодженої їх діяльності та правильне сполучення властивих кожному з цих органів методів і засобів роботи [10, с. 267].

Тобто взаємодія має здійснюватися як у процесуальній формі при роботі з конкретним кримінальним провадженням, так і в непроцесуальній формі на рівні ділових контактів щодо узгодженого виконання завдань розслідування кримінального правопорушення. При цьому взаємодія ґрунтується на чіткому її плануванні, професіональній орієнтації щодо можливостей слідчих, оперативних працівників і експертів, встановлення правильних службових взаємовідносин, підтриманні атмосфери довіри, згуртованості та взаємної допомоги [3, с. 16].

Процесуальні форми є тим видом кримінально-процесуальних правовідносин, які регламентовані чинним законодавством, тобто закріплені в нормах права. Ця форма взаємодії стосується питань: а) передачі слідчому матеріалів про виявлені шляхом оперативно-розшукових заходів ознаки правопорушення для вирішення питання про початок досудового розслідування; б) проведення слідчим процесуальних дій одночасно зі здійсненням оперативним підрозділом узгоджених оперативно-розшукових заходів; в) проведення оперативно-розшукових заходів у справі, в якій не встановлена особа, яка вчинила правопорушення; г) виконання доручень слідчого щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій; ґ) здійснення заходів щодо встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення; д) отримання інформації та документів про операції, рахунки, внески, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб [4, с. 560].

Інші вчені додають до вказаного переліку також ряд інших форм:

1) організація взаємодії при надходженні до органу внутрішніх справ заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та реагування на них;

2) організація взаємодії у разі скерування оперативним підрозділом матеріалів за результатами оперативно-розшукової діяльності до слідчого підрозділу;

3) створення й організація роботи слідчо-оперативних груп під час досудового розслідування кримінальних правопорушень; 4) виконання працівниками оперативного підрозділу письмових доручень про проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій під час досудового розслідування; 5) забезпечення взаємодії у разі зупинення досудового розслідування [11, с. 349].

Згідно з нормами КПК до процесуальних форм взаємодії необхідно віднести такі:

- надання допомоги слідчому, дізнавачу під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст.ст. 40, 40-1 КПК України);

- доручення та вказівки слідчого, дізнавача щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст.ст. 40, 40-1, 246 КПК України);

- фіксація та надання слідчому (прокурору) результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 252 КПК України).

Серед процесуальних форм взаємодії С. С. Чернявський виокремлює такі: спільний розгляд слідчим та оперативними працівниками первинних матеріалів про злочин і вирішення питання про порушення кримінальної справи; проведення оперативно-розшукових заходів у справах, по яких не встановлено особу, яка вчинила злочин, після передачі цієї справи слідчому; виконання доручень слідчого про проведення оперативно-розшукових заходів у кримінальній справі, що знаходиться у провадженні слідчого; проведення за дорученням слідчого окремих слідчих і процесуальних дій; вжиття заходів щодо встановлення особи, стосовно якої винесено постанову про притягнення як обвинувачуваного після зупинення слідства [12, с. 196-197].

Д.Й. Никифорчук до них відносить: здійснення самостійно оперативними підрозділами оперативно-розшукових заходів і термінове інформування слідчого про результати; виконання органами дізнання оперативно-розшукових заходів і невідкладних слідчих (розшукових) дій за дорученням слідчого; виконання оперативними підрозділами вимог слідчого із метою сприяти виконанню слідчих (розшукових) дій; виконання оперативними підрозділами доручень на проведення слідчих (розшукових) дій в інших районах; виконання оперативними підрозділами запитів відповідних міжнародних правоохоронних організацій і правоохоронних органів, запитів повноважних державних органів, установ та організацій щодо проведення оперативно-розшукових заходів; здійснення оперативними підрозділами розшуку підозрюваного згідно з дорученням слідчого; участь спеціалістів правоохоронних органів у проведенні слідчих (розшукових) дій; проведення експертиз в експертних установах; застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; проведення оперативно-розшукових заходів відносно осіб, затриманих за вчинення злочину, та осіб, взятих під варту [6, с. 151-154].

Аналіз опитування працівників правоохоронних органів дав можливість виокремити такі процесуальні форми взаємодії у процесі доказування при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності:

а) виконання доручення уповноваженої особи щодо проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій (91 %);

б) реалізація розшукових заходів для встановлення осіб, які вчинили злочини у сфері інтелектуальної власності, а також надання уповноваженій особі відомостей про їх результати (71 %);

в) допомога уповноваженій особі при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (58 %).

Окремі вчені до організаційних форм взаємодії слідчого й оперативних підрозділів, тобто тих, які передбачені відомчими нормативними актами, належать: а) погоджене планування спільних слідчих (розшукових) дій, розшукових і оперативно-розшукових заходів; б) обмін взаємодіючих суб'єктів інформацією, що надходить за повідомленнями про вчинені злочини та злочини, що готуються, а також з інших питань слідчої й оперативно-розшукової діяльності (зокрема використання можливостей автоматизованих банків даних, криміналістичних та оперативно-довідкових обліків тощо); в) консультації; г) спільний аналіз причин і умов, що сприяють учиненню злочину, й обговорення профілактичних заходів; ґ) спільна узгоджена діяльність у складі слідчо-оперативної групи; д) спільне використання техніки, засобів зв'язку та транспорту, що мають у своєму розпорядженні оперативні підрозділи тощо; е) рекомендації тактики та методики розслідування при взаємодії [4, с. 560-561].

Слід наголосити на тому, що в нормативно-правових актах визначаються повноваження начальника слідчого відділу територіального підрозділу Національної поліції України, до яких відносяться керування діяльністю слідчого відділу та відповідальність за виконання покладених на нього завдань; організація та забезпечення постійного моніторингу стану оперативної обстановки на території обслуговування та реагування на її зміни; організація та забезпечення взаємодією слідчих з органами, що здійснюють судово-експертну діяльність, органами прокуратури та суду; заслуховування на оперативних нарадах звітів працівників слідчого відділу; установлення спеціалізації слідчих у розслідуванні кримінальних правопорушень окремих категорій; розгляд заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, що надходять до територіального (відокремленого) органу поліції, а також інші матеріали про кримінальні правопорушення, виявлені поліцією, забезпечує невідкладне, але не пізніше 24 годин після надходження, внесення слідчими відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і повідомлення прокурора про початок досудового розслідування; забезпечення чергування слідчих (слідчих груп) та інспекторів-криміналістів (техніків- криміналістів) у складі слідчо-оперативних груп; вивчення кримінальних проваджень про тяжкі й особливо тяжкі злочини, в яких у 10-денний строк після внесення слідчим відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не складено письмове повідомлення про підозру, за результатами надає слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням і вказівкам прокурора, контролює їх виконання; здійснення контролю за своєчасністю та повнотою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, достовірністю даних про розслідування у кримінальних провадженнях і про їх рух, об'єктивністю відображення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань і звітах, своєчасністю здачі до архіву підрозділів інформаційно-аналітичного забезпечення закритих кримінальних проваджень [8].

В свою чергу, В.Д. Пчолкін та В.М. Ечкенко до основних організаційних форм взаємодії при розслідуванні протиправних діянь відносять такі: ознайомлення слідчого з оперативними матеріалами в межах, передбачених відомчими нормативними актами; спільне планування слідчих дій та ОРЗ; погодження роботи слідчих і оперативних працівників при плануванні рішень окремих завдань по кримінальному провадженню; проведення спільних нарад суб'єктів взаємодії для аналізу результатів роботи зі справи та визначення заходів по усуненню виявлених недоліків; спільна діяльність слідчих і оперативно-розшукових підрозділів на початковому та наступних етапах розслідування; створення слідчо-оперативної групи за конкретним кримінальним провадженням; взаємний обмін інформацією про результати розслідування після порушення справи, проведення невідкладних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, з урахуванням чого можуть вноситися корективи у спільний план подальшого розслідування; спільні виїзди слідчого й оперативних працівників для проведення слідчих дій [9, с. 117].

Аналіз опитування працівників правоохоронних органів дав можливість виокремити такі організаційні форми взаємодії у процесі доказування при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності:

а) спільна реалізація найбільш складних процесуальних дій (огляд місця події, слідчий експеримент) чи окремих тактичних операцій (56 %);

б) колегіальний розгляд та аналіз даних, отриманих як результат проведення розшукових заходів, стосовно їх достатності для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (68 %);

в) взаємний обмін інформацією між працівниками органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції під час кримінального провадження (89 %);

г) об'єднані виїзди уповноважених осіб (слідчого, дізнавача) та оперативних працівників кіберполіції для проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (32 %);

д) консультування (67 %).

Обов'язковою ознакою названих форм взаємодії підрозділів поліції є те, що вони ґрунтуються на нормах КПК. З іншого боку, непроцесуальні (організаційні) форми є способами зв'язку між слідчим та оперативними працівниками. О. Яковлєв зазначає, що у ч. 2 ст. 41 КПК України передбачено, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.

Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Тобто відповідно до вищевказаного під час роботи слідчого й оперативного працівника необхідна не лише спільна, узгоджена діяльність при розслідуванні кримінальних проваджень, що спрямована на використання методів і засобів, властивих цим суб'єктам, при чіткому розподілі повноважень між ними, а й конкретика щодо проведення слідчих дій для оперативного працівника [14, с. 220].

Розглядаючи форми взаємодії, необхідно найперше наголосити на завданнях із реалізації доручення уповноваженої особи щодо проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій. Закон надав уповноваженій особі (слідчому, прокурору, дізнавачу) право надавати обов'язкові для виконання доручення та вказівки - на відповідні органи покладається обов'язок виконувати ці вимоги. Даючи таке доручення, уповноважена особа ставить завдання перед відповідним органом, але він не вправі пропонувати органу, які форми, засоби та методи виконання його доручень і вказівок слід використовувати при проведенні оперативно- розшукових заходів.

Слід наголосити на важливості такої форми взаємодії, як «обмін інформацією», зокрема, криміналістичною інформацією. Дана інформація може стосуватися:

- ознак кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності (вчинених чи тих, що готуються);

- предметів, які є предметом злочинного посягання, складають інтерес для розслідування;

- фізичних і юридичних осіб, причетних до кримінальних правопорушень, а також потерпілих осіб;

- складу, структури, сфери діяльності та зв'язків організованої групи чи злочинної організації;

- слідів кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, речових доказів, які можуть сприяти з'ясуванню обставин розслідуваного кримінальних правопорушень (матеріали ДНК; вилучені відбитки слідів пальців рук) тощо.

Також важливе значення має створення СОГ. Підставами для їх створення В.М. Федченко визначає такі:

- необхідність проведення інтенсивних і тривалих оперативно-розшукових заходів співробітниками оперативного апарату органу дізнання у ході розкриття та розслідування слідчим складної справи з великим обсягом роботи;

- необхідність у вказаних оперативно-розшукових заходів під час розкриття та розслідування слідчим злочину «по гарячих слідах»;

- необхідність проведення оперативно-розшукових заходів за

матеріалами попередньої перевірки інформації про завуальовані злочинні діяння, оскільки даних, що містяться у цих матеріалах, які перебувають на розгляді у слідчого, недостатньо для прийняття ним рішення про порушення кримінальної справи [13, с. 9].

З огляду на зазначене потребує висвітлення та взаємодія підрозділів правоохоронних органів, а також державних, приватних і громадських підприємств, установ і організацій. Ми поділяємо позицію В. Бесчастного, який основними завданнями з активізації ефективності взаємодії між поліцією та громадськими формуваннями визначив наступні: підвищення рівня довіри населення до поліції; покращення стану комунікативної та загальної культури поліції; сприяння об'єктивному інформуванню населення про діяльність поліції за допомогою ЗМІ; ретельна перевірка фактів і матеріалів, які публікують чи демонструють у масмедіа; створення позитивного іміджу шляхом підвищення рівня професійної компетентності, якості та результативності діяльності поліції; забезпечення безпосереднього діалогу між поліцією та громадськими формуваннями під час особистих зустрічей громадян із керівниками підрозділів Національної поліції; здійснення активної профілактичної, виховної, просвітницької діяльності серед різних верств населення з метою запобігання злочинності, а також формування в різних категорій громадян відчуття особистої причетності до правового порядку в суспільстві, підвищення рівня самосвідомості серед населення; залучення найактивніших громадян до співпраці; передбачення в чинному законодавстві України матеріально-технічного забезпечення громадських формувань і винагород особам за допомогу органам правопорядку та виконання конкретних правоохоронних завдань [1, с. 43].

Дійсно, вказані недоліки можуть мати місце під час розслідування досліджуваної категорії кримінальних правопорушень. Для їх усунення обов'язково необхідно залучати до кримінальних проваджень спеціалістів Департаменту кіберполіції МВС України.

Стосовно значення діяльності оперативних підрозділів кіберполіції у процесі доказування при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності зазначимо наступне. Загалом, Департамент кіберполіції Національної поліції України є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який входить до структури кримінальної поліції Національної поліції та відповідно до законодавства України забезпечує реалізацію державної політики у сфері боротьби з кіберзлочинністю, організовує та здійснює відповідно до законодавства оперативно-розшукову діяльність [7].

Серед основних завдань Департаменту кіберполіції Національної поліції України виокремлено два, зокрема, перше - це участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики щодо попередження та протидії кримінальним правопорушенням, механізм підготовки, вчинення або приховування яких передбачає використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Друге сформульовано наступним чином: сприяння у порядку, передбаченому чинним законодавством, іншим підрозділам Національної поліції у попередженні, виявленні та припиненні кримінальних правопорушень [7]. Як бачимо, наявний прямий обов'язок допомагати органам досудового розслідування у процесі доказування при розслідуванні кримінальних правопорушень загалом, так і злочинів у сфері інтелектуальної власності зокрема.

Висновки. Підводячи підсумок, зазначимо, що взаємодія органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції має важливе значення для підвищення оперативності процесу доказування при розслідуванні злочинів у сфері інтелектуальної власності. Встановлено основні форми взаємодії уповноваженої особи органу досудового розслідування з працівниками оперативних підрозділів Департаменту кіберполіції-процесуальні та організаційні. Серед процесуальних форм виділено наступні: а) виконання доручення уповноваженої особи щодо проведення слідчих (розшукових) дій або негласних слідчих (розшукових) дій (91 %); б) реалізація розшукових заходів для встановлення осіб, які вчинили злочини у сфері інтелектуальної власності, а також надання уповноваженій особі відомостей про їх результати (71 %); в) допомога уповноваженій особі при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (58 %). Серед організаційних виокремлено такі а) спільна реалізація найбільш складних процесуальних дій (огляд місця події, слідчий експеримент) чи окремих тактичних операцій (56 %); б) колегіальний розгляд та аналіз даних, отриманих як результат проведення розшукових заходів, стосовно їх достатності для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (68 %); в) взаємний обмін інформацією між працівниками органів досудового розслідування та оперативних підрозділів кіберполіції під час кримінального провадження (89 %); г) об'єднані виїзди уповноважених осіб (слідчого, дізнавача) та оперативних працівників кіберполіції для проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій (32 %); д) консультування (67 %). Наголошено на важливості такої форми взаємодії, як «обмін інформацією», зокрема, криміналістичною інформацією. Зазначено, що дана інформація може стосуватися: ознак кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності (вчинених чи тих, що готуються); предметів, які є предметом злочинного посягання, складають інтерес для розслідування; фізичних і юридичних осіб, причетних до кримінальних правопорушень, а також потерпілих осіб; складу, структури, сфери діяльності та зв'язків організованої групи чи злочинної організації; слідів кримінальних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, речових доказів, які можуть сприяти з'ясуванню обставин розслідуваного кримінальних правопорушень.

досудовий розслідування інтелектуальний власність

Література:

1. Бесчастний В., Гребеньков Г. Взаємодія міліції й населення як стратегічний напрям діяльності органів правопорядку. Віче. 2013. № 12. С. 40-48.

2. Грибовський О.В. Взаємодія оперативних і слідчих підрозділів під час виявлення, припинення та розслідування неправомірної вигоди. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2015. № 1. С. 246-254.

3. Євдокимов В.М., Літвін В.В. Особливості застосування тактичних прийомів щодо розкриття вбивств, вчинених із застосуванням кримінальних вибухів. Право і суспільство. 2006. № 2. С. 15-27.

4. Криміналістика : підручник / Р.І. Благута, О.І. Гарасимів, О.М. Дуфенюк та ін.; за заг. ред. Є.В. Пряхіна. 3-тє вид., переробл. та допов. Львів : ЛьвДУВС, 2016. 948 с.

5. Ляш А.О. Проблеми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ у сучасних умовах. Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю : матеріали наук.-практ. конф. Київ : Національна академія внутрішніх справ України, 2000. С. 123-127.

6. Никифорчук Д.Й. Проблемні питання взаємодії в розкритті злочинів. Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) : науково-практичний журнал. № 5. 2002. С. 151-154.

7. Офіційний сайт Департаменту кіберполіції Національної поліції України. URL : https://web.archive.Org/web/20190515155710/https://cyberpolice.gov.ua/contacts/

8. Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України: наказ МВС України від 06.07.2017 № 570. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/z0918-17#Text

9. Пчолкін В.Д., Ечкенко В.М. Поняття, сутність та завдання взаємодії оперативних підрозділів ОВС. Вісн. Луганськ. акад. внутр. справ ім. 10-річчя незалежності України : спецвипуск. 2004. Вип. 3. Ч. 1. С. 109-121.

10. Саінчин О.С. Криміналістичні умови розкриття умисних вбивств. Правова держава. 2008. № 10. С. 267-273.

11. Сорока С.О., Римарчук Г.С. Взаємодія слідчого із співробітниками інших підрозділів під час досудового розслідування. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Юридичні науки. 2015. № 825. С. 347-354.

12. Чернявський С.С. Методика розслідування злочинів у сфері банківського кредитування : дис. на здоб. наук. ст. к.ю.н. за спец. : 12.00.09 / Київ, 2001. 240 с.

13. Федченко В.М. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук за спец. 12.00.09. Київ, 2005. 20 с.

14. Яковлєв О. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами під час проведення слідчих (розшукових) дій. Науковий часопис Національної академії прокуратури України. 2017. № 1. С. 217-224.

References:

1. Beschastnyi, V., Hrebenkov, H. (2013). Vzaiemodiia militsii y naselennia yak stratehichnyi napriam diialnosti orhaniv pravoporiadku [Interaction between the police and the population as a strategic direction of law enforcement agencies]. Viche, 12, 40-48 [in Ukrainian].

2. Hrybovskyi, O.V. (2015). Vzaiemodiia operatyvnykh i slidchykh pidrozdiliv pid chas vyiavlennia, prypynennia ta rozsliduvannia nepravomirnoi vyhody [Interaction of operational and investigative units during the detection, termination and investigation of improper profit]. Naukovyi visnykNatsionalnoi akademii vnutrishnikh sprav, 1, 246-254. [in Ukrainian].

3. Yevdokymov, V.M., Litvin, V.V. (2006). Osoblyvosti zastosuvannia taktychnykh pryiomiv shchodo rozkryttia vbyvstv, vchynenykh iz zastosuvanniam kryminalnykh vybukhiv [Peculiarities of the application of tactical techniques in relation to the disclosure of murders committed with the use of criminal explosions]. Pravo i suspilstvo, 2, 15-27 [in Ukrainian].

4. Kryminalistyka [Criminalistics] : pidruchnyk (2016). Blahuta, R. I. ta in.; za zah. red. Priakhina, Ye. V. 3-tie vyd., pererobl. ta dopov. Lviv : LvDUVS, 948 s. [in Ukrainian].

5. Liash, A.O. (2000). Problemy vzaiemodii slidchoho z operatyvnymy pidrozdilamy orhaniv vnutrishnikh sprav u suchasnykh umovakh [Problems of the interaction of the investigator with operational units of internal affairs bodies in modern conditions]. Vykorystannia suchasnykh dosiahnen nauky ipraktyky upidvyshchenni efektyvnosti borotby zi zlochynnistiu : materialy nauk.- prakt. konf. Kyiv : Natsionalna akademiia vnutrishnikh sprav Ukrainy, 123-127 [in Ukrainian].

6. Nykyforchuk, D.Y. (2002). Problemni pytannia vzaiemodii v rozkrytti zlochyniv [Problematic issues of cooperation in solving crimes]. Borotba z orhanizovanoiu zlochynnistiu i koruptsiieiu (teoriia ipraktyka) : naukovo-praktychnyi zhurnal, 5, 151-154 [in Ukrainian].

7. Ofitsiinyi sait Departamentu kiberpolitsii Natsionalnoi politsii Ukrainy [The official website of the Cyber Police Department of the National Police of Ukraine].

8. Pro orhanizatsiiu diialnosti orhaniv dosudovoho rozsliduvannia Natsionalnoi politsii Ukrainy [On the organization of activities of the pretrial investigation bodies of the National Police of Ukraine]

9. Pcholkin, V.D., Echkenko, V.M. (2004). Poniattia, sutnist ta zavdannia vzaiemodii operatyvnykh pidrozdiliv OVS [The concept, essence and task of interaction of operational divisions of Internal Affairs Bodies]. Visn. Luhansk. akad. vnutr. sprav im. 10-richchia nezalezhnosti Ukrainy : spetsvypusk, 3 (1), 109-121 [in Ukrainian].

10. Sainchyn, O.S. (2008). Kryminalistychni umovy rozkryttia umysnykh vbyvstv [Forensic conditions for the disclosure of intentional murders]. Pravova derzhava, 10, 267-273 [in Ukrainian].

11. Soroka, S.O., Rymarchuk, H.S. (2015). Vzaiemodiia slidchoho iz spivrobitnykamy inshykh pidrozdiliv pid chas dosudovoho rozsliduvannia [Interaction of the investigator with employees of other units during the pre-trial investigation]. Visnyk Natsionalnoho universytetu «Lvivskapolitekhnika», Yurydychni nauky, 825, 347-354 [in Ukrainian].

12. Cherniavskyi, S.S. (2001). Metodyka rozsliduvannia zlochyniv u sferi bankivskoho kredytuvannia [Methods of investigation of crimes in the field of bank lending] : dys. na zdob. nauk. st. k.iu.n. za spets. : 12.00.09 / Kyiv, 240 s. [in Ukrainian].

13. Fedchenko, V.M. (2005). Rozsliduvannia zlochyniv slidchoiu ta slidcho-operatyvnoiu hrupoiu: pravovi ta orhanizatsiini zasady [Investigation of crimes by investigative and investigative-operational group: legal and organizational principles] : avtoref. dys. na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. nauk za spets. 12.00.09. Kyiv, 20 s. [in Ukrainian].

14. Yakovliev, O. (2017). Vzaiemodiia slidchoho z operatyvnymy pidrozdilamy pid chas provedennia slidchykh (rozshukovykh) dii [Interaction of the investigator with operative units during investigative (search) actions]. Naukovyi chasopys Natsionalnoi akademii prokuratury Ukrainy, 1, 217-224 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru