Цивільний позов в кримінальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Цивільний позов в кримінальному процесі

Дубович Олеся Валеріївна кандидат юридичних наук, доцент кафедри; Шведенко Павло Юрійович кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри; Кальян Олександр Сергійович кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри підприємництва і права, Полтавський державний аграрний університет

Анотація

У статті здійснено наукове дослідження цивільного позову у кримінальному процесі з урахуванням висловлених в науці кримінального процесу наукових точок зору, а також позицій, які сформовані правозастосовною практикою, зокрема, Верховним Судом. Було констатовано, що цивільний позов є одним із найефективніших і найпоширеніших способів відшкодування потерпілому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В роботі окрему увагу було приділено вивченню правозастосовної практики та наукових пропозицій щодо вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні.

Зокрема, було здійснено дослідження по декількох напрямках: 1) можливість отримати відшкодування упущеної вигоди за допомогою пред'явлення цивільного позову. Зроблено висновок, що відшкодування упущеної вигоди є можливим за умов, що позивач представить суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи; 2) можливість отримати відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, шляхом пред'явлення цивільного позову, у випадку закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК). Проведений аналіз свідчить, що ця підстава є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. Водночас, суд не вирішує цивільний позов і залишає його без розгляду; 3) звільнення від сплати судового збору у випадку пред'явлення цивільного позову особами, яким безпосередньо не завдано шкоди кримінальним правопорушенням. Зроблено висновок, що положення п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» слід розуміти як таке, що звільняє від обов'язку сплатити судовий збір у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення незалежно від того, чи спричинено безпосередньо цивільному позивачу шкоди, чи він представляє інтереси інших осіб. Пред'явити цивільний позов можуть законні представники малолітнього потерпілого, що не визнані потерпілими у кримінальному провадженні або законні представники особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.

Ключові слова: цивільний позов, відшкодування шкоди, моральна шкода, майнова шкода, упущена вигода, потерпілий.

Abstract

Civil action in criminal proceedings

Dubovych Olesia Valeriivna Doctor of Law, Associate Professor of the Department; Shvedenko Pavlo Yuriyovych Doctor of Law, Docent, Associate Professor of the Department; Kalian Oleksandr Serhiyovych Candidate of Juridical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Entrepreneurship and Law, Poltava State Agrarian University

The article carries out a scientific study of a civil claim in a criminal process, taking into account the scientific points of view formed in the science of the criminal process, as well as the positions formed by law enforcement practice, in particular, the Supreme Court. It was established that a civil action is one of the most effective and common ways to compensate a victim for damages caused by a criminal offense. In the work, special attention was paid to the study of law enforcement practice and scientific proposals regarding the resolution of a civil claim in criminal proceedings.

In particular, research was carried out in several areas: 1) the possibility of obtaining compensation for lost profits by filing a civil lawsuit. It was concluded that compensation for lost profits is possible on the condition that the plaintiff presents to the court evidence that confirms the fact that he could and should have received the relevant income; 2) the possibility to obtain compensation for the damage caused by a criminal offense by filing a civil lawsuit, in the event of the closure of criminal proceedings in connection with the release of a person from criminal liability (clause 1, part 2, article 284 of the Criminal Procedure Code). The conducted analysis shows that this ground is a non- rehabilitative ground, and therefore such a person is not released from the obligation to compensate for the damage caused by his actions. At the same time, the court does not decide the civil suit and leaves it without consideration; 3) exemption from payment of court fees in the event of filing a civil lawsuit by persons who were not directly harmed by a criminal offense. It was concluded that the provisions of Clause 6, Part 1, Art. 5 of the Law of Ukraine "On Court Fees" should be understood as exempting from the obligation to pay a court fee in cases of compensation for material damages caused as a result of the commission of a criminal offense, regardless of whether the civil plaintiff was directly harmed or he represents the interests of others persons Legal representatives of a minor victim who are not recognized as victims in criminal proceedings or legal representatives of a person recognized as legally incompetent or with limited legal capacity can file a civil lawsuit.

Keywords: civil action, damages, moral damage, property damage, lost profit, victim.

шкода правопорушення цивільний позов

Постановка проблеми

Захист прав особи, зокрема, потерпілого, є одним із перших завдань кримінального провадження. Так, ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначає, що «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду...» [1]. Захист прав потерпілого відбувається в декількох напрямках:

- забезпечення реалізації потерпілим своїх прав, інтересів;

- здійснення ефективного досудового розслідування і судового розгляду задля того, щоб кожна особа, яка вчинила правопорушення і завдала потерпілому шкоди, була притягнута до відповідальності;

- забезпечення відшкодування шкоди потерпілому тощо.

В науковій літературі та практиці застосування прийнято вважати, що потерпілий переслідує, як мінімум, 2 мети у кримінальному провадженні: притягнути винну особу до відповідальності і отримати відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Потерпілим у кримінальному провадженні може бути завдано моральної, фізичної або майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України) [1]. Отримати відшкодування цієї шкоди потерпілий може різними способами: як в рамках кримінального провадження, так і поза його межами (до прикладу, в рамках цивільного судочинства).

Загально визнаним в науці кримінального процесу відносити до форм відшкодування шкоди у кримінальному процесі такі: цивільний позов, добровільне відшкодування шкоди, кримінальна процесуальна реституція.

Класичним способом відшкодування шкоди потерпілому, який зберігся з КПК 1960 р. і є діючим дотепер є цивільний позов. Вважаємо, що необхідно підтримати численні позиції науковців стосовно того, що цивільний позов є одним із найефективніших і найпоширеніших способів відшкодування потерпілому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Така тривала історія інституту цивільного позову в кримінальному провадженні, його затребуваність у правозастосовній практиці обумовлюють актуальність наукового пошуку щодо питання цивільного позову в кримінальному процесі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Перш за все слід зауважити про велику кількість наукових досліджень цивільного позову в кримінальному провадженні. На наше переконання, наукові дослідження цивільного позову за КПК України 1960 р. і до його прийняття не втрачають своєї актуальності і сьогодні. До прикладу, С. Альперт в роботі, присвяченій дослідженню процесуального статусу потерпілого піддає критиці і вважає неправильним твердження науковців, які наголошують на другорядності цивільного позову в кримінальному провадженні і наполягає на його важливості [2]. В. Нор в своєму дослідженні вивчав захист майнових прав в кримінальному провадженні і сформулював цивільний позов як один зі способів захисту майнових прав [3]. Однією з перших наукових робіт за КПК України 2012 р. стала робота Х. Кахнич «З'єднаний процес як спосіб захисту прав потерпілого від злочину у кримінальному судочинстві». Авторка називає з'єднаним процесом цивільний позов у кримінальному провадженні і визначає його як основний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених кримінальним правопорушенням майнових прав потерпілих від злочину осіб [4].

Цивільний позов як спосіб відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням розглянула М. Демура в роботі, присвяченій процесуальному становищу потерпілого [5]. Забезпечення та вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні стало предметом дослідження І. Воробйової [6]. І. Татарін визначив та вивчив актуальні питання вдосконалення діяльності органів досудового розслідування для підвищення її результативності у забезпеченні на досудовому розслідуванні відшкодування потерпілим шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням [7]. Процесуальна діяльність суб'єктів доказування цивільного позову в кримінальному провадженні була досліджена Н. Кравченко [8]. Ці та інші дослідження вказують про затребуваність та актуальність наукового пошуку щодо питання цивільного позову в кримінальному процесі. Водночас, правозастосовна практика свідчить про те, що питання цивільного позову потребують свого подальшого дослідження.

До прикладу, в Огляді судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні підіймаються питання особливостей стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; відшкодування шкоди, завдана джерелом підвищеної небезпеки з вини особи, яка, виконуючи трудові обов'язки; можливості відшкодування упущеної вигоди за допомогою пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні; порядку визначення розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди та інші питання [9]. Наведене засвідчує потребу проведення наукового дослідження цивільного позову у кримінальному процесі з урахуванням сучасних позицій, які сформовані правозастосовною практикою.

Мета статті - здійснення наукового дослідження цивільного позову у кримінальному процесі з урахуванням висловлених в науці кримінального процесу наукових точок зору, а також позицій, які сформовані правозастосовною практикою, зокрема, Верховний Судом.

Виклад основного матеріалу

Пропонуємо розпочати дослідження з обґрунтування позиції важливості і переваг пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні (на відміну від пред'явлення позову в цивільному судочинстві). Мова йде про одночасний розгляд судом кримінального провадження і цивільного позову. Вчені визначають ряд переваг, що забезпечують захист прав і законних інтересів осіб, які зазнали шкоди від кримінального правопорушення. Такими перевагами пропонують розуміти наступні:

- забезпечення засади процесуальної економії, оскільки органи суддівської влади не будуть розглядати одне питання двічі - в порядку цивільного та кримінального судочинства;

- забезпечення швидкого відновлення порушених прав потерпілого, оскільки не має потреби окремого розгляду позову в порядку цивільного судочинства;

- недопущення суперечливих висновків по одних і тих же питаннях;

- учасники кримінального провадження, такі як потерпілий, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, звільняються від необхідності двічі брати участь у судовому розгляді одного і того ж питання - в порядку цивільного та кримінального судочинства;

- під час реалізації цього способу відшкодування шкоди потерпілий, цивільний позивач та відповідач стають активним учасниками процесу, надають докази, заперечення, подають клопотання тощо;

- вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, входить до предмета доказування, тобто до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 93 КПК) [5, с. 134-135]. Їх доказування покладається законом на слідчого, дізнавача, прокурора (ч. 1 ст. 92 КПК) [1]. На наше переконання, саме остання перевага є надважливою в аспекті можливостей потерпілого захистити свої права і отримати відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Нагадаємо, що потерпілий не наділений правом на безоплатну правову допомогу, як, до прикладу, підозрюваний, обвинувачений за ст. 52 КПК України.

Слід погодитися із тезою з огляду на те, що потерпілий не є професійним учасником процесу, не є фахівцем в галузі права і, відповідно, не має таких процесуальних можливостей як слідчий, дізнавач, прокурор. Також зазначимо, що у випадку коли потерпілий вирішить подати цивільний позов поза межами кримінального провадження - в порядку цивільного судочинства, він буде зобов'язаний довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 3 ст. 12 ЦПК). Отже, в кримінальному судочинстві, потерпілий, на відміну від позивача цивільному судочинстві, звільняється від обов'язку доводити вид і розмір шкоди як підставу для відшкодування завданої йому шкоди і цей обов'язок покладається на професійного учасника процесу - слідчого, дізнавача, прокурора.

В рамках історичного екскурсу завважимо, що на переваги пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні наголошували вчені ще за часів дії КПК Української РСР. Так, С. Альперт вказує, що будь-яка спроба протиставити цивільний позов обвинуваченню в кримінальному процесі має бути визнана грубою помилкою і такою, що протирічить задачам правосуддя. Захист прав і законних інтересів потерпілих є однієї з невід'ємних задач правосуддя, яка не може бути протиставлена іншій задачі - притягнення до відповідальності злочинців. Тому відшкодування майнової шкоди потерпілому шляхом розгляду цивільного позову одночасно із розглядом кримінальної справи має таке саме ж значення, як і правильне вирішення питання про винуватість обвинуваченого у зв'язку із пред'явленням йому обвинувачення у вчиненні злочину [2, с. 179].

Вчений зазначає про переваги спільного розгляду цивільного позову із кримінальною справою:

- економія часу та засобів суду;

- сприяє найбільш повному розгляду справи;

- допомагає правильно кваліфікувати злочин та інше [2, c. 290].

Вважаємо, що це ті положення, які дали поштовх для подальшого розвитку науки кримінального процесу. До прикладу, В. Нор в своїй праці, яка була підготовлена за КПК 1960 р. сформулював, що цивільний позов у кримінальному процесі є одним зі способів відшкодування шкоди потерпілому [3, c. 15]. Тобто науковець не мав необхідності вести науковий спір щодо доцільності пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні і не мав доводити того факту, що цивільний позов не суперечить природі кримінального процесу.

Звісно наукові роботи сучасності не містять пропозицій або роздумів щодо протиставлення цивільного позову як форми відшкодування шкоди іншим завданням кримінального провадження. Як вже вказувалося на початку роботи, завдання, визначені в ст. 2 КПК, такі як захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень є одними із першочергових завдань кримінального провадження. Реалізація цих завдань є неможливою без створення дієвого кримінального процесуального механізму з відшкодування шкоди потерпілому шляхом пред'явлення цивільного позову.

Наразі не тільки не протиставляють цивільний позов кримінальному провадженню, але і висувають пропозиції щодо назви процесу, коли об'єднуються засади кримінального і цивільного судочинства, зокрема, пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні. Мова йде про роботу Х. Кахнич, в якій авторка доходить висновку, що з'єднаний процес (цивільний позов у кримінальному провадженні) - основний і найбільш ефективний спосіб захисту порушених кримінальним правопорушенням майнових прав потерпілих від злочину осіб. Для його розгляду і вирішення необхідна ініціатива особи, якій заподіяно шкоду - це й відрізняє його від непозовних способів. Ще однією суттєвою відмінністю цього способу захисту прав потерпілого є те, що за допомогою цивільного позову можливе відшкодування всіх видів шкоди, передбачених цивільним законодавством, шкоди, яка є ознакою складу кримінального правопорушення - матеріальної шкоди, а також тієї, що лежить поза його межами, проте є прямим наслідком цього злочинного посягання [4, с. 53-54].

Також варто зауважити, що наукинею було проведено опитування працівників правоохоронних органів (прокурорів і суддів) і результати опитування свідчать, що 114 опитаних осіб зі 150 (76 %) вважають, що інститут цивільного позову у кримінальному провадженні потрібно зберегти, оскільки він є необхідним для відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди; 12 осіб (8 %) висловилися за його скасування, оскільки він, на їхню думку, ускладнює вирішення основного питання кримінального провадження - винуватість чи невинуватість обвинуваченого і призначення йому покарання; 24 особи (16 %) зазначили, що цей інститут не достатньо гарантує захист майнових прав та інтересів потерпілих, а тому майнові претензії потерпілих доцільно вирішувати в порядку цивільного судочинства. Таким чином, інститут цивільного позову в кримінальному процесі - не чужорідний елемент, а необхідна складова механізму забезпечення одного з основних прав громадян - права на судовий захист, та вирішення одного із завдань кримінального провадження - охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (ст. 2 КПК) [4, с. 223-229].

Підводячи проміжні підсумки дослідження, нами було встановлено, що пред'явлення і вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні сприяє виконанню завдань, які передбачені в ст. 2 КПК України, зокрема, захисту прав потерпілого і забезпечення реалізації ним права на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Далі пропонуємо звернути увагу на питання, які є предметом наукових пошуків та отримали своє вирішення в правозастосовній практиці.

1. Можливість отримати відшкодування упущеної вигоди за допомогою пред 'явлення цивільного позову.

Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов. В цій нормі визначено умову подання такого позову - завдання майнової та/або моральної шкоди. Такий позов подається до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння [1]. Таким чином, законодавець прямо не визначає можливість отримати відшкодування упущеної вигоди за допомогою пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні.

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у Постанові від 26 серпня 2021 р. визначив наступне: «Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, із застосуванням норм ЦПК України. Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, що були завдані внаслідок упущеної вигоди, є такі збитки, які могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Системне тлумачення вказаної норми цивільного законодавства свідчить про те, що позивач має право на відшкодування упущеної вигоди, однак зобов'язаний надати суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи і лише неправомірні дії відповідача стали підставою, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Суд дослідив як доказ довідку з додатками Управління агропромислового розвитку Баштанської РДА щодо кількості меду, який у середньому збирається з одного вулика у порядку ст. 94 КПК України, і зазначив, що потерпілими не було надано жодних доказів на підтвердження того факту, що в попередні роки вони дійсно займалися реалізацією продукції від пасіки та отримували дохід від такої реалізації, а тому цивільний позов у цій частині задоволенню не підлягає» [11].

Отже, з наведеного можна зробити висновок, що відшкодування упущеної вигоди можливо в рамках пред'явлення цивільного позову в кримінальному провадженні, за умов, що позивач представить суду докази, які підтверджують той факт, що він міг і повинен був отримати відповідні доходи.

2. Можливість отримати відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, шляхом пред 'явлення цивільного позову, у випадку закриття кримінального провадження у зв 'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).

Означаючи вказану проблематику як питання, що відноситься до тематики цивільного позову у кримінальному провадженні, почнемо з загальних питань щодо розмежування підстав для закриття провадження на реабілітуючі та нереабілітуючі. Так, реабілітуючі підстави для закриття кримінального провадження - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тягнуть зняття з неї всіх підозр, а також породжують право на відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням. Нереабілітуючі підстави для закриття кримінального провадження означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів, які підтверджують вчинення нею кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин подальше провадження виключається. Така особа не має права на відшкодування шкоди, яка була їй завдана у процесі розслідування. Закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав можливе лише за умови відсутності реабілітуючих підстав для прийняття такого рішення [12, с. 372-373]. Додамо, що у випадку закриття провадження з нереабілітуючих підстав, особа не тільки не має права на відшкодування шкоди, завданої їй незаконним переслідуванням, але й несе обов'язок відшкодувати шкоду потерпілому. Водночас постає питання чи може суд під час постановлення ухвали про закриття провадження вирішити цивільний позов?

Викладене свідчить, що перелік випадків залишення цивільного позову без розгляду можна доповнити ще одним: в разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. В цій ситуації особа звільняється від кримінальної відповідальності за п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, що є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. Водночас, суд не вирішує цивільний позов і залишає його без розгляду. Цивільний позивач має право висунути свої вимоги в порядку цивільного судочинства.

3. Звільнення від судового збору у випадку пред'явлення цивільного позову особами, яким безпосередньо не завдано шкоди кримінальним правопорушенням.

Вчені зазначають в якості переваги пред'явлення цивільного позову у кримінальному проваджені той факт, що цивільні позивачі звільняються від сплати судового збору у випадку подання позови про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Водночас звертають увагу, що у випадку пред'явлення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди особа не передбачено звільнення від сплати судового збору. Тобто судовий збір слід сплатити. Тому залишається незрозумілим таке законодавче розмежування і позбавлення права на захист особу, якій завдано моральної шкоди, у разі нестачі грошових коштів для сплати судового збору. Тому в наукових роботах пропонується п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викласти в такій редакції: «від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення» [5, с. 135-136].

В цій справі Вироком суду особа визнана винуватою та засуджена за те, що 18.04.2016 р., керуючи автомобілем «Lexus RX 350», рухаючись в місті Кіровограді, грубо порушуючи Правила дорожнього руху України, була неуважна, своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості руху та зупинки транспортного засобу, яким керувала, в результаті чого допустила наїзд на малолітнього пішохода. У справі цивільний позов подали батьки малолітнього потерпілого. В касаційній скарзі засуджена особа вказувала на те, що цивільний позов батьки потерпілого подали у власних інтересах, а не в інтересах потерпілого, а тому повинні були сплатити судовий збір, оскільки вони не мають статусу потерпілих. В своєму висновку, «Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи засудженої про те, що законні представники потерпілих повинні були сплатити судовий збір.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи. Доводи засудженої про наявність правових підстав для сплати судового збору з позову про відшкодування моральної шкоди, з посиланням на п. 6 ч. 1 ст. 5 зазначеного Закону, не ґрунтуються на точному змісті наведеної правової норми. Положеннями зазначеного пункту також передбачено звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об'єкту посягання.

Вказані правові норми не містять суперечностей і підлягають застосуванню щодо позовів про відшкодування будь-якої шкоди (матеріальної і моральної), завданої у результаті заподіяння тілесних ушкоджень або її смерті, незалежно від того, чи настали такі наслідки в результаті вчинення кримінального правопорушення або інших дій чи бездіяльності, за які відповідач несе цивільну відповідальність, згідно Закону. Виходячи з наведеного, цивільні позивачі у цьому кримінальному провадженні звільнені від сплати судового збору. Цей висновок узгоджується з позицією, що міститься у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі № 713/1275/16-к» [15].

З наведеного можна зробити висновок, що положення п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» слід розуміти як такий, що звільняє від обов'язку сплатити судовий збір у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення незалежно від того, чи спричинено безпосередньо цивільному позивачу шкоди, чи він представляє інтереси інших осіб. До прикладу, це законні представники малолітнього потерпілого, що не визнані потерпілими у кримінальному провадженні або законні представники особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною.

Висновки

У статті здійснено наукове дослідження цивільного позову у кримінальному процесі з урахуванням наведених в науці кримінального процесу наукових точок зору, а також позицій, які сформовані правозастосовною практикою, зокрема, Верховним Судом. Було констатовано, що цивільний позов є одним із найефективніших і найпоширеніших способів відшкодування потерпілому шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В роботі окрему увагу було приділено вивченню правозастосовної практики та наукових пропозицій щодо вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні. Зокрема, було здійснено дослідження по декількох напрямках: 1) можливість отримати відшкодування упущеної вигоди за допомогою пред'явлення цивільного позову; 2) можливість отримати відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушення, шляхом пред'явлення цивільного позову, у випадку закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК); 3) звільнення від сплати судового збору у випадку пред'явлення цивільного позову особами, яким безпосередньо не завдано шкоди кримінальним правопорушенням. Враховуючи обмежений обсяг дослідження, вбачається, що окремі питання можуть стати предметом подальших наукових пошуків, зокрема, в подальшому планується дослідити особливості відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням за допомогою пред'явлення цивільного позову, застосування положень законодавства про страхування під час розгляду кримінального провадження, часові межі пред'явлення цивільного позову та інші питання.

Література

1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 9-10, № 11-12, № 13. Ст. 88.

2. Альперт С.А. Потерпевший в советском уголовном процессе: дис. ... канд. юрид. наук. Харьков: юрид. ин-т им. Л.М. Кагановича. Харьков: б. и., 1951. 288 с.

3. Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве: монография. Киев: Вища шк., 1989. 275 с.

4. Кахнич Х.Р. З'єднаний процес як спосіб захисту прав потерпілого від злочину у кримінальному судочинстві: дис. ... канд. юрид. наук. Львів, 2013. 234 с.

5. Демура М.І. Процесуальне становище потерпілого під час досудового розслідування: монографія / М.І. Демура (Тлепова); за ред. канд. юрид. наук, доц. В.І. Мариніва. Харків: Право, 2019. 224 с.

6. Воробйова І.А. Забезпечення та вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні: дис. к.ю.н., Запоріжжя, 2016. 231 с.

7. Татарін І.І. Забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, на досудовому розслідуванні: дис. канд. юрид. наук. Львів, 2015. 223 с.

8. Кравченко Н.С. Суб'єкти доказування цивільного позову в кримінальному провадженні: дис. канд. юрид. наук. Київ, 2016. 263 с.

9. Огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні: Рішення, внесені до ЄДРСР за період з 2018 року по лютий 2022 року.

10. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України. 2003. №№ 40-44. Ст. 356.

11. Постанова Верховного Суду 26 серпня 2021 року у справі № 468/46/18-к (провадження № 51-1447 км 21).

12. Кримінальний процес: підручник / [О.В. Капліна, О.Г. Шило, В.М. Трофименко та ін.]; за заг. ред. О.В. Капліної, О.Г. Шило. Харків: Право, 2019. 584 с.

13. Постанови Верховного Суду від 10 липня 2021 у справі № 161/694/20 (провадження № 51-811км21).

14. Про судовий збір: Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI. Відомості Верховної Ради України. 2012. № 14. Ст. 87.

15. Постанова Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 404/6345/16-к (провадження № 51-10542км18)

References

1. Kryminalnyi protsesualnyi kodeks Ukrainy [Criminal Procedure Code of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2013. № 9-10, № 11-12, № 13 [in Ukrainian].

2. Alpert S.A. (1951) Poterpevshyi v sovetskom uholovnom protsesse [The victim in the Soviet criminal process]. Candidate's thesis.. Kharkov, 1951 [in Ukrainian].

3. Nor V.T. (1989) Zashchyta ymushchestvennbikh prav v uholovnom sudoproyzvodstve: monohrafyia [Protection of property rights in criminal proceedings]. Kyev: [in Ukrainian].

4. Kakhnych Kh.R. (2013) Ziednanyi protses yak sposib zakhystu prav poterpiloho vid zlochynu u kryminalnomu sudochynstvi [Combined process as a way of protecting the rights of the victim of a crime in criminal proceedings]. Candidate's thesis. Lviv, 2013 [in Ukrainian].

5. Demura M.I. (2019) Protsesualne stanovyshche poterpiloho pid chas dosudovoho rozsliduvannia: monohrafiia [Procedural position of the victim during the pre-trial investigation. Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

6. Vorobiova I.A. (2016) Zabezpechennia ta vyrishennia tsyvilnoho pozovu v kryminalnomu provadzhenni [Provision and resolution of a civil claim in criminal proceedings]. Candidate's thesis. Zaporizhzhia [in Ukrainian].

7. Tatarin 1.1. (2015) Zabezpechennia vidshkoduvannia shkody, zapodiianoi kryminalnym pravoporushenniam, na dosudovomu rozsliduvanni [Ensuring compensation for damage caused by a criminal offense at a pre-trial investigation]. Candidate's thesis. Lviv [in Ukrainian].

8. Kravchenko N.S. (2016) Subiekty dokazuvannia tsyvilnoho pozovu v kryminalnomu provadzhenni [Subjects of proof of a civil claim in criminal proceedings]. Candidate's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

9. Ohliad sudovoi praktyky Kasatsiinoho kryminalnoho sudu u skladi Verkhovnoho Sudu shchodo vyrishennia tsyvilnoho pozovu u kryminalnomu provadzhenni: Rishennia, vneseni do YeDRSR za period z 2018 roku po liutyi 2022 roku [Review of the judicial practice of the Criminal Court of Cassation as part of the Supreme Court regarding the resolution of civil claims in criminal proceedings]. [in Ukrainian].

10. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy [Civil Code of Ukraine]. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2003. №№ 40-44 [in Ukrainian].

11. Postanova Verkhovnoho Sudu 26 serpnia 2021 roku u spravi № 468/46/18-k (provadzhennia № 51-1447 km 21) [Resolution of the Supreme Court]. [in Ukrainian].

12. Kryminalnyi protses: pidruchnyk [Criminal process] / [O.V. Kaplina, O.H. Shylo, V.M. Trofymenko ta in.]; za zah. red. O.V. Kaplinoi, O.H. Shylo. Kharkiv: Pravo, 2019. 584 s. [in Ukrainian].

13. Postanovy Verkhovnoho Sudu vid 10 lypnia 2021 u spravi № 161/694/20 (provadzhennia № 51-811km21) [Resolution of the Supreme Court]. [in Ukrainian].

14. Zakon Ukrainy Pro sudovyi zbir: pryiniatyi 08.07.2011 № 3674-VI. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 2012. № 14. St. 87. [in Ukrainian].

15. Postanova Verkhovnoho Sudu vid 25 liutoho 2020 roku u spravi № 404/6345/16-k (provadzhennia № 51-10542km18) [Resolution of the Supreme Court] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru