Прогнозна модель розвитку технічного забезпечення сил безпеки України на довгострокову перспективу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогнозна модель розвитку технічного забезпечення сил безпеки України на довгострокову перспективу

Єманов Владислав Вікторович, кандидат військових наук, старший науковий співробітник, перший заступник начальника, Національна академія Національної гвардії України

Анотація

Одним з основних завдань політики держави у сфері оборони є підтримання в боєздатному стані Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення сектору безпеки і оборони, зокрема оснащення їх новітніми зразками озброєння та військової (спеціальної) техніки для забезпечення захисту державного суверенітету і територіальної цілісності держави.

Сучасний стан загроз щодо суверенітету і територіальної цілісності України, насамперед агресія Російської Федерації, потребують упровадження необхідних способів протидії їм, удосконалення підходів до формування військово-технічної політики держави з урахуванням нагальної необхідності оновлення наявного озброєння та військової (спеціальної) техніки.

Проблеми оснащення військових формувань сектору безпеки і оборони зумовлені тим, що значна кількість наявного озброєння та військової (спеціальної) техніки має тривалі строки перебування в експлуатації, морально та фізично застаріли та потребують модернізації або заміни на нові зразки.

Виконання завдань і заходів у короткостроковому та середньостроковому періоді оборонного планування не дають змоги забезпечити необхідну послідовність досягнення довгострокових цілей розвитку та необхідні темпи створення озброєння та військової (спеціальної) техніки, їх серійного виробництва.

Для розроблення і впровадження у виробництво нових перспективних зразків (комплексів, систем) озброєння та військової (спеціальної) техніки необхідно створити перспективну систему озброєння військових формувань як основних складових сектору безпеки і оборони держави.

У статті розроблена модель розвитку технічного забезпечення сил безпеки України на довгострокову перспективу на основі експертного оцінювання. Розглянуті напрямки розвитку озброєння та військової (спеціальної) техніки на довгостроковий період для сил безпеки України. Визначені механізми планування дій сил безпеки під час кризових ситуацій з урахуванням їх спроможностей.

Ключові слова: сили безпеки, система технічного забезпечення, кризові ситуації, система озброєння, експертне оцінювання.

Abstract

Forecast model of the development of technical support of the security forces of ukraine for the long-term perspective

Yemanov Vladyslav Victorovych Candidate of Military Scienes, Senior Research, first deputy head, National Academy of the National Guard of Ukraine

One of the main tasks of the state policy in the field of defense is to maintain the Armed Forces in a combat-ready state, other military formations formed in accordance with the laws, law enforcement agencies of special purpose in the security and defense sector, in particular, equipping them with the latest types of weapons and military (special) equipment to ensure the protection of the state sovereignty and territorial integrity of the state.

The current state of threats to the sovereignty and territorial integrity of Ukraine, primarily the aggression of the Russian Federation, require the implementation of the necessary methods of countering them, the improvement of approaches to the formation of the state's military-technical policy, taking into account the urgent need to update the existing weapons and military (special) equipment.

The problems of equipping the military formations of the security and defense sector are due to the fact that a significant amount of existing weapons and military (special) equipment have long periods of service, are morally and physically outdated and need to be modernized or replaced with new models.

The implementation of tasks and measures in the short-term and medium-term period of defense planning does not make it possible to ensure the necessary sequence of achieving long-term development goals and the necessary pace of the creation of weapons and military (special) equipment, their serial production.

In order to develop and put into production new promising models (complexes, systems) of weapons and military (special) equipment, it is necessary to create a promising system of weapons for military formations as the main components of the security and defense sector of the state.

The article develops a model for the development of technical support of the security forces of Ukraine for the long term based on expert evaluation. The directions for the development of weapons and military (special) equipment for the long-term period for the security forces of Ukraine were considered. Mechanisms for planning the actions of the security forces during crisis situations, taking into account their capabilities, have been defined.

Keywords: security forces, technical support system, crisis situations, weapons system, expert assessment.

Постановка проблеми

Одним з основних завдань політики держави у сфері оборони є підтримання в боєздатному стані Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення сектору безпеки і оборони, зокрема оснащення їх новітніми зразками озброєння та військової (спеціальної) техніки для забезпечення захисту державного суверенітету і територіальної цілісності держави.

Сучасний стан загроз щодо суверенітету і територіальної цілісності України, насамперед агресія Російської Федерації, потребують упровадження необхідних способів протидії їм, удосконалення підходів до формування військово-технічної політики держави з урахуванням нагальної необхідності оновлення наявного озброєння та військової (спеціальної) техніки.

Проблеми оснащення військових формувань сектору безпеки і оборони зумовлені тим, що значна кількість наявного озброєння та військової (спеціальної) техніки має тривалі строки перебування в експлуатації, морально та фізично застаріли та потребують модернізації або заміни на нові зразки [1].

Виконання завдань і заходів у короткостроковому та середньостроковому періоді оборонного планування не дають змоги забезпечити необхідну послідовність досягнення довгострокових цілей розвитку та необхідні темпи створення озброєння та військової (спеціальної) техніки, їх серійного виробництва.

Для розроблення і впровадження у виробництво нових перспективних зразків (комплексів, систем) озброєння та військової (спеціальної) техніки необхідно створити перспективну систему озброєння військових формувань як основних складових сектору безпеки і оборони держави [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемними питаннями розвитку методології планування розвитку, передпроектних досліджень і зовнішнього проектування озброєння та військової техніки достатньо повно визначені в працях науковців таких, як І. Б. Чепков, Б.О. Демідов, М.І. Луханін, А.Ф. Величко, М.В. Науменко та ін. Питанню технічного забезпечення сил безпеки України як об'єкту державного управління приділялось не достатньо уваги. Найбільше навантаження на механізми державного управління системою технічного забезпечення сил безпеки України доводиться саме під час кризових ситуацій.

Мета статті - розробка моделі розвитку технічного забезпечення сил безпеки України на довгострокову перспективу.

Виклад основного матеріалу

Метою впровадження «Основних напрямів розвитку озброєння та військової техніки на довгостроковий період» є визначення напрямів розвитку військово-технічного і технологічного потенціалу держави на довгострокову перспективу для забезпечення належного оснащення всіх складових сектору безпеки і оборони необхідним озброєння та військової (спеціальної) техніки [1]. Розроблення основних напрямів розвитку озброєння та військової (спеціальної) техніки на довгостроковий період сприяє визначенню необхідних складових перспективної системи озброєння Збройних Сил, інших військових формувань сектору безпеки і оборони.

Система озброєння - збалансована багаторівнева організаційно-технічна система, яка є сукупністю функціонально пов'язаних і організаційно впорядкованих за структурою видів та родів військ, бойових засобів і засобів забезпечення, призначених для виконання завдань силами оборони [2].

У визначеній перспективі розвиток основних складових системи озброєння відбувається еволюційним шляхом та базується на загальносвітових тенденціях розвитку озброєння та військової (спеціальної) техніки, а саме розвитку [3]:

- сучасних засобів розвідки, зв'язку, захисту інформації та автоматизованого управління;

- роботизованих, автономних і дистанційно керованих зразків озброєння та військової техніки різного призначення та базування;

- високотехнологічних, високоточних засобів ураження у складі розвідувально-ударних систем, у тому числі великої дальності;

- високоефективних, багатофункціональних зразків бойової і спеціальної техніки наземного, морського та повітряного базування;

- сучасних систем і засобів радіоелектронної боротьби, протидії технічним розвідкам та високоточній зброї противника;

- сучасних інформаційних засобів для боротьби в інформаційному просторі.

Далі в Основних напрямках наведені озброєння та військова (спеціальна) техніка сухопутних військ та окремих родів військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил [1].

Потребують уваги завдання реалізації державної політики у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у довгостроковій перспективі [4]. Вирішення цих завдань, на погляди Ради національної безпеки і оборони України, полягають у:

- посиленні потенціалу стримування шляхом нарощування боєздатності Збройних Сил України та інтеграції спроможностей всіх складових сил оборони;

- створення запасів матеріальних засобів, необхідних для проведення стратегічного розгортання, організації руху опору, ведення територіальної оборони України та операцій сил оборони;

- завершення впровадження в силах оборони військових (адміністративних, оперативних і технічних) стандартів, прийнятих у збройних силах держав - членів НАТО;

- оснащення сил оборони високотехнологічним озброєнням, забезпечення сучасною військовою та спеціальною технікою, зокрема з використанням космічних технологій, переозброєння Збройних Сил України багатоцільовими бойовими літаками та бойовими вертольотами.

На жаль напрямки розвитку та модернізації техніки сил безпеки окремо не наведено в жодному документі. В Україні відсутня загальна концепція розвитку технічного забезпечення для сил безпеки. Деякі аспекти розвитку техніки наведені в окремих Стратегіях кожного суб'єкту сил безпеки. Узагальнені дані щодо технічного забезпечення, його розвитку наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Узагальнені дані щодо проблемних аспектів технічного забезпечення сил безпеки України

Аналіз показав, що загальними проблемами технічного забезпечення сил безпеки України є:

1. Недостатній рівень забезпечення сучасними зразками озброєння, військової та спеціальної техніки і системами спостереження та контролю;

2. Недостатній рівень фінансування ускладнює процеси виробництва та закупівлі у необхідних обсягах сучасних зразків техніки;

3. Відсутність загально державної концепції планування розвитку технічного забезпечення сил безпеки на довгостроковий період;

4. Низький рівень уніфікації озброєння та військової техніки (ОВТ), велика номенклатура автомобільної техніки, терміни експлуатації.

На рисунку 1 представлений розроблений механізм планування дій сил безпеки під час кризових ситуацій з урахуванням їх спроможностей. Його відмінність від оборонного планування сил оборони в тому, що треба ураховувати задачі кожного суб'єкту сил безпеки та конкретний їх вплив на кризову ситуацію. Оцінювання спроможностей та розроблення сценаріїв (варіантів дій) проводиться за той же методикою, що і для сил оборони.

Кризові ситуації на які реагують сили безпеки України у більшості випадків мають швидкоплинний характер, час виникнення випадковий процес, прийняття рішення проводиться в умовах невизначеності обстановки.

Кількість варіантів розвитку кризових ситуацій може сягати сотень. Планування дій сил безпеки під час кризових ситуацій потрібно проводити з урахування виду кризової ситуації та участі конкретних суб'єктів.

Дані аналізу тенденцій розвитку техніки в світі дозволили узагальнити їх за групами основних напрямків розвитку:

1. Збільшення надійності технічних засобів;

Рис. 1 Механізм планування дій сил безпеки під час кризових ситуацій з урахуванням їх спроможностей

2. Підвищення захисту та ергономічності;

3. Збільшення економічності витрат ПММ;

4. Ремонтопридатність, зниження трудомісткості обслуговування;

5. Збільшення відсотку використання електронного обладнання;

6. Інтелектуалізація керування, роботизація;

7. Використання альтернативних джерел енергії та нових видів палива;

8. Автоматизація процесів розробки, виробництва, обліку технічних засобів та управління ними.

Деякі з наведених показників знаходяться у діалектичної протилежності. Так, ускладнення електронного обладнання призводить до зменшення надійності технічних засобів, підвищення захисту (бронезахисту) призводить до підвищення маси і, як слід до збільшення витрат паливно-мастильних матеріалів (ПММ). Аналіз діаметрально спрямованих показників можливо провести експертним оцінюванням. Експертна група сформована методом багатофакторного вибору експертів за максимумом коефіцієнта компетентності наведеним в [10]. У якості експертів виступили фахівці з технічного забезпечення (заступники командирів частин з технічного забезпечення Національної гвардії України (НГУ), командири частин технічних служб Державної служби з надзвичайних ситуацій України (ДСНСУ)). Дані експертного оцінювання перспектив розвитку технічного забезпечення наведено в таблиці 2.

Результати прогнозування на основі експертного оцінювання наведено на рисунку 2.

Таблиця 2. Дані експертного оцінювання перспектив розвитку технічного забезпечення сил безпеки України