Політично-вмотивовані економічні санкції як складова розвитку державного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний авіаційний університет

Політично-вмотивовані економічні санкції як складова розвитку державного управління

Юрій Прав,

доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри засобів захисту інформації

м. Київ

Анотація

У статті висвітлюються аспекти правової природи, генези, розвитку та експансії економічних санкцій - у якості засобу забезпечення державно-владного інтересу держави. Здійснено порівняльно-компаративний аналіз зовнішньополітичних та внутрішньополітичних чинників, що визначають урядову стилістику санкцій. Проведено паралель між юридичним підґрунтям санкцій та їх зв'язком із предметно-цільовими завданнями кримінального процесу. Розроблено науково-теоретичний базис політики протекціонізму із визначенням його підвидів - на прикладі України, Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки.

На більш галузевому рівні здійснено дослідження «заборони імпортно - експортних операцій» як значущого важелю впливу на іншу державу з точки зору теорії міжнародного права та міжнародних відносин. Фінансові операції та їх заборона розглядається в якості похідного інструментарію вирішення політичних неузгодженостей.

Дослідження висвітлює поняття «ембарго» з точки зору його неекономічного призначення. Загалом, економічна санкція розглядається у якості опосередковано-дієвого інструменту впливу на ефективізацію та стандартизацію міжнародної політики окремих держав.

У роботі здійснено термінологічно-політичний дискурс щодо реторсій та їх ролі як джерела міжнародного регулювання. В свою чергу, зовнішньоекономічна політика визначається як «надбудова», що має подвійну мету - забезпечення політичної сталості та економічного зростання. Базовий зміст даних процесів зумовлює необхідність використання економічних санкцій як засобів реалізації політичних інтересів.

Ключові слова: зовнішня політика, політичний інструмент впливу, ембарго, торговельна заборона, економіко-політична санкція.

Abstract

Yurii Prav

Doctor of Science in Public Administration,

Associate Professor, Professor of the Department of Information Protection at the National Aviation University,

Kyiv, Ukraine,

Politically-motivated economic sanctions as a component of government development

The article highlights the aspects of the legal nature, genesis, development and expansion of economic sanctions - as a means of ensuring the state interest of the state. A comparative and comparative analysis of foreign and domestic political factors that determine the government's style of sanctions. A parallel is drawn between the legal basis of sanctions and their connection with the subject - specific tasks of the criminal process. The scientific and theoretical basis of the policy of protectionism with the definition of its subspecies - on the example of Ukraine, the European Union and the United States of America.

At a more sectoral level, a study of the «ban on import and export operations» as a significant lever of influence on another state in terms of theory of international law and international relations. Financial transactions and their prohibition are seen as derivative tools for resolving political disagreements.

The study highlights the concept of «embargo» in terms of its non-economic purpose. In general, economic sanction is seen as an indirectly effective tool to influence the effectiveness and standardization of international policy of individual states.

The paper presents a terminological and political discourse on retaliation and its role as a source of international regulation. In turn, foreign economic policy is defined as a «superstructure» that has a dual purpose - to ensure political stability and economic growth. The basic content of these processes necessitates the use of economic sanctions as a means of realizing political interests.

Keywords: foreign policy, political instrument of influence, embargo, trade ban, economic and political sanction.

Основна частина

Постановка проблеми. Питання економічного санкціонування у процесі міжнародних відносин є симбіозом геополітичних та господарсько-виробничих інтересів держав. Окрім того, варто говорити про подвійний інтерес: національного виробника як суб'єкта комерційної діяльності, та державно-владного апарату - в першу чергу, з точки зору отримання цільових бюджетних надходжень.

Вагому роль у процесах впровадження економічних санкцій відіграє такий Вашингтон, як «світова динаміка економічних змін». Деякі дослідники наголошують на тому, що єдиний спосіб регулювання даного сегменту - кредитування, субсидійно-дотаційні заборони, податкові навантаження. Фактично, говоримо про зовнішні інструменти забезпечення економіки.

Окрім того, запровадження санкцій як елемент правомірної дії держави у відповідь на акти неправомірного характеру, що здійснює інша держава, мають історичний підтекст. Варто згадати події Пелепонеської війни та обставини її початку - а саме заборону торгівлі, накладену Афінським Союзом на Мегару (432 р. до н.е.) [1].

Відтак, подібні інструменти з часом отримували нові форми вираження. Наприклад, у XX ст. Організація Об'єднаних Націй почала повною мірою підтримувати накладення оперативних державницьких санкцій у якості механізму (засобу, способу) забезпечення виконання зобов'язання.

Отже, саме тріумвірат «історіографія - інтереси держави - недружні провокації» виступає в якості підстави політичної мотивації економічних санкцій з точки зору державно-управлінської науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Економічна санкція як державно-управлінська надбудова - юридично актуальне, управлінсько значуще та політично активне явище. Глобалізаційні аспекти міждержавного впливу внаслідок її запровадження - предмет жвавого наукового дискурсу. Таким чином, варто виділяти науковий доробок Дж. Райта, П. Андреаса, І. Лукашука, К. Мануїлової, В. Панченко та інших.

Мета статті - дослідити, обґрунтувати та детально визначити політико-мотиваційні аспекти впровадження економічних санкцій як дієвої складової державно-управлінського впливу на процеси міжнародно-правових політичних взаємних.

Виклад основного матеріалу. Економічні санкції - це, в першу чергу, заходи обмеження політичної свободи та нейтральності шляхом накладення певної заборони. Мета, як правило, полягає у необхідності змусити іншу державу змінити політичний курс. Інша причина - створення тиску, несприятливого становища для іншої держави, що порушує умови стандартів міжнародної політики або окремих міжнародно-правових договорів. Тобто, економічна санкція - важіль впливу, контролю та нагляду за «рамковістю» геополітики.

Одним із еталонних прикладів «політики економічних санкцій» варто вважати США. Спектр обмежень, що може бути встановлено по відношенню до «недружньої держави» актами Конгресу, може стосуватися (зокрема, проте не виключно): заборони на експорт зброї; контролю над експортом технологічних рішень інших країн; обмежень економічної допомоги; фінансових обмежень, як-от: податкових кредитів для компаній та фізичних осіб, що мають місцем власного резидентства «недружню державу»; заборону проведення безмитних (або запроваджених за пільговими митними ставками) імпортно-експортних операцій; заборона громадянам США брати участь у фінансових операціях з урядом або фінансовими установами «недружньої держави» (навіть ха попереднього урядового ліцензування Конгресом чи Сенатом подібних ініціатив) [2].

Знову-таки, вищеописані тенденції є наслідком історичних аспектів - у якості передумов формування подібного урядового механізму. Так, Акт про ембарго було проголошено Конгресом у 1807 році (Ембарго Джефферсона). Пізніше, економіко-заборонні ініціативи США відобразились посередництвом участі у лінії ABCDпроти Японії, наслідком чого стало прийняття Закону про гелій від 1925 року. Нормативним актом накладалася заборона на експорт відповідного стратегічного товару. Надалі варто згадати Всеосяжний закон про боротьбу з апартеїдом (1986 р. - 1991 р.), що використовувався як інструмент міжнародного впливу під час Холодної Війни. Пізніше санкції були додатково спрямовані проти країн, які уряд США вніс до списку «державних спонсорів тероризму».

В той же час, варто зупинитися на сучасних тенденціях міжнародного економічного санкціонування, що використовуються у Європейському Союзі. Згідно із позицією Єврокомісії, обмежувальні економічні санкції є важливим інструментом зовнішньо-безпекової політики ЄС (CommonForeignandSecurityPolicy), за допомогою якого ЄС може здійснювати оперативне реагування стосовно запобігання конфліктів або реакцій на різноманітні економіко-політичні кризи. Обмежувальні заходи ЄС не є каральними за юридико-правовим змістом: їх завдання - у зміні політики чи діяльності «недружньої держави», що посягає на інтереси ЄС загалом, окремої держави - члена ЄС або держав, що не належать до ЄС, проте визнаються його стратегічними партнерами.

ЄС застосовує економічні санкції для виконання резолюцій Ради Безпеки ООН або для досягнення цілей зовнішньо-безпекової політики Союзу. Варто говорити про наступні заходи: сприяння міжнародному миру та безпеці; запобігання конфліктам; підтримка демократії, верховенства права та прав людини; охорона принципів міжнародного права.

В той же час, економічні санкції ЄС відзначаються пропорційністю, виваженістю та політико-правовою грамотністю. Вплив здійснюється лише на окрему державу, котра дестабілізує загальнополітичні орієнтири Союзу або інтереси інших держав, впливаючи на урядово-управлінський світовий устрій загалом. Інший принциповий підхід із розповсюдженням, затвердженням та прийняттям санкцій лише уповноваженими органами ЄС у межах власної юрисдикції та концепту діяльності.

У контексті дослідження варто відзначити роль Генерального директорату з питань фінансової стабільності, фінансових послуг та союзу ринків капіталу (TheDirectorate-GeneralforFinancialStability, FinancialServicesandCapitalMarketsUnion, далі - Директорат). Так, до компетенції Директорату належить підготовка пропозицій щодо прийняття Радою ЄС відповідних санкцій та представлення Єврокомісії в обговореннях щодо запровадження санкцій.

Поміж тим, Директорат відповідає за моніторинг від імені Європейської Комісії за виконанням та запровадженням економічних санкцій ЄС - у країнах-членах Союзу та поза його межами, проте у відповідності до норм міжнародно-правових угод.

Крім того, режими економічного санкціонування ЄС є різноманітними: можуть прийматися Радою Безпеки ООН або країнами ЄС автономно (залежно від геополітичної та стратегічної значущості окремих заборон).

Рішення про прийняття, поновлення або скасування режимів санкцій приймається Радою Європи. Підставою, як правило, є пропозиція Верховного представника Союзу із закордонних справ і політики безпеки. Євроко місія та Верховний представник впроваджують рішення в законодавство ЄС шляхом спільних пропозицій щодо регламентів Ради ЄС, що підлягають ухваленню цим же органом.

Додатково функціонує Карта санкцій ЄС (TheEUsanctionsmap), що визначає певні «заборонні заходи», котрі застосовуються до окремих країн. Характерно - найчастіше ЄС застосовує економічні ініціативи комплексно, поруч із впровадженням інших заборон (експорт зброї із проведенням пов'язаних технічних ініціатив; «заморозка» активів відповідних ФО або ЮО із опосередкованим наданням будь-яких коштів; заборона задоволення вимог конкретних органів та/або осіб, що зазначені у відповідних Резолюціях ООН щодо «недружніх» держав тощо).

Більш галузевим засобом, що використовується Європейським співтовариством у міжнародній політиці, є Інструмент санкцій ЄС (EUsanctionstool, далі - Інструмент). Він виступає «методом індикації застосування санкцій» для компаній ЄС, комерційно-прибуткова діяльність котрих стосується експорту, імпорту та бізнесу з Іраном. Інструмент використовує просту оцінку відповідності, що орієнтує підприємства ЄС відповідно до аспектів ведення бізнесу [3].

Крім того, вбачається за доцільне надати комплексне визначення поняття «реторсія», надане у тлумачному словникові Мерріем-Уебстер: це, в першу чергу, дії, якими постраждала держава намагається компенсувати незаконну діяльність іншої держави та її владних суб'єктів. До протиправних акцій держав віднесено провокації, «недружні» міжнародно-політичні жести, перехід «червоної лінії» у розумінні міжнародного права. Таким чином, реторсію варто розглядати як підвид та субелемент економічної санкції [4].

Говорячи про санкції, варто говорити про їх гуманну складову. Слушну думку висловлює член постійно діючого Третейського суду в Гаазі та колишній суддя Конституційного суду Бельгії, професор М. Боссуйт, у праці «Негативні наслідки економічних санкцій у вимірі людських прав», 2016 р. Отже, санкції повинні відповідати таким базовим принципам, як: вмотивованість накладення (targetingvalidreasons); спрямованість на конкретні сторони справи (targetingrelevantparties); зв'язок санкцій із відповідними товарами та / або об'єктами (targetingrelevantgoodsorobjects); хронологічна визначеність та виправданість санкціонування (reasonabletime - limitation).

Окрім того, у роботі професора йдеться про контраверсійність поняття «економічна санкція». М. Боссуйт впевнений, що теорія економічних санкцій є помилковою. Йдеться про негативний вплив на цивільне населення та, як похідний елемент, на уряд окремої країни. Санкціонування - аполітичне рішення, що не має нічого спільного з демократією, проте існує в силу нездатності міжнародного права врегулювати усі види міждержавних правовідносин.

Додатково, вчений-суддя згадує в роботі політико-керівну природу економічної санкції. Аспектом їх накладення виступає недодержання урядом (періодичне або постійне) теорії вільних і прозорих виборів, функціонування громадянського суспільства, свободи слова та підтримання міжнародного миру. Проблема у тому, що населення країни виступає «крайнім елементом», адже не в змозі змінити дану політику власноруч або змусити змінити концепт поведінки владної верхівки. Об'єктом економічних санкцій виступають ті країни, де влада декларує принципи правового верховенства лише формально, «на папері» - і одночасно реалізує власний інтерес. Зазначене не має нічого спільного із принципами гуманності, законності, соціального устрою тощо.

На завершення, представник суддівського корпусу Бельгії наголошує на відповідності цільової політики країни введенню економічних санкцій. У реальності, це виражено через результативність вжитих заходів та їх націленості на бажаний результат. На думку М. Боссуйта, дієвість санкцій видається можливим оцінити лише впродовж одного року з часу їх введення. Права людини та розумність строків - ключові елементи, що роблять можливим збереження за даним процесом легітимності та контрпродуктивності [5].

У Табл. 1 наведено теоретико-гуманне обґрунтування природи санкцій за М. Боссуйтом.

Водночас, доцільним буде звернутися до фактологічних та теоретичних основ поняття «економічні санкції», викладених у вітчизняному законодавстві. Згадується закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII16.04.1991 р. (у редакції від 01.08.2021 р.). Вперше термін «санкції» у нормативному акті вжито у ст. 19 (спеціальні імпортні процедури) як засіб впливу на порушення імпортно-експортного трафіку, його строків, термінів та порядку провадження.

Водночас, статтею 33 закону України «Про ЗЕД» окреслено види та форми відповідальності за порушення зовнішньоекономічної діяльності. Майнові (економічні) санкцію віднесено до форми матеріальної відповідальності за будь-які порушення [6].

економічний санкція державний управління

Економічні санкції за М. Боссуйтом

Відповідальним органом за впровадження політики санкцій в Україні є РНБО. З точки зору політичної теорії та моделювання, саме економічні санкції є інструментом точкового впливу держави на міжнародні відносини (в першу чергу, це стосується конфлікту з Росією). До механізмів економічного впливу на РФ з боку України публіцисти та дослідники, зокрема, віднесли: скасування режиму преференцій щодо торгових зв'язків; підвищення ставок мита на ввезення російських товарів; запровадження торговельних заходів задля забезпечення міжнародної стабільності [7].

Однак, варто констатувати недостатню вивченість та ефективність політики економічного санкціонування, що здійснюється Україною. Питомий коефіцієнт впливу на РФ у міждержавних відносинах із Україною з точки зору заборон належить Європейському Союзу. Так, у березні 2014 року Рада Європи ухвалила рішення про замороження активів осіб, винних у розтраті державних коштів України (діють до 06.03.2022 р. включно).

Радою Європи також було ухвалено обмежувальні заходи у відповідь на незаконну анексію Криму та Севастополя РФ, що стосуються заборони здійснення будь-яких торгових операцій фізичними та юридичними особами - резидентами ЄС.

До відповідних заходів, зокрема, віднесено: заборону на ввезення товарів з Криму та Севастополя; обмеження торгівлі та інвестицій, пов'язані з окремими секторами економіки та інфраструктурними проектами; заборону на надання туристичних послуг у Криму чи Севастополі; заборону на експорт окремих товарів і технологій. Рішенням Ради Європи від 21. 06. 2021 р. дію даних заходів було продовжено до 23. 06. 2022 року [8].

До інших обмежувальних заходів, запроваджених ЄС у якості міжнародної підтримки України щодо конфлікту із Росією, варто залучити такі: обмеження доступу до первинних і вторинних ринків капіталу ЄС для деяких російських банків і компаній; введення заборони на експорт та імпорт торгівлі зброєю; встановлення заборони на експорт товарів подвійного призначення для військового використання або військових кінцевих споживачів до Росії; обмеження доступу Росії до певних чутливих технологій та послуг, які можна використовувати для видобутку нафти. Хронологічна карта введення заборон: липень 2014 р. - 31.01.2022 р. (із можливістю продовження у випадку продовження систематичного невиконання Мінських домовленостей).

Саме економічна сфера, за замовчування, є найбільш дієвим засобом впливу на політичну стабільність держави-агресора. Промовистим видаються додаткові рішення лідерів ЄС від 2014 року: клопотання Європейського інвестиційного Банку (ЄІБ) про припинення та призупинення нових фінансових операцій у РФ; припинення фінансування нових операцій країнами-члнеами ЄС задля сприяння діяльності Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР); переоцінка та тимчасове призупинення виконання програм двостороннього та регіонального співробітництва ЄС з Росією [9].

Висновки. Детальний та комплексний аналіз генези, причин та політичної мотивації впровадження економічних санкцій з точки зору державно-управлінської науки дає змогу зробити висновок про їх роль у якості геополітичного регулятора соціально-владних змін у суспільстві.

Окрім того, дослідження теорій та практичних прецедентів запровадження фінансових, експортно-імпортних та торгових заборон, здійснених країнами-членами ЄС, США та Україною акцентують увагу на розгалуженості понятійних, реалізаційних та мотиваційних основ політики обмежень з точки зору світового простору.

Роль економічних санкцій є досить контраверсійною, адже найчастіше залишає поза увагою інтереси громадянського суспільства (населення) країни - порушника (агресора). Як наслідок, говоримо про підтекст використання санкцій на власний рахунок окремими авторитарними політичними лідерами (яскравий приклад - РФ).

Література

1. Andreas P. Criminalizing Consequences of Sanctions: Embargo Busting and Its Legacy // International Studies Quarterly. 2005. Vol. 49, №2

2. Economic Sanction Programs: US Department of State // Режим доступу: https://www.state.gov/economic-sanctions-programs/

3. Restrictive measures (sanctions): European Commission // Режим доступу: https://ec.europa.eu/info/business-economy-euro/banking-and-finance/international-relations/ restrictive-measures-sanctions_en

4. Merriam - Webster Dictionary (since 1828): retortion definition // Режим доступу: https://www.merriam-webster.com/dictionary/retortion

5. Dr. Marc Bossuyt. The adverse consequences of economic sanctions on the enjoyment of human rights: Geneva, 5.04. 2012 // Режим доступу: https://www.ohchr.org/Documents/ Events/WCM/MarcBossuyt_WorkshopUnilateralCoerciveSeminar.pdf

6. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» №959-XII16.04.1991 р. (у редакції від 01.08.2021 р.) // Відомості Верховної Ради // Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/959-12#Text

7. Бернацький Б. Чого вартують економічні санкції проти Росії: Економічна правда, 16.11.2021 р. // Режим доступу: https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2021/11/16/679813/

8. EU sanctions: Mission of Ukraine to the EU, 15. 04. 2021 // Режим доступу: https://ukraine-eu.mfa.gov.ua/en/2633-relations/spivpracya-ukrayina-yes-u-sferi-zovnishnoyi - politiki-i-bezpeki/sankciyi-yes-u-vidpovid-na-agresiyu-rosiyi-ta-proti-kolishnih-visokoposadovciv - ukrayini

9. EU restrictive measures in response to the crisis in Ukraine: Council of the EU // Режим доступу: https://www.consilium.europa.eu/en/policies/sanctions/ukraine-crisis/

References

1. Andreas P. Criminalizing Consequences of Sanctions: Embargo Busting and Its Legacy // International Studies Quarterly. 2005. Vol. 49, №2

2. Economic Sanction Programs: US Department of State // Rezhim dostupu: https://www.state.gov/economic-sanctions-programs/

3. Restrictive measures (sanctions): European Commission // Rezhim dostupu: https://ec.europa.eu/info/business-economy-euro/banking-and-finance/international-relations/ restrictive-measures-sanctions_en

4. Merriam - Webster Dictionary (since 1828): retortion definition // Rezhim dostupu: https://www.merriam-webster.com/dictionary/retortion

5. Dr. Marc Bossuyt. The adverse consequences of economic sanctions on the enjoyment of human rights: Geneva, 5.04. 2012 // Rezhim dostupu: https://www.ohchr.org/Documents/ Events/WCM/MarcBossuyt_WorkshopUnilateralCoerciveSeminar.pdf

6. ZakonUkraini «Prozovnishn'oekonomichnudijal'nist'» №959-XII 16.04.1991 r. (uredakcnvM 01.08.2021 r.) // VMomostiVerhovno'i' Radi // Rezhimdostupu: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/959-12#Text

7. Bernac'kijB. Chogovartujut' ekonomichnisankcnprotiRosn: Ekonommhnapravda, 16.11.2021 r. // Rezhimdostupu: https://www.epravda.com.ua/rus/columns/2021/11/16/679813/

8. EU sanctions: Mission of Ukraine to the EU, 15. 04. 2021 // Rezhim dostupu: https://ukraine-eu.mfa.gov.ua/en/2633-relations/spivpracya-ukrayina-yes-u-sferi-zovnishnoyi-politiki-i - bezpeki/sankciyi-yes-u-vidpovid-na-agresiyu-rosiyi-ta-proti-kolishnih-visokoposadovciv - ukrayini

9. EU restrictive measures in response to the crisis in Ukraine: Council of the EU // Rezhim dostupu: https://www.consilium.europa.eu/en/policies/sanctions/ukraine-crisis/

Размещено на Allbest.ru