Соціально-економічна справедливість: можливості розширення розуміння через аналіз правозастосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Соціально-економічна справедливість: можливості розширення розуміння через аналіз правозастосування

Віталій Косович

магістр права, випускник, Здобувач Магістра Права та Бізнесу Правової Школи Буцеріус спільно з WHU- Школою менеджменту Отто Бейсхайма

м. Львів, Україна Німеччина

Анотація

Стаття присвячена пошуку критеріїв соціально-економічної справедливості. Констатовано, що поняття «соціальна справедливість» відноситься до категорії теоретико-філософських і має неформалізований характер. Попри свою багатогранність справедливість на рівні суспільної свідомості сприймається значною мірою як рівність соціально-економічних можливостей людей. Звернута увагу на те, що коли йде мова про Україну, цей суспільний феномен варто досліджувати саме у такому ракурсі. А оскільки основним засобом забезпечення потреб та інтересів людини є право, то важливо здійснити критеріальну конкретизацію соціально-економічної справедливості у площині права. Для вивчення практики правового регулювання соціально-економічних спорів, в яких критерієм оцінки виступає справедливість, обрано рішення Конституційного Суду України, виходячи із високопрофесійного статусу цього органу та формальної (певним чином нормативної) обов'язковості його правових висновків. За результатами вивчення декількох десятків розглянутих КСУ справ запропоновано перелік конкретизуючих критеріїв соціально-економічної справедливості.

Ключові слова: соціальна справедливість, економічна справедливість, правозастосовна конкретизація, рішення Конституційно Суду України, критерії соціально-економічної справедливості.

Abstract

Vitaliy Kosovych

Master of Law (LL.M.) Graduate,

Ivan Franko National University of Lviv, Ukraine;

Candidate of Master of Law and Business at Bucerius Law School in cooperation with WHU - Otto Beisheim School of Management, Germany

SOCIO-ECONOMIC JUSTICE: OPPORTUNITIES OF EXPANDING ITS UNDERSTANDING THROUGH LAW ENFORCEMENT ANALYSIS

The article is devoted to the research of criteria of socio-economic justice. It is established that the concept of "social justice" belongs to the theoretical- philosophical category and has a non-formalized character. Despite its multifacetedness, justice at the level of public consciousness is perceived to a large extent as the equality of socio-economic opportunities for people. Attention is drawn to the fact that considering Ukraine, this social phenomenon should be studied from this perspective. And since the law is the main mean of ensuring human needs and interests, it is important to carry out a criterial specification of socio-economic justice in the field of law. To study the practice of legal regulation of socio-economic disputes, in which justice is the criterion of assessment, the decisions of the Constitutional Court of Ukraine are chosen, based on the highly professional status of this body and the formal (in a certain way normative) binding nature of its legal judgements. Following the results of the study of several dozens of cases reviewed by the Constitutional Court of Ukraine, it is established that the body of constitutional justice considers justice not only in the classical sense as the principle of equality.

It is established that social justice also includes (covers): the inherent right of a person to social protection from the state and society in case of necessity; the impossibility of limiting the right to social security due to formal requirements; the need to create legal guarantees for the most complete security of social rights of citizens; the duty of the state to provide its citizens with a sufficient standard of living; the need for the state to fulfil its constitutional obligations to its citizens; the need for the state to create additional social guarantees for those categories of citizens who performed or are currently performing special and complex functions of the state; the inadmissibility of limiting legally defined benefits, compensation and guarantees to certain categories of citizens when adopting new laws; the need for a fair redistribution of public income in order to ensure the well-being of all citizens; equality of social rights of citizens; the need for clear legal certainty in relation to human social rights. Citizens should have the right to social protection by the state depending on their social contribution. This right should be equal for certain categories of citizens.

Keywords: social justice, economic justice, law-enforcement specification, the decision of the Constitutional Court of Ukraine, criteria of socio-economic justice.

Постановка проблеми

Стаття 1 Конституції Україна декларує нашу державу як демократичну, соціальну та правову. Кожна з цих загальновизнаних невід'ємних характеристик сучасної держави має своє багатогранне наповнення і ставить відповідні завдання перед її інституціями. Ознаки соціальної, правової та демократичної держави дещо різні, оскільки пов'язані з різними сферами її функціонування. Водночас містять низку об'єднуючих (спільних) начал, зокрема принцип у широкому розумінні соціальної- економічної рівності та справедливості, що є визначальним для формування громадянського суспільства. Саме втілення цього принципу у життя є одним із завдань сучасних високо розвинутих людиноспрямованих спільнот. Тому вивчення можливостей реалізації соціально-орієнтованих ідеалів у нинішній соціально-неоднорідній державі (особливо у призмі визнання ООН разючої матеріальної нерівності одним із викликів епохи антропоцена) через з'ясування їх змістовного наповнення є актуальним, має як теоретичне, так і певне практичне значення.

Поняття «соціальна справедливість» відноситься до категорії теоретико- філософських і має неформалізований характер. Попри свою багатогранність справедливість на рівні суспільної свідомості сприймається значною мірою як рівність соціально-економічних можливостей людей. Тому, видається, коли йде мова про Україну, варто досліджувати цей суспільний феномен саме у такому ракурсі. А оскільки основним засобом забезпечення потреб та інтересів людини є право, то важливо здійснити критеріальну конкретизацію соціально- економічної справедливості у площині права.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання економічного розуміння соціальної справедливості та її різноманітних складників досліджувалось як іноземними, так і вітчизняними науковцями. Це такі вчені, як: О. Житник [17], Ш. Кент [8], Ф. Кларк [5], Е. Лібанова [12], Д. Молленкамп [7], С. Нагар [4], Т. Подковенко [15], Дж. Роулз, Н. Шелевер [18], А. Шуліка [16], М. Яковенко [13], Ф. Хайєк та інші. Водночас, на нашу думку, з метою збільшення практичної значимості цього суспільного феномену в українській державі важливо розглянути та конкретизувати його інтерпретацію через вивчення практики його застосування у процесі праворегулятивної діяльності.

Мета статті. З цією метою з'ясуємо змістовне наповнення понять справедливість й соціально-економічна справедливість та проаналізуємо особливості їх інтерпретації у призмі правових позицій органу конституційного правосуддя України.

Виклад основного матеріалу

За рішенням 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 20 лютого проголошено Всесвітнім днем соціальної справедливості, починаючи з 2009 року. Соціальна справедливість задекларована у документах світової спільноти як загальновизнана цінність сучасного демократичного суспільства, що є запорукою стабільності і благополуччя для широких верств [1]. В Україні День соціальної справедливості встановлено Указом Президента України № 1021/2011 від 4 листопада 2011 року.

Ідеї соціальної справедливості можна простежити ще у роботах Арістотеля і Платона [2]. Фраза «соціальна справедливість» бере свій початок з християнської теології, причому вперше відоме використання відбулося на початку 1840-х років у «Теоретичному трактаті природного права» Луїджі Тапареллі. Зміст «версії соціальної справедливості» Тапареллі - застосування справедливості в соціальних справах: люди повинні робити те, що правильно, на основі концептуалізації моралі, заснованої на природній теології та релігії, відповідно - протягом більшої частини своєї історії соціальна справедливість була релігійною концепцією [3].

Соціальна справедливість - це термін, пов'язаний змістом і керований традицією. Багато хто стверджує, що соціальна справедливість являє собою принцип рівності в розподілі прав і обов'язків людини, економічних можливостей і соціальних умов. Інші формулюють визначення в термінах трьох компонентів: правова справедливість, тобто те, що люди винні суспільству; комутативна справедливість, яка стосується того, що люди винні один одному; справедливість розподілу, або те, що суспільство винне індивіду. Соціальна справедливість - це рівний доступ до багатства, можливостей і привілеїв у суспільстві [4]. Сила права може бути використана для досягнення соціальної справедливості, що означає рівний розподіл багатства та ресурсів у суспільстві таким чином, щоб мати справедливий шанс розвиватися та процвітати в будь-якій сфері, яку вони виберуть.

Існує потреба у вивченні існуючих суспільно-політичних проблем з відповідними законами. Найпоширенішими нерівностями, які існують на шляху до соціальної справедливості, є нерівність у заробітній платі та доходах і соціальна ізоляція [5]. Соціальна справедливість означає справедливий розподіл ресурсів, можливостей і привілеїв у суспільстві. Спочатку релігійна концепція, вона згодом почала концептуалізуватися більш вільно як справедлива організація соціальних інститутів, які забезпечують доступ до економічних вигод. Іноді це називають «справедливістю розподілу» [6]. Основний елемент справедливості є вирішальним, особливо в доступі до соціальних ресурсів, які іноді називають «соціальними благами». Хоча це може здатися абстрактним, те, як розподіляються соціальні блага, має величезний вплив. Важливо, що «соціальні детермінанти» результатів вважаються ключовими для того, чи є система справедливою чи ні [7]. Найбільш фундаментальний принцип соціальної справедливості, це права людини. Крім політичних прав, таких як свобода совісті, вона також вимагає свободи від насильства з боку поліції та поваги до репродуктивних прав і тілесної автономії [8]. Для організації суспільства слід використати також «принцип відмінності», відповідно до якого соціальна та економічна нерівність може бути прийнятною, якщо вона приносить користь всьому суспільству [9].

Інтерпретація соціальної справедливості дуже часто має певний галузевий «відтінок». Так, Пола Брейвман, дослідниця з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, прокоментувала, що «справедливість у здоров'ї» та соціальна справедливість у сфері охорони здоров'я взаємозамінні. Мета соціальної справедливості в охороні здоров'я, як вона має на увазі, «полягає в тому, що нікому не буде відмовлено у можливості бути здоровим через приналежність до групи, яка історично була економічно/соціально неблагополучною» [10]. У 2020 році президент Дональд Трамп видав указ, який сприяв утвердженню расової нерівності на робочому місці. Цей «указ про справедливість» також підривав рівність на робочому місці жінок та ЛГБТ осіб. У 2021 році документ було скасовано [11]. справедливість економічний спір

Що означає соціальна справедливість? Соціальна справедливість - це віра в те, що соціальні переваги та привілеї суспільства мають бути справедливо розподілені.

Справедливість - це ступінь реалізації ціннісно детермінованих очікувань суб'єктів щодо їхнього статусу, доступ до суспільних ресурсів, праці й доходів, інших суттєвих умов їх життєдіяльності. Справедливість відображає рівень соціального порядку, що має мінімальну ентропію [12].

Справедливість як категорія не збігається повністю із правом і не входить в нього цілком, проте доволі тісно пов'язана із правом і чинить серйозний вплив як на правотворчість, так і на правозастосування [13].

Визначення соціальної справедливості є різними, але всі вони зосереджені на ідеалах насамперед рівності. Соціальну справедливість також здебільшого пов'язують із правосуддям та справедливою соціальною політикою.

18 червня 1998 року Міжнародна організація праці на її вісімдесят шостій сесії у Женеві ухвалила Декларацію основних принципів та прав у світі праці. При створенні цього документу МОП виходила з переконання, що соціальна справедливість має найбільшу значущість у забезпеченні умов загального та міцного миру [14].

Справедливість - це і є таке право, за якого кожен індивід отримує те, чого заслуговує, що є його невід'ємною частиною блага у суспільстві, те, чого так сильно потребує. Це своєрідна рівновага та баланс суспільних потреб і можливостей, де право іманентно передбачає справедливість, а справедливість має правову основу, тобто є реальною та захищеною правом [15].

На думку Джона Роулза справедливість виступає основою для оцінки соціальних і політичних інститутів у суспільстві і державі [16].

Феномен справедливості знаходить свій прояв у різних сферах соціуму: моральній, соціальній, політико-правовій, економічній, морально-етичній та інше. Це пояснюється необхідністю збалансованості інтересів членів суспільства і неефективністю соціальних механізмів реалізації вимог ідей справедливості на нинішньому етапі розвитку суспільства і цивілізації [17].

Еволюція людського соціуму супроводжується і розширенням уявлень про основоположні соціальні цінності, зокрема й те, що має включати у себе соціальна справедливість. Попри це, на нашу думку, людей завжди турбувало питання забезпечення первинних життєвих потреб на їжу, житло, одяг тощо. Для отримання необхідних матеріальних благ людина була змушена працювати чи займатися іншою суспільно-необхідною працею, і хотіла отримувати за це відповідну нагороду. Отож, в основі витоків уявлень про справедливість у суспільстві лежать економічні фактори.

Спектр матеріальних потреб людини дуже широкий та нерозривно пов'язаний із її соціальними потребами, що мають тенденцію до постійного розширення. Тому сьогодні принцип справедливого розподілу має доповнюватись і високим рівнем забезпечення соціальних, духовних, культурних, екологічних та інших прав людини. Напевно саме тому у міжнародних актах йдеться про соціально-економічні права людини.

Гама складників справедливості у соціально-економічній сфері дуже велика. Критерії визначення їх реальності та ефективності у різних державах далеко не формалізовані. Багато питань виникає стосовно елементів соціально-економічної справедливості і у нашій державі.

На рівні економічної науки сьогодні напрацьовано багато рекомендацій стосовно мінімізації чинників, що перешкоджають утвердженню ідеалів соціальної економіки та дотриманню принципів соціальної справедливості у соціально-економічних відносинах у сучасній Україні. Так, пропонуються такі шляхи подолання об'єктивно існуючих суперечностей між економічною ефективністю та соціальною справедливістю: становлення медіум-класу; трансформація інституційних меж середнього класу; збалансування розподілу соціальної відповідальності у суспільстві через соціальний діалог, державно- приватне партнерство, активізацію бізнес-інститутів та цифрову комунікацію; реалізацію механізмів забезпечення сталого людського розвитку; соціально- економічний розвиток поліетнічного регіону; розвиток соціальної сфери територіальних громад в умовах адміністративно-фінансової децентралізації [12, с. 90-254]. Не залишається без уваги і правове поле досягнення балансу між економічною ефективністю та соціальною справедливістю [12, с. 300-338]. Можна продовжувати, однак випливає висновок про необхідність конкретизації та формалізації феномена соціальної справедливості в економічній сфері, необхідність переходу від теоретичних моделей до практичних формул. І це, на нашу думку, треба починати з пошуку правових інтерпретацій поняття соціально-економічної справедливості.

Ідеали соціальної справедливості визначені Загальною декларацією прав людини (1948), Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права (1966), Європейською соціальною хартією (1996), Європейським кодексом соціального забезпечення (1990), Хартією Співтовариства про основні соціальні права працівників (1989), Хартією основних прав Європейського Союзу (2000).

Постулати, закладені у міжнародно-правових актах, імплементовані певним чином і в українське законодавство. Так, принцип соціальної справедливості відображається в розділі ІІ Конституції України: ст. 46 - право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; ст. 47 - право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; ст. 48 - право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло; ст. 49 - право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування; ст. 50 - право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди тощо [18]. Конституційні та інші законодавчі норми закріплюють загальні соціально-економічні правомочності громадян України.

Вітчизняна правова громадськість зазвичай оцінюючи нашу правову систему звертає увагу не стільки на неякісність її нормативної джерельної бази, скільки на проблеми із реалізацією законодавчих приписів. Тому важливо дослідити правові витоки соціально-економічної справедливості саме у призмі правозастосування. Для такого аналізу ми обрали правові акти Конституційного Суду України (далі КСУ), які є радше не індивідуально- правовими актами, а актами конституційного правоконтролю і набувають нормативно-правового характеру. Саме через ці рішення перед нами постають практичні компоненти соціально-економічної справедливості. З метою з'ясування того, як «працює принцип соціальної справедливості» при прийнятті КСУ своїх правових актів переглянимо низку його рішень (їх мотивувальних частин), пов'язаних з різними соціально-економічними аспектами. Для прикладу покажемо короткий аналіз одного із рішень КСУ. Рішення КСУ у справі за конституційними поданнями 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 58, 60 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції

України (конституційності) положень пунктів 2, 3, 4, 5, 8, 9 частини першої статті 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” і підпункту 1 пункту 1 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002_[19].

Відповідно до рішення КСУ визнані такими, що не відповідають Конституції України положення статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік "щодо зупинення дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; положення статті 60 цього Закону в частині зупинення дії окремих положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визначених статтею 24 Закону України "Про Державний бюджет України на 1999 рік", положення пункт 1 статті 1 Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів".

КСУ мотивував свою позицію тим, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, насамперед для тих категорій громадян, пенсії, заробітні плати яких (з урахуванням інших джерел доходів) є нижчими від визначених законом чи від прожиткового мінімуму, встановленого законом, порушує вимоги частини четвертої статті 43, частини третьої статті 46 та статті 48 Конституції України. Конституція проголосила Україну соціальною, правовою державою, в якій людина, її життя і здоров'я визнаються найвищою соціальною цінністю, а права людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Тому утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (стаття 48 Конституції України), який принаймні не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії можливе за умови введення відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 та пункту 19 статті 92 Конституції України надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

КСУ, ухвалюючи рішення, бере за основу конституційну норму (що власне базується на засадах соціальної справедливості) про обов'язок держави забезпечувати своїм громадянам достатній життєвий рівень та конституційне положення про неможливість прийняття законів, що обмежують права людини.

Аналіз рішень КСУ за період із 1999 по 2022 роки у 37 справах, пов'язаних із захистом соціально-економічних прав громадян України, в яких критерієм оцінювання виступають ідеали соціальної справедливості дозволяє конкретизувати її компоненти. Варто зауважити, що така конкретизація має формально обов'язковий характер для суб'єктів права і це є переконливим кроком від теорії соціально-економічної справедливості до юридичного її визначення.

На основі проведеного дослідження можна зробити певні висновки щодо інтерпретації соціальної справедливості у правових позиціях КСУ. Соціальну справедливість КСУ розглядає не тільки у класичному розумінні як принцип рівності. Соціальна справедливість також включає (охоплює): невід'ємне правом людини на соціальний захист з боку держави та суспільства у випадку необхідності; неможливість обмеження права на соціальне забезпечення через формальні вимоги; необхідність створення правових гарантій для найбільш повного забезпечення соціальних прав громадян; обов'язок держави забезпечувати своїм громадянам достатній життєвий рівень; необхідність виконання державою її конституційних обов'язків перед своїми громадянами; необхідність створення державою додаткових соціальних гарантій для тих категорій громадян, які виконували чи у даний час реалізують особливі та складні функції держави; недопустимість обмеження законодавчо визначених пільги, компенсації і гарантії окремим категоріям громадян при прийнятті нових законів; необхідність справедливого перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян; рівність соціальних прав громадян. Громадяни повинні мати право на соціальний захист держави залежно від їх соціального вкладу. Це право повинно бути рівним для певних категорій громадян; необхідність чіткої правової визначеності по відношенню до соціальних прав людини.

Висновки з проведеного дослідження

Нове тисячоліття задеклароване ООН як епоха антропоцена. Одним із важливих кроків у напрямку реалізації на нашій планеті ідеалів людиноцентризму є утвердження у суспільстві принципу соціально-економічної справедливості. Люди завжди прагнули до справедливості. Ідеали справедливості знайшли своє відображення у працях мислителів різних епох. Найчастіше справедливість ототожнювали із рівністю. Після другої світової війни міжнародна спільнота приймає низку правових актів, покликаних закріпити основоположні права людини, загальнолюдські цінності та ідеали справедливості. Справедливість фактично проєктується на сферу соціально-економічних відносин, постає як поєднання невід'ємних соціальних та економічних прав сучасної людини. Права людини зазвичай декларуються через загальні норми, що інколи створює неоднозначні підходи до їх правового захисту, особливо коли йдеться про таку оціночну категорію як справедливість. Частіше труднощі зі забезпеченням справедливості у соціально-економічних відносинах виникають у державах, що переживають період оновлення та розвитку. Це стосується і України.

Тому важливо знати та використовувати існуючу практику правового врегулювання соціально-економічних спорів в яких критерієм оцінки виступає справедливість. В Україні найбільш значимою такою практикою є рішення Конституційного Суду України, виходячи із високопрофесійного статусу цього органу та формальної (певним чином нормативної) обов'язковості його правових висновків. За результатами вивчення декількох десятків розглянутих КСУ справ запропоновано перелік конкретизуючих критеріїв соціально- економічної справедливості.

Література

1. Забезпечення соціальної справедливості - доленосне завдання держави.

2. Соціальна справедливість.

3. Інститут міжвузівських досліджень. «Походження соціальної справедливості: Тапареллі ДАдзеліо».

4. Сіддхант Нагар. Соціальна справедливість. Що таке соціальна справедливість.

5. Філіп Кларк. Соціальна справедливість і право.

6. ООН «Соціальна справедливість у відкритому світі».

7. Деніел Молленкамп. Соціальна справедливість.

8. Штат Кент. «П'ять принципів соціальної справедливості».

9. Стенфордська енциклопедія філософії. «Оригінальна позиція».

10. Національний інститут здоров'я. «Що таке невідповідність здоров'ю та справедливість у здоров'ї'? Ми повинні бути чіткими».

11. Закон UCLA. «Байден скасовує указ Трампа про заборону різноманітного навчання».

12. Лібанова Е. Економічна ефективність vs соціальна справедливість: пріоритети розвитку України на етапі подолання кризи: кол. моногр. / НАН України, секція суспільних і гуманітарних наук. Київ, 2019. 350 с.

13. Яковенко М. Справедливість як елемент права.

14. Декларація МОП основних принципів та прав у світі праці.

15. Подковенко Т. Справедливість у системі цінностей права.

16. Шуліка А. Особливості розуміння політичної справедливості в концепції Дж. Роулза.

17. Житник О. Поняття справедливості в сучасних наукових дослідженнях.

18. Шелевер Н. Принцип соціальної справедливості в конституційному праві.

19. Рішення КСУ у справі. № 5-рп/2002.

References

1. Zabezpechennia sotsialnoi spravedlyvosti - dolenosne zavdannia derzhavy [Ensuring social justice is the fateful task of the state].

2. Sotsialna spravedlyvist [Social justice].

3. Instytut mizhvuzivskykh doslidzhen. «Pokhodzhennia sotsialnoi spravedlyvosti: Taparelli DAdzelio» [The Origins of Social Justice: Tapparelli D'Azelio].

4. Siddkhant, Nahar. (2021) Sotsialna spravedlyvist. Shcho take sotsialna spravedlyvist [Social justice. What is social justice].

5. Filip, Klark. Sotsialna spravedlyvist i pravo [Social justice and law].

6. OON «Sotsialna spravedlyvist u vidkrytomu sviti» [Social Justice in an Open World]. Retrieved from: https://unic.un.org/ (accessed 2 March 2023).

7. Deniel, Mollenkamp. Sotsialna spravedlyvist [Social justice].

8. Shtat Kent. «Piat pryntsypiv sotsialnoi spravedlyvosti» [Five principles of social justice"].

9. Stenfordska entsyklopediia filosofii. «Oryhinalna pozytsiia» [Original position].

10. Natsionalnyi instytut zdorovia. «Shcho take nevidpovidnist zdoroviu ta spravedlyvist u zdorovi? My povynni buty chitkymy» [What is health disparity and health equity? We must be clear].

11. Zakon UCLA. «Baiden skasovuie ukaz Trampa pro zaboronu riznomanitnoho navchannia» [Biden cancels Trump's order banning diverse education].

12. Libanova, E. (2019) Ekonomichna efektyvnist vs sotsialna spravedlyvist: priorytety rozvytku Ukrainy na etapi podolannia kryzy [Economic efficiency vs social justice: development priorities of Ukraine at the stage of overcoming the crisis]: kol. monohr. / NAN Ukrainy, sektsiia suspilnykh i humanitarnykh nauk. Kyiv. 350 s. [in Ukrainian].

13. Yakovenko, M. Spravedlyvist yak element prava [Justice as an element of law].

14. Deklaratsiia MOP osnovnykh pryntsypiv ta prav u sviti pratsi [ILO Declaration of Basic Principles and Rights in the World of Work].

15. Podkovenko, T. Spravedlyvist u systemi tsinnostei prava [Justice in the value system of law].

16. Shulika, A. Osoblyvosti rozuminnia polity chnoi spravedlyvosti v kontseptsii Dzh. Roulza [Peculiarities of the understanding of political justice in the concept of J. Rawls].

17. Zhytnyk, O. Poniattia spravedlyvosti v suchasnykh naukovykh doslidzhenniakh [The concept of justice in modern scientific research].

18. Shelever, N. Pryntsyp sotsialnoi spravedlyvosti v konstytutsiinomu pravi [The principle of social justice in constitutional law].

19. Rishennia KSU u spravi № 5-rp/2002 [Decision of the KSU in case No. 5-rp/2002].

Размещено на Allbest.ru