Дискурсне поле проблематики формування взаємодії органів влади і засобів масової інформації

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний авіаційний університет

Дискурсне поле проблематики формування взаємодії органів влади і засобів масової інформації

Марченко Р.В., докторант філософії

м. Київ

Анотація

Відмічено, що на сьогоднішній день, політичну та соціальну інформації громадяни держави отримують переважно через різноманітні засоби масової інформації. На жаль, досить часто їх діяльність направлена на управління масовою свідомістю населення та використовується як ефективний засіб маніпулювання нею. Доведено, що формування окремих елементів засобів масової інформації, які розкривають нагальні проблеми суспільного життя, сприяє розвитку волонтерської діяльності та реалізації громадських ініціатив, а, також, висвітленню алгоритмів активного долучення громадськості до процесів забезпечення державної політики.

Зазначено, що у процесі розвитку первісної людини, у добу палеоліту, почали з'являтись її потреби пізнавального характеру, а згодом - і збільшуватись, щодо передачі інформації від одного індивідууму до іншого, що, в подальшому, і стало потужним поштовхом для розвитку комунікативних можливостей людства.

Загострено увагу на тому факті, що головним поштовхом для активного розвитку засобів масової інформації виступає максимально можливе задоволення потреб людини у комунікації та отриманні сукупності соціально-значимої інформації, необхідної для її повноцінного життя та розвитку.

У доісторичні часи, невербальна поведінка людини, що нероздільно пов'язана з її психічними станами, служила безпосереднім засобом комунікації. Також, провісники, оракули та шамани поширювали інформаційні відомості для великої кількості людей, а наскальний живопис, глиняні дощечки тощо ставали засобом «консервації» таких відомостей та їх передачі наступним поколінням.

Узагальнено, що більшість науковців, які займались дослідженнями історичних аспектів процесів формування взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, притримуються наступної точки зору: появу перших газет у світі, а, відповідно, появу преси, загалом, можна віднести до часового проміжку V-го ст. до н.е. у Римській імперії.

Ключові слова: історичні аспекти, формування взаємодії органів влади і засобів масової інформації, система публічного адміністрування, долучення громадськості до процесів забезпечення державної політики, інформаційне суспільство.

Abstract

The discourse field of problems of the formation of the interaction between government bodies and the mass media

Marchenko R.V., Recipient of higher education with the degree of Doctor of Philosophy, National Aviation University, Kyiv

It is noted that today, citizens of the state receive almost all political and social information directly through various mass media. Unfortunately, quite often their activities are aimed at managing the mass consciousness of the population and are used as an effective means of manipulating it. It has been proven that the formation of individual elements of the mass media, which reveal the urgent problems of public life, contributes to the development of volunteer activities and the implementation of public initiatives, as well as to the highlighting of algorithms for the active involvement of the public in the processes of ensuring state policy.

It is noted that during the development of primitive man, in the Paleolithic era, his needs of a cognitive nature began to appear, and later - and increased, regarding the transfer of information from one individual to another, which, in the future, became a powerful impetus for the development of communicative capabilities humanity.

Attention is drawn to the fact that the main impetus for the active development of mass media is the maximum possible satisfaction of human needs in communication and obtaining a set of socially significant information necessary for its full life and development.

In prehistoric times, a person's non-verbal behavior, which is inextricably linked to his mental states, served as a direct means of communication. Also, soothsayers, oracles and shamans spread information to a large number of people, and rock paintings, clay tablets, etc. became a means of "conservation" of such information and its transmission to the next generations.

In general, the majority of scientists who have studied the historical aspects of the processes of forming the interaction of public authorities and mass media adhere to the following point of view: the appearance of the first newspapers in the world, and, accordingly, the appearance of the press, in general, can be attributed to the time period of the V Art. to n.e. in the Roman Empire.

Keywords: historical aspects, formation of interaction between authorities and mass media, system of public administration, involvement of the public in the processes of ensuring state policy, information society.

Постановка проблеми

У реаліях сьогодення, у процесі формування глобалізації, інформатизації та діджиталізації суспільного простору можна прослідкувати виникнення нагальної необхідності у розвитку ефективної системи взаємодії між органами публічної влади та засобами масової інформації, регулювання медіаринку. Засоби масової інформації, вступаючи в активну взаємодію з органами публічної влади, головними завданнями такої взаємодії визначають публічне вираження загальнодержавних інтересів, а, також, задоволення інформаційних потреб як суспільства, загалом, так і кожного індивідуума окремо [1].

Однак, відмінністю у роботі таких соціальних інститутів є чітка різнонаправленість напрямів їх діяльності з метою захисту індивідуальних інтересів громадян. Так, діяльність засобів масової інформації здебільшого направлена на отримання прибутку від такої діяльності за рахунок продажу реклами та реалізації інших їх комерційних можливостей. У свою чергу, органи публічної влади виступають неприбутковими інститутами та здійснюють свою діяльність за рахунок державних коштів із метою захисту інтересів громадян своєї держави [2, с. 56].

Необхідно акцентувати увагу на тому, що, на сьогоднішній день, політичну та соціальну інформації громадяни держави отримують переважно через різноманітні засоби масової інформації. Хоча важливою частиною інформаційного простору стали також і соціальні мережі, месенджери. Однак слід зауважити, що, на жаль, досить часто діяльність засобів масової інформації направлена на управління масовою свідомістю населення та використовується як ефективний засіб маніпулювання нею.

Тож, необхідно вказати на той факт, що формування окремих елементів засобів масової інформації, які розкривають нагальні проблеми суспільного життя, сприяє розвитку волонтерської діяльності та реалізації громадських ініціатив, а, також, висвітленню алгоритмів активного долучення громадськості до процесів забезпечення державної політики.

У такому контексті, вважається актуальним розглянути теоретичні аспекти проблематики формування взаємодії органів публічної влади та засобів масової інформації в Україні. Адже, наявна на сьогоднішній день, система публічного адміністрування у країні у сфері розмежування повноважень місцевих органів публічної влади та засобів масової інформації, а, також, їх зв'язок з громадським сектором, потребують негайної модернізації з метою підвищення їх ефективності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Варто зазначити, що науковими дослідженнями проблематики формування взаємодії органів публічної влади та засобів масової інформації в Україні займались такі учені, як: М. Андрійчук, Т. Андрійчук, В. Коленко,І. Костиря, Л. Макаренко, Л. Мосора, І. Парубчак, О. Рачинська, Х. Федорищак, О. Яременко та інші. Проте, здебільшого, більшість із них розкривали її зміст з точки зору теорії громадської думки, а, також, у ракурсі підтримки пропаганди ідеологічної боротьби.

У більшості наукових робіт даної тематики було приділено достатню увагу критиці буржуазного суспільства, ключовою особливістю якого вважалось тотальне масове маніпулювання свідомістю громадян із метою захисту класових інтересів. Саме тому, тема свободи слова в діяльності засобів масової інформації, розвитку інформаційного суспільства та рівнів інформаційного впливу стала провідним напрямом суспільних досліджень науковців після розпаду Радянського Союзу [3, с. 2].

Також, необхідно зазначити, що широкий спектр питань, пов'язаних з інформаційною політикою держави, особливостями діяльності засобів масової інформації та їх взаємодії з органами публічної влади держави, значною кількістю зарубіжних та українських авторів були розглянуті з точки зору масової комунікації та журналістики. Серед таких можна виділити наступних: В. Бритко, О. Довгань, С. Дубовський, Є. Дьякова, А. Нашінець-Наумова, І. Панарін, Г. Сатаров, Т. Ткачук, В. Торяник, Я. Чмир та інші.

Мета статті - проаналізувати дискурсне поле проблематики формування взаємодії органів влади і засобів масової інформації.

Виклад основного матеріалу. Проаналізувавши ряд наукових праць щодо визначення сутності та особливостей функціонування засобів масової інформації, можна вказати на деяку узагальненість у характері досліджень, або ж, навпаки, на досить вузьке визначення певних аспектів даного питання. Пропонуємо нижче коротко розглянути деякі з них.

Так, Л. Городенко у власному науковому доробку розкриває основні науково-теоретичні передумови виникнення і розвитку нових напрямів діяльності засобів масової інформації, а, також, визначає можливості та перспективи взаємодії нових мас-медіа у сфері журналістики та комунікаційних технологій [4]. У свою чергу, А. Данько-Сліпцова новостворені засоби масової інформації розглядає з точки зору історії їх розвитку та появи, що наразі поширена у соціумі [5].

Л. Мановіч загострює увагу на тому, що нові засоби масової інформації створені за рахунок розвитку цифрових технологій [6].

У дослідженнях Б. Потятиника розкриті інноваційні підходи в прогнозуванні процесів розвитку засобів масової інформації [7]. О. Гресько у своїй науковій роботі підкреслює актуальні проблеми розвитку нових засобів масової інформації у масштабах України [8].

Наукові дослідження О. Сенченка розкривають особливості структури, засобів та моделей використання консцієнтальної зброї (інформаційна зброя, направлена на зміну свідомості соціуму з метою руйнування культурної оболонки ворога та й у подальшому - самого ворога) у системі соціальних комунікацій [9].

У ракурсі наукових поглядів О. Гриценка, наголошено на діяльності вітчизняних засобів масової інформації з точки зору інноваційних теорій «мережевого суспільства» та окреслені ключові ролі засобів масової комунікації у процесах забезпечення інформаційної відкритості в соціумі [10].

На мій погляд, необхідно, у ретроспективі, проаналізувати процеси історичного розвитку засобів масової інформації та їх взаємодії з органами публічної влади держави з метою всебічного дослідження теми даного дисертаційного дослідження.

У процесі розвитку первісної людини, у добу палеоліту, почали з'являтись її потреби пізнавального характеру, а згодом - і збільшуватись, щодо передачі інформації від одного індивідууму до іншого, що, в подальшому, і стало потужним поштовхом для розвитку комунікативних можливостей людства. У контексті наукових поглядів М. Тимошика, саме малюнки (так звані піктографії) на природних матеріалах, таких, як дерево, камінь, шкіра тварин тощо, стали першими засобами первісної людини для передачі важливих інформаційних даних до наступних поколінь. Підтримуючи думку вищевказаного автора, М. Різник продовжив дані дослідження. Науковець наголошує на тому, що, з часом, дана піктографія еволюціонувала в ідеографічне письмо, а згодом - у фонетичне, що базується на використанні специфічного для конкретного регіону, або народу, алфавіту.

Із розвитком писемності, почали з'являтись, також, інші матеріальні носії інформації, що були особливими для кожного регіону, а саме:

- сувої (книжки зі шкіри, або папірусу, поширені в Греції, Ізраїлі, Палестині та Римі);

- папірус (характерний для Єгипту);

- листки дерева пальми (поширені в Індії);

- глиняні таблички (характерні для народів Середньої Азії);

- дерев'яні та глиняні дощечки (поширені у Китаї).

Така різноманітність засобів та способів писемності у світі говорить про наявність широкого діапазону соціально-комунікаційних технічних можливостей людини. Цікавою для нашого дослідження є наукова робота Г. Інніса, що розкриває еволюцію писемності розвинених, на той період часу, країн (Вавілон, Греція, Єгипет, Рим) у ракурсі домінуючих систем комунікацій у цих державах: перехід від папірусу та глиняних табличок до першої друкованої книги. Автор наголосив на пройденому людством великому шляху розвитку писемності у світі, що безпосередньо вплинув на збільшення комунікаційних можливостей у соціумі, призвів до позитивних змін в організації суспільного життя та, відповідно, ознаменував перехід від доісторичної доби до доби Античності.

Варто загострити увагу на тому факті, що головним поштовхом для активного розвитку засобів масової інформації виступає максимально можливе задоволення потреб людини у комунікації та отриманні сукупності соціально-значимої інформації, необхідної для її повноцінного життя та розвитку.

У доісторичні часи, невербальна поведінка людини, що нероздільно пов'язана з її психічними станами, служила безпосереднім засобом комунікації. Також, провісники, оракули та шамани поширювали інформаційні відомості для великої кількості людей, а наскальний живопис, глиняні дощечки тощо ставали засобом «консервації» таких відомостей та їх передачі наступним поколінням.

Цікавим, у ракурсі теми даної статті, виступає той факт, що більшість науковців, які займались дослідженнями історичних аспектів процесів формування взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, притримуються наступної точки зору: появу перших газет у світі, а, відповідно, появу преси, загалом, можна віднести до часового проміжку V-го ст. до н.е. у Римській імперії [11].

Можна підкреслити, що наступний етап розвитку засобів масової інформації у світі, а саме, появи періодичних видань (газет) був зумовлений виникненням необхідності у людей отримувати оперативне інформування щодо актуальних фактів економічного, політичного, суспільного життя. Так, у період ХV-XVI ст. почали з'являтись рукописні текстові повідомлення на паперових носіях, так звані «летючі листки із лаконічним текстом», що згодом стали друкованими, про що у своїх наукових дослідженнях наголошує Є. Неміровскій.

З наукової точки зору К. Дойча, який у власному науковому доробку визначив особливу роль комунікаційних зв'язків у процесі становлення націй у світі, основою зв'язності різних народів та культур є безкінечні потоки комунікації: чим вище рівень організації суспільства - тим більшою буде потреба у комунікаційних процесах та засобах отримання інформації [12, с. 116]. державний політика масовий інформація громадськість

Досить вагомим етапом розвитку засобів масової інформації у світі став початок XVII століття у Європі: Німеччина, Нідерланди, Великобританія, Італія, Угорщина, Іспанія, Франція могли похвалитись першими друкованими газетами та їх періодичним виданням. Тоді, значну перевагу у швидкості отримання актуальної інформації відчули різні верстви населення країн Європи - газетні періодичні видання задовольнили нові потреби населення та стали найновітнішим, на той час, каналом комунікації [13].

Тож, важливо підкреслити, що, на наш погляд, ключова роль засобів масової інформації - бути сполучною ланкою між органами публічної влади та громадянським суспільством для задоволення комунікативних потреб членів соціуму, в цілому.

Дослідженням проблематики формування взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, зокрема, історичними передумовами її розвитку займались і зарубіжні автори.

Одним із перших відомих науковців у світовій науці, який розкрив теоретичні аспекти формування засобів масової інформації та визначення масової комунікації як соціального та політичного явища, став М. Вебер. Наукові роботи О. Тоффлера у даному напрямі досліджень визначають значимість та роль засобів масової інформації саме в постіндустріальному інформаційному суспільстві.

Фундаментальними можна назвати дослідження М. Вебера у сфері взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації: автор визначив залежність формату, каналів поширення інформації до народу та їх взаємовплив на діяльність влади [12].

Досить цікавими у ракурсі теми даного дослідження є факт про проведення перших у світі наукових досліджень у сфері взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації. Таке дослідження було реалізовано П. Лазарсфельдом в Америці під час президентської кампанії 1940 року. Воно розкривало особливості впливу діяльності засобів масової інформації на рішення електорату щодо голосування.

Також, автор проводив дослідження щодо роботи механізму експертної оцінки та особливостей персонального впливу на аудиторію промови оратора. У подальшому, інші американські науковці (Дж. Блумлер, В. Кей, К. Ленг та Г. Ленг) продовжили такі дослідження, у 60-х роках XX століття, в яких було доведено ефективність масового впливу засобів масової інформації на аудиторію, формування та висвітлення громадської думки [14, с. 100-101].

Окремо хочеться зазначити, що вищевказаний автор П. Лазарсфельд, та його прибічники (Е. Кац та Р. Мертон) підтримували думку про те, що суспільство надто перебільшує соціальну роль засобів масової інформації у різних сферах людського життя. Було запропоновано теорію існування двохфазної моделі комунікативного впливу на аудиторію, згідно з якою засоби масової інформації вже не відіграють домінуючої ролі. В авторській теорії, пріоритетний вплив має особистий вплив лідера, мотиваційний, поведінковий.

У свою чергу, Е. Кац запропонував власну «теорію корисності та задоволення потреб», згідно з якою окремі індивіди активно проводять відбір інформаційних даних із різних засобів масової інформації, при цьому ігнорують ті дані, які не відповідають їх інтересам.

На мій погляд, на основі емпірично-підтвердженої тези про функціональні можливості засобів масової інформації у процесі передачі та поширення інформації на масову аудиторію у наукових колах виникли, також, і протилежні ідейні течії.

Питання визначення ступеня чутливості до впливу різноманітних засобів масової інформації на поведінку, свідомість та політичний вибір громадян розглядав у власному науковому доробку У. Ліппманн. Автор оригінальної «теорії громадської думки» визначив, що аудиторія виступає пасивним споживачем інформаційних даних. Це можна пояснити тим, що процес усвідомлення індивідуумом дійсності та, на основі цього, формування повної картини світу проходить за умови використання певних стереотипів, що нав'язують людям засоби масової інформації. З наукової точки зору У. Ліппманна, такі засоби масової інформації здійснюють первинну селекцію інформаційних даних і, відповідно, на свій розсуд, або за вказівкою політичних лідерів, спотворюють факти.

Автор «теорії чарівної кулі» Г. Лассуелл, також, підтримує наукову позицію У. Ліппманна та наголошує на тому, що інформаційні повідомлення, що передають засоби масової інформації людям, однаково сприймаються отримувачами та негайно викликають у них заплановану та передбачувану реакцію (незалежно від того, позитивна вона, чи негативна).

Ґрунтується така думка автора на виникненні універсальної реакції на здійснення засобами масової інформації специфічного пропагандистського впливу. Г. Лассуелл функціонально розкриває зміст пропаганди як тотального контролю, що здійснюється правлячою елітою у публічній сфері за рахунок використання соціальних символів. При цьому, головна мета такого контролю - забезпечення консолідації народних мас навколо єдиної цілі [15].

Переламним періодом для Німеччини у наукових дослідженнях процесів формування взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації стали 40-ві роки ХХ-го століття, у часи поширення жорсткої державної пропаганди. Яскравими прибічниками наукової точки зору про те, що народ отримує не ті інформаційні потоки, що їх потребує, а ті безальтернативні факти, що їм нав'язують органи публічної влади, стали Т. Адорно та М. Горкгаймер. За такої ситуації, громадська свідомість стає вкрай залежною від отримуваного інформаційного продукту і, відповідно, постійно підпорядковується повторюваним даним.

Аналізуючи ряд наукових досліджень сфери формування взаємодії органів публічної влади і засобів масової інформації, можна акцентувати увагу на окресленні ключового критерію для визначення рівня сприйняття інформаційних даних, отриманих громадянами від засобів масової інформації. Одним із таких критеріїв можна назвати привабливу подачу інформаційних даних за умови здійснення суб'єктивної оцінки споживачем таких даних.

Автор даної теорії - Б. Берельсон, наголошував на тому факті, що засоби масової інформації надають лише ті інформаційні дані, що суспільство хоче почути. Проте, така теорія не виключає вірогідності формування суспільної думки на основі оціночних суджень, що можуть бути присутні у складі оприлюднювальної інформації.

Цікавою у ракурсі теми даної роботи буде точка зору Дж. Клаппера, який наголошує на перевазі впливу саме немедійних каналів комунікації, тобто, процеси функціонування засобів масової інформації зводяться до другорядного рівня значимості у процесі формування громадської думки та поведінки народу. У такому контексті, можна сказати, що засоби масової інформації тільки фіксують та зміцнюють погляди та позицію громадськості, але ніяк не змінюють їх [16. C. 17].

Висновки

Отже, варто зазначити, що для об'єктивного формування загального уявлення про взаємодію органів публічної влади і засобів масової інформації, необхідно наголосити на тому факті, що засоби масової інформації практично завжди знаходяться у центрі політичних трансформацій. У такому контексті, варто розглянути науковий погляд Ш. Ейзенштадта, який вважає, що ключовими чинниками еволюції політичних режимів у державі виступає одночасне ослаблення ролі політичних партій та їх представницьких інститутів порівняно з безпосередніми відносинами різних державних акторів, а, також, посилення значимості засобів масової інформації у більшості політичних процесів під час діяльності органів публічної влади за умови збільшення повноважень представників діючої судової системи [16, с. 17; 17].

Література

1. Марченко Р.В. Державно-управлінські аспекти функціонування медіапростору: досвід країн ЄС. Наукові перспективи. 2022. №8 (26) 2022. с. 47-56.

2. А.Б. Грищук, М.М. Апетик, Основні форми взаємодії державної влади, суспільства та засобів масової інформації / Сучасний конституціоналізм: проблеми теорії та практики: матеріали наукового семінару (25 червня 2021 р.) / упор. М.Т. Гаврильців. Львів: ЛьвДУВС, 2021. 300 с.

3. Панченко О.А. Засоби масової комунікації як платформа державної інформаційної політики. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2020. № 4. с.2

4. Городенко Л.М. Нові медіа: журналістика чи комунікація? Актуальні питання масової комунікації. 2013. Вип. 14. С. 65-69.

5. Данько-Сліпцова А. Нові медіа: історія, типологія. Освіта регіону. Політологія. Психологія. Комунікації. 2014. №1-2 (34-35). С. 80-85.

6. Manovich Lev. The Language of New Media. Cambridge, Massachusetts: The MIT Press, 2001. 354 p.

7. Потятиник Б. Прогнозування розвитку мас-медій: нові підходи. Теле- та радіожурналістика. 2012. Вип. 11. С. 65-68.

8. Гресько О.В. Нові медіа і телерадіомовлення України: виклики та інновації. «Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe» (East European Scientific Journal). Warszawa, Polska, 2016. №3 (7). С. 106-111

9. Сенченко О. Структури, засоби і моделі застосування консцієнтальної зброї в системі соціальних комунікацій. Вісник Книжкової палати. 2014. №7. С. 44-49.

10. Гриценко О. Українські ЗМІ в контексті глобальних процесів на початку ХХІ століття. Україна на шляху до Європи. Київ: Етнос, 2006. С. 265-380.

11. Інтернет ресурс dovidka.biz.ua / J.G. (Джей Джи) Історія розвитку ЗМІ

12. Юлія Турченко ЗМІ як впливовий чинник реалізації політичного процесу/ Політичний менеджмент №4, 2009 р., стр.115 -118.

13. Зайко Л.Я. Мас-медіа як чинник формування суспільної свідомості: соціально-філософський аналіз. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук (доктора філософії) за спеціальністю 09.00.03 - «Соціальна філософія та філософія історії» - Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2019.204.

14. Байрачна Л.К., Роль засобів масової інформації у формуванні політичного іміджу державної влади “Інформація і право”, №3(9) / 2013, стр. 97-104.

15. Lasswell H. Propaganda technique in the World War. Ravenio Books.1927. 233 p.

16. Русиняк А.І. Політологічний дискурс у дослідженнях засобів масової інформації: функціональний аспект/ Науковий журнал «Політикус», №5, 2020 р, стр.16-22.

17. Katerynych, P. (2022). Comparative analysis of the information security environment in Ukraine and Poland (survey of journalists and editors). Communication & Society, 35(4), 37-53.

References

1. Marchenko R.V. Derzhavno-upravunsmkі aspekti funkdonuvannja medіaprostoru: dosvm kraln ЄS. NaukoV perspektivi. 2022. №8 (26) 2022. s. 47-56.

2. A.B. Grishhuk, M.M. Apetik, Osnovn formi vzaєmodіі derzhavnol vladi, suspільstva ta zasobіv masovol lnformacn / Suchasnij konstitudonahzm: problemi teorii ta praktiki: materiali naukovogo semmaru (25 chervnja 2021 r.) / upor. M.T. Gavril'dv. L'vrv: L'vduvs, 2021. 300 s.

3. Panchenko O.A. Zasobi masovoi komunіkadї jak platforma derzhavnoi mformadjnoi pohtiki. Derzhavne upravhnnja: udoskonalennja ta rozvitok. 2020. №4. c.2

4. Gorodenko L.M. Novі medm: zhurnahstika chi komurnkadja? Aktual'm pitannja masovoi komunіkadї. 2013. Vip. 14. S. 65-69.

5. Dan'ko-Shpcova A. Novі medm: mtonja, tipologya. Osvіta regіonu. Poліtologya. Psihologya. munіch. 2014. №1-2 (34-35). S. 80-85.

6. Manovich Lev. The Language of New Media. Cambridge, Massachusetts: The MIT Press, 2001. 354 p.

7. Potjatinik B. Prognozuvannja rozvitku mas-medy: novі pіdhodi. Tele- ta radіоzhumahstika. 2012. Vip. 11. S. 65-68.

8. Gres'ko O.V. Novі medm і teleradіomovlennja Ukraini: vikliki ta іnnovadї. «Wschodnioeuropejskie Czasopismo Naukowe» (East European Scientific Journal). Warszawa, Polska, 2016. №3 (7). S. 106-111

9. Senchenko O. Strukturi, zasobi і modeh zastosuvannja konsckntal'noi.' zbroi v sistemі sodal'nih komunіkadj. Vіsnik Knizhkovoi palati. 2014. №7. S. 44-49.

10. Gricenko O. Ukra'ins' ZM! v konteksti global'nih prodesіv na pochatku HHI stohttja. Ukraina na shljahu do Єvropi. Kiiv: Etnos, 2006. S. 265-380.

11. Mernet resurs dovidka.biz.ua / J.G. (Dzhej Dzhi) Шг rozvitku ZMІ

12. Juhja Turchenko ZMІjak vplivovij chinnik reahzadi pohtichnogo procesu/ Pohtichnij menedzhment № 4, 2009 r., str.115-118.

13. Zajko L. Ja. Mas-medіуm jak chinnik formuvannja suspd'noi svіdomostі: sodal'no- filosofs'kij anahz. Disertadja na zdobuttja naukovogo stupenja kandidata filosofs'kih nauk (doktora filosofn) za spedal'nіstju 09.00.03 - «Sodal'na filosofija ta filosofija dton'i» - Zhitomirs'kij derzhavnij unіversitet mem Іvana Franka, Zhitomir, 2019.204.

14. Bajrachna L.K., Rol' zasobіv masovol іnformacіі u formuvannіа polіtichnogo mtozhu derzhavnol vladi “Іnformadja і pravo”, №3(9) / 2013, str. 97-104.

15. Lasswell H. Propaganda technique in the World War. Ravenio Books.1927. 233 p.

16. Rusinjak A.І. Politologichnij diskurs u doslidzhennjah zasobiv masovo'i mformacn: funkcional'nij aspekt/ Naukovij zhurnal «Politikus», №5, 2020 r, str.16-22.

17. Katerynych, P. (2022). Comparative analysis of the information security environment in Ukraine and Poland (survey of journalists and editors). Communication & Society, 35(4), 37-53.

Размещено на Allbest.Ru