Реалізація внутрішньої інформаційної політики державних організацій в умовах атомізації суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», пр-т. Перемоги, 37, м. Київ

Реалізація внутрішньої інформаційної політики державних організацій в умовах атомізації суспільства

Мельниченко Анатолій Анатолійович

кандидат філософських наук

професор кафедри теорії та практики управління

Варжанський Ілля Володимирович

аспірант кафедри теорії та практики управління

аспірант факультету соціальних та політичних наук

Единбурзького університету (Шотландія)

Анотація

атомізація інформаційний політика державний

В статті пропонується концептуалізація інноваційного підходу до реалізації внутрішньої інформаційної політики в державних організаціях. Автори акцентують свою увагу на необхідності врахування глобальних процесів атомізації суспільства при здійсненні внутрішньої інформаційної політики. Однією із ознак атомізації соціуму в роботі визначається поширення феномену мозаїчності свідомості або кліпового мислення, що формують вихідне тло для внутрішніх та зовнішніх інформаційних взаємодій в сучасних умовах. Пропонується авторське тлумачення поняття внутрішня інформаційна політика державної організації. Серед типових прикладів державних організаційних утворень в статті розглядаються заклади вищої освіти державної форми власності. Зокрема, авторами для верифікації запропонованих дослідницьких гіпотез використані статистичні дані, зібрані та оброблені ними в КПІ імені Ігоря Сікорського. Обґрунтовано позицію щодо необхідності підтримки багатоканальних (паралельних) каналів зв'язку з диференціацією для різних груп у колективі за різними критеріями. При цьому виокремлення таких груп запропоновано здійснювати за критеріями зручності формату отримання інформації та домінуючих цінностей. Для досягнення дослідницьких цілей автори в якості теоретико-методологічної основи дослідження використовують теорією рефлексивного управління, яку тлумачать як вплив на прийняті об'єктом управління рішення через приховане нав'язування йому необхідних вихідних посилок. її застосування дозволяє дослідникам виокремити особливості формування та функціонування рефлексивно-активних середовищ, зокрема описати механізм трансляції необхідних інформаційних повідомлень від керівництва державної організації через локальних лідерів до конкретного колективу. Звернено увагу на використання контрольованих майданчиків для внутрішньокорпоративної знеособленої комунікації як одного з важливих форматів підтримки зворотного зв'язку від колективу в державній організації. Особливу увагу автори при аналізі приділяють використанню соціальних мереж як каналів комунікації.

Ключові слова: атомізація суспільства, інформаційна політка, внутрішня комунікація, публічне управління, рефлексивне управління.

Melnychenko Anatolii Anatoliyovych Candidate of Philosophical Sciences, Professor at Department of Theory and Practice of Management,National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute", Peremohy Ave.,37, Kyiv

Varzhanskyi Illia Volodymyrovych PhD student at Department of Theory and Practice of Management, National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute", Peremohy Ave., 37, Kyiv, 03056, tel.: (044)204-84-50, PhD student at the School of Social and Political Science of the University of Edinburgh (Scotland),

Securing internal information policy within government organizations in conditions of social atomization

Abstract

The article offers a conceptualization of an innovative approach to the implementation of internal information policies in government organizations. The authors focus their attention on the need to take into account global processes of atomization of society while maintaining internal information (the above / active data/communication/media) policy. The paper proves that the spreading phenomenon of mosaic consciousness or clip thinking, which forms the background for internal and external informational interactions in modern conditions, constitutes one of the signs of social atomization. The authors present their interpretation of the concept of the internal information policy of a state organization. The article looks at public higher education institutions among others typical examples of state organizational entities. In particular, the authors used statistical data collected and processed by them at Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute to verify the proposed research hypotheses. They substantiate their position regarding the need to maintain parallel channels of communication, differentiating them for distinct groups of the community according to various criteria. At the same time, a suitable format for getting information and dominant values are proposed to be the main criteria for selecting such groups. To achieve research goals, the authors use the theory of reflexive control as the theoretical and methodological basis of the study, which is defined as an influence on the decisions made by the object of control through the hidden imposition of the necessary initial premises. Its application allows researchers to distinguish the peculiarities of the formation and functioning of reflexive-active environments, in particular to describe the mechanism of transmission of the necessary informational messages from the management of government organizations through local leaders to a specific team. The article points out the usefulness of controlled platforms for intra-corporate impersonal communication as one of the important formats of feedback support from the team in the state institutions. In the analysis, the authors pay special attention to the use of social networks as communication channels.

Keywords: atomization of society, information policy, internal communications, public administration, reflexive control.

Постановка проблеми

Тенденція індивідуалізації особистості та, відповідно, суспільства, у ХХІ столітті є умоглядним фактом. Це закономірний результат поширення з другої половини ХХ століття ліберальної економічної теорії, внаслідок чого лібералізм став своєрідною метаідеологією [1]. Стрімка інформатизація суспільства, цифровізація суспільних відносин сприяє поглибленню процесів індивідуалізації [2], водночас покликавши до життя завдяки соціальним мережам явище «поєднаного індивідуалізму» [3]. Відтак, докорінна зміна принципів комунікації в колективах, коли колеги за роки спільної роботи можуть жодного разу не побачити один одного, потребує змін у підходах до управління такими колективами.

Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю розробки таких інструментів комунікації в організаційних утвореннях державного сектору, які зберігатимуть ефективність в умовах тенденції посилення індивідуалізму та атомізації суспільства. Така необхідність особливо яскраво спостерігається в організаціях, де постійно комунікують представники трьох і більше пропорційних вікових груп (поколінь), наприклад, в освітніх установах. Там природним чином може виникати суттєвий розрив і в затребуваних каналах комунікації, і в цінностях, що ускладнює взаємну комунікацію і навіть може призводити до організаційних конфліктів. Зауважимо, що ключовою метою донесення інформації до колективу організації є розуміння кожним її членом пріоритетних цілей й конкретних завдань, які визначатимуть шлях, яким ця організація буде рухатися. Тобто, реалізація внутрішньої інформаційної політики - це, передусім, закладання фундаменту для досягнення успіху організацією. В умовах війни актуалізується проблема збереження стабільності в колективах, оскільки гібридна агресія включає практику проведення інформаційно-психологічних операцій проти установ і підприємств державного сектору.. Таким чином, імплементація сучасних принципів інформаційної політики в діяльність державних установ і організацій в країні є не тільки проблемою внутрішьоорганізаційної стабільності, але й питанням національної безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Різні аспекти інформаційної політики в організаціях досліджуються у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: О. Фролова, М. Кайло [4], В. Дзюндзюк, О. Крутій, Р. Соболь, Т. Котюкова, О. Котюков [5], С. Гривко [6], E. Талишинський [7], A. Крилов [8], T. Максвел [9], Л. Асмолова [10]. У свою чергу, проблема атомізації суспільства розглядалася у працях М. Чабанної [11], Л. Ороховської [12], О. Кочубейник [13] та інших.

Разом з тим, дослідження шляхів формування інформаційної політики саме в контексті процесів атомізації суспільства залишаються недостатньо розробленими.

Метою статті є аналіз підходів до реалізації ефективної інформаційної політики в організаціях державного сектору.

Виклад основного матеріалу

Ми використовуємо у своїй статті поняття «державна організація», адже воно найбільш релевантно охоплює сукупність організаційних утворень, які є об'єктами нашого дослідження як певні суб'єкти публічно-управлінської діяльності. Так, згідно чинного Державного класифікатора, «державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління» [14]. Тобто, важливо, що наш аналіз охоплює проблеми реалізації інформаційної політики як в організаціях, так і закладах і установах.

Для більш плідного досягнення дослідницьких результатів скористаємося, як допоміжною концепцією, теорією рефлексивного управління, що у цьому контексті передбачає вплив на прийняті об'єктом управління рішення через приховане нав'язування йому необхідних вихідних посилок. У статті ми використовуємо поняття «внутрішня інформаційна політика» у такому значенні - це набір принципів, якими керується організація при донесенні інформації до свого колективу, а також методи та засоби її поширення.

Важливо зауважити, що одне з важливих явищ, яке впливає на ефективність інформаційної політики, у тому числі внутрішньої, в сучасному суспільстві, - мозаїчне або калейдоскопічне (хаотичне) сприйняття дійсності. Саме останнє є протилежністю цілісного сприйняття, що охоплює явища і процеси у всій комплексності його взаємозв'язків та взаємовідношень і є передумовою формування системного мислення. Феномен мозаїчності сприйняття описав французький учений Абраам Моль у своїй дисертації «Соціодинаміка культури» ще в 1973 році, проте його висновки мають неабияку актуальність і нині. Моль протиставляє мозаїчне мислення структурному і стверджує, що капіталістичному суспільству властива саме мозаїчна культура. В цих умовах засоби інформації (включаючи сучасні нові медіа), як основні «постачальники культури», прагнуть створення найпривабливіших форм і спрощення змісту своїх повідомлень, для того, щоб вони охоплювали більшу аудиторію. Близький за значенням термін «кліпове мислення» запропонував у другій половині ХХ століття Е. Тоффлер, а поширення «кліпового мислення» у суспільстві розглядається дослідниками як одна з причин успіху інформаційних війн [15]. В сучасних умовах захопленість соціальними мережами тільки посилює вищеозначений ефект.

Ця тенденція повною мірою підтверджується статистичними даними. Так, поширена серед сучасної молоді соціальна мережа TikTok, яка призначена лише для публікації коротких відеороликів, очолює рейтинг за темпами зростання кількості американських користувачів у 2020 та 2021 роках (див. таблицю 1). Аналогічна функція соціальної мережі Instagram під назвою Reels (короткі відео від випадкових користувачів) залучає увагу до 67% більшу, ніж стандартні відео-публікації на платформі Instagram [16].

Таблиця 1. Приріст користувачів із США в соціальних мережах

Джерело: [17]

Цей тренд свідчить не лише про зростання попиту на високу частоту зміни медіа-стимулів, а й про те, що користувачам все менше підходить формат «єдиного» каналу передачі інформації. Незважаючи на важливість універсальних ресурсів-агрегаторів, які спрощують навігацію в нескінченно зростаючому обсязі контенту соціальних мереж, їхня роль все частіше зводиться до умовних «каталогів посилань» на більш вузькоспеціалізовані ресурси. Джерелом емпіричних даних для підтвердження цього припущення може бути приклад розвитку інформаційно-комунікаційних ресурсів такої державної організації як КПІ ім. Ігоря Сікорського (див. рис. 1). Саме цей освітній заклад може бути доволі репрезентативним для перевірки припущень нашого дослідження, адже входить в число найбільших в Україні як за кількістю працівників, так і за кількістю здобувачів вищої освіти (загальна кількість колективну працівників і студентів трохи менше 30 тисяч осіб). На підставі цих даних ми можемо сформулювати наступну гіпотезу про необхідність внесення змін до найбільш поширеної на пострадянському просторі парадигми інформування колективу: замість єдиного каналу донесення інформації (іноді з дублюванням в соціальних мережах) доцільно підтримувати окремі паралельні інформаційно-комунікаційні (двонаправлені) канали зв'язку з диференціацією для різних груп у колективі за різними критеріями.

Рис. 1. Порівняння кількості підписників популярних Telegram-каналів у КПІ ім. Ігоря Сікорського

Ми приходимо до висновку, що чим менш гомогенний колектив організації, тим більше каналів інформування потрібно підтримувати задля досягнення високого рівня охоплення аудиторії. Проте немає очевидних каналів для конкретних вікових чи професійних груп. Наприклад, у дослідженні проведеному П. Полаком з Варшавської школи економіки, розглядаючи спілкування керівництва університету зі студентами як внутрішньоорганізаційний процес, стверджується, що використання соціальних медіа керівництвом університету для спілкування зі студентами не є очевидним і популярним підходом. Адже, навіть серед студентів, переважно двадцятирічних молодих людей, значна група взагалі не користується послугами соціальних мереж і не зацікавлена в їх використанні [18]. Двома ключовими чинниками, за якими може проводитися кластеризація колективу, є бажаний (найзручніший) формат отримання інформації та домінуючі цінності (мотивуючі цілі). Є підстави вважати, що отримані кластери часто корелюватимуть із віковими групами. Соціологічне дослідження групи Рейтинг показує [19], що єдиним спільним, водночас найважливішим, критерієм вибору роботи для усіх поколінь є розмір зарплати. В іншому цінності розрізняються: для групи 16-30 років також важливий графік роботи та кар'єрне зростання, для групи 30-39 років - графік роботи та соціальні гарантії, для групи 40-59 років - соціальні гарантії та відносини в колективі, а для групи старше 60 років, окрім зарплати, пріоритетні лише соціальні гарантії. Цими кореляціями активно користуються в інтернет-маркетингу та таргетованій політичній агітації, найвідомішим прикладом якої є передвиборна кампанія Дональда Трампа на виборах президента США у 2016 році.

Якщо відштовхуватися від того, що однією з важливих проміжних цілей реалізації інформаційної політики є максимальне залучення аудиторії до процесу двосторонньої комунікації, з цього випливає, що потрібно готувати різні комунікаційні підходи для різних кластерів аудиторії. При цьому є підстави вважати, що максимальна ефективність комунікації з цільовою групою досягається, коли вона здійснюється представником того ж кластера, що й цільова група, або близького до нього за вказаними вище особливостями. Таким чином, йдеться про лідерство в межах кластерів, при цьому не обов'язково авторитетний представник групи обійматиме керівну посаду у відповідному підрозділі, оскільки кластери не обмежені рамками формальної структури організації. Це припущення перегукується з результатами досліджень Томаса Давенпорта у сфері реінжинірингу бізнес-процесів. У роботі «Інформаційна політика» він пропонує класифікацію інформаційної політики у вигляді п'яти моделей [20]:

Технократичний утопізм

Анархія

Феодалізм

Монархія

Федералізм

Найпоширенішою на даний момент Т. Давенпорт називає «феодальну» модель інформаційної політики, в якій окремі групи всередині організації самі визначають свої інформаційні потреби: яким чином і яка інформація збиратиметься, інтерпретуватиметься і передаватиметься в інші частини організації. Основними недоліками вважається найнижча ефективність цієї моделі з перелічених, зокрема, оскільки інформація всередині організації може дублюватися, її поширення може бути негласно обмежено з особистих міркувань лідерів автономних груп (приховування негативних явищ у підрозділі) тощо. Найефективнішою Т. Давенпорт вважає модель федералізму, чи, у разі її недосяжності у колективах, де є проблеми з пошуками компромісів, монархічну модель. Федералізм потребує як сильного центрального, так і локального лідерства, готовності до переговорних процесів, розуміння важливості інформаційної політики у колективі.

Очевидно, що для такого рівня корпоративної культури та соціальної відповідальності в організації, групи повинні бути готові до самостійної рефлексії в царині інформаційної політики. Атомізація суспільства та поширення ліберальної ідеології, розвиток інформаційних технологій вже призводять до того, що чіткі раніше відмінності між «Суб'єктом» та «Об'єктом» управління розмиваються, оскільки навіть в тоталітарних країнах на державному рівні блокувати рефлексію стає дедалі важчим. У зв'язку з цим у науковій школі теорії рефлексивних ігор Володимира Лефевра були запропоновані нові парадигми управління «Суб'єкт - Метасуб'єкт» та «Суб'єкт - Полісуб'єктне середовище, що самочинно розвивається». Один із провідних дослідників у галузі рефлексивного управління Володимир Лепський описує ці парадигми як властиві гуманістичному трактуванню філософського конструктивізму в рамках постнекласичної наукової раціональності [21].

Таким чином, всередині організації можливе формування рефлексивно- активних середовищ, що самочинно розвиваються, на основі спільності цінностей, цілей, бажаного формату комунікації. Лідери цих груп повинні постійно підтримувати зв'язок із керівництвом організації, при цьому Т. Давенпорт говорить про необхідність створення спеціальних посад «менеджерів інформаційної політики», тобто осіб, які відповідають за комунікацію всередині організації. Маючи таку структуру, керівництво організації формує певні ключові тези, передає їх лідерам рефлексивно-активних середовищ, які, в свою чергу, формулюють їх у тому вигляді, який буде найбільш доступним представникам їхніх середовищ. Після цього зворотний зв'язок від пересічних учасників організації через локальних лідерів надходить до керівництва для винайдення консенсусу. Слід зазначити, що структура рефлексивно-активних середовищ не має замінити традиційну управлінську вертикаль в організації. В «ідеальному» випадку локальні лідери однорідних з точки зору оптимальної комунікації колективів, які відповідають підрозділам, внаслідок природнього процесу стають їхніми керівниками. Більш реалістичний сценарій передбачає, що кластери комунікаційних особливостей будуть у різних пропорціях представлені у різних підрозділах організації, тому рефлексивно-активні середовища будуть ґрунтуватися на горизонтальних зв'язках, а неформальні лідери утворять допоміжний контур управління в організації.

На практиці рефлексивно-активні середовища можуть набувати різні форми, залежно від мотивуючих цілей і особливостей комунікації. Особливості комунікації можуть включати такі альтернативні характеристики як: фізична, цифрова або гібридна форма, синхронність взаємодії, допустимість анонімності, модерованість тощо. Мотивуючі цілі (інтереси) також можуть сильно відрізнятися в різних організаціях і всередині однієї організації також: закінчити школу, щоб вступити до профтехучилища або щоб вступити до вищого навчального закладу; закінчити університет, щоб отримати фундаментальні знання, щоб влаштуватися на престижну роботу чи щоб відкласти строкову службу у збройних силах, працювати для отримання вартих гордості результатів, для кар'єрного зростання чи прикладати рівно стільки зусиль, щоб не втратити робоче місце та зарплату. Прикладами рефлексивно-активних середовищ усередині організації можуть бути:

Група у соціальних мережах

Студентська організація

Профспілковий комітет

Наукове товариство

Спортивна команда організації

Кількість рефлексивно-активних середовищ, які можуть існувати паралельно всередині організації, практично необмежена. Якщо рефлексивно-активне середовище виникло самостійно і природним чином його популярність в організації зростає (є підстави вважати, що воно об'єднуватиме суттєву частину представників організації) - це свідчить про наявність локального лідера, з яким керівництво чи менеджер з інформаційної політики має ініціативно встановити контакт у стислі терміни. Приклад структури рефлексивно-активних середовищ закладу вищої освіти зображено на рисунку 2.

Рис. 2. Приклад структури рефлексивно-активних середовищ в організації

Варто відзначити, що не всі комунікаційні кластери можна об'єднати у продуктивні рефлексивно-активні середовища. З іншого боку, якщо в організації не приділяється достатньо уваги інформаційній політиці, то працівники організації можуть об'єднуватися самостійно, формуючи деструктивну опозицію керівництву. Подібні сценарії стають більш поширеними завдяки соціальним мережам та месенджерам, де комунікація може відбуватися анонімно та без відома керівництва організації. Але чим більше в організації рефлексивно-активних середовищ, включених до допоміжного управлінського контуру (діє зворотний зв'язок), тим більше осіб знаходить прийнятну для них форму опосередкованої комунікації з керівництвом та шляхом медіації ліквідується причина для невдоволення [22].

Проте межа між конструктивною і деструктивною критикою буває досить тонкою. Очевидно, що прагнення керівника та працівника можуть бути не сумісні, оскільки при короткостроковому плануванні цілі обох сторін можуть бути різнонаправленими. Щоб знайти точку рівноваги у переговорному процесі керівництву організації, насамперед, необхідно володіти навичками рефлексії тією мірою, щоб моделювати довгострокові інтереси підлеглих. У своїй роботі О. Мінц, А. Шуман та Є. Камишникова наводять таблицю рангів рефлексії, які необхідні для соціально-відповідального рефлексивного управління підприємствами (Табл. 2).

Таблиця 2. Відповідність стилів соціально-відповідального рефлексивного управління підприємствами та рангів рефлексії

Джерело: [23]

В державних організаціях, кінцевою метою функціонування яких не є прибуток, керівництво діє поза парадигмою «ринкових відносин», тобто часто всіма засобами захищає свою управлінську вертикаль від критики на шкоду репутації та перспективам організації (нульовий рівень рефлексії). Основна причина деструктивної критики - упередженість, тобто особиста зацікавленість у тому, щоб об'єкт критики зазнав репутаційної шкоди. Для того, щоб відсіювати деструктивну критику, керівництво повинно мати детальну інформацію про взаємини в колективі та інтереси окремих груп серед менеджменту. Саме зростання кількості рефлексивно-активних середовищ в організації, з якими налагоджено довірчі відносини, може бути джерелом приросту такої достовірної інформації, на додаток до традиційних засобів внутрішньої служби безпеки та підрозділів аудиту. Можливо, одним із найбільш недооцінених форматів збору зворотного зв'язку від колективу є контрольовані майданчики для внутрішньокорпоративної знеособленої комунікації. При помірному рівні модерації, тільки в такій, гарантовано безпечній для інформатора формі, можуть бути донесені найнеприємніші факти про зловживання на проміжних ланках менеджменту. За умови належної перевірки фактів і готовності керівництва до рішучих дій, таке рефлексивно-активне середовище, навіть упереджено реакційне, може призвести до швидких позитивних змін в організації. Разом з тим, керівництво організації повинне враховувати той факт, що «брак автономних зв'язків і відносин спричиняє відчуження індивідів, що, у свою чергу, підвищує готовність людей брати участь у масових рухах, які надають можливість виразити невдоволення чи проголосити обіцянки покращення становища людей. Це пояснює твердження про те, що атомізовані люди є легко мобілізовуваними» [8, с. 12].

Висновки

В умовах атомізації суспільства, яка дедалі поглиблюється, докорінно змінюються погляди людей на їхню роль і перспективи в організації. Наймані працівники стали значно частіше змінювати місце роботи, доти, доки не знаходять собі середовище, що повністю їх задовольняє, а дистанційний формат роботи вимагає внесення змін у підходи до організації колективу. Замість обмеженої кількості друкованих видань чи телеканалів, аудиторія вибирає з безлічі інтернет-ресурсів, дедалі більше людей починає вести власні блоги у тій чи іншій формі. В таких умовах інформаційна політика організацій не може залишатися монолітною, вона повинна підлаштовуватися під ту кількість дискретних кластерів аудиторії, яку раціонально виділити у конкретній організації - пропонується поділ за групами мотивуючих цілей та затребуваних форматів комунікації. Вбачається, що у межах цих кластерів на основі горизонтальних зв'язків утворюватимуться рефлексивно-активні середовища у різних формах: комітети, клуби, онлайн-чати. Якщо керівництву вдасться налагодити довірчі відносини з лідерами цих рефлексивно-активних середовищ, через них стане можливим проведення ефективної таргетованої інформаційно-роз'яснювальної роботи з колективом, а також отримання об'єктивного зворотнього зв'язку від будь-якого управлінського рівня організації. Запропонований підхід можна поширювати не тільки на різні види державних організацій, а й також застосовувати у практиці діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, що потребує, водночас, додаткових наукових досліджень.

Література

1. Колот А. Індивідуалізація особистості та формування індивідуалізованого суспільства як феномени сучасності: наслідки та уроки. Україна: аспекти праці. 2014. № 2. С. 3-10.

2. Expressions of individualization on the internet and social media: multigenerational focus group study / G. Mayer et al. Journal of medical internet research. 2020. Vol. 22, no. 11. P. e20528. URL: https://doi.org/10.2196/20528 (date of access: 15.03.2023).

3. Flichy P. L'individualisme connecte entre la technique numerique et la societe. Reseaux. 2004. Vol. 124, no. 2. P. 17-51. URL: https://doi.org/10.3917/res.124.0017 (date of access: 15.03.2023).

4. Frolova O.M., Kaylo M.I. Information policy of the countries in the conditions of electoral campaigns on the example of the USA and Ukraine. International and Political Studies. 2022. № 35. С. 203-212. URL: https://doi.org/10.18524/2707-5206.2022.35.259155 (дата звернення: 15.03.2023).

5. Improved Planning of Information Policy in the Cyber Security Sphere under Conditions of Hybrid Threats / V. Dziundziuk et al. Cuestiones Politicas. 2022. Vol. 40, no. 74. P. 741-763. URL: https://doi.org/10.46398/cuestpol.4074.41 (date of access: 15.03.2023).

6. Grivko S. Public information policy for the development of cluster structures in the economy of Ukraine. Socio World-Social Research & Behavioral Sciences. 2020. Vol. 01, no. 01. P. 4-10. URL: https://doi.org/10.36962/swd01012020-0104 (date of access: 15.03.2023).

7. Talyshinsky E. Information Policy in the Field of Public Administration. University Scientific Notes. 2020. P. 186-193. URL: https://doi.org/10.37491/unz.74.16 (date of access: 15.03.2023).

8. Krylov A. Information policy of state corporations. Social'naja politika i social'noe partnerstvo (Social Policy and Social Partnership). 2020. No. 6. P. 83-87. URL: https://doi.org/10.33920/pol-01-2006-10 (date of access: 15.03.2023).

9. Maxwell T.A. The public need to know: emergencies, government organizations, and public information policies. Government Information Quarterly. 2003. Vol. 20, no. 3. P. 233-258. URL: https://doi.org/10.1016/s0740-624x(03)00039-x (date of access: 15.03.2023).

10. Asmolova L.B. Information Policy Of The Educational Organizations On The Internet. Psychology of Personality: Real and Virtual Context. 2020. URL: https://doi.org/10.15405/epsbs.2020.11.02.5 (date of access: 15.03.2023).

11. Чабанна М.В. Атомізація індивідів у масовому суспільстві як передумова його тоталітарності. Наукові записки НаУКМА: Політичні науки. 2003. Т. 21. С. 9-14.

12. Ороховська Л.А. Атомізація суспільства як домінуюча тенденція в соціокультурній динаміці інформаційної доби. Вісник Національного авіаційного університету. Філософія. Культурологія. 2017. № 1. С. 29-33.

13. Kochubeynyk O. Атомізація суспільства, нові форми дискримінації та довіра в умовах пандемії. Scientific Studios on Social and Political Psychology. 2021. № 47(50). С. 60-66. URL: https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).212 (дата звернення: 15.03.2023).

14. Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів: Наказ від 31.03.2004 р. № 97: станом на 28 трав. 2004 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0097609-04#Text (дата звернення: 15.03.2023).

15. Старицына О.О. Клиповое мышление как условие успешности информационных войн. Азимут научных исследований: экономика и управление. 2018. Т. 7, № 1 (22). С. 335-339.

16. Metzler M. Real Facts About Instagram Reels. Conviva. URL: https://www.conviva.com/real-facts-about-instagram-reels (date of access: 13.12.2022).

17. eMarketer. US Social Network User Growth, by Platform, 2020 & 2021 (% change). Insider Intelligence. URL: https://www.insiderintelligence.com/chart/247158/us-social-network-user-growth-by-platform-2020-2021-change (date of access: 15.03.2023).

18. Polak P. Social networking services in intra-organizational communication: the case of the Warsaw School of Economics. Refereed Proceeedings of KM Conference, Blagoevgrad, 25-28 June 2014. URL: http://www.iiakm.org/conference/proceedings/KM2014_Refereed ProceedingsPapers.pdf (date of access: 15.03.2023).

19. Соціологічна група "Рейтинг". Покоління Незалежності: цінності та мотивації. Соціологічна група Рейтинг. URL: https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pokolenie_nezavisimosti_cennosti_i_motivacii.html (дата звернення: 15.03.2023).

20. Davenport T. Information Politics. The Strategic Management of Intellectual Capital. 1998. С. 101-120. URL: https://doi.org/10.1016/b978-0-7506-9850-4.50010-5.

21. Лепский В.Е. Технологии управления в информационных войнах (от классики к постнеклассике). Когито-Центр, 2016. 296 с.

22. Варжанський І.В. Діджиталізація системи управління освітнім середовищем організації. Київ: КПІ ім. Ігоря Сікорського, 2020.

23. Mints A., Schumann A., Kamyshnykova E. Stakeholders' rank of reflexion diagnostics in a corporate social responsibility system. Economic Annals-ХХР 2020. Vol. 181, no. 1-2. P. 92-104. URL: https://doi.org/10.21003/ea.v181-08 (date of access: 15.03.2023).

References

1. Kolot, A. (2014). Indyvidualizatsiia osobystosti ta formuvannia indyvidualizovanoho suspilstva yak fenomeny suchasnosti: naslidky ta uroky [Individualization of personality and formation of individualized society as a modern phenomenon: consequences and lessons]. Ukraina: aspektypratsi, (2), 3-10 [in Ukrainian].

2. Mayer, G., Alvarez, S., Gronewold, N., & Schultz, J.-H. (2020). Expressions of individualization on the internet and social media: multigenerational focus group study. Journal of medical internet research, 22(11), Article e20528. https://doi.org/10.2196/20528.

3. Flichy, P. (2004). L'individualisme connecte entre la technique numerique et la societe [Connected individualism between digital technology and society]. Reseaux, 124(2), 17-51. https://doi.org/10.3917/res.124.0017 [in French].

4. Frolova, O.M., & Kaylo, M.I. (2022). Information policy of the countries in the conditions of electoral campaigns on the example of the USA and Ukraine. International and Political Studies, (35), 203-212. https://doi.org/10.18524/2707-5206.2022.35.259155 [in Ukrainian].

5. Dziundziuk, V., Krutii, O., Sobol, R., Kotukova, T., & Kotukov, O. (2022). Improved Planning of Information Policy in the Cyber Security Sphere under Conditions of Hybrid Threats. CuestionesPollticas, 40(74), 741-763. https://doi.org/10.46398/cuestpol.4074.41.

6. Grivko, S. (2020). Public information policy for the development of cluster structures in the economy of Ukraine. Socio World-Social Research & Behavioral Sciences, 01(01), 4-10. https://doi .org/10.36962/swd01012020-0104.

7. TALYSHINSKY, E. (2020). Information Policy in the Field of Public Administration. University Scientific Notes, 186-193. https://doi.org/10.37491/unz.74.16.

8. Krylov, A. (2020). Information policy of state corporations. Social'najapolitika i social'noe partnerstvo (Social Policy and Social Partnership), (6), 83-87. https://doi.org/10.33920/pol-01-2006-10.

9. Maxwell, T.A. (2003). The public need to know: emergencies, government organizations, and public information policies. Government Information Quarterly, 20(3), 233-258. https://doi .org/10.1016/s0740-624x(03)00039-x.

10. Asmolova, L.B. (2020). Information Policy Of The Educational Organizations On The Internet. In Psychology of Personality: Real and Virtual Context. European Publisher. https://doi.org/10.15405/epsbs.2020.11.02.5.

11. Chabanna, M.V. (2003). Atomizatsiia indyvidiv u masovomu suspilstvi yak peredumova yoho totalitarnosti [Atomization of individuals in mass society as a prerequisite for its totalitarianism]. Naukovi zapysky NaUKMA: Politychni nauky, 21, 9-14 [in Ukrainian].

12. Orokhovska, L.A. (2017). Atomizatsiia suspilstva yak dominuiucha tendentsiia v sotsiokulturnii dynamitsi informatsiinoi doby [Atomization of society as a dominant trend in the sociocultural dynamics of the information age]. VisnykNatsionalnoho aviatsiinoho universytetu. Filosofiia. Kulturolohiia, (1), 29-33 [in Ukrainian].

13. Kochubeynyk, O. (2021). Atomizatsiia suspilstva, novi formy dyskryminatsii ta dovira v umovakh pandemii [Atomization of society, new forms of discrimination and trust in the conditions of the pandemic]. Scientific Studios on Social and Political Psychology, (47(50)), 60-66. https://doi.org/10.33120/ssj.vi47(50).212 [in Ukrainian].

14. Pro zatverdzhennia natsionalnykh standartiv Ukrainy, derzhavnykh klasyfikatoriv Ukrainy, natsionalnykh zmin do mizhderzhavnykh standartiv, vnesennia zminy do nakazu Derzhspozhyvstandartu Ukrainy vid 31 bereznia 2004 r. № 59 ta skasuvannia normatyvnykh dokumentiv, Nakaz No. 97 [On the approval of national standards of Ukraine, state classifiers of Ukraine, national amendments to interstate standards, amendments to the order of the State Consumer Standards of Ukraine dated March 31, 2004 No. 59 and cancellation of normative documents, Order No. 97] (2004) (Ukraine). https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0097609-04#Text [in Ukrainian].

15. Staritsyna, O.O. (2018). Klipovoe myshlenie kak uslovie uspeshnosti informacionnyh vojn [Clip thinking as a condition for the success of information wars]. Azimut nauchnyh issledovanij: jekonomika i upravlenie, 7(1 (22)), 335-339 [in Russian].

16. Metzler, M. (2020, September 23). Real Facts About Instagram Reels. Conviva. https://www.conviva.com/real-facts-about-instagram-reels.

17. eMarketer. (2021, April 1). US Social Network User Growth, by Platform, 2020 & 2021 (% change). Insider Intelligence. https://www.insiderintelligence.com/chart/247158/us-social- network-user-growth-by-platform-2020-2021-change.

18. Polak, P. (n.d.). Social networking services in intra-organizational communication: the case of the Warsaw School of Economics. In Refereed Proceeedings of KM Conference. International Institute for Applied Knowledge Management. http://www.iiakm.org/conference/proceedings/KM2014_RefereedProceedingsPapers.pdf.

19. Sotsiolohichna hrupa "Reitynh". (2021, August 19). PokolinniaNezalezhnosti: tsinnosti ta motyvatsii [Generation of Independence: values and motivations]. Sotsiolohichna hrupa Reitynh. https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pokolenie_nezavisimosti_cennosti_i_motivacii.html [in Ukrainian].

20. Davenport, T. (1998). Information politics. In The strategic management of intellectual capital (pp. 101-120). Elsevier. https://doi.org/10.1016/b978-0-7506-9850-4.50010-5.

21. Lepskyi, V.E. (2016). Tehnologii upravlenija v informacionnyh vojnah (ot klassiki k postneklassike) [Control technologies in information wars (from classics to post-non-classics)]. Kogito-Centr.

22. Varzhanskyi, I.V. (2020). Didzhytalizatsiia systemy upravlinnia osvitnim seredovyshchem orhanizatsii [Digitalization of management system of the organization's educational environment]. Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute.

23. Mints, A., Schumann, A., & Kamyshnykova, E. (2020). Stakeholders' rank of reflexion diagnostics in a corporate social responsibility system. Economic Annals-KhKhI, 2), 151(192-104. https://doi.org/10.21003/ea.v181-08.

Размещено на Allbest.ru