Особливості об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого 4.1 ст. 110-2 Кримінального кодексу України

ГЕРАСИМЮК Оксана Олегівна - студент магістратури

Питання кримінально-правової протидії фінансуванню сепаратизму присвячене у працях О. Ф. Бантишева, В. С. Батиргареєвої, Ю. В. Бауліна, С. Ф. Денисова, О. О. Дудорова, В. К. Матвійчука, М. І. Мельника, Л. В. Мошняги, В. О. Навроцького, С. Ю. Плецького, О. В. Поповича, А В. Савченка, М. І Хавронюка, І. О. Харь, Р. Л. Чорного, О. В. Шамари, В. М. Шлапаченка, Г. З. Яремко та інших. Слід віддати належне дисертаційному дослідженню М.Б. Стиранки, у якому автор здійснив кримінально-правову характеристику сепаратизму в Україні. Не можна не згадати про працю М.А.Рубащенка, у якій проаналізовано особливості кримінальної відповідальності за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Втім досі окремі питання залишаються дискусійними, зокрема: щодо самої доцільності криміналізації фінансування сепаратизму; щодо форм учинення аналізованого злочину тощо.

З огляду на це, метою статті є вивчення особливостей об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч.1 ст.110-2 КК України.

Виклад основних положень

Виходячи з аналізу примітки до ст. 110² КК України, фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, може вчинятися у двох формах: 1) фінансового забезпечення; 2) матеріального забезпечення. Для аналізу об'єктивної сторони аналізованого складу злочину, перш за все, слід зупинитися на розгляді його предмету. Відповідно до ЗУ «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (ст.1). Він визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2). Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом (ст.3). Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2 Конституції України). Захист територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу та обов'язком громадян (ст. 17, ст. 65 Конституції України).

Щодо першої форми вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.110-2 КК України, то фінансове забезпечення розглядають як дії з грошовими коштами в будь-якій валюті, а також із цінними паперами, коштовними металами чи іншими засобами оплати товарів і послуг, а матеріальне забезпечення - з речами матеріального світу (зброєю, лікарськими засобами, технікою, автомобільним транспортом) [4, с. 274]. Таке фінансування, за словами М.Б. Стиранки, може надходити від законних джерел (це благодійні організації, законні форми бізнесу), внаслідок здійснення злочинної діяльності (контрабанди наркотичних засобів, вимагання тощо), від держав, які заохочують сепаратизм. Однак у разі, якщо фінансування сепаратизму здійснювалось завдяки коштам, отриманим злочинним шляхом, вчинене належить додатково кваліфікувати за окремою статтею КК України [5, с.121].

Приклад фінансового забезпечення сепаратизму відображений у вироку Нововолинського міського суду Волинської області від 14 лютого 2022 р. Так, у період до 10 квітня 2018 року, точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлено, у П., який перебував на тимчасово окупованій території України - м. Ровеньки Луганської області, виник злочинний умисел, направлений на фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. З метою реалізації вказаного злочинного умислу, П., 10 червня 2018 року здійснив реєстрацію в так званій «Державній податковій інспекції в м. Ровеньки Державного комітету податків і зборів Луганської народної Республіки» як фізична особа-підприємець за №154. Продовжуючи злочинну діяльність, П., перебуваючи в періоди з 10 квітня 2018 року по 25 березня 2019 р., та з 06 по 09 липня 2019 року на тимчасово окупованій території України - м. Ровеньки Луганської області, здійснював діяльність по неспеціалізованій оптовій торгівлі продуктами харчування, напоями, оптовій торгівлі іншими товарами господарського призначення, роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями, іншими видами роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, іншими видами роздрібної торгівлі поза магазинами, внаслідок чого отримав дохід у розмірі 4 млн. 381 тис. 492 російські рублі. З отриманого доходу у вказаний період, винний, діючи на користь окупаційної адміністрації РФ на тимчасово окупованій території Луганської області, впроваджуючи стратегію «органів виконавчої влади «ЛНР», сплатив 262 тис. 890 російських рублів, що згідно з офіційним курсом НБУ гривні до рубля РФ станом на 23 липня 2019 року складало 64 тис. 563 грн., у вигляді податків до державного бюджету так званої «ЛНР», кошти з якого повністю або частково направлялись на фінансування дій, з метою зміни меж території та державного кордону України. Тобто П., діючи як фізична особа-підприємець на тимчасово окупованій території України - м. Ровеньки Луганської області, сплачуючи встановлені псевдонормативно-правовими актами так званої «ЛНР» податки, перерахував грошові кошти до так званого «державного бюджету «ЛНР», які повністю або частково направлялись на фінансування дій, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що закінчились подачею ним заяви №143 від 23 липня 2019 року, про припинення підприємницької діяльності до так званої «Державної податкової інспекції в м. Ровеньки Державного комітету податків і зборів Луганської народної Республіки» [6].

Що стосується другої форми вчинення аналізованого посягання, то матеріальне забезпечення сепаратизму може полягати в забезпеченні будь-якими матеріальними ресурсами безпосередньо, зокрема, приміщеннями, спорудами, транспортними засобами, обладнаннями, спеціальними засобами з метою вчинення відповідних суспільно небезпечних діянь, засобами зв'язку тощо [7, с.190]. Так, громадянин РФ Ю., усвідомлюючи факт тимчасової окупації території АР Крим і м. Севастополя з боку РФ, та створення на її території незаконних органів державної влади РФ, вчинив фінансування дій, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України. 27.11.2015 р., він став директором незаконно створеного СГД «ГУП РК «Крымдорсвязь», та здійснював адміністративно-розпорядчі, інші управлінські функції щодо керування його фінансово-господарською діяльністю та управління майном, що на праві державної власності належить Україні, яке перебуває на балансі ВП «Кримський вузол дорожнього зв'язку». У подальшому, Ю., у період з 27.11.2015 по 16.11.2016 р., перебуваючи на посаді директора незаконно створеного СГД «ГУП РК «Крымдорсвязь», здійснював фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом матеріального забезпечення, а саме облаштування дорожньої інфраструктури на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя з боку РФ.

Крім того, 07.02.2017, підсудний став директором незаконно створеного СГД «ГУП «Севастопольское МППЖТ» та здійснював адміністративно-розпорядчі, інші управлінські функції щодо керування його фінансово-господарською діяльністю та управління майном, що на праві державної власності належить Україні, яке перебуває на балансі Севастопольської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», а саме під'їзних залізничних колій, які примикають до ст. Мекензієві Гори АР Крим.

Також Ю., у період з 07.02.2017 по 12.10.2017, перебуваючи на посаді директора незаконно створеного СГД «ГУП «Севастопольское МППЖТ», здійснював фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом матеріального забезпечення, а саме передачі у користування під'їзних залізничних колій, які примикають до ст. Мекензієві Гори АР Крим та подальшого її обслуговування [8].

Очевидно, що розмежування змісту фінансового та матеріального забезпечення сепаратизму має значення для розуміння змісту об'єктивної сторони цього складу злочину, а також для кваліфікації, оскільки це відповідатиме принципам точності та повноти. У той же час, слід зазначити, що у КК України обсяг поняття фінансування не завжди охоплює матеріальне забезпечення. Як приклад можна навести ч.3 ст.260 КК України, де поряд із фінансуванням не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань, передбачена кримінально-правова заборона постачання зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки. Тобто матеріальне забезпечення у цьому складі злочину не охоплюється поняттям «фінансування». Те ж саме можна сказати і про склад найманства (ст.447 КК України), об'єктивну сторону якого складають дії, які полягають у фінансуванні, матеріальному забезпеченні, навчанні найманців з метою використання у збройних конфліктах. А тому можна зробити висновок, що у КК України немає єдності в забезпеченні системності термінології.

Відомо, що диспозиція ч.1 ст.110-2 КК України спроєктована на основі так званої материнської норми (ст.110 КК України). Втім законодавець дещо вибірково підійшов до визначення переліку тих суспільно небезпечних діянь, які можуть фінансуватись з боку окремих осіб. Приміром, у ст.258-5 КК України встановлена кримінально-правова заборона фінансування тероризму. При цьому таке фінансування здійснюється також для публічних закликів до вчинення терористичного акту. Незважаючи на те, що у ч.1 ст.110 КК України передбачена відповідальність за публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, однак у ч.1 ст.110-2 КК України немає згадки про фінансування таких дій, що, видається, є не обґрунтованим. Таку позицію можна пояснити тим, що не виключені випадки, коли особами навмисно здійснюється фінансування публічних закликів до вчинення дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Висновки

Таким чином, запровадження кримінальної відповідальності за фінансування сепаратизму є виправданим кроком законодавця. Втім аналізована кримінально-правова норма потребує відповідних змін, зокрема, у частині розширення кола злочинних діянь, які підлягають фінансуванню.

Література

1. Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин та співробітництва між державами відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй від 24.10.1970. URL: http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/995_569

2. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України» (щодо кримінальної відповідальності за фінансування сепаратизму) від 6 травня 2014 р. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4 2?pf3516=4822&skl=8

3. Статистична інформація про зареєстровані кримінальні правопорушення за результатами їх досудового розслідування за 2017-2020 р. URL: https:// old.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_ id=114140&libid=100820&c=edit&_c=fo

4. Шакун В. І., Грудзур О. М. Злочини проти основ національної безпеки України (Розділ І Особливої частини). Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за заг. ред. О. М. Джужі, А. В. Савченка, В. В. Чернея. Київ: Юрінком Інтер, 2016. 1064 с.

5. Стиранка М.Б. Кримінально-правова характеристика сепаратизму в Україні: дис. канд. юрид. наук. Спец.: 12.00.08. Львів.2020. 246 с.

6. Вирок Нововолинського міського суду Волинської області від 14 лютого 2022 р. Справа 165/3807/21. URL: reyestr.court.gov. ua.

7. Рубащенко М.А. Проблеми об'єктивної сторони фінансування дій, учинених із метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. №1. С.188-192.

8. Вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 16 листопада 2021 р. Справа № 761/34074/21. URL: reyestr.court.gov.ua.

Размещено на Allbest.ru