Служба безпеки України у запобіганні організованій злочинності

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Донецький державний університет внутрішніх справ

Криворізький навчально-науковий інститут

Єпринцев П.С., к.ю.н., доцент

Анотація

У статті враховуючи те, що організована злочинність зумовлена складним причинним комплексом, запобігання їй буде ефективним лише тоді, коли існуватимуть умови формування відповідної системи комплексних заходів (економічних, соціальних, правових, організаційних та ін.), спрямованих на блокування, нейтралізацію цих небезпечних явищ на засадах здійснення спеціальної правоохоронної діяльності. Головним центром такої діяльності має стати правоохоронна структура, здатна оперативно та ефективно реагувати на виклики і загрози, з боку організованої злочинності, у тому числі на транснаціональному рівні. Зазначені обставини й реалії сьогодення вимагають трансформування організаційної моделі існуючих правоохоронних органів, напрацювання нових підходів у роботі правозастосовних підрозділів, котрі відповідно до національного законодавства наділені повноваженнями боротьби з організованою злочинністю на засадах врахування кращих зразків такої організації, які вже довели свою ефективність, а також у напрямі вдосконалення та підвищення професіоналізму й відповідальності практичних співробітників, задіяних у такій діяльності.

Встановлено, що участь Служби безпеки України у запобіганні організованій злочинності є історично зумовленим закономірним процесом, викликаним надзвичайною небезпекою такої злочинності для національної, зокрема державної, безпеки України, а також об'єктивними процесами розвитку правоохоронної системи України, необхідністю застосування специфічних методів, сил та засобів, притаманним спеціальним службам, у протидії цим явищам.

На законодавчому рівні необхідно чітко визначити, які саме прояви організованої злочинності мають бути віднесені до компетенції такого правоохоронного органу. Виходити потрібно із Закону України «Про національну безпеку України». Саме цей закон утворює систему забезпечення національної безпеки, тобто об'єднану єдиним задумом сукупність державних органів спрямованих на вирішення завдань конкретного періоду розвитку держави. Також, запропоновано низку статей до удосконалення запобігання організованій злочинності: «Контррозвідувальне забезпечення боротьби з організованою злочинністю», «Запобігання формуванню організованих злочинних угруповань», «Використання негласних співробітників».

Ключові слова: організована злочинність, Служба безпеки України, національна безпека, запобігання.

Annotation

Yepryntsev P. S. Security Service of Ukraine in preventing organized crime

In the article, taking into account the fact that organized crime is caused by a complex causal complex, its prevention will be effective only when there are conditions for the formation of an appropriate system of complex measures (economic, social, legal, organizational, etc.) aimed at blocking and neutralizing these dangerous phenomena on principles of special law enforcement activities. The main center of such activity should be a law enforcement structure capable of promptly and effectively responding to challenges and threats from organized crime, including at the transnational level. The specified circumstances and realities of today require the transformation of the organizational model of existing law enforcement agencies, the development of new approaches in the work of law enforcement units, which, in accordance with national legislation, are empowered to fight organized crime on the basis of taking into account the best examples of such an organization that have already proven their effectiveness, as well as in the direction improving and increasing the professionalism and responsibility of practical employees involved in such activities.

It has been established that the participation of the Security Service of Ukraine in the prevention of organized crime is a historically determined and natural process caused by the extreme danger of such crime for the national, in particular state, security of Ukraine, as well as the objective processes of the development of the law enforcement system of Ukraine, the need to use specific methods, forces and means, inherent in special services, in countering these phenomena.

At the legislative level, it is necessary to clearly define which manifestations of organized crime should be assigned to the competence of such a law enforcement body. It is necessary to proceed from the Law of Ukraine

“On National Security of Ukraine”. It is this law that forms the system of ensuring national security, that is, a set of state bodies united by a single idea aimed at solving the tasks of a specific period of state development. Also, a number of articles were proposed to improve the prevention of organized crime: “Counter-intelligence support for the fight against organized crime”, “Prevention of the formation of organized criminal groups”, “Use of undercover employees”.

Key words: organized crime, Security Service of Ukraine, national security, prevention.

Одним із визначальних чинників криміногенної обстановки в Україні починаючи з 2014 року стало загострення економічної кризи, зумовлене як військовим конфліктом на сході країни, так і, насамперед, подальшим поширенням корупції та криміналізації економіки держави. Організована злочинність (ОЗ) володіє величезними фінансовим і економічними можливостями, які не контролюються ні державою, ні суспільством. Вона має власну систему внутрішнього управління й організації протидії державі в інтересах досягнення одержання надприбутків шляхом грабежу держави і суспільства. Вони мають сучасну матеріально-технічну базу, в них склалася система агентурно-оперативного забезпечення власної безпеки і реалізації протиправних акцій. Злочинні формування мають у своєму розпорядженні спеціалістів різних сфер економічної і наукової діяльності, консультантів з правових та інших питань забезпечення злочинної діяльності [1, с. 156].

Аналіз діяльності «злочинних співтовариств» дає підстави для висновку про тотальний характер їхнього негативного впливу на національну безпеку України. Це проявляється в тому, що загрози з боку ОЗ несуть небезпеку різним сферам і характеризуються: консолідацією у злочинному середовищі; посиленням боротьби за сфери впливу; виробленням нових схем відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом; створенням злочинних синдикатів; розширенням і вдосконаленням міжнародних зв'язків; провокуванням дестабілізуючих і деструктивних політичних процесів; активізацією корупційних проявів; проникненням злочинних елементів в органи влади, лобіювання законодавчих та інших рішень; посиленням кримінального тероризму; проникненням і посиленням позицій злочинних елементів у банківській, кредитній, інноваційній системах, сферах приватизації і споживчого ринку, ринку стратегічних сировинних ресурсів, паливно-енергетичному комплексі; зростанням масштабів наркобізнесу, контрабандної активності, торгівлі зброєю, організованих форм проституції, комп'ютерних злочинів; подальшим розширенням соціальної бази [2, с. 15-16].

Запровадження Указом Президента України 24 лютого 2022 року [3] правового режиму воєнного стану супроводжувалося акумулюванням сил та засобів, наявних у суб'єктів боротьби з ОЗ, у напрямі запобігання злочинності, захисту безпеки населення та життєво важливих інтересів держави в цілому. Варто зазначити, що в системі суб'єктів боротьби з ОЗ особливе місце відводиться Службі безпеки України (СБУ), яка є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями. Одним із завдань, що поставлені на законодавчому рівні перед СБУ, є захист державного суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, а також запобігання ОЗ. Слід підкреслити, що в умовах правового режиму воєнного стану виконання вказаних завдань ускладнюється цілою низкою дестабілізаційних факторів, до числа яких можна віднести активні бойові дії, окупація окремих територій держави, знищення або пошкодження окремих об'єктів критичної інфраструктури, кібератаки, інформаційно-психологічні операції, спрямовані на розхитання суспільства через поширення панічних настроїв, активізація роботи організованих, диверсійних груп тощо. Це власне і актуалізувало потребу в перегляді існуючих форм та методів діяльності усієї системи СБУ в умовах воєнного стану, вироблення додаткових інструментів для нейтралізації усіх дестабілізуючих факторів [4, с. 11]. служба безпека спеціальний правоохоронний тероризм

Отже, на підставі законодавства, яким визначено спеціалізований статус СБУ у різних сферах правових відносин, можна сформувати уявлення про роль та місце національної спецслужби в цілому, а також у питаннях запобігання ОЗ зокрема. Так, СБУ визначена: спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці (ч.5 ст.5 Закону України «Про державну таємницю») [10]; інституцією, у складі якої функціонують спеціальні підрозділи із боротьби з корупцією та ОЗ, котрі мають статус «державних органів, спеціально створених для боротьби з ОЗ», а інші органи та підрозділи є такими, що беруть участь у боротьбі з ОЗ в межах виконання покладених на них інших основних функцій (ст.5 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю») [8]; спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності, на Центральне управління якого покладено організацію та координацію контррозвідувальної діяльності (ч.1 ст.5, ч.1 ст.8 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність») [6; 11]; головним органом у загальнодержавній системі боротьби з терористичною діяльністю (ч.4 ст.4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом») [12].

У ст.12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [8] визначаються права спеціальних підрозділів по боротьбі з ОЗ СБУ та їх співробітників. Зокрема, під час здійснення заходів боротьби з ОЗ їм надаються повноваження:

а) заводити оперативно-розшукові справи. Постанова про заведення справи затверджується начальником спеціального підрозділу;

б) на письмову вимогу керівників відповідних спеціальних підрозділів по боротьбі з ОЗ одержувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність» [13]. Отримання від Центрального депозитарію цінних паперів, Національного банку України та депозитарних установ інформації, що міститься у системі депозитарного обліку цінних паперів, здійснюється в порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про депозитарну систему України». Документи та інформація повинні бути подані негайно, а якщо це неможливо не пізніш як протягом 10 діб;

в) залучати до проведення перевірок, ревізій та експертиз кваліфікованих спеціалістів установ, організацій контрольних і фінансових органів;

г) одержувати інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем та банків даних, створюваних Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Антимонопольним комітетом України, Фондом державного майна України, міністерствами, відомствами, іншими державними органами України;

д) у разі одержання фактичних даних про організовану злочинну діяльність для їх перевірки витребувати та одержувати від державних органів, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи. Витребувані документи та інформація повинні бути подані негайно або не пізніш як протягом 10 діб.

Таким чином, участь СБУ у запобіганні ОЗ з використанням специфічного контррозвідувального інструментарію для України в сучасних умовах є нагальною необхідністю, що, зокрема, знайшло відображення у п. 19 Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України №392/2020 [14]. У зв'язку з цим пропонуємо у Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» [8] відповідні статті:

«Стаття 12-1. Контррозвідувальне забезпечення боротьби з організованою злочинністю

1. Контррозвідувальне забезпечення боротьби з організованою злочинністю здійснюється функціональним підрозділом Центрального управління та підрозділами регіональних органів Служби безпеки України, на які покладається реалізація повноважень Служби безпеки України щодо запобігання розвідувально-підривній діяльності проти України, здійснюваній з використанням організованих злочинних угруповань, а також проявам транснаціональної та іншої організованої злочинної діяльності, що становлять загрозу державній безпеці України (далі уповноважені підрозділи Служби безпеки України).

Керівником уповноваженого функціонального підрозділу Центрального управління Служби безпеки України є перший заступник Голови Служби безпеки України.

2. Уповноважені підрозділи Служби безпеки України та їх співробітники користуються повноваженнями, передбаченими Законами України «Про Службу безпеки України», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про оперативно-розшукову діяльність», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, що визначають їх компетенцію»;

«Стаття 12-3. Запобігання формуванню організованих злочинних угруповань

1. Державні органи..., використовуючи заходи, передбачені законодавством України, в межах своєї компетенції здійснюють профілактичні заходи щодо недопущення залучення молоді та інших осіб до організованих злочинних угруповань.

Основними формами цієї діяльності є превентивні заходи впливу, які здійснюються відповідно до цього Закону.

2. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які причетні до організованого угруповання або перебувають у статусі суб'єктів підвищеного злочинного впливу, підлягають до адміністративному видворенню за межі України в порядку, встановленому законодавством.

3. Служба безпеки України на підставі пропозицій своїх уповноважених підрозділів або інших державних органів, що здійснюють запобігання організованій злочинності, у встановленому порядку приймає рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, які причетні до організованого угруповання або перебувають у статусі суб'єктів підвищеного злочинного впливу».

Важливим є те, що на законодавчому рівні (ст.13 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю») визначено, що під час здійснення боротьби з ОЗ спеціальні підрозділи по боротьбі з ОЗ СБУ мають право, якщо інших заходів для розкриття ОЗ та притягнення винних до відповідальності недостатньо, використовувати штатних і нештатних негласних співробітників, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання [8].

Важливим є те, що на законодавчому рівні визначено й певну поведінку негласних співробітників спеціальних підрозділи по боротьбі з ОЗ СБУ і їм надано певні гарантії, а саме: для виконання доручення негласний співробітник вправі під легендою прикриття вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Шкода або збитки, завдані діями негласного співробітника під час виконання доручення, відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Негласний співробітник не несе відповідальності за завдані ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення (ст. 13) [8].

У цьому контексті, нами пропонуються зміни до ст. 13 Закону, зокрема:

«Стаття 13. Використання негласних співробітників

1. При здійсненні запобігання організованій злочинності державні органи мають право, якщо інших заходів для припинення злочинної діяльності організованих злочинних формувань та притягнення їх учасників до відповідальності недостатньо, використовувати штатних і нештатних негласних співробітників, які вводяться під легендою прикриття в організовані злочинні угруповання.

2. Введення негласного співробітника в організовані злочинні угруповання здійснюється за наявності відомостей про організовану злочинну діяльність та на підставі письмового доручення.

3. Для виконання доручення негласний співробітник вправі під легендою прикриття вступати в трудові, цивільно-правові та інші відносини. Шкода або збитки, завдані діями негласного співробітника під час виконання доручення, відшкодовуються за рахунок державного бюджету. Негласний співробітник не несе відповідальності за завдані ним шкоду або збитки, якщо його дії були необхідними для виконання доручення.

4. Питання діяльності негласних співробітників, соціальні та інші гарантії для них регулюються Положенням про негласних співробітників державних органів, які здійснюють запобігання організованій злочинності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України».

Для здійснення заходів боротьби з ОЗ учасники організованих злочинних угруповань можуть залучатися до співробітництва в порядку, визначеному Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України. Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК України, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування чи судового провадження сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним чи юридичним особам або державі (ст.14) [8]. Тому, пропонуємо зміни до ст. 14 Закону, зокрема:

1. Для здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю учасники організованих злочинних угруповань можуть залучатися до співробітництва в порядку, визначеному Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та Кримінальним процесуальним кодексом України.

2. Учасник організованого злочинного угруповання може бути частково або повністю звільнений від кримінальної відповідальності та покарання у випадках, передбачених КК України, якщо він у процесі оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування чи судового провадження сприяє викриттю організованих злочинних угруповань та вчинених ними злочинів, притягненню винних до відповідальності, відшкодуванню шкоди фізичним чи юридичним особам або державі.

3. Залучення учасників організованих злочинних угруповань до співробітництва уповноваженими підрозділами Служби безпеки України здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про контррозвідувальну діяльність».

Як бачимо, запобігання ОЗ спеціальними підрозділами по боротьбі з ОЗ СБУ більш детально визначена й урегульована. Водночас, практикою роботи спецпідрозділів спецслужби виявлено чимало напрямів поліпшення стану правового забезпечення СБУ щодо запобігання й виявлення організованих груп та злочинних організацій, які доцільно також впровадити у новому Законі «Про організаційно-правові основи запобігання організованій злочинності», зокрема: визначення боротьби з ОЗ належною не лише до ОРД чи діяльності в рамках КПК України, також до діяльності контррозвідувальної та розвідувальної. При цьому, з точки зору системи органів, які ведуть боротьбу з ОЗ, розвідувальні та контррозвідувальні органи, суб'єкти боротьби з тероризмом уже увійшли до системи, визначеної ст.5 закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Тому ст.4 цього закону пропонується доповнити посиланням на закони України «Про контррозвідувальну діяльність», «Про розвідувальні органи України», «Про боротьбу з тероризмом», а також на спеціальні закони, які визначають повноваження відомств, включених до вказаної системи;

Законом передбачено право спецпідрозділів здійснювати досудове розслідування (п.6 ст.12). Натомість п.1.4 Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю (1994 р.) [15] (затверджене Постановою Верховної Ради України від 12.10.1994 №199/94-ВР) визначає структуру спецпідрозділів, яку утворюють оперативні підрозділи та підрозділи забезпечення, слідчі ж ланки (органи досудового розслідування) не передбачені. Як наслідок, у спецпідрозділах слідчі відсутні. Тому необхідно поширити повноваження детективів і процесуальний статус слідчих на співробітників спецпідрозділу, тоді підслідність останніх визначатиметься не через ст.216 КПК України, а через наявність ознак організованої злочинної діяльності відповідно до закону «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», котрий може виступати як джерело процесуального права.

Враховуючи те, що ОЗ зумовлена складним причинним комплексом, запобігання їй буде ефективним лише тоді, коли існуватимуть умови формування відповідної системи комплексних заходів (економічних, соціальних, правових, організаційних та ін.), спрямованих на блокування, нейтралізацію цих небезпечних явищ на засадах здійснення спеціальної правоохоронної діяльності. Головним центром такої діяльності має стати правоохоронна структура, здатна оперативно та ефективно реагувати на виклики і загрози, з боку ОЗ, у тому числі на транснаціональному рівні. Зазначені обставини й реалії сьогодення вимагають трансформування організаційної моделі існуючих правоохоронних органів, напрацювання нових підходів у роботі правозастосовних підрозділів, котрі відповідно до національного законодавства наділені повноваженнями боротьби з ОЗ на засадах врахування кращих зразків такої організації, які вже довели свою ефективність, а також у напрямі вдосконалення та підвищення професіоналізму й відповідальності практичних співробітників, задіяних у такій діяльності.

В умовах сьогодення в Україні ОЗ вже набула ознак міжнародних та поширює свій вплив як на фінансово-кредитну й банківську системи, так і на сферу зовнішньоекономічної діяльності вивіз стратегічної та інших видів сировини й матеріалів, відмивання грошей та вкладання їх у нерухомість, цінні папери, валюту, коштовності, фінансування комерційної діяльності тощо. Посилились також процеси відмивання грошей шляхом вкладання їх у легальну економіку або вивезення за межі держави.

Тому, безперечно, слід виходити з того, що базисом здійснення організаційно-структурних змін, створення нових підрозділів у СБУ мають бути основні напрями та завдання її діяльності. Слід усунути дублювання і паралелізм у роботі оперативних підрозділів СБУ у боротьбі з ОЗ. Тим більше, що передчасним є перетворення СБУ на «суто контррозвідувальний орган» без правоохоронних функцій. Існуючі сьогодні серйозні загрози основам національної державності потребують максимальної концентрації зусиль та чіткої й ефективної взаємодії всіх правоохоронних та державних органів.

Список використаної літератури

1. Використання досвіду іноземних спеціальних служб у протидії організованій злочинності та корупції: моногр. / Ю.Р Гавдьо, І.М. Гриненко, Ю.В. Луценко та ін.; за заг. ред. проф. Г.В. Новицького. Київ: НА СБУ, 2021. 172 с.

2. Служба безпеки України як складова системи протидії організованій злочинності та корупції: монографія / Ю.Р. Гавдьо, І.М. Гриненко, Ю.В. Луценко та ін.; за заг. ред. проф. Г.В. Новицького. Київ: НА СБУ, 2021. 144 с.

3. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України 24 лют. 2022 р. №64/2022. Верховна Рада України.

4. Бережний С.М. Суб'єкти боротьби з тероризмом та їх повноваження в умовах функціонування режиму воєнного стану. Актуальні питання удосконалення загальнодержавної системи боротьби з тероризмом в умовах функціонування режиму воєнного стану: зб. матер. кругл. столу (Київ, 31 серп. 2022 р.). Київ: НА СБУ, 2022. С. 11-13. С. 11.

5. Конституція України: Закон від 28 черв. 1996 р. №254к/96-ВР. Верховна Рада України.

6. Про Службу безпеки України: Закон від 25 берез. 1992 р. №2229-XII. Верховна Рада України.

7. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лют. 1992 р. №2135-ХІІ. Верховна Рада України.

8. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон від 30 черв. 1993 р. №3341-XII. Верховна Рада України.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон від 13 квіт. 2012 р. Верховна Рада України

10. Про державну таємницю: Закон від 21 січ. 1994 р. №3855-XII. Верховна Рада України.

11. Про контррозвідувальну діяльність: Закон від 26 груд. 2002 р. №374-IV Верховна Рада України.

12. Про боротьбу з тероризмом: Закон від 20 берез. 2003 р. №638-IV. Верховна Рада України.

13. Про банки і банківську діяльність: Закон від 7 груд. 2000 р. №2121-III. Верховна Рада України.

14. Стратегія національної безпеки України: Указ Президента України від 14 верес. 2020 р. №392.

15. Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служби безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю: Постанова Верховної Ради України від 12 жовт. 1994 р. №199/94-ВР. Верховна Рада України.

Размещено на Allbest.Ru