Теоретико-правові аспекти Будапештського меморандуму: примарні гарантії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-правові аспекти Будапештського меморандуму: примарні гарантії

Француз А.Й., Герой України, Заслужений юрист України, доктор юридичних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи (юридична освіта) Університету економіки та права «КРОК»

Анотація

Будапештський меморандум не було ратифіковано жодною стороною, що з юридичної точки зору не може вважатися таким, що вступив у дію та містить у собі настання прав і обов'язків. Хоча український бік наголошував на необхідності ратифікації, проти опозиція США та Росії відмовлялася від юридичної обов'язковості цього документу. 5 грудня 1994 року для більшості пересічних громадян до 24 лютого 2022 року ця дата нічого не означала й у більшості випадків її не знали. Проте введення воєнного стану, обстріли, окупація, бомбардування мирних жителів, знищення житла, благання України як держави про допомогу небайдужих держав, а головне чути погрози в свій бік про можливе застосування у цій війні ще й ядерної зброї стали причиною підняття питання не одного десятка років давності, коли Україна успадкувавши третій у світі ядерний потенціал віддала його на користь сьогоднішньої держави-терориста від якої загинуло сотні тисяч людей, а кількість безвісти зниклих людей не визначено й зараз.

У даній науковій статті досліджується питання Будапештського меморандуму, його юридична суть та значення, аналізуються його основні частини. Офіційною назвою є «Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Навіть якщо і знайти правове значення Будапештського меморандуму, проте гарантії безпеки, які мали би відображати уявлення про те, що зовнішні гаранти повинні забезпечувати безпечне та комфортне існування на практиці з одного боку можна говорити, що дотримано. Велика Британія та США не порушили його частини, на відміну від Росії, проте з іншого боку, ослабивши Україну таким чином, було створено підстави до її територіального вторгнення.

Ключові слова. Україна, Угорщина, зовнішні функції, порівняльно-правовий аналіз.

Theoretical and legal aspects of budapest memorandum: illusory guarantees

Frantsuz A.J., Hero of Ukraine, Honored Lawyer of Ukraine Doctor of Laws Sciences, Professor, Vice-Rector for Scientific and Pedagogical Work (Legal Education) , “KROK" University

The Budapest Memorandum has not been ratified by any party, which from a legal point of view cannot be considered to have entered into force and contains the onset of rights and obligations. Although the Ukrainian side emphasized the need for ratification, the opposition of the United States and Russia refused to make this document legally binding. December 5, 1994, for most ordinary citizens until February 24, 2022, this date meant nothing and in most cases was unknown. However, the introduction of martial law, shelling, occupation, bombing of civilians, destruction of housing, Ukraine's pleas as a state for help from indifferent states, and most importantly hearing threats to itself about the possible use of nuclear weapons in this war have caused the issue to be raised for more than a dozen years long ago, when Ukraine, having inherited the third nuclear potential in the world, gave it to today's terrorist state, which killed hundreds of thousands of people, and the number of missing people is still unknown.

This scientific article examines the issue of the Budapest Memorandum. Its legal essence and meaning are analyzed in its main parts. The official name of which is "Memorandum on security guarantees in connection with the accession of Ukraine to the treaty on the non-proliferation of nuclear weapons. Even if we find the legal meaning of the Budapest Memorandum, but the security guarantees, which should reflect the idea that external guarantors should ensure a safe and comfortable existence in practice, on the one hand, it can be said that Great Britain and the United States have not violated its parts, on the one hand unlike Russia, however, on the other hand, by weakening Ukraine in this way, we assume that the grounds for its territorial invasion were created.

Keywords. Ukraine, Hungary, external functions, comparative legal analysis.

Постановка проблеми

Звертаючись і осмислюючи минуле із прикрістю усвідомлюється, що Захід, визнавши незалежність, дав Україні надію, але гарантії у переважній більшості виявились марними. За своє ядерне роззброєння Україна отримала реальну війну, тисячі убитих і поранених, знищення міст і сіл, бідність і поневіряння своїх громадян по всьому світу. Рахунок іде на мільйони. Ось про що Будапештський меморандум і його мотиви перед Україною. Вислів «гарантії безпеки» сьогодні відображає глибоко вкорінене в Україні уявлення про те, що зовнішні сили повинні забезпечити її безпечне й комфортне існування. Його зумисно, підло нав'язали споконвічно мирному українському народу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В ході написання даної наукової статті були використані праці К. Коваль, Ж. Завальної, О. Їжака, Б. Тарасюка, М. Оліярника, Д. Редька, а також національні та міжнародні законодавчі акти.

Основною метою даної наукової статті є дослідження і порівняльно-правовий аналіз Будапештського меморандуму.

Матеріали та методи

Складним та суперечливим процесом є наукове пізнання, але і в той же час являється найвищим рівнем пізнавальної діяльності. Методологія наукового пізнання - специфічне історичне явище.

Філософська методологія поєднує всі загальнонаукові способи в три великі групи. До першої належать: спостереження, порівняння. До другої: ідеалізація. До третьої: аналіз і синтез, індукція та дедукція, абстрагування та моделювання. У статті нами широко використані дані три групи методів.

Виклад основного матеріалу дослідження

Офіційною назвою так званого Будапештського меморандуму є «Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї». Учасниками якого виступило 4 держави, три з яких є не просто учасниками, а гарантами дотримання виконання його положень: Україна, Росія, США, Велика Британія. Щодо Франції та Китаю, як представників країн з ядерною зброєю, маємо сказати, що мало місце висловлення гарантій Україні у формі дипломатичної ноти на додачу до меморандуму, що не можна оцінювати більше, ніж дипломатична солідарність, на відміну від країни, яка впевнено стоїть на шляху до статусу міжнародного лідера.

Практично 5 грудня 1994 року для більшості пересічних громадян і до 24 лютого 2022 року ця дата і подія нічого не означала, і у більшості випадків на неї не звертали увагу. Проте після введення воєнного стану, обстріли, загиблі і замордовані окупацією країни, бомбардування мирних жителів, знищення життєво важливої інфраструктури та житла, благання України як країни про допомогу до небайдужих держав, а головне погрози Україні про можливе застосування у цій війні ще й ядерної зброї, стали причиною підняття важливого питання реальної ціни так званого меморандуму. Парадоксально, що Україна, яка успадкувала третій у світі ядерний потенціал, добровільно під контроль держав-гарантів віддала його практично на користь сьогоднішній державі-терористу. Результат сьогодні страшний для України і всього світу.

Звертаючись сьогодні у контексті зовнішніх функцій держави, не можна обійти злополучний Будапештський меморандум, який відіграв злу роль у формуванні зовнішньополітичної діяльності України. Аналізуючи цей історичний документ, який практично змінив реальність усієї України, варто відзначити коло охоплення його питань, він складається з невеликих шести абзаців: перший стосується питання незалежності кордонів та суверенності; другий - підтвердження держав-гарантів в їх зобов'язанні утримуватися від загроз силового використання проти територіальної цілісності чи ж політичної незалежності України, а головне, що ніяка їх зброя ніколи не буде мати місце використання проти України, виняток з цілей оборони; третій присвячено питанню утримуватися від економічного тиску для підкорення своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким шляхом отримати переваги; четвертий підтверджує зобов'язання гарантів домагатися негайних дій з боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, як державі, що не володіє ядерною зброєю, у випадку акту агресії або факту погрози використання ядерної зброї; п'ятий присвячений частині підтвердження зобов'язання не застосовувати ядерну зброю проти держав, що її не мають, крім випадків нападу на них самих, їх території, території їх союзників з боку держави, що володіє ядерною зброєю; шостий, на наш погляд, є визначальним, адже на випадок застосування цих протокольних зобов'язань, виникає логічне питання, який буде алгоритм дій - аналізований документ дає нам відповідь - будуть проводитися консультації у випадку виникнення ситуації, внаслідок якої виникатиме питання виконання цих зобов'язань [1]. Тож ми можемо констатувати, що держави, які виступили так званими гарантами, ніяким чином не ризикували підписуючи такий не однозначний міжнародний документ, що практично став вироком для України у реаліях сьогодення, адже проведення консультацій, як можемо вбачати, не означає застосовувати усі можливі в рамках міжнародного права засоби на допомогу державі в протистоянні агресору.

Консультації - це, на наш погляд, фаза пасивної допомоги, яка у часи воєнного стану, наприклад, є не просто недієвою, а говорячи юридичною мовою є удаваною.

Таким чином, на нашу думку, доречно розглянути юридичну суть та значення меморандуму. Зокрема, аналізуючи позицію К. Коваль, яка доречно відзначає: «Меморандум - це документ, який засвідчує наміри сторін, позиції держав (якщо ми розглядаємо Меморандум в якості дипломатичного документу), аналіз окремих положень, інформація, яка надається інвесторам (у випадку інвестиційного Меморандуму). Тобто, Меморандум - це не той документ, який має юридичну силу, як договір або угода, та юридичні наслідки, у разі не виконання окремих положень документу» [2].

Маємо наголосити, що Будапештський меморандум не було ратифіковано жодною стороною, що з юридичної точки зору не може вважатися таким, що вступив у дію та містить у собі настання прав і обов'язків. Виникає питання, чому? Жахливі наслідки - результат.

Автор К. Коваль порівняла його з поширеним в дипломатії комюніке, тобто це документ, який підписується сторонами після проведення переговорів або зустрічі, просто для фіксації міждержавної зустрічі, а не демонстрації домовленостей чи виникаючих між державами обов'язків. Меморандум, звичайно, інша річ в якості дипломатичного терміну, але теж не договір і не угода [2].

В продовженні наукового обґрунтування звертаємося до пояснень екс міністра закордонних справ Б. Тарасюка, який зазначив, що «цей меморандум був зареєстрований належним чином в ООН, відповідно до статті 102 Статуту ООН. Як міжнародний договір він не втрачав і не втрачає своєї юридичної сили. Будь-який чинний міжнародний договір, а меморандум є чинним міжнародним договором - підлягає виконанню його сторонами. Таким чином, немає ніяких підстав ставити під сумнів юридичну природу меморандуму» [3]. В першу чергу звертається увага на факт, що під меморандумом трактується поняття договору, хоча це не відповідає дійсності.

Заради справедливості нам варто звернути увагу на те, що, наприклад, автор Ж. Завальна говорить, відходячи від аналізів діючих на сьогодні документів, що називають меморандумами, вони укладені на добровільній основі з фіксацією волі сторін, які беруть участь у даних відносинах. Беручи до уваги відсутність імперативних приписів в положеннях та у призначенні, можна розглядати його як форму договірного регулювання відносин [4, с. 53]. Тобто, даний автор зазначає, що меморандум є формою договірних відносин, проте на противагу Б. Тарасюку не говорить, що це безпосередньо договір. Більше того, Ж. Завальна згадує Віденську конвенцію, яка не дає нам чіткого тлумачення міжнародних угод, а саме які юридичні, а які ні. Проте меморандум досить часто використовується на політичному чи моральному рівнях, але для того щоб він мав юридичну силу, необхідна його ратифікація сторонами учасниками. В інакшому випадку меморандум не породжує юридичних наслідків його недотримання. Меморандум може мати місце на передоговірному етапі чи ж продовженням укладених угод їх конкретизації чи уточнення [4, с. 55].

Б. Тарасюк також згадує що українська сторона наголошувала на необхідності ратифікації, проте США та Росія відмовлялася від юридичної обов'язковості цього документу [3]. На наш погляд, виникає логічне запитання - чому умови ставили саме так звані гаранти, по суті відбувалася ліквідація потенціалу могутності, умови мала ставити держава, яку «очищують» для того, аби не мати в подальшому проблем з безпековим сектором. Чому бачучи такі вкрай невигідні умови, цей процес не припинився, як в свій час вчинив В. Янукович з питанням євроінтеграції, коли шлях було пройдено, залишалася практично церемонія посвяти, проте стався оберт на 180 градусів і відмова від колись заданого курсу, як пріоритетного, те ж саме повинно було мати місце і в питанні ядерної зброї. Навіщо підписувати документ, який не має ніякого значення, за виключенням протокольного, і нищити себе як могутню державу на старті. Питання незалежності було вкрай важким для України і, отримавши її у 1991 році, ми мали курс, який засвідчує реальність не на розвиток, а навпаки. Відносини з Росією, як показує історія, ніколи не були дружніми, беручи період як до 1991 року, так і після. Завжди мали місце непорозуміння і подвійні стандарти, і віддавши на її користь третій у світі потенціал, аналізований меморандум можемо назвати договором «купівлі-продаж» на вкрай не вигідних умовах, з удаваністю правочину з жахливими трагічними наслідками.

В продовженні сентенцій Б. Тарасюка, вкрай необґрунтованим був вислів - хоч документ і не передбачав ратифікації, проте рівень його підписантів три президента і один прем'єр-міністр був вже значним. [3]. Проте, яке значення має рівень підписантів, коли відбувалося знищення могутності у зародку і тодішній український президент Л. Кучма це допустив. Однозначно, питання ядерної зброї та як Україна буде її зберігати і використовувати, активно піднімалось ще за часів Л. Кравчука, проте Л. Кучма міг відмовитися або хоча би підписувати на реальних гарантіях, і у випадку загострення ситуації, очікувати на активну фазу допомоги, а не консультування. Більше того, звертаючи увагу і на переклади даного документу, а саме назву, доцільно звернути увагу і на те, що в англійській версії документа має місце не «гарантії», а «assurances», що в перекладі означає «запевнення» [5]. Насправді гарантіями це вкрай важко назвати, скоріше, як вдало пише О. Їжак, зобов'язаннями. Згадуючи Віденську конвенцію, О. Їжак в питанні правового значення, на противагу вище зазначеним авторам, пише: «будь-яка підписана державами відповідно до міжнародного права угода є договором, незалежно від назви (стаття 2, пункт «а»). З погляду міжнародного права, Будапештський меморандум - це договір, незалежно від назви «меморандум» і кваліфікації його предмета як «запевнення» в англійській версії документа. Навіть якби документ називався «меморандумом про взаєморозуміння», а його предметом були «обіцянки», то, будучи підписаним так, як він був підписаний, він однаково залишився б міжнародним договором» [6,7].

Зокрема, можемо сказати про правове значення Будапештського меморандуму, про гарантії безпеки, які мали би відображати уявлення про те, що зовнішні гаранти повинні забезпечувати безпечне та комфортне існування на практиці, на жаль, все це фікція. Ослабивши Україну, таким чином були створені можливості до територіального вторгнення з боку Росії. Наслідки можуть бути непередбачуваними для всього людства.

Актуально зазначає О. Їжак, що є важливий аспект питання про гарантії, що виходить за рамки Будапештського меморандуму. США, Велика Британія, Німеччина, інші впливові країни неодноразово давали численні сигнали та обіцянки Україні, що реформи за західними моделями і відкритість щодо Заходу є досить надійними гарантіями безпеки та національного успіху. Виявилося, що це не так. Тепер Україна чує, що реформи потрібні їй самій, а країни, які є взірцями цих реформ, не мають перед нею невиконаних зобов'язань. Юридично це сумнівно, а морально - злочинно. Потрібно згадати, що восени 2017 року в Атлантичній раді США, впливовому аналітичному центрі, відбулися дискусії про надання Україні зброї для захисту на той час від російської агресії. Переважала думка, що хоча Будапештський меморандум не зобов'язує США надавати Україні військову та військово-технічну допомогу, він накладає певні моральні зобов'язання. Моральні зобов'язання не були кодифіковані в Будапештському меморандумі. Проте вони сприяли отриманню Україною помітної американської та західної військової допомоги, але питання, яке стосується обсягу, необхідності на часі.

Навіть у порівнянні з її державою-сусідом Угорщиною, яка звикла діяти виключно у власних інтересах, Україна такою практикою похизуватися не може, вона завжди має від когось залежати, таким вправним маневрам, як її сусід, керманичі України так і не навчилися. Прикладом такого напрямку може послугувати активна фаза застосування права вето Угорщиною в питанні застосування санкцій проти Росії. Як доречно пише М. Оліярник, Угорщина в питанні санкцій виступає гальмом Європарламенту [8]. Виникає питання, що це дає Угорщині, чи такими діями вона, будучи країною ЄС, надає нотки солідарності Росії. Та ні, Угорщина звикла діяти у своїх інтересах, там, де можна отримати користь, вона її бажає отримати в повному розмірі. Те ж саме і у питанні накладення санкцій, як зазначає М. Оліярник, процес ухвалення рішень у Європейському Союзі передбачає одностайність усіх його членів, саме це дає таким країнам як Угорщина блокувати не лише невигідні їм законодавчі ініціативи, але в обмін поступки виторговувати для себе чимало вигод [8].

Повертаючи до питання Будапештського меморандуму, Д. Редько доречно наводить факти, на які ніхто не звернув уваги у час підписання, відмовившись від ядерної зброї, Україна тоді не домовилася з партнерами щодо конкретного механізму реалізації гарантій безпеки нашої держави з боку країн-гарантів. Механізм компенсації Україні за відмову від третього у світі ядерного потенціалу не був передбачений та встановлений. Мабуть, якби Україна наполягала на ухваленні документа, який би відображав механізм захисту територіальної цілісності та суверенітету України, такий документ був би розроблений і прийнятий. Меморандум - це взагалі документ, який за визначенням нічого не вимагає, а лише роз'яснює. Але він цілком може послужити основою для подальших переговорів, у яких сторони повинні керуватися духом Меморандуму та взятими на себе моральними зобов'язаннями [9].

На противагу вище згаданим авторам, І. Соломко наводить абсолютно інші дані, за якими можемо допустити, що відбувся своєрідний договір «купівлі-продажу». Так, І. Соломко згадує слова С. Пайфера, дипломата, який безпосередньо брав участь у процесі підписання та розробки в цілому аналізованого Меморандуму. Так він говорить, що США, побоюючись, що усі ці ядерні боєголовки будуть направлені проти США, поставили завдання ліквідувати на їх думку ворога в обличчі України, одним з аргументів була і неспроможність України до безпечного утримання та створення необхідних умов для зброї такого рівня. І. Соломко також згадує запропоновані США 100 млн доларів на ліквідацію ядерного потенціалу, сума якої під час спілкування із журналістами зросла до 150 млн. В цілому, витрати на ліквідацію української ядерної зброї лягли на плечі США [10]. Проте, як можемо аргументувати окреслюючи зазначене, ліквідація третього у світі ядерного потенціалу відбувалася на умовах практично продажу. Поряд з цим можемо здогадуватись, чому документ такого рівня не було ратифіковано, чому не створювалися алгоритми про механізми реалізації таких гарантій. По тій причині, що сам документ був чистою формальністю, і наші думки щодо удаваності правочину лише підтверджуються.

будапештський меморандум безпека юридичний

Висновки

Таким чином, навіть якщо і допускати синтенції правового пояснення та значення Будапештського меморандуму, то на практиці гарантії безпеки, які мали би відображати уявлення про те, що зовнішні гаранти повинні забезпечувати безпечне та комфортне існування, є примарні. Ослаблення України дало підстави до територіального вторгнення країни-агресора, стало причиною жахливих наслідків.

Література

1. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 16.11.1994 року. № 995_098.

2. К. Коваль Про меморандуми

3. Б. Тарасюк Ставити під сумнів юридичну природу Будапештського меморандуму немає підстав.

4. Завальна Ж. (2015). Договір чи Меморандум: бути чи здаватись? Форум права. 2015. №2 С. 52- 57

5. Memorandum on security assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the Non - Proliferation of Nuclear Weapons.

6. О. Їжак Будапештський меморандум: угода про вічні цінності.

7. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 14.04.1986 року. № 995 118.

8. М. Оліярник У ЄС придумали, як позбавити Угорщину Росії.

9. Д. Редько Будапештський меморандум: механізм допомоги Україні.

10. І. Соломко Річниця підписання Будапештського меморандуму: чому відрізняються українська та англійська назви документа?

References

1. Nuclear Non-Proliferation Treaty (1994)

2. Koval K. About Memorandums

3. Tarasuk B. There is no reason to question the legal nature of the Budapest Memorandum

4. Zaval'na G. (2015), Agreement or Memorandum: Be or Capitulate? Forum Prava. V.2. pp.52-57.

5. Memorandum on security assurances in connection with Ukraine's accession to the Treaty on the NonProliferation of Nuclear Weapons

6. Iyjac O. Budapest Memorandum: Agreement about eternal values

7. Vienna Convention on the Law of International Treaties (1986)

8. Oliyarnik M. The EU has come up with a way to rid Hungary of Russia

9. Red'ko D. Budapest Memorandum: mechanism of Ukraine's support

10. Solomko I. Anniversary of the signing of the Budapest Memorandum: why do the Ukrainian and English names of the document differ?

Размещено на Allbest.ru