Догматико-правові засади впровадження душпастирства у сфері охорони здоров’я

Размещено на http://allbest.ru

1Навчально-науковий інститут права

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

2Національний фармацевтичний університет

Догматико-правові засади впровадження душпастирства у сфері охорони здоров'я

1Проневич Олексій Станіславович -доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри службового та медичного права

2Коляда Тетяна Анатоліївна - кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри управління та забезпечення якості у фармації

Анотація

Стаття присвячена осмисленню догми душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я та актуального стану правового забезпечення діяльності медичних капеланів/капеланів в охороні здоров'я як уповноважених релігійними деномінаціями суб'єктів душпастирської опіки над пацієнтами, їх близькими, волонтерами та персоналом закладів охорони здоров'я. Встановлено, що душпастирська взаємодія медичного капелана та пацієнта традиційно здійснюється у рівноправному форматі «суб'єкт - суб'єкт». Перспектива легалізації душпастирства у сфері охорони здоров'я, інституціоналізації корпусу медичних капеланів і вдосконалення духовної опіки полягає у визначенні правового статусу медичного капелана, формалізації засад державно-церковної і міжконфесійної взаємодії з питань душпастирства, виробленні уніфікованих морально-етичних імперативів душпастирської опіки.

Ключові слова: охорона здоров 'я, сфера охорони здоров'я, душпастирська опіка у сфері охорони здоров'я, медичний капелан, капелан з охорони здоров'я, духовна опіка, духовна підтримка, клінічне душпастирство, мультидисциплінарна реабілітаційна команда.

Аннотация

Статья посвящена осмыслению догмы душпастырской опеки в сфере здравоохранения и актуального состояния правового обеспечения деятельности медицинских капелланов/капелланов в здравоохранении как уполномоченных религиозными деноминациями субъектов душпастырской опеки над пациентами, их близкими, волонтерами и персоналом учреждений здравоохранения. Установлено, что душпастырское взаимодействие медицинского капеллана и пациента традиционно осуществляется в равноправном формате «субъект - субъект». Перспектива легализации душпастырства в сфере здравоохранения, институционализации корпуса медицинских капелланов и усовершенствования духовной опеки заключается в определении правового статуса медицинского капеллана, формализации основ государственно-церковного и межконфессионального взаимодействия по вопросам душпастырства, выработке унифицированных морально-этических императивов душпастырской опеки.

Ключевые слова: здравоохранение, сфера здравоохранения, душпастырская опека в сфере здравоохранения, медицинский капеллан, капеллан по здравоохранению, духовная опека, духовная поддержка, клиническое душпастырство, мультидисциплинарнаяреабилитационная команда.

Abstract

Dogma and Legal Principles of Implementation of Pastoral Care in the Field of Health Care

O.S. Pronevych, T.A. Koliada

Oleksii S. Pronevych --

doctor of juridical sciences, professor, professor of the department public service and medical law Educational and Scientific Institute of Law Taras Shevchenko National University of Kyiv (60 Volodymyrska Street, Kyiv, 01033, Ukraine)

Tetiana A. Koliada -

candidate of juridical sciences, associate professor, associate professor of management, economy and quality assurance in pharmacy National University of Pharmacy (53 Pushkinska Street, Kharkiv, 61002, Ukraine)

The article is devoted to the understanding of the dogma ofpastoral care in the field of health care and the current state of legal support for the activities of medical chaplains/chaplains in health care as subjects of pastoral care of patients, their relatives, volunteers and staff of health care institutions authorized by religious denominations. Medical chaplaincy is a special vocation of a priest as a harbinger of good news, a healer of spiritual wounds, and a good Samaritan who gives people consolation and comfort. Sacrificial pastoral service is a religious and existential dialogue of a medical chaplain with a sick/suffering person or other person who, while staying in a health care facility, acutely feels the need for safety, care, kindness, respect It has been established that the pastoral interaction between a medical chaplain and a patient is traditionally carried out in an equal format. The prospect of legalizing pastoral care in the field of health care, institutionalizing the pastoral training of chaplains and improving spiritual care consists in the legal establishment of the legal status of a medical chaplain, the formal definition of the principles of state-church and inter-denominational cooperation on pastoral care, and the development of unified moral and ethical imperatives ofpastoral care.

A strategic priority is to create an appropriate legal basis for the involvement of a chaplain in health care to overcome stigmatizing patterns, to provide psychological assistance as part of a multidisciplinary rehabilitation team. In general, in the future, it should be about establishing spiritual care in health care as an integral component of medical care and integrating certified clinician-chaplains as spiritual guardians into the professional teams of health care institutions.

Keywords: health care, health care field, health care pastoral care, medical chaplain, health care chaplain, spiritual care, spiritual support, clinical pastoral care, multidisciplinary rehabilitation team.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах триваючої неспровокованої повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України особливого значення набуває гуманізація сфери охорони здоров'я на засадах людиноцентризму та інклюзивності. Існування реальної екзистенційної загрози об'єктивно зумовлює необхідність консолідації зусиль державних і недержавних суб'єктів формування та реалізації здоровоохоронної публічної політики з метою зміцнення здоров'я української нації, усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров'я окремих індивідів. Досвід християнських деномінацій європейських країн свідчить про важливість імплементації зцілюючо-мотивуючого релігійного концепту душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я як унікального засобу підвищення ефективності надання медичної допомоги та стабілізації медичних колективів. Душпастирська опіка у сфері охорони здоров'я як особливий вид пастирського служіння спрямована на встановлення духовної опіки над пацієнтами, які перебувають на стаціонарному лікуванні, задля задоволення їх релігійних потреб, покращання фізичного і психоемоційного стану, а також формування та/або збереження здорового морально-психологічного клімату у закладах охорони здоров'я.

Душпастирська опіка у сфері охорони здоров'я є феноменом, заснованим на приматі конституційного права на свободу світогляду та віросповідання, рівності усіх конфесій, толерантному ставленні до представників інших конфесій, добровільності і конфіденційності комунікації кліриків з недужими людьми, недопущенні прозелітизму, конструктивній партнерській взаємодії релігійних деномінацій із суб'єктами публічного адміністрування у сфері охорони здоров'я, їх посадовими/службовими особами. Останнім часом в поліконфесійному українському суспільстві суттєво активізувався дискурс щодо ствердження уніфікованої соціально акцептованої моделі душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я та легалізації шляхетної місії медичного капелана. Особлива чутливість окресленої проблеми зумовлює необхідність її поглибленого наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У вітчизняній юридичній науці не сформувалося традиції системного дослідження догматико-правових засад впровадження душпастирства у сфері охорони здоров'я. Упродовж останнього десятиліття окремими фахівцями вживалися поодинокі еклектичні спроби загальної постановки проблеми з пріоритетним зосередженням уваги на законодавчих аспектах впровадження душпастирської опіки в сфері охорони здоров'я, інституціоналізації медичного капеланства, доктринальних та нормативно-правових передумовах гуманізації політики окремих церков стосовно невиліковно хворих [3], екуменічному аспекті медичного капеланства [4], ролі душпастирської опіки у забезпеченні психічного здоров'я [5], «питаннях функціонування законодавства про соціальне забезпечення медичних капеланів» [6] тощо. Комплексний аналіз наукового доробку вітчизняних фахівців свідчить про відсутність цілісного об'єктивного уявлення про догматичні засади душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я та правові основи інституціоналізації клінічного душпастирства, фрагментарність і поверховість суджень щодо правового статусу медичних капеланів, архаїчність узагальнень і висновків, відсутність глибокого аналізу відповідних правових новел.

Невирішені раніше проблеми. Наразі зберігається необхідність поглибленого наукового дослідження доктринально-ціннісного та нормативно-правового підґрунтя здійснення душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я як специфічної сфери екзистенційно-діяльнісної взаємодії священнослужителів та пацієнтів. Особливу увагу доцільно акцентувати на з'ясуванні теологічної догми душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я, сутності інституту медичного капеланства, зарубіжного і вітчизняного досвіду організації та здійснення душпастирської опіки у закладах охорони здоров'я, стану правового забезпечення здійснення душпастирської опіки у закладах охорони здоров'я, специфіки правового статусу капеланів в охороні здоров'я, та чинних освітніх стандартів підготовки капеланів в охороні здоров'я, ступеню формальної залученості капелана в охороні здоров'я до надання психологічної допомоги пацієнтам у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди, проблем налагодження міжконфесійної взаємодії при здійсненні душпастирської опіки, нормативно-правових засад взаємодії капеланів в охороні здоров'я/медичних капеланів з керівниками закладів охорони здоров'я, морально-етичних засад душпастирської діяльності капеланів в охороні здоров'я тощо.

Метою статті є спроба осмислення догми душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я та актуального стану правового забезпечення діяльності медичних капеланів/капеланів в охороні здоров'я з особливою акцентуацією уваги на дослідженні накопиченого досвіду реалізації проєктів душпастирської опіки над пацієнтами та персоналом закладів охорони здоров'я, з'ясуванні еволюції підходів до легалізації системи душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я, виявленні специфіки духовної правосуб'єктності медичних капеланів.

Виклад основного матеріалу

Душпастирська опіка/заступництво у сфері охорони здоров'я є особливим видом капеланського служіння у кризовій ситуації, що полягає у наданні насущної, духовної і релігійної підтримки недужим/страждаючим пацієнтам (у першу чергу паліативним), які під впливом загрозливої для життя хвороби відчувають особливі духовні потреби. Духовна діяльність медичного капелана має екзистенційно-спонукальний характер («бачити людину, а не хворобу», «відкривати різні горизонти надії», «приносити світло та Господню благодать недужим, стражденним і тим, хто про них турбується» [7]). Відповідно до християнських канонів індивідуальна душпастирська опіка тлумачиться як фундаментальне право пацієнта та обов'язок церкви «здійснювати пасторальне служіння у різноманітних ділянках медичної опіки», «звіщати і передавати любов Бога тим, хто тілесно і духовно страждає, супроводжуючи їх солідарною любов'ю», допомагати пацієнтові «відкрити присутність Бога в його житті» [8, с. 135-136]. Душпастирська опіка у сфері охорони здоров'я надається уповноваженими релігійними організаціями капеланами, які реалізують специфічну місію «служіння зціленням», «перекладача Бога», «знаряддя, через кого Бог служить людині, супроводжуючи її на шляху випробувань», «соняшника біля плакучих верб» у подоланні «втрати і скорботи» (принагідно зазначимо, що родовим поняття «капелан» охоплюються священнослужителі, які забезпечують душпастирську опіку у закритих спільнотах на кшталт війська, установ виконання покарань, соціальних закладів для літніх людей, закладів охорони здоров'я тощо). Медичне капеланство має поліконфесійний характер (наприклад, у секуляризованій Швеції душпастирську діяльність у сфері охорони здоров'я здійснюють лютеранська, католицька, православна та вільна деномінації, працює кілька мусульманських і буддистських медичних капеланів). Існує світова практика наділення медичних/шпитальних капеланів формальним статусом штатного духовного персоналу закладів охорони здоров'я, покликаного у критичні моменти життя надавати страждаючим пацієнтам життєвих сил та зцілювати душу, а також духовно підтримувати членів їх сімей, медичних працівників, інший лікарняний персонал, волонтерів тощо. Медичний капелан зосереджений «не на результатах, а на людині», відвідує пацієнта «без порядку денного, однак з гуманістичним наміром», прагнучи надати йому «час і простір для обговорення особливо значущих потреб». Медичний капелан не повинен обмежуватися «сакраментальною присутністю» або «стандартизованим втручанням». Він є «рефлексивним практиком», який у контексті здійснення духовної опіки постійно спілкується з пацієнтами, медсестрами, лікарями та іншим персоналом, а також бере участь у прийняті рішень з питань біоетики та гуманізації охорони здоров'я. Проявами професіоналізму медичного капелана є людяність, щирість, неупередженість і делікатність (існують імперативи щодо обов'язкового отримання дозволу пацієнта на відвідування, обмеження тривалості візиту, дотримання санітарних норм, забезпечення конфіденційності інформації). Перебуваючи поряд з людиною, медичний капелан має пропонувати, але у жодному разі не нав'язувати свою допомогу або здійснювати промоцію певних поглядів і переконань. Вербальна та невербальна комунікація має здійснюватися з урахуванням «карти цілей клінічного капеланства», індивідуальної історії пацієнта, однак не повинна мати ознак акту прозелітизму (навертання до своєї віри). Капелан не може бути нейтральним слухачем, оскільки є «агентом надії», який ґрунтується на людиноцентричній світоглядній позиції та прагненні допомогти людині, яка має травматичний досвід, пригнічена невтішним діагнозом або «бореться з бажанням жити», віднайти сенс життя та посилити її екзистенційні мотиваційні орієнтири. душпастирство медичний капелан україна

Важливим імперативом є використання комунікаційної моделі «великих пауз», що передбачає надання людині достатнього часу для осмислення аргументації медичного капелана. Феномен медичного капеланства та душпастирської духовної опіки у сфері охорони здоров'я притаманний різним деномінаціям. Наразі існує Європейська мережа медичного капеланства як екуменічний, міжконфесійний орган, що об'єднує інституції, які відроджують європейську християнську традицію надання пасторальної опіки у медичних закладах. Загальні засади медичного капеланства у Європі були затверджені на Сьомій нараді Європейської мережі медичного капеланства, що проходила у фінському місті Турку з 12 по 16 червня 2002 року за участі представників 40 різних релігійних спільнот, які репрезентували 21 країну. У цьому документі визначено, що медичне капеланство організується релігійними спільнотами у різноманітний спосіб залежно від визначених ними стандартів душпастирської діяльності, адміністративної правосуб'єктності уповноваженого суб'єкта публічного адміністрування, законодавчого забезпечення і державної політики у сфері охорони здоров'я. Капеланське служіння здійснюється кліриками та/або вірянами, які отримали професійну освіту у сфері пасторальної опіки (охоплює набуття широкого спектру компетентностей у сферах богословської і пасторальної освіти, медичної опіки, практичної/клінічної супервізії, духовного наставництва, а також передбачає проходження «рефлексивної практики, заснованої на цінностях»), отримали відповідне призначення від релігійної організації та працюють у складі багатофункціональної групи фахівців.

Медичні капелани забезпечують пацієнтам, їх родичам і близьким, відвідувачам і персоналу медичних закладів духовну опіку, прагнучи відчути духовні потреби людей з різними культурними та релігійними традиціями, захищаючи необмежену цінність і гідність кожної людини, наголошуючи на екзистенційному та духовному вимірі хвороби, страждань і смерті, намагаючись захистити пацієнта від небажаних духовних втручань, забезпечуючи виконання відповідно до певної релігійної традиції релігійних обрядів і служіння святих таїнств. Вони беруть участь у розробленні та реалізації навчальних програм для медичних працівників, є «посередниками та захисниками тих, хто потребує захисту своїх прав у системі медичної опіки», підтримують дослідницькі проєкти щодо духовної опіки, оцінюють ефективність наданої духовної опіки, здійснюють адвокацію цінностей, потреб і вимог пацієнтів тощо. Медичні капелани повинні мати розвинені навички міжособистісного спілкування та неупередженого консультування з богословських, пасторальних та етичних питань [8].

Зазначимо, що в межах Європейської мережі капеланства охорони здоров'я перманентно здійснюється дослідження актуальних проблем медичного капеланства, а саме: капеланство охорони здоров'я як складова загального догляду; міждисциплінарний характер душпастирської практики; духовні практики професійного медичного капеланства; духовна допомога в умовах лікарні; розбіжності та напруга у капеланстві охорони здоров'я на екуменічному рівні; підходи до виміру духовності у європейському капеланстві охорони здоров'я; пастирське консультування між конфіденційним простором та інтегрованим доглядом; душпастирська правдивість; психодуховний догляд; міждисциплінарна духовна підтримка; духовна підтримка хворих на рак; теологія інвалідності; теологія смерті та її зв'язок з пастирської опікою вмираючого пацієнта тощо.

Відповідно до ст. 35 Конституції України кожному гарантовано право на свободу світогляду і віросповідання, що включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність [9]. Після відновлення незалежності України було легально закріплено право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я, на допуск до нього священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду (п. «к» ч. 1 ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» [10], ч. 2 ст. 287 Цивільного кодексу України [11]), а також встановлено обов'язок адміністрації лікарень, шпиталів сприяти проведенню богослужінь і релігійних обрядів «на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій», брати участь «у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії» (ч. 4 ст. 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» [12]).

Організаційно-правові засади душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я донині не визначено. Як наслідок, заходи душпастирського опіки системного характеру не набули, священники місцевих релігійних громад спеціальної психологічної підготовки для роботи з пацієнтами та працівниками лікарень не мають, медичні капелани душпастирську місію зазвичай реалізують на волонтерських засадах. Внаслідок створення керівниками закладів охорони здоров'я штучних перешкод нерідко виникає реальна загроза маргіналізації душпастирської діяльності медичних капеланів.

Зауважимо, що останнім часом завдяки синергії зусиль представників релігійних громад, громадських активістів і науковців у зазначеній царині відбулися суттєві зрушення. У 2016 році проведено всеукраїнську міжконфесійну конференцію «Розвиток медичного капеланства в Україні: передумови, потреби та перспективи», де було обговорено соціально-релігійний феномен медичного капеланства та визнано доцільність впровадження цього інституту у контексті покращання психологічної допомоги пацієнтам закладів охорони здоров'я.

З метою створення передумов для легалізації концепту медичного капеланства було розроблено проєкти Концепції впровадження капеланства у сфері охорони здоров'я, Положення про медичних капеланів у закладах охорони здоров'я, Етичного кодексу капелана в охороні здоров'я тощо. Відповідно до наказу МОЗ України від 7 червня 2019 року № 1321 було утворено Робочу групу з питань впровадження капеланства у сфері охорони здоров'я України [13] (вже 13 червня 2019 року відбулося перше засідання зазначеної робочої групи, до складу якої увійшли представники профільних директоратів МОЗ України та різних релігійних конфесій). У 2020 році було засновано Асоціацію капеланів в охороні здоров'я України. 28 січня 2021 року за ініціативою Комісії Української греко- католицької церкви у справах душпастирства у Львові було проведено круглий стіл «Медичне капеланство. Присутність у палатах страждання». 26 лютого 2021 року відбувся всеукраїнський міжконфесійний онлайн- круглий стіл «Впровадження професійного капеланства у сфері охорони здоров'я» за участю представників Міністерства охорони здоров'я України, викладачів закладів духовної та медичної освіти, медичних капеланів, керівників закладів охорони здоров'я та підрозділів релігійних організацій, що здійснюють служіння у сфері охорони здоров'я. 12 жовтня 2021 року вперше в Україні десять кліриків Української греко-католицької та Православної церкви України отримали дипломи про закінчення організованого Патріаршою Комісією у справах душпастирства охорони здоров'я Української греко-католицької церкви унікального дворічного спеціалізованого психолого-теологічного вишколу медичних капеланів.

Помітною подією стало розроблення у рамках громадської ініціативи членами Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України з питань співпраці з Всеукраїнською Радою Церков і релігійних організацій проєкту Закону про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (щодо запровадження душпастирської опіки в сфері охорони здоров'я») [1, с. 34-35], який був підтриманий Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я та відповідно до ст. 93 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про статус народного депутата України» та ст. 89 Регламенту Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи винесений на розгляд парламенту репрезентативною групою народних депутатів України (реєстр. № 4987 від 14.07.2016). Надалі законопроєкт було відхилено та знято з розгляду (наголосимо, що Головне науково-експертне управління апарату Верховної Ради України надало негативний висновок до аналізованого законопроєкту; зазначалося, що «чинне законодавство вже повною мірою вирішує питання реалізації релігійних потреб пацієнтів», визначення «душпастирська опіка» є нечітким, а положення ст. 24² «або не містять правових норм», «або вступають у суперечність з чинними законами»). Примітно, що автори законопроєкту здійснили спробу дефініціювання поняття «душпастирська опіка» як діяльності в закладах охорони здоров'я священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на забезпечення релігійних та духовних потреб пацієнтів, членів їх сімей, а також працівників закладів охорони здоров'я».

Заслуговує на увагу пропозиція щодо доповнення розділу III «Основи організації охорони здоров'я» Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» статтею 24², де йшлося про доцільність визнання душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я «складовою комплексного підходу до охорони здоров'я», необхідність створення «для координації заходів душпастирської опіки в сфері охорони здоров'я» міжконфесійної Душпастирської ради як дорадчого органу при центральному органів виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони здоров'я, перспективу здійснення душпастирської діяльності капеланами на волонтерських/громадських або постійних засадах, перспективу залучення медичних капеланів до складу комісій з питань біоетики при закладах охорони здоров'я, важливість розроблення уніфікованого положення про душпастирську опіку у сфері охорони здоров'я [14].

Наслідком міждисциплінарного дискурсу стало прийняття окремих нормативно-правових уповноваженими суб'єктами публічного адміністрування у сфері охорони здоров'я. Так, до підкласу 1915 «Інші втручання з підтримки клієнтів» Національного класифікатора НК 026:2019 «Класифікатор медичних інтервенцій», затвердженого наказом Мінекономіки від 13 грудня 2019 року № 677 [15], включено втручання/види допомоги «Духовна підтримка» (код 96187-00) та «Духовний ритуал» (код 96240-00), які здійснюються медичними капеланами [16]. Принагідно зауважимо, що відповідно до Порядку надання паліативної допомоги, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 4 червня 2020 року № 1308, духовна підтримка визнана складовою паліативної допомоги поряд медичною (симптоматична терапія, попередження та лікування хронічного больового синдрому, медикаментозна терапія, надання ефективного знеболення), соціальною (у тому числі надання соціальної послуги паліативного догляду) та психологічною підтримкою пацієнта та його сім'ї, інших осіб, що здійснюють догляд за пацієнтом [17].

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385» від 30 вересня 2022 року № 1782 з метою забезпечення ефективності надання мультидисциплінарної паліативної та реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров'я було внесено зміни до Переліку посад професіоналів з вищою немедичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 24 лютого 2021 року № 346, щодо запровадження посади «капелан в охороні здоров'я». До роботи на цій посаді будуть допускатися особи, які здобули вищу освіту не нижче першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю «Богослов'я» галузі знань «Богослов'я» або вищу духовну освіту еквівалентного рівня, із умовою до 1 січня 2026 року пройти спеціалізацію за фахом «Клінічне душпастирство» [18]. Цим наказом також була передбачена необхідність закріплення кваліфікаційних вимог до зазначеної посади у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. «Охорона здоров'я», затвердженому наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117 [19].

Примітно, що при обґрунтуванні необхідності запровадження посади «капелана в охороні здоров'я» суб'єкт нормотворчої діяльності посилається на ст. 21 Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я», де загалом йдеться про психологічну допомогу в роботі мультидисциплінарної реабілітаційної команди, що законодавцем віднесена до надавачів реабілітаційної допомоги. Згідно з ч. 1 ст. 18 цього Закону мультидисциплінарною реабілітаційною командою є «організаційно оформлена, функціонально виокремлена група фахівців з реабілітації, які об'єднані спільними метою та завданнями реабілітації та надають реабілітаційну допомогу високого та середнього обсягу в стаціонарних та амбулаторних закладах у гострому, післягострому та довготривалому реабілітаційних періодах». Законом прямо передбачено покладання функції керівництва мультидисциплінарною реабілітаційною командою на лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, а також можливість включення до її складу лікарів інших спеціальностей і соціального працівника. Вважаємо, що вкрай необхідно новелізувати ст.ст. 18 та 21 Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я», закріпивши можливість залучення капелана в охороні здоров'я до надання психологічної допомоги у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди.

На нашу думку, особливо затребуваною та значущою може бути спроможність капелана в охороні здоров'я виконувати такі формально визначені основні завдання психологічної допомоги в роботі мультидисциплінарної реабілітаційної команди: надання першої психологічної допомоги особі, яка потребує реабілітації, та членам її сім'ї; допомога особі, яка потребує реабілітації, у визначенні та розумінні мети та завдань реабілітації; підтримка та відновлення функціонування особи у фізичній, емоційній, інтелектуальній, соціальній та духовній сферах; психотерапія депресивних, тривожних, адаптаційних, гострих стресових та посттравматичних стресових розладів, які виникли внаслідок хвороби/травми, участі у бойових діях, надзвичайних ситуаціях, полону, перебування в місцях позбавлення волі тощо; робота з іншими членами мультидисциплінарної реабілітаційної команди щодо психологічної підтримки особи, яка потребує реабілітації, та членів її сім'ї [20].

Оскільки наказ Міністерства охорони здоров'я України від 30 вересня 2022 року № 1782 містив імператив щодо забезпечення легалізації професії капелана в охороні здоров'я, то профільним центральних органом виконавчої влади було досить оперативно вжито відповідних організаційно-розпорядчих заходів. Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я» від 25 січня 2023 року № 138 розділ «Професіонали» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників було доповнено окремим підрозділом «Професіонали з вищою немедичною освітою з психологічної допомоги та духовної опіки у сфері охорони здоров'я», де визначено кваліфікаційної характеристики професії капелан в охороні здоров'я. Завдання та обов'язки капелана в охороні здоров'я формально визначено таким чином: 1. організація та проведення релігійних ритуалів і релігійно-просвітницьких заходів, пов'язаних із задоволенням духовно-релігійних потреб пацієнтів, членів їх сімей та працівників закладу охорони здоров'я, реабілітаційного закладу, здійснення над ними за їх бажанням духовної/душпастирської опіки; 2. надання духовної допомоги та підтримки особам різного віку, організація за необхідності їх соціальної підтримки; 3. проведення духовного (душпастирського) консультування дорослих і дітей; 4. виконання консультативно-дорадчих та координаційних функцій, спрямованих на поліпшення релігійної обстановки й етично- психологічного клімату, налагодження міжрелігійної співпраці, дотримання релігійних та інших прав людини у сфері охорони здоров'я 5.організація та проведення навчально-виховних заходів, спрямованих на духовно- моральний розвиток пацієнтів, членів їх сімей та працівників закладу охорони здоров'я, реабілітаційного закладу; 6. планування своєї роботи та аналіз її результатів; 7. ведення робочої документації капелана в охороні здоров'я, у тому числі в електронній формі; 8. виконання професійних обов'язків в закладі охорони здоров'я, реабілітаційному закладі в мультидисциплінарному і міжконфесійному (міжрелігійному) середовищах; 9. дотримання принципів професійної етики і деонтології; 10. постійне удосконалення професійного рівня, у тому числі обов'язкове проходження супервізії (професійну допомогу та підтримку, спрямовану на роботу з професійними труднощами, аналіз недоліків та удосконалення організації роботи) індивідуально або в групі. Передбачено, що капелан в охороні здоров'я повинен знати: а) законодавство про охорону здоров'я та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів управління і закладів охорони здоров'я, реабілітаційних закладів, організацію духовної (душпастирської) опіки у сфері охорони здоров'я; б) основи теорії душпастирства охорони здоров'я; в) основи медико-біологічних та клінічних знань; г) принципи професійної етики і деонтології; права, обов'язки та відповідальність капелана в охороні здоров'я; ґ) особливості та форми проведення релігійних ритуалів, здійснення релігійно-просвітньої, релігійно-дорадчої діяльності та міжрелігійної координації у закладі охорони здоров'я, реабілітаційному закладі; принципи надання духовної допомоги та підтримки; д) основи духовного (душпастирського) консультування, особливості та форми проведення індивідуальної, сімейної, групової роботи; є) принципи душпастирської супервізії; ж) основні форми і методи соціальної підтримки та підтримки етики у сфері охорони здоров'я; з) принципи командної роботи; и) форми і технології дистанційної роботи; і) правила оформлення робочої документації капелана в охороні здоров'я, в тому числі в електронній формі; й) сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення; к) правила та норми охорони праці, виробничої санітарії; л) засоби протипожежного захисту; м) державну мову та застосовувати її під час виконання службових обов'язків відповідно до Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Залежно від кваліфікаційної категорії наказом було встановлено такі конкретизовані кваліфікаційні вимоги до капеланів в охороні здоров'я:

* капелан в охороні здоров'я вищої кваліфікаційної категорії - вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань «Богослов'я» за спеціальністю «Богослов'я»; спеціалізація керівного рівня за фахом «Клінічне душпастирство»; безперервний професійний розвиток; наявність сертифіката капелана в охороні здоров'я та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії за фахом «Клінічне душпастирство»; досвід роботи за профілем - понад 10 років;

• капелан в охороні здоров'я I кваліфікаційної категорії - вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань «Богослов'я» за спеціальністю «Богослов'я»; спеціалізація експертного рівня за фахом «Клінічне душпастирство»; безперервний професійний розвиток; наявність сертифіката капелана в охороні здоров'я та посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії за фахом «Клінічне душпастирство»; досвід роботи за профілем - понад 7 років;

• капелан в охороні здоров'я II кваліфікаційної категорії - вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань «Богослов'я» за спеціальністю «Богослов'я»; спеціалізація поглибленого рівня за фахом «Клінічне душпастирство»; безперервний професійний розвиток; наявність сертифіката капелана в охороні здоров'я та посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії за фахом «Клінічне душпастирство»; досвід роботи за профілем - понад 5 років;

• капелан в охороні здоров'я - вища освіта не нижче першого (бакалаврського) рівня у галузі знань «Богослов'я» за спеціальністю «Богослов'я»; спеціалізація базового рівня за фахом «Клінічне душпастирство»; наявність сертифіката капелана в охороні здоров'я; безперервний професійний розвиток; без вимог до стажу роботи [21].

Зазначимо, що наразі ще триває розроблення проєкту Положення про капеланську діяльність у сфері охорони здоров'я.

В умовах недостатності правового регулювання капеланської діяльності у сфері охорони здоров'я деякі релігійні організації створили унікальні працюючі моделі клінічного капеланства та ініціативно реалізують локальні проєкти душпастирської опіки у закладах охорони здоров'я (лікарнях, шпиталях, хоспісах, психоневрологічних інтернатах, дитячих будинках-інтернатах, геріатричних пансіонатах, будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, диспансерах, амбулаторіях, лікувально-діагностичних центрах, санаторіях, пологових будинках, центрах з профілактики та боротьби зі СНІДом, центрах духовної та соціально-психологічної підтримки і реабілітації, патронажних службах). Комісія Української греко-католицької церкви у справах душпастирства охорони здоров'я, заснована 30 листопада 2004 року як між'єпархіальний орган УГПЦ, покликана розвивати та підтримувати місію церкви у сфері охорони життя та здоров'я людини (визначати напрями і форми душпастирства, налагоджувати співпрацю з іншими суб'єктами душпастирської діяльності у зазначеній сфері, утверджувати християнські цінності у соціально-медичних інституціях, поширювати у суспільстві вчення церкви щодо «життя і здоров'я людини та сенсу її терпіння»). Стратегічним пріоритетом діяльності медичних капеланів, які репрезентують цю релігійну конфесію, визнано надання паліативної допомоги («покращання якості життя на кінцевій стадії невиліковної хвороби») дорослим і дітям, які страждають на онкологічні захворювання, ВІЛ/СНІД, туберкульоз та кінцеві форми легеневих захворювань, прогресуючі неврологічні захворювання, важку ниркову або серцеву недостатність, «інші захворювання, які обмежують прогноз життя». Паліативна допомога пацієнтам надається вдома, у хоспісах та паліативних відділеннях закладів охорони здоров'я. Духовна опіка здійснюється з використанням таких способів: налагодження довірливих стосунків; чуйна та турботлива присутність; співчутливе слухання; спільна молитва, зустрічі; читання/перегляд та обговорення духовної літератури/фільмів; уділяння святих таїнств [22].

Наочним надихаючим прикладом подвижницького служіння кліриків Української греко-католицької церкви є функціонуюча з травня 2022 року на базі Івано-Франківської обласної клінічної лікарні душпастирська служба медичних капеланів, уповноважена забезпечувати духовну опіку, задовольняти релігійні потреби, здійснювати емоційно-психологічний супровід пацієнтів стаціонару та амбулаторії, членів їх сімей та близьких родичів, а також адміністративного, медичного та допоміжного персоналу закладу охорони здоров'я (належність людини до медичної професійної спільноти часто зумовлює духовні кризи, емоційне вигорання, демотивацію, невпевненість і гіпертрофоване відчуття ризиків). Душпастирська опіка загалом полягає у здійсненні духовної діагностики та консультування, духовної підтримки, духовного наставництва, духовно-релігійної профілактики та просвітництва, душпастирської супервізії. Основними методами служіння присутності визначено «активне слухання» і «свідчення віри в любові» з дотримання низки застережень («не надаємо готових рішень чи порад, не намагаємося когось виправити чи переконати, не прозелітизуємо і не судимо. Ми любимо і турбуємося») [23].

Зауважимо, що духовна опіка медичних капеланів загалом має ситуативний та реактивний характер. Деклароване священнослужителями прагнення впровадити ефективну духовну опіку зумовлює необхідність наукового дослідження актуальних проблем у цій царині. Фахівці наголошують на необхідності зосередження на дослідницьких питаннях щодо реагування пацієнтів та їх близьких на духовну опіку, специфіки сприйняття духовної опіки персоналом закладів охорони здоров'я, впровадження духовної опіки у геріатричних установах (комунікація з людьми похилого віку має здійснюватися з урахуванням «песимістичної зміни контексту» внаслідок старіння, обмеження фізичних можливостей, «зміни способу мислення під впливом духу часу»), підвищення ефективності духовної опіки над людьми з травмами і хронічними болями, у тому числі «духовної опіки над жіночими палатами» (врахування специфічних духовних потреб жінок, які справляються з важкою вагітністю, абортами, безплідністю, сексуальним насильством, мертвонародженням, посттравматичним стресовим розладом, регулярними пологами тощо).

Комплексний аналіз стану інституціоналізації душпастирства у сфері охорони здоров'я дає підстави стверджувати про нагальну необхідність вжиття системних заходів з метою легалізації діяльності капеланів в охороні здоров'я. Особливу увагу необхідно приділити дотриманню принципу рівності всіх конфесій, визначенню легальних засад функціонування душпастирських служб на підставі угод про співробітництво між автономізованими закладами охорони здоров'я та релігійними організаціями, забезпеченню професійної богословської та клінічної спеціальної підготовки та підвищення кваліфікації капеланів в охороні здоров'я, закріпленню можливості здійсненнями душпастирської діяльності на волонтерських/громадських та/або штатних засадах як працівники закладів охорони здоров'я, залученню до душпастирської діяльності та соціальної роботи інших працівників релігійних організацій (помічників медичних капеланів, сестер милосердя), уніфікації деонтологічних стандартів душпастирської діяльності у сфері охорони здоров'я, створенню механізмів міжконфесійної взаємодії при здійсненні душпастирської опіки у сфері охорони здоров'я, вичерпному врегулюванню подвійного підпорядкування медичних капеланів керівництву релігійної організації (щодо проповідництва, церковного права, духовних і богослужбових практик, релігійної традиції та календаря) та адміністрації закладу охорони здоров'я (щодо користування культовими спорудами на землях Міністерства охорони здоров'я України, обов'язку дотримуватися санітарних норм і внутрішнього розпорядку закладів охорони здоров'я, узгодження візитів до пацієнтів, зустрічей з персоналом та проведення богослужінь у закладах охорони здоров'я) тощо.

Висновки

Резюмуючи, зазначимо, що церква опікується людиною, вбачаючи віковічну цінність у божественній іскрі людського життя. Роль священнослужителя вже давно не обмежується місією теурга щодо звершення богослужінь і виконання требних чинів. Зважаючи на духовну та фізичну крихкість людини, релігійні конгрегації зосереджуються на забезпеченні індивідуального душпастирства/опікунства у різних сферах людського буття. Наразі особливого значення набуває запровадження душпастирства у сфері охорони здоров'я як потужного засобу гуманізації цієї сфери суспільних відносин, ствердження пацієнтоцентричного та інклюзивного імперативу надання медичної допомоги. Цей вид душпастирства полягає у забезпеченні медичними капеланами/«духовними опікунами», уповноваженими керівниками окремих релігійних конфесій, релігійних і духовних потреб пацієнтів, членів їх сімей, волонтерів, медичного та іншого персоналу закладів охорони здоров'я. Медичне капеланство є особливим покликанням священника як провісника «доброї новини», цілителя «духовних ран» та доброго самаритянина, який дає людині розраду й втіху. Жертовне душпастирське служіння є релігійним та екзистенційним діалогом медичного капелана з недужою/страждаючою людиною або іншою особою, які при перебуванні у закладі охорони здоров'я гостро відчувають потребу в безпеці, піклуванні, доброті, повазі, прийнятті. Душпастирська взаємодія медичного капелана та пацієнта традиційно здійснюється у рівноправному форматі «суб'єкт - суб'єкт». Перспектива легалізації душпастирства у сфері охорони здоров'я, інституціоналізації корпусу медичних капеланів та професіоналізації духовної опіки полягає у вичерпному визначенні правового статусу капелана в охороні здоров'я, засад державно-церковної та міжконфесійної взаємодії з питань душпастирства, виробленні уніфікованих морально-етичних імперативів душпастирської діяльності.

Стратегічним пріоритетом є створення належного правового підґрунтя для залучення капелана в охороні здоров'я до подолання стигматизуючих патернів, надання психологічної допомоги у складі мультидисциплінарної реабілітаційної команди. Загалом у перспективі має йтися про формальне визнання духовної опіки в охороні здоров'я як невід'ємної складової медичної допомоги та інтегрування сертифікованих клініцистів- капеланів як духовних опікунів до складу професійних колективів закладів охорони здоров'я.

Список використаних джерел

1. Убогов С. Г. Законодавчі аспекти запровадження душпастирської опіки в сфері охорони здоров'я України / С.Г. Убогов, А.Я. Нагірняк, С.В. Дмитрієв, О.П. Брацюнь. Інтегративна антропологія. 2016. № 2. С. 33-37.

2. Васін М.С. Актуальність законодавчого впровадження медичного капеланства в Україні. Соціологія права. 2018. № 3-4. С. 18-24.

3. Вольф О.О. Деякі доктринальні та нормативно-правові передумови гуманізації політики стосовно невиліковно хворих (др. пол. ХХ - поч. ХХІ ст.). Освіта регіону: політологія, психологія, комунікації. 2012. № 3. С.106-110.

4. П'яста Р. Екуменічний аспект медичного капеланства. Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічної студії. 2022. Вип. 42. С. 133-139.

5. Коструба Н.С. Психічне здоров'я і релігія: роль душпастирської опіки у медичних закладах. Теорія і практика сучасної психології. 2020. № 1. Т. 1. С. 112-117.

6. Співак В.О. Окремі питання функціонування законодавства України про соціальне забезпечення медичних капеланів. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2022. № 2. С. 118-131.

7. П'яста Р. Актуальний стан медичного капеланства в УГКЦ. Розвиток медичного капеланства в Україні: передумови, потреби та перспективи розвитку: Матеріали Всеукраїнської міжконфесійної конференції. Київ, 2016. С. 26-28.

8. Засади медичного капеланства в Європі. European Network of Health Care Chaplaincy. URL: http://www.enhcc.eu/Standards%20Ukaranian.pdf.

9. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (дата звернення: 21.02.2023).

10. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text (дата звернення: 21.02.2023).

11. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 року № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (дата звернення: 22.02.2023).

12. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 року № 987-ХІІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987-12#Text (дата звернення: 23.02.2023).

13. Про утворення та затвердження складу робочої групи з питань впровадження капеланства у сфері охорони здоров'я України: наказу Міністерства охорони здоров'я України від 7 червня 2019 року № 1321. URL: https://ips.ligazakon.net/document/MOZ31575 (дата звернення: 24.02.2023).

14. Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (щодо запровадження душпастирської опіки в сфері охорони здоров'я») (реєстр. № 4987 від 14.07.2016). URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=59751 (дата звернення: 25.02.2023).

15. Про затвердження національних класифікаторів: наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 13 грудня 2019 року № 677. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0677915-19#Text (дата звернення: 26.02.2023).

16. Класифікатор медичних інтервенцій НК 026:2021. К., Міністерство охорони здоров'я України, 2021. 170 с. URL: https://www.dec.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/nk-026_2021_.pdf (дата звернення: 27.02.2023).

17. Про удосконалення організації надання паліативної допомоги в Україні: наказ Міністерства охорони здоров'я України від 4 червня 2020 року № 1308. URL: https://xn--80aagahqwyibe8an.com/download/nakaz-vid-04062020-1308-pro-udoskonalennya-2020- 83451.html#google_vignette (дата звернення: 01.03.2023).

18. Про внесення змін до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 року № 385: наказ Міністерства охорони здоров'я України від 30 вересня 2022 року № 1782. URL: https://moz.gov.ua/article/ministry-mandates/nakaz-moz-ukraini-vid-30092022--1782-pro-vnesennja-zmin-do- nakazu-ministerstva-ohoroni-zdorov%e2%80%99j a-ukraini-vid-28-zhovtnj a-2002-roku--385 (дата звернення: 02.03.2023).

19. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. «Охорона здоров'я»: наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117. URL: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02#n2257 (дата звернення: 03.03.2023).

20. Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я: Закон України від 3 грудня 2020 року № 1053-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20#Text (дата звернення: 04.03.2023).

21. Про затвердження змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я: наказ Міністерства охорони здоров'я України від 25 січня 2023 року № 138. URL: https://document.vobu.ua/doc/17254 (дата звернення: 05.03.2023).

22. Паліативна допомога: покращення якості життя на кінцевій стадії невиліковної хвороби. Буклет Комісії УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров'я. URL: http://zdorovia.ugcc.org.ua/wp- content/uploads/2017/07/Buklet_2.pdf. (дата звернення: 05.03.2023).

23. Душпастирська служба медичних капеланів КНП «ОКЛ ІФ ОР». Сайт Івано-Франківської обласної клінічної лікарні. URL: http://surl.li/fgtmc (дата звернення: 05.03.2023).

References

1. Ubohov S. H. Zakonodavchi aspekty zaprovadzhennia dushpastyrskoi opiky v sferi okhorony zdo- rov'ia Ukrainy / S.H. Ubohov, A.Ya. Nahirniak, S.V. Dmytriiev, O.P. Bratsiun. Intehratyvna antropolohiia. 2016. № 2. S. 33-37.

2. Vasin M.S. Aktualnist zakonodavchoho vprovadzhennia medychnoho kapelanstva v Ukraini. Sotsiolohiiaprava. 2018. № 3-4. S. 18-24.

3. Volf O.O. Deiaki doktrynalni ta normatyvno-pravovi peredumovy humanizatsii polityky stosovno nevylikovno khvorykh (dr. pol. KhKh - poch. XXI st.). Osvita rehionu: politolohiia, psykholohiia, komu- nikatsii. 2012. № 3. S.106-110.

4. P'iasta R. Ekumenichnyi aspekt medychnoho kapelanstva. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofsko-politolohichnoi studii. 2022. Vyp. 42. S. 133-139.

5. Kostruba N.S. Psykhichne zdorov'ia i relihiia: rol dushpastyrskoi opiky u medychnykh zakladakh. Teoriia ipraktyka suchasnoipsykholohii. 2020. № 1. T. 1. S. 112-117.

6. Spivak V.O. Okremi pytannia funktsionuvannia zakonodavstva Ukrainy pro sotsialne zabezpechennia medychnykh kapelaniv. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu vnutrishnikh sprav. 2022. № 2. S. 118-131.

7. P'iasta R. Aktualnyi stan medychnoho kapelanstva v UHKTs. Rozvytok medychnoho kapelanstva v Ukraini: peredumovy, potreby ta perspektyvy rozvytku: Materialy Vseukrainskoi mizhkonfesiinoi konferentsii. Kyiv, 2016. S. 26-28.

8. Zasady medychnoho kapelanstva v Yevropi. European Network of Health Care Chaplaincy. URL: http://www.enhcc.eu/Standards%20Ukaranian.pdf.

9. Konstytutsiia Ukrainy: pryiniata na p'iatii sesii Verkhovnoi Rady Ukrainy 28 chervnia 1996 roku. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text (data zvernennia: 21.02.2023).

10. Osnovy zakonodavstva Ukrainy pro okhoronu zdorov'ia: Zakon Ukrainy vid 19 lystopada 1992 roku № 2801-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2801-12#Text (data zvernennia: 21.02.2023).

11. Tsyvilnyi kodeks Ukrainy: Zakon Ukrainy vid 16 sichnia 2003 roku № 435-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15#Text (data zvernennia: 22.02.2023).