Економічна функція України як інструмент виконання завдань правової держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна функція України як інструмент виконання завдань правової держави

Кравченко Михайло Георгійович, доктор юридичних наук, професор кафедри теорії та історії права, Юридичний інститут, КНЕУ імені Вадима Гетьмана

Стаття присвячена характеристиці економічної функції Української держави як інструменту реалізації завдань правової держави. У результаті проведеного дослідження з'ясовано те, що реалізація ідеї правової держави передбачає не тільки формування загально-теоретичного вчення про її зміст, ознаки та засади функціонування, а також визначення механізмів її реалізації в усіх сферах суспільного та державного життя в межах усіх напрямів державної політики. Механізми служіння правової держави приватній особі у економічні сфері має визначити адміністративно-господарське право.

The economic function of Ukraine as a tool for fulfilling the tasks of a legal state

Mykhailo H. Kravchenko, doctor of juridical sciences, professor of the Department of Theory and History of Law, Institute of Law, Kyiv National Economics University named after Vadym Hetman

The article is devoted to the study of the economic function of Ukraine as a tool for fulfilling the tasks of the legal state.

The study is based on the analysis of the legislation of Ukraine, domestic specialized literature, as well as German special literature on the concept, features and tasks of the rule of law.

The methodological basis of the study was comparative legal and systematic research methods. Their application made it possible to clarify the relationship between the rule of law and the economic functions of the Ukrainian state, to determine the main directions of the implementation of the concept of the rule of law within the economic policy of the state, to name the branch of law that should determine the legal mechanisms for the implementation of the tasks of the rule of law in the economic sphere.

As a result of the conducted research, the following conclusions can be drawn:

The rule of law as a constitutionally defined concept of building the Ukrainian state involves not only stating the constitutional obligation regarding the need to form such a state in Ukraine, but also taking real steps towards its development in Ukraine. The central reference point on this path is the development of mechanisms for the state to serve people, to establish and ensure the rights, freedoms and legitimate interests of the latter.

Implementation of the concept of the rule of law within the economic function of the Ukrainian state involves the fulfillment of a number of tasks, including: guaranteeing and ensuring the economic rights and freedoms ofprivate individuals in the sphere ofpublic administration, "subjectivization" of the specified rights and freedoms of private individuals through lawmaking and rulemaking at the level of sub-legal regulations - legal acts, the limitation of the state by law, that is, the creation of obstacles in the way of abuse ofpower by subjects of public authority. All this will make it possible to reliably define the rights and freedoms of private individuals in the economic sphere.

Implementation of the tasks of the legal state in the economic sphere, within the limits of the economic function of Ukraine, cannot be carried out in extra-legal forms. Mechanisms for the performance of these tasks in the sphere of public administration of the economy of Ukraine should be determined within the limits of administrative and economic law as a branch of Special Administrative Law.

Keywords: economic function of Ukraine, public interest, guarantee of human rights, implementation of human rights, economic policy.

Постановка проблеми

Концепція правової держави має для України надзвичайну актуальність. Це пов'язано із тим, що Основний Закон України фактично починається із проголошення України суверенною, незалежною, демократичною, соціальною та правовою державою [1]. Це означає те, що концепція правової держави стає орієнтиром, невід'ємною характеристикою та критерієм оцінки Української держави. Крім того, органи публічної влади отримують конституційний обов'язок щодо вироблення механізмів втілення цієї концепції в Україні. Інакше кажучи, йдеться про зобов'язання законодавчої, виконавчої та судової влади щодо функціонування держави таким чином аби кожна функція держави, кожен напрям державної політики, діяльність кожного публічного службовця сприяли досягненню завдань та цілей розбудови правової держави в Україні.

Побудова правової держави в Україні неможлива без чіткої, детально розробленої її концепції, а також дорожньої мапи - плану дій, покрокової вказівки щодо того, що треба зробити аби в Україні була побудована правова держава. Наразі ж маємо переважно наукове осмислення цієї концепції. На сторінках теоретико-правової літератури ми можемо знайти окреслення загальних рис правової держави, аналіз історії становлення ідеї правової держави, визначення напрямів її розбудови в Україні [2, 3, 4 та ін.] тощо. Однак, цього замало аби ця концепція була реалізована на практиці, перетворилася з теорії у дійсність. Варто відзначити, що ґрунтовнішими з практичної точки зору є здобутки німецьких вчених, які намагаються розробити механізми реалізації цієї концепції не лише на загально-теоретичному рівні, але й визначити напрями реалізації цієї концепції у будь-якій сфері життя суспільства та держави. Йдеться про втілення ідей правової держави в економічній, транспортній, медичній, освітній, правоохоронній та інших сферах. Для аналізу ми обрали економічну сферу, тобто у межах цієї статті ми б хотіли зупинитися на реалізації концепції правової держави у межах економічної функції України та державної економічної політики.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

При проведенні дослідження нами була використана наукова література наступного спрямування:

по-перше, вітчизняні дослідження, присвячені визначенню сутності, історії становлення та перспектив розбудови в Україні концепції правової держави [2, 3, 4, 5 та ін.];

по-друге, дослідження німецьких спеціалістів, присвячені визначенню економічного виміру концепції правової держави [6, 7].

Невирішені раніше проблеми. Проблематика, яка підіймається у наукові статті є малодослідженою у вітчизняній юридичній літературі. У межах цієї публікації ми прагнемо: з'ясувати зв'язок правової держави та економічної функції Української держави, визначити основні напрями реалізації концепції правової держави в межах економічної політики держави, назвати галузь права, яка має визначити правові механізми виконання завдань правової держави у економічні сфері.

Метою статті є характеристика економічної функції України як інструмент виконання завдань правової держави.

Виклад основного матеріалу

Наше дослідження неможливо здійснити без з'ясування того, що ми розуміємо під правовою державою.

Справа полягає у тому, що Основний Закон України, використавши цю категорію, не пояснив її змісту. З цього приводу можна відзначити те, що з одного боку, Конституція України не повинна детально пояснювати усі категорії та поняття, які вона використовує, а, з іншого боку, таке пояснення потрібне у першу чергу для суб'єктів публічної влади, адже саме вони є основними виконавцями завдання щодо розбудови правової держави в Україні. У цій частині ми цілковито погоджуємося із позицією Р.С. Мельника, який зазначає: «Як відомо, посадам судді, прокурора, державним службовцям притаманна спільна риса - вони реалізують демократичну, соціальну та правову державу. Така організована на основі Конституції держава існує не на папері, на якому вона і всі інші закони написані. Вона існує тільки тоді, коли мільйони разів і щодня виконуються її гарантії, а державні службовці забезпечують її функціонування» [8, с. 37]. При цьому, Основний Закон України у ч. 2. ст. 19 вимагає того, аби діяльність кожного публічного службовця будь-якого органу публічної влади здійснювалася у спосіб, в межах компетенції та у порядку, визначеному в законодавстві України [1]. Отже, якщо немає детально розробленої, орієнтованої на потреби практики концепції побудови правової держави в Україні, у законодавстві не визначені алгоритми дій публічних службовців, органів публічної влади щодо реалізації цієї концепції, то правова держава залишається лише конституційно закріпленою ідеєю. Окремо варто відзначити те, що на рівні юридичних актів відсутня детально розроблена концепція розбудови правової держави в Україні.

Певне уявлення щодо змісту правової держави дають нам рішення Конституційного Суду України. Так, у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України зазначено: «Конституційний Суд України виходить із того, що Україна як правова держава має своїм пріоритетом гарантування прав і свобод людини і громадянина. З цією метою держава зобов'язана запроваджувати юридичне регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, необхідне для забезпечення реалізації прав і свобод кожної особи та їх ефективного поновлення» [9].

Аналізуючи вітчизняну юридичну літературу, ми можемо зустріти велику кількість дефініцій «правової держави». На наш погляд, однією із найповніших є наступна: «правова держава - це така держава, в якій панує і діє принцип верховенства права і правових законів в усіх сферах державного життя і громадянського суспільства, в якій вся держана влада належить народу, в якій проголошуються і гарантуються основні права і свободи людини і громадянина, представницька і безпосередня демократія, загальнолюдські політичні і моральні цінності, рівність, рівноправ'я і справедливість, взаємоповага і взаємовідповідальність державної влади і громадян, панують громадянський мир, правопорядок і правозаконність» [10, с. 39].

Аналіз інтерпретаційних актів Конституційного Суду України, доктринальних підходів до розуміння правової держави свідчить про те, що такої держави немає там, де відсутнє верховенство права, де людина, її гідність, права та свободи нехтуються або знаходяться на периферії уваги суспільства та держави. Отже, саме рівень реального утвердження і забезпечення прав і свобод людини Українською державою є критерієм оцінки її правового характеру. Якщо права і свободи забезпечуються лише «на папері», то про реалізацію ідеї правової держави в Україні вести мову немає підстав.

Окремо варто наголосити на тому, що Основний Закон України визначив у ч.2 ст. 3 основний обов'язок держави, яким є саме утвердження і забезпечення прав і свобод людини [1]. Таким чином, кожна функція держави, кожен напрям державної політики, зусилля кожного публічного службовця мають бути спрямовані на реалізацію цього основного конституційного обов'язку Української держави. Його логічним продовженням є ідея служіння держави людині. Адже саме через таке служіння держави відбувається реалізація ідеї верховенства права, верховенства людини, її інтересів, прав і свобод. Отже, є потреба формування розгалуженої системи механізмів реалізації ідеї служіння держави людині задля забезпечення її прав, свобод та інтересів. Саме це є, на наш погляд, способом реалізації концепції правової держави в Україні на практиці.

Механізми служіння держави приватній особі мають бути сформованими у всіх сферах державного життя, а зокрема у: економічній, транспортній, освітній, медичній та інших сферах.

У межах цієї статті нас цікавить насамперед економічна сфера та економічний вимір реалізації концепції правової держави в Україні. Маємо відзначити те, що це питання у вітчизняній юридичній літературі майже не досліджувалося. Натомість воно ґрунтовно розроблене у німецькій юридичній літературі. Німецькі дослідники, насамперед, наголошують на тому, що функціонування та розвиток економіки потребує дієздатної правової держави [6, s. 65]. Ми цілковито поділяємо цю позицію, адже правова держава має виключний вплив на функціонування економічної системи.

По-перше, вона є тим суб'єктом, який гарантує та забезпечує реалізацію економічних прав та свобод приватних осіб у сфері публічного адміністрування. Справедливим є зауваження Е. Шмідта-Ассманна з приводу того, що економічні права та свободи приватних осіб не реалізуються лише у приватній сфері, тобто без залучення держави [7, с. 80]. Дійсно, право власності, право на підприємницьку діяльність та інші економічні права мають приватноправову природу. У першому випадку, власник самостійно та на власний розсуд здійснює тріаду повноважень власника. Проте, це не означає того, що відсутня публічно-правова складова правового регулювання відносин, які виникають з приводу власності. Наприклад, йдеться про реєстрацію права власності на нерухоме та окремі види рухомого майна, правову охорону права власності, механізми його публічно-правового захисту та відновлення (адміністративне оскарження, судовий захист та ін.). Те саме стосується права на підприємницьку діяльність. Воно здійснюється за принципом «дозволене усе те, що прямо не заборонено». Однак, це право також реалізується через обов'язкові супутні публічно-правові відносини, які виникають з приводу реєстрації суб'єктів господарювання; отримання ліцензій та дозволів на здійснення певних видів господарської діяльності; фінансовий, антимонопольний, антикорупційний контроль за їхньою діяльністю тощо. Отже, реалізація економічних прав і свобод суб'єктів господарювання та інших приватних осіб забезпечується і гарантується саме правовою державою.

По-друге, саме правова держава здійснює «суб'єктивізацію» економічних прав та свобод приватних осіб через законотворення та нормотворення на рівні підзаконних нормативно-правових актів. Як зазначає Е. Шмідт-Ассманн: «З погляду правової держави закон є гарантом прогнозованості, пропорційності та стабільності. Він являє собою матеріальну програму та формальний процесуальний порядок. Закон формулює колізійні рішення між приватними інтересами, що конкурують, і слугує засобом вираження публічних інтересів. У ньому перетинаються вимога парламентського регулювання, публічно-адміністративна компетенція реалізації та завдання судового контролю. Як інструмент визначення змісту та меж, він відіграє однаково важливу роль як для захисту основоположних прав, так і для механізму розподілу функцій гілок державної влади» [7, с. 94]. Таким чином, правова держава встановлює справедливі, людиноцентричні «правила гри» для суб'єктів приватних осіб у економічній сфері, які покликані забезпечити гарантування та повну реалізацію економічних прав та свобод останніх, встановити рівні можливості, інструменти забезпечення добросовісної конкуренції.

По-третє, правова держава обмежує себе законом та правами людини. Тому недаремно Р. Штобер зазначає: «... суб'єкти господарювання зацікавлені у тому, аби суб'єкти публічної влади, а насамперед, суб'єкти публічної адміністрації при взаємодії з приватними особами діяли на підставі закону із обов'язковим врахуванням вимог принципу верховенства права» [6, s. 65]. Отже, правовий характер держави є гарантією того, що держава в особі публічних службовців, органів публічної влади не буде використовувати владні повноваження для завдання шкоди економічним правам та свободам приватних осіб.

Цікавим аспектом німецького підходу також є те, що завдання правової держави в економічній сфері реалізуються зусиллями адміністративно-господарського права як галузі Особливого адміністративного права [6, 7]. Інакше кажучи, саме норми адміністративного права формують правові механізми, через які вирішується завдання правової держави в економічній сфері. На наш погляд, ця ідея є актуальною для України. Саме адміністративне право, а зокрема адміністративно-господарське право України як галузь Особливого адміністративного права має визначити напрями та механізми гарантування реалізації завдань правової держави у сфері публічного адміністрування економікою України.

правовий держава економічний політика

Висновки

У результаті проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Правова держава як конституційно визначена концепція побудови Української держави передбачає не тільки констатацію конституційного обов'язку щодо необхідності формування такої держави в Україні, а й здійснення реальних кроків на шляху її розбудови в Україні. Центральним орієнтиром на цьому шляху є вироблення механізмів служіння держави людині, утвердження і забезпечення прав, свобод та законних інтересів останньої.

2. Реалізація концепції правової держави у межах економічної функції Української держави передбачає виконання низки завдань, серед яких: гарантування та забезпечення економічних прав та свобод приватних осіб у сфері публічного адміністрування; «суб'єктивізація» вказаних прав та свобод приватних осіб через законотворення та нормотворення на рівні законів та підзаконних нормативно-правових актів; обмеження держави законом, тобто створення перепон на шляху зловживання суб'єктами публічної влади владними повноваженнями.

Реалізація завдань правової держави в економічній сфері у межах економічної функції України не може здійснюватися у позаправових формах. Механізми виконання цих завдань у сфері публічного адміністрування економікою України мають бути визначені у межах адміністративно-господарського права як галузі Особливого адміністративного права.

Список використаних джерел

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.

2. Гринюк Р.Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація. Київ: Ін Юре, 2004. 388 с.

3. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. Київ: Парламент. вид-во, 1999. 247 с.

4. Козюбра М.І. Верховенство права - основоположний принцип правової і політичної систем України. Правова система України: історія, стан та перспективи. У 5 т. Харків: Право, 2008. С. 23-36.

5. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики. До 10- річчя незалежності України. Київ: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. 600 с.

6. Stober R. Allgemeines Wirtschaftsverwaltungsrecht: Grundlagen des deutschen, europaischen und internationalen offentlichen Wirtschaftsrechts. 2011. 330 s.

7. Шмідт Ассманн Е. Загальне адміністративне право як ідея врегулювання: основні засади та зав дання систематики адміністративного права / Ебергард Шмідт-Ассманн; [пер. з нім. Г. Рижков, І. Сойко, А. Баканов); відп. ред. О. Сироїд. [2-ге вид., перероблене та доповнене]. Київ: «К.І.С.», 2009. 552 с.

8. Біла книга з реформування української юридичної освіти (за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції «Європеїзація української юридичної освіти: німецько-український досвід». Київ, 21 і 22 листопада 2014; Федеральне міністерство освіти і науки Федеративної Республіки Німеччина; Університет імені Ґеорґа Авґуста м. Ґеттінґена, юридичний факультет; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет; Центр німецького права; Німецько-український правознавчий діалог / Упорядники: Роман Мельник, Олена Шаблій, Бернгард Шлоер. Київ: Корпорація «Науковий парк Київський університет імені Тараса Шевченка»; Панов, 2015. 360 с.

9. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Глущенка Віктора Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

10. Правознавство: підручник / за відп. ред. О.В. Дзери. 10-е вид., перероб. і допов. Київ: Юрінком Інтер, 2007. 848 с.

References

1. Konstytutsiia Ukrainy. Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. 1996. № 30. St. 141.

2. Hryniuk R.F. Ideia pravovoi derzhavy: teoretyko-pravova model i praktychna realizatsiia. Kyiv: In Yure, 2004. 388 s.

3. Zaiets A.P. Pravova derzhava v konteksti novitnoho ukrainskoho dosvidu. Kyiv: Parlament. vyd-vo, 1999. 247 s.

4. Koziubra M.I. Verkhovenstvo prava - osnovopolozhnyi pryntsyp pravovoi i politychnoi system Ukrainy. Pravova systema Ukrainy: istoriia, stan ta perspektyvy. U 5 t. Kharkiv: Pravo, 2008. S. 23-36.

5. Skrypniuk O.V. Sotsialna, pravova derzhava v Ukraini: problemy teorii i praktyky. Do 10- richchia nezalezhnosti Ukrainy. Kyiv: In-t derzhavy i prava im. V.M. Koretskoho NAN Ukrainy, 2000. 600 s.

6. Stober R. Allgemeines Wirtschaftsverwaltungsrecht: Grundlagen des deutschen, europaischen und internationalen offentlichen Wirtschaftsrechts. 2011. 330 s.

7. Shmidt Assmann E. Zahalne administratyvne pravo yak ideia vrehuliuvannia: osnovni zasady ta zav dannia systematyky administratyvnoho prava / Eberhard Shmidt-Assmann; [per. z nim. H. Ryzhkov, I. Soiko, A. Bakanov); vidp. red. O. Syroid. [2-he vyd., pereroblene ta dopovnene]. Kyiv: “K.I.S.”, 2009. 552 s.

8. Bila knyha z reformuvannia ukrainskoi yurydychnoi osvity (za materialamy mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii “Ievropeizatsiia ukrainskoi yurydychnoi osvity: nimetsko-ukrainskyi dosvid”. Kyiv, 21 i 22 lystopada 2014; Federalne ministerstvo osvity i nauky Federatyvnoi Respubliky Nimechchyna; Universytet imeni Georga Avgusta m. Gettingena, yurydychnyi fakultet; Kyivskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka, yurydychnyi fakultet; Tsentr nimetskoho prava; Nimetsko-ukrainskyi pravoznavchyi dialoh / Uporiadnyky: Roman Melnyk, Olena Shablii, Bernhard Shloer. Kyiv: Korporatsiia “Naukovyi park Kyivskyi universytet imeni Tarasa Shevchenka”; Panov, 2015. 360 s.

9. Rishennia Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy u spravi za konstytutsiinoiu skarhoiu Hlushchenka Viktora Mykolaiovycha shchodo vidpovidnosti Konstytutsii Ukrainy (konstytutsiinosti) polozhen chastyny druhoi statti 392 Kryminalnoho protsesualnoho kodeksu Ukrainy.

10. Pravoznavstvo: pidruchnyk / za vidp. red. O.V. Dzery. 10-e vyd., pererob. i dopov. Kyiv: Yurinkom Inter, 2007. 848 s.

Размещено на Allbest.ru