Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та суміжні інститути: в контексті позитивного досвіду держави Ізраїль

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра кримінального права, кримінології, цивільного та господарського права

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та суміжні інститути: в контексті позитивного досвіду держави Ізраїль

Козакова І.

кандидат юридичних наук

доцент завідувач кафедри

Шнипко О.

кандидат юридичних наук, доцент кафедри

Анотація

умовний звільнення засудження покарання

В статті досліджено звільнення від покарання та його відбування, що поділяється на умовні та безумовні види, в залежності від того чи покладається на звільненого які-небудь обов'язки під час іспитового строку, та чи може це звільнення бути в подальшому скасоване при їх виконанні. Встановлено, що близькими за своєю природою до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за законодавством України є такі інститути кримінального права, як звільнення від відбування покарання з випробуванням, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, амністія та помилування. На відміну від конструктивних особливостей умовного засудження (звільнення від відбування покарання з випробуванням), регламентованого нормами українського кримінального законодавства, ізраїльський інститут умовного засудження - нормативно закріплений як самостійний вид покарання, оскільки поведінка засудженого в період іспитового (контрольного) строку оцінюється судом єврейської держави як кінцеве відбуття кримінального покарання (що автоматично припиняє можливість застосування до цієї особи відстроченого під умовою основного покарання), а порушення засуджених взятих на себе зобов'язань тягне за собою заміну умовного засудження на реальне покарання, призначеного судом у виді складової частини умовного засудження. Встановлено, що спільним є застосування даних інститутів лише до окремих категорій засуджених при обов'язковій наявності визначеної ознаки особи засудженого, яка полягає в можливості її виправлення без подальшого відбування покарання. Крім того, важливим фактом є те, що ізраїльське кримінальне законодавство передбачає можливість застосування умовного звільнення лише до осіб, які скоїли злочин вперше, а відповідний український інститут не містить такого обмеження, проте фактично передбачає його наявність, оскільки будь-яка форма множинності злочинів (рецидив, сукупність) повинна розглядатись як обставина, що виключає можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Кримінальне законодавство Держави Ізраїль закріплює застосування до засуджених лише двох видів (не враховуючи інституту амністії та помилування) безумовного дострокового звільнення від покарання: а) дострокове звільнення осіб, строк ув'язнення яких дорівнює від трьох до шести місяців, та які відбули 2/3 цього строку (загальне правило); б) безумовне дострокове звільнення засудженого за станом здоров'я, не залежно від призначеного судом строку покарання і його фактично відбутої частини (виняток із загального правила). Інституційний аналог національного інституту заміни невідбутої частини покарання більш м'яким в Державі Ізраїль тісно пов'язаний та є похідним з юридичної природи акту про помилування, коли рішенням Президента Держави Ізраїлю покарання у виді довічного позбавлення волі або позбавлення волі на визначений строк можуть бути замінені відповідно на позбавлення волі на строк не менше 20 років та 15 років. Також за своїми конструктивними елементами, з вітчизняним інститутом заміни невідбутої частини покарання більш м'яким співпадає ізраїльський інститут умовного звільнення на поруки. Проте, зазначений інститут являється видом умовного звільнення від покарання (ув'язнення з трудовим зобов'язанням) шляхом його заміни не на більш м'який вид покарання, а відносно рівнозначний вид кримінального покарання - службу на користь суспільству (строк якого може бути вдвічі більшим строку ув'язнення з трудовим зобов'язанням та пов'язаний з додатковими факторами виправного-трудового впливу на засудженого). У зв'язку з цим кримінально-правовий інститут умовного звільнення на поруки не розглядається в Державі Ізраїль в якості пільгового та являється механізмом умовної заміни різнорідних (за змістом репресивного впливу на засудженого), але рівнозначних видів умовних звільнень.

Ключові слова: звільнення від покарання та його відбування, умовно-дострокове звільнення, звільнення від відбування покарання з випробуванням, військовий злочин, погроза або насильство, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, амністія та помилування.

Annotation

The article examines exemption from punishment and its serving, which is divided into conditional and unconditional types, depending on whether the exempted person is entrusted with any duties during the probationary period, and whether this exemption can be later canceled when they are fulfilled. It has been established that such institutions of criminal law are similar in nature to conditional early release from serving a sentence under the legislation of Ukraine, such as release from serving a sentence with probation, replacement of the unserved part of the sentence with a milder one, amnesty and pardon. In contrast to the constructive features of a conditional sentence (exemption from serving a sentence with probation), regulated by the norms of Ukrainian criminal law, the Israeli institution of a conditional sentence is normatively established as an independent type of punishment, since the behavior of the convicted person during the probationary (control) period is evaluated by the court of the Jewish state as final the serving of a criminal sentence (which automatically terminates the possibility of applying to this person a suspended sentence under the condition of the main sentence), and the violation of the obligations undertaken by the convicted person entails the replacement of a conditional sentence with a real sentence, assigned by the court as a component of a conditional sentence. It has been established that the application of these institutes is common only to certain categories of convicts with the mandatory presence of a certain characteristic of the convicted person, which consists in the possibility of its correction without further serving the sentence. In addition, an important fact is that Israeli criminal law provides for the possibility of applying conditional release only to persons who have committed a crime for the first time, while the relevant Ukrainian institution does not contain such a restriction, but actually provides for its presence, since any form of multiple crimes (recidivism , totality) should be considered as a circumstance that excludes the possibility of correction of the convict without serving the sentence. The criminal legislation of the State of Israel enshrines the application of only two types of unconditional early release from punishment to convicted persons (not including the institution of amnesty and pardon): a) early release of persons whose prison term is from three to six months, and who have served 2/3 of it term (general rule); b) unconditional early release of a convicted person due to health, regardless of the term of the sentence imposed by the court and its actually served part (exception from the general rule). The institutional analogue of the national institution of replacing the unserved part of the sentence with a milder one in the State of Israel is closely related and derived from the legal nature of the act of pardon, when by the decision of the President of the State of Israel, punishments in the form of life imprisonment or imprisonment for a specified period can be replaced, respectively to imprisonment for a term of at least 20 years and 15 years. Also, in terms of its constructive elements, the Israeli institution of conditional release on bail coincides with the domestic institution of replacing the unserved part of the sentence. However, the specified institution is a type of conditional release from punishment (imprisonment with labor obligation) by replacing it not with a milder type of punishment, but with a relatively equivalent type of criminal punishment - community service (the term of which can be twice as long term of imprisonment with a labor obligation and associated with additional factors of correctional labor impact on the convict). In this regard, the criminal law institution of conditional release on bail is not considered in the State of Israel as preferential and is a mechanism of conditional replacement of dissimilar (in terms of the repressive effect on the convicted) but equivalent types of conditional releases.

Keywords: release from punishment and its serving, parole, release from serving a sentence with probation, war crime, threat or violence, replacement of the unserved part of the sentence with a milder one, amnesty and pardon.

Вступ

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Однак, як зазначає М.С. Таганцев, «ми не можемо заперечувати, що як після вироку, так і до нього, злочинець не залишиться в стані застою, а видозмінюється і морально, і фізично, і нерідко ці зміни не відповідають спостереженням, припущенням та висновкам суду» [1, с. 98]. Тому призначене покарання завжди є «припущеною» мірою відповідальності винного, отже, законом повинна бути передбачена можливість коректування покарання з урахуванням досягнення його цілей та поведінки засудженого шляхом дострокового звільнення.

Соціальне призначення інституту звільнення від покарання - корегувати інтенсивність криміналізації конкретних суспільно небезпечних діянь, вчинених конкретними особами, в залежності від досягнення по відношенню до них цілей покарання - перш за все - виправлення засуджених, сприяти індивідуалізації та диференціації кримінальної відповідальності, служити поступовою формою переходу від застосування кримінальних покарань до нормального життя в суспільстві [2, с. 8].

Визначаючи покарання як одну з форм реалізації кримінальної відповідальності, враховуючи, що покарання не тільки не вичерпує всього змісту кримінальної відповідальності, але і не охоплює відповідальність за часом (вона вже існує до призначення покарання і ще продовжується після його виконання), варто розділити думку багатьох науковців, що звільнення від кримінальної відповідальності завжди містить і звільнення від покарання [3, с. 103]. Відбування покарання виступає етапом, стадією кримінальної відповідальності, разом з тим їх розмежування має не тільки теоретичне, а і практичне значення. Метою статті є дослідити умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та суміжні інститути в контексті позитивного досвіду Держави Ізраїль.

Результати

Поняття «звільнення від кримінальної відповідальності» та «звільнення від покарання» юридично нерівнозначні. Це різні за змістом, хоч і взаємопов'язані правові інститути з різними підставами, юридичними наслідками та процесуальним порядком застосування. Тому у науці кримінального права традиційно виділяють наступні відмінні риси цих інститутів:

особі, яка вчинила злочин та визнана винною, призначити покарання може тільки суд і тільки він здатен звільнити від нього (виняток складає звільнення в силу акту амністії чи помилування); звільнення від кримінальної відповідальності можливе і до винесення обвинувального вироку суду;

від кримінальної відповідальності звільняється особа, яка скоїла злочин невеликої або середньої тяжкості; звільнення від покарання можливе і при вчиненні особою тяжких чи особливо тяжких злочинів;

звільнення від покарання не тягне припинення кримінальної відповідальності, тому що особа не звільняється від осудження, негативної оцінки його поведінки державою у вигляді винесення судом обвинувального вироку.

Розділ ХІІ Кримінального кодексу України регламентує різні види звільнення від покарання та його відбування. Згідно зі ст. 74 КК України звільнення засудженого від покарання та подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі Закону України про амністію чи акту про помилування, може застосовуватись тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом [4, с. 43]. Таким чином, законодавець встановлює поняття «звільнення від покарання» та «звільнення від відбування покарання», проте не зазначає в чому відмінність цих норм.

На підставі аналізу наукової літератури, ми приходимо до висновку, що в основу розмежування інститутів звільнення від покарання та звільнення від відбування покарання може бути покладений такий критерій як факт призначення підсудному покарання відповідно до обвинувального вироку суду. Якщо по відношенню до особи існує обвинувальний вирок суду із зазначенням призначеного виду і розміру покарання, то звільнити особу в такому випадку можливо тільки вже від відбування покарання [5, с. 87].

Щодо класифікації видів звільнення від покарання та його відбування, то в науці кримінального права також не існує її єдиної. Тому ми застосовуємо найпоширенішу кваліфікацію, відповідно до якої більшість вчених поділяють звільнення від покарання та його відбування на умовні та безумовні види, в залежності від того чи покладається на звільненого які-небудь обов'язки під час іспитового строку, та чи може це звільнення бути в подальшому скасоване при їх невиконанні.

В свою чергу аналіз чинного законодавства дозволяє виділити такі групи, як звільнення від покарання, звільнення від відбування покарання, заміну покарання більш м' яким, пом'якшення покарання:

«Звільнення від покарання без його застосування (призначення):

звільнення від покарання внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України);

звільнення від покарання у зв'язку з закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74 КК України);

звільнення від покарання за хворобою (ч. 2, 3 ст. 84 КК України);

звільнення від покарання у випадку, коли особа вчинила злочин у стані осудності, але до винесення вироку суду впала у стан неосудності (ч. 3 ст. 19 КК України);

звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акту про помилування (ст. 85-87 КК України).

Звільнення від відбування покарання:

звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75-78, 104 КК України);

звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК України);

звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80, 106 КК України);

умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81, 107 КК України);

звільнення від відбування покарання за хворобою (ч. 2 ст. 84 КК України);

звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК України);

звільнення від відбування покарання щодо особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74 КК України);

звільнення від відбування покарання на підставі Закону України про амністію або акту про помилування (ст. 85-87 КК України).

Заміна покарання більш м'яким:

заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК України);

заміна покарання більш м' яким повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акту про помилування (ч. 3 ст. 86, ст. 87 КК України);

заміна покарання більш м'яким жінкам, які мають дитину у віці до трьох років (ч. 4 ст. 83 КК України).

Пом'якшення призначеного покарання: призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону (ч. 3 ст. 74 КК України)» [4].

З вищевикладеного вбачається, що близькими за своєю правовою природою до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є такі інститути кримінального права, як звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75-79 КК України), заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК України), амністія та помилування (ст. 86, 87 КК України).

Основними відмінностями зазначених суміжних інститутів від умовно-дострокового звільнення є:

Звільнення від відбування покарання з випробуванням (стаття 75 КК України):

По-перше, звільнення від відбування покарання з випробуванням за своєю правовою природою полягає у звільненні засудженого від повного та реального відбування призначеного судом покарання. Тобто, висновок суду, викладений в обвинувальному вироку, ґрунтується на тому, що засуджений може виправитись і без реального відбування покарання. При умовно-достроковому звільненні - засуджений зобов'язаний відбути певну частину строку призначеного йому покарання, що є законодавчо визначеною формальною підставою застосування даного виду звільнення.

По-друге, звільнення від відбування покарання з випробуванням найчастіше застосовується до засуджених за злочин невеликої або середньої тяжкості, застосування умовно-дострокового звільнення можливе і до осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини.

По-третє, при звільненні від відбування покарання з випробуванням законодавець чітко встановив та визначив термін «іспитовий строк», який становить від одного до трьох років. Інститут умовно-дострокового звільнення на законодавчому рівні не містить визначення терміну «іспитовий строк», проте на практиці застосування встановлюється автоматично та дорівнює строку невідбутої частини покарання.

По-четверте, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого певні обов'язки (не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії тощо), вичерпний перелік яких визначений ст. 76 КК України. При умовно-достроковому звільненні від відбування покарання законодавцем висувається лише одна вимога - не вчиняти нового злочину, що, на наш погляд, є недостатньою.

По-п'яте, правовими наслідками порушення засудженим умов звільнення від відбування покарання з випробуванням під час іспитового строку є: а) у разі не виконання покладених на нього обов'язків або систематичного вчинення правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчить про його небажання стати на шлях виправлення - суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання, б) у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину - суд призначає йому покарання за правилом сукупності вироків [95]. У випадку вчинення нового злочину звільненим умовно-достроково до покарання, призначеного за новий злочин, приєднується лише та частина покарання, від якої він був умовно-достроково звільнений [5, с. 97].

Заміни невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК України).

Порівнюючи інститут умовно-дострокового звільнення з інститутом заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, в першу чергу варто закцентувати увагу на тотожності застосування даних видів звільнення, що полягає в законодавчо визначених підставах: матеріальної підстави (певна ступінь виправлення засудженого) та формальної підстави (відбуття необхідної частини строку покарання, призначеного судом).

Таке єднання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м'яким може пояснюватись тим, що у Кримінальному кодексі України 1960 р. вони регулювалися однією статтею. І при умовно-достроковому звільненні, і при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким матеріальною ознакою було досягнення засудженим найвищого ступеня виправлення - «довів своє виправлення». Таке законодавче закріплення викликало уявлення про те, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можна застосовувати однаково [6, с. 58].

Однак, аналіз правової природи зазначених інститутів показав, що при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання відбувається звільнення засудженого від реального відбування покарання під умовою не скоювати під час невідбутої частини покарання нового злочину, а при заміні невідбутої частини покарання більш м' яким - звільнення від певного виду покарання, але з обов'язком для засудженого відбути замість нього інше, хоча і більш м'яке покарання. Тобто, звільнення від покарання в останньому випадку відсутнє, у зв'язку з різними правовими наслідками застосування цих інститутів [6, с. 123].

З іншого боку, умовно-дострокове звільнення та заміна невідбутої частини покарання більш м' яким є різними, самостійними інститутами: заміна невідбутої частини покарання більш м' яким має безумовний і остаточний характер і не може бути скасована через неналежну поведінку засудженого, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - законодавчо пов'язане з певними умовами, подальшою поведінкою засудженого.

Заміна покарання більш м' яким застосовується до обмеженого кола осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Умовно-дострокове звільнення застосовується до осіб, «що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі» [4].

Як було встановлено вище, для інститутів умовно-дострокового звільнення та заміни невідбутої частини покарання більш м' яким характерним є спорідненні підстави застосування: формальна та матеріальна.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ККУ формальною підставою застосування заміни невідбутої частини покарання більш м' яким є відбуття: не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин; не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання; матеріальною підставою - досягнення засудженим ступеню виправлення - «став на шлях виправлення».

На відміну від матеріальної підстави застосування інституту заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, при умовно-достроковому звільнення від відбування покарання засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці зобов'язаний довести своє виправлення, тобто досягнути найвищого ступеня виправлення. Таким чином, до засуджених висуваються різні вимоги стосовно ступеня виправлення [5, с. 76].

Амністія та помилування (ст. 86, 87 КК України).

Розглядаючи інститути умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, амністії та помилування, можна помітити єдність в правових наслідках. Умовно-дострокове звільнення звільняє засудженого тільки від подальшого відбування покарання, правові наслідки амністії можуть бути різними: звільнення від кримінальної відповідальності; звільнення від покарання; звільнення від відбування покарання; заміна покарання більш м'яким; звільнення від додаткового виду покарання; зняття судимості. Разом з тим, добре помітні відмінності цих інститутів: закон про амністію - це позбавлений персоніфікованого характеру акт вищого органу державної влади, він носить масовий характер, направлений на невизначене коло осіб, категорій злочинців. Амністія оголошується законом України стосовно певних категорій осіб, як правило, не частіше одного разу протягом календарного року.

На відміну від амністії, акт про помилування не розрахований на невизначену кількість випадків використання і є персоніфікованим актом одноразового застосування права стосовно конкретної особи або індивідуально зазначених в указі Президента України осіб, що може якось споріднювати її з умовно-достроковим звільненням, проте, на відміну від нього застосування амністії та помилування не пов'язано з позитивною поведінкою засудженого, зі ступенем його виправлення, з реально відбутою частиною строку призначеного покарання.

Для виявлення можливих шляхів удосконалення діючого кримінального законодавства, вважаємо за доцільне проаналізувати досвід Держави Ізраїль в сфері застосування досліджених інститутів.

Відповідно до ст. 37 Закону про кримінальне право Ізраїлю суд може застосувати альтернативне умовне звільнення, шляхом призначення особі визначеного розміру основного покарання, яке не буде підлягати фактичному застосуванню в період іспитового (контрольного) строку, встановленого судом, в залежності від тяжкості скоєного злочину, на період від 1 до 3 років [7].

Таким чином, на відміну від українського кримінального права, Держава Ізраїль нормативно закріплює та виділяє як самостійний інститут державного примусу - умовне звільнення, що в свою чергу, на думку Б.С. Житнігора, являється безпосередньо залежним галузевим інститутом, зміст якого складається з відповідного виду і розміру основного покарання, передбаченого санкцією статті Закону про кримінальне право, та правового механізму відстрочки його виконання під умовою [8, с. 100].

Згідно з ст. 37 Закону про кримінальне право Ізраїлю умовне звільнення застосовується лише до осіб, які скоїли злочин вперше, щиро розкаялися, а їхня поведінка може вважатися відновленою без реального застосування покарання. Умовне звільнення не може застосовуватися до осіб, засуджених до смертної кари, а також до засуджених, що скоїли тяжкий злочин, за який судом призначене основне покарання у виді позбавлення волі на строк більше трьох років [7].

Порівнюючи ізраїльський інститут умовного звільнення від покарання з вітчизняним (звільнення від відбування покарання з випробуванням) слід зауважити, що спільним є застосування даних інститутів лише до окремих категорій засуджених при обов'язковій наявності визначеної ознаки особи засудженого, яка полягає в можливості її виправлення без відбування покарання. Крім того, важливим фактом, вартого уваги, є те, що ізраїльське кримінальне законодавство передбачає можливість застосування умовного звільнення лише до осіб, які скоїли злочин вперше, а відповідний український інститут не містить такого обмеження, проте фактично передбачає його наявність, оскільки будь-яка форма множинності злочинів (рецидив, сукупність), повинна розглядатись як обставина, що виключає можливість виправлення засудженого без відбування покарання .

Статтею 37 Закону про кримінальне право Ізраїлю встановлено, що на засудженого, якого було умовно звільнено, судом покладаються різного роду правообмежуючі обов'язки (обмеження стосовно свободи пересування, заняття певними видами діяльності, контактів з визначеним колом осіб, установ, організацій тощо). Якщо в період іспитового (контрольного) строку засуджений повністю виконає покладенні на нього обов'язки та правообмеження, довівши факт відновлення своєї правової поведінки, покарання за рішенням судом вважається відбутим (виконаним). Якщо особа в період іспитового (контрольного) строку порушила взяті на себе зобов'язання, суд замінює покарання на реальне - у виді визначеного під умовою основного покарання [7].

Отже, підсумовуючи вищевикладене, варто підкреслити, що на відміну від конструктивних особливостей умовного засудження (звільнення від відбування покарання з випробуванням), регламентованого нормами українського кримінального законодавства, ізраїльський інститут - нормативно закріплений як самостійний вид покарання, оскільки правова поведінка засудженого в період іспитового (контрольного) строку оцінюється судом єврейської держави як кінцеве відбуття кримінального покарання (що автоматично припиняє можливість застосування до цієї особи відстроченої під умовою основного покарання), а порушення засуджених взятих на себе зобов'язань тягне за собою заміну умовного звільнення на реальне покарання, призначеного судом.

Кримінальне законодавство Держави Ізраїль передбачає можливість застосування до засуджених лише двох видів (не враховуючи інституту амністії та помилування) безумовного дострокового звільнення від покарання: а) дострокове звільнення осіб, строк ув'язнення яких дорівнює від трьох до шести місяців, та які відбули 2/3 цього строку (загальне правило); б) безумовне дострокове звільнення засудженого за станом здоров'я, не залежно від призначеного судом строку покарання і його фактично відбутої частини (виняток із загального правила) [7, 9].

Відповідно до Закону про кримінальне право держави Ізраїль, особа, достроково та безумовно звільнена від відбування покарання за станом здоров'я, підлягає адміністративному нагляду включно до дня, починаючи з якого зазначена особа отримала би право на дострокове звільнення не залежно від стану здоров'я [7]. Проте, ізраїльський законодавець нормативно кваліфікує даний вид звільнення від покарання як безумовний та не передбачає юридичних обставин, при яких на звільнену особу покладався обов'язок відбути призначений судом строк покарання.

Як було встановлено вище наступним близьким за своєю правовою природою до інституту умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є інститути заміни невідбутої частини покарання більш м' яким, амністія та помилування.

Дослідження ізраїльського кримінального законодавства, дало підстави для висновку, що інституційний аналог національного інституту заміни невідбутої частини покарання більш м' яким в Державі Ізраїль тісно пов'язаний та є похідним з юридичної природи акту про помилування, коли рішенням Президента Держави Ізраїль покарання у виді довічного позбавлення волі або позбавлення волі на визначений строк можуть бути замінені відповідно на позбавлення волі на строк не менше 20 років та 15 років. Також за своїми конструктивними елементами з вітчизняним інститутом заміни невідбутої частини покарання більш м' яким співпадає ізраїльський інститут умовного звільнення на поруки [7, 9]. Проте, зазначений інститут являється видом умовного звільнення від покарання (ув'язнення з трудовим зобов'язанням) шляхом його заміни не на більш м'який вид покарання, а відносно рівнозначний вид кримінального покарання - службу на користь суспільству (строк якого може бути вдвічі більшим строку ув'язнення з трудовим зобов'язанням та пов'язаний з додатковими факторами виправного-трудового впливу на засудженого). У зв'язку з цим кримінально-правовий інститут не розглядається в Ізраїлі в якості пільгового та являється механізмом умовної заміни різнорідних (за змістом репресивного впливу на засудженого), але рівнозначних видів умовних покарань.

Як було встановлено, звільнення від покарання за амністією можливе як в момент винесення вироку, та і в процесі відбування його покарання. Звільнення від подальшого відбування покарання за амністією має декілька варіантів: особу може бути звільнено достроково, строк покарання може бути скорочено, призначене покарання може бути замінено більш м'яким. Законом про амністію може бути передбачено звільнення від правових наслідків покарання.

В Державі Ізраїль існує інститут амністії - нормативно регламентована процедурна форма, в межах якої може бути проголошена амністія по відношенню до визначеної категорії засуджених осіб. Головною відмінністю ізраїльського інституту амністії від аналогічного українського правового явища, являється формально та інституційно-нормативно закріплена відсутність ознак амністії як сфери кримінально-правового регулювання. Кримінальне законодавство Держави Ізраїль не фіксує такої категорії як амністія і не пов'язує з застосуванням амністії виникнення будь-яких кримінально-правових наслідків. Процедура проголошення амністії в Державі Ізраїль регулюється ст. 23 Основного закону «Про Кнесет Держави Ізраїль», ст. 44 Регламенту Кнесету. Зазначеними нормативно-правовими актами встановлено, що проголошення амністії входить до обсягу виключної компетенції Кнесету Держави Ізраїль та являється одним з методів політичного управління державою, в межах якого «за загальним уявленням та обґрунтуванням Міністерств Поліції та Юстиції, а також Департаменту тюрем, Кнесет має право прийняти закон про амністію (визнання вільними від проголошеного вироку суду покарання) деяких категорій ув'язнених, з метою демонстрації гуманності та довіри суспільства до звільнених, а також застосування виховного впливу на громадян Держави Ізраїль та інших осіб» [10, с. 312]. З зазначеної цитати вбачається, що суттєвою відмінною ознакою ізраїльського інституту амністії являється його орієнтування виключно на звільнення від кримінального покарання, при цьому, тільки від такого виду як строкове позбавлення волі (та чи інша форма звільнення від покарання у виді довічного позбавлення волі в Державі Ізраїль можлива лише в порядку помилування). Аналіз практики показав, що реальним змістом звільнення від покарання за амністією в Державі Ізраїль може бути як повне (кінцеве) звільнення від покарання, так і зменшення його невідбутої частини [5, с. 75]. Крім того, не дивлячись на відсутність нормативної фіксації обмежувальних критерій застосування амністії, реально правоохоронні органи влади, які відповідають за підготовку актів про амністію, керуючись принципами державної антикримінальної політики, за допомогою соціально-етичних поглядів превентивного та виховного характеру, опосередковують подальше розповсюдження амністії, як правило, лише щодо осіб, правова поведінка яких відновлена та не має загрози для суспільства [5, с. 104].

Отже, не дивлячись на те, що ізраїльська національно-правова ідеологія визначає інститут амністії як метод політичного управління державою, через призму національних аналітичних критеріїв, варто прийти до висновку, що в формально-юридичному аспекті та з урахуванням наявності факту результативності застосування амністії, останнє слід вважати ще одним ізраїльським правовим механізмом безумовного дострокового звільнення від покарання у виді позбавлення волі на визначений строк. В інших випадках аналогічним способом варто оцінювати ізраїльський інститут помилування, який в єврейській державі не розцінюється як інструмент кримінально-правового регулювання.

Помилування, так само як і механізм застосування амністії, не має в Державі Ізраїль належного нормативного регулювання. Так, основні ознаки зазначеного інституту можна виділити в таких нормативно-правових актах єврейської держави, як: Основний закон «Про Президента Держави Ізраїль», згідно з яким Президент за погодженням з Міністерством Поліції та Верховного Суду Держави Ізраїль, керуючись гуманними переконаннями, має право задовольнити клопотання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі або смертної кари. Відповідно до даних «Сефер шель орех-дін», що ґрунтуються на підзаконних і відомчих актах Міністерства Поліції Ізраїлю, можна зробити висновок, що: 1) клопотання про помилування можуть бути заявлені особами, засудженими до довічного позбавлення волі або смертної кари, на ім'я Президента Держави Ізраїль через Верховний суд; 2) помилування може бути застосоване за рішенням Президента Держави Ізраїль шляхом заміни довічного тюремного ув'язнення на позбавлення волі строком не менше 15 років, а смертна кара - на довічне тюремне ув'язнення або позбавлення волі строком на 20 років; 3) можливість застосування помилування залежить від оцінки правозастосовуючими державними органами влади особи засудженого, ступеня його небезпечності для суспільства та об'єктивно вираженого каяття в скоєному злочині [10, с. 218].

Таким чином, ізраїльський інститут помилування передбачає можливість остаточного звільнення особи, яка заявляє клопотання про помилування, від покарання шляхом заміни більш м'яким видом покаранням. При цьому, інститут помилування єврейської держави, на думку, ізраїльських вчених, розглядається як самостійний засіб державного управління, який впливає на структуру кримінально-правових відносин за участі засуджених - індивідуально визначених осіб, але не входить в межі кримінального права та являється фактором пріоритетного втручання державного управління в кримінально-правове регулювання та процедуру реалізації покарання [5, с. 107].

Висновки

Отже, нами встановлено, що звільнення від покарання та його відбування поділяється на умовні та безумовні види, в залежності від того чи покладається на звільненого які-небудь обов'язки під час іспитового строку, та чи може це звільнення бути в подальшому скасоване при їх виконанні. Близькими за своєю природою до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за законодавством України є такі інститути кримінального права, як звільнення від відбування покарання з випробуванням, заміна невідбутої частини покарання більш м' яким, амністія та помилування. На відміну від конструктивних особливостей умовного засудження (звільнення від відбування покарання з випробуванням), регламентованого нормами українського кримінального законодавства, ізраїльський інститут умовного засудження - нормативно закріплений як самостійний вид покарання, оскільки поведінка засудженого в період іспитового (контрольного) строку оцінюється судом єврейської держави як кінцеве відбуття кримінального покарання (що автоматично припиняє можливість застосування до цієї особи відстроченого під умовою основного покарання), а порушення засуджених взятих на себе зобов'язань тягне за собою заміну умовного засудження на реальне покарання, призначеного судом у виді складової частини умовного засудження. Таким чином, слід зауважити, що спільним є застосування даних інститутів лише до окремих категорій засуджених при обов'язковій наявності визначеної ознаки особи засудженого, яка полягає в можливості її виправлення без подальшого відбування покарання. Крім того, важливим фактом є те, що ізраїльське кримінальне законодавство передбачає можливість застосування умовного звільнення лише до осіб, які скоїли злочин вперше, а відповідний український інститут не містить такого обмеження, проте фактично передбачає його наявність, оскільки будь-яка форма множинності злочинів (рецидив, сукупність) повинна розглядатись як обставина, що виключає можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Кримінальне законодавство Держави Ізраїль закріплює застосування до засуджених лише двох видів (не враховуючи інституту амністії та помилування) безумовного дострокового звільнення від покарання: а) дострокове звільнення осіб, строк ув'язнення яких дорівнює від трьох до шести місяців, та які відбули 2/3 цього строку (загальне правило); б) безумовне дострокове звільнення засудженого за станом здоров'я, не залежно від призначеного судом строку покарання і його фактично відбутої частини (виняток із загального правила). Інституційний аналог національного інституту заміни невідбутої частини покарання більш м' яким в Державі Ізраїль тісно пов'язаний та є похідним з юридичної природи акту про помилування, коли рішенням Президента Держави Ізраїлю покарання у виді довічного позбавлення волі або позбавлення волі на визначений строк можуть бути замінені відповідно на позбавлення волі на строк не менше 20 років та 15 років. Також за своїми конструктивними елементами, з вітчизняним інститутом заміни невідбутої частини покарання більш м'яким співпадає ізраїльський інститут умовного звільнення на поруки. Проте, зазначений інститут являється видом умовного звільнення від покарання (ув'язнення з трудовим зобов'язанням) шляхом його заміни не на більш м'який вид покарання, а відносно рівнозначний вид кримінального покарання - службу на користь суспільству (строк якого може бути вдвічі більшим строку ув'язнення з трудовим зобов'язанням та пов'язаний з додатковими факторами виправного-трудового впливу на засудженого). У зв'язку з цим кримінально-правовий інститут умовного звільнення на поруки не розглядається в Державі Ізраїль в якості пільгового та являється механізмом умовної заміни різнорідних (за змістом репресивного впливу на засудженого), але рівнозначних видів умовних звільнень [5, с. 95-100].

Список використаних джерел

1. Таганцев Н.С. Уголовное право. Лекции. Общая часть. Том 1. 1902. 265 с.

2. Дащенко О.В. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання неповнолітніх: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 / О.В. Дащенко. Запоріжжя, 2009. 19 с.

3. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. Х.: Право, 2010. 456 с.

4. Кримінальний кодекс України. К.: Видавничий дім «Скіф», 2020. 160 с.

5. Козакова І.В. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі за законодавством України та Держави Ізраїль: монографія / за наук. ред. д.ю.н., проф. В.О. Глушкова / К., 2019, 180 с.

6. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / за ред. проф. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. К. - Х.: Юрінком Інтер-Право, 2002. 416 с.

7. Дорфман Марат. Закон об уголовном праве Израиля: постоянный перевод с иврита на русский язык. Наука, 2010. 315 с.

8. Житнигор Б.С. Сравнительный анализ Общих частей уголовных законодательств Украины, России и Израиля, а также некоторых особенностей Общей части Уголовного кодекса Молдовы: дисс. ... доктора юрид. наук: 12.00.08/ Житнигор Борис Семенович. Одесса, 2005. 241 с.

9. Закон «Про звільнення від тюремного ув'язнення під умовою». - 2001 (<Лї ЛГШ р!П-"Шаа 'Кіл») // [URL]: http://www.nevo.co.il/law html/Law01/056025.htm.

10. Гутман И., Алфаси Д., Гольд Т. и др. Сборник статей по традиционному еврейскому праву. - Иерусалим: Гахраат Дин, 1984 (иврит). 576 с.

Размещено на Allbest.ru