Правова природа електронного урядування: аспект адміністративно-правового характеру

Размещено на http://allbest.ru

ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Правова природа електронного урядування: аспект адміністративно-правового характеру

Завада Р.С. аспірант

Анотація

Стаття присвячена аналізу правової природи електронного урядування в контексті відносин адміністративно-правового характеру.

Доводиться, що сучасні суспільні відносини знаходяться в стані реформування та потребують трансформації враховуючи транзитивні зміни соціуму в умовах глобалізації, інформатизації, військово-пандемічних загроз.

Публічна влада загалом створена з метою надання суспільних благ для населення, управління державою та регулювання суспільних відносин. Розвиток економіки та виробництва прямо залежить від фундаментальних парадигм, що створює публічне управління. А сучасне публічне управління - це, безумовно, електронне урядування.

Констатовано, що електронне урядування є ефективним засобом, методологічним інструментом здійснення публічної влади, проте не може підміняти адміністративну діяльність в державі.

Вказано, що прогнозувати тенденції розвитку електронного урядування доволі складно. Саме технологічний, інформаційний розвиток встановлює поштовх для правового регулювання та оновлення системи електронного урядування. влада публічний електронний управління

У висновку доводиться, що правова природа електронного урядування проявляється його методологічній інструментарності через технологічно забезпечувальну можливість державно-управлінської діяльності у багатьох сферах, що передбачає захист прав, свобод, законних інтересів осіб, вирішення проблеми конфлікту інтересів, створення суспільного блага та надання відкритості ресурсів для загального користування, що ґрунтується на синергетичних підходах непередбачувальності подальших можливостей.

Ключові слова: електронне урядування, адміністративно-правові відносини, адміністративні послуги, органи публічної влади, управлінська діяльність.

Annotation

The article is devoted to the analysis of the legal nature of electronic governance in the context of administrative-legal relations.

It is proven that modern social relations are in a state of reformation and need transformation, taking into account the transitive changes of society in the conditions of globalization, informatization, and military-pandemic threats. Public power is generally created with the purpose of providing public goods for the population, managing the state and regulating social relations. The development of the economy and production directly depends on the

fundamental paradigms created by public administration. And modern public administration is, of course, electronic governance.

It has been established that electronic governance is an effective tool, a methodological tool for the exercise of public power, but it cannot replace administrative activity in the state.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасне адміністративне право передбачає створення єдиної системи управління, що формується на стандартах європейського врядування та принципах, що формують основу захисту прав, свобод громадян та інших суб'єктів прав, комунікації органів публічної влади, місцевого самоврядування з представниками громадянського суспільства, що не менш вагомо-громадянського контролю. Пострадянська система формування та функціонування органів державної влади характеризується суттєвим бар'єрними перепонами та відсутністю відкритості та доступності до адміністративних послуг та інших сфер публічно-владної діяльності. Електронне урядування є суттєвим елементом трансформації правової системи та принципів владної діяльності, фактором зміни відносин між людиною та органом публічної влади.

Проте електронне урядування як новітня система засобів та прийомів оновлення публічного адміністрування в адміністративно-правовій діяльності характеризується рядом проблемних питань:

- прогалини у сфері правового регулювання ключових детермінант системи електронного урядування;

- значна кількість адміністративних послуг та технічні недоліки в їх наданні;

- невизначеність у розмежуванні платних та інших видів послуг, що надаються органами публічної влади;

- технічні прогалини у наданні адміністративних послуг та недосконалість загалом електронного забезпечення публічно-владної діяльності;

- ускладненість адміністративно-процедурної діяльності у сфері електронного урядування;

- негативна тенденція передання повноважень управлінського характеру приватним інституціям комерційного характеру.

Враховуючи недосконалість сучасного правового доктринального розуміння та нормативного регулювання електронного урядування, потребує додаткового аналізу визначена проблематика.

Стан дослідження. Проблематика, пов'язана з належним функціонуванням електронного урядування відповідно до європейських стандартів, викликає доволі жвавий інтерес у наукової спільноти. Ученими, які присвятили свої праці цій проблематиці, є зокрема: О. Бандурка, А. Берлач, В. Білоус, І. Бородін, Н. Бортник, К. Бриль, О. Дніпров, В. Заросило, О. Капля, І. Коліушко, Т. Коломоєць, І. Шопіна, Х. Ярмакі та ін. Однак і теоретичні аспекти аналізувалися науковцями, зокрема С. Єсімовим, І. Жаровською, І. Личенко, О. Остапенком та іншими.

Проблематика електронного урядування не є вичерпана, не дивлячись на увагу науковців. Це зумовлено розвитком цієї сфери адміністративно-правових відносин та відсутністю аналізу сутнісної природи вказаного явища. Тому метою нашої статті буде аналіз правової природи електронного урядування в контексті відносин адміністративно-правового характеру.

Результати

В домінанті наукова спільнота та й представники громадянського суспільства зводять електронне урядування до сфери надання адміністративних послуг за допомогою новітніх технологій. Безумовно, адміністративні послуги відіграють вагому роль в електронному урядуванні.

Фахівці детермінують адміністративні послуги як публічні послуги, які надаються органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, і надання яких пов'язане з реалізацією владних повноважень. Вони зазначають, що прикметник «адміністративні» вказує на суб'єкта, який надає послуги (адміністрацію) та владну (адміністративну) природу діяльності щодо надання цих послуг [1, с. 54].

Однак слід розуміти, що сучасна парадигма адміністративного права зводить загалом здебільшого до надання публічних послуг, проте слід розуміти, що правова природа електронного урядування є набагато ширшою. Отож включає організації публічної влади за допомогою систем локальних інформаційних мереж та сегментів глобальної інформаційної мережі у різних сферах як то електронного уряду, зайнятості, освіти, медицини, банкінгу, демократії, транспорту, страхування та іншого.

Сучасні суспільні відносини знаходяться в стані реформування та потребують трансформації враховуючи транзитивні зміни соціуму в умовах глобалізації, інформатизації, військово-пандемічних загроз. Публічна влада загалом створена з метою надання суспільних благ для населення, управління державою та регулювання суспільних відносин. Розвиток економіки та виробництва прямо залежить від фундаментальних парадигм, що створює публічне управління. А сучасне публічне управління - це, безумовно, електронне урядування.

Інститути публічної влади покликані балансувати між інтересами членів громадянського суспільства та публічно-владними й суспільними інтересами, для цього використовуючи як імперативні, так і диспозитивні методи правового регулювання. В контексті правової природи електронного урядування слід розуміти, що основним принципом функціонування цієї системи є захист прав та свобод громадян, забезпечення їх законних інтересів у різних сферах. Однак принцип справедливості та рівності передбачає належність вибору при конфлікті інтересів.

Новітні суспільні відносини, до яких належить електронне урядування також використовує принципи права як основні начала для формування та функціонування системи. Незмінним є той факт, що основні парадигми, які людством вироблялися роками повинні діяти і в системі штучного інтелекту. Проте проблема в тому, що принципи права тільки поверхнево можуть забезпечити ціннісно-світоглядні підходи. Саме правотворчий процес стає в основі створення нових норм права, в свою чергу, при реальному застосуванні системи, принципи права не є достатньо дієвими, та потребують розширення та правового регулювання з боку держави.

І коли відбувається процес створення норм права в контексті функціонування електронного урядування у всіх сферах суспільного життя виникає колізія інтересів окремих груп суспільства. Завданням держави є оптимізувати ці інтереси. Додамо, що конфлікт може виникнути також з іншими суб'єктами, приміром з самою державою, органами публічної влади та громадянином тощо.

Репрезентуємо це на прикладі. В умовах пандемічної загрози органи влади використовувало електронне урядування для забезпечення суспільного інтересу - захисту громадського здоров'я. Для цього необхідно було обмежити права окремих громадян і для контролю факту самоізоляції використовувалися технічні засоби. Потенціал застосунку «Дій вдома» полягає в наступному: підтвердження місця проходження самоізоляції з визначенням геолокації; фотопідтвердження перебування за місцем проходження самоізоляції; екстрений виклик на гарячу лінію МОЗ України; запланований функціонал для моніторингу розвитку симптомів. З метою здійснення контрольних функцій щодо дотримання самоізоляції через використання вказаного застосунку в фрагментарно обраний часовий проміжок відбувалася система перевірки обличчя та геолокації мобільного телефона в момент фотографування. Відповідно до Постанови КМУ №211 від 11 березня 2020 р. особа, що перетнула кордон мала вибір щодо спеціалізованої ізоляції чи самоізоляції через використання застосунку. Не дивлячись на це, все ж імперативний спосіб правового регулювання обраних для вирішення суспільної проблеми, відбувається не тільки захист прав і свобод людини, але й обмеження окремих прав. Проблемне питання тут полягає в тому чи це обмеження є правомірним.

Продовжуючи цю думку, виникає ще одна ознака правової природи електронного урядування - забезпечення суспільного блага. Вказана система і технологічна процедура покликана формувати в суспільстві необхідні суспільної відносини та задовільняти суспільні блага.

Класична економічна наука розуміє під останнім як будь-який товар або послуга, які задовольняють наступній вимозі: якщо їх споживає будь-який індивід з групи, то їх можуть споживати і всі інші члени групи. Особливістю суспільного блага є те, що кожен член суспільства у разі потреби може використовувати його необмежену кількість разів, а формує це благо, виробляє його - держава. Як вказують S. Deneulin та N.Townsend, концепція глобальних суспільних благ може бути ефективнішою, якщо концепцію добробуту, яку вона передбачає, розширити за межі індивідуального рівня. «Життя добре» або «хороше життя» живе не лише в індивідуальних життях, а й у життях спільнот, які утворюють люди. Успішне забезпечення глобальних суспільних благ залежить від цього визнання того, що «хороше життя» спільнот, які утворюють люди, є конститутивним компонентом «хорошого життя» окремих людей [2].

Третьою особливістю правової природи електронного урядування є його синергетичність. Вона полягає в тому, що прогнозувати тенденції розвитку системи доволі складно. Класично від правового регулювання достатньо сильно залежить розвиток правових відносин, однак в новітній методологічній системі вказаний критерій діє опосередковано. Саме технологічний, інформаційний розвиток встановлює поштовх для правового регулювання та оновлення системи електронного урядування. Не можна з наближеною точністю спрогнозувати розвиток електронного урядування як дієвої системи електронного управління, оскільки неможливо передбачити її новітні можливості а також труднощі та перепони. Поряд з цим і суспільно-політична реальність створює додаткові завдання для електронної системи.

Пандемічна загроза, яку передбачити не можливо було, за собою потягнула різку трансформацію соціального життя. Надшвидкими темпами члени громадянського суспільства вимушено інтегрувалися в технологічно-прогресивні ресурси. Громадяни були зобов'язані використовувати віддалені технічні засоби зв'язку, переводити своє життя включаючи сферу праці та соціально-комунікативні відносини на інші технічні засоби. Таким чином, особи які до часу пандемії не мали потреби використовувати новації інформаційного суспільства, вимушено оволодівали технічними знаннями та навиками. За відсутності такої нагальної потреби ми переконані, що різкого стрибка в сфері інформатизації не відбувалось би, цей ріст був би набагато плавніший і затяжний у часових рамках. Повномасштабне вторгнення країни-агресорки на нашу територію також змінило суспільну реальність. Виникла потреба вирішення міграційних, економічний, військових, правоохоронних, цивільних проблем. За відсутності можливості фактичної діяльності органів публічної влади в деяких регіонах руйнувалася вся адміністративна система публічного управління. Фактично електронне урядування стало єдиним засобом подолання проблеми, хоча б на короткостроковий проміжок часу.

Вказане доводить те, но на сучасному етапі електронне урядування перебуває в певній «точці біфуркації» та передбачити наступний розвиток доволі складно, оскільки вказане залежить від багатьох факторів і який буде ключовим і рушійним для розвитку системи ми не можемо знати.

Четверта характеристика правової природи електронного урядування. Воно є ефективним засобом, методологічним інструментом здійснення публічної влади, проте не може підміняти адміністративну діяльність в державі. Представники національної школи права проаналізували функціонування електронних послуг на державному та муніципальному рівні в Україні. Висновок не був дуже позитивним «переважна частина респондентів (54,5%) вважають, що процес отримання електронної послуги виявився складнішим, ніж вони припускали, 39,4% респондентів зазначили, що процес отримання послуги зайняв більше часу, ніж передбачалося, а 9,1 % не відчули ніяких переваг від отриманої електронної послуги [3, С. 253-260]. Безумовно, технології прогресують, відбувається виправлення недоліків, однак виникають нові, до того ж не тільки технічного характеру. Доступність системи електронного урядування може бути поставлена під загрозу через зовнішні чинники (припустимо відсутність доступу до мережі Інтернет, відсутність електроенергії) та інформаційно- кібернетичні загрози. Отож підміняти реальні адміністративно-управлінські відносини електронне урядування не може, тому слід застерегти від його ненормативного розширення та неправомірного застосування.

І останнє. Зміна інформаційно-комунікативних відносин трансформує електронне врядування у сторону доступності та відкритості. Окрім експоненційного зростання прийняття законодавства про свободу інформації, «сучасне» законодавство про свободу інформації йде рука об руку зі « зміною парадигми»: де «пасивне» розкриття державної інформації особі запит раніше був наріжним каменем традиційного законодавства про свободу інформації змінилося, більше сьогодні наголошується на законодавстві, яке заохочує позитивне (проактивне) розкриття інформації за ініціативою самих урядів та відкритих урядових даних, наголошуючи на необхідності машинозчитуваної урядової інформації для сприяння її повторному використанню [4].

Висновки

Правова природа електронного урядування проявляється його методологічній інструментарності через технологічно забезпечувальну можливість державно-управлінської діяльності у багатьох сферах, що передбачає захист прав, свобод, законних інтересів осіб, вирішення проблеми конфлікту інтересів, створення суспільного блага та надання відкритості ресурсів для загального користування, що ґрунтується на синергетичних підходах непередбачувальності подальших можливостей.

Список використаних джерел

1. Козаченко Н. Нормативно-правове регулювання діяльності державних службовців з надання адміністративних послуг в Україні. Державне управління та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 1(16). С. 197.

2. Deneulin S., OTownsend N. Public goods, global public goods and the common good. International Journal of Social Economics, 2007. Vol. 34 No. 1/2, Р. 19-36. https://doi.org/10.1108/03068290710723345

3. Літвінов О.В., Єдинак Я.Б. Проблеми упорядкування адміністративних послуг органами місцевого самоврядування. Державне управління та місцеве самоврядування. 2013. № 9 (101). С. 180-185.

4. Moon, M. J. Shifting from old open government to new open government: Four critical dimensions and case illustrations. Public Performance & Management Review, 2020. Vol/43(3) P. 535-559. https://doi.org/10.1080/15309576.2019.1691024

Размещено на Allbest.ru