Реалізація конституційного принципу верховенства права в діяльності адвоката

Размещено на http://www.allbest.ru

Львівський національний університет природокористування

Реалізація конституційного принципу верховенства права в діяльності адвоката

Музика Я. І.

кандидат юридичних наук, в. о. доцента кафедри права, факультету управління, економіки та права

Анотація

Наукове дослідження присвячено загальнотеоретичному аналізу впливу принципу верховенства права на функціонування адвокатури в Україні. Саме принцип верховенства права є тим системоутворюючим компонентом, дотримання якого є необхідною умовою, що забезпечує якісну і ефективну роботу будь-якого адвоката.

Аналіз теоретичних підходів до основних структурних елементів принципу верховенства права здійснюється під кутом зору діяльності адвоката як представника прав і законних інтересів особи в судовому процесі. Додатковим фокусом дослідження є інтерпретація вказаного принципу в західній доктрині, а також його адекватне закріплення у вітчизняному законодавстві та беззаперечне дотримання в діяльності правоохоронних органів. Євроінтеграційний вектор розбудови нашої країни повинен базуватись на неухильному дотриманні принципу верховенства права, оскільки основною вимогою європейської спільноти, в цьому напрямку, є забезпечення спроможності державних інституцій реалізувати права людини і громадянина в повному обсязі.

Виклики сьогодення диктують необхідність прийняття нових законодавчих актів, які в свою чергу, створюють особливий тиск на принцип верховенства права. В даному випадку, законотворець повинен знайти складний баланс між захистом основоположних прав і свобод людини та обмеженням втручання в діючі нормативно-правові акти. В даному випадку, мається на увазі не лише фундаментальні права закріплені Конвенцією про захист прав людини і основоположні свободи, а й національним законодавством. Саме тому, принцип верховенства права набуває особливого значення для всієї адвокатської спільноти, оскільки вони мають спрямовувати свою діяльність на захист загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, основним пріоритетом якого є права і свободи людини і громадянина.

Ключові слова: конституційні принципи, верховенство права, принципи адвокатури, адвокатська діяльність.

Annotation

The research is devoted to the general theoretical analysis of the impact of the rule of law principle on the functioning of the Bar in Ukraine. It is the rule of law principle which is the backbone component, compliance with which is a prerequisite for ensuring the quality and efficiency of work of any attorney-at-law.

Analysis of theoretical approaches to the main structural elements of the rule of law principle from the perspective of an attorney-at-law's activities as a representative of the rights and legitimate interests of a person in a court proceeding. An additional focus of the study is the interpretation of this principle in the Western doctrine, as well as its adequate consolidation in national legislation and its unconditional observance in the activities of law enforcement agencies. The European integration vector of our country's development should be based on strict adherence to the rule of law, since the main requirement of the European community in this area is to ensure the ability of state institutions to fully realize human and civil rights.

Today's challenges dictate the need to adopt new legislative acts, which put special pressure on the rule of law. In this case, the legislator must find a difficult balance between protecting fundamental human rights and freedoms and limiting interference with existing regulations. In this case, we mean not only the fundamental rights enshrined in the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, but also national legislation. That is why the rule of law principle is of particular importance for the entire legal community, as they should direct their activities to protect the generally recognized principles and norms of international law, the main priority of which is the rights and freedoms of human and citizen.

Keywords: constitutional principles, rule of law, principles of the Bar, legal profession.

Вступ

Постановка проблеми. Конституція в Україні виступає основним законодавчим актом і вказівником розвитку правової політики та державності. У статті 8 Конституції України вказано, що в нашій державі діє принцип верховенства права. Це конституційний ідеал, якому мають слідувати при формуванні органів публічної влади та у нормуванні правових відносин різного прямування.

Проте декларування конституційного принципу не означає автоматичного належного його реалізації. Фахівці стверджують, що «в Україні існують суттєві проблеми щодо верховенства права, які породжують нестабільність державної влади, підвищення рівня корупції, відсутність належного забезпечення доступності правосуддя, неупередженого та справедливого суду, призводять до порушення основних прав і свобод людини і громадянина, здійснення Верховної Ради України і Кабінетом Міністрів України функції та повноважень, не передбачених Конституцією України, тощо» [1, с. 3]. Необхідно закцентувати увагу на те, що це далеко не вичерпний перелік проблем, що існують у світлі реалізацій конституційного принципу верховенства права. Виклики останніх років, пандемічні загрози та війна, ускладнили також питання реалізації багатьох прав і свобод громадян, трансформували та видозмінили соціальну сферу комунікацій.

Стан дослідження. Питання функціонування конституційних принципів права, верховенства права та належності побудови влади займалися багато науковців, зокрема С. Головатий, І. А. Кравченко, Ю. О. Косткіна, О. М. Крукевич, С. Ю. Левицька, М. В. Оніщук, А. С. Славко та багато інших; теоретичні та галузеві доробки у сфері правового статусу та особливостей організації і діяльності адвокатури репрезентовані у працях Ю. О. Загуменної, С. О. Іваницького, Н. В. Князевої, Н. М. Бакаянової, Н. І. Бочуляк та ін.

Незважаючи на те, що концепція верховенства права визнана як основа державного устрою і закріплена в ряді конституцій держав, що декларують себе демократичними, юридичні положення, пов'язані з цією правовою категорією, носять досить загальний характер і не дають про неї однозначного уявлення. Крім цього, навіть класифікація принципів адвокатури, в дослідженнях вітчизняних науковців розглядаються по різному, а відтак сучасний стан доктрини не містить цілісного, загальновизнаного підходу до висвітлення вказаної проблематики. Тому потребує узагальнення положень елементного складу визначеного принципу в аспекті генезисних проблем розвитку та теоретико-правового розуміння.

Метою цієї статті є проведення конституційного дослідження принципу верховенства права в організації і діяльності адвокатури.

конституційний верховенство право

Результати

Принцип верховенства права є одним з провідних конституційних принципів будь-якої правової і демократичної держави. Він розкриває свою суть і призначення не лише в поєднанні з

іншими конституційними принципами, але і як самостійний вектор, який спрямовує суспільні відносини у правильному напрямку.

Чітке дотримання вказаного принципу є надзвичайно важливим і необхідним для адекватного функціонування не лише органів державної влади, а й для усіх інших інституцій, діяльність яких нерозривно пов'язана із захистом прав і свобод людини.

Зміни які відбулися в нашому суспільстві протягом останнього року не могли не позначитися на базових засадах діяльності державних органів загалом, і окремих інституцій (як то адвокатура) - зокрема.

Ю. О. Загуменна та Е. М. Наджафлі цілком обґрунтовано зазначають, що утвердження принципу верховенства права забезпечує охорону основоположних прав і свобод особи не лише від інших громадян, а й від безпідставного втручання з боку держави, її органів і їх представників, виступаючи фактором утримання останніх від такої «спокуси», як зловживання владою, що, як правило, виникає через набуття сукупності спеціальних повноважень [2, с. 89]. Таким чином, принцип верховенства права стоїть на сторожі захисту прав людини від посягань не лише зі сторони інших учасників відносин, а й своєрідним бар'єром для органів державної влади. Таке завдання, вказаного принципу реалізується шляхом закріплення в нормативно-правових актах обов'язків та різного роду «обмежень» для посадових осіб, з метою унеможливлення їх надмірного впливу.

Досліджуючи питання принципу верховенства прав в цивільному судочинстві О. Овчаренко зазначає, що принцип верховенства права як справедливість - це мегапринцип та універсальний стандарт, який охоплює всі сфери правового регулювання і галузі судочинства. Вся діяльність судової системи у глобальному вимірі має бути спрямована на відновлення порушення балансу справедливості й верховенства права як мета засад, а також окремих їх складників [3, с. 210]. Основні результати її дослідження полягають у тому, що науковицею здійснено тлумачення верховенства права як концепту, на якому побудована філософія сучасного судочинства, правозастосування й праворозуміння.

Однак, в науці конституційного права досить гостро стоїть питання закріплення принципів права в офіційних документах держави, і принцип верховенства права не цьому винятком. Досліджуючи питання пов'язані із способом закріплення принципів права С. О. Іваницький відмічає, що загальновизнаним є підхід, згідно якого принципи можуть бути прямо сформульовані в нормах позитивного права (текстуальне вираження) або випливати з їх змісту (змістовне закріплення). Пріоритетним має бути перший спосіб фіксації, оскільки другий створює певні незручності для правозастосувачів через необхідність додаткових витрат часу на аналітичну роботу з правовою базою [4, с. 178].

Досліджуючи текстуальне вираження принципу верховенства права, можна констатувати, що стаття 8 Конституції України носить декларативний характер, проголошуючи верховенство прав в нашій державі. Однак, подальше наповнення вказаної статті не містить глибокого теоретичного аналізу цього принципу, а окреслює його особливості лише юридичною силою Конституції, нормативно-правових актів та гарантуванням права на судовий захист.

Для детальної характеристика змістового наповнення принципу верховенства права необхідно звернутись до ознак, притаманних принципам права. Консолідуючи наукові погляди із вказаного питання, Н. В. Князева стверджує, що правовим принципам властиві наступні особливості:

об'єктивна зумовленість, яка виражається у взаємозв'язку принципів та певного виду діяльності;

верховенство регулювання, так як принципи - це елементи, на яких відповідний правовий інститут, галузь або ж діяльність будується та функціонує;

вираження групового інтересу, тобто реальних поглядів тих суб'єктів, які мають відношення до сфери, в рамках якої правові принципи існують.

Якщо це все перенести у поле адвокатури, то принципи професійної діяльності в даній галузі є керівними ідеями, які фактично впливають на організацію роботи адвокатів, її ефективність та прийнятність з точки зору моральної етики [5, с. 80].

Стосовно принципів адвокатури, то найбільш вдало їх характерні ознаки виділяє Н. М. Бакаянова, вказуючи, що принципи адвокатури мають свої ознаки, зокрема:

кожен принцип адвокатури містить в собі певну ідею, яка складає його зміст;

така ідея (принцип адвокатури) прямо чи опосередковано закріплена в нормативно-правових актах (як актах загального характеру, так і актах спеціального законодавства про адвокатуру);

принципи визначають типові риси адвокатури;

принципи адвокатури характеризуються значною стійкістю та стабільністю порівняно зі звичайними нормами права;

вони складають певну систему, в якій один з принципів може випливати з іншого або бути його гарантією [6, с. 145-146].

Таким чином, набувши легального вираження в джерелах права, визначених державою, принципи одержують державну підтримку і гарантування, стають обов'язковими до застосування у встановлених межах, безпосередньо й опосередковано регулюючи суспільні відносини [4, с. 180].

«Принципи адвокатської діяльності» - це узагальнені, фундаментальні, відносно стабільні засади та положення, що відбивають суспільні цінності, в тому числі втілені в національній правовій системі та закріплені в нормах чинного законодавства, які реалізуються адвокатами під час провадження ними власної професійної діяльності, в тому числі під час надання консультацій правового характеру, здійснення правового супроводження та представництва осіб, захисту їх прав, свобод та інтересів, а також вирішення низки організаційних, функціональних, моральних та етичних питань [2, с. 24].

Проводячи класифікацію за тими чи іншими критеріями на певні групи, зокрема, принципи організації адвокатури та принципи діяльності адвокатури, окремі науковці приходять до висновку, що поняття « принципи адвокатури» та «принципи діяльності адвокатури» співвідносяться між собою як ціле та частина [7, с. 36]. Однак не всі науковці підтримують такий поділ, мотивуючи тим, що при дослідженні правових засад, що стосуються тих чи інших правових інституцій, правова наука використовує термін «принципи організації чи діяльності правової інституції», а не «принципи правової інституції» [6, с. 144]. В даному випадку, можна лише підтримати позицію Н. М. Бакаянової щодо поділу на принципи організації адвокатури та принципи діяльності адвокатури, і недоцільність виділяти принципи адвокатури. В свою чергу, ті принципи які мають місце і в організації і в діяльності адвокатури можна вважати загальними принципами.

Розглядаючи спеціальне законодавство, яке регулює питання реалізації принципів права в діяльності адвокатури, необхідно сказати, що в статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» прямо закріплено те, що «Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів». Водночас, попередник цього нормативно-правового акту (мається на увазі Закон України «Про адвокатуру» № 2888-XII від 19 грудня 1992 року, який втратив чинність із прийняттям нового закону) оперував терміном «верховенство закону».

З даного приводу, у своїй ґрунтовній монографії, С. Головатий задається цілком доречним запитанням: «що саме лежить в основі поточного конституційного порядку - верховенство права чи верховенство закону? Таке закріплення принципу верховенства закону мало місце в численних нормативних актах, які приймались після здобуття Україною незалежності. Все це пов'язано з тим, що законотворці дослівно перекладали принцип «the rule of the law» не вдаючись в детальний аналіз перекладу. Зокрема «the rule» це не лише «правило», «принцип» чи «норма», цей термін може означати «правління», «панування» чи «владарювання». В свою чергу, для терміну «the law» (дослівно - закон) більш доречним є український відповідник «право» [8, с. 1365].

Запозичення законів і правових інститутів з однієї країни в іншу використовується як спосіб вдосконалення правової системи. Проблема полягає в тому, що правова акультурація іноземних законів чи правових інститутів не відбувається в правовому чи культурному вакуумі. Труднощі рецепції права особливо очевидні, коли запозичення відбувається у формі повного поглинання, однак навіть вибіркове запозичення має свої ускладнення [9].

Втілюючи принцип верховенства права, адвокати повинні ставити в пріоритет права, свободи й інтереси свого клієнта й інших людей та утримуватись від діянь, які можуть їх порушити, а тим більше обмежити. Усі відносини, які виникають у межах адвокатської діяльності, повинні ґрунтуватись на правових нормах, а власне сама ця діяльність має здійснюватися лише за допомогою тих прав, які надано кожному адвокату законом, - саме такий підхід зможе гарантувати забезпечення прав і свобод фізичних і юридичних осіб, а також їх висококваліфікований захист у випадку порушення [2, с. 91-92].

Проаналізувавши питання принципів професійної діяльності адвокатів в нашій державі, на основі норм чинного законодавства та напрацюваннях вчених при дослідженні суміжних теоретико- правових явищ, П. В. Князева приходить до висновку, що адвокатура в Україні є самоврядним інститутом, який існує задля реалізації правового захисту, представництва та надання інших послуг юридичного характеру [5, с. 82]. Підтримуючи таку позицію, необхідно доповнити, що реалізація своїх завдань та функцій є немислимою без чіткого та неухильного дотримання адвокатом у своїй щоденній діяльності основоположних принципів права. Керуючись своїм конституційним призначенням, адвокатура приймає активну участь у побудові правової держави, невід'ємною ознакою якої є визнання і дотримання принципу верховенства права.

У своєму прагненні приєднатись до європейської спільноти Україна проводить реформування нормативного та інституційного механізмів правового регулювання в усіх сферах суспільних відносин. З даного приводу виникає запитання: з якою метою Європейський Союз ставить такі суворі вимоги до кандидатів на членство в організації? Загальна мета таких дій полягає в тому, щоб забезпечити вищий і стійкіший рівень захисту Конвенції про захист прав людини і основоположні свободи в державах, які підлягають європейському нагляду.

Досліджуючи порядок реалізації принципу верховенства права, як ключової цінності діяльності Європейського Союзу, окремі науковці наполягають на тому, що перед організацією постає на вирішення два фундаментальних завдання:

виправлення шкоди, завданої державами-членами внаслідок недотримання чи відхилення від стандартів щодо верховенства права;

гарантування недопущення в майбутньому, відхилення від обіцянки підтримувати верховенство права [10].

В процесі приведення національного законодавства до європейських стандартів, органи адвокатури повинні бути спроможними виконувати завдання щодо ефективного забезпечення прав людини. Це означає, що основи національного правопорядку мають бути недоторканими, а держави, які не дотримуються принципу верховенства права, не можуть розраховувати на повагу та підтримку від світової спільноти.

Висновки

З огляду на викладене можна констатувати, що принцип верховенства права є одним з універсальних, правових стандартів функціонування і розвитку будь-якої демократичної держави. Дотримання цього принципу є необхідною умовою для захисту прав людини від посягань не лише зі сторони інших учасників відносин, а й органів державної влади.

Євроінтеграційний вектор розбудови нашої країни повинен базуватись на неухильному дотриманні принципу верховенства права, оскільки основною вимогою європейської спільноти, в цьому напрямку, є забезпечення спроможності державних інституцій реалізувати права людини і громадянина в повному обсязі. Саме таке завдання покладається на адвоката як представника особи в судовому процесі.

Реалізація адвокатом своїх завдань та функцій є немислимою без чіткого та неухильного дотримання ним, у своїй щоденній діяльності основоположних принципів права. Реалізуючи свої основні функції, кожен адвокат здійснює вплив на формування нашої країни, наділяючи її рисами демократичного і правового учасника міжнародних відносин. В свою чергу, невід'ємною, базовою ознакою усіх цивілізованих держав є визнання і дотримання принципу верховенства права.

Список використаних джерел

Падалка Р. О. Верховенство права як основоположний принцип права. Дисертація на здобут. наук. ступеня кандид. юридичних наук за спец. 12.00.01. К. 2017. 195 с.

Загуменна Ю. О., Наджафлі Е. М. Принципи адвокатської діяльності в Україні: адміністративно-правовий аспект: монографія / Ю. О. Загуменна, Е. М. Наджафлі. Харків: ТОВ «Планета-Прінт», 2020. 276 с.

Овчаренко О. Принцип верховенства права у цивільному судочинстві: погляд адвоката. Юридичний журнал Право України. 2021. № 11. С. 209-233.

Іваницький С. О. Теоретичні основи організації адвокатури в Україні: принципи та система: монографія / С.О. Іваницький. - Київ: Інтерсервіс, 2017. 800 с.

Князева Н. В. Принципи професійної діяльності адвоката в Україні. Форум права: електрон. наук. фахове вид. 2017. № 3. С. 78-83.

Бакаянова Н. М. Функціональні та організаційні основи адвокатури України: дис. д-ра юрид. наук; 12.00.10. Одеса, 2017. 395 с.

Бочуляк Н. І. Принципи адвокатури як основоположні засади діяльності адвокатського самоврядування. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2019. Вип. 21. С. 34 - 41.

Головатий С. Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. К.: Видавництво «Фенікс», 2006. Книга 3. Верховенство права: український досвід. с.1277-1747.

Husa J. Developing Legal System, Legal Transplants, and Path Dependence: Reflections on the Rule of Law. The Chinese Journal of Comparative Law, Volume 6, Issue 2, December 2018, Pages 129-150, URL: https://doi.org/10.1093/cjcl/cxy008

Closa C., Kochenov D. Reinforcing Rule of Law Oversight in the European Union. International Journal of Constitutional Law, Volume 15, Issue 3, July 2017, Pages 866-872, URL: https://doi.org/10.1093/icon/mox064Размещено на Allbest.ru