Особливості адміністративної відповідальності за правопорушення іноземців та осіб без громадянства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Харківський національний університет внутрішніх справ

Особливості адміністративної відповідальності за правопорушення іноземців та осіб без громадянства

Чумак В.В.

доктор юридичних наук, професор

професор кафедри державно-правових дисциплін

юридичного факультету

Іванцов В.О.

кандидат юридичних наук, доцент

заступник декана факультету № 5

Анотація

юридичний відповідальність іноземець громадянство

У статті визначено особливості адміністративної відповідальності за правопорушення іноземців та осіб без громадянства.

Підкреслено, що юридичну відповідальність визначено як реакцію держави в особі її повноважних органів чи посадових осіб на протиправну поведінку особи, і яка виражається у застосування до цієї особи відповідних санкцій, передбачених у чинному законодавстві. Тобто застосовується так званий негативний (або ретроспективний) підхід до розуміння юридичної відповідальності.

Зазначено, що юридична відповідальність іноземців та осіб без громадянства як учасника адміністративного процесу, є важливою гарантією забезпечення належного виконання ним своїх прав та обов'язків у зазначеному процесі, суворого дотримання іноземців та осіб без громадянства вимог та принципів, на яких ґрунтується як адміністративний процес. Відповідальність має на меті, перш за все, застерегти іноземців та осіб без громадянства від поведінки, яка не відповідає вимогам адміністративного процесу, встановленому порядку у сфері судоустрою та інших сферах суспільного життя.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, правопорушення, права біженців, особи без громадянство, статус, суб'єкт, правове регулювання.

Annotation

Legal responsibility is an indispensable and specific element of the legal status of any subject of law and legal relations. It is clear that in the structure of the legal status of foreigners and stateless persons, as a participant in the administrative process, a separate place belongs to the specified responsibility. Therefore, the study of responsibility will allow a deeper understanding of the essential content of the legal status of foreigners and stateless persons, the nature of their duties, and the limits of their rights.

It is emphasized that legal responsibility is defined as the reaction of the state in the form of its authorized bodies or officials to the illegal behavior of a person, and which is expressed in the application of appropriate sanctions to this person provided for in the current legislation. That is, the so-called negative (or retrospective) approach to understanding legal responsibility is used.

It is noted that the legal responsibility of foreigners and stateless persons as a participant in the administrative process is an important guarantee of ensuring that they properly fulfill their rights and obligations in the said process, strict compliance by foreigners and stateless persons with the requirements and principles on which the administrative process is based. The responsibility aims, first of all, to warn foreigners and stateless persons against behavior that does not comply with the rules of professional ethics, the requirements of the administrative process, the established order in the field of the judiciary, and other spheres of public life.

It is emphasized that the legal status of foreigners and stateless persons staying on the territory of Ukraine is determined by Articles 26 and 33 of the Constitution of Ukraine, according to which foreigners and stateless persons staying in Ukraine on legal grounds enjoy the same rights and freedoms, and also have the same obligations as citizens of Ukraine, with the exceptions established by the Constitution, laws or international treaties of Ukraine.

Keywords: administrative responsibility, offense, rights of refugees, stateless persons, status, subject, legal regulation.

Вступ

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України, визначається статтями 26, 33 Конституції України, відповідно до яких іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України [1].

Неодмінним та специфічним елементом правового статусу будь-якого суб'єкта права та правовідносин є юридична відповідальність. Зрозуміло, що і в структурі правового статусу іноземців та осіб без громадянства, як учасника адміністративного процесу, окреме місце належить зазначеній відповідальності. Дослідження відповідальності дозволить більш глибоко зрозуміти сутнісний зміст правового статусу іноземців та осіб без громадянства, характер його обов' язків та межі прав.

Огляд літератури. Теоретичним і практичним проблемам адміністративної відповідальності за правопорушення іноземців та осіб без громадянства приділяли увагу: В.Б. Авер'янова, O.Ф. Андрійко, М.І. Ануфрієв, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, І.Л. Багило, Ю.П. Битяк, В.С. Венедиктов, А.С. Васильєв, В.М. Гаращук, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, P.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Л.В. Коваль, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, Є.Б. Кубко, В.Я. Малиновський, Н.П. Матюхін, В.П. Пєтков, В.Ф. Опришко, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, О.П. Рябченко, В.П. Пєтков, А.О. Селіванов, О.Ф. Скакун, Ю.М. Старилов, М.М. Тищенко, В.В. Цвєтков, О.Н. Ярмиш та інші. Вказані науковці зробили вагомий внесок у розвиток науки адміністративного права, однак при цьому в зазначеній сфері залишається низка невирішених питань, зокрема пов'язаних із адміністративною відповідальностью за правопорушення іноземців та осіб без громадянства.

Таким чином, відсутність комплексних досліджень, присвячених аналізу адміністративної відповідальності за правопорушення іноземців та осіб без громадянства, наявність низки прогалин та недоліків у відповідному нормативно-правовому забезпеченні зумовлюють актуальність та своєчасність обраної у дослідженні тематики. Вирішення представленої проблематики дозволить не тільки підвищити якість та ефективність вирішення справ в адміністративних судах, а й сприятиме реалізації правового статусу всіх учасників адміністративного процесу, а особливо іноземців та осіб без громадянства.

Метою цієї статті є визначення особливості адміністративної відповідальності за правопорушення іноземців та осіб без громадянства.

Результати

Питанням юридичної відповідальності науковцями приділялося та продовжує приділятися сьогодні досить багато уваги. В першу чергу слід звернути увагу на філософське тлумачення відповідальності, адже саме філософія покликана визначати загальні смисли основних суспільних явищ і категорій. Так, у «Філософському енциклопедичному словнику» за редакцією В.І. Шинкарука відповідальність визначається як філософсько-соціологічне поняття, яке характеризує міру відповідності поведінки особи, групи, прошарку, держави наявним вимогам, діючим суспільним нормам, правилам співжиття, правовим законам; співвідношення обов'язку і міри його виконання суб'єктом (особою, групою, класом). Відповідальність виникає на основі соціальних норм і реалізується як через певні форми контролю (громадська думка, статут, закон), так і через усвідомлення суб'єктами духовно-практичної діяльності своєї суспільної ролі [2, с.87]. О.Г. Данильян, В.М. Таряненко вважають, що відповідальність - це соціально-філософське поняття, що відбиває об'єктивно-історичний характер взаємин між особистістю і суспільством, особистістю і соціальною групою, які сформувалися в ході задоволення взаємних вимог. Відповідальність формується внаслідок тих вимог, що їх ставить до особистості суспільство, соціальна група, колектив. Засвоєні особистістю, вони стають основою мотивації її поведінки.

Т.О. Чепульчено наголошує, що майже усі автори, які вивчали соціальну відповідальність, цілком справедливо, визнають методологічною основою вироблення поняття відповідальності аналіз співвідношення категорій свободи і необхідності. Відповідальність завжди і нерозривно пов'язана з необхідністю дотримання приписів, правил поведінки, підкорення, узгодження своєї поведінки з об'єктивними законами природи та суспільства. Якщо немає необхідності у дотриманні яких-небудь норм, приписів, то немає і відповідальності [3].

В.К. Грищук у своїх роздумах з приводу соціальної відповідальності доходить висновку, що вона - це соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб'єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у випадку їхнього порушення - застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами [4, с.52].

В.К. Грищук доводить, що соціальна відповідальність і соціальна безпека нерозривно пов'язані між собою. Соціальна відповідальність є гарантом соціальної безпеки загалом і особистої безпеки людини зокрема, засобом підтримання і зміцнення соціальної злагоди, цілісності суспільства, держави. Соціальна безпека, таким чином, об'єктивно потребує надійного механізму соціальної відповідальності [4, с.52].

О.О. Охріменко та Т.В. Іванова доводять, що соціальна відповідальність - це соціальне явище, що являє собою добровільне та свідоме виконання, використання і дотримання суб'єктами суспільних відносин, приписів, соціальних норм, а у випадку їхнього порушення - застосування до порушника заходів впливу, передбачених цими нормами [5, с. 10].

О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко переконані, що юридична відповідальність є особливим різновидом соціальної. Саме її належність до соціальних категорій визначає наявність у юридичної відповідальності всіх ознак соціальної, адже вона здійснюється в суспільстві, забезпечує суспільний порядок, гарантує захист суспільних інтересів та передбачає наявність суспільних суб'єктів. Однак, наголошують правники, самостійний характер юридичної відповідальності зумовлює також існування особливих рис, які визначають своєрідність цієї категорії та надають можливість віднести її до правових понять. Юридична відповідальність -- це застосування в особливому процесуальному порядку до особи, що вчинила правопорушення, засобів державного примусу, що передбачені санкцією правової норми [6, с. 293].

За твердженням К.Г. Волинки юридична відповідальність є важливим елементом правового регулювання суспільних відносин, суть якого полягає в цілеспрямованому впливі на поведінку індивідів за допомогою юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин, надання їм системності і стабільності, уникнення різких загострень соціальних конфліктів, втілення принципів соціальної справедливості тощо. Саме існування права як регулятора суспільних відносин обумовлене необхідністю підтримувати соціальний порядок у неоднорідному суспільстві, попереджаючи будь-які відхилення від встановлених правил поведінки. За допомогою юридичної відповідальності встановлюються дієві механізми охорони і захисту суспільних відносин від неправомірних посягань шляхом покарання діянь, які порушують умови нормального розвитку суспільства, суперечать інтересам держави, суспільства в цілому і окремих індивідів [7, с.182].

Д.А. Липинский та Р.Л. Хачатуров з цього приводу зазначають, що поняття відповідальності має акумулювати обидва боки жданого явища - позитивний і негативний. Реальним змістом позитивної відповідальності є дотримання суб'єктом суспільних відносин відповідних соціальних норм, тобто соціально корисна, схвальна поведінка. Через діяння особистості проявляється його ставлення до встановлених нормами правил. У позитивній же відповідальності відображаються як борг і обов'язок, так і саме соціально значуща дія суб'єкта відповідальності. Всі вони в кінцевому рахунку і утворюють статичні і динамічні характеристики соціальної відповідальності [8, с. 22-23]

Відповідно до ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення іноземці та особами без громадянства можуть притягуватися до відповідальності за:

порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України,- тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Недодержання іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку реєстрації або проживання на території України за недійсними документами чи документами, строк дії яких закінчився, або порушення встановленого терміну перебування в Україні, виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду- виїзду, - тягнуть за собою попередження або накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян [9, 10, 11].

Про те є випадки коли дія цієї статті не поширюється, а саме: коли іноземці чи особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» [10, 11].

Окрім цих загальних правил адміністративної відповідальності іноземців та осіб без громадянства є й певні особливості. Зокрема, тільки до іноземців та осіб без громадянства може застосовуватися примусове повернення та примусове видворення.

Відповідно до ст. 26 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України. Таке рішення приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, орган Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення [10, 11].

У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. При цьому, рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення.

Примусове видворення (стаття 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органами охорони державного кордону (за незаконне перетинання державного кордону) або орган Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави [10, 11].

Позов про примусове видворення не подається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Іноземцям та особам без громадянства при примусовому видворенні забороняється подальший в'їзд в Україну строком на п'ять років. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення та додається до строку заборони в'їзду в Україну, який особа мала до цього.

Рішення про примусове видворення приймається уповноваженими на те органами з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування таких осіб [10, 11].

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців [10, 11].

Відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» забороняється примусово повертати і видворяти іноземців до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту, чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки [10, 11, 12, с. 235].

Висновки

Отже, підсумовуючи вище викладене, може констатувати, що юридичну відповідальність визначено як реакцію держави в особі її повноважних органів чи посадових осіб на протиправну поведінку особи, і яка виражається у застосування до цієї особи відповідних санкцій, передбачених у чинному законодавстві. Тобто застосовується так званий негативний (або ретроспективний) підхід до розуміння юридичної відповідальності.

Зазначено, що юридична відповідальність іноземців та осіб без громадянства як учасника адміністративного процесу, є важливою гарантією забезпечення належного виконання ним своїх прав та обов'язків у зазначеному процесі, суворого дотримання іноземців та осіб без громадянства вимог та принципів, на яких ґрунтується як адміністративний процес. Відповідальність має на меті, перш за все, застерегти іноземців та осіб без громадянства від поведінки, яка не відповідає вимогам адміністративного процесу, встановленому порядку у сфері судоустрою та інших сферах суспільного життя.

Перспективними подальшими науковими дослідженнями слід визначити особливості примусово повертати і видворяти іноземців до країн.

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30, ст. 141 // URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#Text.

2. Філософський енциклопедичний словник: энциклопедия / НАН України, Ін-т філософії ім. Г.С. Сковороди; голов. ред. В.І. Шинкарук. Київ: Абрис, 2002. 742 с.

3. Чепульченко Т.О. Соціальна відповідальність: понятя та сутність / Чепульченко Т.О. // Вісн ик НТУУ «КПІ». Політологія. Соціологія. Право: збірник наукових праць. 2010. № 1 (5). С. 137-142. Бібліогр.: 21 назва. // URL: https://ela.kpi.Ua/bitstream/123456789/6088/1/10-1%285%29-23.pdf.

4. Грищук В.К. Соціальна відповідальність: навчальний посібник. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. 152 с.

5. Охріменко О.О., Іванова Т.В. Соціальна відповідальність. Навч. посіб. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». 2015. 180 с.

6. Загальна теорія держави і права: (основні поняття, категорії, прав. конструкції та наук. концепції): навч. посіб. / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. К.: Юрінком Інтер, 2008. 400 с. Бібліогр.: с. 376-387.

7. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. К.: МАУП, 2003. 240 с. Бібліогр.: с. 229-232.

8. Общая теория юридической ответственности: монография / Липинский Д.А., Хачатуров Р.Л. С.-Пб.: Изд-во Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2007. 950 с.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/622/2011#Text.

10. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: Закон України від 08.07.2011 № 3671-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3671-17#Text (дата звернення: 01.12.2022).

11. Адміністративна відповідальность за правопорушення іноземців та осіб без громадянства. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://bit.ly/3VOlDDi.

12. Чумак В.В. Адміністративно-правові засади діяльності поліції Грузії, країн Балтії та України: порівняльний аналіз: монографія. Харків: Константа, 2019. 490 с.

Размещено на Allbest.ru