Аналіз історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки
Аналіз історичного процесу становлення вітчизняного законодавства щодо регулювання контрольно-наглядової діяльності держави в сфері науки. Основні етапи становлення законодавчого регулювання вказаної діяльності. Моніторинг та інституційний контроль.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.07.2023 |
| Размер файла | 26,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
АНАЛІЗ ІСТОРИЧНО-ПРАВОВОГО РОЗВИТКУ КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ НАУКИ
Бортняк К.В.
доцент кафедри публічного та приватного права, Навчально-науковий гуманітарний інститут Таврійського національного інституту імені В. І. Вернадського,
Анотація. Стаття присвячена аналізу історичного процесу становлення вітчизняного законодавства щодо регулювання контрольно-наглядової діяльності держави в сфері науки. Досліджено основні етапи становлення законодавчого регулювання вказаної діяльності з рахуванням суспільно-політичних умов розвитку державного регулювання в науковій сфері. Встановлено слабкий рівень законодавчої визначеності в частині закріплення контрольно-наглядової діяльності держави в сфері науки. Розкрито, що основними формами її реалізації є моніторинг та інституційний контроль за підпорядкованими суб'єктами відносин в сфері науки та техніки.
Ключові слова: контрольно-наглядова діяльність держави. державний контроль в сфері науки, моніторинг, державне регулювання, управлінська функція.
Annotation. The thesis are devoted to the analysis of the historical process of domestic legislation adjusting forming in the field of the control and supervisory activities of the state in the field of science. It was disclosed the main stages of the legislation adjusting forming in the field of the control and supervisory activities of the state in the field of science, taking into account the socio-political conditions of the development of state regulation in this field. It was established a low level of legislative adjusting in terms of establishing the control and supervisory activities of the state in the field of science. It was revealed that the main forms of its are monitoring and institutional control over subordinate subjects of relations in the field of science and technology. Development of legal regulation of any sphere of social relations, especially when it also concerns state regulation in it, always passes a certain period of historical formation. This allows to form a national legal tradition, to find the most effective models of its implementation, as well as to reveal the problematic aspects that require special attention from the side of both scientists and practitioners of state regulation. The purpose of this article is to identify the main trends of legal provision of control and supervisory activity in the field of science on the basis of analysis of its historical and legal development. Control and supervisory activity of the state in any sphere of public regulation of public processes is an element of management function. This determines the dependence of tasks of control activity from other organizational and constituent parts in the system of legal provision of state regulation in the scientific sphere. Such derivative nature also determines the content and essence of the forms and methods of control implementation.
Keywords: control and supervision activity of the state. state control in the field of science, monitoring, state regulation, management function.
Вступ
Розвиток правого регулювання будь-якої сфери суспільних відносин, особливо коли це стосується ще й державного регулювання в ньому, завжди проходить певний період історичного становлення. Це дозволяє сформувати національну правову традицію, віднайти найбільш ефективні моделі його реалізації, а також розкрити проблемні аспекти, які потребують особливої уваги як з боку науковців, так і з боку практиків державного регулювання. Здійснення контрольно-наглядової діяльності в науковій сфері не ж винятком. Хоча, з огляду на сучасний стан вітчизняного регулювання розвитку сфери науки та техніки, можна зробити висновок про те, що ця проблематика не отримала ні належної уваги з боку законодавців, ні з боку науковців. Держава безумовно реалізує таку діяльність, однак на сьогодні постала необхідність систематизувати її, зробити більш дієвою, а також віднайти нові моделі її нормативно-правового забезпечення. В цьому контексті історичні передумови такого забезпечення представляють суттєвий науковий інтерес і потребують вивчення, зокрема на предмет встановлення його основних тенденцій та трендів. Крім того, історико-правовий характер наукового пізнання в даному напрямку дозволяє виявити ті недоліки правового регулювання, які мали місце в процесі розвитку законодавства, що дасть змогу усунути їх в майбутньому. В свою чергу навпаки, набуватиме нового поштовху до розвитку той досвід правового регулювання, який мав місце в минулому та характеризувався високим рівнем ефективності та утилітарності.
Ступінь наукової розробки теми. Наукові пошуки в даній сфері мають виключно фрагментарний характер, а тому серед них можна згадати праці небагатьох вчених, зокрема Атаманова Ю. Є.. Василенко М. Д.. Задихайло Д. В., Пашков В. М. та ін.. Хоча сам процес державного регулювання наукової та наукової-технічної сфери має високий інтерес серед дослідників як в галузі державно-управлінської науки, так і в галузі правових наук. Натомість пізнавальний акцент саме на історичному розвитку правового регулювання контрольно-наглядової діяльності в аналізованій сфері вченими не встановлювався.
Мета статті. Метою даної статті є виявлення основних трендів правового забезпечення контрольно-наглядової діяльності в сфері науки на підставі аналізу його історично-правового розвитку.
законодавство контрольно наглядова держава наука моніторинг
Результати
Контрольно-наглядова діяльність держави в будь-якій сфері публічного регулювання суспільних процесів є елементом управлінської функції. Це обумовлює залежність завдань контрольної діяльності від інших організаційно-установчих елементів в системі правового забезпечення державного регулювання в науковій сфері. Така похідна природа обумовлює крім цього ще й зміст та сутність власне самих форм та методів здійснення контролю. Все це повинно мати відповідний вираз, закріплений в законодавстві. Його розвиток також залежить і від суспільно- політичного ладу та середовища в самій державі. Так, в тоталітарних та авторитарних країнах державний контроль є більш жорстким, імперативним засобом владно-управлінського впливу на об'єкт управління. Натомість в демократичних країнах контрольна функція держави розкривається через диспозитивний вплив, реалізований переважно через інструменти нагляду, моніторингу, спостереження тощо. В нашому випадку найяскравішою демонстрацією цього висновку буде порівняння правового забезпечення державного регулювання науки в умовах традицій української демократії та радянської тоталітарної системи.
Отже першим етапом в контексті історизму, що стосується мети нашого дослідження, є період 1917-1921 рр., який охоплює період Національних визвольних змагань, протягом якого відбуваються зламані процеси в національній ідентифікації української нації. Новий перебіг історичних подій та тимчасові перемоги у відродженні української національної державності розпочався після Лютневої революції 1917 р. У цей період в Україні спостерігається піднесення національно-демократичного ладу та автономії. Це дало можливість досягти певних надзвичайно важливих здобутків в науковій сфері, оскільки саме в 1917 році відбувається створення Української академії наук.
Слід звернути увагу, шо період Національних визвольних змагань 1917-1921 рр. створив сприятливі обставини для розвитку науки. Львівське Наукове товариство ім. Т. Шевченка та київське Українське наукове товариство структурою та діяльністю були подібні до академії наук, але функціонували за рахунок приватної ініціативи та пожертв. Тому інституційно базис Української академії наук вже фактично був закладений, а установче її визначення та організаційне оформлення пов'язано із Законом «Про заснування Української академії наук у Києві», ухваленого гетьманом П. Скоропадським 14.11.1917 року [15]. На що тут необхідно звернути увагу так це на традиції приватних інвестицій та фінансування розвитку наукової галузі, оскільки і львівське Наукове товариство ім. Т. Шевченка, і київське Українське наукове товариство створені як приватні структури громадського характеру, які однак мали цілком конкретні цілі - забезпечувати розвиток вітчизняної науки та інституціоналізацію результатів наукових пошуків. І хоча переважно вони стосувались відновленню української державності, культури, літератури, мови тощо, ми повинні констатувати той факт, що традиція приватного фінансування та меценатства в сфері науки цілком притаманна нашій державі.
Важливо зазначити, що протягом цього періоду держава сприяла та стимулювала розвиток науки. Українська академія наук розвивалась вільно, а основний напрям досліджень стосувався відновленню вітчизняної державності, культури, мови тощо.
В той же час другий період розвитку правового забезпечення реалізації державою контрольно- наглядової функції в сфері науки охоплюється часом існування тоталітарного режиму 1921-друга половина 1980-х рр.
Надаючи ж характеристику другого періоду, головне на що ми повинні звернути увагу ц на контраст запровадження підходів до державного регулювання в науковій сфері, у порівнянні із подальшою періодизацією аналізованої сфери наукових пошуків. Мова йде про тотальний державний контроль за сферою науки та науковими пошуками. Держава повністю фінансує наукову сферу, що правда часто за залишковим принципом, крім тих галузей, які представляли для неї визначальний інтерес у протистоянні із демократичними країнами. Держава не лише визначає напрямки наукових досліджень, але і здійснює жорсткий імперативний контроль за досягненням встановлених результатів. Часто це призводить до викривлення якості наукових досягнень, а також до розбалансування фінансування окремих секторів науки, що створює негативні передумови для її розвитку вже після розпаду радянської імперії.
Однак, говорячи про державний контроль в даній сфері, то слід зауважити, що саме за часів існування радянської держави він характеризувався не лише тотальним характером, але доволі глибокими розробками інструментарію та форм його реалізації, хоча частіше за все його результати мали номінальний характер. Надмірна бюрократизація цього процесу, а також здійснення його особами «далекими» від науки, які уособлювали партійну номенклатуру роблять його результати іноді згубними для тенденцій наукового розвитку, оскільки часто результати такого контролю видавались в якості співставлення досягнення цілей розвитку комуністичної державності, а не реального стану розвитку наукової сфери.
Третій етап історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки визначається нами часовими межами другої половини 1980-х років та 1991 р. Становлення незалежної України, починаючи із кінця 1989-х рр до 1991 року нами виділяється в якості окремого періоду через те, що його основна цінність полягає у формуванні доктринальних підходів до проблематики демократизації процесів державного управління. Відбуваються трансформаційні процеси, що свідчать про перебудову тоталітарної моделі управління, яка залишилась у спадщину від радянської імперії, на демократичний лад. Власне цей період виділяється нами саме з огляду на теоретичні напрацювання, результатом яких стає поява Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність» від 13.12.1991 [8], який хоча і втратив свою чинність, але аналіз його положень дасть змогу визначити основні напрямки правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки в перший період становлення незажерної України.
Цим законом держава намагається зменшити рівень імперативного втручання та суттєво розширити можливості для вільного розвитку наукової сфери. На наше глибоке переконання цінність даного нормативного акту проявляється головним чином в його стимулюючому впливі на розвиток науки та розширення можливостей для фінансування її розвитку, пошуку напрямків реалізації результатів наукових досліджень тощо. Відбувається формування базису для подальшого розвитку системи державного регулювання в цілому, і реалізації контрольно-наглядової діяльності зокрема, в сфері науки, особливо в межах інституційного підпорядкування органам державної влади відповідних суб'єктів наукової та науково-технічної діяльності.
Досліджуючи особливості державного регулювання наукової сфери в цей період Ю. Є. Атаманова робить акцент на тому, що після розпаду радянської імперії Україна увійшла до числа тих держав, які втратили своє місце серед найбільш науково розвинутих держав із найбільшою інфраструктурою науково-дослідницьких установ, на що вплинуло багато чинників. Дослідниця зазначає, що переведення національної економіки на засади постіндустріальної, інноваційної парадигми повинно бути цілеспрямованим та швидким, а у випадку з Україною це питання набувало ще більшої гостроти у зв'язку із майже повним вичерпанням ресурсів для екстенсивного розвитку [1]. Україною декларативно взято курс на перехід до інноваційноорієнтованої економіки, але у зв'язку із недостатнім створенням реальних нормативно закріплених умов такого переходу й узагалі розвитку, вона так і залишається на периферії конкурентоспроможних держав на початку 1990-х років, що на думку М. Д. Василенка стало наслідком відсутності виважених підходів до управління науковою сферою в трансформаційний період [2, с. 48-54]. Для активного розвитку науково- технологічної сфери та сталого функціонування ринкової економіки на перших етапах становлення незалежної України потрібне виважене, цілеспрямоване та посилене державне регулювання. Однак воно не підкріплювалось належним обсягом фінансового та матеріально-технічного забезпечення.
Наступним етапом ми виділяємо період 1991-2001 рр., протягом якого відбувається процес формування законодавства в сфері регулювання науки та техніки, трансформація державних підходів до регулювання цієї сфери, і головним чином - відбувається переосмислення ролі науки в розвитку економічного потенціалу та сфери забезпечення соціальних потреб суспільства, отримання нею конкурентних переваг в глобальному середовищі.
З метою реалізації державної політики в інноваційній, а отже, і в науково-технічній сферах господарювання в цей період держава застосовує різноманітні засоби державного регулювання, тобто такі способи, прийоми або методи регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів наукової діяльності, що застосовуються з метою реалізації необхідних державі цілей і завдань, і визначені в нормативно-правових актах з урахуванням в тому числі якості доктринального розвитку правової науки та науки державного управління [3]. Зокрема в цей період з'являється Закон України «Про наукову і науково-технічну експертизу» від 10.02.1995 № 51/95-ВР (чинний в редакції від 16.10.2020, на підставі Закону України № 124-IX), який визначає правові, організаційні і фінансові основи експертної діяльності в науково-технічній сфері, а також загальні основи і принципи регулювання суспільних відносин у галузі організації та проведення наукової та науково-технічної експертизи з метою забезпечення наукового обґрунтування структури і змісту пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, наукових, науково-технічних, соціально-економічних, екологічних програм і проектів, визначення напрямів науково-технічної діяльності, аналізу та оцінки ефективності використання науково-технічного потенціалу, результатів досліджень [10]. В контексті цілей даного дослідження, важливо зауважити, що ним чи не вперше встановлено контрольні повноваження органів державної влади у сфері наукової і науково-технічної експертизи, зокрема на рівні закріплення їх в компетенції Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Але відсутня деталізація способів. форм та методів реалізації контрольної функції.
Слід також звернути увагу на регуляторний вплив Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15.12.1993 № 3687-XII (чинний в редакції від 14.10.2020, на підставі Закону України № 703-IX), яким визначається правовий режим охорони винаходів (корисних моделей) [11]. Фактичне закріплення режиму правової охорони прав на винаходи і корисні моделі створює відповідну організаційну підсистему реалізації державної політики в сфері науки та науково-технічного розвитку, головне - може вважатися одним із фрагментів системи державного контролю в даній сфері, оскільки передбачає вжиття охоронних заходів державою, саме за результатами виявлення відповідних поршень прав, що можливо зробити в тому числі й під час реалізації контрольно-наглядової функції держави.
Особливу увагу слід приділити аналізу Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 № 991-XIV (чинний в редакції від 05.12.2012, на підставі Закону України № 5460-VI), який визначає правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків, а також фактично визначає їх кількість та перелік. Регуляторна цінність цього законодавчого акту проявляється в тому, що ним деталізується контрольна функція держави за реалізаціє проектів технологічних парків [14].
Отже, відповідно до ст. 12 вказаного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку здійснює контроль та моніторинг за реалізацією проектів технологічних парків. Важливо зауважити на тому, що поряд із власне контролем, як імперативної форми, закон покладає обов'язок на державу здійснювати й моніторинг у вказаній сфері, як більш м'яка форма контрольно-наглядової функції. Це перша згадка в законодавстві про обов'язок реалізації контрольно-моніторингової діяльності держави в науковій сфері.
Завершальною віхою на четвертому етапі правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки є прийняття Закону України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 № 2623-III (чинний в редакції від 05.02.2023, на підставі Закону України № 2859-IX), який визначає правові та організаційні засади цілісної системи формування та реалізації пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні. Власне саме цей закон, закладає підґрунтя для подальшого розвитку правового регулювання всього процесу державного управління в науковій сфері, і зокрема здійснення контрольно-наглядової функції, з поміж іншого у визначених пріоритетних секторах наукової сфери.
П'ятий етап правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки визначається нами в межах 2001-2015 років, коли відбувається суттєвий розвиток законодавчого забезпечення різних сфер та напрямків науково-технічної діяльності, а також формується інституційна підсистема реалізації контрольно-наглядової функції держави.
Так зокрема звертає на себе увагу Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 № 40-IV (чинний в редакції від 12.04.2022, на підставі Закону України № 1714-IX), який визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом. Цим же Законом визначаються і основні зсади державного регулювання у сфері інноваційної діяльності, з поміж яких вирізняється захисту прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності, що може вважатися елементом контрольно-наглядової функції держави в аналізованій сфері [6].
Наступним кроком законодавця в контексті забезпечення контрольної функції держави в науковій сфері є прийняття Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 № 143-V (чинний в редакції від 16.10.2020, на підставі Закону України № 124-IX) [4]. Головна утилітарність даного нормативно-правового акту з урахуванням предметної сфери даного дисертаційного дослідження полягає в тому, що ним визначаються форми державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій, з поміж яких вирізняється, хоча і не деталізується, контрольна діяльність держави. Такий підхід демонструє відношення законодавця до визначення сутності та змісту контрольно-наглядової діяльності держави в аналізованій сфері на рівні загальнотеоретичного її визначення та онтологічного змісту виходячи із положень доктрини державно-управлінської науки.
Так, само окремі контрольно-наглядові функції, але вже в сфері функціонування наукових парків, покладено на органи держаної влади Законом України «Про наукові парки» від 25.06.2009 № 1563-VI (чинний в редакції від 12.04.2022, на підставі Закону України № 1714-IX) [7].
Завершальною стадією п'ятого етапу правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки є прийняття Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 08.09.2011 № 3715-VI (чинний в редакції від 05.02.2023, на підставі Закону України № 2859-IX), який визначає правові, економічні та організаційні засади формування цілісної системи пріоритетних напрямів інноваційної діяльності та їх реалізації в Україні. Цікавим є законодавче закріплення в межах вказаного закону моніторингових функцій держави в науковій сфері. Зокрема мова йде про моніторинг реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні, який здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері науково- технічної та інноваційної діяльності, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Фактично, законодавець визнає, що найбільш ефективною формою реалізації контрольної функції держави в науковій сфері є як раз таки моніторинг, який здійснюється постійно в режимі реального часу та має найвищий рівень утилітарності результатів, оскільки демонструє реальний стан розвитку об'єкту управління, тобто наукової сфери.
Шостий етап правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки бере початок від 2015 року та продовжується і до сьогодні. Його початок визначається нами важливою подією, яка ознаменувала трансформаційні зрушення в сфері державного регулювання науково-технічної сфери в цілому. Мова йде про прийняття нової редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 № 848-VIII (чинний в редакції від 01.01.2023, на підставі Закону України № 2842-IX). Відповідно до ст. 2 метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з провадженням наукової і науково-технічної діяльності, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку всіх сфер суспільного життя. А з поміж основних завдань його регуляторного впливу визначається реалізація повноти заходів державної наукової і науково-технічної політики, а також розподіл повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у вказаній сфері [9]. Вже в самому формулюванні ст. 2 ми бачимо, що законодавець розрізняє категорії «управління» та « регулювання» в сфері науки, що на наше переконання означає про усвідомлення законодавцем необхідності поєднання імперативної форми (управління) державно-владного впливу на наукову сферу, і більш м' якої (регулювання). Це в свою чергу відкриває можливості для диференціації форм контрольно-наглядової діяльності держави в аналізованій сфері від жорсткого імперативного контролю до значно м'якшого за методом регулювання - моніторингу.
Особливу увагу звертає на себе законодавче закріплення форм і методів державного регулювання та управління у науковій і науково-технічній діяльності, та визначення інституціональної підсистеми реалізації такого регулювання. Важливо наголосити на тому, що майже кожна державна інституція наділена повноваженнями щодо контролю за діяльністю наукових установ, що належать до сфери її управління. Таким чином, ми вперше на законодавчому рівні відзначаємо пряме закріплення конкретної форми реалізації контрольно-наглядової функції держави в науковій сфері.
Висновки
Підсумовуючи результати аналізу історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки доцільно узагальнити наступні етапи:
I етап - період Національних визвольних змагань (1917-1921 рр.), - характеризується початком становлення вітчизняних державно-управлінських традицій та традицій правового регулювання розвитку наукової сфер;
II етап - існування тоталітарного режиму - (1921 рік - друга половина 1980-х рр.) - період домінування інтересів держави над вільним розвитком науки, характеризується максимально жорстким контролем з боку держави;
III етап - відродження правової та державно-управлінської традиції в процесах регулювання розвитку науки та техніки, що втілилось в прийнятті Закону України «Про наукову і науково- технічну діяльність» від 13.12.1991;
IV етап - формування законодавства - (1991-2001 рр.) - характеризується тим. що з'являються нормативно-правові акти в яких закладаються окремі елементи, зокрема, контрольної та моніторингової діяльності за функціонуванням суб'єктів відносин в сфері науки збоку держави;
V етап - створення системи правового та інституційного забезпечення контрольно-наглядової діяльності в сфері науки - (2001-2015 рр.) - відбувається суттєвий розвиток законодавчого забезпечення різних сфер та напрямків науково-технічної діяльності, а також формується інституційна підсистема реалізації контрольно-наглядової функції держави. Закріплюється моніторингова функція, як різновид контрольної діяльності;
VI етап - диверсифікація контрольно-наглядової діяльності - (2015 року по теперішній час) - відбувається пошук нових форм та методів контрольно-наглядової діяльності в сфері науки.
Загалом аналіз історично-правового розвитку контрольно-наглядової діяльності в сфері науки дав змогу виокремити шість відповідних періодів, кожен із яких має системоутворююче значення для процесу формування концепції державно-наглядової діяльності в науковій сфері.
Список використаних джерел
1. Атаманова Ю. Є. Господарсько-правове забезпечення інноваційної політики: монографія. Х. : ФІНН, 2008. 424 с.
2. Василенко М. Д. Концептуальні засади господарсько-правового режиму технопарків і технополісів: дис. ... д-ра юрид. наук.; спеціальність 12.00.04. Одеса: Сімекспрінт, 2013. 456 с.
3. Задихайло Д. В., Пашков В. М. Господарське право. X.: Право, 2012. 696 с.
4. Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій: Закон України від 14.09.2006 № 143-V. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/143-16#Text
5. Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні: Указ Президента України від 27.04.2001 № 285/2001. URL: https://ips.ligazakon.net/document/U285 01
6. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 № 40-IV. - URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/40-15#Text
7. Про наукові парки: Закон України від 25.06.2009 № 1563-VI. - URL:
https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1563-17#Text
8. Про наукову і науково-технічну діяльність: Закон України від 13.12.1991 № 1977-XII. URL: https://zakononline.com.ua/documents/show/154305 596585
9. Про наукову і науково-технічну діяльність; Закон України від 26.11.2015 № 848-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/848-19#Text
10. Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10.02.1995 № 51/95-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/51/95-%D0%B2%D1%80#Text
11. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15.12.1993 № 3687- XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12#Text
12. Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні: Закон України від 08.09.2011 № 3715-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3715-17#Text
13. Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки: Закон України від 11.07.2001 № 2623-III. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2623-14#Text
14. Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16.07.1999 № 991-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/991-14#Text
15. Розвиток освіти і науки під час Української революції 1917-1921 років. URL: https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/vchytelyam/metodychni-
rekomendaciyi/rozvytok-osvity-i-nauky-pid-chas-ukrayinskoyi-revolyuciyi-1917-1921-rokiv
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Роль та місце прокуратури. Поняття контрольно-наглядової діяльності. Система контрольно-наглядових органів держави. Конституційне регулювання діяльності прокуратури. Перспективи і проблеми контрольно-наглядової гілки влади.
контрольная работа [20,2 K], добавлен 26.09.2002Сутність поняття "державна освітня політика"; історія розвитку законодавства в галузі. Аналіз правового регулювання; принципи організації освітнього процесу в Україні та в окремих регіонах на прикладі роботи управління освіти Калуської міської ради.
магистерская работа [234,1 K], добавлен 21.04.2011Дослідження питання правового регулювання зрошувальних та осушувальних земель на території Україні в різні періоди її історичного розвитку. Проаналізовано основні етапи формування законодавства щодо правового забезпечення проведення меліоративних заходів.
статья [22,1 K], добавлен 19.09.2017Державне регулювання підприємницької діяльності: його поняття та проблемні моменти. Основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів. Порядок та термін реєстрації, підстави для її скасування. Ліцензування, стандартизація та сертифікація.
курсовая работа [36,0 K], добавлен 05.12.2009Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як пріоритетний напрямок внутрішньої політики держави. Комплексне дослідження правових проблем державного регулювання транспортної системи. Пропозиції щодо вдосконалення транспортного законодавства.
автореферат [70,1 K], добавлен 16.03.2012Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність", якій визначає правові основи забезпечення єдності вимірювань в Україні. Регулювання суспільних відносин у сфері метрологічної діяльності. Основні положення закону щодо метрологічної діяльності.
контрольная работа [20,8 K], добавлен 30.01.2009Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014З проголошенням України суверенною державою об'єктивно виникла необхідність у реформуванні державного апарату, зокрема прокуратури. Зростання ролі не тільки прокуратури, а й взагалі контрольно-наглядової функції держави, щодо виконання вимог закону.
реферат [21,9 K], добавлен 22.06.2010Інноваційна діяльність як один із пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Формування та реалізація державної інноваційної політики в Україні. Основні проблеми системного законодавчого і правового регулювання відносин в інноваційній сфері.
реферат [33,9 K], добавлен 22.04.2012Співвідношення взаємопов'язаних понять "процес", "провадження" та "процедура". Характеристика підходів щодо виділення стадій управління. Диференціація правового регулювання. Основні стадії провадження державного контролю господарської діяльності.
реферат [26,0 K], добавлен 23.04.2011
