Теоретичні аспекти розвитку соціального підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ

Теоретичні аспекти розвитку соціального підприємництва

Слободянюк Наталія Володимирівна

аспірант кафедри публічної політики

Анотація

соціальний підприємництво бізнес громада

Соціальне підприємництво - сучасний інструмент взаємодії влади, бізнесу і громади, що формується як на фундаменті бізнес-середовища у відповідності до розвитку соціальної відповідальності підприємництва, так і згідно з вимогами соціально-економічного розвитку суспільства, виникаючи на основі некомерційної підприємницької діяльності. Ця особливість соціального підприємництва вимагає дослідження ринкового середовища та забезпечення конкурентоспроможності відповідно до його умов, на відміну від некомерційних організацій, що існують за рахунок грантів і благодійних внесків без прорахунку результатів їхньої діяльності.

У статі розглянуто сутність і особливості соціального підприємництва та принципи, на основі яких працює соціальне підприємництво. Встановлено, що є необхідністю появи соціального підприємництва. Досліджено роль соціального підприємництва у вирішенні соціально-економічних проблем суспільства, на прикладі створення Grameen bank в Індії. Встановлено, ким і коли введений термін «соціальне підприємництво». Проаналізовані погляди вчених та практиків щодо принципів соціальних підприємств, виділені критерії, що визначають соціальне підприємництво. Встановлено, якими саме ознаками характеризується соціальне підприємство.

Досліджено підхід, розроблений Європейською дослідницькою мережею EMES, для відображення соціальних аспектів ініціативи та роботу Social Enterprise UK, що очолює найбільшу в світі мережу компаній із соціальною метою, які разом допомагають створити більш справедливу економіку та більш стійке майбутнє для всіх.

Розглянуті ключові характеристики соціальних підприємств. Встановлено, що відрізняє соціального підприємця від бізнес-підприємців і від соціально відповідального бізнесмена. Проаналізовано специфіку законодавчого регулювання в таких країнах, як Німеччина, Великобританія, Данія, США. Встановлено, що кредитування федеральними банками, інвестування венчурними фондами, краудфандинг і групові інвестиції - найпоширеніші форми підтримки діяльності соціальних підприємств.

Ключові слова: соціальне підприємництво, соціальний підприємець, соціальна місія, соціальне підприємство.

Slobodianiuk Natalia Volodymyrivna Graduate student of the Public Policy Department of the Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv

Theoretical aspects of the development of social entrepreneurship

Abstract

Social entrepreneurship is a modern tool of interaction between government, business and community, which is formed both on the foundation of the business environment in accordance with the development of social responsibility of entrepreneurship, and in accordance with the requirements of the socio-economic development of society, arising on the basis of non-commercial entrepreneurial activity. This feature of social entrepreneurship requires the study of the market environment and ensuring competitiveness in accordance with its conditions, unlike non-profit organizations that exist at the expense of grants and charitable contributions without calculating the results of their activities.

The article contains the essence and features of social entrepreneurship and the principles on which social entrepreneurship works. It has been established that it is a guarantee of the emergence of social entrepreneurship. The role of social entrepreneurship in solving social and economic problems of society is studied, using the example of the creation of the Grameen bank in India. It has been established by whom and when the term "social entrepreneurship" was introduced. The views of scientists and practitioners regarding the principles of social enterprises, initial criteria for starting social entrepreneurship are analyzed. It has been established what exactly are the characteristics of a social enterprise.

The approach developed by the European Research Network EMES to reflect the social aspects of the initiative and the work of Social Enterprise UK, which leads the world's largest network of companies with a social purpose, working together to create a fairer economy and a more sustainable future for all, is explored.

The key characteristics of social enterprises are considered. It has been established what distinguishes a social entrepreneur from business entrepreneurs and from a socially responsible businessman. The specifics of legislative regulation in such countries as Germany, Great Britain, Denmark, and the USA are analyzed. It has been established that lending by federal banks, investing by venture capital funds, crowdfunding and group investments are the most common forms of supporting the activities of social enterprises.

Keywords: social entrepreneurship, social entrepreneur, social mission, social enterprise.

Постановка проблеми

Україна знаходиться на шляху демократичних трансформацій і поступово будує сильне та активне громадянське суспільство. Створення сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства є передумовою успішної співпраці між органами влади та організаціями громадянського суспільства. Одним із сучасних інструментів взаємодії влади, бізнесу і громади є соціальне підприємництво, тобто реалізація соціально інноваційної підприємницької діяльності, значна частина прибутків від якої спрямовується на вирішення соціальних проблем. Німеччина, Великобританія, Данія, США та інші країни успішно застосовують зазначений інструмент для розв'язання проблем територіальних громад та населення своїх країн в цілому.

До теперішнього часу в Україні не сформована політика з розвитку соціального підприємництва. Держава не розглядає суб'єктів соціального підприємництва повноцінними партнерами у реалізації державної політики. Вирішення питань у соціальній сфері здійснюється переважно органами влади шляхом використання бюджетних коштів. Наявність коштів у державному та місцевому бюджеті є визначальним фактором для реалізації відповідних соціальних програм.

З огляду на зазначене важливою проблемою є удосконалення політики щодо розвитку соціального підприємництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливий внесок у розробку та аналіз проблем, пов'язаних з розвитком соціального підприємництва зробили М. Болтон, Д. Борнштейн, Г. Діз, Б. Дрейтон, М. Маретич, М. Маклін, М. Ніссенс, та інші. Серед українських науковців, які досліджують проблеми соціального підприємництва, можна відзначити роботи З. Галушки, Ю. Кірсанова, В. Колтун, В. Назарук, Н. Обушної, О. Петроє, А. Свинчук, В. Трощинського.

Мета статті - проаналізувати сучасний стан науково-теоретичних розробок розвитку соціального підприємництва з метою подальшої імплементації для вирішення суспільних проблем.

Виклад основного матеріалу

Одним із найвідоміших соціальних підприємців є нобелівський лауреат та професор Мохаммад Юнус, який заснував галузь мікрокредитування. У 1972 році він позичив 27 мільйонів доларів 42 родинам у сільській місцевості Бангладешу, щоб кожна з них могла розпочати власну справу та отримувати прибутки [1 с. 89]. Ці кредити пізніше були повністю повернуті. На основі цього досвіду, М. Юнус у 1976 р. заснував Grameen bank, як експеримент для визначення того, чи можна систематично надавати кредити та банківські послуги без застави дуже бідним групам населення у країнах, що розвиваються. Після декількох років роботи цей банк досягнув повернення кредитів на рівні 98%. Важливішим є те, що кошти відразу поверталися в громаду, оскільки використовувалися для надання нових кредитів.

М. Юнус у своїй книзі «Building Social Business» наводить сім базових принципів, на основі яких працює соціальний бізнес:

мета бізнесу полягає в подоланні бідності чи розв'язанні інших соціальних проблем (в сфері здоров'я, освіти, довкілля тощо), а не максимізації прибутку;

він (бізнес) повинен бути фінансово та економічно стабільним;

інвестори отримують рентабельність інвестицій, яка не перевищує суму їхніх вкладень;

прибуток компанії використовується для її вдосконалення та розширення;

бізнес повинен бути екологічно свідомим;

працівники отримують ринкову заробітну платню, з кращими умовами праці;

«Робити це в задоволення» [2].

Слушна теза М. Юнуса: «Бажання заробляти - це хороший стимул. Але бажання зробити інших людей щасливими - це супер-стимул. Я закликаю вас спробувати це бажання на смак. Я спробував і вирішив, що це дуже захоплююче заняття - більш захоплююче, ніж просто заробляти гроші» [2].

Необхідністю появи соціального підприємництва є несправедливість, що постійно виникає у всіх сферах життя суспільства. Соціальне підприємництво, як явище існує давно, однак досліджується науковцями відносно недавно. В науковій літературі немає єдиного визначення поняття «соціального підприємництва».

Термін «соціальне підприємництво» введений в 1980-х Біллом Дрейтоном, засновником соціальної філантропічної організації Ashoka, яка об'єднує лідерів соціального підприємництва з усього світу та займається вирішенням найбільш гострих соціальних проблем [3]. Б. Дрейтон визначає соціальне підприємництво як інноваційний підхід, завдяки якому індивіди можуть вирішити серйозні соціальні проблеми, з якими стикається їх спільнота.

Однак соціальне підприємництво, як професію і область для вивчення, першим представив Грегорі Діз, директор Центру розвитку соціального підприємництва Дюкского університету в кінці 1990-х. Це поняття «поєднує в собі пристрасть до соціальної місії з властивою бізнесу дисципліною, інновацією та рішучістю» [4]. Г. Діз, якого називають «батьком» науки про соціальне підприємництво, називає п'ять ознак, що визначають соціальне підприємництво:

взяття на себе місії створення та підтримки соціальної цінності (а не лише цінності для індивідуума);

безперервний пошук та використання нових можливостей для служіння обраній місії;

участь у процесі творення інновацій, адаптації та навчання;

рішучість дій, активність і масштаби яких не повинні обмежуватися наявними ресурсами;

висока відповідальність підприємця за результати своєї діяльності - як перед безпосередніми клієнтами, так і перед суспільством.

Д. Борнштейн та С. Девіс вважають, що соціальне підприємництво передбачає процес, за допомогою якого громадяни створюють або трансформують установи для вирішення таких соціальних проблем, як бідність, неграмотність, деградація довкілля, порушення прав людини, корупція, з метою покращення життя багатьох людей [5].

Соціальне підприємництво - підприємницька діяльність, спрямована на позитивні інноваційні зміни у суспільстві: пом'якшення або вирішення соціальних проблем за рахунок доходів, отриманих від власної діяльності. Наявність великої кількості соціальних проблем та вразливих груп населення в країні змушує шукати нові та інноваційні підходи до їх вирішення. Використання комерційних підходів у соціальній сфері - це світовий тренд, який добре зарекомендував себе у багатьох країнах, зважаючи на фінансову стійкість (незалежність від грантової допомоги) та значний соціальний ефект. Для чіткого розуміння поняття «соціальне підприємництво» потрібно використовувати критерії, які дозволять чітко визначити і відокремити такий вид бізнесу від традиційного [6].

Головне, що відрізняє соціального підприємця від бізнес-підприємців і навіть від соціально відповідального бізнесмена - це соціальна місія. Проте, на відміну від звичайної благодійності, соціальні підприємства - це сталі бізнесові механізми, які мають набагато більший вплив на існуючі проблеми та дозволяють ефективніше розподіляти фінансові ресурси. Разом з цим, отримання прибутку, створення багатства хоча і є частиною бізнес-моделі, проте - лише засіб для досягнення соціальної мети, а не самоціль [7].

За підходом, розробленим Європейською дослідницькою мережею EMES, щоб відобразити соціальні аспекти ініціативи, було запропоновано п'ять критеріїв [8]:

явна мета принести користь суспільству;

ініціатива групи громадян;

право прийняття рішень, не засноване на володінні капіталом;

партисипативний характер, в якому беруть участь різні сторони;

обмежений розподіл прибутку.

Соціальні підприємства можуть розподіляти прибуток, але тільки в обмеженій мірі, що дозволяє уникнути поведінки, спрямованої на максимізацію прибутку [8].

Європейська асоціація венчурної філантропії (EVPA) визначає соціальне підприємство як організацію, що орієнтується на досягнення соціального впливу, застосовуючи інноваційні ринкові рішення для вирішення тих проблем, з якими державний та приватний сектори не справляються [9]. На основі різних досліджень соціального підприємництва EVPA дійшла висновку, що соціальне підприємство характеризується такими ознаками:

зосереджується на створенні цінності для суспільства (на відміну від присвоєння цінності);

вирішує проблеми державного сектору та ринку, кидаючи виклик або порушуючи існуючі правила та інститути;

застосовує ринкові рішення інноваційними способами.

Social Enterprise UK (SEUK) -- членська організація соціальних підприємств Великобританії. Очолює найбільшу в світі мережу компаній із соціальною метою, які разом допомагають створити більш справедливу економіку та більш стійке майбутнє для всіх. SEUK визначає соціальні підприємства, як підприємства, які торгують із соціальною або екологічною метою. У Великій Британії налічується понад 100000 соціальних підприємств, які вносять в економіку 60 мільярдів фунтів стерлінгів і забезпечують роботою близько двох мільйонів людей. Соціальні підприємства демонструють кращий спосіб ведення бізнесу, який надає перевагу людям і планеті та використовує більшу частину прибутку для досягнення своєї місії. Соціальні підприємства сприяють зменшенню економічної нерівності, покращенню соціальної справедливості та екологічній стійкості [10].

Соціальні підприємства - це бізнес. Як і будь-який інший бізнес, вони прагнуть отримати прибуток і досягти комерційного успіху. Але те, як вони працюють, кого вони наймають, як вони використовують свій прибуток і де вони працюють, змінює життя та спільноти в усьому світі. Соціальні підприємства поєднують комерційний успіх із реальним соціальним і екологічним впливом - від великих підприємств, що постачають товари та послуги підприємствам, державному сектору та громадськості, до менших підприємств, які змінюють громади та життя знедолених людей. SEUK визначає критерії коли бізнес є соціальним підприємством:

чітка соціальна або екологічна місія, викладена в керівних документах, і контролюється в інтересах цієї місії;

незалежне від державного чи урядового контролю та отримує більше половини свого доходу через торгівлю;

реінвестує або пожертвує принаймні половину своїх прибутків або надлишків на свою місію;

має бути прозорим в тому, як працює, і у впливі, який здійснює [10].

У Великобританії, як вважається, соціальне підприємство з'явилось ще 1844 року, але і зараз стрімко розвивається. Соціальні підприємства залучені в кожен сектор економіки: будівництво, транспорт, переробку відходів, торгівлю, громадське харчування, «зелену енергетику» та навіть театр [11].

Соціальне підприємництво в європейських країнах швидко розвивається, вирішуючи проблеми безробіття, соціального захисту, громадського залучення тощо. Головна місія соціального підприємництва - приносити користь суспільству та користь для себе. Такий різновид бізнесу підтримується державою і не має проблем зі збутом товарів і послуг.

У Німеччині нараховується близько 100 тисяч соціальних підприємств, на яких зайняті понад 2,5 мільйони працівників. Для порівняння: це утричі більше, ніж працівників у галузі виробництва автомобілів, де працює 750 тисяч робітників. Вже понад 25 років у Німеччині діє організація Social impact, яка підтримує і консультує соціальні підприємства, позиціонуючи себе як «агентство соціальних інновацій». Декілька тисяч стартапів із соціальною місією вже розпочали свою роботу завдяки допомозі експертів з Social Impact. В соціальному бізнесі завжди залишається актуальним питання фінансування, і Німеччина не є виключенням. Соціальних підприємців кредитують федеральні банки, у них інвестують венчурні фонди. Поруч із цим набувають популярності краудфандинг і групові інвестиції [12].

У Данії діє «Програма соціального зростання», що через індивідуальний коучинг бізнес-експертів забезпечує підтримку соціальних підприємств, які працюють із найбільш уразливими категоріями безробітних. Крім цього, пропонуються інтенсивні тренінгові програми з розвитку бізнесу, вибудовуються партнерства між соціальними підприємствами, муніципалітетами та соціальними інвесторами. Найпрогресивнішими в цьому бізнесі є США, оскільки соціальне підприємництво там регулюється законодавством. У Європі також активно приймаються закони, що або закріплюють певну організаційну форму за соціальними підприємствами. В європейських країнах таких як Бельгія, Хорватія, Данія, Франція, Італія, Люксембург, Польща, Португалія, Словенія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія здійснюється, підтримка місцевими органами влади щодо надання в оренду приміщення за пільговими цінами чи надають консультацію з юридичних чи фінансових питань. Створюються центральні органи влади, на які покладаються завдання щодо стимулювання розвитку таких підприємств, зокрема у Великобританії створено Департамент соціальних інновацій при Міністерстві внутрішніх справ; відділ Міністерства торгівлі та промисловості; Департамент третього сектору при Кабінеті міністрів Великобританії. У США уряд здійснює фінансову підтримку соціальних підприємств через створення Департаменту соціальних інновацій, який щорічно надає близько 2 млн. дол. на підтримку найбільш перспективних інноваційних проектів, до числа яких потрапляють і соціальні підприємства [11].

Висновки

Отже, до цього часу в науковій літературі відсутній єдиний підхід до визначення поняття «соціального підприємництва», якщо точніше, то існують десятки різних підходів до визначення «соціального підприємництва». Спільним знаменником на думку більшості науковців є соціальна місія підприємства.

Розвиток соціального підприємництва в різних країнах світу носить неоднорідний характер і залежить від різних чинників. У Європі витоки соціального підприємництва пов'язані переважно з кооперативним рухом, тоді як у США -- із вкладом у соціальне підприємство без відсотка, під низький відсоток, а також на умовах повернення частини суми.

Соціальне підприємництво створює умови для поліпшення життя, активізує економічний розвиток країни, забезпечуючи посилення соціального впливу у суспільстві, розв'язує соціальні проблеми із використанням ефективних важелів та механізмів, допомагає незахищеним групам і вразливим верствам населення працевлаштуватися, пройти реабілітацію. Саме тому, соціальне підприємництво може стати ефективним інструментом розв'язання багатьох суспільних проблем.

Найкраще сутність соціального підприємництва, на наш погляд, відображає визначення, що соціальне підприємництво - це новий вид діяльності, що поєднує підприємницьку інновацію та соціальну спрямованість з метою вирішення певної соціальної проблеми.

Подальші дослідження можуть бути зосереджені на вивченні чинників успіху соціального підприємництва та пошуку шляхів його підтримки в контексті воєнного стану.

Література

1. Охріменко О., Іванова Т. Соціальна відповідальність: навч. посіб. Київ: Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т», 2015. 180 с.

2. Social Business Education: An Interview With Nobel Laureate Muhammad Yunus / J. Kickul та ін. [Електронний ресурс]. Academy of Management Learning & Education. 2012. Т. 11, № 3. С. 453-462. - Режим доступу: https://doi.org/10.5465/amle.2011.0500 (дата звернення: 22.10.2022).

3. Home | Ashoka | Everyone a Changemaker. Ashoka | Everyone a Changemaker. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.ashoka.org (дата звернення: 22.10.2022).

4. Dees J. The Meaning of «Social Entrepreneurship» [Електронний ресурс] / Duke University's Fuqua School of Business, 2001. - Режим доступу: https://centers.fuqua.duke.edu/case/wp-content/uploads/sites/7/2015/03/Article_Dees_Meaningof SocialEntrepreneurship_2001.pdf.

5. Bornstein D. Social entrepreneurship: What everyone needs to know. New York: Oxford University Press, 2010. 147 с.

6. Долуда Л., Назарук В., Кірсанова Ю. Соціальне підприємництво. Бізнес-модель. Реєстрація. Оподаткування. [Електронний ресурс]. Київ: ТОВ «Агентство «Україна», 2017. 92 с. - Режим доступу: https://pedagogy.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2018/02/Social_Entrepreneurship_web.pdf.

7. Смаль В., Кокоть В. Що слід знати про соціальне підприємництво. [Електронний ресурс]. Київ: Федерація канадських муніципалітетів; Проект міжнародної технічної допомоги «Партнерство для розвитку міст», 2017. 58 с. - Режим доступу: http://pleddg.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Social_Entrepreneurship_-GuideWEB-1.pdf.

8. Nyssens M. Social Enterprise: At the Crossroads of Market, Public Policies and Civil Society (Routledge Studies in the Management of Voluntary and Non-profit Organizations). Routledge, 2006. 352 с.

9. Maretich M., Bolton M. Social enterprise: from defnitions to developments in practice. [Електронний ресурс]. Welcome | EVPA. - Режим доступу: https://www.evpa.ngo/sites/www.evpa.ngo/files/publications/Social-Enterprise_From-Definitions-to-Development-in-Practice_2010.pdf (дата звернення: 22.10.2022).

10. All about Social Enterprise | Social Enterprise UK. Home | Social Enterprise UK. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.socialenterprise.org.uk/all-about-social- enterprise (дата звернення: 22.10.2022).

11. Richardson M. Social Enterprise: Lessons learned from the UK. [Електронний ресурс]. ІІ Всеукраїнський форум соціальних підприємців, м. Київ, 16 листоп. 2016 р. - Режим доступу: https://www.prgrf.com/forum/ (дата звернення: 22.10.2022).

12. Гулевська-Черниш А. Соціальне підприємництво: європейський зліт vs український реалізм. [Електронний ресурс]. Дзеркало тижня. Україна. 2018. № 10. - Режим доступу: https://zn.ua/SOCIUM/socialnoe-predprinimatelstvo-evropeyskiy-vzlet-vs-ukrainskiy-realizm-278265_.html (дата звернення: 22.10.2022).

References

1. Okhrimenko, O., & Ivanova, T. (2015). Sotsialna vidpovidalnist [Social responsibility]. Kyiv: Nats. tekhn. un-t Ukrainy «Kyiv. politekhn. in-t» [in Ukrainian].

2. Kickul, J., Terjesen, S., Bacq, S., & Griffiths, M. (2012). Social business education: An interview with Nobel laureate Muhammad Yunus. Academy of Management Learning & Education, 3 (11), 453-462. Retrieved from https://doi.org/10.5465/amle.2011.0500.

3. Home | Ashoka | Everyone a Changemaker. Ashoka | Everyone a Changemaker. ashoka.org. Retrieved from https://www.ashoka.org.

4. Dees, J. (2001). The Meaning of «Social Entrepreneurship» Duke University's Fuqua School of Business. Retrieved from https://centers.fuqua.duke.edu/case/wp-content/uploads/sites/7/2015/03/Article_Dees_MeaningofSocialEntrepreneurship_2001.pdf.

5. Bornstein, D. (2010). Social entrepreneurship: What everyone needs to know. New York: Oxford University Press.

6. Doluda, L., Nazaruk V., & Kirsanova Yu. (2017). Sotsialne pidpryiemnytstvo. Biznes-model. Reiestratsiia. Opodatkuvannia [Social entrepreneurship. Business model Registration. Taxation]. Kyiv: TOV «Ahentstvo «Ukraina». Retrieved from https://pedagogy.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2018/02/Social_Entrepreneurship_web.pdf [in Ukrainian].

7. Smal, V., & Kokot, V. (2017). Shcho slid znaty pro sotsialne pidpryiemnytstvo [What you should know about social entrepreneurship]. Kyiv : Proekt mizhnarodnoi tekhnichnoi dopomohy «Partnerstvo dlia rozvytku mist». Retrieved from http://pleddg.org.ua/wp-content/uploads/2017/11/Social_Entrepreneurship_-Guide-WEB-1.pdf. [in Ukrainian].

8. Nyssens, M. (2006). Social Enterprise: At the Crossroads of Market, Public Policies and Civil Society (Routledge Studies in the Management of Voluntary and Non-profit Organizations). Routledge.

9. Maretich, M., & Bolton, M. (2010). Social enterprise: from defnitions to developments in practice. Welcome | EVPA. Retrieved from https://www.evpa.ngo/sites/www.evpa.ngo/files/publications/Social-Enterprise_From-Definitions-to-Development-in-Practice_2010.pdf.

10. All about Social Enterprise | Social Enterprise UK. Home | Social Enterprise UK. socialenterprise.org.uk/all-about-social-enterprise Retrieved from https://www.socialenterprise.org.uk/all-about-social-enterprise.

11. Richardson, M. (2016). Social Enterprise: Lessons learned from the UK. II Vseukrainskyi forum sotsialnykh pidpryiemtsiv - II All-Ukrainian Forum of Social Entrepreneurs. Kyiv, Retrieved from https://www.prgrf.com/forum/ [in Ukrainian].

12. Hulevska-Chernysh, A. (2018). Sotsialne pidpryiemnytstvo: yevropeiskyi zlit vs ukrainskyi realism [Social entrepreneurship: European rise vs Ukrainian realism]. Dzerkalo tyzhnia. Ukraina. - Mirror of the week. Ukraine. 10, Retrieved from https://zn.ua/SOCIUM/socialnoe-predprinimatelstvo-evropeyskiy-vzlet-vs-ukrainskiy-realizm-278265_.html. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru