Наукові підходи до вивчення публічного управління у сфері забезпечення цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО КОНТРОЛЮ НАД СЕКТОРОМ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Верещак Олександр Олександрович аспірант

кафедри публічного управління та адміністрування

м. Київ

Анотація

оборона безпековий влада громадянський

У статті досліджено основні наукові підходи до вивчення публічного управління у сфері цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України. Зроблено аналіз наукових досліджень останніх років за обраною темою статті. Показано, що українські дослідники при вивченні публічного управління у сфері цивільного контролю за сектором безпеки та оборони спираються на досвід переважно країн НАТО. Особливістю вітчизняного підходу до досліджуваної проблематики є те, що науковці в якості суб'єктного складу цивільного контролю охоплюють не лише органи державної влади, але й органи місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства, а також власне громадськість та засоби масової інформації. У рамках вітчизняного підходу науковці в межах концепту цивільно-військових державних відносин застосовують два терміни «цивільний контроль» та «демократичний контроль», але всі науковці погоджуються з думкою проте, що «модель демократичного контролю над збройними силами повинна спиратися на засади захисту демократичних свобод людини і громадянина, а належне врядування у секторі безпеки й оборони не має стандартних рецептів, кращі практики підлягають імплементації лише з врахуванням специфічного культурного, історичного та соціально-економічного контексту конкретної нації». У статті дається характеристика силових структур та відомства, які підпорядковані МОУ виконують безпекові функції, органів влади, що відповідають за забезпечення національної безпеки, але підзвітні та підконтрольні інституціям громадянського суспільства. Робиться висновок, що під цивільним контролем за сектором безпеки та оборони розуміється сукупність організаційно-правових, інституційних, кадрових та інших заходів з боку цивільного сегменту органів державної влади, інститутів громадянського суспільства за діяльністю органів, інституцій та відомств силового та правоохоронного блоку, які мають на меті дотримання останніми виконання делегованих їм безпекових завдань; забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості в їх діяльності, а також неухильне дотримання та гарантування непорушності законодавчо визначених демократичних прав та свобод громадян держави. Наголошується, що ця система заходів повинна мати контрольний характер, тобто імперативно впливати на відповідні воєнні та правоохоронні інститути держави у випадку порушення ними встановленого законом правового режиму функціонування, але також включати і заходи моніторингово-наглядового характеру, що забезпечить безперервність контролю.

Ключові слова: державне управління, демократичний контроль, цивільний контроль, сектор безпеки та оборони, національна безпека, громадянське суспільство, суспільна свідомість.

Annotation

Vereschak Oleksandr Oleksandrovich Graduate student of the Department of Public Management and Administration of the Institute of Training of Personnel of the State Employment Service of Ukraine, Kyiv

SCIENTIFIC APPROACHES TO THE STUDY OF PUBLIC ADMINISTRATION IN THE SPHERE OF ENSURING CIVIL CONTROL OVER THE SECTOR OF SECURITY AND DEFENSE OF UKRAINE

The article examines the main scientific approaches to the study of public administration in the field of civil control over the security and defense sector of Ukraine. An analysis of scientific research in recent years was made on the selected topic of the article. It is shown that Ukrainian researchers, when studying public administration in the field of civilian control over the security and defense sector, rely on the experience of NATO countries. The peculiarity of the domestic approach to the researched issues is that scientists as subjects of civil control include not only state authorities, but also local self-government bodies and institutions of civil society, as well as the public and mass media. Within the framework of the domestic approach, scientists use the two terms "civilian control" and "democratic control" within the concept of civil-military state relations, but all scientists agree with the opinion that "the model of democratic control over the armed forces should be based on the principles of protecting democratic human freedoms and the citizen, and good governance in the security and defense sector does not have standard recipes, best practices are subject to implementation only taking into account the specific cultural, historical and socio-economic context of a particular nation." The article describes the power structures and departments subordinate to the MoU that perform security functions, government bodies responsible for ensuring national security, but accountable and under the control of civil society institutions. It is concluded that civilian control over the security and defense sector means a set of organizational and legal, institutional, personnel and other measures on the part of the civil segment of state authorities, institutions of civil society over the activities of bodies, institutions and departments of the force and law enforcement bloc, which have the goals of the latter's compliance with the security tasks delegated to them; ensuring the rule of law, legality, accountability, transparency in their activities, as well as strict observance and guaranteeing the inviolability of legally defined democratic rights and freedoms of citizens of the state. It is emphasized that this system of measures should have a control nature, i.e. imperatively influence the relevant military and law enforcement institutions of the state in case of violation by them of the legal regime of operation established by law, but also include measures of a monitoring and supervisory nature, which will ensure the continuity of control.

Keywords: public administration, democratic control, civilian control, security and defense sector, national security, civil society, public consciousness.

Постановка проблеми

Система цивільного контролю над сектором безпеки будь-якої держави є результатом її державного та політичного устрою, її історії та культурного спадку, цивілізаційного вибору та моделі існування громадянського суспільства. Відповідно його метою, з поміж іншого, є забезпечення цивільної (громадянської) пріоритетності при розробленні та реалізації державної політики у сфері національної безпеки; контроль додержання вимог законодавства у діяльності суб'єктів сектора безпеки і оборони, запобігання їх використанню для протиправних цілей, порушення прав і свобод людини і громадянина. Критерій непорушності демократичних свобод виступає чи не центральним в системі пріоритетів цивільного контролю над аналізованою сферою, а отже цілком логічним є синергія громадянського суспільства та цивільної адміністрації у досягненні цілей дотримання військовими відповідних стандартів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика формування та розвитку сектору безпеки та оборони країни знайшла своє відображення у працях українських дослідників В. Горбуліна, О. Бєлова, О. Литвиненка, А. Качинського та інших;

Аналізу теоретичних та прикладних проблем здійснення демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони присвячено праці широкого кола як зарубіжних, так і вітчизняних науковців, зокрема І. Коул, Д. Нелсон, П. Фівер, Ю.С. Вичалківська, В.Г. Пилипчук, О.І. Пошедін, М.В. Сіцінська та ін. В. Флурі, В. Бадрак, Л. Поляков в своїх роботах розкривають сутність іноземного досвіду розбудови цивільного контролю.

Мета статті

Автор статті ставить за мету дослідити основні наукові підходи до вивчення публічного управління у сфері забезпечення цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України.

Виклад основного матеріалу

На думку українського вченого В.С. Чорного, цивільний контроль над сектором безпеки та оборони є «одним з підходів до воєнної організації, який передбачає, що відповідальність за прийняття стратегічних рішень у військовій сфері лежить на демократично обраній політичній владі та громадянському суспільстві, а не на військовому командуванні. Зважаючи на те, що стратегічні рішення, наприклад, рішення про початок або припинення війни, мають великий вплив на життя всіх громадян держави, здатність суспільства контролювати діяльність військового блоку часто розглядається як невід'ємна складова демократичної країни»[19]. Г. Д. Рябоконь має тотожні погляди на визначення цивільного контролю, детермінуючи його як «комплекс здійснюваних відповідно до законодавства правових, організаційних, інформаційних заходів для забезпечення неухильного дотримання законності й відкритості в діяльності всіх складових частин воєнної організації та правоохоронних органів держави, зміцненню державної та військової дисципліни» [12]. Саме на державній (цивільній) та військові дисципліні ми і повинні акцентувати увагу в контексті реалізації цивільного контролю за для недопущення зменшення обсягу демократичних свобод. П.В. Ворона з цього приводу вказує на те, що враховуючи недопустимість порушення таких свобод цивільний контроль над сектором безпеки та оборони розглядає як фактор євроатлантичної інтеграції, тобто як додатковий фактор демократизації [5]. Тобто дослідник взагалі виступає за те, що забезпечення цивільного контролю є обов'язком та додатковою гарантією з боку держави у питаннях розширення демократичних прав і свобод для своїх громадян.

В цілому, українські дослідники при вивченні публічного управління у сфері цивільного контролю за сектором безпеки та оборони спираються на досвід переважно країн НАТО. Так, О. В. Бакаєв та та В. О. Антонов пропонують під ним розуміти «комплекс передбачених законодавством заходів, спрямованих на виконання функцій, покладених на військові формування та правоохоронні органи, сприяння їх ефективному функціонуванню, забезпечення дотримання законності й відкритості їхньої діяльності, зміцнення держави та військової дисципліни [1, с. 608-612]. При чому науковці в якості суб'єктного складу цивільного контролю охоплюють не лише органи державної влади, але й органи місцевого самоврядування та інститути громадянського суспільства, а також власне громадськість та засоби масової інформації.

На думку Ф. Флурі та В. Бадрака доцільно застосовувати термін не «цивільний контроль», а «демократичний контроль», але при цьому вони загострюють увагу на існуванні такого контролю в межах концепту цивільновійськових державних відносин. Така «модель демократичного контролю над збройними силами повинна спиратися на засади захисту демократичних свобод людини і громадянина, а належне врядування у секторі безпеки й оборони не має стандартних рецептів, кращі практики підлягають імплементації лише з врахуванням специфічного культурного, історичного та соціальноекономічного контексту конкретної нації» [18, с. 25-29]. Концепція цивільного демократичного контролю над сектором безпеки та оборони передбачає постійні трансформаційні процеси, метою яких є розширення меж поваги військовими демократичних цінностей та прав і свобод громадян. Оскільки перелік цих прав та свобод постійно розширюється та змінюється в деяких сферах суспільного буття, то і засоби цивільного контролю також повинні розширюватися й враховувати необхідність відповідних трансформацій.

В. А. Ященко, В. Г. Пилипчук та інші визначають цивільний контроль як здатність цивільних інституцій держави та інститутів громадянського суспільства здійснювати контроль нд військовими с метою запобігання перевищення ними своїх функцій та повноважень під час виконання безпекових завдань [21, с. 18-22]. Дослідники приходять до висновку про те, що цивільний контроль можливий лише в правовій державі. На нашу ж думку, сам факт існування цивільного контролю є ознакою правової держави. Здатність здійснювати контроль означає наявність певних можливостей для нагляду та моніторингу діяльності відповідних інституцій з боку певного кола суб'єктів. Але крім цього, контроль передбачає вжиття заходів корегування моделі поведінки, а отже здатність впливати суб'єктами контролю на об'єкти контролю. Без установлення правової держави, без визнання домінування правових норм в діяльності, в тому числі, органів безпеки та оборони не можливо жодним чином «примусити», «зобов'язати» чи в інший спосіб нав'язати їм зміну моделі поведінку з урахуванням суспільних інтересів та потреб.

В цьому контексті В. А. Дроздюк пропонує доволі цікавий підхід, вказуючи на те, що забезпечення безпеки та правопорядку це не тільки «питання технології і матеріальних засобів, вони не зводяться до простого існування боєздатних військових частин. Цілі національної безпеки вимагають наявності дієздатних збройних сил, контрольованих наділеними повноваженнями державними суб'єктами, які самі підзвітні закону і населенню. Цивільний контроль передбачає існування механізмів, які б обмежували можливість окремих політичних сил використовувати силові структури для досягнення власних інтересів» [7]. Отже, на думку дослідника підпорядкування сил безпеки та борони цивільним державним інститутам повинно в першу чергу мати на меті досягнення стратегічних загальносуспільних цілей, а тому контроль повинен поширюватися і на ті цивільні органи, яким підпорядковуються військові.

На прикладі України можна навести наявність Міністерства оборони України (далі - МОУ), яке є за своєю сутністю органом цивільної адміністрації, а Міністр оборони - цивільною посадовою особою. Всі силові структури та відомства, які підпорядковані МОУ виконують безпекові функції, але контролюється їх виконання саме МОУ. Але при цьому і саме МОУ підзвітне та підконтрольне інституціям громадянського суспільства, зокрема через звітування та інші форми, що демонструє коректність такого підходу, який запропоновано В.А. Дроздюком.

Оскільки в демократичній державі неприпустимим є перетворення суб'єктів сектора безпеки і оборони в активний самостійний суб'єкт політики. То цілком доцільним, на думку О.І. Пошедіна є запровадження засобів контролю за сектором безпеки та оборони шляхом зміцнення і розширення відповідних парламентських повноважень; внесення змін до законодавства, які сприятимуть більшій відкритості, прозорості, меншій засекреченості діяльності всіх складових сектору безпеки і оборони та позбавлять їх від виконання зайвих функцій [9]. Отже, вчений пропонує розглядати цивільний контроль з точки зору меж та цілей встановлених та визначених на законодавчому рівні. Однак при цьому дослідник допускає необхідність запровадження певних відносин контролю і з боку інститутів громадянського суспільства.

До речі на рівні законодавства запроваджено саме термін «демократичний цивільний контроль», під яким Закон України «Про національну безпеку України» визначає комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони та інших органів, діяльність яких пов'язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України» [10]. Ми допускаємо можливість використання терміну «демократичний цивільний контроль», але вважаємо, що в умовах недемократичного суспільства такий контроль в принципі неможливий, тому акцент на ого демократичності зайвий. Крім того, критерій демократичності передбачає наявність такого суб'єкту як народ, тобто «демос», однак ні саме наведене визначення ні його зміст не дають нам підстави стверджувати про залучення громадськості до такого контролю, оскільки там щонайменше йде мова про органи, що здійснюють контроль.

В свою чергу Д.О. Дегтярьов зазначає, що «аналіз сутності та особливостей форм такого контролю над силами оборони дає змогу переконатися, що вказані форми невід'ємно пов'язані з його змістом та детерміновані при цьому правовим статусом його суб'єктів» [6]. Тобто ми повинні ув'язати цивільний контроль ще й з колом повноважень суб'єктів його здійснення, а отже в його визначенні слід додати адміністративно-правову складову. Більше того, такий підхід передбачає, що цивільний контроль над сектором безпеки і оборони обмежується колом адміністративних повноважень цивільних державних органів, а не широтою прав та свобод людини і громадянина, які необхідно дотримуватися, та які в жодному разі не повинні обмежуватися військовими без надзвичайної суспільної необхідності. Такий підхід видається нам обмеженим та таким, що не може відповідати демократичним цінностям, а також цивілізаційному вибору, що зробила українська нація.

Ю.С. Вичалківська навпаки, вказує, що предметом демократичного цивільного контролю є вся сукупність відносин, учасниками яких є військові або суб'єкти, на які покладено виконання безпекових функцій держави, оскільки воєнні здійснюють певні види діяльності і в мирний час, але і ця діяльність потребує відповідного контролю з боку держави, зокрема патріотичне виховання чи закупівля військової техніки а обладнання. Тоді як сам цивільний контроль дослідниця визначає як сукупність заходів впливу з боку органів державної влади та громадськості за реалізацією військовими покладених на них завдань та функцій [3]. В тому, що цивільний контроль є саме сукупністю активних заходів впливу впевнена і М.В. Сіцінська, яка досліджуючи зарубіжний досвід організації та здійснення цивільного контролю за спецслужбами робить висновок, що основою такого контролю є система нормативно-правових засобів. Тобто це контроль, який є різновидом функції державного управління, закріплений та детермінований в законодавстві чи в інших нормативно-правових актах, згоду на застосування яких в національній системі правового регулювання дали відповідні інституції держави [15, с. 74-77]. Такий підхід важливий, хоча на нашу думку, не охоплює всіх аспектів цивільного контролю, але демонструє, що держава повинна ґрунтувати власну політику в даній сфері виходячи і на міжнародно-правових актах, якими зокрема можуть регулюватися ті чи інші аспекти її участі в військово-політичних блоках та якими визначаються форми цивільного контролю.

І.І. Савка розмежовує підходи до визначення цивільного контролю над сектором безпеки і оборони для країн із різним ступенем розвитку демократичних інститутів. Так, для усталених демократій з виробленими та апробованими часом моделями взаємовідповідальної комунікації між цивільним суспільством і владними інституціями, він [цивільний контроль] має на меті сприяння подоланню зовнішніх загроз, а супутньою проблемою - «спротив матеріалу», себто скептицизм військового керівництва щодо компетентності, експертного потенціалу «цивілів», негнучкість бюрократичних структур військових інституцій. В той же час для держав із менш розвиненими демократичними практиками та інституціями цивільний контроль є певним запобіжником від зловживання «озброєною владою» своїми повноваженнями і можливостями [13]. Отже, цивільний контроль розглядається як пріоритетний фактор демократизації оборонної сфери, важливий регулятор цивільно-військових відносин. Тому він запроваджується з метою підпорядкувати воєнних та силових структур цивільній владі, недопущення політичної активності армії, унеможливлення функціонування її як самостійного суб'єкта політики.

Деякі дослідники аналізуючи цивільний контроль над сектором безпеки і оборони свідомо роблять акцент на інститутах громадянського суспільства, на інклюзивності громадян у відповідні процеси. Так, зокрема, С.В. Шестак визначає цивільний контроль як контроль громадян та їх громадських об'єднань, спрямований на забезпечення законності та прозорості функціонування воєнного механізму держави [20, с.40-42]. А на думку С.С. Вітвіцького, такий контроль уявляється в якості «системи відносин громадянського суспільства з державою, яка ґрунтується на підзвітності воєнної та правоохоронної системи держав органам державної законодавчої влади (парламентський контроль); недержавним структурам («третьому сектору» та ЗМІ)» [4].

Такої самої точки зору дотримується і В. Столбовий визначаючи цивільний контроль як «різновид контролю, система відносин громадянського суспільства з державою, яка ґрунтується на підзвітності органів публічної адміністрації недержавними структурами та окремими особами (громадськими організаціями, пересічними громадянами, аналітичними центрами, засобами масової інформації тощо), сукупність дій недержавних структур, окремих осіб, що здійснюється на диспозитивних засадах, наслідки яких мають рекомендаційний характер і полягають у перевірці законності діяльності публічної адміністрації, стану дотримання прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб під час виконання нею своїх повноважень у сфері національної безпеки» [17]. Але об'єктивно інститутів громадянського суспільства замало для створення ефективного організаційного та методологічного забезпечення здійснення цивільного контролю, не кажучи вже про нормативне забезпечення.

З цього приводу Бойко В. О., Бойко Р. В., Храпач Г. С. зазначають, що цивільний контроль означає такий стан цивільно-військових відносин, за якого цивільна влада бере на себе відповідальність приводити всі сторони життя і діяльності сил безпеки та оборони, включаючи виконання військовими керівниками завдань і обов'язків, що стоять перед ними у відповідність із законодавством, а також відповідає за стан оборони країни, бойову готовність, ресурсне забезпечення та моральний дух відповідних воєнних формувань та правоохоронних органів [2]. Таку ж позицію, щодо необхідності обов'язкового залучення всіх без виключення громадянських інститутів, в тому числі цивільних органів державної влади до цивільного контролю робить і М.В. Сіцінська визначаючи його як «комплекс наглядових заходів, що здійснюють громадянські інститути суспільства в інтересах встановлення та підтримки гармонійних цивільно-правових відносин, дотримання у сфері діяльності сектора безпеки і оборони конституційного порядку, чинного законодавства, державної та військової дисципліни за будь-яких обставин» [14]. Безумовно, органи державної влади повинні бути присутніми під час здійснення цивільного контролю, оскільки саме вони визначають його правові засади та режим реалізації. Більше того, лише держава, використовуючи весь свій інструментарій владного примусу здатна дієво та ефективно реально впливати на сектор безпеки та оборони, зокрема шляхом зміни військового керівництва.

Тому слушним є поняття цивільного контролю в аналізованій сфері запропоноване О. Г. Пухкал, який визначає його як невід'ємну складову демократичного державного управління та місцевого самоврядування, як засіб загального підвищення ефективності своєї діяльності, а також вироблення альтернативних шляхів впровадження політик та програм, що посилює їх вплив на вироблення рішень у сфері внутрішньої та зовнішньої безпекової політики [11, с. 57-58]. При цьому дослідник суттєве місце відводить й інститутам громадянського суспільства, діяльність яких спрямована на сприяння ефективній діяльності органів сектора безпеки й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України та має рекомендаційний характер.

Слід зауважити, що розширення можливостей та форм реалізації цивільного контролю в аналізованій нами сфері А.С. Сіцінський та Ю.С. Вичалківська розглядають взагалі, як один із напрямків удосконалення механізмів демократичного врядування [16]. Власне як і Л.І. Поляков, на думку якого, цивільний контроль це така форма організації цивільно-військових відносин, яка можлива за умови досягнення державного управління певних стандартів, за яких політична активність військових, їх втручання в державницькі справи є рудиментарною формою суспільної свідомості військових [8]. Ми повністю погоджуємося із висновком про те, що цивільний контроль над сферою безпеки та оборони буде дійсно дієвим лише тоді, коли самі військові усвідомлюватимуть недопустимість обмеження демократичних прав та свобод людини; втручання в управління державним справами та інші форми впливу, які виходять за межі їх суто безпекових функцій.

І в цьому контексті ми згадуємо наведений вище концепт американських дослідників, де мова йшла про певні відносини обміну коли військові свідомо поступають своїми громадянськими правами доки несуть військову службу, а держава в свою чергу - забезпечує їх соціально, економічно й іміджево. Для такого стану рівень розвитку суспільної свідомості повинен бути настільки демократично орієнтованим, що і творення інститутів громадянського суспільства вважатиметься абсолютно природним явищем, а отже і реалізація такими інститутами цивільного контролю над військовими. Так чи інакше, але збройні сили формують переважно громадяни держави, а отже вони свідомо приймають рішення щодо вступу до лав професійної армії. Вони привносять систему цінностей своєї індивідуальної правосвідомості в загальновійськовий аксіологічний вимір, що формує систему пріоритетів та цінностей військових в питаннях захисту державних інтересів та демократичних цінностей, а отже дотримання меж свобод громадян.

Ми наполягаємо на тому, що доцільно все ж таки застосовувати термін «цивільний контроль над сектором безпеки та оборони» прибравши з нього «демократичний». Логіка цього твердження полягає в тому, що по-перше, в недемократичній країні такий контроль неможливий; по-друге, ця ознака певним чином зобов'язує вибудовувати систему відносин на паритетних засадах. Однак нами в подальшому буде доводитися теза про те, що цивільний контроль за вказаним сектором повинен набувати риси імперативного з боку цивільних інституцій, і зокрема - з боку громадянського суспільства. Інститути громадянського суспільства не повинні бути лояльними до потенційної можливості розширення функцій та завдань військових, оскільки це призводить до звуження або до ризиків звуження громадських свобод, що вже суперечить концепту демократичної держави. Разом з тим обмеження у визначенні сентенцією «цивільний», переносить акцент на характер суб'єктів, що здійснюють такий контроль, виводячи їх в єдину площину - інститутів демократичного врядування. Інститути громадянського суспільства також до них відносяться, оскільки народ має право пірати участь в управлінні державними справами, в тому числі через відповідні власні представницькі структури. А те що цивільний контроль над сектором безпеки та оборони є формою участі в управлінні державними справами не викликає жодних сумнівів.

Що ж стосується сутності такого контролю, то тут слід виділити наступні аспекти:

по-перше, він здійснюється з метою перевірки реалізації воєнними та правоохоронними органами тих завдань, які покладені на них державою та/або делеговані безпосередньо носієм суверенітету та джерелом державної влади - народом. Розуміючи, зо держава є інституційним втіленням суспільного договору, ми повинні сектор безпеки та оборони розглядати як такий, в якому суспільство делегувало більшість повноважень із забезпечення громадського порядку, національної безпеки тощо на рівень державних інститутів. Суспільство не лише повинно отримувати звіт про виконання безпекових функцій, але і постійне підтвердження з боку держави гарантій недопущення звуження обсягу громадянських прав та свобод. Таким чином, цивільний контроль, це контроль в системі делегування безпекових повноважень спеціальним воєнізованим інститутам держави від цивільної державної адміністрації та народу;

- по-друге, цивільний контроль здійснюється за використанням ресурсів держави відповідними інституціями, які виконують повноваження в секторі безпеки та оборони. Це не просто питання делегування повноважень із відповідним їх ресурсним забезпеченням, в перевірка підходів до використання воєнними ресурсів держави в будь-яких умовах: мирного чи воєнного стану. Оскільки ресурси держави обмежені, то цілком логічним вбачається наявність ефективної моделі їх плануванню та розподілу між різними сферами державного регулювання, в так числі і військовій. Але під час безпеосереднього виконання воєнних завдань вводиться спеціальний правовий режим в державі, який звужує функції цивільних інститутів публічного управління, що само по собі створює дисбаланс в ресурсних можливостях. Тому цивільний контроль, в тому числі, за рахунок діяльності інститутів громадянського суспільства, забезпечує необхідний рівень раціональності та оптимізації використання ресурсів;

- по-третє, цивільний контроль забезпечує гарантування державою недопущення обмеження або звуження обсягу демократичних прав в свобод людини і громадянина. Держава виконує свої функції щодо захисту суспільства в частині створення умов для функціонування ефективної системи національної безпеки. Але в той же час, держава забезпечує верховенство права та демократичних цінностей в соціумі. Це означає, що виконуючи першу вказану нами частину гарантій, держава повинна створити такий військовоцивільний баланс, за якого беззаперечно дотримуватимуться і другий комплекс зобов'язань. Єдиним виключенням при цьому є принцип суспільної значущості, що надає певного примату суспільним інтересам, зокрема в векторі безпеки та оборони, над обсягом індивідуальних прав і свобод.

Висновки

Таким чином, під цивільним контролем за сектором безпеки та оборони ми пропонуємо розуміти сукупність організаційно-правових, інституційних, кадрових та інших заходів з боку цивільного сегменту органів державної влади, інститутів громадянського суспільства за діяльністю органів, інституцій та відомств силового та правоохоронного блоку, які мають на меті дотримання останніми виконання делегованих їм безпекових завдань; забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості в їх діяльності, а також неухильне дотримання та гарантування непорушності законодавчо визначених демократичних прав та свобод громадян держави, в тому числі під час воєнного стану або реалізації будь-яких легітимізованих у відповідний спосіб силових та антитерористичних операцій. Ми наголошуємо на тому, що ця система заходів повинна мати контрольний характер, тобто імперативно впливати на відповідні воєнні та правоохоронні інститути держави у випадку порушення ними встановленого законом правового режиму функціонування, але також включати і заходи моніторингово-наглядового характеру, що забезпечить безперервність контролю.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі автор бачить у досліджені західної наукової думки про сутність та зміст цивільного контролю над сектором безпеки і оборони.

Література

1. Бакаєв О. В., Антонов В. О. Цивільний контроль над воєнною організацією та правоохоронними органами: [Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]]. Київ: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана. 2004. Т. 6: Т-Я. 768 с.

2. Бойко В. О., Бойко Р. В., Храпач Г. С. Демократичний цивільний контроль сил оборони, проблемні питання в організації військово-цівільних відносин. Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. 2016. № 2. С. 115-120.

3. Вичалківська Ю.С. Організаційно-правове регулювання демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 1. С. 116-121

4. Вітвіцький С.С. Інститут громадського контролю в Україні: поняття, сутність, тенденції розвитку. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2013. № 1. С. 39-45

5. Ворона П.В. Інститут цивільного контролю над силовими структурами держави як фактор євроатлантичної інтеграції. Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції: матеріали 15-ї регіон. наук.-практ. конф. Дніпро: ДРІДУ НАДУ, 2018. С. 248-252

6. Дегтярьов Д.О. Форми Демократичного цивільного контролю над силами оборони України. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2021. № 64. С. 209-212

7. Дроздюк В. А. Демократичний цивільний контроль сектору безпеки і оборони. Право та державне управління. 2021. № 1. C. 202-207

8. Поляков Л.І. До питання ефективності й системності демократичного цивільного контролю над військовими в Україні. URL: https://cacds.org.ua/?p=3277

9. Пошедін О. І. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони України і перспективи його вдосконалення. Bulletin of the NAPA. Series `TubHc Аdministration”. 2019. № 1. С. 31-38.

10. Про національну безпеку України: Закон України від 21.06.2018 № 2469-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2469-19#Text

11. Пухкал О. Г. Громадський контроль як важливий чинник демократизації та ефективності державного управління. Інвестиції: практика та досвід. 2010. № 14. С. 56-59

12. Рябоконь Г. Д. Питання демократичного цивільного контролю над воєнною організацією і правоохоронними органами держави. URL: https://minjust.gov.Ua/m/str_954

13. Савка І. І. Демократизація сектору безпеки та оборони держави шляхом втілення механізмів цивільного контролю. Публічне управління та митне адміністрування. 2019. № 3 (22). С. 277-284

14. Сіцінська М.В. Елементи громадського контролю в системі демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони. Інвестиції: практика та досвід. 2013. № 14., с. 112-117.

15. Сіцінська М.В. Зарубіжний досвід організації та здійснення цивільного контролю за спецслужбами: постановка проблеми. Інвестиції: практика та досвід. 2017. № 6. С. 74-77

16. Сіцінський А.С., Вичалківська Ю.С. Деякі питання удосконалення механізмів демократичного цивільного контролю над сектором безпеки і оборони України. Інвестиції: практика та досвід. 2018. № 6. С. 33-36

17. Столбовий В. Поняття громадського контролю службових правовідносин у сфері національної безпеки України. Підприємство, господарство і право. 2018. № 8. С. 106-110.

18. Флурі Ф., Бадрак В. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки: актуальні джерела. Київ: Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. 2016. 272 с

19. 19.Чорний В.С. Особливості демократичного цивільного контролю над військовою сферою українського суспільства на сучасному етапі. Social development & Security. 2018. № 3 (5). С. 3-13

20. Шестак С.В. Недержавний контроль за діяльністю міліції: теоретико-правовий аспект.: дис.... к. ю. н.; спеціальність - 12.00.01. Харків: НУВС ім. О. Бандурки. 2009. 214 с

21. Ященко В. А., Пилипчук В. Г., Богуцький П. П., Довгань О. Д., та ін. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони: теорія і практика. Київ; Одеса: Фенікс, 2020. 224 с.

References

1. Bakaєv, O. V., Antonov, V. O. (2004). Civil'nij kontrol' nad voєnnoju organizacwju ta pravoohoronnimi organami [Civilian control over the military organization and law enforcement agencies]. (vol. 1-6). Ki'iv: Ukra'tns'ka enciklopedija іт. M. P. Bazhana [in Ukrainian].

2. Bojko, V. O., Bojko, R. V., Hrapach, G. S. (2016). Demokratichnij dvn'nij kontrol' sil oboroni, problemm pitannja v orgamzacn v^s'kovo-cml'n^ vMnosin [Democratic civilian control of the defense forces, problematic issues in the organization of military-civilian relations]. Zbirnik naukovih prac' Centru voєnno-strategichnih dosUdzhen' Nacional'nogo universitetu oboroni Ukrami mem Nana Chernjahovs'kogo - Collection of scientific works of the Center for Military and Strategic Studies of the National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky, 2, 115-120 [in Ukrainian].

3. VichalkAs'ka, Ju.S. (2018). Orgamzacpno-pravove reguljuvannja demokratichnogo civh'nogo kontrolju nad sektorom bezpeki і oboroni Ukrami [Organizational and legal regulation of democratic civil control over the security and defense sector of Ukraine]. Investicit: praktika ta dosvid - Investments: practice and experience, 1, 116-121 [in Ukrainian].

4. Vіtvіc'kij, S.S. (2013). Institut gromads'kogo kontrolju v Штаті: ponjattja, sutmst', tendencn rozvitku [Institute of public control in Ukraine: concept, essence, development trends]. Naukovij visnik Dnipropetrovs'kogo derzhavnogo universitetu vnutrishnih sprav - Scientific Bulletin of the Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, 1, 39-45 [in Ukrainian].

5. Vorona, P.V. (2018). Institut civd'nogo kontrolju nad silovimi strukturami derzhavi jak faktor єvroatlantichnoї mtegracn [The Institute of Civilian Control over the Power Structures of the State as a Factor of Euro-Atlantic Integration]. Proceedings from XV '15: XV Regionalna naukovopraktychna konferentsiia « Aktual'ni problemi єvropejs'koї ta єvroatlantichnoї integracit» - The 15th Regional Scientific and Practical Conference «Actual problems of European and EuroAtlantic integration». (pp. 248-252). Dmpro: DRIDU NADU [in Ukrainian].

6. Degtjar'ov, D.O. (2021). Formi Demokratichnogo civd'nogo kontrolju nad silami oboroni Ukrami [Forms of democratic civilian control over the defense forces of Ukraine]. Naukovij visnik Uzhgorods'kogo Nacional'nogo Universitetu - Scientific Bulletin of the Uzhhorod National University, 64, 209-212 [in Ukrainian].

7. Drozdjuk, V. A. (2021). Demokratichnij civil'nij kontrol' sektoru bezpeki і oboroni [Democratic civilian control of the security and defense sector]. Pravo ta derzhavne upravlinnja - Law and public administration, 1, 202-207 [in Ukrainian].

8. Poljakov, L.L Do pitannja efektivnosti j sistemnosti demokratichnogo civil'nogo kontrolju nad vijs'kovimi v Ukraini [On the issue of effectiveness and systematicity of democratic civilian control over the military in Ukraine]. cacds.org.ua Retrieved from https://cacds.org.ua/?p=3277 [in Ukrainian].

9. Poshedin, O. L. (2019). Demokratichnij civil'nij kontrol' nad sektorom bezpeki i oboroni Ukraini i perspektivi jogo vdoskonalennja [Democratic civilian control over the security and defense sector of Ukraine and prospects for its improvement]. Bulletin of the NAPA. Series “Rublic Administration” - Bulletin of the NAPA. Series "Public Administration", 1, 31-38 [in Ukrainian].

10. Zakon Ukraini “Pro nacional'nu bezpeku Ukraini” [The Law of Ukraine “On national security of Ukraine”]. (n.d). zakon.rada.gov.ua Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2469-19#Text [in Ukrainian].

11. Puhkal, O. G. (2010). Gromads'kij kontrol' jak vazhlivij chinnik demokratizacii ta efektivnosti derzhavnogo upravlinnja [Public control as an important factor of democratization and efficiency of public administration]. Investici'i: praktika ta dosvid - Investments: practice and experience, 14, 56-59 [in Ukrainian].

12. Rjabokon', G. D. Pitannja demokratichnogo civil'nogo kontrolju nad voennoju organizacieju i pravoohoronnimi organami derzhavi [The issue of democratic civilian control over the military organization and law enforcement agencies of the state]. minjust.gov.ua Retrieved from https://minjust.gov.ua/rn/str_954 [in Ukrainian].

13. Savka, L. L. (2019). Demokratizacija sektoru bezpeki ta oboroni derzhavi shljahom vtilennja mehanizmiv civil'nogo kontrolju [Democratization of the security and defense sector of the state through implementation of civilian control mechanisms]. Publichne upravlinnja ta mitne administruvannja - Public administration and customs administration, 3 (22), 277-284 [in Ukrainian].

14. Sicins'ka, M.V. (2013). Elementi gromads'kogo kontrolju v sistemi demokratichnogo civil'nogo kontrolju nad sektorom bezpeki i oboroni [Elements of public control in the system of democratic civil control over the security and defense sector.]. Investici'i: praktika ta dosvid - Investments: practice and experience, 14, 112-117 [in Ukrainian].

15. Sicins'ka, M.V. (2016). Zarubizhnij dosvid organizacii ta zdijsnennja civil'nogo kontrolju za specsluzhbami: postanovka problem [oreign experience in the organization and implementation of civilian control over special services: problem statement]. Investici'i: praktika ta dosvid - Investments: practice and experience, 6, 74-77 [in Ukrainian].

16. Sicins'kij, A.S., Vichalkivs'ka, Ju.S. (2018). Dejaki pitannja udoskonalennja mehanizmiv demokratichnogo civil'nogo kontrolju nad sektorom bezpeki i oboroni Ukraini [Some issues of improving the mechanisms of democratic civil control over the security and defense sector of Ukraine]. Investici'i: praktika ta dosvid - Investments: practice and experience, 6, 33-36 [in Ukrainian].

17. Stolbovij, V. (2018). Ponjattja gromads'kogo kontrolju sluzhbovih pravovidnosin u sferi nacional'noi bezpeki Ukraini [The concept of public control of official legal relations in the sphere of national security of Ukraine]. Pidpriemstvo, gospodarstvo i parvo - Enterprise, economy and law, 8, 106-110 [in Ukrainian].

18. Fluri, F., Badrak, V. (2016). Demokratichnij civil'nij kontrol' nad sektorom bezpeki: aktual'ni dzherela [Democratic Civilian Control over the Security Sector: Current Sources]. Kiiv: Centr doslidzhen' armii, konversii ta rozzbroennja [in Ukrainian].

19. Chornij, V.S. (2018). Osoblivosti demokratichnogo civil'nogo kontrolju nad vijs'kovoju sferoju ukrains'kogo suspil'stva na suchasnomu etapi [Peculiarities of democratic civilian control over the military sphere of Ukrainian society at the current stage]. Social development & Security - Social development & Security, 3 (5), 3-13 [in Ukrainian].

20. Shestak, S.V. (2009). Nederzhavnij kontrol' za dijal'nistju milicii: teoretiko-pravovij aspect [Non-state control over police activities: theoretical and legal aspect.]. Candidate's thesis. Harkiv: NUVS im. O. Bandurki [in Ukrainian].

21. Jashhenko, V. A., Pilipchuk, V. G., Boguc'kij,P. P., Dovgan', O. D. (2020). Demokratichnij civil'nij kontrol' nad sektorom bezpeki i oboroni: teorija i praktika [Democratic civilian control over the security and defense sector: theory and practice]. Kiiv; Odesa: Feniks [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru