Проблеми правового регулювання відносин, пов’язаних з використанням державної символіки України

Размещено на http://allbest.ru

Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Проблеми правового регулювання відносин, пов'язаних з використанням державної символіки України

Діденко Вадим Юрійович студент II курсу факультету адвокатури

м. Харків



Анотація

У статті акцентується на важливості векторальної функції державних символів України; проведено аналіз встановленої українським законодавцем системи правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням державної символіки української держави.

Автором виявлено ряд недоліків юридичної регламентації інституту державних символів України, котрі обумовлюють непослідовність судової практики у зазначеному питанні, а також ускладнюють правоохоронну діяльність; зроблено висновок про те, що чинні нормативно-правові акти, не охоплюють всього кола суспільних відносин, пов'язаних з інститутом державних символів в українській державі. За результатом дослідження, запропоновано шляхи удосконалення чинного законодавства (в тому числі, кримінального), зокрема, наголошено на необхідності прийняття Законів України. символ знак україна правовий

«Про Державний Прапор України» та «Про державний Герб України»; підкреслюється важливість внесення доповнень до Закону України «Про Державний Гімн України»; пропонується визначити статтю 338 («Наруга над державними символами») чинного ККУ у новій, удосконаленій, редакції.

Ключові слова: державні символи, Державний Гімн України, Державний Герб України, Державний Прапор України, держава, правове регулювання, відповідальність



Abstract

Problems of legal regulation of relations related to the use of the state symbolism of Ukraine

Didenko Vadym Yuriyovych Second-year student of the Faculty of Advocacy of Yaroslav Mudryi National Law University, Kharkiv

The article focuses on the importance of the vector function of the state symbols of Ukraine; an analysis of the system of legal regulation of social relations established by the Ukrainian legislator related to the use of the state symbols of the Ukrainian state was carried out. The author identified a number of shortcomings in the legal regulation of the Institute of State Symbols of Ukraine, which cause the inconsistency of judicial practice in this matter, as well as complicate law enforcement activities; it was concluded that the current legal acts do not cover the entire range of social relations related to the institution of state symbols in the Ukrainian state. According to the results of the study, ways of improving the current legislation (including criminal law), in particular, the need to adopt the Laws of Ukraine "On the State Flag of Ukraine" and "On the State Coat of Arms of Ukraine" were emphasized; the importance of making additions to the Law of Ukraine "On the National Anthem of Ukraine" is emphasized; it is proposed to define Article 338 ("Insult of state symbols") of the current of criminal code of Ukraine in a new, improved version.

Keywords: state symbols, State Anthem of Ukraine, State Emblem of Ukraine, State Flag of Ukraine, state, legal regulation, responsibility



Вступ

Постановка проблеми: розгортання повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України від 24 лютого 2022 року загострило певний ряд питань соціально-політичного спрямування. Особливої актуалізації набула проблематика майбутнього української державності, природи її основ та принципів існування після Перемоги у згаданому збройному конфлікті.

У науково-мислительских колах, в світлі нових обставин, знову було поставлено на розгляд питання, щодо способу суспільної організації майбутньої України; цивілізаційної архітектури українства, котра була б цікава світовій спільноті, набула б підтримки у останньої.

Парадоксально, але відповідь на такого роду питання сформувалася доволі швидко: загальноприйнятим стало вважатися те, що Україна повинна стати основою до суспільства добра, справедливості, рівності і свободи; суспільства, де кожен найбільш вільним чином зможе накопичувати та витрачати соціальні ресурси, творчо реалізовувати свої уміння та навички; суспільства з належним рівнем політичного, економічного та соціального розвитку, супроводжуваного відповідною кількістю, темпом та амплітудою соціальних трансакцій.

Причиною значного рівня загального визнання суспільством такої візії майбутнього для держави стало те, що ідеї, які лежать в її основі неабияк тісно корелюються зі світоглядними установками українського народу, його колективними уявленнями (як свідомого так і безсвідомого характеру) щодо рівності, свободи, минулого та майбутнього, долі, правди, толерантності тощо.

Останні елементи української суспільної свідомості найбільш чітко і лаконічно відобразилися у системі державних символів України. Так, наприклад, Державний Гімн України містить однозначні пропозиції щодо слави, волі, панування народу на своїй землі, братерства, радості пропонує орієнтир, світоглядну концепцію, яких треба прагнути при побудові України майбутнього.

Попереднє свідчить про те, що державні символи мають серйозну векторальну (спрямовуючу) функцію: вони виступають не лише в ролі підтвердження факту існування державної організації, а й спрямовують суб'єктів соціальних взаємодій на досягнення бажаного образу держави: соціальної, демократичної, правової, вільної, славної, повноправної і поважної учасниці міжнародних відносин.

Для того, щоб цей образ не було втрачено в ході його досягнення, державна символіка повинна перебувати під належним захистом, передусім правовим, адже, загальновідомо, що саме право, у більшості випадків, виступає найбільш ефективним механізмом охорони загальновизнаних цінностей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання правового впорядкування інституту державних символів досліджували багато вчених, в тому числі Л. Какауліна, П. Стецюк, М. Харонюк, О. Кушніренко, Н. Шаптала, В. Мішегліна та багато інших. Правознавці у своїх працях неодноразово вказували на існуючі дефекти правового регулювання і пропонували шляхи їх вирішення (важливо, що кожен з таких шляхів характеризувався власним рядом переваг). Останнє, здавалося б, повинно виключити можливість прогалин чи недоліків у відповідних юридичних механізмах.

Однак в Україні законодавство, що стосується використання державних символів характеризуються неповнотою, сповнене колізіями та недоліками правового регулювання.

Вищевказане обумовлює актуальність (а чи то, навіть, гостру необхідність) вивчення підходів до юридичної регламентації поставленого питання, з метою формування пропозицій щодо подальшого їх вдосконалення.

Таким чином, метою роботи є аналіз та узагальнення наукових знань, пов'язаних з питанням (проблемою) правового регулювання суспільних відносин, з приводу державної символіки України, а також вироблення пропозицій щодо удосконалення юридичних інструментів, що застосовуються для упорядкування вищеозначених відносин.



Виклад основного матеріалу

У загальному світлі, під поняттям «символіка» автори Словника української мови в 11 томах пропонують розуміти символи; сукупність символів. У свою чергу, останні, на впевненість діячів лінгвістичної науки, є художніми образами, що умовно відображають «яку-небудь думку, ідею, почуття і т. ін» [1].

Базуючись на такому підході до дефініювання, вчені-правознавці пропонують порівняно схожі визначення категорії «державних символів». Для прикладу, Г. Г. Арютюнян під попередньо згаданими розглядає встановлені Основним чи галузевим (З)законом «історично складені розпізнавальні знаки держави», сформовані, як правило, в ході її історичного розвитку [2].

П.Б. Стецюк пропонує розуміти державні символи як «вищі відзнаки держави», законодавчо об'єктивовані офіційні знаки чи звукові вираження, що лаконічно відображають одну чи декілька ідей соціально-політичного чи історичного характеру і є підтвердженням суверенної державності [3].

Беззаперечною перевагою дефініції, запропонованої Петром Богдановичем, є те, що вона відмічає функціональне призначення державної символіки, яке, власне, актуалізує написання даної роботи (див. Постановка проблеми). Вчений вказує не тільки на те, що вони є зовнішнім виявом державної влади, а й описує їх змістовно-векторальну природу (постановляє державні символи у світлі носіїв ідей суспільного характеру, серед яких, обов'язково, мають місце ідеї-бачення образу майбутнього).

Відповідно до статті 20 Основного Закону України до системи державних символів української держави входять Державний Прапор України, Державний Герб України, а також Державний Гімн України [4]. Згідно з першим пунктом резолютивної частини рішення КСУ від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011, даний перелік є вичерпним, а отже може бути розширений (доповнений) лише шляхом внесення відповідних змін до Конституції України, за процедурою, що передбачена Розділом XIII [5].

У юридичній енциклопедії за редакцією Ю. С. Шемшученко під категорією «державного прапора» пропонують розглядати «Полотнище одного або кількох кольорів, як правило, з певним зображенням, що відтворює одну або кілька ідей політичного характер» [6]

Питання встановлення моделей правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з використанням державного прапора, на території України бере свій початок від часів Національно-визвольних змагань 19171921 років. Так, наприклад, у Артикулі 5 Тимчасового основного закону ЗУНР від 13 листопада 1918 року визначалося, що «Державний прапор є синьо-жовтий» [7].

Сучасний законодавець, звичайно, здійснює дещо глибшу регламентацію даного роду відносин, при цьому, однак, не уникаючи ряду недоліків правового регулювання (про що - далі).

Відповідно до пункту другого статті 20 Конституції України, Державним Прапором України є стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Пунктом шостим цієї ж статті Основного Закону встановлюється, що опис державних символів (зокрема Державного Прапора), а також порядок їх використання встановлюється на рівні закону, котрий приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України [4].

При цьому, на момент написання роботи ( II пол. серпня 2022 року) єдиного закону, що здійснював би уніфіковане юридичне регламентування суспільних відносин, пов'язаних з порядком використання Державного Прапора України не існує. Чинною є лише Постанова ВРУ від 28 січня 1992 року №2067-ХІІ, котра характеризує згаданий державний символ наступним чином: «...Державним прапором України [є] національний прапор, що являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3» [8].

Такий стан речей, на погляд автора роботи, є протиріччям конституційному припису (грубим порушенням тексту Основного Закону). Річ в тім, що, як було встановлено попередньо, п.6. ст. 20 Конституції вимагає, щоб опис державних символів та порядок їх використання встановлювався Законом України. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 92 Конституції України порядок використання і захисту державних символів встановлюється виключно законами України [4]. В той час як Постанова ВРУ є підзаконним нормативно-правовим актом, котрий, відповідно до загальноприйнятих уявлень науково-правової доктрини, не тотожний галузевим (звичайним) законам і має меншу юридичну силу, порівняно з останніми, адже знаходиться нижче в ієрархічній системі законодавства (у широкому розумінні даної категорії).

Окрім того, викликає деякі питання лінгвістичний аспект Постанови. Залишається не зрозумілим, використання слова «прапор» з малої літери у термінологічній конструкції «Державний прапор України», в той час як в Конституції всі три слова пишуться з великої літери.

Однак справедливо було б зазначити, що досить велика кількість аспектів, пов'язаних з використанням Державного Прапора Україна регулюються іншими нормативно-правовими актами, котрі спрямовані на врегулювання іншого роду суспільних відносин.

Для прикладу, Законом України «Про місцеве самоврядування» у статті 23 визначено, що Державний Прапор України піднімається на будинках, в яких відбувається функціонування місцевих рад та їх виконавчих комітетів [9].

Указом Президента України «Про День Державного Прапора України» встановлюється, що День Державного Прапора України повинен щорічно відзначатися 23 серпня та супроводжуватися комплексом урочистих заходів, в тому числі церемонією підняття Державного Прапору у населених пунктах, за участі визначних представників громадськості. Окрім того, в правовому акті пропонується органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям, а також громадським об'єднанням щорічно встановлювати Державний Прапор України у День Соборності України, День Конституції України, День Збройних Сил України та під час інших загальнодержавних заходів [10].

У свою чергу, Указ Президента України «Про Державний протокол та Церемоніал України» затверджує відповідне Положення, згідно зі змістом якого, існує ряд особливостей використання Державного Прапора в контексті організації міжнародних офіційних заходів. Наприклад, вказується, що Державний Прапор України підіймається під час зустрічі іноземної особи в аеропорту, а також вулицями міста Києва за маршрутом (зокрема, п.2, п.9 ст.17). Почесна варта повинна вітати Державний Прапор уклоном голови (зокрема, п.20, ст.17). Прапорці України, наряду з прапорцями іноземної держави, котру представляє особа, встановлюються на головній машині (зокрема, п. 3 ст. 60) і.т.д. [11].

Поряд з цим, наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України» пропонується встановлювати державні символи у урочистому та загальнодоступному місці. Крім того, згаданий правовий акт містить посилання на норми поводження з державним прапором, що визнані світовою спільнотою: заборону салютувати прапором, виставляти ушкоджений прапор, розміщувати на прапорі сторонні предмети. Державний прапор, відповідно до Рекомендацій, не повинен торкатися землі чи підлоги; зображення Державного прапора України забороняється використовувати на оголошеннях, рекламах, заставках тощо [12].

Також, важливо було б згадати, що особливий порядок використання Державного Прапора України встановлюється у Військово-Морських Силах Збройних Сил України (ВМС ЗСУ). Відповідно до Наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Положення про корабельну службу у Військово-Морських силах Збройних сил України», Державний Прапор України повинен розміщуватися на кормовому флагштоку. Визначається, що Державний Прапор української держави «підіймається на кораблях Військово-Морських Сил: перед початком бою; у разі відвідування корабля Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України; за розпорядженням командира з'єднання кораблів на відзначення державних свят та важливих подій державного та військового значення; а також під час перебування кораблів у територіальному морі (портах) іноземних держав - у дні національних свят цих держав» і.т.д. [13].

Однак очевидним постає той факт, що даного роду юридична регламентація є досить розпорошеною і не може охоплювати всього кола суспільних відносин, що пов'язані з використанням Державного Прапора України (це означає, що правовий механізм, в ході регулювання вказаних соціальних взаємодій допускає прогалини, що за своєю сутністю абсолютно деструктивно).

Саме тому, необхідним видається прийняття єдиного законодавчого акту, котрий вичерпно встановлював би основи правового режиму використання Державного Прапора України як атрибута «честі та гідності», права народу на існування (і, щонайголовніше, на формування бажаного образу) власної державності.

На цьому вже наголошував Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 16 червня 2011 року№ 6 рп/2011. Суд, у 4 абзаці Резолютивної частини вирішує «Запропонувати Верховній Раді України законодавчо встановити порядок використання державних символів України, зокрема Державного Прапора України» [5]. На жаль, дана пропозиція залишається актуальною (гостро необхідною) і нині.

Поряд з цим, не варто допускати фанатизму під час модернізації механізму правового регулювання окресленого кола відносин. Для прикладу, не доречною вбачається пропозиція Т.М. Магац [14] здійснити офіційне («узгоджене на загальнодержавному рівні») тлумачення державної символіки (зокрема, Державного Прапора України) оскільки це, об'єктивно не відповідає запитам українського суспільства, прагнучого відійти від суворої дисциплінарності.

Іншим символом державності прийнято вважати герб. У наукових колах під державним гербом, зазвичай, пропонують розглядати як «...офіційний, відмітний знак, емблема держави, що зображується на бланках і печатках державних органів, на грошових знаках...» [15].

На території України, спроби юридичної регламентації відносин, пов'язаних з використанням та захистом державного герба, подібно до спроб з державним прапором, беруть свій початок з часів Української Центральної Ради. 12 лютого 1918 року Мала Рада (структурна одиниця УЦР) прийняла закон, згідно з положеннями якого гербом Української Народної Республіки приймався знак «Київської Держави часів Володимира Святого» [16].

Нині, відповідно до пункту 3 статті 20 Конституції України Державний Герб України поділяється на великий та малий [4]. Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про Державний герб України» (що, знову ж таки, є порушенням конституційного припису, щодо регулювання даного роду питання Законами України, а не підзаконними нормативно-правовими актами) малим Державним Гербом України є тризуб - Знак Княжої Держави Володимира Великого [17].

Даним актом ВРУ також встановлюється, що зображення Герба розмішується на «печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ» [17].

У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцеві ради повинні мати печатки, на котрих зображуються Державний Герб України, найменування Ради, рахунки в установах банків України [9].

Указ Президента України «Про Державний протокол та Церемоніал України» містить припис про те, що під час урочистого засідання у відповідно прикрашеній залі, окрім Державного Прапора України та Прапора Президента України, встановлюється також трибуна з Державним Гербом України [11].

Окрім того, Наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України» передбачено, що Державний Герб розміщується обабіч Державного Прапора України у куточку державної символіки відповідного навчального закладу [12].

Малий Державний Герб України є головним елементом великого Державного Герба України. Досить довгий час зовнішній вигляд цього символу державності не було визначено. Вказувалося лише на те, що «Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького...». Відповідно до вимог Основного Закону, зовнішній вид та порядок використання Державного Герба повинен встановлюватися шляхом прийняття не менш як двома третинами депутатів від конституційного складу ВРУ відповідного акту законодавства [4].

Нині, в апараті Верховної Ради України зареєстрований (взятий за основу) нормопроект 5712 від 29.06.2021, запропонований Президентом України Зеленським Володимиром Олександровичем. Відповідно до його тексту великим Державним Гербом України є «.знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України) золотого кольору, розміщений на синьому п'ятисторонньому щиті із заокругленими нижніми бічними кутами із золотою облямівкою; над щитом - зображення великокняжого вінця (корони) Ярослава Мудрого та пурпурово-золотого намету у вигляді рослинного орнаменту; щит тримають: з лівого боку - лев (герб Галицько-Волинського князівства), з правого - воїн-козак із рушницею (герб Війська Запорізького); під щитом - стрічка із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, під стрічкою - два золоті колоски пшениці, переплетені кетягом калини пурпурового кольору зі стилізованим листям пурпурово-золотого кольору» [18].

Поряд з цим, статтею 2 законопроекту встановлюється порядок використання великого Державного Герба України, яким, зокрема, забороняється використання цього символу державності у символіці політичних партій, рекламі (окрім соціальної щодо захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України), у перевернутому вигляді, у спосіб, що виражає наругу над Гербом тощо [18].

Однак військові дії на території держави суттєво ускладнюють і темпорально віддалюють прийняття нормопроекту № 5712, а тому упорядкування юридичної регламентації зовнішнього вигляду та використання Державного Герба України залишається неабияк актуальним.

Третім і останнім офіційно визначеним символом української державності є Державний Гімн України. Хотілося б відразу відзначити що ступінь юридичної регламентації суспільних відносин, з приводу Державного Гімну є дещо вищим, в порівнянні з символікою, що розглядалася попередньо, зокрема через те, що правове регулювання здійснюється на рівні Закону України.

Під державним гімном видатний вчений В. Трембіцький пропонує розуміти пісню «що символізує всю націю, її державність, її історичне минуле, ідею її майбутнього...» [19].

Відповідно до Закону України «Про державний гімн України» Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в одній з відомих редакції. Статтею 2 цього Закону встановлюється, що заходи загальнодержавного (церемоніального чи іншого роду) характеру розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України [20].

При цьому не варто будувати ілюзій. Закон «Про Державний Гімн України» складається лише з чотирьох статей, а тому - невиправдано звужує сферу регулювання і потребує доопрацювання.

З іншого боку, справедливо б було зазначити, що окремі питання, пов'язані з Державним Гімном України регулюються законами та іншими правовими актами, котрі призначені для упорядкування суміжних площин суспільних відносин.

Для прикладу, Наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України» встановлено, що текст Державного Гімну обов'язково повинен бути відображений у куточку державних символів закладу освіти; підняття Державного Прапора під час урочистих заходів у навчальному закладі супроводжується звучанням Державного Гімну України [12].

Указом Президента України «Про Державний протокол та Церемоніал України» вказується на те, що під час урочистостей, за участі іноземних гостей відбувається виконання (в тому числі військовим оркестром) Гімну держави, котру представляють гості, а також Державного Гімну України [11].

Однак варто визнати, що подібна розпорошеність правових приписів, що стосуються регламентації суспільних відносин, пов'язаних з використанням Державного Гімну України пропорційно знижує ефективність юридичних механізмів. Саме тому, необхідною вбачається нормотворча робота з доповнення, узгодження та удосконалення Закону України «Про державний Гімн України».

Утвердження поважливого ставлення громадян до державних символів української держави відбувається шляхом встановлення конституційного обов'язку шанобливо ставитися до Державного Прапора, Герба та Гімну України, про що йдеться у статті 65 Основного Закону.

Поряд з цим, Конституційний Суд України у пункті 3 Мотивувальної частини Рішення від 16 червня 2011 року № 6-рп/2011 зазначив, що держава не тільки визначає порядок використання державної символіки, а й створює «належну систему їх правового захисту, за якої забезпечується повага та гідне ставлення до державних символів» [5]. Проте варто відзначити, що у вирішенні даного питання законодавець також допускає ряд прогалин.

Відповідно до частини першої статті 338 Кримінального кодексу України: «Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України -- карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або оформленням волі на строк до трьох років» [21].

При цьому, не зрозуміло, що саме варто розглядати під категорією наруги. Деякі погляди щодо цього містяться лише в науково-правовій доктрині, що засновується, у свою чергу, на судовій практиці та здоровому ґлузді, однак, вони не об'єктивовані законодавчим шляхом.

Так, Міністерство юстиції, у своїй статті на офіційному веб-сайті, під наругою пропонує розглядати «грубе, образливе та глузливе ставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою» [22].

Характеризуючи форми наруги конкретно над державними символами вчені пропонують розглядати серед таких зрив прапора чи герба, їх знищення або пошкодження, скоєння цинічних дій, нанесення непристойних написів і малюнків, словесне осквернення, зле висміювання, умисне спотворення музики чи тексту гімну під час публічного виконання або шляхом публікації такого виконання у ЗМІ, соціальних мережах тощо.

Однак знову ж варто наголосити на тому, що відсутність нормативно-правового розкриття змісту поняття «наруги», поряд з іншими недоліками чинного законодавства (у широкому розумінні даної категорії), що юридично впорядковує використання державних символів України, суттєво ускладнює кваліфікацію злочинів за статтею 338 Кримінального кодексу.

Крім того, невиправданим здається те, що Кримінальний закон не стоїть на охороні національних кольорів, як це робить чинне Карне уложення ФРН у параграфі 90а: «Той, хто публічно, на зібранні чи шляхом розповсюдження матеріалів.. .здійснює наругу над державними кольорами, прапором, гербом чи гімном Федеративної Республіки Німеччина чи однієї з її Земель. карається позбавленням волі на строк до трьох років або штрафом» [23]. Такий підхід, на погляд автора, є правильним, адже очевидною неповагою до державного символу є те, коли кольорами державного прапору розфарбовують паркани, підсвічують площі. В останньому випадку виходить, що сотні людей топчуть символ державності, а це є абсолютно недопустимим.

В контексті інтеграції України до європейського співтовариства, також абсолютно несправедливим є те, що Кримінальний кодекс України встановлює вище покарання за наругу над державною символікою України, в порівнянні з відповідними символами інших держав (п.2. ст. 338 визначено, що максимальна межа покарання у вигляді позбавлення волі за публічну наругу над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави становить два роки) [21].

Дискусійний характер містить і та умова, що прапор (герб) іноземної держави, на відміну від Державного Прапора України, повинен бути «офіційно встановленим», для того, щоб наруга над ним стала кримінальним правопорушенням. Складається абсурдне враження, що спалення, розтоптання, зривання., неофіційно встановленого державного прапора (герба) іншої країни є менш суспільно-шкідливим (небезпечним) діянням; виражає менший ступінь наруги над державним символом; не так значно розпалює шовіністичні настрої, знижує авторитет України в очах міжнародної спільноти тощо .

Поряд з цим, судова практика свідчить про те, що уніфіковане застосування припису статті 338 Кримінального кодексу України є дещо ускладненим, що обумовлюється складністю розуміння та відмежування предмета злочину.

Так, наприклад, відповідно до вироку Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року по справі № 138/3547/14-к, особу було притягнуто до кримінальної відповідальності на підставі статті 338 ККУ за те, що вона, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зняла зі спини іншої особи полотнище жовто-блакитного кольору, після чого кинула його до грубки та використовуючи запальничку, підпалила прапор, тим самим завдавши йому ушкоджень. Важливо тут звернути на те, що полотнище прапору України знаходилося у приватній власності та не було офіційно встановленим [24].

В іншому ж випадку, згідно з вироком Корюківського районного суду Чернігівської області у справі № 1-6 за 2007 рік, особу було визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого диспозицією статті 338 Кримінального кодексу, оскільки вона спрямовувала своє грубе, образливе ставлення (у формі ) на прапори, що «були встановлені по вулиці й біля центральної площі як прикраси, а не як державний символ» [25].

Окрім того, досить велика кількість вчених, серед яких П.Б. Стецюк, наголошує на тому, що охоронний механізм державної символіки України не повинен обмежуватися суто кримінальною відповідальністю. Відсутність інших видів юридичної відповідальності за вчинення правопорушень у зазначеному колі відносин уповільнює процес приведення українського законодавства у відповідність європейським нормам та стандартам, а також створює колізійні ситуації під час правоохоронюваної діяльності.



Висновки

Зрозуміло, що такий стан речей є абсолютно незадовільним, адже суперечить принципам розумності, справедливості та передбачуваності права, а тому, маємо підстави зробити ряд висновків:

1) юридична регламентація суспільних відносин, пов'язаних з використанням державної символіки України здійснюється Законами України «Про Державний Гімн України», Постановами ВРУ «Про Державний прапор України» та «Про Державний герб України»; частково Указом Президента «Про Державний протокол та Церемоніал України», Наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»... і характеризується рядом недоліків правового регулювання;

2) чинні нормативно-правові акти, не охоплюють всього кола суспільних відносин, пов'язаних з інститутом державної символіки. Існуючі нормативні приписи, що стосуються цього питання, розпорошені між правовими актами. Останнє створює ряд перешкод у нормальному провадженні судової, нормотворчої, управлінської та іншого роду діяльності, заважає громадянам вільно реалізовувати власні права та обов'язки;

3) застосування статті 338 Кримінального кодексу України у чинній редакції, з урахуванням вищезазначених недоліків - неефективно і породжує неузгодженість судової практики з вказаного питання, що за своєю сутністю, як уже неодноразово вказувалося, деструктивно;

4) саме тому, з огляду на визначальну для майбутнього України векторальну функцію державної символіки, пропонується:

4а) прийняти Закони України «Про Державний Прапор України» та «Про Державний Герб України», внести зміни до Закону України «Про Державний Гімн України», де здійснити детальний опис державної символіки; ґрунтовно регламентувати коло суспільних відносин, пов'язаних з використанням Прапора, Гімну та Герба (зокрема, під час створення офіційної документації, символіки органів місцевого самоврядування та навчальних закладів; при проведенні церемоній і торжеств, ритуалів, відкриття пам'ятних споруд і знаків, відкриття і закриття урочистих зборів, присвячених державним святам України, мітингів, маршів і під час інших урочистих подій; при нанесенні зображення державних символів на повітряні та морські судна тощо).

4б) шляхом внесення змін та доповнень до тексту статті 338 Кримінального кодексу України, розкрити значення категорії «наруги над державними символами», а також уніфікувати міру юридичної відповідальності, передбачену санкцією згаданою статті, як для наруги над державними символами української держави, так і для наруги над державною символікою інших країн, не залежно від офіційності встановлення такої символіки. Для прикладу, це можна зробити у наступній формі:

«Стаття 338 Публічна наруга над національними кольорами та державними символами України чи іноземних держав:

Публічна наруга над національними кольорами України, Державним Прапором України, Державним Гербом України, Державним Гімном України або національними кольорами чи державними символами інших держав - карається штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. Під «наругою над національними кольорами та державними символами» варто розуміти грубе, зневажливе та образливе ставлення, дії, спрямовані на цинічне приниження загальновизнаних цінностей, закладених до національних кольорів та державних символів, шляхом зривання, підпалювання, топтання, висміювання останніх, та вчинення інших дій, що відображаються зневажливе ставлення особи до національних кольорів та державних символів».

4в) встановити адміністративну відповідальність за наругу над державними символами України та іноземних країн, шляхом внесення відповідних змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення.



Література

1. Сайт Словника української мови в 11 томах (Академічний тлумачний словник 1970-1980 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sum.in.Ua/s/symvol

2. Арютюнян Г. Г. Конституційне право: енциклопедичний словник / Г. Г. Арютюнян, М. В. Сумкалай. -- М.: Норма, 2006. -- С. 434.

3. Стецюк П. Б. Державні символи України: конституційно-правова характеристика // Вісник Конституційного Суду України. -- 2004. -- № 6. -- С. 113

4. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 140

5. Рішення КСУ від 16 червня 2011 року № 6 р-п/2011 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/v006p710-11#Text

6. Державний прапор. Юридична енциклопедія : у 6 т. / Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) таін. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 2 : Д-Й. 744 с.

7. Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії, ухвалений Українською Національною Радою на засіданню 13 падолиста 1918 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://surl.li/cresp

8. Про Державний прапор України: Постанова Верховної Ради України від 28.01.1992 № 2067-XII. Відомості Верховної Ради України від 12.05.1992. № 19, Ст. 257 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2067-12#Text

9. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97 ВР //Відомості Верховної Ради України. -- 1997. -- № 24. -- Ст. 170. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80#Text

10 Про День Державного Прапора України: Указ Президента України від 23 серпня 2004 року N 987/2004. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/987/2004#Text

11. Про Державний Протокол та Церемоніал України: Указ Президента України; Положення від 22.08.2002 № 746/2002. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https ://zakon.rada .gov.ua/l aws/ show/746/2002#Text

12. Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України: МОН України; Наказ, Рекомендації від 07.09.2000 № 439. Інформаційний збірник Мін.освіти і науки України от 01.03.2001. № 5. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/rada/show/v0439290-00#Text

13. Про затвердження Положення про корабельну службу у Військово-Морських силах Збройних сил України: Наказ Міністерства оборони України від 25.11.2003 N 415. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/z1170-03#Text

14. Магац T. M. Стан і перспективи розвитку інституту державних символів України. Юр. науковий електронний журнал. Запоріжжя, 2017. № 2. С. 22-24.

15. Юридичний енциклопедичний словник / [гл. ред. А. Я. Сухарев]. - 2-е изд.,доп. - М. : Сов. енциклопедія, 1987. - 528 с.

16. Витяг з протоколу засідання Малої Ради від 12 лютого 1918 р. Коростень. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1918(02)12.gerb_unr.php

17. Про Державний герб України: Постанова Верховної Ради України від 19.02.1992 р. № 2137-XII. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:https://zakon.rada.gov. ua/go/2137-12

18. Про великий Державний Герб України: Проект Закону № 5712 від 29.06.2021 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1? pf3511=72366

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської области від 04.06.2007 р., судовасправа № 1-6/2007. Єдиний державний реєстр судових рішень [Ел. ресурс]. - Режим доступу: https://reyestr.court.gov.ua/Review/2577219

19. Трембіцький В. Історичні та правові основи українського державно го герба. Правничий вісник (Нью-Йорк). 1971. Кн. 3. С. 131 - 133.

20. Про Державний Гімн України: Закон України від 06.03.2003 № 602-IV. Відомості Верховної Ради України від 13.06.2003. № 24 Ст. 163. [Ел. ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/602-IV#Text

21. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. --2001. -- № 25-26. -- Ст. 131.

22. Відповідальність за наругу над державними символами України: консультації Міністерства юстиції України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://surl.li/crepf

23. Головненков П. В. Уголовное уложение Федеративной Республики Германия - Strafge-setzbuch (StGB). Научно-практический комментарий и перевод текста закона. UniversitatsverlagPotsdam. 2021. 489 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://surl.li/creqb

24. Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24 грудня 2014 року по справі № 138/3547/14-к (номер провадження: № 1-кп/13 8/213/14). Єдиний державний реєстр судових рішень. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42070384

25. . Вирок Сватівського районного суду Луганської області від 03.11.2014 року по справі № 426/1964/14-к. Єдиний державний реєстр судових рішень. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/41189812

26. Стецюк П . Б. До компетенції законодавства про державні символи України / П. Б.Стецюк // Концепція розвитку законодавства України : матеріали наук.-практ. конф. (Київ,травень 1996 р.). - К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. - С. 176.



References

1. Sait Slovnyka ukrainskoi movy v 11 tomakh (Akademichnyi tlumachnyi slovnyk 1970-1980 [The website of the Dictionary of the Ukrainian language in 11 volumes (Academic explanatory dictionary 1970-1980]. Retrieved from http://sum.in.ua/s/symvol [in Ukrainian].

2. Ariutiunian H. H. (2006) Konstytutsiine pravo: entsyklopedychnyi slovnyk [Constitutional law: an encyclopedic dictionary] M.: Norma [in Ukrainian].

3. Stetsiuk P. B. (2004) Derzhavni symvoly Ukrainy: konstytutsiino-pravova kharakterystyka [State symbols of Ukraine: constitutional and legal characteristics] Visnyk Konstytutsiinoho Sudu Ukrainy, № 30, p. 113 [in Ukrainian].

4. Konstytutsiia Ukrainy [Constitution of Ukraine]: Zakon Ukrainy vid 28 chervnia 1996 r. № 254k/96-VR // Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy. - 1996. - № 30. - p. 140 [in Ukrainian].

5. Rishennia KSU [Decision of the Constitution Court of Ukraine] vid 16 chervnia 2011 roku № 6 r-p/2011/ Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v006p710-11#Text [in Ukrainian].

6. Yu. S. Shemshuchenko (1998). Derzhavnyi prapor. Yurydychna entsyklopediia u 6 t. [State flag. Legal encyclopedia: in 6 volumes] (vidp. red.) Kyiv [in Ukr.].

7. «Tymchasovyi osnovnyi zakon pro derzhavnu samostiinist ukrainskykh zemel buvshoi avstro-uhorskoi monarkhii, ukhvalenyi Ukrainskoiu Natsionalnoiu Radoiu na zasidanniu 13 padolysta 1918 [The Temporary Basic Law on the State Independence of the Ukrainian Lands of the Former Austro-Hungarian Monarchy, adopted by the Ukrainian National Council at its meeting on October 13, 1918]. Retrieved from : http://surl.li/cresp [in Ukrainian].

8. Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy Pro Derzhavnyi prapor Ukrainy: [About the State Flag of Ukraine: Resolution of the Verkhovna Rada of Ukrain]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2067-12#Text

9. Zakon Ukrainy Pro mistseve samovriaduvannia v Ukraini. [The Law of Ukraine On local self-government in Ukraine]. Retrieved from: https://goo.su/vdUXLn [in Ukrainian].

10. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro Den Derzhavnoho Prapora Ukrainy [About the Day of the State Flag of Ukraine: Decree of the President of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987/2004#Text [in Ukrainian].

11. Ukaz Prezydenta Ukrainy Pro Derzhavnyi Protokol ta Tseremonial Ukrainy. [About the State Protocol and Ceremonial of Ukraine: Decree of the President of Ukr.]. Retr. from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/746/2002#Text [in Ukr.].

12. Nakaz MON Pro zatverdzhennia Rekomendatsii shchodo poriadku vykorystannia derzhavnoi symvoliky v navchalnykh zakladakh Ukrainy [On the approval of the Recommendations on the procedure for using state symbols in educational institutions of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0439290-00#Text [in Ukrainian].

13. Nakaz Ministerstva oborony Ukrainy Pro zatverdzhennia Polozhennia pro korabelnu sluzhbu u Viiskovo-Morskykh sylakh Zbroinykh syl Ukrainy: [On the approval of the Regulations on naval service in the Naval Forces of the Armed Forces of Ukraine: Order of the Ministry of Defense of Ukrain] Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1170-03#Text [in Ukrainian].

14. Magats T. M. Stan i perspektyvy rozvytku instytutu derzhavnykh symvoliv Ukrainy [Status and development prospects of the Institute of State Symbols of Ukraine]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal. Legal scientific electronic journal, 2, 22-24 [in Ukrainian].

15. Yurydychnyi entsyklopedychnyi slovnyk [Legal encyclopedic dictionary] 2nd ed., add. - M.: Sov. encyclopedia, 1987. - 528 p. [in Russian].

16. Vytiah z protokolu zasidannia Maloi Rady vid 12 liutoho 1918 r. Korosten [Extract from the minutes of the meeting of the Small Council of February 12, 1918. Korosten] Retrieved from: http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc2/1918(02)12.gerb_unr.php [in Ukrainian].

17. Postanova Verkhovnoi Rady Ukrainy Pro Derzhavnyi herb Ukrainy [About the State Coat of Arms of Ukraine: Resolution of the Verkhovna Rada of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/go/2137-12 [in Ukrainian].

18. Proekt Zakonu Pro velykyi Derzhavnyi Herb Ukrainy [On the great State Coat of Arms of Ukraine: Draft Law]. Retrieved from: https://goo.su/3zygh9O [in Ukr.].

19. V. Trembitskyi (1971). Istor. osnovy ukr. derzh. herba. [Historical foundations of the Ukrainian state coat of arms]. Pravnychyi visnyk, 3. p. 131 - 133 [in Ukr.].

20. Zakon Ukrainy Pro Derzhavnyi Himn Ukrainy [About the National Anthem of Ukraine: Law of Ukraine]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/602-IV#Text [in Ukrainian].

21. Kryminalnyi kodeks Ukrainy [The Criminal Code of Ukraine] April 5, 2001 // Bulletin of the Verkh. Rada of Ukr. --2001. -- No. 25-26. -- Art. 131. [in Ukr.].

22. Sait Ministerstva yustytsii Ukrainy "Vidpovidalnist za naruhu nad derzhavnymy symvolamy Ukrainy" [Liability for insulting state symbols of Ukraine: consultations of the Ministry of Justice of Ukraine.]. Retrieved from : http://surl.li/crepf [in Ukrainian].

23. Holovnenkov P. V. Uholovnoe ulozhenye Federatyvnoi Respublyky Hermanyia [Golovnenkov P.V. Criminal Code of the FRG]. Retrieved from: http://surl.li/creqb [in Ukrainian].

24. Sait YDRS Ukrainy Vyrok Mohyliv-Podilskoho miskraionnoho sudu Vinnytskoi oblasti vid 24 hrudnia 2014 roku po spravi № 138/3547/14-k [Verdict of Mogilev-Podilskyi City District Court of Vinnytsia Region] Retrieved from: http://reyestr.court.gov.ua/Review/42070384 [in Ukrainian].

25 Sait YDRS Ukrainy Vyrok Svativskoho raionnoho sudu Luhanskoi oblasti vid 03.11.2014 roku po spravi № 426/1964/14-k. [Verdict of the Swativ district court of the Luhansk region] Retrieved from: https://goo.su/6DcUNLW [in Ukrainian].

26. Stetsyuk P. B. Do kompetentsii zakonodavstva pro derzhavni symvoly Ukrainy [To the competence of legislation on state symbols of Ukraine] K.: In-t zakonodavstva Verkhovnoi Rady Ukrainy [Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine], 1996. - P. 176. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru