Управління проектами в публічній сфері: теоретико-практичний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Управління проєктами в публічній сфері: теоретико-практичний аспект

Обушна Наталія Іванівна доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри публічної політики

м. Київ

Анотація

У статті обґрунтовано актуальність пошуку нових проєктних управлінських рішень у системі публічного управління в Україні в контексті сучасних суспільних викликів та загроз. Уточнено сутність понять “проєкт”, ”проєкт у публічній сфері”, ''управління проєктами в публічній сфері”. З урахуванням міжнародного та вітчизняного досвіду узагальнено основні переваги проєктного управління в публічній сфері. Доведено, що в публічному управлінні проєктний підхід не є інноваційним ноу-хау сьогодення, адже значна кількість історичних проривів у розвитку різних держав пов'язана саме з розробкою та реалізацію такого роду проєктів. На цій підставі ідентифіковано особливості проєктів у публічній сфері (в т.ч. й в умовах невизначеності).

Встановлено, що військова агресія росії проти України призвела до багатьох негативних наслідків, які мають загальний вплив на всі сфери суспільного життя. Тому узгодженість і координація дій центральної влади та органів місцевого самоврядування в контексті проєктування повоєнного розвитку країни, а також допомога зарубіжних партнерів України є критично необхідними для перемоги над ворогом та відбудови нашої держави. Зроблено висновок, що сучасні жорсткі вимоги до результативності й ефективності публічного управління зумовлюють необхідність застосування інноваційних інструментів та методик проєктного менеджменту, адже через наявність чітких параметрів у проєктному підході (ресурсів, виконавців, масштабів робіт тощо) його застосування в публічній сфері надає змогу успішно досягати поставленої мети у вигляді вирішення/ задоволення суспільно важливих проблем. З огляду на це констатовано, що післявоєнне відновлення та розвиток публічної сфери в Україні, масштабність та інноваційність повоєнних реформ потребуватимуть дієвого проєктно- орієнтованого управління змінами.

Ключові слова: воєнний стан, проєкт, проєкт у публічній сфері, публічна сфера, публічне управління, управління проєктами в публічній сфері.

Abstract

Obushna Nataliia Ivanivna Doctor of Science in Public Administration, Associate Professor, Professor of the Department of Public Policy, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv

PROJECT MANAGEMENT IN THE PUBLIC SPHERE: THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECT

The article substantiates the relevance of the search for new project management solutions in the system of public administration in Ukraine in the context of modern social challenges and threats. Theoretical approaches to the interpretation of the essence of the concept of “project”, “project in the public sphere”, “project management in the public sphere” have been analyzed. Taking into account international and domestic experience, the main advantages of project management in the public sphere are summarized. It has been proven that in public administration, the project approach is not an innovative know-how of today, because a significant number of historical breakthroughs in the development of various states are connected precisely with the development and implementation of this kind of projects. On this basis, the features of projects in the public sphere (including in conditions of uncertainty) were identified. It has been established that Russia's military aggression against Ukraine has led to many negative consequences that have a general impact on all spheres of public life. Therefore, coherence and coordination of the actions of the central government and local self-government bodies in the context of designing the post-war development of the country, as well as the help of Ukraine's foreign partners, are critically necessary for defeating the enemy and rebuilding our state. It was concluded that modern strict requirements for the effectiveness and efficiency of public administration necessitate the use of innovative tools and methods of project management. After all, due to the presence of clear parameters in the project approach (resources, executors, scope of work, etc.), its application in the public sphere makes it possible to successfully achieve the set goal in the form of solving/satisfying socially important problems. Given this, the post-war recovery and development of the public sphere in Ukraine, the scale and innovation of the post-war reforms will require appropriate project-oriented change management.

Keywords: martial law, project, project in the public sphere, public sphere, public management, project management in the public sphere.

Постановка проблеми

На сьогодні в Україні тривають кардинальні за масштабом і змістом соціально-економічні зміни практично в усіх сферах суспільного життя. Вони відбуваються в надзвичайно складних умовах, спричинених не лише об'єктивними обставинами сучасного глобалізаційного процесу, а й боротьбою проти повномасштабної військової агресії з боку російської федерації.

Загалом з початком російської військової агресії звичний порядок нашого життя назавжди змінився. Однак, воєнний час гуртує українське суспільство дедалі тісніше. Саме тому наразі громадянське суспільство в єдиному пориві працює на досягнення спільної мети - викинути окупанта за межі нашої держави та скоординувати свої зусилля й ресурси для якнайскорішої майбутньої повоєнної відбудови України та відновлення її економіки.

На наше переконання, забезпечити синергію багатьох повоєнних відновлювальних перетворень у публічній сфері в Україні можливо буде, насамперед, за рахунок здійснення результативної й ефективної трансформації системи публічного управління. Все це потребує впровадження та використання інноваційних управлінських методів у публічній сфері. В означеному контексті, як засвідчує прогресивна світова управлінська практика, проєктний менеджмент є тим вагомим надбанням корпоративних структур, що може бути успішно використане в публічному управлінні. Все це обумовлює необхідність теоретичного та науково-практичного обґрунтування подальших шляхів розвитку публічної сфери в Україні на засадах проєктно- орієнтованого управління.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Зауважимо, що вітчизняні та зарубіжні вчені у своїх публікаціях приділяють чільну увагу питанням імплементації принципів та інструментів проєктного підходу в практику публічного управління. Зокрема, значну увагу до проблематики публічного управління загалом привертали у своїх дослідженнях такі вітчизняні науковці, як: В. Бакуменко, Т. Василевська, О. Васильєва, О. Євсюкова, Оболенський, І. Розпутенко, С. Романюк, В. Тертичка та ін. Водночас різні аспекти публічного управління на засадах проєктного менеджменту висвітлюються в наукових розробках Т. Безверхнюк, С. Бушуєва, Т. Гречко, Дегтярьової, Т. Козаченко, В. Мартиненка, Т. Сивак, та ін.

Незважаючи на наявні розробки та напрацювання з вищеозначеної проблематики, в науковому дискурсі України лише започатковуються дослідження специфіки організації публічного управління на засадах проєктного менеджменту (в тому числі й в умовах невизначеності).

Мета статті. З огляду на зазначене, головна ідея статті полягає в обґрунтуванні теоретико-практичних аспектів проєктно-орієнтованого управління як прогресивного інструментарію забезпечення дієвого функціонування публічної сфери в умовах сучасних суспільних викликів і загроз. проектний управлінський влада самоврядування

Виклад основного матеріалу

Відомий французький філософ Рене Декарт відзначав: “Уточніть значення слова, і ви позбавите світ від половини непорозумінь та помилок” [1]. Тому для початку уточнимо сутність ключових дефініцій даної статті, а саме - “проєкт”, “проєкт у публічній сфері” та “управління проєктами в публічній сфері”.

Насамперед нагадаємо, що радянська практика проєктування, як правило, відносила до проєктів науково-дослідницьку, проєктно-конструкторську та архітектурно-будівельну діяльність, оскільки під проєктом розумілася сукупність документів, розрахунків, креслень, необхідних для створення будь-яких виробів чи споруд. Тобто проєкт розглядався більше в розумінні “des^n”.

Сучасне ж тлумачення проєкту виходить за вищевказані межі та в широкому розумінні включає всі види діяльності. При цьому наразі не існує єдиного загальноприйнятого визначення терміна “проєкт”.

Згідно тлумачного словника Вебстера: проєкт (лат. рrojectus) - “кинутий вперед” (ідея, задум, начерк, попередній текст якого-небудь документа та ін) [2, с. 16]. Однак, якою б чудовою не була ідея проєкту, вона нічого не варта без реалізації. Відповідно проєкт - це задум (завдання, проблема) та необхідні засоби його реалізації з метою досягнення бажаного економічного, соціального, технічного, організаційного та іншого результату.

По суті, проєкт - це задача з наперед відомим результатом. Відповідно важливими складовими проєкту є чітка його орієнтація на результат заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення.

Отже, проєкт - одноразовий комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямований на задоволення визначеної потреби (вирішення проблеми) шляхом досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

На сьогодні досить популярними в теорії та практиці проєктного управління є такі підходи до трактування сутності поняття “проєкт”, як [3]:

проєкт - це тимчасове підприємство, спрямоване на створення унікального продукту, послуги чи результату (Звід знань з управління проектами, Project Management Institute, США);

проєкт - це комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на створення унікального продукту або послуги в умовах часових та ресурсних обмежень (згідно із британським стандартом управління проєктами PRINCE2);

проєкт - це підприємство (намір), що значним чином характеризується неповторністю умов та інших обмежень; розмежування від інших намірів; специфічна для проєкту організація його реалізації (DIN 69901, Німеччина);

проєкт як єдиний процес, що складається із сукупності скоординованих та контрольованих видів робіт з датами початку та закінчення, виконуваний задля досягнення цілі, що відповідає конкретним вимогам, і містить обмеження щодо строку, вартості та ресурсів (ДСТУ ISO 10006:2005 (ISO 10006:2003, IDT) “Національний стандарт України. Системи управління якістю. Настанови щодо управління якістю в проектах”) та ін.

З огляду на викладене, можемо констатувати, що сучасний фахівець із проєктного менеджменту більше зосереджує увагу на проєкті як “project”, тобто тимчасових заходах, спрямованих на досягнення певної мети.

Логіку сучасного проєктного підходу досить точно описує так званий “Трикутник управління проєктами”, де кожна сторона є певним обмеженням (рис. 1). Традиційно такими обмеженнями вважаються “масштаб/обсяг робіт”, “час” та “ресурси/фінанси”. Проєктні менеджери часто повторюють: “Проєкт може бути хорошим, швидким або дешевим. Виберіть дві характеристики”. Все це впливає на якість. У центрі - якість проєкту (четверта невидима грань, про яку далеко не завжди говорять в проєктах).

Трикутник наочно показує, що, якщо ми змінимо хоча б одну грань, це потягне за собою ще як мінімум одну з них. Отже, ми не можемо змінити один із базових параметрів проєкту, не зачепивши принаймні один із двох інших.

Рис. 1. Трикутник управління проектами

Загалом ідея проєктного підходу полягає в розгляді проєкту як засобу системного управління змінами, способу впорядкованого переходу від вихідного стану системи до заздалегідь визначеного бажаного і можливого стану з витратами різноманітних ресурсів за умов заданих обмежень.

Результати проєкту матеріалізуються у прогресивних змінах середовища реалізації проєкту.

Проєкти можуть реалізовуватись одноосібно або ж у кооперації з партнерами. Сукупність проєктів складає програму або портфель проєктів.

Програма (programme) - сукупність пов'язаних за ресурсами, виконавцями й термінами проєктів, які потребують координації та управління реалізацією для досягнення спільної мети.

Як відзначалося вище, напрямів застосування концепції проєктного менеджменту на сьогодні існує надзвичайно багато, вони можуть охоплювати практично всі сфери суспільного життя, у т.ч. й публічну сферу.

Становлення системи знань з управління проєктами в публічній сфері розпочато з розвитком науки про публічну політику (кін.40-х- поч. 50-х рр. ХХ ст.).

Під публічною політикою розуміють відповідь влади у форматі проєкту на публічно визнану проблему у конкретних політико-правових і соціально- економічних умовах за допомогою різних способів втручання у соціальну дійсність.

Дійсно, як зауважує А. Чемерис, визначення проблеми та її винесення на публічний рівень (національний чи місцевий) відбувається у сфері публічної політики, яка є дороговказом для державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, котрі втілюють відповідну політику у життя. Реалізація публічної політики відбувається через цілеспрямоване втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування в існуючу соціальну практику. Таке втручання спрямоване на зміну поведінки соціальних груп (цільових груп), які спричинили появу проблеми, і може відбуватися не лише у форматі указів Президента України, постанов уряду, розпоряджень, наказів і доручень міністерств, установ чи органів місцевого самоврядування, а й у формі програм чи проєктів [4].

При цьому Г. Старченко, розглядаючи особливості управління проєктами в публічній сфері, акцентує увагу на тому, що це - “процес інституалізації у програмно-цільовий формат способів втручання державних органів влади чи органів місцевого самоврядування у соціальну дійсність з метою розв'язання публічної проблеми” [5, с. 87].

Всі проєкти в публічній сфері, спрямовані на вирішення певної суспільної проблеми. Відповідно доцільно розглядати проєкт у публічній сфері як “комплекс взаємопов'язаних логічно-структурованих завдань і заходів, упорядкованих у масштабі часу, які спрямовані на розв'язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки, адміністративно-териториторіальних одиниць чи териториторіальних громад, організацій та установ і здійснюються в умовах фінансових та інших ресурсних обмежень у визначені терміни” [4].

Отже, в умовах сьогодення інноваційний розвиток органів публічної влади можна забезпечити переорієнтацією діяльності на проєктну. У зв'язку із цим виникає об'єктивна необхідність у побудові системи життєдіяльності органів публічної влади як проєктно-орієнтованої.

Враховуючи викладене, важливо відзначити, що з прийняттям Стандартів у галузі знань 28 “Публічне управління та адміністрування” для першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівнів вищої освіти чітко окреслились загальні та спеціальні компетентності випускників освітніх програм у сфері публічного управління та адміністрування. Наприклад, починаючи від здатності готувати проєкти управлінських рішень та їх впроваджувати і закінчуючи здатністю розробляти й управляти окремими проєктами у публічній сфері (у т. ч. інноваційними) на різних щаблях публічного управління та адміністрування. Ще однією важливою компетентністю, що потребує відповідного рівня фахової підготовки у сфері проєктного менеджменту, є здатність здійснювати ефективне управління інноваціями, ресурсами, ризиками, проєктами, змінами, якістю, застосовувати сучасні моделі, підходи та технології [6].

Таким чином, можемо констатувати, що впровадження проєктного підходу до забезпечення дієвого публічного управління на всіх його рівнях в Україні продиктована об'єктивною вимогою часу, новими суспільними викликами та загрозами.

На перший погляд, використання проєктно-орієнтованого підходу в публічній сфері дозволяє отримати додаткові ресурси для вирішення актуальних проблем суспільного розвитку. Але не тільки. Як свідчить міжнародний і вітчизняний досвід, переваги проєктного підходу зробили його одним із найбільш затребуваних способів управління в сучасному світі. До головних переваг проєктного управління в публічній сфері можна віднести такі:

орієнтація менеджменту не на процес, а на результат;

формування більш гнучкої структури управління, що здатна оперативніше реагувати на зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, і діяльність якої легше оцінити та проконтролювати;

запровадження міжвідомчого співробітництва та розвитку партнерських відносин між органами публічної влади, недержавними організаціями та бізнес-структурами;

більш раціональне використання усіх видів ресурсів;

передбачуваність термінів і результатів роботи, так як проєкт має план і графік його виконання;

здатність швидко коригувати цілі, завдання і, відповідно, за необхідності - тактику проєкту;

вирішення найбільш пріоритетних гавань щодо реформування держави в умовах чітко визначених обмежень ресурсів і часу;

можливість усувати “зайві” процеси, сконцентрувати зусилля на тих процесах, що спрямовані на створення або впровадження інновацій, тощо.

Загалом підтримуємо позицію С. Чернова, який переконує, що в публічному управлінні проєктний підхід не є інноваційним ноу-хау сьогодення, адже значна кількість історичних проривів у розвитку різних держав пов'язана саме з розробкою та реалізацію такого роду проєктів. Наприклад, згадаємо хоча б успішно реалізовані проєкти державного відновлення Німеччини під керівництвом Людвіга Ерхарда, Польщі під керівництвом Лешека Бальцеровича, проєкт відновлення Європи після другої світової війни, відомий під назвою “План Маршалла”, проєкт сінгапурського “економічного дива” Лі Куан Ю тощо [7].

На теренах сучасної України розробка проєктів загальнодержавного значення бере свій початок із 1915 року, саме тоді було організовано комісію ГОЕЛРО (Державна комісія з електрифікації) - перший загальнодержавний перспективний план відбудови та розвитку економіки на основі електрифікації. Для впровадження проєкту ГОЕЛРО були задіяні близько 200 діячів науки та техніки. План був розрахований на 10-15 років [8].

На сьогодні вже важко назвати хоча б один проєкт світового значення, який здійснювався б поза рамками ідеології та методології проєктного управління.

Наразі управління проєктами - визнана в усьому світі методологія вирішення організаційно-технічних проблем, це нова філософія керівництва в цивілізованому бізнесі та публічній сфері. Суть сучасного проєктного менеджменту полягає в управлінні цілями організації, що дозволить компанії бути успішною в конкурентній боротьбі, швидко реагувати на зовнішні і внутрішні зміни, заощаджувати час і гроші.

Надалі наведемо декілька найбільш відомих формулювань сутності поняття “Управління проєктом” (Project Management) [3]:

Управління проєктами - мистецтво керування і координації людських і матеріальних ресурсів упродовж життєвого циклу проекту шляхом застосування системи сучасних методів і техніки управління для досягнення визначених у проєкті результатів за складом і обсягом робіт, вартістю, якістю і задоволенням потреб учасників проєкту” (Інститут управління проєктами США (Project Management Institute));

Управління проєктами - це управлінське завдання із завершення проєкту вчасно, у межах встановленого бюджету, відповідно до технічних специфікацій та вимог. Менеджер проєкту є відповідальним за досягнення цих результатів” (Англійська асоціація проєкт-менеджерів );

Управління проєктами - це єдність управлінських завдань, організації, техніки та засобів для реалізації проєкту” (DIN 69 901, Німеччина).

На відміну від управління в бізнес-середовищі, організація управління проєктами в публічній сфері та їх реалізація має свої особливості, а саме:

цільова спрямованість таких проєктів/програм у публічній сфері - вирішення суспільних проблем (наприклад: безпосередній перерозподіл коштів державного бюджету від одних категорій громадян і організацій до інших; зміна політичного курсу держави; вирішення соціальних проблем тощо). У той час як комерційні проєкти приватного сектору цілеспрямовуються, як правило, на отримання/зростання прибутку;

результати проєктів у публічній сфері, в основному, пов'язані з отриманням соціального ефекту, що важко виміряти в короткостроковій перспективі. При цьому результати проєктів у бізнес-середовищі пов'язані з фінансово-економічними показниками й можуть бути чітко й точно виміряні (прибутковість, рентабельність, ділова активність, фінансова стійкість тощо);

проєкти в публічній сфері часто спрямовані на розв'язання проблем, що виносяться на урядовий порядок денний та формалізуються у відповідних урядових документах - урядовій програмі, концепціях чи стратегіях у формі стратегічних пріоритетів чи завдань (наприклад: Державний бюджет, Стратегія сталого розвитку України, Стратегія реформування державного управління України на період 2022-2025 рр., Концепція розвитку електронного урядування, Проєкт Плану відновлення України тощо);

проєкти в публічній сфері повинні забезпечити скоординовану роботу великої кількості людей (у тому числі й державних службовців), які не пов'язані між собою в єдину організацію звичайною командно- адміністративною системою, тобто не пов'язані відносинами “начальник- підлеглий”. Відповідно до реалізації таких проєктів залучається велика кількість учасників і виконавців;

порівняно з проєктним менеджментом у комерційній сфері, виконання проєктів у публічній сфері носить більш масштабний і комплексний характер, часто виходить за рамки не тільки окремої організації, а й цілої країни (мегапроєкти або мультипроєкти). Відповідно реалізація таких проєктів, як правило, більш тривала за часом і більш ресурсомістка, а результат таких проєктів впливає на більш широку аудиторію;

істотні відмінності виникають також в управлінні реалізацією проєктів приватної та публічної сфер з урахуванням джерел їх фінансування та регулювання. У проєктному менеджменті приватної сфери застосування певних методик і стандартів носить добровільний характер на основі вільного вибору проєктного менеджера або вищого керівництва організацією. Особливістю більшості проєктів публічної сфери є те, що певні методологічні аспекти управління такими проєктами закріплені законодавчо (наприклад, деякі процедури управління державними цільовими програмами визначені в законі України “Про державні цільові програми” та ін.).

Для проєктів і програм, що фінансуються за участю інших країн і міжнародних організацій-донорів, джерелом вимог до процесів проєктного управління виступають вже як локальні українські закони, так і вимоги організацій-донорів;

одним із дієвих методів управління проєктами в публічній сфері є державно-приватне партнерство (ДПП) - юридично обов'язковий для сторін контракт між особою приватного сектору та державним органом (чи органом місцевого самоврядування), за яким приватний партнер зобов'язаний надавати публічні послуги, для чого приватний сектор повинен інвестувати певні власні ресурси (фінансові, технологічні, час і репутацію корпорації тощо), а також взяти на себе відповідальність за певні ризики надання таких послуг;

при управлінні проєктами та програмами в публічній сфері важлива цінність громадської участі у формуванні вимог до виконавчої влади та ін.;

найбільш характерною відмінністю в управлінні проєктами публічної та приватної сфер є підхід до управління змінами. В проєктному менеджменті комерційної сфери зміни визначаються як модифікації будь-якого формально контрольованого результату, компоненту плану управління проєктом або документа проєкту, що забезпечують необхідну “гнучкість” проєкту у відповідь на мінливість оточення та інтересів зацікавлених сторін. Існуюча методологія управління проєктами в публічній сфері практично позбавлена інструменту управління змінами в проєкті. Модифікація вимог до результатів державних проєктів і програм за результатами моніторингу їх виконання стає неможливою через сувору вертикальну ієрархію управління та постановки стратегічних цілей. Отже, одна з найважливіших опцій проєктного менеджменту - здатність управляти змінами - для проєктів публічної сфери залишається майже недоступною та ін.

Військова агресія росії проти України призвела до багатьох негативних змін, які мають загальний вплив на всі сфери суспільного життя. Тому узгодженість і координація дій центральної влади та органів місцевого самоврядування в контексті проєктування повоєнного розвитку країни, а також допомога зарубіжних партнерів України є критично необхідними для перемоги над ворогом та відбудови нашої держави. Так, на Конференції з відновлення України (URC2022), що відбулася в липні 2022 року в швейцарському місті Лугано, було представлено План відновлення України, який розділено на три ключові етапи [9] :

й етап: відновлення тут і зараз критичних для життя людей об'єктів;

й етап: fast recovery, відновлення після завершення бойових дій шкіл, лікарень, будівництво тимчасового житла;

й етап: довгострокова трансформація.

Отже, трансформація буде стосуватися всіх сфер, починаючи від освіти та медицини й закінчуючи зеленим переходом та новим військово- промисловим комплексом. Люди, економіка, інфраструктура - три основних вектори відновлення України. При цьому план відновлення України був оцінений у 750 млрд доларів і основним джерелом відбудови нашої держави визначено конфісковані активи росії (за різними оцінками складають від 300 до 500 млрд доларів) [9]. Водночас передбачені й інші джерела відновлення України, серед яких: гранти й пільгові кредити міжнародних фінансових організацій та країн-партнерів. Також це можуть бути інвестиції приватного сектору, позабюджетні внески приватних осіб і корпорацій та кошти державного бюджету України.

Сам план відбудови розрахований на 10 років - з 2023 року і до 2032 року - і відбуватиметься у дві хвилі, в рамках яких буде реалізовано велику кількість проєктних ініціатив у публічній сфері.

Висновки

Отже, можемо резюмувати, що сучасні жорсткі вимоги до результативності й ефективності публічного управління зумовлюють необхідність застосування інноваційних інструментів та методик проєктного менеджменту на рівні публічної сфери. Адже через наявність чітких параметрів у проєктному підході (ресурсів, виконавців, масштабів робіт тощо) його застосування в публічній сфері надає змогу успішно досягати поставленої мети у вигляді вирішення/задоволення суспільно важливих проблем. З огляду на це, післявоєнне відновлення та розвиток публічної сфери в Україні, масштабність та інноваційність повоєнних реформ потребуватимуть відповідного проєктно-орієнтованого управління змінами, що й визначає перспективи наших подальших наукових досліджень.

Література

1. Вікіпедія: Рене Декарт.

2. Вікіпедія: Вебстерський словник.

3. Корчак Н.М., Обушна Н.І. Управління проєктами в публічній сфері: нвч.посібник. Київ : Вид-во “Каравелла”, 2022. 273 с.

4. Чемерис А. Розроблення та управління проєктами у публічній сфері: європейський вимір для України. Практичний посібник. Швейцарсько-український проект “Підтримка децентралізації в Україні - DESPRO”. К. : ТОВ “Софія-А”. 2012. 80 с.

5. Старченко Г. Проактивне управління проектами в публічній сфері. Публічне адміністрування: наукові дослідження та розвиток. 2017. № 2. С. 84-91.

6. Сивак Т.В., Матюшенко О.В. Застосування проектного підходу у процесі підготовки публічних службовців в Україні. 2021.

7. Чернов С.В. Концептуальні засади запровадження проектного підходу в публічному управлінні сучасної держави. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2021. № 3(15). С. 205-217.

8. Старик С. Національні проекти як форма соціально- економічних трансформацій. Економіка та держава. 2011. № 11. С. 86-87.

9. Денисяка О. Якою буде повоєнна відбудова: Україна представила план на 750 мільярдів доларів.

References

1. Vikipediia: Rene Dekart [Wikipedia: Renй Descartes].

2. Vikipediia: Vebsterskyi slovnyk [Wikipedia: Webster's Dictionary].

3. Korchak, N., & Obushna, N. (2022). Upravlinnia proiektamy v publichnii sferi [Project management in the public sphere]. Kyiv : Vyd-vo “Karavella” [in Ukrainian].

4. Chemerys, A. (2012). Rozroblennia ta upravlinnia proiektamy u publichnii sferi: yevropeiskyi vymir dlia Ukrainy [Development and management of projects in the public sphere: the European dimension for Ukraine]. K. : TOV “Sofiia-A” [in Ukrainian].

5. Starchenko, G. (2017). Proaktyvne upravlinnya proektamy v publichniy sferi [Proactive project management in the public sphere]. Publichne administruvannya: naukovi doslidzhennya ta rozvytok - Public Administration: Research and Development, 7, 34-38 [in Ukrainian].

6. Syvak, T.V., & Matiushenkо, O.V. (2021). Zastosuvannia proektnoho pidkhodu u protsesi pidhotovky publichnykh sluzhbovtsiv v Ukraini [Application of the project approach in the process of training public servants in Ukraine].

7. Chernov S.V. (2021). Kontseptualni zasady zaprovadzhennia proektnoho pidkhodu v publichnomu upravlinni suchasnoi derzhavy [Conceptual foundations of the implementation of the project approach in the public administration of the modern state]. Ekspert: paradyhmy yurydychnykh nauk i derzhavnoho upravlinnia - Expert: paradigms of legal sciences and public administration, 3(15), 205-217 [in Ukrainian].

8. Starik, S. (2011), Natsional'ni proekty yak forma sotsial'no-ekonomichnykh transformatsiy [National projects as a form of socio-economic transformation]. Ekonomika ta derzhava - Economics and State, 11, 86-87 [in Ukrainian].

9. Denysiaka, O. (2022). Yakoiu bude povoienna vidbudova: Ukraina predstavyla plan na 750 miliardiv dolariv [What will be the post-war reconstruction: Ukraine presented a plan for 750 billion dollars].

Размещено на Allbest.ru