Теоретичні засади реалізації публічного управління у сфері охорони громадського здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут державного управління, Національний технічний університет «Дніпровська політехніка», м. Дніпро, Україна

Теоретичні засади реалізації публічного управління у сфері охорони громадського здоров'я

Моісеєва Л.В.

аспірант кафедри державного управління

і місцевого самоврядування

Анотація

публічний управління охорона здоров'я

Проблема публічного управління охороною громадського здоров'я є надзвичайно актуальною за умов впливу різнопланових деструкцій та ризиків в умовах повномасштабної війни в Україні. Методи дослідження: аксіологічний підхід, структурно-функціональний підхід, метод вторинного соціологічного аналізу, системний підхід. Встановлено суперечливість суспільного сприйняття охорони громадського здоров'я з позиції соціокультурного підходу. Обґрунтовано значення цінності здоров'я для самоідентифікації людей у соціальній структурі суспільства. Визначено проблемні зони у сфері публічного управління охороною та збереженням громадського здоров'я. Розглянуто підходи щодо виховання здорового способу життя як напряму соціальної політики та можливості управління цим процесом. Практичні рекомендації автора можуть бути корисними в процесі удосконалення системи публічного управління охороною громадського здоров'я. Ключові слова: громадське здоров'я; публічне управління охороною громадського здоров'я; культура здоров'я; збереження здоров'я; цінність здоров'я; соціальна політика.

Theoretical principles of implementation of public administration in the sphere of public health protection

Lubov Moiseyeva, Postgraduate Student, Department of Public Administration and Local Self-Government, Educational and Scientific Institute of Public Administration, Dnipro University of Technology, Dnipro, Ukraine

Abstract

The problem of public management of public health protection is extremely urgent under the influence of multifaceted destructions and risks in the conditions of a full-scale war. Research methods: axiological approach, structural-functional approach, method of secondary sociological analysis, systemic approach. The inconsistency of the public perception of public health protection from the standpoint of a sociocultural approach has been established. The importance of health for self-identification of people in the social structure of society is substantiated. Problem areas in the field of public management of public health protection have been identified. Mechanisms of public management in the field of public health protection are considered, models of national systems of public management of public health protection are given, ways of increasing the responsibility of public administration subjects for effective public health protection as a fundamental potential of social groups, the nation, the country as a whole. The theoretical model of the social policy of the state is presented from the point of view of the relationship between the spheres of public health protection and social protection of the population. The role of public health in such socio-economic aspects as the motivation of economic and labor activity and economic relations is determined; various forms of labor organization; the dynamics of the socio-economic structure in rural areas; a set of factors of social labor productivity. The concept of “social and medical status” is identified, by which the author understands the qualitatively determined position of individuals and groups in the system of inequality, caused by socially significant differences in health indicators. The objectively existing relationship between the social structure of society and the sphere of public health is established, the elements of the social and medical structure of society are given. The author's practical recommendations can be useful in the process of improving the system of public management of public health protection. Key words: public health; public management of public health protection; health culture; health preservation; value of health; social policy.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

З 2016 року медичну реформу в Україні було переорієнтовано на громадське здоров'я. Був досягнутий значний прогрес у фінансуванні охорони здоров'я, налагодженні надання первинної медичної допомоги, електронної охорони здоров'я, забезпеченні доступу до лікарських засобів. У 2020 році пандемія COVID-19 вимагала зосереджених зусиль на реагуванні на пандемію, як це було в країнах по всьому світу, але в той же час шлях медичної реформи продовжувався. Разом з багатьма партнерами ВООЗ підтримала реагування на пандемію та реформи, і до моменту вторгнення в лютому 2022 року Україна знову досягла значного прогресу. Проте війна змінила все.

У сучасних умовах соціальний контекст громадського здоров'я є надзвичайно важливим для глобальної системи суспільного розвитку. Для сучасної України вона найбільш актуальна в зв'язку з необхідністю для неї вибору власної ефективної стратегії розвитку в умовах набуття статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу, а також пошуку шляхів вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем, обумовлених російською агресією та її жахливими наслідками.

В умовах жахливих негативних впливів на стан здоров'я, а також значної шкоди медичній інфраструктурі населення в Україні, які спричинила війна, постає критичне питання щодо активізації процесу відновлення у сфері охорони громадського здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

На думку І. Демченка, «В Україні в процесі реформування національної системи охорони здоров'я питання громадського здоров'я набувають нового значення» [1]. Досліджуючи теоретичні засади дослідження системи публічного управління у сфері громадського здоров'я України через упровадження наукових засад формування ефективної системи публічного управління, С.І. Кучеров та Я.Ф. Радиш зазначають, що У центрі уваги громадського здоров'я є запобігання і управління захворюваннями, травмами та іншими станами, пов'язаних зі здоров'ям, шляхом нагляду і пропагування здорового способу життя, здорових громад та навколишнього середовища [2]. М. Долгих аналізує проблему формування механізмів публічного управління системою охорони здоров'я та стверджує, що це «є важливим не тільки для системи охорони здоров'я, а й для кожного громадянина та національної безпеки держави» [3]. На думку Л.Р. Криничко, громадське здоров'я є особливою сферою державного управління як складова людського капіталу держави, що характеризує рівень її економічного, соціального та екологічної розвитку держави та впливає на усі сфери суспільного життя [4]. Сучасні наукові розробки у зазначеній сфері спираються на висновки фундаторів напряму досліджень державного управління у сфері охорони здоров'я - Д. Карамишева [5], З. Надюка [6], Я. Радиша [7], І. Хожило [8], Н. Ярош [9] та інших.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

У дослідженнях громадського здоров'я пріоритетом проблемного поля має стати найважливіше уточнення. У ньому слід визначити центр, коло профільних питань, відповіді на які мають вирішальне значення як для формування концепції громадського здоров'я, так і для коригування або розробки практичних підходів і рекомендацій до системи управління охороною здоров'я. Категоріальний апарат досліджень здоров'я вже розробляється, але сьогодні потрібно збагатити його в плані звернення до тенденцій соціально-економічних перетворень українського суспільства і потреб соціально спрямованого розвитку охорони здоров'я. При цьому, на наш погляд, дещо поза науковою увагою залишаються питання взаємовпливу сприйняття здоров'я як цінності та можливості реалізації управлінських дій у сфері громадського здоров'я, на чому ми і сфокусуємо наше дослідження.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Мета дослідження полягає у поглибленні теоретичних засад реалізації публічного управління у сфері охорони громадського здоров'я.

Виклад основного матеріалу дослідження

Сучасне наукове розуміння громадського здоров'я лежить в основі методології системного аналізу як важливого явища суспільного життя, особливої сфери відтворення суспільства. Соціальний контекст громадського здоров'я проявляється в будь-якому суспільстві, на будь-якому етапі їх розвитку. З давніх часів здоров'я особистості розглядалося за допомогою аналогій історично сформованих уявлень про бездоганний фізичний розвиток. Крім того, фізичне здоров'я здебільшого сприймалося за зовнішніми ознаками і служило певною мірою соціальним критерієм особистості - мірилом її зовнішньої краси, гармонійного внутрішнього розвитку, готовності віддавати свої сили на благо держав. На підтвердження цього давня народна мудрість говорить: «У здоровому тілі - здоровий дух».

Цінності здоров'я та суспільне ставлення до охорони здоров'я грали і продовжують відігравати різнопланові ролі в житті цілих суспільств або груп, вони надзвичайно складні і досить суперечливі. Слід зазначити наявність в цих оцінках як мінімум двох історично взаємопов'язаних тенденцій.

Перша щодо того, що міцне здоров'я і фізичний розвиток в багатьох ситуаціях раніше і зараз сприяють поліпшенню соціального статусу: успішне соціальне просування в кар'єрі, вибір подружжя, наявність фізіологічних ресурсів для успішної соціальної реалізації тощо.

Тенденція показує, що справжні або сприйняті симптоми поганого здоров'я могли бути і можуть бути причинами набуття окремими особами та групами певних соціальних, економічних, правових, культурних преференцій.

Наприклад, в середньовічній Україні протягом тривалого часу яскраво виражений інституційний характер мала практика соціальної підтримки груп населення з наочними відхиленнями в стані здоров'я, зокрема - інвалідів. В українській, деяких європейських і азійських культурах, по відношенню до середньовічних конфесій, також відомо явище дурнів, дервішів, блаженних тощо. Зустрічаються і більш сучасні ознаки свідомого (навмисного) каліцтва людьми, невжиття заходів щодо лікування, демонстрація фізичних вад оточуючим з метою отримання соціальної підтримки чи піклування.

Ці ідеї чітко підкреслюють неузгодженість проблеми громадського здоров'я в культурі суспільства. При цій проблемі не менш складними при розгляді здоров'я виявляються семантичні метаморфози цих категорій, як у сучасних суспільних науках, а також звичайна групова і суспільна свідомість.

У соціальному плані рівень постає як об'єктивний фактор самореалізації індивідів у суспільстві та, отже, один з параметрів якості життя індивіда, соціальних груп, суспільства. Перший фактор самореалізації проявляється не тільки в тривалості життя (точніше, в тривалості активного, продуктивного життя людини або груп), але і у всіх без винятку окремих сферах цієї самореалізації - у всіх видах людської діяльності в сучасному суспільстві. Уявлення та цінності людей щодо хвороби та здоров'я соціально визначені віком, статтю, родинними зв'язками, етнічним походженням та соціальним класом.

Дуже істотним відображенням соціальної значущості здоров'я в його індивідуальних і соціальних планах є взаємозв'язок здоров'я з соціально-трудовими можливостями людини, з положенням окремих соціальних груп в структурі суспільного виробництва. Особливостями цього взаємозв'язку є специфічні історично обумовлені властивості зайнятості населення, які формуються і розвиваються значною мірою відповідно до досягнутого рівня здоров'я населення, його окремих груп і визнання соціальної цінності здоров'я.

Можна виділити роль громадського здоров'я в таких соціально-економічних аспектах, як:

мотивація господарсько-трудової діяльності та економічних відносин;

різні форми організації трудової діяльності;

динаміка соціально-економічної структури в сільській місцевості;

сукупність факторів продуктивності суспільної праці та якості продукції, що випускається.

При цьому об'єктом дослідження може служити не стільки ряд взаємопов'язаних соціально-економічних і соціальних явищ сфери здоров'я, скільки механізми їх взаємодії. Немає сумніву, що таке широке коло проблем не можна звести до більш традиційного підходу з точки зору однієї лише економіки та охорони здоров'я.

У сучасному суспільстві розвиток таких цінностей, як охорона здоров'я та збереження здоров'я, далеко не однаковий для різних груп і верств населення. Це значною мірою залежить від положення індивідів і груп в тій чи іншій системі соціальної нерівності. Таким чином, здоров'я служить серйозною основою для виявлення і самоідентифікації людей в системі соціальної нерівності і, отже, передумовою їх соціальних взаємодій, соціальної згуртованості або роз'єднаності, а крім того, істотним фактором соціально-психологічного клімату соціальних груп і суспільства взагалі.

Новий аспект соціального розшарування, виражений в соціальному статусі індивідів і груп, заслуговує визнання. Під соціально-медичним статусом ми розуміємо якісно визначене становище індивідів і груп в системі нерівності, обумовлене соціально значущими відмінностями в показниках здоров'я. У цьому сенсі правомірно виділити соціально-медичну структуру суспільства як особливу. Основними елементами такої структури є соціально-медичні спільноти. Об'єктивно існуючий взаємозв'язок між соціальною структурою і громадським здоров'ям породжує низку відносно нових проблем:

про типологію соціально-медичних статусів, значущих для соціальної ідентифікації та соціальних відносин індивідів і груп,

про відмінності в рівнях і характеристиках соціальної активності індивідів і груп унаслідок їх соціально-медичних статусів,

про соціальні відносини і конфлікти, пов'язані з інтересами соціально-медичних спільнот.

При цьому об'єкт правового регулювання дуже складний, що вимагає юридичного супроводу і законодавчого підґрунтя. Стосовно основних життєвих потреб і цінностей людей воно постає у вигляді рамок, що містять життєвоважливі природні, невід'ємні права груп і індивідів. Для будь-якої соціальної системи, включаючи групу, організацію, суспільство в цілому, держава розробляє і реалізує певну сукупність соціально-правових норм. На певному етапі соціально-історичного розвитку цей комплекс може приймати форму цивільно-правових гарантій і обов'язків і закріплюватися у відповідній сфері законодавства у вигляді правових і формально-правових норм.

Комплексне дослідження громадського здоров'я, в контексті, наведеному вище, передбачає врахування таких проблем:

про взаємозв'язок життєвих потреб і цінностей з процесами інституціоналізації та легітимізації нових соціальних норм і правових явищ, які виступають як ідеї, що поділяються (визнаються) групами і суспільством про права і обов'язки суб'єктів по відношенню до охорони здоров'я,

про диференціацію груп з точки зору їх сприйняття прав і гарантій (правосвідомості) у сфері охорони здоров'я і, відповідно, моделей правової поведінки у сфері охорони здоров'я,

про соціально-правові та правові конфлікти у сфері охорони здоров'я та особливості їх вирішення в суспільстві.

Здоров'я окремих соціальних груп і населення в конкретному суспільстві виявляється важливим об'єктом громадської думки, який служить не тільки основою для оцінки ефективності діючої системи влади, але і однією з передумов цілепокладання в сфері соціальної політики держави на загальному і регіональному рівні.

В громадському здоров'ї зацікавлені усі без винятку учасники суспільних відносин (людина, суспільство, держава, суб'єкти господарювання громадські організації та інші); громадське здоров'я знаходиться не перетині інституційних інтересів суб'єктів формування та реалізації державної політики [4].

У разі пріоритетності громадського здоров'я в контексті його соціальної обумовленості на рівні населення і спільності якісно змінюється шкала відповідальності соціальних суб'єктів. При цьому державно-управлінський дискурс може ставити дуже актуальні завдання, серед яких:

про соціальні механізми вироблення політичних рішень у сфері громадського здоров'я,

про типологію і ефективність різних політичних систем - організацій, держав в плані збереження здоров'я населення,

про соціальну і політичну відповідальність держави (і її головних складових) і провідних суб'єктів політичного життя за збереження, ефективну охорону здоров'я населення як фундаментального потенціалу соціальних груп, нації, країни в цілому,

про теоретичну модель (концепцію) та ефективність соціальної політики держави з точки зору взаємозв'язку окремих напрямів цієї політики (охорона здоров'я, соціальний захист населення, освіта тощо).

При соціальній значущості здоров'я, як вказувалося вище, може стати важливою основою для міжнародних порівнянь і, при позитивній оцінці, об'єктом національного і державного престижу. Такі порівняння можливі на індивідуальному, звичайному рівні, і їх важливість може бути досить високою. Не випадково престиж окремих країн або регіонів в сфері громадського здоров'я став одним з найвпливовіших, поряд з працевлаштуванням, факторів масової міграції населення.

Соціально-наукове вивчення культури в окремих сферах життя суспільства - праці, побуті, духовному житті та ін., висвітлює поняття «культура здоров'я», що розглядається як невід'ємна частина культури цього суспільства. Необхідно також визнати той факт, що в умовах багатогранної соціальної диференціації можуть формуватися, відтворюватися і взаємодіяти різні соціальні типи культури здоров'я, значення яких велике у відтворенні ресурсів громадського здоров'я. У сферу інтересів досліджень, в зв'язку з цим, входять такі питання:

про основні соціальні види культури здоров'я, їх ключові ознаки і властивості, а також про їх локалізацію в соціальному просторі конкретної громади,

про соціальні механізми відтворення домінуючих типів культури здоров'я та роль у цьому відтворенні окремих інститутів суспільства - засобів масової інформації, сім'ї, освіти, охорони здоров'я тощо,

про доцільність і можливість корекції окремих видів культури здоров'я, про розробку цільових програм такої корекції та необхідних ресурсів для їх реалізації,

професійна медична культура, її основні цінності і норми, механізми і чинники її відтворення, ступінь поширення цієї культури в різних кваліфікаційних групах медичного персоналу.

Соціальне значення громадського здоров'я проявляється і в розвитку і функціонуванні охорони здоров'я, яка сама стала відносно незалежною професійною галуззю і соціальною підсистемою зі складною інфраструктурою. Ця значимість підтверджується багатьма прикладами, коли реальний або уявний стан здоров'я населення стає приводом для оцінки державної безпеки, виправдання великих і рішучих дій економічного або політичного характеру, фактором міжнародних відносин, масштабних інвестиційних проєктів.

Найбільш істотні взаємозв'язки громадського здоров'я з різними сферами життя людини, групами і суспільствами не є вичерпними. Але, в тій чи іншій мірі, вони вказують на складність і всеохоплюючу соціальну масштабність проблеми громадського здоров'я. У зв'язку з цим не викликає сумніву, що дана проблема повинна опрацьовуватися одночасно по ряду аспектів життя суспільства.

Поняття «громадське здоров'я» сьогодні вимагає соціальної рефлексії, оскільки знаходиться поза рамками звичайної клінічної медицини і, отже, проблеми медицини як професійної галузі органічно входять в проблеми громадського здоров'я. Суворе дотримання меж і взаємозв'язків наукових понять «громадське здоров'я» і «медицина», так чи інакше, говорить на користь вищенаведеного твердження.

З наукової точки зору, громадське здоров'я, маючи триєдиний біопсихосоціальний характер, можна розглядати як стрижневий компонент популяційного потенціалу суспільства (і будь-якої конкретної спільноти), що знаходиться у функціональному взаємозв'язку з іншими структурами соціальної системи (суспільне виробництво, система розподілу благ і соціальної нерівності, влада, культура та інформація).

У функціональному плані громадське здоров'я виступає як передумова будь-яких репродуктивних процесів в суспільстві. Охорона здоров'я, як соціальний інститут, являє собою екстрабіологічно розроблену сукупність норм (інституціоналізованих практик), функціонально спрямованих на збереження цього потенціалу і підтримуваних соціальними групами і спеціально створеними професійними організаціями на різних рівнях суспільства (держава, відомства, установи, місцеві громади).

З точки зору інституційного аналізу охорони здоров'я основна увага приділяється визначенню функцій охорони здоров'я. У класичній соціологічній теорії основною характеристикою моделі соціального інституту є саме функції [10]. Пошук функцій не обмежується академічними (теоретичними) інтересами, а безпосередньо призводить до надзвичайно важливої сфери науково-практичних оцінок щодо наступних проблем:

визначення рівня ефективності функціонування цього соціального інституту в конкретній соціальній спільноті з точки зору збереження потенціалу громадського здоров'я;

основні принципи організації функціональної структури установ, що забезпечують функціонування інституту, а також технології, що використовуються ними у сфері охорони здоров'я.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Не заперечуючи міждисциплінарного характеру сучасних соціально-медичних досліджень, слід зазначити, що якщо їх об'єктом є процеси в сфері громадського здоров'я і сукупність відповідних соціальних і медичних показників, то предмет цих досліджень знаходиться в межах відомих теоретичних інтересів і конструкцій публічно-управлінських досліджень.

У фокусі дослідницької уваги знаходиться пошук соціальної обумовленості громадського здоров'я, закономірностей розвитку і взаємодії охорони здоров'я з іншими підсистемами суспільства, комплексні практичні рекомендації з управління охороною здоров'я і факторами громадського здоров'я в масштабах суспільства і соціальних спільнот.

Ця сфера охоплює, поряд з інституційними та соціально регульованими факторами масових процесів у сфері охорони здоров'я, і не- інституційними факторами. Вони полягають в об'єктивній диференціації і динаміці потенціалу громадського здоров'я окремих соціальних груп і елементів соціальної структури. У свою чергу, цей потенціал взаємодіє з іншими підсистемами суспільства (економікою, політикою, культурою та ін.). Саме ці складні, часто латентні (але не менш об'єктивні і значущі) неінституційні фактори, зазвичай іменовані набором неконтрольованих змінних, представляють труднощі при вивченні громадського здоров'я.

Можливості їх дослідження полягають не тільки в наданні нової емпіричної інформації, а й у створенні основи для розробки теоретичної концепції громадського здоров'я, необхідність в якій давно назріла і відзначається в сучасній літературі.

Незважаючи на зростаючий інтерес і обсяг досліджень, зі станом теоретичних розробок в публічно-управлінській проблематиці громадського здоров'я вона все ще знаходиться в процесі становлення. Основними проблемами в цьому напрямку є: по-перше, все ще спостерігається повсюдна неузгодженість в трактуваннях ключових понять: на сьогоднішній день мали місце спроби звести поняття «здоров'я» до позначення фізичного стану людини, по-друге, фрагментація емпіричних і теоретичних досліджень, по-третє, недостатня визначеність у виборі базових (парадигматичних) теоретичних концепцій, що дозволяють інтегрувати результати різних розробок. Процес реалізації публічного управління в сфері охорони громадянського здоров'я в Україні повинен включати такі стратегічні напрями: приведення національного законодавства з охорони здоров'я у відповідність із законодавством Європейського Союзу; реалізацію політики формування цінності здоров'я та здоров'язбереження, пропагування здорового способу життя.

Бібліографічний список

1. Demchenko, I.S. (2018). Hromadske zdorovya: mizhnarodno pravovi pidkhody do viznachennya [Public health: international legal approaches to defi nition]. Naukovi zapiski Institutu zakonodavstva Verhovnoyi Radi Ukrayini - Scientific notes of the Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, 2, 53-58 [in Ukrainian].

2. Kucherov, S. and Radysh, Y (2021). Teoretychni zasady doslidzhennia systemy publichnoho upravlinnia u sferi hromadskoho zdorovia Ukrainy [Theoretical fundamentals of the study of the public governance system in the field of public health of Ukraine]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, 13-14, 110-116. DOI: 10.32702/2306-6814.2021.13-14.110 [in Ukrainian].

3. Dolhykh, M.V. (2019). Problemy formuvannia mekhanizmiv publichnoho upravlinnia systemoiu okhorony zdorovia: ohliad dyskusiinoho polia [Problems of formation of public management mechanisms: health system: a discussion of the discussion field]. Aspekty publichnoho upravlinnia - Public Administration Aspects. 7(12), 16-27. https://doi.org/10.15421/151961 [in Ukrainian].

4. Krynychko, L.R. (2019). Okhorona zdorov'ia yak ob'iekt derzhavnoho upravlinnia [Healthcare as an object of public administration]. Derzhava ta rehiony. Seriia: Derzhavne upravlinnia - State and regions. Series: Public administration. 1 (65). 179-188. http://pa.stateandregions.zp.ua/archive/1_2019/32.pdf [in Ukrainian].

5. Karamyshev, D.V. (2006). Stratehichne upravlinnia innovatsiinymy protsesamy v systemi okhorony zdorovia: derzhavni mekhanizmy : monohrafiia [Strategic management of innovative processes in the health care system: state mechanisms: monograph]. Kharkiv: KharRI NADU «Mahistr» [in Ukrainian].

6. Nadiuk, Z. (2012). E-Health yak mekhanizm elektronnoho vriaduvannia v protsesi derzhavnoho upravlinnia systemoiu okhorony zdorovia Ukrainy. [E-Health as e-Government mechanism in the process of health care system management in Ukraine]. Analityka i vlada - Analytics and power. 6, 203-206. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/avlad_2012_6_34 [in Ukrainian].

7. Radish, Ya.F. (2001). Derzhavne upravlinnia okhoronoiu zdorovia v Ukraini: henezys, problemy ta shliakhy reformuvannia: monohrafiia [State management of health care in Ukraine: genesis, problems and ways of reform: monograph]. Kyiv: NADU [in Ukrainian].

8. Khozhylo I., Nadyuk Z., Antonova O., Tarasenko T. & Serohina T (2020). Local self-government in the focus of the medical reform in Ukraine: analysis of powers. Theoretical and Empirical Researches in Urban Management. TERUM. 15 (2), 22-38. Retrieved from: http://um.ase.ro/no152/2.pdf.

9. larosh, N.P., & Lupei-Tkach, S.I. (2012). Suchasnyi stan, problemy standartyzatsii medychnoi dopomohy ta shliakhy yikh vyrishennia v umovakh reformuvannia systemy okhorony zdorov`ia Ukrainy [Current state, standardization problems of medical care and their solutions in terms of reforming health care system in Ukraine]. Ukraina. Zdorovia natsii - Ukraine. The health of the nation. 1(21), 95-100. Retrieved from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uzn_2012_1_18. [in Ukrainian].

10. Lytovchenko 1.(2013). Sotsialnyi instytut yak ob'iekt sotsialno-filosofskoho analizu [Socicial institutions as subjects of socio-philosophical analysis]. Retrieved from: http://surl.li/fomuo [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru