Модернізація кримінально-правової охорони інформаційного простору України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Модернізація кримінально-правової охорони інформаційного простору України

В.С. Батиргареєва

доктор юридичних наук, професор, директор

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності

імені академіка

В.В. Сташиса

НАПрН України, головний науковий співробітник

Державної наукової установи

«Інститут інформації, безпеки і права» НАПрН України

Батиргареєва В.С., В.В. Сташиса

Модернізація кримінально-правової охорони інформаційного простору України

Анотація

кримінально-правовий захист інформаційний простір

У статті зазначається, що коли триває напружена робота над новим Кримінальним кодексом України, виникає запитання про концептуальну модель кримінально-правового захисту інформаційного простору, що братиметься до уваги під час упорядкування норм про кримінальну відповідальність за правопорушення відповідної спрямованості. У зв'язку із цим обґрунтовується необхідність створення чіткої несуперечливої концептуальної моделі кримінально-правового захисту інформаційного простору Української держави. Підкреслюється, що особливістю нинішнього підходу до охорони інформаційних відносин є те, що відповідні норми містяться фактично в різних розділах Особливої частини КК України. Таку ситуацію не можна вважати задовільною. Таким чином, настав час модернізації наявної моделі захисту зазначених відносин. Модернізація захисту інформаційного простору засобами кримінального права має базуватися на певних принципах, як-от: 1) поєднання в одному розділу Особливої частини КК діянь, що можуть завдавати шкоду в інформаційному просторі людині, суспільству, державі; 2) захист саме інформаційного простору, а не окремих інформаційних відносин; 3) забезпечення нормальної й безпечної інформаційної взаємодії між окремими особами, суспільством і державою у різних комбінаціях; 4) наповнення контенту захисту інформаційного простору безпековим виміром. За рахунок модернізації охорони інформаційного простору буде створено об'єднану «платформу» для захисту відповідних суспільних відносин у вигляді єдиного розділу Особливої частини КК України, що має назву «Кримінальні правопорушення проти інформаційної безпеки особи, суспільства, держави» з відповідним наповненням за рахунок правопорушень, що так чи інакше зачіпають сферу інформаційного простору.

Ключові слова: інформаційні відносини, інформаційний простір, інформаційна безпеки, інформаційні право-порушення.

Батыргареева В.С., В.В. Сташиса

Модернизация уголовно-правовой охраны информационного пространства Украины

Аннотация

В статье отмечается, что, когда продолжается напряженная работа над новым Уголовным кодексом Украины, возникает вопрос о концептуальной модели уголовно-правовой защиты информационного пространства, которая будет приниматься во внимание при упорядочении норм об уголовной ответственности за правонарушения соответствующей направленности. В этой связи обосновывается необходимость создания четкой непротиворечивой концептуальной модели уголовно-правовой защиты информационного пространства Украинского государства. Подчеркивается, что особенностью нынешнего подхода к охране информационных отношений является то, что соответствующие нормы содержатся фактически в разных разделах Особенной части УК Украины. Такую ситуацию нельзя считать удовлетворительной. Таким образом, настало время модернизации существующей модели защиты указанных отношений. Модернизация защиты информационного пространства средствами уголовного права должна базироваться на определенных принципах, таких как: 1) сочетание в одном разделе Особенной части УК деяний, которые могут причинять вред в информационном пространстве человеку, обществу, государству; 2) защита именно информационного пространства, а не отдельных информационных отношений; 3) обеспечение нормального и безопасного информационного взаимодействия между отдельными лицами, обществом и государством в различных комбинациях; 4) наполнение контента защиты информационного пространства измерением безопасности. За счет модернизации охраны информационного пространства будет создана объединенная «платформа» для защиты соответствующих общественных отношений в виде единого раздела Особенной части УК Украины, названного «Уголовные правонарушения против информационной безопасности личности, общества, государства» с соответствующим наполнением за счет правонарушений, что так или иначе затрагивают область информационного пространства.

Ключевые слова: информационные отношения, информационное пространство, информационная безопасность, информационные правонарушения.

Batyrgareieva V.S.

Modernization of criminal-legal protection of the information space of Ukraine

Abstract

The article notes that when intensive work on the new Criminal Code of Ukraine continues, the question arises about the conceptual model of criminal law protection of information space, which will be taken into account when streamlining the rules of criminal liability for offenses. In this regard, the need to create a clear and consistent conceptual model of criminal law protection of the information space of the Ukrainian state is justified. It is emphasized that the peculiarity of the current approach to the protection of information relations is that the relevant rules are contained in fact in different sections of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine. This situation cannot be considered satisfactory. Thus, it is time to modernize the existing model of protection of these relations. Modernization of protection of information space by means of criminal law should be based on certain principles, such as: 1) combination in one section of the Special Part of the Criminal Code of acts that may harm the information space to person, society, state; 2) protection of the information space, but not of individual information relations; 3) ensuring normal and secure information interaction between individuals, society and the state in various combinations; 4) filling the content of information space protection with security measurement. Due to the modernization of information space protection, a joint «platform» will be created to protect relevant public relations in the form of a single section of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine entitled «Criminal offenses against information security of person, society, state» that in one way or another affect the sphere of information space.

Key words: information relations, information space, information security, information offenses.

Життя сучасної людини неодмінно супроводжують глобальні інформаційні технології. Напевно, через це все частіше і частіше лунає теза, що Homo sapiens (людина розумна) дедалі перетворюється на Homo notitia (людину інформаційну). Колись це звучало якось фантастично, але перед суспільством наших днів постає завдання - не запізнитися з відповідною реакцією на таку трансформацію. Іншими словами, потрібно завчасно поставити червоні прапорці, аби убезпечити людство від несподіванок, до яких може призводити «чорне дзеркало» інформаційного простору.

Дійсно сьогодні «середньостатистичного» землянина неможливо уявити поза межами комунікаційної матриці та поза дією на нього різних інформаційних впливів. Тому навіть через двісті років залишається вельми актуальним легендарний вислів Натана Майєра Ротшильда: «Хто володіє інформацією - той володіє світом». Однак могутні інформаційні потоки та їх вплив на соціум, як виявилося, здатні не лише до монетизації, а й (унаслідок насамперед розвитку процесів цифрової трансформації) можуть призвести до виникнення масштабних негативних явищ, які розростаються до розмірів світових гібридних війн і перед якими людина, суспільство та держава принаймні деякий час виявляються беззахисними. У ситуації, в якій каталог загроз щоденно збільшується майже у геометричній прогресії, природно постає завдання убезпечитися хоча б від вже відомих загроз.

Ураховуючи надвеликі темпи розвитку інформаційного простору, сьогодні ми стикаємося принаймні з такими проблемами: 1) відбувається збільшення кількості порушень правових норм, що регулюють інформаційні відносини Писаренко Г.М. 'Юридична відповідальність в інформаційній сфері: окремі аспекти становлення' (2016) Серія ПРАВО 36 (2) Науковий вісник Ужгородського національного університету 56.; 2) частогусто правова оцінка наявних і потенційних загроз надається «із запізненням». Так, стосовно деяких явищ, що мають інформаційне «походження» і що, безумовно, вирізняються шкідливим характером, законодавець й досі у роздумі (наприклад, нові форми здійснення психологічного впливу на окремих осіб або групи людей (стокерство, мобінг, тролінг, булінг, хейзинг та ін.) або відсутність у чинному законодавстві України відповідальності за систематичне умисне поширення дезінформації із питань, які становлять неабиякий суспільний інтерес, оскільки стосуються національної безпеки, територіальної цілісності, суверенітету, обороноздатності нашої країни, права українського народу на самовизначення, здоров'я населення, стану довкілля, міжнародного іміджу України та ін.). Щодо сьогодення, то для України слід виділити ще одну проблему - здійснення в умовах збройної агресії та гібридної війни з боку РФ масштабного психологічного тиску на населення України та генерацію у такий спосіб за допомогою можливостей інформаційного простору (насамперед пропаганди) різного роду наднебезпек, що, врешті-решт, трансформуються для українського суспільства у прямі фізичні і матеріальні втрати.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Неможна не відмітити, що тим чи іншим проблемам убезпечення інформаційного простору України засобами кримінального права, у тому числі у контексті реалізації завдань із захисту національної безпеки, а так само питанням розробки надійної системи запобігання загрозам у зазначеній сфері науковцями та практиками приділяється велика увага. Істотний внесок у цій царині належить таким вітчизняним дослідникам, як Д.С. Азаров Азаров Д.С. Злочини у сфері комп'ютерної інформації (кримінально правове дослідження):монографія (Атіка, 2007) 304.

Берзін П.С. 'Проблеми кваліфікації банківських комп'ютерних злочинів' (2003)1 Держава та регіони: Науково-виробничий журнал Сер: Право 75-88.

Білоброва Т.В. 'Міжнародний досвід протидії кіберзлочинності органами кіберполіції' (2020) 2 Право і суспільство 57-62.

Бутузов М.В. 'Співвідношення понять «комп'ютерна злочинність» і «кіберзлочинність»' (2010) 1(3) Інформаційна безпека людини, суспільства, держави 16-18.

Гавловський В.Д. 'Аналіз стану кіберзлочинності в Україні' (2019) 1 (28) Інформація і право 108-117.

Гуцалюк М.В. 'Загрозливі тенденції організованої кіберзлочинності' (2020) 1(32) Інформація і право 88-98.

Дзюба Ю.П. 'Інформаційна безпека в системі міждисциплінарних зв'язків кримінального права'. Наука кримінального права в системі міждисциплінарних зв'язків: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (9-10 жовтня 2014 р., Харків) 278-282.

Довгань О.Д., Доронін І.М. Ескалація кіберзагроз національним інтересам України та правові аспекти кіберзахисту: монографія. (Вид. дім «АртЕк», 2017) 107.

Карчевський М.В. Кримінально-правова охорона інформаційної безпеки України: монографія (РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2012) 528.

Когут Ю.І. Кібервійни, кібертероризм, кіберзлочинність (концепції, стратегії, технології). (Консалтингова компанія «СІДКОН»; Вд «Дакор», 2022) 284., П.С. БерзінGoldsmith J., Ву Т Goldsmith Jack, Wu Tim. Who Controls the Internet? Illusions of a Borderless World. (Oxford University., Т.В. Білоброва, М.В. Бутузов, В.Д. ГавловськийДімчогло М.І. 'Консолідація інформаційного законодавства України' (автореф канд юрид наук, Київ, 2012) 19., М.В. Гуцалюк, Ю.П. ДзюбаЗапорожець О.Ю. 'Кібервійна: Концептуальний вимір' (2014) 121 (1) Актуальні проблеми міжнародних відносин 80-86., О.Д. Довгань і І.М. Доронін, М.В. Карчевський, Ю.І. Когут, М.О. Кравцова і О.М. Литвинов Радутний О.Е. 'Запобігання загрозам інформаційної безпеки України шляхом вдосконалення кримінально-правових норм (на прикладі ст.ст. 109, 110, 1102 КК України)' Запобігання новим викликам та загрозам інформаційній безпеці України: правові аспекти: матеріали наук.-практ. конф. (6 жовт. 2016 р., Київ) 159-166.

Ричка Д.О. 'Особливості кримінально-правової кваліфікації злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку' (дис. канд. юрид. наук, Ірпінь, 2019) 208.

Савінова Н.А. Кримінально-правове забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні: теоретичні та практичні аспекти: монографія. (ТОВ «ДКС», 2012) 342.

Харченко В.Б. 'Комерційна таємниця: проблеми охо-рони за кримінальним законодавством України та напрямки її вдосконалення' (2008) 6 Теорія і практика інтелектуальної власності 42-52.

Баранов О.А. 'Напрями перспективних досліджень у галузі інформаційного права' (2016) 2(17) Інформація і право 15-31.

Баскаков В.Ю. 'Захист інформації з обмеженим доступом: окремі аспекти' Актуальні проблеми правоохоронної діяльності: матеріали наук.-практ. конф. (20 груд. 2010 р., Київ) 59-61.

Уханова Н.С., Бойко О.В. 'Проблеми інформаційного протиборства і додержання прав людини в контексті розбудови інформаційного суспільства' (2011) 2(2). Інформація і право 71-77.

Верголяс О.О. 'Інформаційно-правове забезпечення спеціальних інформаційних операцій' (2018) 4(27) Інформація. право 126-133. Кравцова М.О., Литвинов О.М. Запобігання кіберзлочинності в Україні: монографія (Панов, 2016) 212.

Кузьмін С.А., Гавловський В.Д. 'До питання про громадські місця у кіберпросторі (теоретико-правовий аспект)' (2013) 2 Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика) 245-254.

Музика А.А., Азаров Д.С. Законодавство України про кримінальну відповідальність за «комп'ютерні» злочини: науково-практичний коментар і шляхи вдосконалення. (Вид-во Паливода А. В., 2005) 120.

Петров С.Г. 'Організаційні і правові основи вирішення проблем протидії кіберпосяганням у Європейському Союзі' (2020) 1 Інформація і право 99-105., С.А. Кузьмін, А.А. Музика, С.Г. ПетровЗолотар О.О. 'Особливості інформаційної безпеки людини в умовах гібридної війни' (2017) 3 (22) Інформація і право 124-131., О.Е. Радутний, Д.О. Ричка, Н.А. СавіноваКоваленко Л.П. Теоретичні проблеми розвитку інформаційного права України: монографія. (Право, 2012) 248., В.Б. Харченко та ін. При цьому фундаментом для наукових розвідок перелічених авторів є наукові надбання вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі інформаційного права (О.А. БарановКормич Б.А. Інформаційне право: підручник (Бурун і К, 2011) 334., В.Ю. Баскаков, О.В. Бойко і Н.С. Уханова21, О.О. Верголяс22, Дж. Голдсміт (J. Goldsmith) і Т. Ву (T. Wu)23, М.І. Дімчогло24, О.Ю. Запорожець25, М.З. Згуровський, М.К. Родіонов та І.Б. Жиляєв26, О.О. Золотар27, Л.П. Коваленко28, Б.А. Кормич29, Л. Лесссіг (L. Lessig) Lessig L. 'The Path of Cyberlaw' (1995) 104 (7) The Yale Law Journal 1743-1755.

Libicki M.C. Conquest in Cyberspace: National Security and Information Warfare (Cambridge University Press, 2007) 337.

Ліпкан В.А., Максименко Ю.Є., Желіховський В.М. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції: навчальний посібник (КНТ, 2006) 280.

Логінов О.В. 'Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади' (автореф дис канд юрид наук, Київ, 2005) 20.

Mayer-Schunberger V. Generational development of data protection in Europe. Technology and privacy: the new landscape. (MIT Press, 1997) 219-242.

Мандзюк О.А. 'Цілі і завдання аналітичної діяльності у сфері інформаційних відносин' (2018) 1 Підприємництво, господарство і право 110-113.

Марущак А.І. 'Пріоритети розвитку інформаційного права України' (2011) 1(1). Інформація і право 20-24.

Пилипчук В.Г. 'Забезпечення інформаційної безпеки України: сучасні тенденції та проблеми' Запобігання новим викликам та загрозам інформаційній безпеці України: правові аспекти: матеріали наук.-практ. конф. (6 жовтня 2016 р., Київ) 24-28.

Попова Т.В., Ліпкан В.А. Стратегічні комунікації (словник) (ФОП С. Ліпкан, 2016) 416.

Рудник Л.І. 'Стан дотримання інформаційних прав в умовах ведення інформаційної війни'(2015) 10-11 Проблеми міжнародних відносин 333-348., М. Лібіцкі (M.C. Libicki)2, В.А. Ліпкан, Ю.Є. Максименко та В.М. Желіховський3, О.В. Логінов4, В. Майер-Шонбергер (V. Mayer-Schunberger)5, О.А. Мандзюк6, А.І. Марущак7, В.Г. Пилипчук8, Т.В. Попова9, Л.І. Рудник10, О.В. Соснін Соснін О.В. Проблеми державного управління системою національних інформаційних ресурсів з наукового потенціалу України: монографія (Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003) 572.

Solove, D.J. The Digital Person: Technology Privacy in the Information age. (University Press, 2004) 296.

Toffler А., Toffler Н. Revolutionary Wealth: How it will be created and how it will change our lives. (Random House Audio, 2006) 490.

Цимбалюк В.С. Інформаційне право: концептуальні положення до кодифікації інформаційного законодавства. (Освіта України, 2011) 426.

Швець М., Калюжний Р., Гавловський В., Цимбалюк В. 'Інформаційне законодавство України: концептуальні основи формування' (2001) 7 Право України 88-91.

Шепета О.В. Адміністративно-правові засади технічного захисту інформації: монографія (ФОП О.С. Ліпкан, 2012)296., Д.Дж. Солов'є (D.J. Solove)12, Е. Тоффлер (A. Toffler) та Н. Тоффлер (Н. Toffler)13, В.С. Цимбалюк14, М.Я. Швець та Р.А. Калюжний15, О.В. Шепета16та ін.).

Два роки тому ми також розпочали роботу над можливими варіантами модернізації кримінально-правової охорони інформаційного простору нашої країни, розуміючи під таким процесом «оновлення, удосконалення, надання ... сучасного вигляду, переробку відповідно до сучасних вимог»17 наявного нормативного матеріалу. Звернення до цієї проблематики зумовлювалося тим, що коли триває напружена робота над новим законодавством України про кримінальну відповідальність, природно виникають запитання про концептуальну модель кримінально-правового захисту системи суспільних відносин, включаючи і відповідні відносини з приводу функціонування інформаційного простору18.

Сьогодні наша держава внаслідок збройної агресії РФ зіштовхнулася з небувалими випробуваннями, одним з яких є розв'язана проти нашої держави гібридна війна, котру до того ж ніхто «не відміняв». Це так само змушує нас прискорити модернізацію кримінального законодавства та надати обґрунтовані правові відповіді на нові виклики в інформаційній сфері суспільного простору.

Метою статті є: по-перше, встановлення зв'язку між категоріями «інформаційний простір» та «інформаційна безпека»; по-друге, обґрунтування власного уявлення про сферу захисту кримінальним правом правовідносин, що опосередковують інформаційний контекст нашого буття; по-третє, визначення завдань, які потрібно розв'язати для здійснення успішної спроби модернізувати кримінально-правову охорону інформаційного простору; по-четверте, спроба представити проміжний результат модернізації зазначеної охорони.

Виклад основного матеріалу

Аналіз концепту інформаційного простору дозволяє припустити, що супутньою категорії «інформаційний простір» є категорія «інформаційна безпека» як своєрідний показник, або стан гарантованого захисту прав та інтересів особи, суспільних і державних інституцій від будь-якого негативного впливу внаслідок існуючих загроз в інформаційному просторі. Від другої половини ХХ ст. інформаційна безпека стає одним із найважливіших елементів національної безпеки19. Фактично умовою нормального функціонування інформаційного простору й убезпечення будь-якого суб'єкта цього простору від негативних проявів останнього слід визнати вживання відповідних заходів, сукупність яких є змістом поняття інформаційної безпеки.

У ст. 17 Конституції України зазначається, що забезпечення інформаційної безпеки України - визначальна функція держави. У розвиток цього конституційного припису на теперішній час в Україні напрацьована велика нормативна база. Доцільно відмітити, що за кількістю нормативно-правових документів і числом практичних заходів, які сьогодні вживаються в нашій країні у сфері захисту інформаційної безпеки, напевно, навряд чи будь-яка країна пострадянського простору випереджає Україну. Так, на теперішній час прийнято і діє (або діяло) чимало важливих документів концептуально-стратегічного характеру, в яких інформаційній безпеці відведено чільне місце. Протягом останніх п'ятнадцяти років в Україні змінили один одного чотири документи стратегічного характеру, в яких особливим чином наголошується на інформаційній сфері як об'єкті національної безпеки. Йдеться про Стратегії 2007, 2012, 2015 та 2020 рр.1 В усіх згаданих стратегіях, спрямованих на захист засад національної безпеки, підкреслено роль інформаційної сфери та інформаційно-комунікаційних (комп'ютерних) технологій (інфраструктури, систем) у забезпеченні національної безпеки України. Разом із тим в Україні стали прийматися засадничі документи, які повністю присвячені питанням інформаційної безпеки. Так, у 2021 р. у цій сфері з'явилися одразу дві стратегії. Одна з них - Стратегія інформаційної безпеки, в якій визначаються поняття «інформаційна безпека» та «інформаційна загроза» Стратегія національної безпеки України: затв. Указом Президента України від 12 лютого 2007 р. № 105/2007. Офіційний вісник України. 2007. № 11. Ст. 389; Стратегія національної безпеки України «Україна у світі, що змінюється» в ред. Указу Президента України від 8 червня 2012 р. № 389/2012. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/105/2007#Text; Стратегія національної безпеки України: затв. Указом Президента України від 26 травня 2015 р. № 287/2015. URL: https://www.president.gov.ua/documents/2872015-19070; Стратегія національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни»: затв. Указом Президента України від 14 вересня 2020 р. № 392/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037. (дата звернення: 3.04.2022). Стратегія інформаційної безпеки: затв. Указом Президента України від 28 грудня 2021 р. № 685/2021. URL: www.president.gov.ua/documents/4472021-40013. (дата звернення: 3.04.2022).. Другий документ стратегічного характеру, що був прийнятий у 2021 р., - Стратегія кібербезпеки України «Безпечний кіберпростір - запорука успішного розвитку країни» Стратегія кібербезпеки України «Безпечний кіберпростір - запорука успішного розвитку країни»: затв.. Аналізуючи й порівнюючи тексти наведених документів, можна констатувати, що в них, по-перше, ідентифікуються можливі загрози залежно від сфер життєдіяльності суспільства; по-друге, окреслюються задання й способи щодо усунення або принаймні нейтралізації цих загроз.

Водночас, щоб краще організувати захист інформаційного простору в необхідному обсязі і визначених сферах, потрібно розуміти сутність інформаційної безпеки. Сутність останньої, як нами зазначалося у попередніх публікаціях, проявляється у кількох аспектах: 1) інформаційна безпека є самостійною складовою системного явища - національної безпеки, спрямованої на досягнення стану захищеності особи, суспільства та держави від різноманітних внутрішніх і зовнішніх загроз та ризиків; 2) інформаційна безпека входить до складу будь-якої іншої сфери національної безпеки - зовнішньополітичної, державної, воєнної, економічної, енергетичної, соціально-гуманітарної, екологічної, науково-технічної та ін.; 3) інформаційна безпека розглядається як об'єкт кримінально-правової охорони, тобто система суспільних відносин, що динамічно розвиваються та забезпечують існування й реалізацію інтересів особи, суспільства та держави в інформаційній сфері; 4) інформаційна безпека є феноменом, що структурно та змістовно постійно ускладняється, адже перед суспільством стоять завдання своєчасної і симетричної реакції на ті виклики й загрози, які виникають майже щодня. Отже, правовий захист інформаційного простору організовується через реалізацію заходів інформаційної безпеки, яка, у свою чергу, вирізняється наскрізним й фундаментальним характером.

Що стосується кримінально-правової охорони інформаційної сфери в Україні, то особливістю нинішньої моделі її охорони є те, що відповідні норми містяться у різних розділах Особливої частини законодавства про кримінальну відповідальність. За правопорушення в аналізованій сфері Кримінальним кодексом України встановлена відповідальність принаймні у кількох десятках статей. Класичними прикладами порушення законодавства в інформаційному просторі є так звані комп'ютерні злочини (розділ XVI Особливої частини КК України).

Однак, розглядаючи питання відповідальності за протиправні діяння в інформаційному просторі, а так само криміналізуючи нові суспільно небезпечні діяння у цій сфері, слід мати на увазі, що йдеться не лише про кіберпростір як середовище, створюване інформаційними системами, об'єднаними в локальні або глобальні комп'ютерні мережі або реалізованими на окремих комп'ютерах та інших пристроях1, а й про циркуляцію будь-якої інформації, з використанням якої може пов'язуватися вчинення злочину. У таких випадках особливий наголос робиться на правових і технічних протоколах створення, фіксації, зберігання, передачі, знищення та інших дій з інформацією. Йдеться, наприклад, про незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом (розголошення відомостей, що становлять державну або професійну (службову) таємницю, особою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових або професійних обов'язків (статті 132, 163, 168, 231, 232, 328, 381, 387 та ін. КК України) або, навпаки, приховування чи перекручування певних відомостей (інформації) (статті 220 Попова Т.В., Ліпкан В.А. Стратегічні комунікації (словник) (ФОП С. Ліпкан, 2016) 191. Тацій В.Я., Пшонка В.П., Борисов В.І., Тютюгін В.І. (ред) Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. 5-те вид., допов. Т.2: Особлива частина (Право, 2013) 53., 2322, 238, 2981 та ін. КК)).

Крім того, важливе значення інформаційний вплив (інакше кажучи, певні дії в інформаційному просторі) на особу має і під час вчинення багатьох інших злочинів. Так, об'єктивна сторона доведення до самогубства може полягати у шантажі, тобто погрозі розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці2. Як бачимо, винна особа вдається до інформаційного впливу на потерпілого з метою досягнення бажаного результату. Шахрайство, в якому обман потерпілого здійснюється шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки (так звані комп'ютерні шахрайства), є наочним прикладом того, як «успіх» злочинних дій стає можливим завдяки інформаційному впливу на особу за допомогою інструментів кіберпростору. Таким чином, низка статей Кримінального кодексу встановлює відповідальність за вчинення певних дій, що можуть мати значення для інформаційних відносин, хоча в диспозиціях таких статей про ці відносини й не згадується. Але тим не менш, ще раз підкреслимо, до своєрідного механізму протиправних дій «потрапляє» інформаційний простір, в якому потерпіла особа робить хибні кроки, втрачає впевненість та починає відчувати себе в небезпеці, інколи вчиняючи будь-які дії, що, врешті-решт, завдають шкоду самій цій особі.

В окресленій ситуації сама собою виникає ідея щодо спроби щось змінити, вдосконалити або модернізувати наявний правовий матеріал через його, припустимо, систематизацію, а також щодо визначення чіткого місця тих протиправних діянь, відповідальність за які тільки-но з'явилися в КК або згодом з'явиться. Уявляється, що найпростішим шляхом такої систематизації є створення окремого розділу в Особливій частині законодавства про кримінальну відповідальність або трансформація вже наявного розділу з його істотними доповненнями і змінами.

Проте, вирішуючи таке амбітне завдання, напевно, слід заздалегідь вказати на ті складнощі, з якими прийдеться зіштовхнутися, конструюючи більш досконалу модель кримінально-правової охорони інформаційного простору. Отже, складність розв'язання конкретної проблеми, на наш погляд, зумовлюється низкою чинників, як-от: відсутність чіткого й однозначного розуміння об'єкта правової охорони, у тому числі кримінально-правової, внаслідок розмитості меж охоронюваної сфери суспільних відносин та полідисциплінарності останніх, що дозволяє навіть стверджувати про комплексність у характері аналізованого об'єкта охорони; не розробленість термінологічного апарата, що позначає та описує найістотніші елементи розглядуваних суспільних відносин, та виникнення великої кількості питань, які випливають із цього приводу; недостатність досвіду законотворчої та правозастосовної діяльності під час захисту суспільних відносин, зокрема, із цифрової трансформації інформаційного простору; поєднання різновекторних завдань з охорони інформаційного простору - захист доброякісної інформації та убезпечення від шкідливої (недоброякісної) інформації; кримінально-правова рефлексія не лише на дії, пов'язані зі змістом інформації, а й на негативний вплив цієї інформації, а так само на порушення різних режимів і протоколів циркуляції останньої (відкрита - максимально закрита інформації; спотворення, витік, знищення або будь-які інші неправомірні дії із соціально значущою інформацією; соціально значуща інформація - інформація, що не потребує кримінально-правової охорони, та ін.); тощо. Здається, що остаточне розв'язання проблеми модернізації ефективної охорони інформаційного простору можливо лише тоді, коли вдасться надати відповіді на всі або принаймні на більшість цих запитань та знайти «дозування» у застосуванні засобів кримінального права відносно можливих небезпек, пов'язаних з існуванням інформаційного простору.

Водночас, розмірковуючи над варіантами модернізації захисту засобами кримінального права чисельних інформаційних відносин, що виникають й існують у соціумі, припустимо, в одному розділі КК, треба виходити, по-перше, з того, що поєднанню у такому разі піддаватимуться діяння, шкода внаслідок вчинення яких може завдаватися всім «за масштабністю» суб'єктам - людині, суспільству, державі. Тому у назві відповідного розділу цей аспект має бути відбитий через перечислення цих суб'єктів - «людина-суспільство-держава». Це, по-перше. По-друге, доцільно вести мову не про захист інформаційних відносин у вузькому їх розумінні, а про захист саме інформаційного простору, під яким розуміється «інформаційне середовище, в якому відбуваються інформаційні процеси та інформаційні відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання поширення, охорони та захисту інформації, інформаційних продуктів та інформаційних ресурсів» Попова Т.В., Ліпкан В.А. (ред) Стратегічні комунікації (словник) (ФОП С. Ліпкан, 201б) 166.. Тобто йдеться про такий простір, що покликаний забезпечувати нормальну й безпечну інформаційну взаємодію між окремими особами, суспільством і державою у різних комбінаціях. Вище нами зазначалося, що в площині кримінального права інформаційний простір проявляється через свою супутню категорію - інформаційну безпеку. Тому в назві модернізованого розділу так само цей безпековий момент через використання словосполучення «інформаційна безпека» має буде врахований.

Виходячи з наведеного, вважаємо за доцільне здійснити модернізацію кримінально-правової охорони інформаційної безпеки України, змінивши назву розділу XVI Особливої частини КК (Кримінальні правопорушення у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку) на таку: «Кримінальні правопорушення проти інформаційної безпеки особи, суспільства, держави». При цьому до єдиного розділу КК, на наш погляд, слід віднести, по-перше, всі так звані комп'ютерні правопорушення, що містяться у теперішньому розділі XVI Особливої частини КК (статті 361, 3611, 3612, 362, 363, 3631), а так само правопорушення, пов'язані із внесенням неправдивих відомостей або будь-яким втручанням у роботу баз даних державних реєстрів (ст. 158 КК (Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або інше несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру виборців); ст. 3761 (Незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя)).

По-друге, до цього ж самого розділу логічно перемістити склади кримінально караних паравопорушень, що на теперішній час містяться в інших розділах КК, але стосуються однієї специфічної площини протиправної діяльності, а саме протиправних діянь щодо комерційної, банківської та різних видів професійної таємниці, а так само діянь щодо таємниці волевиявлення. Отже, до запропонованого розділу доцільно віднести склади правопорушень, що передбачені статтями 231 (Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю), 232 (Розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках), 2321 (Незаконне використання інсайдерської інформації). Близькою до цієї групи злочинів є й приховування інформації про діяльність емітента (ст. 2322).

Крім того, з огляду на порушення режиму конфіденційності тих чи інших відомостей, у тому числі професійної таємниці, під якою розуміється інформація з обмеженим доступом, яка стала відомою або доступною представнику певної професії у зв'язку з виконанням професійних або поряд з ними службових чи процесуальних обов'язків, незаконне розголошення або використання якої завдає шкоди інформаційній безпеці особи, суспільства чи держави1, до цього розділу доцільно перемістити й такі склади правопорушень, що передбачені статтями 132 (Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби), 145 (Незаконне розголошення лікарської таємниці), 159 (Порушення таємниці голосування), 168 (Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)), 2091 (Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (насамперед у частині розголошення інформації з питань фінансового моніторингу особою, якій ця інформація стала відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю)), 330 (Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни), 381 (Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист), 387 (Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування).

По-третє, уявляється можливим включити до розділу «Кримінальні правопорушення проти інформаційної безпеки особи, суспільства, держави» склади злочинів, пов'язаних із порушенням державної таємниці, а саме: статті 328 (Розголошення державної таємниці), 329 (Втрата документів, що містять державну таємницю), 422 (Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості). Об'єктом перелічених злочинів виступають суспільні відносини з охорони державної таємниці в різних сферах діяльності держави, що можна охарактеризувати як відносини інформаційної безпеки Резнікова Г.І. 'Криміналістична характеристика злочинів щодо розголошення професійних таємниць' (автореф дис канд. юрид наук, 2015 Харків) 6. Тацій В.Я., Пшонка В.П., Борисов В.І., Тютюгін В.І. (ред) Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. 5-те вид., допов. Т. 2: Особлива частина (Право, 2013) 689..

По-четверте, правопорушеннями, що фактично посягають на право особи на власну інформаційну безпеку приватного життя, положення про яку чітко сформульовані у статтях 31 і 32 Конституції України, слід вважати порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163) та порушення недоторканності приватного життя (ст. 182). Унаслідок їх вчинення відбувається небажана для конкретної особи циркуляція відомостей в інформаційному просторі, що здатна призводити принаймні до відчуття зміни особистого статусу такої особи та ставлення до неї з боку близького й широкого оточення. На цій підставі перелічені склади кримінально караних правопорушень так само доцільно перемістити до єдиного розділу КК України, про який йдеться.

По-п'яте, вважати правопорушеннями, що, у тому числі, призводять до негативних змін у порядку поширення певної інформації й у такий спосіб посягають на упорядкованість і стабільність інформаційного простору, пов'язаного з належною реалізацією та правовим забезпеченням авторського права і права на інтелектуальну власність, доцільно й діяння, передбачені статтями 176 (Порушення авторського права і суміжних прав) і 177 (Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію).

По-шосте, велику шкоду суспільним відносинам у сфері інформаційного простору завдають правопорушення, пов'язані з пропагандою, зокрема в засобах масової інформації, культу насильства і жорстокості, расової, національної чи релігійної нетерпимості та дискримінації (ст. 300), а так само з поширенням порнографії (ст. 301). Наприклад, лише за 4 місяці 2022 р. за ст. 301 КК в Україні було зареєстровано 290 випадків. Ці діяння, посягаючи на засади суспільної моральності в сфері духовного й культурного життя, безумовно, зачіпають і безпеку сфери інформаційного простору, завдаючи учасникам (суб'єктам) цієї сфери неабиякої шкоди. Включення цієї групи правопорушень до єдиного розділу під назвою «Кримінальні правопорушення проти інформаційної безпеки особи, суспільства, держави», напевно, викликатиме чимало заперечень. Однак як робочу гіпотезу варіант з їх віднесенням до знов створеного розділу, на нашу думку, не слід беззаперечно відкидати.

По-восьме, подібні міркування стосуються й нещодавно введених до КК складів злочинів, передбачених статтями 1111 («Колабораційна діяльність» (у частині публічного заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України та публічних закликів щодо всілякого співробітництва з окупаційною владою, а також пропаганди відповідних подій у закладах освіти тощо)), 1142 (Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану), 4362 (Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників). У таких випадках, на наш погляд, відбувається масована маніпуляція певною інформацією, викривляються історичні факти й події, внаслідок чого саме в інформаційному просторі (у тому числі з використанням можливостей ЗМІ, включаючи різноманітні сучасні комунікатори, месенджери, що доступні майже будь-якій людині) має місце потужний вплив як на окремих осіб, так і на великі групи населення. І в таких випадках саме в інформаційному просторі людина піддається свого роду зараженню небезпечними для українського соціуму ідеями, поглядами, думками, ідеалами тощо. Наголосимо, що йдеться саме про соціально шкідливу інформацію.

По-дев'яте, у порядку de lege ferenda до єдиного розділу «Кримінальні правопорушення проти інформаційної безпеки особи, суспільства, держави» слід віднести діяння, пов'язані з поширенням дезінформації. Звісно ж, про цього питання треба повернутися, якщо буде прийнятий Закон України «Про протидію дезінформації».

Інформаційна безпека особи, суспільства та держави так само може потерпати ще від цілої низки злочинів. Йдеться принаймні про злочини, передбачені статтями 109 (Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади), 110 (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 111 (Державна зрада) та 114 (Шпигунство) КК України. На теперішній час перелічені злочини охоплюються розділом І Особливої частини КК України, що має назву «Злочини проти основ національної безпеки України». На наш погляд, ці склади злочинів потребують особливого виокремлення в самостійному розділі законодавства про кримінальну відповідальність, адже вони посягають на ті, так би мовити, фундаментальні суспільні відносини, що забезпечують існування й розвиток України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної й правової держави на сучасній політичній карті світу.

Висновки

Необхідність модернізації кримінально-правової охорони інформаційного простору Української держави зумовлюється кількома проблемами: відчутним збільшенням кількості відповідних правопорушень; несвоєчасною правовою оцінкою наявних і потенційних загроз; продовженням гібридної війни проти нашої країни з боку північного агресора; триванням напруженої роботи над проєктом нового Кримінального кодексу та запровадженням стратегічного мислення стосовно подолання різноманітних загроз в інформаційній сфері та ін.

Категорією, що завжди «супроводжує» інформаційний простір, є категорія «інформаційна безпека», яку можна вважати показником (станом) гарантованого захисту прав та інтересів особи, суспільства, держави від того чи іншого негативного впливу, пов'язаного з існуванням чисельних загроз в інформаційному бутті. При цьому зміст інформаційної безпеки є багатогранним, адже він розкривається у кількох площинах: 1) інформаційна безпека - складова національної безпеки; 2) входить до складу будь-якої іншої сфери національної безпеки - зовнішньополітичної, державної, воєнної, економічної, енергетичної, соціально-гуманітарної, екологічної, науково-технічної та ін.; 3) є об'єктом охорони, у тому числі кримінально-правової; 4) виявляється феноменом, що постійно трансформується у бік ускладнення.

Особливістю нинішньої моделі охорони інформаційних відносин засобами кримінального права є те, що відповідні норми містяться фактично в різних розділах Особливої частини КК України. Такий стан справ не можна вважати задовільним, тому настав час для модернізації цього сегменту буття.

Змістовні акценти у модернізації охорони інформаційного простору засобами кримінального права мають бути зроблені на такому: 1) поєднання в одному структурному блоці законодавства про кримінальну відповідальність діянь, що можуть завдавати шкоду в аналізованій сфері людині, суспільству, державі; 2) захист саме інформаційного простору як специфічного середовища, пов'язаного з протіканням різноманітних інформаційних процесів із приводу створення, зберігання, обігу та ін. інформації, а також захисту як самої інформації у будь-якій з її форм, інформаційних продуктів і послуг, так й інструментів її циркуляції у суспільстві; 3) досягнення мети, що полягає в забезпеченні нормальної й безпечної інформаційної взаємодії між окремими особами, суспільством і державою у різних комбінаціях; 4) наповнення контенту захисту інформаційного простору безпековим виміром. Такий хід міркувань зумовлює створення об'єднаної «платформи» охорони відповідних суспільних відносин у вигляді єдиного розділу Особливої частини КК України під назвою «Кримінальні правопорушення проти інформаційної безпеки особи, суспільства, держави» з відповідним наповненням правопорушеннями, що так чи інакше зачіпають сферу інформаційного простору.

References

1. Stratehiia natsionalnoi bezpeky Ukrainy: zatv. Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 12 liutoho 2007 r. № 105/2007. Ofitsiinyi visnyk Ukrainy. 2007. № 11. St. 389 (in Ukrainian).

2. Stratehiia natsionalnoi bezpeky Ukrainy «Ukraina u sviti, shcho zminiuietsia» v red. Ukazu Prezydenta Ukrainy vid 8 chervnia 2012 r. № 389/2012. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/105/2007#Text (in Ukrainian).

3. Stratehiia natsionalnoi bezpeky Ukrainy: zatv. Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 26 travnia 2015 r. № 287/2015. URL: https://www.president.gov.ua/documents/2872015-19070 (in Ukrainian).

4. Stratehiia natsionalnoi bezpeky Ukrainy «Bezpeka liudyny - bezpeka krainy»: zatv. Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 14 veresnia 2020 r. № 392/2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037. (in Ukrainian).

5. Stratehiia informatsiinoi bezpeky: zatv. Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 28 hrudnia 2021 r. № 685/2021. URL: www.president.gov.ua/documents/4472021-40013 (in Ukrainian).

6. Stratehiia kiberbezpeky Ukrainy «Bezpechnyi kiberprostir - zaporuka uspishnoho rozvytku krainy»: zatv. Ukazom Prezydenta Ukrainy vid 26 serpnia 2021 r. № 447/2021. URL: www/ president.gov.ua/documents/4472021-40013 (in Ukrainian).

7. Azarov D.S. Zlochyny u sferi kompiuternoi informatsii (kryminalno pravove doslidzhennia): monohrafiia [Crimes in the field of computer information (criminal law research): monograph] (Atika, 2007) 304 (in Ukrainian).

8. Dovhan O.D., Doronin I.M. Eskalatsiia kiberzahroz natsionalnym interesam Ukrainy tapravovi aspekty kiberzakhystu: monohrafiia [Escalation of cyber threats to the national interests of Ukraine and legal aspects of cyber defense: monograph] (Vyd. dim «ArtEk», 2017) 107 (in Ukrainian).

9. Goldsmith J., Ву Т. Goldsmith Jack, Wu Tim. Who Controls the Internet? Illusions of a Borderless World. (Oxford University Press, 2006) 225 (in English).

10. Karchevskyi M.V. Kryminalno-pravova okhorona informatsiinoi bezpeky Ukrainy: monohrafiia [Criminal-legal protection of information security of Ukraine: monograph] (RVV LDUVS im. E.O. Didorenka, 2012) 528 (in Ukrainian).

11. Kohut Yu.I. Kiberviiny, kiberteroryzm, kiberzlochynnist (kontseptsii, stratehii, tekhnolohii) [Cyberwarfare, cyberterrorism, cybercrime (concepts, strategies, technologies).] (Konsaltynhova kompaniia «SIDKON»; Vd «Dakor», 2022) 284 (in Ukrainian).

12. Kormych B.A. Informatsiinepravo: pidruchnyk [Information law: a textbook] (Burun i K, 2011) 334 (in Ukrainian).

13. Kovalenko L.P. Teoretychniproblemy rozvytku informatsiinoho prava Ukrainy: monohrafiia [Theoretical problems of development of information law of Ukraine: monograph.] (Pravo, 2012) 248 (in Ukrainian).

14. Kravtsova M.O., Lytvynov O.M. Zapobihannia kiberzlochynnosti v Ukraini: monohrafiia [Prevention of cybercrime in Ukraine: monograph] (Panov, 2016) 212 (in Ukrainian).

15. Lipkan V.A., Maksymenko Yu.Ye., Zhelikhovskyi V.M. Informatsiina bezpeka Ukrainy v umovakhyevrointehratsii: navchalnyi posibnyk [Information security of Ukraine in the context of European integration: a textbook] (KNT, 2006) 280 (in Ukrainian).

16. Libicki M.C. Conquest in Cyberspace: National Security and Information Warfare (Cambridge University Press, 2007) 337 (in English).

17. Muzyka A.A., Azarov D.S. Zakonodavstvo Ukrainy pro kryminalnu vidpovidalnist za «kompiuterni» zlochyny: naukovo-praktychnyi komentar i shliakhy vdoskonalennia [Legislation of Ukraine on criminal liability for «computer» crimes: scientific and practical commentary and ways to improve] (Vyd-vo Palyvoda A.V., 2005) 120 (in Ukrainian).

18. Popova T.V., Lipkan V.A. Stratehichni komunikatsii (slovnyk) [Strategic communications (dictionary)] (FOP S. Lipkan, 2016) 416 (in Ukrainian).

19. Savinova N.A. Kryminalno-pravove zabezpechennia rozvytku informatsiinoho suspilstva v Ukraini: teoretychni ta praktychni aspekty: monohrafiia [Criminal-legal support of information society development in Ukraine: theoretical and practical aspects: monograph] (TOV «DKS», 2012) 342 (in Ukrainian).

20. Shepeta O.V. Administratyvno-pravovi zasady tekhnichnoho zakhystu informatsii: monohrafiia [Administrative and legal principles of technical protection of information: a monograph] (FOP O.S. Lipkan, 2012) 296 (in Ukrainian).

21. Solove, D.J. The Digital Person: Technology Privacy in the Information age. (University Press, 2004) 296 (in English).

22. Sosnin O.V. Problemy derzhavnoho upravlinnia systemoiu natsionalnykh informatsiinykh resursiv z naukovoho potentsialu Ukrainy: monohrafiia [Problems of state management of the system of national information resources on the scientific potential of Ukraine: monograph] (Instytut derzhavy i prava im. V.M. Koretskoho NAN Ukrainy, 2003) 572 (in Ukrainian).

23. Toffler А., Toffler Н. Revolutionary Wealth: How it will be created and how it will change our lives. (Random House Audio, 2006) 490 (in English).

24. Tsymbaliuk V.S. Informatsiine pravo: kontseptualni polozhennia do kodyfikatsii informatsiinoho zakonodavstva [Information law: conceptual provisions for the codification of information legislation] (Osvita Ukrainy, 2011) 426 (in Ukrainian).

25. Zghurovskyi M.Z., Rodionov M.K., Zhyliaiev I.B. Rozvytok informatsiinoho suspilstva v Ukraini: pravove rehuliuvannia u sferi informatsiinykh vidnosyn: monohrafiia [Development of information society in Ukraine: legal regulation in the field of information relations: monograph] (NTUU «KPI», 2006) 542 (in Ukrainian).

26. Edited books Melnychuka O.S. (red) Slovnyk inshomovnykh sliv [Dictionary of foreign words] (Holovna redaktsiia Ukrainskoi radianskoi entsyklopedii, 1974) 865 (in Ukrainian).

27. Tatsii V.Ya., Pshonka V.P., Borysov V.I., Tiutiuhin V.I. (red) Kryminalnyi kodeks Ukrainy. Naukovo-praktychnyi komentar: u 2 t. 5-te vyd., dopov. T. 2: Osoblyva chastyna [Criminal codex of Ukraine. Scientific and practical commentary: in 2 vols. 5th ed., Supplement. Vol. 2: Special part] (Pravo, 2013) 1040 (in Ukrainian).

28. Batyrhareieva V.S. 'Kontseptualna model zakhystu informatsiinoho prostoru Ukrainy zasobamy kryminalnoho prava' [Conceptual model of protection of information space of Ukraine by means of criminal law] (2020) 1(32) Informatsiia i pravo 110-119 (in Ukrainian).