Модель реалізації промислової політики в Україні на основі концепції "Індустрія 4.0"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний морський університет, м. Одеса

Модель реалізації промислової політики в Україні на основі концепції «Індустрія 4.0»

Онешко Світлана Володимирівна

кандидат економічних наук, професор

професор кафедри економіки і фінансів

Анотація

промисловий політика інноваційний бізнес

Метою дослідження є формування моделі реалізації промислової політики в Україні, направленої на стійку організаційну структуру для цілеспрямованого ведення активного інноваційного бізнесу та підприємництва. Автором визначено сферу діяльності промислової політики та її головну мету - мінімізацію тих негативних проявів у ринковій економіці, які створюють підґрунтя для виникнення складних кризових ситуацій, перешкоджають динамічному соціально-економічному розвитку країни.

У досліджені здійснено синтез напрямів промислової політики для забезпечення орієнтації зусиль активних промислових суб'єктів ринку на досягнення загальноекономічних цілей. Обґрунтовано, що до будь-якого варіанту процесу розробки та реалізації промислової політики чи їх комбінацій підхід має бути еволюційним, тобто забезпечувати послідовність і безперервність реалізованих заходів, адекватне реагування на науково-технологічні та соціально-економічні змінні, послідовність реалізації цілей стратегії розвитку промисловості. Доведено, що економічним механізмом реалізації промислової політики виступають державні регіональні та галузеві цільові програми, а також бізнес-плани промислових підприємств. Такі програми створюють довгострокові орієнтири для органів управління в їх повсякденній діяльності.

З метою формування моделі реалізації національної промислової політики за основу прийнято положення щодо залежності конкурентоспроможності країни від ефективності використання факторів виробництва. Встановлено, що в сучасній економічній практиці промислова політика є поєднанням кількох основних рівнів регулювання (управління): державний, регіональний (міжрегіональний), галузевий (міжгалузевий), а також внутрішньовиробничий менеджмент. Структура ядра промислової політики характеризує стійку організаційну структуру для цілеспрямованого ведення активного інноваційного бізнесу та підприємництва, а основними елементами розвитку тут виступають інституційні та структурні зміни в економіці. Зазначені в моделі елементи промислової політики, не підриваючи основи ринкового регулювання, сприяють посиленню конструктивного впливу ринку на пріоритетні види діяльності.

Ключові слова: політика, промисловість, розвиток, інновація, регулювання, ефективність, фактори виробництва.

Oneshko Svitlana Volodymyrivna Candidate of Economic Sciences, Associate professor, Professor of the Department of Economics and Finance, Odessa National Maritime University, Odessa

Model of implementation of industrial policy in ukraine based on the concept of "Industry 4.0”

Abstract

The purpose of the research is to form a model for the implementation of industrial policy in Ukraine, aimed at a stable organizational structure for purposeful conduct of active innovative business and entrepreneurship. The author defined the sphere of activity of industrial policy and its main purpose - to minimize those negative manifestations in the market economy that create the ground for the emergence of complex crisis situations, hinder the dynamic socioeconomic development of the country.

A synthesis of the directions of industrial policy was carried out to ensure the orientation of the efforts of active industrial subjects of the market towards the achievement of general economic goals. It is substantiated that for any variant of the process of development and implementation of industrial policy or their combinations, the approach should be evolutionary, i.e. ensure the consistency and continuity of implemented measures, adequate response to scientific, technological and socio-economic variables, consistent implementation of the goals of the industrial development strategy. It has been proven that state regional and sectoral target programs, as well as business plans of industrial enterprises act here as an economic mechanism for the implementation of industrial policy. Such programs create long-term guidelines for management bodies for their daily activities.

In order to form a model for the implementation of the national industrial policy, the provision regarding the dependence of the country's competitiveness on the efficiency of the use of production factors was adopted as a basis. It has been established that in modern economic practice, industrial policy is a combination of several basic levels of regulation (management): state, regional (interregional), branch (interbranch), as well as intra-production management. The structure of the core of industrial policy characterizes a stable organizational structure for purposeful conduct of active innovative business and entrepreneurship, and institutional and structural changes in the economy serve as the basic elements of development here. The specified elements of industrial policy, without undermining the basis of market regulation, contribute to strengthening the constructive influence of the market on priority types of activities.

Keywords: politics, industry, development, innovation, regulation, efficiency, factors of production.

Постановка проблеми

Бізнес і суспільство в Україні сьогодні намагаються своєчасно реагувати на нові виклики трансформаційних процесів економічної системи. Саме тому десятки підприємств вже підписали Хартію про створення української платформи «Індустрія 4.0» У цьому документі задекларовані цілі по позиціонуванню України як країни високотехнологічного інжинірингу, масового впровадження технологій «Індустрія 4.0» для зупинки деіндустріалізації економіки, підвищення ефективності використання людського капіталу як конкурентної переваги в сучасному світовому поділі праці.

Згідно Стратегії розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року «промисловість зможе бути рушієм прискорення економічного розвитку та якісних змін у структурі економіки лише після суттєвої модернізації, виправлення ситуації із зношеністю основних фондів на більше ніж 80 відсотків та впровадження новацій і переходу до виробництва конкурентоспроможних продуктів з високою часткою доданої вартості» [1]. Проте, запропоновані провідними економістами, підприємцями і політиками конструктивні заходи щодо підвищення рівня інноваційності національної економіки виявилися незатребуваними. На даний час сприятливі умови для розвитку інноваційної сфери створені не в достатній мірі, а залучення інвестицій в інноваційну діяльність погіршується введеним воєнним станом в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Провідні фахівці активно обговорюють питання промислової політики України у напряму сталого наукоємного розвитку, підвищення інноваційності та фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності. Дане дослідження спирається на працях таких науковців як: В.М. Головатюк [2], О.Г. Гончаренко [3], В.І. Захарченко [4;5], С.В. Іванов [6], А.Я. Кузнєцова [7].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Відповідні цілі й основні напрями та механізми реалізації сфери інноваційної діяльності повинні визначати концепцію розвитку промислового комплексу України, яку необхідно найближчим часом доопрацювати із залученням експертного середовища та прийняти як документ державної політики. Проте принципових змін, а значить, і позитивних зрушень до теперішнього часу не відбулося, оскільки конструктивні пропозиції не вписуються в рамки праворадикально! урядової економічної політики, що зберігається, яка ігнорує передові стратегії індустріального та постіндустріального періоду розвитку. Більш того, в Україні з початку ринкових реформ років виробити суспільно визнану, теоретично ясну і практично дієву промислову політику так і не вдалось. За цей час змінилися кілька концепцій в управлінні індустріальної сфери економіки: повне дерегулювання - фронтальна підтримка промисловості (взаємозаліки заборгованості та пільгове кредитування) - селективна підтримка окремих галузей і виробництв за визначеними державою пріоритетами - проведення заснованих на державній експертизі інвестиційних конкурсів найбільш ефективних бізнес-проєктів. Однак при відсутності принципової позиції щодо реалізації комплексних заходів державної промислової політики досягти намічених цілей такі не вдалось.

Мета статті - формування моделі реалізації промислової політики в Україні, направленої на стійку організаційну структуру для цілеспрямованого ведення активного інноваційного бізнесу та підприємництва.

Виклад основного матеріалу

Промислова політика - це сфера діяльності з ефективного управління матеріальним виробництвом, пропорційного розвитку індустріального комплексу країни, що забезпечує високу мотивацію до інноваційної підприємницької і комерційної діяльності, коли збалансовані (гармонізація інтересів і розв'язання суперечностей суб'єктів ринку) просторові (територіальні), інституційні, інформаційні, науково-технологічні та соціально-економічні умови, які необхідні для розширеного відтворення. Її головне призначення - звести до мінімуму ті негативні прояви в ринковій економіці, які створюють підґрунтя для виникнення складний кризових ситуацій, перешкоджають динамічному соціально-економічному розвитку країни.

Дане визначення промислової політики не виключає інших характеристик її сутності. Сутність як вираз специфічного, як правило, має різні відтінки. Вмістити їх в одному визначенні представляється скрутним. У зв'язку з цим визначень сутності промислової політики може бути кілька, і кожне з них буде висловлювати ту чи іншу якість, ту чи іншу важливу деталь, характерну для конкретної структури національної економіки, складу учасників виробничо-господарської діяльності, стадій і етапів соціально-економічного розвитку.

Як структурний організм (консервативне начало), що включає в себе зміст, об'єкти, принципи проведення та характер впливу на економіку тощо, промислова політика практично не змінюється. Як функціональний механізм, який має цільові пріоритети та стратегії, організаційне та ресурсне забезпечення, різноманіття та динаміку форм підходу, інструменти реалізації, показники та системи контролю результативності тощо, вона постійно розвивається, переходячи в нову якість. Організаційною основою в даному випадку є об'єднання в єдиному процесі об'єктивних законів розвитку економіки, що формують інституціональну й структурну якість сфери матеріального виробництва, і законів розвитку суспільства, що обумовлюють функціональне призначення й значимість кожного з видів господарської діяльності. Процедурна складова полягає в постановці комплексного завдання активного, промислового розвитку, пошуку та вибору ефективного механізму його вирішення, забезпеченні узгодженої взаємодії складових частин і сполучних елементів цього механізму, вартісній оцінці й оптимізації витрат на реалізацію, повному технологічному, ресурсному та інформаційному забезпеченні.

Промислова політика розгортається в двох основних напрямах: з одного боку, реалізація шляхів і заходів державного регулювання промислового сектора економіки; з іншого - сприяння розвитку в економіці інноваційних підприємницьких ініціатив і конкурентного середовища. Саме синтез цих напрямів забезпечує орієнтацію зусиль активних промислових суб'єктів ринку на досягнення загальноекономічних цілей. При цьому розрізняють такі типи проведення промислової політики - загальносистемний і селективний. Загальносистемна промислова політика (широкий сенс) діє по горизонталі. Вона спрямована на створення загальних умов, що сприяють розвитку виробництва. Її заходи не мають виборчої націленості на підприємства, території і сфери діяльності, а рівномірно впливають на всіх суб'єктів ринку, формуючи економічну, організаційну та правову середу їх активності.

Якщо загальносистемна промислова політика формує загальні правила господарської поведінки і тому є макроекономічною, то селективна промислова політика (вузький сенс), навпаки, діє по господарській вертикалі, цілеспрямовано впливаючи на обрані об'єкти матеріального виробництва, в числі яких підприємства, галузі, види виробництв, економічні зони, промислові регіони. У цьому сенсі вона має переважно мікроекономічний характер. ЇЇ дія ефективна лише в тому випадку, коли виконані загальносистемні вимоги до формування сприятливого макроекономічного середовища. В іншому випадку вона виявляється малорезультативною. Необхідними складовими промислової політики різних модифікацій є чітко сформульовані цілі, об'єкти та суб'єкти, а також інструменти і засоби її здійснення.

Сучасне поняття «промислова політика» означає формування сприятливих умов для збалансованого та динамічного розвинених базових, високопродуктивних, орієнтованих на суспільство, прогресивних сфер виробничої діяльності, селективна підтримка обраних блоків перспективних господарських систем і окремих ланок національної промисловості, що відповідають вимогам стратегії якісної зміни найважливіших напрямків науково-технологічного та соціального прогресу, а також промислових об'єктів, що володіють мультиплікативним ефектом, що дозволяє активізувати економічне піднесення в інших індустріальних секторах або спряжених сферах діяльності.

Промислова політика включає в себе комплекс заходів, здійснюваних державою та іншими суб'єктами ринку для підвищення ефективності та конкурентоспроможності виробництва, формування його структурної якості, забезпечення економічної безпеки держави. Разом з тим промислова політика орієнтована не тільки на інтереси держави, підприємств, галузей, регіонів, а й є основним механізмом реалізації цих інтересів. Характер її впливу на економіку - регулюючий і стимулюючий, спрямований на подолання порушень роботи ринкового механізму й протиріч трансформаційного періоду, на перехід інноваційного виробництва в стадію підйому.

Для цього комбінація інструментів промислової політики повинна відповідати конкретному етапу ринкової трансформаційної економіки та змінюється в міру зміни об'єктивних вимог науково-технологічного й соціального прогресу, стану національної сфери матеріального виробництва (криза, стабілізація, економічне зростання, активна структурна перебудова, повномасштабне включення в глобальні господарські процеси тощо), її ресурсних можливостей. Залежно від проведеної промислової політики відомі три варіанта розвитку економіки:

Фронтальний (комплексний) розвиток економіки - за всіма стратегічно важливими і перспективними напрямками, що можливо при наявності відповідних обсягів необхідних ресурсів.

Селективний (поступовий) розвиток економіки - обмеження кола розв'язуваних проблем рамками в наявності ресурсів, концентрація обмежених ресурсів для досягнення обраної мети (поетапний підхід).

Асиміляція зарубіжного досвіду - до форм асиміляцій відносяться ліцензії на використання закордонного досвіду (передача передових технологій, патентів та інших видів інтелектуальної власності), імпорт прогресивних технологій, лізингове підприємництво, міжнародна науково-технологічна співпраця [7, с. 5].

Для будь-якого із зазначених варіантів або їх комбінацій процесу розробки та реалізації промислової політики підхід повинен бути еволюційним, тобто забезпечувати послідовність і спадкоємність реалізованих заходів, адекватне реагування на науково-технологічні та соціально-економічні змінні, послідовне здійснення цілей стратегії промислового розвитку. Очевидно, що промислова політика зачіпає тимчасовий (з часом може зазнавати зміни відповідно до існуючих етапів соціального та економічного розвитку) і просторовий аспекти.

Часовий аспект промислової політики визначає дії держави по формуванню та використанню раціональних (оптимальних) внутрішніх і зовнішніх господарських зв'язків на поточний момент і тривалу перспективу. По тимчасовому лагу вона ділиться на довгострокову, середньострокову, оперативну (поточну). Довготривала промислова політика спрямована перш за все на рішення великомасштабних господарських завдань, що вимагають великих витрат часу та капіталу. Вона охоплює достатньо тривалий період часу. Поточна промислова політика полягає в оперативному регулюванні господарської діяльності.

Просторовий аспект промислової політики визначає дії держави за основним напрямками впливу на світове та вітчизняне господарське середовище (економіку). За першою ознакою державна промислова політика тісно пов'язана з проведенням зовнішньоторговельної, зовнішньоінвестиційної, митної та валютної (фінансової) політики. У даному випадку відносини будуються на основі дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права та зобов'язань, які випливають з міжнародних договорів.

За другою ознакою промислової політики (національна, територіальна, регіональна, галузева, внутрішньо- і межфірмова) безпосередньо пов'язана зі структурною, інституційною, інвестиційною, інноваційною, науково-технологічною, антимонопольною (розвиток конкурентного середовища), професіонально-кваліфікаційною та кадровою політикою. Причому за напрямком і ступенем впливу на господарське середовище промислова політика може поділятися на:

мобілізаційну - забезпечення адаптації підприємств до нових умов і припинення спаду виробництва;

стабілізаційну - досягнення стійкої ситуації в економіці і підвищення ефективності роботи підприємств;

інноваційну - забезпечення комплексної та збалансованої стратегії успішного розвитку економіки, що дає максимально значимий соціально-економічний ефект.

Відносини в другому випадку будуються на основі розробки і реалізації відповідної системи заходів у формі цільових комплексних програм різного рівня ієрархії, спрямованих на захист вітчизняного виробника, динамічний і пропорціональний розвиток територіальних економік, досягнення їх ефективності та конкурентоспроможності, підвищення ділової активності національних, регіональних і місцевих суб'єктів господарювання. Державні регіональні та галузеві цільові програми, а також бізнес-плани промислових підприємств виступають тут в якості господарського механізму реалізації промислової політики. Такі програми створюють органам управління довготривалі орієнтири для їх повсякденній діяльності.

У багатоходовій (багатогалузевій або багаторегіональній) економічній системі існує безліч варіантів розвитку (згідно оптимуму Парето), які неоднаково вигідні для окремих галузей територіальних промислових комплексів, видів виробництв, підприємств. У даному випадку приналежність до ядра (коаліція з іншими) дозволяє кожній галузевій, територіальній або будь-який інший виробничо-господарській одиниці з усіх можливих варіантів розвитку вибирати найбільш оптимальний, взаємовигідний (компромісний), економічно збалансований, з наявними можливостями, з існуючим в країні рухом факторів виробництва (земля, праця, капітал, підприємництво), і рівноважний варіант. Під факторами виробництва маються на увазі ресурси, які використовуються для створення товару. Зазвичай їх поділяють на три укрупнені групи: робоча сила (праця), природні ресурси (земля), засоби виробництва і новітні технології (капітал). Саме останнім часом до класичної схеми внутрішніх чинників додали четвертий фактор: для одних - це підприємництво (підприємливість, що приводить у рух три інших фактори), а для інших - сучасні знання (інформація) і телекомунікації, що впливають на всі сторони життя людини. Від ефективності використання факторів виробництва залежить конкурентоспроможність країни.

Це важливе положення прийнято за основу для проведення національної промислової політики, яка в сучасній господарській практиці являє собою комбінацію декількох базових рівнів регулювання (управління): державний, регіональний (міжрегіональний), галузевий (міжгалузевий), а також внутрішньовиробничий менеджмент. Всі вони прямо або опосередковано надають вплив на стратегію й ефективність функціонування підприємств. Структура ядра промислової політики (ПП) та комбінація (чотириполюсна система) її програмно-цільового забезпечення наведені на рис. 1.

Зазначене на рис. 1 ядро промислової політики характеризує стійку організаційну структуру для цілеспрямованого ведення активного інноваційного бізнесу та підприємництва. В якості базових елементів розвитку тут служать інституціональні та структурні зміни в економіці. Якщо перші прямо або опосередковано пов'язані з регулюванням найважливіших чинників забезпечення розширеного відтворення: накопичення, інвестиційного споживання, інноваційної активності, рівня інфляції тощо, то другі - спрямовані на згортання нежиттєздатних, «надлишкових» видів діяльності, які не відповідають ринковим критеріям ефективності, на користь видів виробництв, відібраних за критерієм високого потенціального попиту на їх продукцію і послуги, а також володіння певними конкурентними перевагами на внутрішньому і зовнішньому ринках. Так, в умовах економічного підйому вплив інфляції (при незначних розмірах (2-3%) і вільної керованості) на виробництво та його структурні перетворення має позитивне стимулююче значення, так як змушує підприємства більш інтенсивно впроваджувати інноваційні досягнення. Додаткова грошова емісія в стабільно розвинутих країнах також використовується для фінансування життєво важливих сфер діяльності, таких, як оборона, наука, освіта.

Рис. 1. Чотириполюсна модель реалізації промислової політики в Україні

Джерело: розроблено автором

Як свідчить практична діяльність розвинених країн, всі зазначені елементи промислової політики, не підриваючи основ дії ринкового регулювання, сприяють посиленню конструктивних впливів ринку на пріоритетні види діяльності Для кращого розуміння конкретної суті й основного призначення промислової політики її необхідно розділити на два блоки найбільш важливих задач: по-перше, встановлення організаційно-економічних принципів, що відповідають вимогам реально діючих ринкових систем, які виправдали себе у світовій господарській практиці; по-друге, об'єктивно доцільні для держави цільові процедури їх практичної реалізації.

Необхідність такого розподілу обумовлено такими передумовами: якщо основні організаційні принципи інноваційного промислового виробництва в державах ринкової орієнтації, по суті, ідентичні, то цільові процедури (підходи, шляхи та методи) їх виконання в різних країнах мають свою національну специфіку, що зумовлена великою кількістю причин. Серед них можна виділити такі: володіння визначеними конкурентними перевагами; наявний потенціал для розвитку; вікові традиції, менталітет, культура, освіта, реальне матеріальне благополуччя суспільства тощо.

Висновки

Для формування моделі реалізації національної промислової політики було прийнято за основу положення щодо залежності конкурентоспроможності країни від ефективності використання факторів виробництва. Встановлено, що в сучасній господарській практиці промислова політика являє собою комбінацію декількох базових рівнів регулювання (управління): державний, регіональний (міжрегіональний), галузевий (міжгалузевий), а також внутрішньовиробничий менеджмент. Формування ядра промислової політики характеризує стійку організаційну структуру для цілеспрямованого ведення активного інноваційного бізнесу та підприємництва, а в якості базових елементів розвитку тут служать інституціональні та структурні зміни в економіці. Зазначені елементи промислової політики, не підриваючи основ дії ринкового регулювання, сприяють посиленню конструктивних впливів ринку на пріоритетні види діяльності.

Література

1. Стратегія розвитку сфери інноваційної діяльності на період до 2030 року. Схвалено розпорядженням КМ України від 10.07.2019р. № 526-р. Урядовий кур'єр, 2019. № 143. С. 9-10.

2. Головатюк В.М. Стратегія наукоємного розвитку України: національні особливості в контексті світового тренду. Наука та наукознавство. 2020. № 3 (109). С. 1633. DOI: https://doi.org/10.15407/sofs2020.03.016.

3. Захарченко В.І., Акулюшина М.О. Динаміка інвестиційно-інноваційних процесі у нестабільному середовищі: монографія. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2013. 212 с.

4. Захарченко В.І., Топалова І.А. Інноваційний розвиток регіонального промислового комплексу на засадах стратегічного управління: монографія. Одеса: Бахва, 2017. 172 с.

5. Іванов С.В., Ватченко О.Б., Свистун К.О. Ватченко Б.С., Разумова Г.В. Декаплінг-аналіз економіки України щодо сталого розвитку. Наука та інновації. 2020. №3(93). Т. 16. С. 3-14. DOI: https://doi.org/10.15407/scin16.03.003.

6. Кунєцова А.Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: монографія. Львів: Львівський банківський інститут НБУ, 2005. 367 с.

7. Goncharenko O.G., Anishchenko V.O., Sirenko K.Yu. Methodical Approach to the Evaluation of Innovative Potential of Light Industry of Ukraine. Science and Innovation. 2020. No. 16 (2). Pp. 31-41. DOI: 10.15407/scine16.02.031.

References

1. Stratehiia rozvytku sfery innovatsiinoi diialnosti na period do 2030 roku: Rozporiadzhennia KM Ukrainy vid 10.07.2019r. № 526-r [Strategy for the development of innovation in the period up to 2030: Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine from July 10 2019, № 526-r]. (2019, July 10). Uriadovyi kurier, 143, рр. 9-10 [in Ukrainian].

2. Holovatiuk, V.M. (2020). Stratehiia naukoiemnoho rozvytku Ukrainy: natsionalni osoblyvosti v konteksti svitovoho trendu [Strategy of science-intensive development of Ukraine: national features in the context of the world trend]. Nauka ta naukoznavstvo, 3(109), 16-33 [in Ukrainian].

3. Zakharchenko, V.I., & Akuliushyna, M.O. (2013). Dynamika investytsiino-innovatsiinykh protsesi u nestabilnomu seredovyshchi [Dynamics of investment and innovation processes in an unstable environment]. Kherson: OLDI-PLIuS [in Ukrainian].

4. Zakharchenko, V.I., & Topalova, I.A. (2017). Innovatsiinyi rozvytok rehionalnoho promyslovoho kompleksu na zasadakh stratehichnoho upravlinnia [Innovative development of the regional industrial complex on the basis of strategic management]. Odesa: Bakhva [in Ukrainian].

5. Ivanov, S.V., Vatchenko, O.B., Svystun, K.O. Vatchenko, B.S., & Razumova H.V. (2020). Dekaplinh-analiz ekonomiky Ukrainy shchodo staloho rozvytku [Decapping analysis of Ukraine's economy for sustainable development]. Nauka ta innovatsii, 3(93), 3-14 [in Ukrainian].

6. Kunietsova, A.Ia. (2005). Finansuvannia investytsiino-innovatsiinoi diialnosti [Financing of investment and innovation activities]. Lviv: Lvivskyi bankivskyi instytut NBU (in Ukrainian).

7. Goncharenko, O.G., Anishchenko, V.O., & Sirenko, K.Yu. (2020). Methodical Approach to the Evaluation of Innovative Potential of Light Industry of Ukraine. Science and Innovation, 16(2), 31-41 [in English].

Размещено на Allbest.ru