Міграційні процеси в глобалізованосу суспільстві та роль державної міграційної політики у їх регулюванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ГЛОБАЛІЗОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ ТА РОЛЬ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У ЇХ РЕГУЛЮВАННІ

Мосора Л.С. Кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного управління та адміністрування Федорищак Х.І. Кандидат політичних наук, доцент кафедри публічного управління та адміністрування

Коцеловська Н.Б. Здобувачка вищої освіти

м. Івано-Франківськ

Анотація

міграція міжнародний державний політика

У статті досліджено наукову категорію «державна міграційна політика» як важливої складової державної політики України. Наведено перелік основних напрямів, що регулюються державною міграційною політикою в Україні відповідно до світових процесів глобалізації. Вказано, що на зміну загального рівня міграційних потоків зазвичай впливає середня заробітна плата в регіоні, показники ВВП та ВРП, рівень зайнятості та безробіття. Однак, не менш важливий вплив мають воєнні дії на території держави. Досліджено процес міграції з точки зору його взаємозалежності з економічними процесами. Зазначено, що міжнародна трудова міграція є складним явищем, що не тільки залежить від соціально-економічних процесів, але й сама на них впливає, а також на якість виробництва та напрям промисловості. Фактично від міграції значною мірою залежить рівень економічного розвитку держави. Доведено, що в глобальному масштабі загальний ефект впливу трудової міграції виявляється в тому, що робоча сила переміщується із країн з низькою до країн із високою продуктивністю праці. Зазначено, що таким чином, зростає загальносвітове виробництво. Зроблено висновки, що вплив міжнародної трудової міграції на економіки країн-донорів та країн-реципієнтів робочої сили хоча й зумовлений одним явищем, але є різним. Ключові слова: державна міграційна політика; міграція населення; причини міграції; країни-донори; країни-реципієнти.

Annotation

MIGRATION PROCESSES IN A GLOBALIZED SOCIETY AND THE ROLE OF STATE MIGRATION POLICY IN THEIR REGULATION

Larysa Mosora PhD of Public Administration, Associate Professor, Department of Public Administration and Management, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk, Ukraine

Khrystyna Fedoryshchak PhD of Political Science, Associate Professor, Department of Public Administration and Management, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk, Ukraine

Nadiya Kotselovska Student, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas, Ivano-Frankivsk, Ukraine

The article examines scientific category “state migration policy” as an important component of the state policy of Ukraine. A list of the main areas regulated by the state migration policy in Ukraine in accordance with global processes of globalization is given. It is indicate that the average salary in the region, GDP and GRP indicators, the level of employment and unemployment usually influences the change in the general level of migration flows. However, military actions on the territory of the state have an equally important influence. There are many other non-economic reasons for population migration. Political, military, and climatic reasons can be distinguish among them. The process of migration studied from the point of view of its interdependence with economic processes. It noted that international labor migration is a complex phenomenon that not only depends on socio-economic processes, but also affects them, as well as the quality of production and the direction of industry. Actually, the level of economic development of the state largely depends on migration. At the same time, if we talk about internal population migration, it affects the economic development of individual regions. ff should not be assumed that the region from which many of the population left is developing worse. On the contrary, the region that has a greater influx of people develops better. On a global scale, the general effect of the impact of labor migration is that the labor force moves from countries with low to countries with high labor productivity it has been proven. Indicated that in this way, global production is increasing. It was concluded that the impact of international labor migration on the economies of donor countries and recipient countries of labor, although caused by one phenomenon, but it is different. Key words: state migration policy; population migration; reasons for migration; donor countries; and recipient countries.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Переміщення людей завжди було і залишається однією з рушійних сил соціально-економічних та політичних перетворень у країнах світу, водночас здійснюється під впливом різноманітних факторів. На сьогодні міграція стала глобалізаційним явищем і набула значних масштабів. Для багатьох людей - міграція, це спосіб вирішення власних проблем, покращення якості свого життя та життя своєї сім'ї. Однак, у тих умовах війни в яких на сьогодні перебуває України, це, першочергово, не стільки засіб покращення якості свого життя, як засіб виживання. Водночас, вирішення власних проблем за допомогою міграції має свої наслідки, як для самого мігранта, так і для країни-донора та країни-реципієнта.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор

Питаннями міграції населення займаються науковці різних галузей, зокрема: економіки, юридичних наук, соціології, державного управління. Відповідно до тематики нашого дослідження особливо актуальними є наукові праці таких вчених: М. Бейна та К. Парсонса [5], О. А. Малиновської [1], Л. М. Червінської [3]. Для України, як і для інших країн світу дуже гостро постає потреба у регулюванні міграційних процесів, без чого міграція може стати неконтрольованою та викликати багато негативних наслідків.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття

Враховуючи актуальність дослідження, важливим є виокремлення основних актуальних напрямів реалізації державної міграційної політики з метою урегулювання міграційних процесів.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою статті є дослідження особливостей міграційних процесів в глобалізованому суспільстві.

Виклад основного матеріалу дослідження

Державна міграційна політика - це політика, яка регулює міграційні процеси населення з урахуванням національних інтересів, захисту національного ринку праці та визначає необхідність розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері і вдосконалення законодавчих механізмів.

У сучасних умовах за допомогою міграційної політики доводиться вирішувати протилежні завдання. З одного боку, необхідно обмежувати зовнішній потік мігрантів з метою захисту національного ринку праці, соціальних досягнень розвиненого суспільства, протидії терористичним та іншим видам загроз. З іншого боку, в будь-якому глобалізованому суспільстві існують економічно обумовлені вимоги щодо усунення бар'єрів у вигляді міждержавних кордонів, які перешкоджають руху людей, товарів, послуг і фінансів.

Державна міграційна політика включає такі напрями:

1. Визначення стратегічних пріоритетів у сфері міграції за допомогою чого держава диференціює міграційні потоки і мігрантів за ступенем їх «бажаності» та «пристосованості» у державі.

2. Забезпечення правового та інституціонального регулювання міграційних процесів. На нормативно-правовому рівні встановлюються норми, якими керуються органи публічної влади при вирішенні відповідних питань, зокрема щодо стратегічної, аналітичної та прогнозної діяльності у сфері міграції.

3. Створення умов для адаптації мігрантів як в іншому регіоні, так і в іншій країні. Особливо це стосується вимушених мігрантів. Це одна з найбільш складних та проблемних функцій державної міграційної політики. Адаптація мігрантів передбачає їх політичне, культурне та соціально-економічне пристосування, в результаті якої мігранти набувають певного статусу у новій для себе державі.

На думку О. І. Шапоренко, державна міграційна політика має розроблятись з урахуванням таких напрямів: - трудова міграція (розширення інформування та обсягів консультаційних послуг у країнах походження, транзиту та призначення мігрантів з метою підвищення спроможності влади більш ефективно управляти трудовою міграцією); - нелегальна міграція (здійснення інформаційних кампаній з питань запобігання нелегальної міграції); - удосконалення прикордонного та міграційного контролю; - повернення/реінтеграція мігрантів (посилення спроможності влади і територіальних громад інтегрувати репатріантів); - надання соціальної та медичної допомоги мігрантам; - підтримка добровільного повернення мігрантів; - розробка наукових програм, спрямованих на вирішення проблем у сфері міграції [4].

Зробимо висновок, що державна міграційна політика, насамперед, спрямована на захист прав та інтересів мігрантів, вирішення проблем іммігрантів, створення умов для їх адаптації. При цьому мало уваги приділяється заходам, спрямованим на зменшення еміграції населення, внаслідок чого руйнується український генофонд, втрачається національна свідомість та сімейні цінності, виникає соціальна ізоляція. Власне, міграційна політика має впливати на міграційні процеси і визначати напрямок їх руху.

В епоху глобальної мобільності трудові мігранти, діаспора та інші етнічні спільноти виконують важливу роль у розвитку країн, з яких вони походять та в яких проживають. Таке населення формує необхідні транскордонні зв'язки, знання та ресурси для країни-донора та країни-реципієнта. Сьогодні існує думка, що ці ресурси можна більш ефективно використовувати для гуманітарного, інтелектуального, економічного, соціального та культурного розвитку країн походження.

Міграційний потенціал для розвитку країни тісно пов'язаний з грошовими переказами, заощадженнями та інвестиційними намірами трудових мігрантів. Однак, виникає питання про те, що може зробити влада на національному, регіональному та місцевому рівнях, щоб збільшити позитивний вплив грошових переказів трудових мігрантів на майбутній розвиток країни-донора?

Розглядаючи міграційні відносини між Україною та іншими державами прослідковуються тенденції за яких Україна є скоріше донором робочої сили. В такому випадку інші країни стають реципієнтом. Але чи втрачає щось при цьому Україна, та чи отримують країни-реципієнти якісь вигоди? Якщо говорити загалом про Україну, то основними причинами зовнішньої міграції населення до початку повномасштабної війни було: бажання кращих умов і якості життя населення; пошук можливостей реалізації своїх професійних орієнтацій за кращих умов оплати праці; зміни в регіональному розміщенні виробництва, його реструктуризації; стан здоров'я і відповідна потреба у зміні кліматичних умов; високий рівень безробіття; низький рівень заробітної плати; економічна нерозвиненість окремих регіонів. На сьогодні до даних причин додались ще й соціальні та етнічні конфлікти, а також воєнні дії на території України, що змушують громадян шукати можливості для виживання.

Існує думка, що еміграція робочої сили зменшує кадровий потенціал країн-донорів. Однак, безробіття населення більш негативно впливає на економічний розвиток держави. Тому, якщо певна частка безробітного населення покидає країну, це суттєво не вплине на забезпеченість національної економіки робочою силою та не викликатиме її дефіцит, а навпаки, ще й зменшить навантаження на зайняте населення. В даному випадку неправильно думати, що трудова міграція загрожує економіці країни-донора. Навпаки, у цьому випадку доцільно припустити, що відтік надлишкової робочої сили на національному ринку праці позитивно вплине на економіку країн-донорів, оскільки звільнить державу від необхідності соціального забезпечення безробітних громадян. Окрім того, населення може бути безробітним у країні-донорі, але знайти роботу в країні-реципієнті, що значно покращить його матеріальне становище та дасть можливість здійснювати грошові перекази у свою країну походження.

Іншим важливим аспектом є не просто втрата робочої сили, а втрата саме висококваліфікованих працівників та молодих працівників - випускників закладів вищої освіти для країн-донорів, що може за певних умов розглядатись як негативний процес. Однак, оцінити ці втрати неможливо через відсутність відповідної статистики. Це може бути тільки припущенням. Ефект втрати робочої сили високої кваліфікації можна оцінити через витрати держави на підготовку фахівців. Фінансування державою освіти вважається інструментом економічного розвитку навіть у високорозвинених країнах. Тому міграція громадян з вищою освітою в інші країни часто розглядається як зменшення віддачі державних інвестицій в освіту [7].

Міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів є одним із видів міжнародної міграції та одержала назву інтелектуальної міграції, або «відпливу умів» [6]. Феномен інтелектуальної міграції характерний практично для всіх країн, особливо тих, де попит на фахівців з вищою освітою значно нижчий за їх пропозицію. У таких країнах досить часто ринок праці не може забезпечити робочими місцями всіх наявних підготовлених висококваліфікованих спеціалістів, оскільки розвиток економіки країни не забезпечує належної зайнятості спеціалістів з вищою освітою. У цьому випадку такі країни стають інтелектуальними донорами, адже досить велика кількість їх високоосвічених громадян зазвичай мігрує до більш економічно розвинених країн.

Загалом еміграція висококваліфікованої робочої сили негативно впливає на країну-донора. Але, якщо громадяни з вищою освітою не можуть знайти потрібну їм роботу на батьківщині, то вони таким чином тільки збільшують кількість безробітних, що є ще більш негативним явищем. Тоді еміграція населення тільки вивільняє частку безробітних та зменшує вплив на працююче населення. Таким чином, держава ніби позбавляється від надмірної робочої сили, яка ніде не працює і її ще потрібно підтримувати. Тому гроші, витрачені на утримання цієї робочої сили, слід витрачати на розвиток будь-якої галузі.

Якщо ж міграція інтелектуального населення є тимчасовою, то вона носить більш позитивний вплив на розвиток держави. Наприклад, якщо люди виїжджають за кордон у пошуках тимчасової роботи чи отримання вищої освіти, короткострокового стажування або підвищення кваліфікації, а потім повертається до своєї країни з новими знаннями та освітою - це сприяє розвитку різних галузей промисловості та покращує їх соціальне становище. Дійсно, в цьому випадку країна-донор може мінімально витрачати гроші на освіту своїх громадян, але може отримати хороші дивіденди у випадку, якщо вони повернуться до своєї країни походження.

Ще одним важливим напрямом є вплив міжнародної міграції на економіку країни-донора шляхом відправлення грошових переказів від трудових мігрантів з інших країн їхнім родинам у країну свого походження. Приплив грошових переказів від міжнародних трудових мігрантів неухильно зростає, що свідчить про зростання їх впливу на економіку країн-донорів.

Грошові надходження мігрантів мають великий вплив для багатьох країн та створюють додаткові можливості для споживчого та інвестиційного клімату. Загалом, значна кількість сімей мігрантів проживає за межею бідності, тому немає доступу до кредитів та й дуже обмежена в купівлі споживчих товарів. Фактично трудові мігранти забезпечують свої сім'ї необхідними коштами не тільки для задоволення нагальних потреб, а й на навчання дітей, відкриття власного бізнесу тощо. Таким чином, грошові перекази від мігрантів позитивно впливають на динаміку приватних інвестицій і, відповідно, ділової активності [8].

Отже, міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів хоч і має негативний вплив на економіку країн-донорів через втрату державних інвестицій в освіту, але такі витрати зазвичай є меншими, ніж грошові перекази мігрантів до цих країн.

Масштабна міграція населення має великий як позитивний, так і негативний вплив на економіку держав. Грошові надходження сприяють зростанню добробуту сімей мігрантів та стимулюють внутрішній попит; їх постійний потік є одним із основних джерел валютних надходжень для країни. З іншого боку, еміграція зменшує пропозицію робочої сили на ринку праці, а отже, і потенційний ВВП, а якщо зайнятість в країні призначення менше її потенціалу, це також призводить до втрати кваліфікації кадрів. Тому політика використання позитивних ефектів трудової еміграції та зменшення її негативних аспектів є дуже актуальною для країни-донора [2]. Найбільш очевидним економічним результатом грошових переказів є їх внесок у покращення добробуту сімей мігрантів. Часто такі перекази є підставою для відкриття нового бізнесу або інвестування в певну галузь. Аналіз трудової міграції вказує на переваги взаємодії з діаспорою та заохочення мігрантів інвестувати та повертатися до своїх країн.

Деякі країни зуміли репатріювати мігрантів і залучити діаспору до розвитку високотехнологічних виробництв (Індія, Ізраїль). Програма PARE 1 - 1, яку підтримує ЄС, у Молдові субсидує створення нових малих і середніх підприємств мігрантами, які повертаються до Молдови. Емігранти, які повертаються, привозять із собою значні матеріальні цінності та нові трудові навички, управлінський досвід, які потім використовують у рідній країні. Таким чином, зворотні потоки, тобто повернення емігрантів на батьківщину, з часом змінює баланс між отриманими прибутками та втратами у країні-донорі.

Що стосується країн-реципієнтів, то вони також стикаються з багатьма ризиками, приймаючи мігрантів. Наскільки їм вигідна імміграція, сказати також досить складно, адже в цьому процесі є як свої плюси, так і мінуси. Приймаючи певну кількість трудових мігрантів, економіка кожної приймаючої країни відчуває на собі вплив цього складного і багатогранного явища. Економічний вплив міжнародної трудової міграції часто розглядають у контексті національного ринку праці. Щодо такого впливу існують дві протилежні позиції. По-перше, міжнародна міграція - це чинник, що створює напругу на національному ринку праці та призводить до збільшення частки безробітних серед місцевого населення. По-друге, наплив робочої сили повинен ліквідувати дефіцит працівників у непривабливих для місцевого населення сферах. Ставлення населення до міжнародної трудової міграції залежить від наявності вакансій та рівня безробіття [9].

За впливом міжнародної трудової міграції на національну економіку країн-реципієнтів такі країни можна розділити на дві групи. До першої належать країни, де міжнародна міграція є важливою, але не вирішальною у зростанні робочої сили. До цієї групи входять США, Нідерланди, Франція, Угорщина та Німеччина. Внесок імміграції у зростання робочої сили в цих країнах становить менше 50%. У другій групі країн більше. Для таких держав міжнародна міграція є головним чинником зростання людських ресурсів у національній економіці. Це, зокрема: Люксембург, Великобританія, Швейцарія, Чехія, Фінляндія, Італія. До цієї групи можна також віднести і Польщу, яка за останні десятиліття прийнята велику кількість трудових мігрантів з України.

Пандемія Covid-19 мала значний вплив на світову економіку, але її наслідки відрізняються від країни до країни. В той час як одні країни підраховують витрати, інші готуються до швидкого економічного зростання. Мігранти вважаються зрілими людьми, які не знайшли свого місце на батьківщині і шукають тимчасову або постійну роботу в інших країнах. Зараз значну частку трудових мігрантів становить молоді люди у віці 21-35 років.

Однак, про зрілість та зважений вибір громадян виїжджати зі своїх країн в пошуках кращої роботи ми могли говорити до початку повномасштабної війни на Україні. Якщо до початку війни у світовому просторі міграція була більш обґрунтована, а мігрантами були особи у більш свідомому віці, які намагались враховувати всі ризики від переїзду, то воєнні дії внесли свої корективи у процес міграції не тільки для України, але й цілого світу. Війна призвела до досить масштабного потоку мігрантів у лютому та навесні 2022 р. Люди покидали свої домівки не тому, що шукали нових і кращих можливостей для розвитку, а тому, що просто хотіли вижити. Закордон почали виїжджати жінки з малими дітьми часто не маючи ніяких реальних чітких планів та шукаючи захисту в інших країнах. Це поставило багато викликів як перед українською владою, так і перед владою інших країн, що давали притулок таким мігрантам. І тут уже виникають питання не про економічний розвиток, а про те, як втримати свою економіку на плаву.

Слід зазначити, що міжнародна трудова міграція безпосередньо не збільшує показник безробіття серед місцевого населення в країнах-реципієнтах, однак, спонукає місцевих жителів отримувати статус безробітного та соціальну допомогу, а не працювати на престижних роботах. Цей ефект є негативним, але він лише частково пов'язаний з міжнародною міграцією. Навіть за повної відсутності міграції певні групи місцевого населення не заповнюють всі наявні вакансії, а скоріше стараються отримувати соціальну допомогу від держави, ніж працювати на більш престижним посадах, що вимагають більше знань та практики.

Можна говорити про подвійний вплив міграції на країни-донори та країни-реципієнти. Незважаючи на небезпечні масштаби та непередбачувані наслідки міграції, у випадку якщо нею ефективно керувати, вона сприятиме покращенню соціально-економічного становища країни та розвитку різних галузей. Це можливо в таких випадках: по-перше, коли в країні є значна частка безробітних, які покидають свою державу у пошуках роботи; по-друге, у разі тимчасової міграції за якої населення повертається на батьківщину після навчання за кордоном, підвищення кваліфікації та отримання нових знань і досвіду. У випадку, коли міграція менш керована та пов'язана з негативними процесами, вона може і наслідки мати досить негативні.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, завданням для країн є збереження балансу інтересів у процесі реалізації державної міграційної політики та оптимізації міграційних процесів, щоб не завдати шкоди країнам, а сприяти розвитку різних галузей. Необхідно розробити дієві заходи з боку державної та регіональної влади для стабілізації міграційної ситуації. Це дозволяє розглядати міграцію не лише з точки зору витрати, які вона тягне за собою, а й як можливість нових досягнень у забезпеченні соціально-економічного, політичного та інноваційного розвитку держави.

Основними напрямами регулювання міграційних процесів мають стати активізація міграційних резервів для уповільнення скорочення населення, регулювання трудової міграції, протидії торгівлі людьми, розширення інвестиційних пропозицій, оскільки вони сприяють розвитку держави та різних галузей. Активна міграційна політика - єдиний спосіб запобігти надмірному зменшенню загальної чисельності населення, зокрема в окремих регіонах. Регулювання трудової міграції має ґрунтуватися на диференційованому підході та зосереджуватися на поступовій репатріації потенційних репатріантів та налагодженні культурних стосунків з групами, які вирішили залишитися за кордоном на постійне місце проживання.

Бібліографічний список

1. Малиновська О. А. Повернення українців в Україні як стратегічне завдання міграційної політики держави. Українознавчий альманах: наук. фах. вид. 2012. Вип. 7. С. 98-101.

2. Пєньковські Є. Вплив трудової міграції на українську економіку. 8 Лютого 2021. Вокс Україна: веб-сайт. URL: https://voxukraine.org/vpliv-trudovoyi-migratsiyi-na-ukrayinsku-ekonomiku/ (дата звернення: 19.12.2022).

3. Червінська Л. М. Державна та міждержавна міграційна політика. Гуманітарні студії: зб. наук. пр. 2014. Вип. 24. С. 120-125.

4. Шапоренко О. І. Державна міграційна політика: шляхи регулювання та принципи. Право та державне управління. 2019. № 2. С. 252-257.

5. Beine M., Parsons Ch. Climatic factors as determinants of international migration. The Scandinavian Journal of Economics. 11 December 2014. Volume 117. P. 723-767.

6. Human flight and brain drain - Country rankings. TheGlobalEconomy.com: web site. URL: https://www. theglobaleconomy.com/rankings/human_flight_brain_drain_index/ (дата звернення: 19.12.2022).

7. Migrants by origin and destination: The role of South-South migration. Population Facts. United Nations. No. 2012/3. June 2012. URL: https://www.un.org/en/development/desa/population/publications/pdf/popfacts/ popfacts_2012-3_South-South_migration.pdf (дата звернення: 19.12.2022).

8. Personal remittances, received (current US$). Worldbank.org: web site. URL: http://data.worldbank.org/ indicator/BX.TRF.PWKR.CD.DT (дата звернення: 19.12.2022).

9. Rodriguez R. E., Tiongson R. E. Temporary Migration Overseas and Household Labor Supply: Evidence from Urban Philippines. International Migration Review. 2001. № 35(3). P. 709-725.

References

1. Malynovska, O. A. (2012). Povernennia ukraintsiv v Ukraini yak stratehichne zavdannia mihratsiinoi polityky derzhavy [The return of Ukrainians to Ukraine as a strategic task of the state's migration policy]. Ukrainoznavchyi almanakh - Ukrainian Studies Almanac, 7, 98-101. [in Ukrainian].

2. Pienkovski, Ye (2021). Vplyv trudovoi mihratsii na ukrainsku ekonomiku [The impact of labor migration on the Ukrainian economy]. Voks Ukraina: veb-sait. Retrieved from: https://voxukraine.org/vpliv-trudovoyi-migratsiyi-naukrayinsku-ekonomiku/ [in Ukrainian].

3. Chervinska, L. M. (2014). Derzhavna ta mizhderzhavna mihratsiina polityka [State and interstate migration policy]. Humanitarni studii - Humanitarian studies, 24, 120-125. [in Ukrainian].

4. Shaporenko, O. I. (2019). Derzhavna mihratsiina polityka: shliakhy rehuliuvannia ta pryntsypy [State migration policy: ways of regulation and principles]. Pravo ta derzhavne upravlinnia - Law and public administration, 2, 252257. [in Ukrainian].

5. Beine, M. & Parsons, Ch. (2014). Climatic factors as determinants of international migration. The Scandinavian Journal of Economics, 117, 723-767.

6. Human flight and brain drain - Country rankings. TheGlobalEconomy.com: web site. Retrieved from: https:// www.theglobaleconomy.com/rankings/human_flight_brain_drain_index/.

7. Migrants by origin and destination: The role of South-South migration (June 2012). Population Facts. United Nations, 2012/3. Retrieved from: https://www.un.org/en/development/desa/population/publications/pdf/popfacts/ popfacts_2012-3_South-South_migration.pdf.

8. Personal remittances, received (current US$). Worldbank.org: web site. Retrieved from: http://data.worldbank. org/indicator/BX.TRF.PWKR.CD.DT

9. Rodriguez, R. E. & Tiongson, R. E. (2001). Temporary Migration Overseas and Household Labor Supply: Evidence from Urban Philippines. International Migration Review, 35(3), 709-725.

Размещено на Allbest.ru