Концептуальні напрями вдосконалення системи охорони земель сільськогосподарського призначення та відтворення родючості ґрунтів: український та зарубіжний аспект

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні напрями вдосконалення системи охорони земель сільськогосподарського призначення та відтворення родючості ґрунтів: український та зарубіжний аспект

Стрілець І.Ю.

Аспірант кафедри публічного та приватного права, Університет митної справи та фінансів, м. Дніпро, Україна

Анотація

Окресливши та осмисливши концептуальні напрями вдосконалення адміністративно-правових та інституційних засад державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення, які знайшли своє відображення в українських та зарубіжних правових та наукових джерелах, автор визначив, що за програмними документами уряду України та матеріалами наукових досліджень основними напрямами їх реформування є: 1) здійснення дерегуляції на ринку агрохімічних обстежень шляхом наділення відповідними правами суб'єктів господарювання, які отримали сертифікат виконавця робіт із здійснення агрохімічних обстежень; 2) запровадження реєстру ґрунтів з відомостями, зокрема, про їх якісні характеристики; 3) можливості використання даних агрохімічних обстежень, топографо-геодезичних робіт та даних дистанційного зондування землі як доказової бази; 4) децентралізація повноважень у рамках механізму державного контролю за використанням та охороною земель. Зіставивши ці заходи із законодавчими та інституційними нововведеннями, які плануються до запровадження на Європейського Союзу та досвідом окремих країн, констатовано, що значною мірою вони збігаються. Водночас, послуговуючись цими зарубіжними ті міжнародними джерелами, обґрунтовані пропозиції щодо доповнення цього кола заходів реформування законодавства у сфері охорони земель.

Ключові слова: агрохімічна паспортизація земель; заходи державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення; напрями реформування системи земель сільськогосподарського призначення та відтворення родючості ґрунтів; землі сільськогосподарського призначення.

CONCEPTUAL DIRECTIONS FOR IMPROVING THE SYSTEM OF AGRICULTURAL LAND PROTECTION AND REPRODUCTION OF SOIL FERTILITY: UKRAINIAN AND FOREIGN PERSPECTIVES

Ihor Strilets

Post-Graduate Student, Department of Public and Private Law, University of Customs and Finance, Dnipro, Ukraine

Having outlined the fundamental directions for improving the legal and institutional foundations of state control over the use and protection of agricultural land represented in Ukrainian and foreign legislative and scientific materials, the author determined that according to the program documents of the Government of Ukraine and outcomes of studies done by Ukrainian scientists, these directions are: 1) deregulation of agrochemical inspections by granting relevant rights to business entities that have received an appropriate authorization; 2) introduction of a register of soils with information, in particular, on their qualitative characteristics; 3) ensuring the possibility of using the data of agrochemical surveys, topographic and geodetic works and data of remote monitoring of the earth as an evidence base; 4) decentralization of powers within the mechanism of state control over land use and protection. Comparing these measures with the legislative and institutional innovations that are planned for introduction in the European Union and the experience of certain countries, it is stated that to a large extent they coincide. At the same time, using these foreign and international sources, a range of additional legislation reform measures in the field of land protection could be proposed, which includes: 1) large-scale digital transformations of the agricultural sector through the use of modern technological and informational developments, in particular, tools for satellite observation, precision agriculture, geolocation, automation of the processing of agricultural land, drones, etc., in order to better control and maximally optimize the processes of agricultural production with a balanced consideration of economic and environmental factors; 2) introduction of a soil fertility certificate for operations related to disposal of agricultural lands; 3) expanding the capacity of the state in the form of authorized bodies in the field of agricultural land protection and soil fertility reproduction to provide consulting services on sustainable agricultural production, including recommendations on the use of fertilizers that comply with current legislation and are based on the best available data and scientific and technical knowledge.

Key words: agrochemical certification of lands; directions of reforming the system of agricultural lands and reproduction of soil fertility; farmland, measures of state control over the use and protection of agricultural lands.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Започаткування в Україні ринку земель сільськогосподарського призначення та пов'язані з ним побоювання широких верств населення щодо безвідповідального та безконтрольного користування сільськогосподарськими угіддями з їх подальшим порушенням й деградацією максимально гостро ставлять перед законодавцями, урядовцями та представниками наукового співтовариства України питання пошуку та запровадження заходів вдосконалення адміністративно-правових та інституційних засад запобігання та протидії проявам безгосподарського використання найбільш цінного національного багатства та забезпечення відновлення ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та відтворенням їх родючості. Слід звернути увагу й на те, що розробці дієвого правового та інституційного інструментарію недопущення та усунення наслідків порушення біоенергетичного режиму ґрунтів та різкого зниження урожайності сільськогосподарських культур внаслідок їх беззмінного вирощування, частого повернення на попереднє поле сівозміни чи інших екологічно нераціональних практик виробництва сільськогосподарської продукції, які призводить до погіршення якісного стану ґрунтів, європейське співтовариство приділяє особливу увагу на найвищому рівні. Зважаючи на це, значний теоретико-правовий та практико-прикладний інтерес має огляд та зіставлення законодавчих та інституційних нововведень, які плануються до запровадження на рівні України та Європейського Союзу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Ознайомившись із науковою літературою, що присвячена перспективам розвитку механізмів контролю дотримання власниками земель сільськогосподарського призначення меж допустимого антропогенного навантаження на ґрунти та виконання ними заходів відновлення їх родючості й інших корисних властивостей, можемо констатувати, що українська наукова спільнота має підвищити темп та якість наукового опрацювання відповідних аспектів, особливо, у порівняльно-правовому ключі. Поглиблюючи та розширюючи відповідні наукові знання, слід спиратись, на результати вже виконаних досліджень, зокрема, за авторством С. Є. Антонової, Н. Ванг, М. Є. Журик, Дж. Хао та інших вчених. адміністративний правовий контроль

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою цієї статті є окреслення та наукове осмислення концептуальних напрямів вдосконалення адміністративно-правових та інституційних засад державного контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення, які знайшли своє відображення в українських та зарубіжних правових та наукових джерелах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Перш за все, для одержання уявлення про вихідний стан правового регулювання питань державного контролю за використанням та охороною земель та структуру передбаченого законодавством у сфері охорони земель інституційного механізму й розподіл повноважень між його складовими елементами, слід звернути увагу на відповідні законодавчі положення.

Насамперед, зауважимо, що за змістом абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про охорону земель" охорона земель є системою правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення

1 підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення [1].

За змістом ч. 1 ст. 37 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим законом та іншими нормативно-правовими актами України. Зокрема, законом встановлена загальна заборона на використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості (ч.

2 ст. 37 Закону України "Про охорону земель"). Також, передбачається можливість обмежувати діяльність на землях сільськогосподарського призначення щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель (ч. 4 ст. 37 Закону України "Про охорону земель") [1].

Основним заходом охорони земель сільськогосподарського призначення закон законодавство у сфері охорони земель визначає агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення, яка являє собою обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами (абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель") [2]. Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при:

- передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки;

- зміні власника земельної ділянки або землекористувача (розроблення агрохімічного паспорта не є обов'язковим при передачі земельної ділянки у власність та користування);

- проведенні грошової оцінки земель;

- визначенні розмірів плати за землю;

- здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів (ч. 6 ст. 37 Закону України "Про охорону земель") [1].

Аналіз законодавства дозволяє констатувати, що агрохімічна паспортизація земель належить до системи заходів у галузі охорони земель, яка включає:

1) державну комплексну систему спостережень - топографо-геодезичні, картографічні, ґрунтові, агрохімічні, радіологічні та інші обстеження і розвідування стану земель і ґрунтів, їх моніторинг;

2) розробку загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель;

3) створення екологічної мережі;

4) здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель;

5) економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів;

6) нормування, зокрема, встановлення нормативів гранично допустимого забруднення ґрунтів, якісного стану ґрунтів, оптимального співвідношення земельних угідь, показників деградації земель та ґрунтів (статті 22-30 Закону України "Про охорону земель") [1].

Забезпечуючи реалізацію державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель шляхом контролю додержання власниками землі та землекористувачами нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, а також шляхом вжиття заходів реагування на виявлені порушення, органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" керуються принципами, зокрема, пріоритету вимог екологічної безпеки у використанні земельних ресурсів над економічними інтересами та поєднання заходів економічного стимулювання і відповідальності [2].

Визначають систему органів, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, та розподіляють зони відповідальності й повноваження між ними положення ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Зокрема, йдеться про те, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру [3]). Водночас, повноваження цього органу мають субсидіарний характер, адже він наділяється ними лише, якщо відповідна сільська, селищна або міська рада не прийняли рішення про здійснення державного контролю за використанням та охороною земель їх виконавчими органами. Функцію державного контролю за використанням та охороною земель вони здійснюють через державних інспекторів з державного контролю за використанням та охороною земель (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"). Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель закон покладає на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель") [2], яким на цей час є Державна екологічна інспекція України. Разом з тим, у науковій літературі вказується на те, що неспроможність держави зосередити контрольні повноваження у сфері охорони та раціонального використання земель у сфері відання одного центрального органу виконавчої влади призводить до випадків дублювання повноважень, що зазначали С. Є. Антонова та М. Є. Журик, стверджуючи про неефективність організаційно-адміністративного механізму державного контролю та регулювання в сфері землекористування. У цьому зв'язку вчені справедливо зауважують, що виходом із кризової ситуації, що сталася в держаній політиці у сфері контролю за використанням та охороною земель, є збалансування системи владних повноважень у галузі земельних відносин між виконавчою владою та місцевим самоврядуванням, встановлення комплексної рівноваги та взаємного контролю із закріпленням за судом функцію посередника та арбітра у цих взаємовідносинах [4].

Поруч із вищевикладеними напрямами діяльності у сфері охорони та раціонального використання земель, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, яким на цей час є Міністерство аграрної політики та продовольства України, проводить моніторинг родючості ґрунтів земель сільськогосподарського призначення та агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення (ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель") [2].

Оцінюючи стан правового регулювання питань державного контролю за використанням та охороною земель та структуру передбаченого законодавством у сфері охорони земель інституційного механізму й розподіл повноважень між його складовими елементами, уряд у стратегічних документах у цій сфері вказує на те, що розв'язання проблем в аграрному секторі економіки передбачається шляхом, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення, запровадження економічного стимулювання користувача (власника) землі щодо раціонального використання і охорони земель сільськогосподарського призначення (Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2022 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1437-р.) [5]. Зокрема, у матеріалах аналізу регуляторного впливу підготовленого урядом проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони ґрунтів та відтворення їх родючості" констатується те, що законодавством у сфері охорони земель чітко не визначено механізмів, що дозволяють реалізовувати заходи з охорони земель та застосувати дані, отримані у результаті моніторингу земель та ґрунтів. Урядові фахівці вказують на те, що чинними положеннями земельного законодавства не передбачено ведення державного реєстру ґрунтів як єдиної бази даних про стан ґрунтів на підставі результатів проведення ґрунтових та агрохімічних обстежень. Крім того, справедливо зазначається, що закон не регулює питання, які забезпечать можливість практичного використання результатів проведення ґрунтових і агрохімічних обстеження ґрунтів під час здійснення державного контролю за процесами збереження корисних властивостей ґрунтів, відновлення та відтворення їх родючості [6]. У світлі цих недоліків законодавчого регулювання фундаментальних питань охорони земель та їх відновлення й відтворення родючості ґрунтів, зазначений законопроект спрямований, передусім, на:

- здійснення дерегуляції на ринку агрохімічних обстежень (шляхом наділення відповідними правами суб'єктів господарювання, які отримали сертифікат виконавця робіт із здійснення агрохімічних обстежень, виданий центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин) із одночасним запровадженням механізму нагляду за їх проведенням;

- створення реєстру ґрунтів з відомостями, зокрема, про якісні характеристики ґрунтів;

- доповнення переліку підстав припинення права власності випадком вчинення з вини власника безгосподарського використання землі;

- встановлення заборони на розорювання пасовищ та сінокосів;

- визначення поняття відновлення ґрунтів та відтворення родючості ґрунтів;

- забезпечення можливості використання даних агрохімічних обстежень, топографо-геодезичних робіт та даних дистанційного зондування землі як доказової бази при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель [6].

Також, у цьому контексті слід зауважити, що проблематиці наслідків недотримання режиму використання земель сільськогосподарського призначення та шляхів відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель приділяється значна увага верховних законодавчих та виконавчих інституцій Європейського Союзу.

Зокрема, у Повідомленні Європейської комісії Європейському парламенту, Раді ЄС, Європейському економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів з рекомендаціями державам-членам щодо стратегічного плану спільної аграрної політики від 18 грудня 2020 року (COM/2020/846) вказано на те, що деструктивні практики сільськогосподарського товаровиробництва та інший негативний антропогенний вплив чинять значний тиск на корисні властивості та родючість ґрунтів. Констатується те, що європейські землі сільськогосподарського призначення дедалі більше деградують через ерозію, ущільнення, засолення забруднення, опустелювання та втрату органічної речовини ґрунту та біорізноманіття, хоча, звичайно, не всюди з однаковою серйозністю. Як зазначають фахівці європейських інституцій, проблема виникає через надмірно високу інтенсивність сільського господарства, недостатнє управління або занедбаність сільськогосподарських угідь. Потенціал забезпечити позитивне зрушення у вирішенні цих проблемних аспектів охорони та відновлення сільськогосподарських земель Європейська комісія вбачає, зокрема, у цифрових трансформаціях сільськогосподарського сектора шляхом використання технологічних спроможностей ЄС у інформаційних технологіях та інфраструктури, а також інструментарію супутникового спостереження, точного землеробства, послуг геолокації, автоматизації обробки сільськогосподарських угідь, дронів тощо, щоб краще контролювати та максимально оптимізувати процеси сільськогосподарського виробництва зі збалансованим урахуванням економічних та екологічних факторів. Підкреслюється й те, що паралельно для підвищення економічної та екологічної ефективності сектора необхідно модернізувати адміністративні системи держав-членів, щоб забезпечити можливість інтеграції широкого спектру цифрової інформації (чи то за допомогою штучного інтелекту, чи підходів аналізу даних і моделювання) [7]. Практичне втілення цих засад вдосконалення передбачає Ґрунтова стратегія здобуття переваг родючих ґрунтів для людей, продуктів харчування, природи та клімату, затверджена Повідомленні Європейської комісії Європейському парламенту, Раді ЄС, Європейському економічно-соціальному комітету та Комітету регіонів від 17 листопада 2021 року (SWD(2021)323). У цьому документі визнається, зокрема, те, що інвестиції в запобігання псуванню ґрунтів та відтворення родючості ґрунтів мають значний економічний сенс. Зокрема, методи використання та охорони земель, які підтримують і підвищують родючість ґрунту та біорізноманіття, збільшують ефективність витрат і обмежують агрохімічні ресурси (наприклад, пестициди, добрива), необхідні для підтримки врожайності. Інструментами, призначеними посилити систему охорони земель сільськогосподарського призначення та відтворення родючості їх ґрунтів, які плануються до запровадження зазначеним документом, є, зокрема: 1) сертифікат родючості ґрунту для операцій із землею, щоб надати покупцям землі інформацію про ключові характеристики та стан якісних показників ґрунтів на ділянці, яку вони мають намір придбати; 2) земельна інформаційна система для Європи, що підтримується геопросторовими аналітичними продуктами; 3) консультаційні послуги від держав-членів щодо сталого розвитку ферм, у тому числі рекомендації щодо використання добрив, які відповідають чинному законодавству та базуються на найкращих наявних даних і науково-технічних знаннях [8].

Водночас, слід взяти до уваги те, що дослідники китайських регуляторних та інституційних основ державного механізму охорони та відновлення земель сільськогосподарського призначення, визнаючи, що як найбільша країна, що розвивається у світі, Китай змушений був запровадити надзвичайно сувору систему захисту сільськогосподарських угідь через велику кількість населення та відносно невелику кількість сільськогосподарських угідь, все ж підкреслюють те, що надмірний акцент на охороні сільськогосподарських угідь призведе до створення системи охорони сільськогосподарських угідь, яка матиме лише однобокі цілі. Крім того, китайський досвід є примітним тим, що у 2020 році уряд Китаю експериментально децентралізував повноваження щодо перетворення постійних основних сільськогосподарських угідь на землі під забудову, передавши їх до адміністративних органів регіонів провінційного рівня. Також, було запропоновано сприяти ринково орієнтованому розподілу земельних ресурсів [9]. Не менш позитивною практикою видається запровадження звітності щодо дотримання режиму використання сільськогосподарських угідь та виконання інших вимог законодавства про охорону земель та відтворення родючості ґрунтів. Прикладом для наслідування можуть слугувати встановлений законодавством штату Меріленд механізм контролю землекористування, у рамках якого перевірки проводяться приватним консультантом з питань екології щороку (зазвичай у певну пору року) та річний підсумковий звіт подається в січні кожного року, включаючи форму перевірки за попередній рік, документацію про будь-який завершений ремонт та будь-яку іншу інформацію, яку вимагає контроль землекористування (наприклад, дані довгострокового моніторингу) [10].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Завершуючи дослідження українського та зарубіжного аспектів концептуальних напрямів вдосконалення системи охорони земель сільськогосподарського призначення та відтворення родючості ґрунтів, зазначимо, що за програмними документами уряду України та матеріалами наукових досліджень основними напрямами їх реформування є: 1) здійснення дерегуляції на ринку агрохімічних обстежень шляхом наділення відповідними правами суб'єктів господарювання, які отримали сертифікат виконавця робіт із здійснення агрохімічних обстежень; 2) запровадження реєстру ґрунтів з відомостями, зокрема, про їх якісні характеристики; 3) можливості використання даних агрохімічних обстежень, топографо-геодезичних робіт та даних дистанційного зондування землі як доказової бази; 4) децентралізація повноважень у рамках механізму державного контролю за використанням та охороною земель. Зіставивши ці заходи із законодавчими та інституційними нововведеннями, які плануються до запровадження на Європейського Союзу та досвідом окремих країн, можемо констатувати, що значною мірою вони збігаються. Водночас, послуговуючись цими зарубіжними ті міжнародними джерелами, можемо доповнити коло заходів реформування законодавства у сфері охорони земель пропозиціями щодо: 1) масштабних цифрових трансформацій сільськогосподарського сектору шляхом використання сучасних технологічних та інформаційно-аналітичних розробок, зокрема, інструментарію супутникового спостереження, точного землеробства, геолокації, автоматизації обробки сільськогосподарських угідь, дронів тощо, щоб краще контролювати та максимально оптимізувати процеси сільськогосподарського виробництва зі збалансованим урахуванням економічних та екологічних факторів; 2) запровадження сертифікату родючості ґрунту для операцій щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення; 3) розширення спроможності держави в особі уповноважених органів у сфері охорони земель сільськогосподарського призначення та відтворення родючості ґрунтів надавати консультаційні послуги щодо сталого сільськогосподарського товаровиробництва, у тому числі рекомендації щодо використання добрив, які відповідають чинному законодавству та базуються на найкращих наявних даних і науково-технічних знаннях.

Бібліографічний список

1. Про охорону земель: Закон України від 19 червня 2003 року № 962-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/962-15#Text (дата звернення: 19.11.2022).

2. Про державний контроль за використанням та охороною земель: Закон України від 19 червня 2003 року № 963-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15#Text (дата звернення: 19.11.2022).

3. Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2021 р. № 1302. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/13022021^#Text (дата звернення: 19.11.2022).

4. Антонова С. Є., Журик М. Є. Державний контроль за використанням і охороною земель: регіональний аспект. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2021. № 2. DOI: https://doi.org/10.32702/2307-21562021.2.32.

5. Концепція Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2022 року, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1437-р. URL: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/1437-2015-р#Text (дата звернення: 19.11.2022).

6. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру. Аналіз регуляторного впливу до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони ґрунтів та відтворення їх родючості". 2021. URL: https://minagro.gov.ua/npa/pro-vnesennya-zmin-do-deyakih-zakonodavchihaktiv-ukrayini-shchodo-ohoroni-gruntiv-ta-vidtvorennya-yih-rodyuchosti (дата звернення: 19.11.2022).

7. Wang, N., Hao, J., Zhang, L., Duan, W, Shi, Y., Zhang, J., & Wusimanjiang, P. Basic Farmland Protection System in China: Changes, Conflicts and Prospects. Agronomy. 2023. 13(3). URL: http://dx.doi.org/10.3390/ agronomy13030651 (дата звернення: 19.11.2022).

8. European Commission. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Recommendations to the Member States as regards their strategic plan for the Common Agricultural Policy (COM(2020)846). 2020. URL: https://eurlex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52020DC0846 (дата звернення: 19.11.2022).

9. European Commission. Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. EU Soil Strategy for 2030. Reaping the benefits of healthy soils for people, food, nature and climate (SWD(2021)323). 2021. URL: https://eur-lex.europa. eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52021DC0699 (дата звернення: 19.11.2022).

10. Maryland Department of the Environment. Land Use Control Compliance. What You Need to Know. 2022. URL: https://mde.maryland.gov/programs/land/MarylandBrownfieldVCP/SiteAssets/Pages/errp_factsheets/LUC%20 Compliance%20FS%20Mar%202022_03-14-2022%20%281%29.pdf (дата звернення: 19.11.2022).

11. REFERENCES:

12. Pro okhoronu zemel : Zakon Ukrainy vid 19 chervnia 2003 roku № 962-IV [On land protection: Law of Ukraine dated June 19, 2003 No. 962-IV]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/962-15#Text [in Ukrainian].

13. Pro derzhavnyi kontrol za vykorystanniam ta okhoronoiu zemel : Zakon Ukrainy vid 19 chervnia 2003 roku no. 963-IV [On state control over the use and protection of land: Law of Ukraine of June 19, 2003 No. 963-IV]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/963-15#Text [in Ukrainian].

14. Polozhennia pro Derzhavnu sluzhbu Ukrainy z pytan heodezii, kartohrafii ta kadastru, zatverdzhene postanovoiu Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 9 hrudnia 2021 r. № 1302 [Regulations on the State Service of Ukraine on Geodesy, Cartography and Cadastre, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 9, 2021 No. 1302]. Retrieved from: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1302-2021-п#Text [in Ukrainian].

15. Antonova, S. & Zhuryk, M. (2021). Derzhavnyi kontrol za vykorystanniam i okhoronoiu zemel: rehionalnyi aspekt [State control over land use and protection: regional aspect]. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 2. DOI: 10.32702/2307-2156-2021.2.32 [in Ukrainian].

16. Kontseptsiia Derzhavnoi tsilovoi prohramy rozvytku ahrarnoho sektoru ekonomiky na period do 2022 roku, skhvalena rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 30 hrudnia 2015 r. № 1437-r. [The concept of the governmental target program for the development of the agrarian sector of the economy for the period till 2022, approved by the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of December 30, 2015 No. 1437]. Retrieved from: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1437-2015-р#Text [in Ukrainian].

17. State Service of Ukraine on Geodesy, Cartography and Cadastre. (2021). Analiz rehuliatornoho vplyvu do proektu Zakonu Ukrainy "Pro vnesennia zmin do deiakykh zakonodavchykh aktiv Ukrainy shchodo okhorony gruntiv ta vidtvorennia yikh rodiuchosti" [Analysis of the regulatory impact on the draft Law of Ukraine "On Amendments to Certain Legislative Acts of Ukraine on Soil Protection and Reproduction of Soil Fertility"]. Retrieved from: https:// minagro.gov.ua/npa/pro-vnesennya-zmin-do-deyakih-zakonodavchih-aktiv-ukrayini-shchodo-ohoroni-gruntiv-tavidtvorennya-yih-rodyuchosti [in Ukrainian].

18. European Commission. (2020). Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. Recommendations to the Member States as regards their strategic plan for the Common Agricultural Policy (COM(2020)846). Retrieved from: https:// eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52020DC0846.

19. European Commission. (2021). Communication from the Commission to the European Parliament, the Council, the European Economic and Social Committee and the Committee of the Regions. EU Soil Strategy for 2030. Reaping the benefits of healthy soils for people, food, nature and climate (SWD(2021)323). Retrieved from: https://eur-lex. europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=CELEX%3A52021DC0699.

20. Wang, N., Hao, J., Zhang, L., Duan, W, Shi, Y., Zhang, J., & Wusimanjiang, P. (2023). Basic Farmland Protection System in China: Changes, Conflicts and Prospects. Agronomy, 13(3), 651. DOI: http://dx.doi.org/10.3390/ agronomy13030651.

21. Maryland Department of the Environment. (2022). Land Use Control Compliance. What You Need to Know. Retrieved from: https://mde.maryland.gov/programs/land/MarylandBrownfieldVCP/SiteAssets/Pages/errp_ factsheets/LUC%20Compliance%20FS%20Mar%202022_03-14-2022%20%281%29.pdf.

Размещено на Allbest.ru