Правові засади підприємництва у рекреаційній сфері

Размещено на http://allbest.ru

Запорізький національний університет

Правові засади підприємництва у рекреаційній сфері

Сидоров Я.О., кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри цивільного права

м. Запоріжжя, Україна

Анотація

На цей час законодавство України лише фрагментарно регулює питання підприємництва у рекреаційній сфері, не закріплюючи єдиний, цілісний та завершений механізм, який встановив б порядок організації та правові засади діяльності суб'єктів господарювання у рекреаційній сфері, правила надання рекреаційних послуг, підстави та способи взаємодії суб'єктів рекреаційної діяльності з власниками рекреаційних ресурсів з питань відбору та допуску суб'єктів господарювання до ведення рекреаційної діяльності на певних ділянках рекреаційних зон, розподілу доходів з рекреаційних послуг, контролю дотримання меж рекреаційного навантаження на відповідну частину довкілля тощо. Для максимізаціїміри втілення потенціалу рекреаційних ресурсів з точки зору економічного зростання та загального добробуту суспільства в урядових програмних документах планується реалізувати у рекреаційній сфері найкращий національний досвід адміністративно-правового регулювання та публічного адміністрування, що включає державно-приватне партнерство й соціальне замовлення, удосконалення інформаційної інфраструктури рекреаційних послуг, запровадження інституту саморегулівних організацій у туристичній, курортній та рекраційній сфері, а також забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації. Цей комплекс законодавчих та інституційних нововведень узгоджується та може бути додатково розширений деякими прогресивними зарубіжними регуляторними практиками та інструментами, у тому числі, найбільш класичними, такими як встановлення на рівні профільного центрального органу виконаної влади обов'язку суб'єктів господарювання одержати дозвіл на спеціальне користування рекреаційними ресурсами (у тому числі, після громадського обговорення) та запровадження диференційованих зборів за це (з урахуванням, зокрема, категорії рекреаційних зон, їх користвачів та способів користування), акредитація утворених підприємствами рекреаційних зон, розгортання системи підрозділів контролю за дотриманням правил користування рекреаційними ресурсами та використання спеціальних веб-ресурсів для комплексного адміністрування сфери рекреаційних послуг. Ключові слова: дозвіл на користування рекреаційними ресурсами; збір за користування рекреаційними ресурсами; правове регулювання спеціального користування рекреаційними ресурсами; рекреаційні зони; рекреаційні послуги.

Abstract

Legal principles of business activities in the recreational sphere

Yaroslav Sydorov

PhD in Law, Associate Professor, Department of Civil Law, Zaporizhzhya, Ukraine

Currently, the law of Ukraine only partially regulates the issue of business activities in recreational areas. It does not set forth a single, integral and comprehensive mechanism that would establish the organizational and legal framework for activities of business entities in the recreational sphere, the rules for providing recreational services, as well as the ways of interaction between owners of recreational resources and business operators concerning issues of selection and admission of the latter to conducting recreational activities in certain areas of recreational zones, distribution of income from recreational services, compliance control etc. The author tooks notice of the fact that in order to maximize the degree of fulfillment of the potential of Ukrainian recreational resources in terms of contributing to the economic growth and general well-being of thsociety, it is planned in official government strategies to implement in the recreational sphere the best national experience of administrative and legal regulation as well as of public administration, which includes public-private partnership and wide-public democratic involvement, improvement of the information infrastructure of recreational services, introduction of the institute of self-regulatory organizations in the tourist, resort and recreation sphere, as well as fostering the activity of technical standardization committees. The author states that this complex of legislative and institutional measures is consistent with and can be further expanded by some progressive foreign regulatory practices and instruments, including the most classic ones, such as establishing at the level of the competent central executive body the obligation of business operators to obtain a permit for the special use of recreational resources (including, after proper public discussion), introduction of differentiated fees for this (taking into account, in particular, the category of recreational areas, their users and ways of use), accreditation of recreational areas created by private enterprises, deployment of a system of compliance control units within recreational areas and use of special web resources for comprehensive administration of the sphere of recreational services. Key words: permission to use recreational resources; fee for using recreational resources; legal regulation of special use of recreational resources; recreational zones; recreational services.

Вступ

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Післявоєнна відбудова України, маючи на меті, поруч зі стабілізацією політичного середовища та подальшим зміцненням обороноздатності, ще й формування передумов для стрімкого економічного зростання та забезпечення якомога більш сприятливих умов для гармонійного суспільного буття, має бути всеохоплюючою та грунтуватись на максимальному напруженні усіх рушійних сил потенціалу держави. Зважаючи на значний обсяг та широке різноманіття рекреаційних ресурсів на території України, ефективне й збалансоване користування якими може супроводжуватись високими економічними показниками та позитивним впливом на рівень суспільного добробуту, рекреаційній сфері має бути приділена належна увага. Насамперед, це має передбачати встановлення якомога більш прогресивних засад взаємодії власників рекреаційних зон із підприємницькою спільнотою, яка має фінансову та організаційну спроможність й економічну заінтересованість у поліпшенні стану та популяризації культурно-рекреаційних ресурсів. Однак, законодавче регулювання питань організації та забезпечення підприємництва у рекераційній сфері потребує системного вдосконалення через його застарілість та фрагментарність. Зокрема, відповідне законодавство не грунтується на найкращому зарубіжному досвіді та рекомендаціях наукового співтовариства. Це стосується навіть тієї його частини, яка присвячена природно-заповідному фонду України та вважається найбільш розвиненою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Ознайомившись із науковими працями, у яких оцінюється поточний стан та перспективи розвитку правового регулювання у рекреаційній сфері, у тому числі тих аспектів, що пов'язані із комерційною рекреаційною діяльністю суб'ктів господарювання, маємо можливість констатувати те, що значний внесок у формування теоретико-правового підгрунтя зроблений плеядою українських вчених, з-поміж яких А. С. Близнюк, Н. В. Овсюк, О. Г Підвальна, О. М. Ткаченко. Водночас, незважаючи на беззаперечну наукову цінність напрацювань цих дослідників та їх здатність бути якісним фундаментом для подальших досліджень, вони потребують подальшого осмислення та поглиблення, оновлення з урахуванням сучасних реалій та розширення за рахунок більшого охоплення наукових та правових джерел.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою цієї статті є окреслення основних концептуальних шляхів вдосконалення правових засад підприємництва у рекреаційній сфері на прикладі рекреаційних ресурсів територій та об'єктів природно-заповідного фонду України на основі осмислення положень урядових програмних документів, відповідного зарубіжного досвіду та висновків й рекомендацій наукового співтовариства.

Виклад основного матеріалу дослідження

Розпочинаючи дослідження, для одержання достатнього уявлення про те, що як на засадничому рівні упорядкована підприємницька діяльність у рекреаційній сфері у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, звернемось до відповідних положень законодавства України.

Насамперед, зауважимо, що за змістом ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. На території рекреаційних зон забороняються: а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням; б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням [1]. адміністрування правовий рекреаційний україна

Частинами навколишнього природного середовища, у межах яких утворюються рекреаційні зони зі спеціальним режимом їх використання, є, зокрема, об'єкти та території природно-заповідного фонду. Профільний Закон України «Про природно-заповідний фонд України» із прийнятими на його основі підзаконними нормативно-праовими актами можуть слугувати достатньо показовими носіями основних засад правового регулювання питань підприємництва у рекреаційних зонах.

Ознайомившись із цими джерелами, перш за все, звернемо увагу на те, що ними встановлена необхідність розробки проекту організації території об'єкта природно-заповідного фонду, який визначає та обгрунтовує, зокрема, заходи щодо провадження рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об'єктів, які передбачається здійснити протягом 5 років, а також стратегії розвитку об'єкта природно-заповідного фонду на 10 років (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»). Передбачається й диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням з їх поділом на, зокрема: 1) заповідні зони; 2) зона регульованої рекреації (для обладнання туристських маршрутів, огляду особливо мальовничих і пам'ятних місць тощо); 3) зони стаціонарної рекреації (для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку тощо); 4) господарські зони (ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України») [2].

Спеціальним нормативно-правовим актом, який визначає основні напрями рекреаційної діяльності, порядок її організації та взаємодії між суб'єктами рекреаційної діяльності та установами природно-заповідного фонду, є Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджене Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26 липня 2022 року № 256 (далі - Положення про рекреаційну діяльність). Його аналіз дозволяє дійти висновку про те, що воно утверджує такі основні засади організації підприємництва у рекреаційних зонах територій та об'єктів природно-заповідного фонду: 1) організації рекреаційної діяльності відповідно до положень про конкретну територію та об'єкт природно-заповідного фонду та згідно зі щорічними планами природоохоронних заходів; 2) залучення, у разі необхідності, суб'єктів рекреаційної діяльності на договірних умовах до формування та надання рекреаційних послуг; 3) стягнення плати у розмірі, який встановлений законодавством [3].

Таким чином, на цей час законодавство України лише фрагментарно регулює питання підприємництва у рекреаційній сфері, не закріплюючи єдиний, цілісний та завершений механізм, який встановив б порядок організації та правові засади діяльності суб'єктів господарювання у рекреаційній сфері, правила надання рекреаційних послуг, підстави та способи взаємодії суб'єктів рекреаційної діяльності з власниками рекреаційних ресурсів з питань відбору та допуску су'єктів господарювання до ведення рекреаційної діяльності на певних ділянках рекреаційних зон, розподілу доходів з рекреаційних послуг, контролю дотримання меж рекреаційного навантаження на відповідну частину довкілля тощо. Вкрай незадовільною є й організаційно-технічна основа публічного адміністрування у рекреаційній сфері, адже, насамперед, немає зручних інструментів сприяння обізнаності користувачів з доступністю та правилами користування конкретними рекреаційними ресурсами, а також виконанню відповідних обов'язків рекреантів, у тому числі, пов'язаних зі внесенням плати за користування рекреаційними ресурсами та інфраструктурою та за відшкодування шкоди на випадок її заподіяння.

Подібні міркування висловлюються й науковою спільнотою за підсумками дослідження регуляторних та інституційних основ організації користування рекреаційними ресурсами України. Вчені одностайно визнають те, що, за вкрай влучними словами О. М. Ткаченко, саме рекреаційне природокористування, яке формує умови для антропогенного навантаження на ці території, а також їх соціальна та екологічна значущість визначають необхідність правового регулювання користування цими територіями, їх охорони з боку держави [4, с. 231]. Однак, визначаючи якість рекреаційного законодавства України та супутніх явищ, А. С. Близнюк несхвально оцінює ступінь актуальності відповідних законодавчих положень, ліквідацію центрального органу управління як окремої профільної структури, а також з критичною коннотацією констатував відсутність розробленої та затвердженої стратегії, системи прогнозування та моніторингу розвитку галузі, а отже, й відповідно, системної державної політики щодо рекреаційної сфери [5, с. 33]. На переконання вченого проблемами, що гальмують розвиток рекреації та розв'язання яких потребує державного регулювання й підтримки виконавчих органів влади, є такі: неналагоджений механізм співпраці органів державної влади з громадськими, науковими та бізнес-структурами; невідповідність ціни якості пропонованих рекреаційних послуг; недостатній рівень матеріального добробуту населення для розвитку приватного рекреаційного бізнесу в регіонах, недосконалість системи ведення статистичного обліку у сфері рекреації та курортів; низький рівень безпеки на рекреаційних об'єктах і маршрутах; недосконалість технічного регулювання та стандартизації, що призводить до відсутності належного інфраструктурного облаштування й інформаційного забезпечення рекреаційних об'єктів; недостатність критеріїв, на підставі яких здійснюється категоризація об'єктів рекреаційної інфраструктури, зокрема готелів та інших аналогічних засобів розміщення, та їх неузгодженість із сучасними стандартами розвинутих рекреаційних країн; відсутність механізму акредитації та сертифікації об'єктів рекреаційної інфраструктури; відсутність розгалуженої системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності галузі та рекреаційних представництв за кордоном; податкове законодавство, що не сприяє вкладенню інвестицій в інфраструктуру рекреації та санаторно-курортний комплекс [6, с. 69].

Також, за слушним зауваженням А. С. Близнюка, в умовах важкого соціально-економічного та фінансового становища доцільно переглянути політику ціноутворення на рекреаційні послуги, сформувати гнучкіше ціноутворення, яке дасть змогу рекреантам практично самостійно формувати комплекс бажаних рекреаційних послуг [7, c. 117]. Так само, за цілком справедливим твердженням Н. В. Овсюк та О. Г Підвальної, визначаючи вектор розвитку системи публічного адміністрування у рекреаційній сфері доцільно спиратися, головним чином, на економічні методи, а методи прямого адміністративного впливу застосовувати тільки у виняткових випадках. Більше того, у зв'язку зі специфікою рекреаційно-туристичної сфери, наявністю складних багатогалузевих структурних зв'язків необхідне використання комплексного, різнобічного підходу до питань правового регулювання. Однак, окрім прийняття норм спеціального законодавства, для створення ефективної правової системи у сфері туризму і рекреації необхідний також розвиток інших напрямів правового забезпечення, спрямованого на стимулювання туристичної діяльності та забезпечення узгодженості всіх норм права, що регулюють відносини в рекреаційно-туристичній сфері [8, c. 176].

Отже, окреслюючи проблематику організації користування рекреаційними ресурсами, у тому числі суб'єктами господарювання для надання суспільству рекреаційних послуг, наукова спільнота звертає увагу, зокрема, на застарілість законодавства та програмно-технічних рішень, що забезпечують його реалізацію, недоліки технічного регулювання та стандартизації у рекреаційній сфері, недостатню гнучність ціноутворення та присутніх ринкових механізмів заохочення суб'єктів господарарювання до ведення бізнесу у рекреаційній сфері.

Розуміючи значний розрив між поточною та мінімально необхідною якістю правового регулювання питань організації рекреаційної діяльності, фахівці профільного міністерства та розробники урядових програмних документів приділяють увагу заходам реформування у рекреаційній сфері, як правило, як частині комплексів законодавчих та інституційних нововведень, пов'язаних з туризмом та курортною діяльністю.

Зокрема, при Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів України створено робочу групу, яка напрацює стратегічні рішення розвитку природно-заповідного фонду, що включає й посилення розвитку туристичної та науково-рекреаційної спроможності національних природних парків [9]. З-поміж конкретних заходів реформування, у Стратегії розвитку туризму та курортів на період до 2026 року пропонується, зокрема:

- системне підвищення якості інфраструктури курортів та рекреаційних територій шляхом виконання комплексної програми поетапного вдосконалення матеріально-технічної бази з використанням можливостей кластерних моделей, державно-приватного партнерства та соціального замовлення;

- удосконалення інформаційної інфраструктури рекреаційних та туристичних послуг шляхом створення центрів туристичної інформації та популяризації туристичних продуктів під час провадження ярмаркової, фестивальної та виставкової діяльності;

- розроблення законопроектів щодо запровадження інституту саморегулівних організацій у сфері туризму та курортів (створення національної туристичної організації), заходів з підтримки розвитку туристичної індустрії (щодо створення режиму сприяння для залучення інвестицій у розбудову туристичної індустрії);

- забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації із залученням суб'єктів туристичного ринку, організацій роботодавців та громадських об'єднань у сфері туризму та курортів [10].

З вищевикладеного випливає особливе значення для максимізації міри втілення потенціалу рекреаційних ресурсів з точки зору економічного зростання та загального добробуту суспільства оптимального регулювання питань надання рекреаційних послуг. Досягнення позитивних результатів у цьому напрямку в урядових програмних документах планується за рахунок реалізації у рекреаційній сфері найкращого національного досвіду адміністративно-правового регулювання та публічного адміністрування, що включає державно-приватне партнерство й соціальне замовлення, удосконалення інформаційної інфраструктури рекреаційних послуг, запровадження інституту саморегулівних організацій у туристичній, курортній та рекраційній сфері, а також забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації.

Вищевикладений комплекс законодавчих та інституційних нововведень узгоджується та може бути додатково розширений деякими прогресивними зарубіжними регуляторними практиками та інструментами, у тому числі, найбільш класичними, такими як встановлення на рівні профільного центрального органу виконавчої влади обов'язку суб'єктів господарювання одержати дозвіл на спеціальне користування рекреаційними ресурсами (у тому числі, після громадського обговорення) та запровадження диференційованих зборів за це (з урахуванням, зокрема, категорії рекреаційних зон, їх користувачів та способів користування), акредитація утворених підприємствами рекреаційних зон, розгортання системи підрозділів контролю за дотриманням правил користування рекреаційними ресурсами та використання спеціальних веб-ресурсів для комплексного адміністрування сфери рекреаційних послуг.

Зокрема, законодавчий акт, який регулює рекреаційну діяльність у канадській провінції Британська Колумбія привертає увагу тим, що за його положеннями міністр Міністерства лісів, земель, користування природними ресурсами та розвитку сільських територій за погодженням з казначейством провінції може приймати регуляторні акти, що встановлюють обов'язкові платежі на користь уряду або приватних осіб за: 1) користування парками, природно-заповідним фондом або рекреаційними зонами; 2) використання природного ресурсу чи об'єкта, включаючи, без обмежень, будь-яку землю, кемпінг, дорогу, стоянку, споруду, роботу, установку чи інше поліпшення в парку, заповідному об'єкті чи території або рекреаційній зоні; 3) послугу, що надається урядом або іншою особою в парку, заповідному об'єкті чи території або рекреаційній зоні. Ці обов'язкові платежі можуть різнитись, залежно від способів користування та видами послуг цими ресурсами, категорій природних та штучних рекреаційних комплексів, категорій їх користувачів тощо (ст. 29.2 Законодавчого акту провінції Британська Колумбія Канади про парки). Законодавство передбачає також необхідність одержання суб'єктами господарювання дозволів на спеціальне користування рекреаційними ресурсами у визначених ним випадках. Зокрема, встановлено, що використання паркових зон для організованих масових заходів (фітнес-вправи, конгреси, тренування для собак тощо), незалежно від того, чи стягується за це збір, допускається лише після одержання від міністерства відповідного дозволу, який може видаватись електронно через веб-ресурси міністерства (ст. 20 Законодавчого акту провінції Британська Колумбія Канади про парки). Примітним є й те, що закон передбачає уповноваження працівників пару (насамперед, паркових рейнджерів) на контроль дотримання правил користування відповідними рекреаційними ресурсами (ст. 18 Законодавчого акту провінції Британська Колумбія Канади про парки) [11].

Специфічною рисою правового регулювання питань підприємництва у рекреаційній сфері за англійським законодавством є те, що воно закріплює можливість акредитації парків будь-якої форми власності з метою засвідчення перед потенційними відвідувачами того, що певний парк має достатні умови та пропонує достатньо рекреаційних послуг з тих, які очікуються від них. Акредитовані парки отримують сертифікат, право користуватись особливим логотипом та місце у реєстрі акредитованих парків. Акредитаційним органом є Англія природна - спеціалізована організація, що фінансується Департаментом довкілля, харчових продуктів та розвитку сільських території Сполученого Королівства [12].

На доповнення до вищевикладеного, явно позитивним досвідом є використання спеціальних веб-ресурсів для комплексного адміністрування сфери рекреаційних послуг за зразком США, у яких діє портал «Recreation.gov», який визнається місцем з усією інформацією, інструментами та послугами для планування подорожей усією територією США. Користуючись цим порталом, можна, зокрема, виконати формальності, пов'язані зі сплатою обов'язкових платежів, а також з'ясувати доступність тих чи інших рекреаційних ресурсів та забронювати час для їх відвідування [13].

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Підбиваючи підсумки дослідження правових засад підприємництва у рекреаційній сфері, зазначимо, що на цей час законодавство України лише фрагментарно регулює питання підприємництва у рекреаційній сфері, не закріплюючи єдиний, цілісний та завершений механізм, який встановив б порядок організації та правові засади діяльності суб'єктів господарювання у рекреаційній сфері, правила надання рекреаційних послуг, підстави та способи взаємодії суб'єктів рекреаційної діяльності з власниками рекреаційних ресурсів з питань відбору та допуску суб'єктів господарювання до ведення рекреаційної діяльності на певних ділянках рекреаційних зон, розподілу доходів з рекреаційних послуг, контролю дотримання меж рекреаційного навантаження на відповідну частину довкілля тощо. Для максимізації міри втілення потенціалу рекреаційних ресурсів з точки зору економічного зростання та загального добробуту суспільства в урядових програмних документах планується реалізувати у рекреаційній сфері найкращий національний досвід адміністративно-правового регулювання та публічного адміністрування, що включає державно-приватне партнерство й соціальне замовлення, удосконалення інформаційної інфраструктури рекреаційних послуг, запровадження інституту саморегулівних організацій у туристичній, курортній та рекраційній сфері, а також забезпечення діяльності технічних комітетів стандартизації.

Цей комплекс законодавчих та інституційних нововведень узгоджується та може бути додатково розширений деякими прогресивними зарубіжними регуляторними практиками та інструментами, у тому числі, найбільш класичними, такими як встановлення на рівні профільного центрального органу виконачої влади обов'язку суб'єктів господарювання одержати дозвіл на спеціальне користування рекреаційними ресурсами (у тому числі, після громадського обговорення) та запровадження диференційованих зборів за це (з урахуванням, зокрема, категорії рекреаційних зон, їх користувачів та способів користування), акредитація утворених підприємствами рекреаційних зон, розгортання системи підрозділів контролю за дотриманням правил користування рекреаційними ресурсами та використання спеціальних веб-ресурсів для комплексного адміністрування сфери рекреаційних послуг.

Бібліографічний список

1. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25 червня 1991 року № 1264- XII. Дата оновлення: 10 липня 2022 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12/conv#n679 (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

2. Про природно-заповідний фонд України : Закон України від 16 червня 1992 року № 2456-XII. Дата оновлення: 8 серпня 2021 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

3. Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, затверджене Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26 липня 2022 року № 256. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1043-22 (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

4. Ткаченко О. Правова охорона та розвиток рекреаційних природних територій України та країн Балтії (порівняльний аналіз). Актуальні проблеми правознавства. 2017. Вип. 4. С. 230-235.

5. Близнюк А. С. Сучасні тенденції розвитку рекреаційної сфери в контексті реалізації механізмів державного управління. Держава та регіони. Серія: Державне управління. 2018. № 4 (64). С. 32-35.

6. Близнюк А. С. Сучасний стан нормативно-правового забезпечення механізмів державного регулювання розвитку рекреаційної сфери. Вісник Національного університету цивільного захисту України. Серія : Державне управління. 2018. Вип. 2. С. 63-70.

7. Близнюк А. С. Проблеми та перспективи розвитку рекреаційної галузі в Україні. Інвестиції: практика та досвід. 2019. № 4. С. 114-118. DOI: 10.32702/2306-6814.2019.4.114.

8. Овсюк Н. В., Підвальна О. Г. Державне регулювання розвитку рекреаційно-туристичного комплексу. Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Економіка і управління. 2020. Том 31 (70). № 1. С. 175-179. DOI: 10.32838/2523-4803/70-1-30.

9. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Формуємо стратегічне бачення реформи природно-заповідного фонду. 2022. URL: https://mepr.gov.ua/formuyemo-strategichne-bachennya-reformy- pryrodno-zapovidnogo-fondu/ (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

10. Стратегія розвитку туризму та курортів на період до 2026 року, схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 р. № 168-р. URL: https://www.kmu.gov.ua/npas/249826501 (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

11. Park Act of Province of British Columbia of 1997, B.C. Reg. 92/97 (2023, February 8). URL: https://www. bclaws.gov.bc.ca/civix/document/id/rs/rs/96344_01 (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

12. United Kingdom National Parks and Access to the Countryside Act of 1949, c. 97 (2022, October 10). URL: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/Geo6/12-13-14/97 (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

13. Rules & Reservation Policies. Recreation.gov. URL: https://www.recreation.gov/rules-reservation-policies (дата звернення: 10 грудня 2022 р.).

References

1. Pro okhoronu navkolyshnoho pryrodnoho seredovyshcha : Zakon Ukrainy vid 25 chervnia 1991 roku № 1264- XII [Law of Ukraine on Environmental Protection of June 25 1991, № 1264-XII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12/conv#n679 [In Ukrainian].

2. Pro pryrodno-zapovidnyi fond Ukrainy : Zakon Ukrainy vid 16 chervnia 1992 roku № 2456-XII [Law of Ukraine on Nature Reserve Fund of Ukraine of June 16 1992, № 2456-XII]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12#Text [In Ukrainian].

3. Polozhennia pro rekreatsiinu diialnist u mezhakh terytorii ta obiektiv pryrodno-zapovidnoho fondu Ukrainy, zatverdzhene Nakazom Ministerstva zakhystu dovkillia ta pryrodnykh resursiv Ukrainy vid 26 lypnia 2022 roku № 256 [Regulations on Recreational Activities within the Territories and Objects of the Nature Reserve Fund of Ukraine, approved by the Order of the Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine of July 26 2022, №. 256]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1043-22 [In Ukrainian].

4. Tkachenko, O. (2017). Pravova okhorona ta rozvytok rekreatsiinykh pryrodnykh terytorii Ukrainy ta krain Baltii (porivnialnyi analiz) [Legal Protection and Development of Recreational Natural Areas of Ukraine and the Baltic Countries (Comparative Analysis)]. Aktualni problemy pravoznavstva - Actual problems of jurisprudence, 4, 230-235 [In Ukrainian].

5. Blyzniuk, A. (2018). Suchasni tendentsii rozvytku rekreatsiinoi sfery v konteksti realizatsiimekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia [Modern Trends in the Development of the Recreational Sphere in the Context of the Implementation of State Management Mechanisms]. Derzhava ta rehiony. Seriia: Derzhavne upravlinnia - State and Regions. Series: Public Administration, 4 (64), 32-35 [In Ukrainian].

6. Blyzniuk, A. (2018). Suchasnyi stan normatyvno-pravovoho zabezpechennia mekhanizmiv derzhavnoho rehuliuvannia rozvytku rekreatsiinoi sfery [Current State of Regulatory and Legal Support of the Mechanisms of State Regulation of the Development of the Recreational Sphere]. Visnyk Natsionalnoho universytetu tsyvilnoho zakhystu Ukrainy. Seriia: Derzhavne upravlinnia - Bulletin of the National University of Civil Defense of Ukraine. Series: Public administration, 2, 63-70 [In Ukrainian].

7. Blyzniuk, A. (2019). Problemy ta perspektyvy rozvytku rekreatsiinoi haluzi v Ukraini [Problems and Prospects of the Development of the Recreational Industry in Ukraine]. Investytsii: Praktyka ta Dosvid - Investments: Practice and Experience, 4, 114-118 DOI: 10.32702/2306-6814.2019.4.114 [In Ukrainian].

8. Ovsiuk, N., Pidvalna, O., (2020). Derzhavne rehuliuvannia rozvytku rekreatsiino-turystychnoho kompleksu [State regulation of the development of the recreational and tourist complex]. Vcheni zapysky TNUimeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Ekonomika i upravlinnia - Scholarly Notes of V. Vernadskyi TNU. Series: Economics and management. 31 (70). 1. 175-179 DOI: 10.32838/2523-4803/70-1-30 [In Ukrainian].

9. Ministerstvo zakhystu dovkillia ta pryrodnykh resursiv Ukrainy [Ministry of Environmental Protection and Natural Resources of Ukraine]. (2022). Formuiemo stratehichne bachennia reformy pryrodno-zapovidnoho fondu [Forming a Strategic Vision for the Reform of the Nature Reserve Fund]. Retrieved from https://mepr.gov.ua/formuyemo- strategichne-bachennya-reformy-pryrodno-zapovidnogo-fondu/ [In Ukrainian].

10. Stratehiia rozvytku turyzmu ta kurortiv na period do 2026 roku, skhvalena Rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 16 bereznia 2017 r. № 168-r [Strategy for the Development of Tourism and Resorts for the Period until 2026, approved by the Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 16, 2017, №. 168]. https:// www.kmu.gov.ua/npas/249826501 [In Ukrainian].

11. Park Act of Province of British Columbia of 1997, B.C. Reg. 92/97 (2023, February 8). Retrieved from https:// www.bclaws.gov.bc.ca/civix/document/id/rs/rs/96344_01.

12. United Kingdom National Parks and Access to the Countryside Act of 1949, c. 97 (2022, October 10). Retrieved from https://www.legislation.gov.uk/ukpga/Geo6/12-13-14/97.

13. Rules & Reservation Policies. Recreation.gov. Retrieved from https://www.recreation.gov/rules-reservation- policies.

Размещено на Allbest.ru