Державна правова політика щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність (ч.1 та 2 ст. 111-1 КК України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра публічного управління та адміністрування

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Державна правова політика щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність (ч.1 та 2 ст. 111-1 КК України)

Красій М.О.

Кандидат юридичних наук, доцент

Статтю присвячено дослідженню державної правової політики щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність передбаченої ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України. На думку автора статті, за вчинення колабораційної діяльності передбаченої ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України варто застосовувати як основне покарання «громадські роботи», а як додаткове - «позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю». Таким чином держава покарає особу, яка вчинили правопорушення, забезпечить виправлення засудженого, розвіє у інших людей думку про те, що вчинення таких форм колабораційної діяльності є безкарними, а у випадку вчинення таких форм колабораційної діяльності особою, яка обіймає посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування з основним покаранням «громадські роботи» буде призначено і додаткове покарання «позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» для того, щоб убезпечити державні інституції від колаборантів. Ключові слова: колабораційна діяльність, відповідальність, позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, основне покарання, додаткове покарання.

STATE LEGAL POLICY ON IMPROVING RESPONSIBILITY FOR COLLABORATIVE ACTIVITIES (PARTS 1 AND 2 OF ARTICLE 111-1 OF THE CRIMINAL CODE OF UKRAINE)

Mariia Krasii

Сandidate of Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public Management and Administration, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas

The article is devoted to the study of the state legal policy regarding the improvement of responsibility for collaborative activities provided for in Part 1 and Part 2 of Art. 111-1 of the Criminal Code of Ukraine. According to Part 1 and Part 2 of Art. 111-1 of the Criminal Code of Ukraine, collaborative activity should be understood as: - public denial by a citizen of Ukraine of carrying out armed aggression against Ukraine, establishing and confirming the temporary occupation of part of the territory of Ukraine; - public appeals by citizens of Ukraine to support the decisions and/or actions of the aggressor state, armed formations and/or occupation administration of the aggressor state, to cooperate with the aggressor state, armed formations and/or occupation administration of the aggressor state, to non-recognition of the extension of state sovereignty of Ukraine to the temporarily occupied territories of Ukraine; - voluntary occupation by a citizen of Ukraine of a position not related to the performance of organizational-administrative or administrative-economic functions in illegal authorities created in the temporarily occupied territory, including in the occupation administration of the aggressor state. Elements of a criminal offense under Part 1 and Part 2 of Art. 111-1 of the Criminal Code of Ukraine are considered misdemeanors, since their commission is punishable by deprivation of the right to hold positions or engage in certain activities for a period of 10 to 15 years. In the opinion of the author of the article, for the performance of collaborative activities provided for in Part 1 and Part 2 of Art. 111-1 of the Criminal Code of Ukraine should be applied as the main punishment «community service», and as an additional punishment - «deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities». In this way, the state will punish the person who committed the offense, ensure the correction of the convicted person, dispel the opinion among other people that the commission of such forms of collaborative activity is unpunished, and in the case of the commission of such forms of collaborative activity by a person who holds positions related to the implementation functions of the state and local self-government, with the main punishment of «community works» and the additional punishment of «deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities» will be imposed in order to protect state institutions from collaborators. Key words: collaborative activity, responsibility, deprivation of the right to hold certain positions or engage in certain activities, main punishment, additional punishment.

відповідальність колабораційна діяльність

Вступ

Постановка проблеми. Повномасштабне військове вторгнення росії в України, яке розпочалася 24 лютого 2022 року, зумовило прийняття Верховною Радою України законів якими вносилися зміни, зокрема, і до Кримінального кодексу України (далі - КК України). Гостро постало питання про притягнення до відповідальності осіб, які підтримують і співпрацюють з окупантом. Законодавець, доповнив КК України новою статтею «Колабораційна діяльність». З огляду на такі законодавчі новели на доктринальному на правозастосовному рівні виникає багато запитань, зокрема щодо застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років як основного.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання колабораційної діяльності були предметом досліджень українських учених, а саме: Г Анісімова, Н. Антонюк, О. Гончаренко, Я. Грицака, З. Загиней-Заболотенко, О. Книженко, Є. Письменного та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Призначення покарання за ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років є певним запобіжником на майбутнє. Особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України, в майбутньому тривалий проміжок часу не зможе обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Застосування такого виду покарання підштовхує на питання чи буде виконано мету покарання - виправлення засудженого.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Оглядовий розгляд застосування на практиці ч. 1 та 2 ст. 111-1 КК України та досягнення мети виправлення при застосуванні покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років. Удосконалення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність передбачену ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України.

Виклад основного матеріалу дослідження

Колабораціоналізм (від франц. collaboration - співпраця, співробітництво) - усвідомлене, добровільне та зумисне співробітництво з ворогом у його інтересах і на шкоду своїй державі та її союзникам. У законодавстві більшості країн колабораціоналізм кваліфіковано як злочин проти своєї держави, зрада. Залежно від міри шкоди, спричиненої колаборантом, у правових нормах передбачено або довгострокове ув'язнення, або смертна кара [1].

Вітчизняний дослідник О. Гончаренко звернув увагу на те, що у радянській історіографії термін колабораціонізму вживався переважно для пояснення питання співпраці з гітлерівцями у військово-політичній сфері в каїнах Західної Європи. До 1990-х рр. термін «колабораціонізм» практично не використовувався для означення співпраці з ворогом на радянській території, а застосовувався тільки для характеристики подібних явищ на окупованих територіях Європи. Однак деякі історики зробили спробу відокремити зраду інтересів держави від форм співпраці людей з окупантами, виправданих обставинами, шляхом використання терміну менш вираженого негативним забарвленням. До таких форм співпраці відносили економічну, культурну, ідеологічну тощо [2, с. 12].

Український історик Я. Грицак, колабораціонізм розглядав як співпрацю населення завойованих держав з окупаційним режимом, а колаборанта як зрадника своєї батьківщини, що співробітничає з окупантами [3].

На думку Є. Письменного, для більш точної диференціації колабораціонізму, необхідно враховувати, що за певних соціально-історичних умов колабораціоністська діяльність мала свою специфіку залежно від країни, яка перебувала під окупацією. Із-поміж іншого ця специфіка зумовлювалась тактикою окупанта; тривалістю окупації; станом економічного та політичного розвитку тієї чи іншої країни в довоєнний час (економічні проблеми, політична криза, відсутність демократичних засад організації суспільства тощо); ступенем залученості до співпраці державних і громадських діячів та впливових соціальних груп, її метою, а також сприйняттям цієї співпраці на різних щаблях суспільства [4, с. 10].

Збройна агресія російської федерації розпочалася ще у 2014 р. з анексії Криму та окупації Донецької та Луганської областей. І ми можемо припустити, що з 2014 р. відбувалося співробітництво, підтримка окремими громадянами України країни агресора, а відповідальність за такі дії не була передбачена. Після того як росія розпочала повномасштабний воєнний наступ до України на законодавчому рівні передбачили відповідальність за колабораційну діяльність. 15 березня 2022 року набрали чинності Закони України від 3.03.2022 № 2108-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» та № 2107-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення відповідальності осіб, які здійснювали колабораційну діяльність», названі закон спрямовані на врегулювання важливого завдання, яке постало перед Україною - заборона колабораціонізму. Парламент вніс зміни до Кримінального та Виборчого кодексів, законів «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про громадські об'єднання», «Про державну таємницю», «Про політичні партії в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про благодійну діяльність та благодійні організації», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону».

Зокрема, Законом України № 2108-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність» ст. 55 КК України доповнили покаранням, яке полягає у позбавленні права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України на строк від десяти до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна. КК України було доповнено ст. 111-1 «Колабораційна діяльність», якою визначено поняття колабораціонізму та його форми, а також відповідальність за вчинення кримінального правопорушення. Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України під колабораційною діяльністю потрібно розуміти:

- публічне заперечення громадянином України здійснення збройної агресії проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України;

- публічні заклики громадянином України до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України;

- добровільне зайняття громадянином України посади, не пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Склади кримінального правопорушення за ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України відносяться до проступків, оскільки за їх вчинення передбачено основне покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років.

Як справедливо вважає О. О. Книженко, «мета виправлення може бути досягнута не лише при застосуванні покарання, кримінальної відповідальності, а й інших заходів кримінально-правового впливу, які становлять зміст кримінально-правових санкцій» [5, с. 255]. На думку З. А. Загиней-Заболотенко, вказане стосується не лише такої мети покарання, як виправлення, а й цілей загальної та спеціальної превенцій, що передбачені у ст. 50 КК України. Зміни, що пропонуються законопроєктом (реєстр. № 7329 від 29.04.2022) здатні на краще змінити ситуацію, яка описана вище. Альтернативні санкції у частинах 1 та 2 ст. 111-1 КК України спроможні досягнути цілі покарання, визначені у ст. 50 КК України. Адже у такому разі може бути забезпечене реальне врахування судами всіх обставин, що визначені законодавцем як загальні засади призначення покарання, а також особливості конкретних видів покарань, передбачених у відповідних статтях Загальної частини КК України, зокрема й особливостей призначення основного покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю. Позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю може мати необхідний ефект та може досягнути цілей покарання, визначених у ст. 50 КК України, лише у випадку, коли це покарання стане виключно додатковим. Наприклад, у санкціях ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю слід передбачити як додаткове обов'язкове покарання, що гарантуватиме високу ймовірність його призначення засудженим за відповідні форми колабораційної діяльності [6, с. 482].

Н. Антонюк зауважила, що за вчинення проступку, який міститься в ч. 1 ст. 111-1 КК України, передбачено лише покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років. Цей вид покарання може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність. Наприклад, може йтися про неможливість колаборантів бути в майбутньому представниками влади або ж працювати в юридичних особах публічного права.

З цього питання є вже сформована судова практика. Так, у постанові ККС ВС від 22 травня 2018 року (справа № 753/18479/16-к, провадження № 51-520км18) сформовано такий висновок: з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України, та диспозицію ч. 1 ст. 222 цього Кодексу санкція ч. 1 ст. 222 КК України в частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю застосовується й до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не обіймали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю [7]. У санкції ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю повинно бути додатковим, а не основним.

Станом на 15 липня 2022 року 45 вироків було винесено судами першої інстанції за колабораційну діяльність. В основному за ч. 1 ст. 111-1 КК України, покарання було призначено у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування. Розглянемо кілька з них, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12022065480000069 від 12.04.2022 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луцька Волинської області, громадянина України, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 19.03.2022 року близько 10.00 год., перебуваючи в публічному місці висловлювався наступними фразами: «основна ціль спецоперації росії це денацифікація та демілітаризація України, роззброєння національних батальйонів та знищення нациків»; «я надіюсь, що цих уродів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приведуть в суд, вони повинні відповісти за кров та наказ ввести війська на Донбас»; «я вважаю Крим російським, ніякий він не український»; «України, як держави скоро не буде, ОСОБА_7 є справжнім президентом в порівнянні з ОСОБА_6, і після того, як росія захопить Україну, російський президент винищить всіх українських націоналістів та наведе порядок», чим публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, висловив повну підтримку дій агресора та публічно закликав до підтримки рішень дій держави-агресора.

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 11 (одинадцять) років.

Ружинський районний суд Житомирської області розглянувши матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру до- судових розслідувань за № 12022065480000078 від 21.04.2022 року відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Санжейка, Овдіопольського району, Одеської області, українця, громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, -`

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 25.03.2022 року близько 16.00 год. перебуваючи в публічному місці висловлювався наступними фразами: «яка ще війна? Немає ніякої війни, є спецоперація росії по звільненню України від бандерівців та нацистів»; «прийдуть наші і наведуть тут порядок, швидко вивчите російські закони»; «буде як в російському Криму»; « прийде російська влада і швидко перевчитесь на рублі рахувати»; «російська мова не подобається, тоді побачите, як путін захистить російськомовних, спробуєте тоді що-небудь тявкнути проти нової влади», чим публічно заперечував здійснення збройної агресії проти України, висловив повну підтримку дій агресора та публічно закликав до підтримки рішень дій держави-агресора.

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, на строк 11 (одинадцять) років.

Як наведено вище, у жодному з ухвалених рішень засуджені не обіймали не те що посад, яких вони були позбавлені згідно з вироками, та не займалися діяльністю, якою вони були позбавлені займатися. Вони взагалі не обіймали жодних посад (у більшості випадків). Як зазначає З. А. Загиней-Заболотенко, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю є покаранням «на майбутнє», виступає своєрідним люстраційним заходом стосовно засуджених.

Проте призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю «на майбутнє» нівелює, насамперед, таку мету покарання, як виправлення засудженого (ч. 1 ст. 50 КК). Адже перебіг строку відбування покарання починається з конкретної дати, а саме з дня набрання вироком законної сили. Однак, як особа має відбувати покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, якщо вона не займає жодних посад або не займається жодним видом діяльності, пов'язаним з учиненням кримінального правопорушення? І не робитиме цього у майбутньому? На нашу думку, весь правообмежувальний потенціал покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 111-1 КК, фактично нівелюється. Адже особа, яка не обіймає посад та не займається діяльність, пов'язаною з вчиненням відповідних форм колабораційної діяльності, не може відчути на собі тягар відповідного покарання [6, с. 481]. Повністю погоджуємося з автором, взявши до уваги вироки суду наведені вище ми можемо говорити про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення, але відповідальність за нього не понесе оскільки особа непрацююча взагалі, або така, що не працює в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами».

Висновки

За вчинення колабораційної діяльності передбаченої ч. 1 та ч. 2 ст. 111-1 КК України варто застосовувати як основне покарання «громадські роботи», а як додаткове - «позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю». Таким чином держава покарає особу, яка вчинили правопорушення, забезпечить виправлення засудженого, розвіє у інших людей думку про те, що вчинення таких форм колабораційної діяльності є безкарними, а у випадку вчинення таких форм колабораційної діяльності особою, яка обіймає посади, пов'язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування з основним покаранням «громадські роботи» буде призначено і основне додаткове покарання «позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю» для того, щоб убезпечити державні інституції від колаборантів.

Бібліографічний список

1. Грабовський С. І. Колабораціонізм: енциклопедія сучасної України. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=4446 (дата звернення: 12.07.2022).

2. Гончаренко О. Проблеми інституційного визначення терміна колабораціонізму, його видів та ознак у сучасній вітчизняній історіографії. Електронний науковий фаховий журнал. 2019. Вип. 1(23). С. 5-25.

3. Грицак Я. Нариси історії України: формування модерної української нації XIX-XX ст.: навч. посіб.. Київ: Генеза, 1996. 360 с.

4. Письменний Є. Колабораціонізм як суспільно-політичне явище в сучасній Україні (кримінально-правові аспекти): наук. нарис. Сєвєродонецьк: Румянцева Г. В., 2020. 120 с.

5. Книженко О. О. Виправлення як мета покарання та її вплив на кримінально-правові санкції. Часопис Київського університету права. 2011. № 3. С. 253-256.

6. Загиней-Заболотенко З. А. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне покарання за окремі форми колабораційної діяльності. Юридичний науковий електронний журнал. 2022. № 5. С. 479-482.

7. Антонюк Н., Анісімов Г. Як розмежовувати колабораційну діяльність і суміжні склади кримінальних правопорушень. Верховний Суд: веб-сайт. URL: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1299973/ (дата звернення: 27.07.2022).

References

1. Hrabovskyi, S. I. (2014). Kolaboratsionizm: entsyklopediia suchasnoi Ukrainy [Collaborationism: encyclopedia of modern Ukraine]. Retrieved from https://esu.com.ua/search_articles.php?id=4446 [in Ukrainian].

2. Honcharenko, O. (2019).. Problemy instytutsiinoho vyznachennia termina kolaboratsionizmu, yoho vydiv ta oznak u suchasnii vitchyznianii istoriohrafii [Problems of the institutional definition of the term collaborationism, its types and signs in modern domestic historiography]. Elektronnyi naukovyi fakhovyi zhurnal - Electronic scientific journal, 1(23), 5-25. [in Ukrainian].

3. Hrytsak, Ya. (1996). Narysy istorii Ukrainy: formuvannia modernoi ukrainskoi natsii XIX-XX st.: navch. posib. [Essays on the history of Ukraine: the formation of the modern Ukrainian nation of the 19th-20th centuries.: education guide]. Kyiv: Heneza [in Ukrainian].

4. Pysmennyi, Yе. (2020).. Kolaboratsionizm yak suspilno-politychne yavyshche v suchasnii Ukraini (kryminalno- pravovi aspekty): nauk. narys [Collaborationism as a socio-political phenomenon in modern Ukraine (criminal and legal aspects): science. sketch]. Sievierodonetsk: Rumiantseva H. V. [in Ukrainian].

5. Knyzhenko, O. O. (2011). Vypravlennia yak meta pokarannia ta yii vplyv na kryminalno-pravovi sanktsii [Correction as the goal of punishment and its influence on criminal sanctions]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Journal of the Kyiv University of Law, 3, 253-256. [in Ukrainian].

6. Zahynei-Zabolotenko, Z. A. (2022). Pozbavlennia prava obiimaty pevni posady abo zaimatysia pevnoiu diialnistiu yak osnovne pokarannia za okremi formy kolaboratsiinoi diialnosti [Deprivation of the right to have certain positions or perform a certain activity as a main punishment for certain forms of collaboration activity]. Yurydychnyi naukovyi elektronnyi zhurnal - Legal scientific electronic journal, 5, 479-482. https://doi.org/10.32782/2524-0374/2022-5/114 [in Ukrainian].

7. Antoniuk, N., & Anisimov, H. (2022). Yak rozmezhovuvaty kolaboratsiinu diialnist i sumizhni sklady kryminalnykh pravoporushen. Verkhovnyi Sud: veb-sait [How to distinguish between collaborative activity and related forms of criminal offenses. Supreme Court: website]. Retrieved from https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/ news/1299973/ [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru