Базові засади державного регулювання структурної трансформації національної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Базові засади державного регулювання структурної трансформації національної економіки

Дунай М.І., аспірант, Національний університет «Чернігівська Політехніка»

У статті досліджено питання щодо методологічних основ державного регулювання структурної трансформації національної економіки. Зазначено про те, що важливим інструментом державного регулювання структурних перетворень у національній економіці є програмно-цільовий метод господарювання. Слабким місцем державного регулювання структурних змін в Україні можна вважати стратегію розвитку сфер і секторів національної економіки. Незважаючи на те, що за роки незалежності було розроблено чимало програм розвитку тих чи інших галузей, однак їх формування, а головне реалізація залишили більше питань, ніж відповідей. Як висновок, наголошено на тому, що формування ефективної системи державного регулювання структурних змін у національній економіці потребує розробки та впровадження ефективних важелів управління соціально-економічними процесами. Застосування реактивної та проактивної системи управління у досягненні стратегічних цілей розвитку національної економіки дасть змогу більш оптимально визначати необхідні кошти для їх реалізації. А це сприятиме вдосконаленню цілісної системи державного регулювання структурного реформування економіки України та формуванню ефективної структурної політики.

Ключові слова: регулювання; механізм; методи; форми; трансформація; структурні зміни.

Basis of state regulation of structural transformation of the national economy

Mykola Dunai, postgraduate, Chernihiv Polytechnic National University

The article examines the issue of methodological foundations of state regulation of the structural transformation of the national economy. It is noted that an important tool for state regulation of structural transformations in the national economy is the program-target method of management. The weak point of the state regulation of structural changes in Ukraine can be considered the strategy of development of spheres and sectors of the national economy. Despite the fact that during the years of independence, many programs for the development of certain industries were developed, but their formation, and most importantly, their implementation, left more questions than answers. Characterizing the main elements of the system of state regulation of the national economy, it can be stated that the target function of forecasting, planning and programming of the socio-economic development of the country is a reasonable prediction of the directions of development of the country, individual industries, as well as a reasonable prediction of the directions of economic development, the possible state of the economy and the social sphere in the future, as well as alternative ways and terms of achieving parameters of economic and social development.

The disadvantages of the Ukrainian structural policy are its blurring (vagueness), excessive dispersion of goals and tools for their achievement, lack of proper formal reflection in the legislation and strategy of the country's socio-economic development. It should be emphasized that the economic stability and effectiveness of the implementation of the state industrial policy is generally accompanied by structural transformations of the industrial sector of the economy and the constant need to adapt to changes in the external operating environment. As a conclusion, it is emphasized that the formation of an effective system of state regulation of structural changes in the national economy requires the development and implementation of effective levers for managing socio-economic processes. The use of a reactive and proactive management system in achieving the strategic goals of the development of the national economy will make it possible to more optimally determine the necessary funds for their implementation. And this will contribute to the improvement of the integrated system of state regulation of the structural reform of the economy of Ukraine and the formation of an effective structural policy.

Key words: regulation; mechanism; methods; forms; transformation; structural changes.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Механізми державного регулювання, перш за все, є засобами узгодження публічних і приватних інтересів. У цьому контексті держава, по суті, встановлює засновану на конкуренції, прозорості, справедливості, рівності, свободі правову базу, в межах якої суб'єкти економічних відносин здійснюють свою господарську діяльність. Система державного регулювання структурних змін є дуже важливою, особливо в країнах, що розвиваються, зокрема в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Питанню основних аспектів державного регулювання структурної трансформації національної економіки були присвячені праці таких вчених та науковців як Безгуба М. О., Біла І. С., Салатюк Н. М., Васіна А. Ю. та інші.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Завданням даної роботи є аналіз та дослідження основних аспектів та проблемних питань державного регулювання структурної трансформації національної економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Перш за все, варто зазначити, що слабким місцем сьогодні є відсутність стратегії та програм структурного реформування української економіки, а також належно обґрунтованої державної структурної політики, спрямованої на модернізацію просторового та галузевого розвитку народного господарства [5, c.55].

Проте реалізація державної структурної політики повинна враховувати регіональний зміст проблем, при цьому не тільки не заперечувати загальнодержавні пріоритети, а й надавати їм великого значення. Адже держава має дбати про власну економічну, екологічну, соціальну, політичну та військову безпеку.

Основними проблемами класичної моделі ринкової економіки є поглиблення диференціації матеріального добробуту населення та низький рівень соціальної мобільності. Вічна проблема - баланс капіталіста і найманого працівника залишається наріжним каменем і сьогодні.

Динамічний розвиток Німеччини та Японії, які програли Другу світову війну, був свідченням того, що успіх цих країн значною мірою залежить від цього балансу. І головна роль у забезпеченні цього балансу відводиться системі державного регулювання економіки держави [2, c.28].

Іншим чинником розвитку держави є контроль за капіталом, який певною мірою суперечить ліберальним економічним теоріям, але досвід Китаю та загалом країн азіатського тигра показує, що такі заходи критичні для сталого розвитку. Однак це питання сьогодні актуальне не тільки для країн Азії.

На рівні ЄС та Світового банку активно обговорюються питання контролю над фінансовими потоками, особливо в офшорних зонах, щоб запобігти «відмиванню» коштів. В епоху цифровізації, активізації кіберзлочинності, зростання фінансових ринків, зокрема криптовалют, контроль за цими процесами слабшає. Проте розвиток цифрових технологій дає змогу розширити перелік методів та інструментів державного регулювання, у тому числі з метою забезпечення позитивних структурних змін у системі національної економіки.

Як зазначає Мезгуба М.О. у своїй праці, систему засобів та інструментів державного регулювання економіки складають такі групи: [1, c.160]:

- засоби державного регулювання: економічні (податки, збори, державні інвестиції та субсидії, субвенції, дотації, кредити та позики, інструменти НБУ, державні замовлення та закупівлі, ціни на сільськогосподарську продукцію); адміністративні (стандарти, нормативи, дозволи, заборони, обмеження, ліміти, штрафи); інформація (публікації в ЗМІ, документи);

- інструменти державного регулювання: законодавчо-правові (закони, постанови, укази); нормативно-розпорядчі (наказ, рішення, розпорядження, правила, положення, договори); організаційно-економічні (плани, проекти, державний і місцевий бюджет, державне замовлення і державний контракт, договори, цільові програми, прогнози).

Важливим інструментом державного регулювання структурних перетворень у національній економіці є програмно-цільовий метод господарювання. Слабким місцем державного регулювання структурних змін в Україні можна вважати стратегію розвитку сфер і секторів національної економіки. Незважаючи на те, що за роки незалежності було розроблено чимало програм розвитку тих чи інших галузей, однак їх формування, а головне реалізація залишили більше питань, ніж відповідей [3, c.88].

Характеризуючи основні елементи системи державного регулювання національної економіки, можна стверджувати, що цільовою функцією прогнозування, планування та програмування соціально-економічного розвитку країни є обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей, а також обґрунтоване передбачення напрямів розвитку економіки, можливий стан економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативні шляхи та терміни досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Другим елементом системи державного регулювання національної економіки є антимонопольна та конкурентна політика, спрямована на запобігання монопольній діяльності, на її обмеження та припинення, на розвиток цивілізованих конкурентних відносин між суб'єктами.

Антимонопольна політика держави включає два основні напрямки: демонополізацію та регулювання монополій. Конкурентна політика спрямована на створення та захист конкурентного середовища.

Податково-інвестиційна політика як елемент системи державного регулювання національної економіки - це діяльність держави, спрямована на створення умов для функціонування підприємництва шляхом використання податкових важелів, засобів грошово-кредитного та фінансового регулювання з метою стимулювання або перешкоджання розвитку підприємництва. національного виробництва [4, с.50].

Важливе значення в питанні структурної трансформації національної економіки має також тип системи господарювання. На сьогоднішній день найбільш ефективними є реактивні та проактив- ні системи управління.

Ключова мета реактивного менеджменту - організація системи своєчасного реагування на помилки та відхилення та їх повторення. Метою проактивної системи є здійснення превентивних заходів для запобігання настанню небажаних наслідків.

Залежно від типу функціонування системи управління національною економікою можуть застосовуватися методи та інструменти державного регулювання, стимулюючого чи обмежувального впливу. Проте в багатьох випадках використання того чи іншого інструменту державного регулювання для одних суб'єктів господарських відносин може мати стимулюючий ефект, а для інших -- обмежувальний.

Наприклад, встановлення митних тарифів чи квот на окремі групи імпортних товарів матиме обмежувальний вплив на імпортерів, але стимулюватиме активізацію вітчизняних виробників.

Не менш важливим механізмом державного регулювання в умовах структурного реформування національної економіки є децентралізація. Європейський інтеграційні процеси для України передбачають формування нових цінностей та нової системи відносин.

Одним із заходів цього інтегрування є запровадження якісного адміністративно-територіального устрою та здійснення децентралізації для того, щоб сформувати більш ефективний і комфортний соціально-економічний простір для новоутворених громад.

Реформа децентралізації в Україні відбувається перманентно і супроводжується як позитивними, так і негативними ефектами. Власне слабка мотивація і низька ефективність адміністративно-економічних важелів на місцевому рівні викликали необхідність здійснення системних змін.

Водночас ця реформа спрямована не лише на те, щоб перерозподілити управлінські повноваження, функції, відповідальність й фіскальні інструменти наповнення бюджетів між центральною та місцевими гілками влади і самоврядування, але й забезпечити формування більш сприятливого економічного середовища, тобто такого середовища, яке дає більші можливості для розвитку.

Однак реалізація цих можливостей для того, щоб отримати максимально бажані ефекти для громади потребує відповідних знань, умінь, відповідальності та великого обсягу праці, причому не лише від керівників цих громад, але й від самих мешканців.

Загалом державне регулювання національної економіки здійснюється з метою забезпечення високих темпів економічного зростання та загалом соціально-економічного розвитку країни, що відповідно може здійснюватися як еволюційним, так і революційним шляхом.

Тому можна виділити такі типи державної структурної політики [4, с.51].

1. За характером змін:

- Революційна (радикальна) - полягає у здійсненні масштабних структурних зрушень на засадах принципово нової парадигми розвитку національної економіки з формуванням нових рамкових умов поведінки суб'єктів економічних відносин.

- Еволюційна (інерційна) - характеризується ситуативним регулюванням структурних змін залежно від зміни умов геополітичної та ринкової кон'юнктури, водночас опирається на традиційну модель процесного управління.

2. За напрямом трансформацій:

- Горизонтальна - спрямована на забезпечення структурних трансформацій між сферами, галузями, регіонами, відомчими інституціями тощо.

- Вертикальна - передбачає ініціацію та здійснення структурних змін між різними рівнями ієрархічних структур (влади, вертикально-інтегрованих підприємств і організацій).

3. За масштабами здійснення:

- Загальна - спричиняє здійснення структурних перетворень у масштабах усієї національної економіки, на основі державної стратегії соціально-економічного розвитку.

- Селективна - ґрунтується на реалізації заходів у межах кількох ключових пріоритетів структурного реформування економічної системи, передусім на основі цільових програм розвитку, причому як на національному, так і регіональному рівнях.

В нашій державі економічна політика має еволюційний вид державного регулювання. Характерною особливістю цієї політики є відомчий підхід у реалізації структурних ініціатив.

Проте вітчизняні державні органи опікуються здебільшого традиційними галузями, що знижує гнучкість і адаптованість національної економіки до зміни умов зовнішньої кон'юнктури.

Така організаційна система спрямована більше на подолання негативних наслідків, а не на запобігання їх виникнення. Залежно від характеру ініціювання та здійснення змін у національній економіці виділяють такі типи структурної політики [5, с.88].

1) Активна - ґрунтується на системному стимулюванні змін щодо чітко визначених пріоритетів. Передбачає активне використання інституційного потенціалу держави і бізнесу та розвитку відповідних драйверів змін.

2) Пасивна - має інерційний характер реалізації. Здійснюється фрагментарно, залежно від політичної та ринкової кон'юнктури. Активна структурна політика спрямована на створення інституційного середовища, необхідного для використання можливостей щодо ефективної реалізації внутрішнього економічного потенціалу національної економіки та трендів розвитку глобальних ринків.

Відтак, в основі пасивної структурної політики лежить процесний підхід управління економікою. Цей підхід передбачає створення регуляторних “амортизаторів”, що пом'якшують негативні соціально-економічні ефекти в системі національної економіки, які викликані впливом внутрішніх і зовнішніх чинників.

Натомість особливістю активної структурної політики є організація взаємовідносин на основі проектного підходу, а також і те, що за кожним напрямом формується група стейкхолдерів. З кожною групою підтримується тісний взаємозв'язок для вироблення максимально ефективних та взаємовигідних рішень у контексті структурних змін. Прикладом може бути взаємозв'язок уряду з асоціацією ІТ-підприємств для формування і реалізації “Дорожньої карти розвитку ІТ-галузі”.

Недоліками української структурної політики є її розмитість (нечіткість), надмірна розпорошеність цілей та інструментів їхнього досягнення, відсутність її належного формального відображення в законодавстві та стратегії соціальноекономічного розвитку країни.

Варто наголосити на тому, що економічна стабільність та ефективність реалізації державної промислової політики загалом супроводжується структурними трансформаціями промислового сектора економіки і постійною необхідністю адаптації до змін у зовнішньому середовищі функціонування.

Така адаптаційність структури передбачає зростання активності в напрямі удосконалення внутрішнього середовища, що забезпечує досягнення балансу між розвитком базових та зв'язаних/суміжних із ними галузей і виробництв.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Отже, в сучасну епоху конкурентоспроможність держави насамперед залежить від оптимальної та ефективної структури національної економіки. Проте необхідною і найважливішою передумовою створення конкурентоспроможних секторів і галузей економіки є наявність дієвого та налагодженого механізму державного регулювання структурної трансформації національної економіки.

Формування ефективної системи державного регулювання структурних змін у національній економіці потребує розробки та впровадження ефективних важелів управління соціально-економічними процесами.

Застосування активної та реактивної системи управління у досягненні стратегічних цілей розвитку національної економіки дасть змогу більш оптимально визначати необхідні кошти для їх реалізації. А це сприятиме вдосконаленню цілісної системи державного регулювання структурного реформування економіки України та формуванню ефективної структурної політики.

економіка антимонопольний політика держава

Бібліографічний список

1. Bezghuba M.O. (2016). Finansovyi mekhanizm derzhavnoho rehuliuvannia ekonomiky. [The financial mechanism of state regulation of the economy]. Ekonomichnyi visnyk universytetu - Economic Bulletin of the University. 28(1), 158-165.

2. Bila I.S., Salatiuk N.M. (2014). Svitovyi dosvid derzhavnoho rehuliuvannia pidpryiemnytstva. [World experience of state regulation of entrepreneurship]. Problemy ekonomiky - Problems of the economy. 1,26-30.

3. Vasina A.Yu. (2017). Strukturne reformuvannia natsionalnoi ekonomiky: metodolohichni ta instytutsiini aspekty. [Structural reform of the national economy: methodological and institutional aspects]. Ternopil: Ekon. dumka TNEU. [in Ukrainian].

4. Kotsko T.A. (2017). Sutnist ta rol strukturnoi polityky v zabezpechenni ekonomichnoi bezpeky derzhavy. [The essence and role of structural policy in ensuring the economic security of the state]. Ekonomichnyi visnyk Zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii - Economic Bulletin of the Zaporizhzhya State Engineering Academy. 2-1 (08), 46-52.

5. Nazarkevych I.B. (2020). Derzhavne rehuliuvannia strukturnykh zmin v ekonomitsi Ukrainy: problemy ta perspektyvy. [State regulation of structural changes in the economy of Ukraine: problems and prospects]. Lviv: LNU imeni Ivana Franka. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru