Категоріальні принципи формування соціального захисту особистості у системі публічного управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий-виробничий центр

Національний університет цивільного захисту України

Категоріальні принципи формування соціального захисту особистості у системі публічного управління

Цимбал Б.М.,

докторант

м. Харків

Анотація

соціальний захист публічний управління

У статті здійснено комплексне наукове обґрунтування та дослідження проблематики визначення сутності та особливостей категоріальних принципів формування соціального захисту особистості у системі публічного управління. Встановлено, що найважливішим напрямом на сьогоднішній день є раціоналізація, що ґрунтується на засадах соціального захисту населення та спрямована на ефективне використання фінансових ресурсів держави. Зарубіжний досвід показав позитивну тенденцію використання адресної допомоги населенню. Відповідно до можна виділили різні рівні соціального захисту. Засобами збільшення суттєвості виплат, що надаються, а також, враховуючи надання соціального забезпечення та соціальної допомоги необхідному класу, можна підвищити рівень життя бідних верств населення та підтримати середній клас. За коштами обмежень для багатих верств усунути необґрунтовані витрати для держави і тим самим, ефективний перерозподіл та суттєвість соціальних гарантій для населення і буде успішною раціоналізацією соціального захисту. Представлено тезу про те, що принципи, закріплені на державному рівні, мало виконуються, що викликає соціальну напруженість серед суспільства. Зарубіжний досвід показав, що рівність перед законом і соціальну рівність мають протилежний сенс. У сучасних умовах головними принципами є адаптація та адресність соціальних гарантій. Саме тому так важливо допомогти населенню, яке знаходиться за межею бідності та потребує підтримки від держави. А також врахувати факт відсутності необхідності забезпечення тих, чиї доходи в десятки разів вищі за рівень прожиткового мінімуму. Умовно, надаючи частини заможного населення незначну для них виплату, ефективніше забезпечити населення, чиї доходи нижчі за прожитковий мінімум, яким дана сума послужить реальною соціальною допомогою. Саме тому найважливішим напрямом нині служить як підвищення ефективності наданих соціальних гарантій, так і раціоналізація їх застосування.

Ключові слова: публічне управління, механізми публічного управління, людський фактор, безпека особистості, соціальний захист, принципи.

Abstract

Bohdan Tsymbal

Doctoral Student, Educational, Scientific and Production Center, National University of Civil Defense of Ukraine,

Kharkiv, Ukraine

Categorical principles of the formation of social protection of the individual in the system of public administration

In the article, a comprehensive scientific substantiation and research of the problems of determining the essence and features of the categorical principles of the formation of social protection of the individual in the public administration system is carried out. It established that the most important direction today is rationalization, which is based on the principles of social protection of the population and is aimed at the effective use of the financial resources of the state. Foreign experience has shown a positive trend in the use of targeted assistance to the population. Accordingly, different levels of social protection can be distinguished. By means of increasing the materiality of the benefits provided, as well as taking into account the provision of social security and social assistance to the needy class, it is possible to raise the standard of living of the poor and support the middle class. At the expense of restrictions for the wealthy, eliminating unjustified costs for the state and, thereby, effective redistribution and the essentiality of social guarantees for the population will be a successful rationalization of social protection. The thesis is presented that the principles established at the state level are rarely implemented, which causes social tension among society. Foreign experience has shown that equality before the law and social equality have opposite meanings. In modern conditions, the main principles are adaptation and targeting of social guarantees. That is why it is so important to help the population that is below the poverty line and needs support from the state. And also take into account the fact that there is no need to provide for those whose incomes are ten times higher than the subsistence level. Conditionally, providing part of the wealthy population with a small payment for them, it is more effective to provide the population whose income is lower than the subsistence minimum, for whom this amount will serve as real social assistance. That is why the most important direction now is to increase the effectiveness of the provided social guarantees, as well as to rationalize their application.

Keywords: public administration, mechanisms of public administration, human factor, personal safety, social protection, principles.

Основна частина

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. У сучасному цивілізованому світі, людина завжди прагнула отримати захист з боку держави, а вона, у свою чергу, повинна була ставити метою своєї діяльності та функціонування створення сприятливих умов для функціонування всіх галузей, як економічних, і політичних, впроваджувати різні механізми соціального захисту у вигляді соціальних гарантій. Таким чином, захист населення став одним з найважливішим елементів соціальної політики будь-якої країни. З часом у розвинених країнах складаються моделі соціального захисту, які характеризуються особливостями способу життя певної держави. На сучасному етапі українського державотворення виділення тієї чи іншої моделі унеможливлюється, а збережені та існуючі форми захисту не повністю враховують права та інтереси громадян вже у ринковій економіці, та й, за великим рахунком, є неефективними. Необхідність вдосконалення механізмів соціального захисту населення в цілому та особистості зокрема, не викликає сумнівів, відтак перегляду вимагають окремі елементи соціальних гарантій з боку держави, а також розробка нових моделей та механізмів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. В контексті дослідження людського фактору в системі публічного управління та захисту особистості серед науковців можна виокремити наукові доробки І. Гришової, І. Грищенко, О. Дяченка, O. Ковальової, О. Ніколюк, І. Мищака, О. Резнікова, Б. Парахонського, В. Хаустової, Т Шабатури, Г Яворської, але на превеликий жаль, питання пов'язані із комплексним науковим обґрунтуванням та дослідженням сутності й особливостей категоріальних принципів формування соціального захисту особистості у системі публічного управління ще не отримали належного теоретико-прикладного обґрунтування та аналізу.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою даної статті є наукове обґрунтування та дослідження проблематики формування категоріальних принципів формування соціального захисту особистості у системі публічного управління.

В рамках систематизації принципів цілком прийнятним є обрання певної системоутворюючої концепції задля їх оптимізованого та всебічного виокремлення, відтак, проведемо порівняльну характеристику у таких різних підходах: принципи права соціального забезпечення, принципи соціального обслуговування населення, принципи соціальної політики держави та принципи соціального захисту населення з погляду вчених, які вивчають цю проблему. Принципи, на яких ґрунтується та чи інша сфера, повинні чітко і лаконічно відображати сутність. Вони повинні бути зрозумілими будь-якій людині, незалежно від причетності до даної сфери. Тому принципи соціального забезпечення та соціального обслуговування неможливо розглядати як основоположні. Принципи, зазначені в соціальній політиці нашої держави носять зміст, що обмежує, і не повною мірою відображає механізм соціального захисту населення. Натомість, принципи соціального захисту населення з погляду вчених, повною мірою характеризують покладені функції, є зрозумілими та конкретними, проте цей перелік необхідно уточнити. Так, серед представлених положень немає принципу «загальності», але саме він, на нашу думку, є одним із найважливіших, соціальний захист населення має розглядатися з безлічі позицій, але одночасно необхідно врахувати інтереси всіх громадян [1, с. 33].

Одним із найпоширеніших принцип «доступності» характеризує систему як зрозумілу для будь-якого громадянина, елементарну у користуванні, чітку до виконання цілісну концепцію. Принцип «соціальної відповідальності» висловлює ставлення держави до соціальної необхідності, виконання мінімальних норм, зокрема корпоративна відповідальність на період взаємодії працівника та роботодавця. Таким чином, вважаємо за необхідне включення даних принципів щодо системи соціального захисту населення [2, с. 380].

Проте, зазначимо, що включення «гуманізму» до системи принципів соціального захисту немає необхідності, оскільки він передбачає захист особистості та цінностей. Усі розглянуті разом принципи мають на увазі виконання цього принципу, оскільки враховують конституційні основи [3, с. 196]. Серед розглянутих підходів, виділимо основні принципи соціального захисту, що найбільш точно відображають діючу систему: загальність; соціальна справедливість; адаптивність; комплексність; доступність; пре - вентивність заходів щодо соціального захисту; багатосуб'єктність; адресність; соціальна відповідальність [4, с. 55].

Ґрунтуючись на зазначених принципах соціального захисту, бачимо, що більшість чинних соціальних гарантій є неефективними та потребують термінового реформування [5, c. 503]. Чинні соціальні гарантії повинні відповідати принципам формування тих чи інших гарантій, виконуючи покладені на них функції. Відсутність чи незначна кількість соціальних гарантій говоритиме про невиконання соціальної політики держави та конституційних прав громадян [6, c. 12].

Актуальним є питання раціоналізації застосування діючих елементів соціального захисту населення, адже вдосконалення соціальних гарантій, раціоналізацію системи соціального захисту необхідно проводити з урахуванням основних принципів [7, c. 60].

Досить цікавим як з наукової так і з практичної точки зору є досвід побудови та функціонування принципів у рамках Європейського союзу, що особливо актуально в умовах адаптації вітчизняного законодавства. Відтак, основними принципами права ЄС та країн-членів ЄС щодо соціального захисту є: принцип недопущення дискримінації за національною ознакою, а також здійснення соціальних виплат незалежно від місця проживання [8, c. 144]. Згідно із цим принципом призначення соціальних виплат здійснюється за законодавством однієї чи кількох країн - членів ЄС. Особа не може позбавлятися соціальних виплат на підставі того, що воно не є громадянином країни, згідно із законодавством якої має право виплати. Але цей принцип поширюється не на всі види соціальних виплат. Іншим важливим - є принцип неприпустимості надання особі однакових виплат у різних країн-чле - нів ЄС. Цей принцип призначений не допускати зловживань з боку осіб, які отримують соціальні виплати, та недопущення отримання однакових виплат у різних країнах. Під однаковими виплатами слід розуміти ті, які мають спільну мету, об'єкт та підставу виплати. Інші критерії визначення є формальними, і тому вони не відіграють визначальної ролі. Якщо працівник підлягав соціальному страхуванню у кількох країнах - членах ЄС, то, по суті, він може отримувати виплати у різних країнах. Таке право обмежується названим принципом, який деталізується та реалізується у країнах - членах ЄС відповідно до їхнього національного законодавства.

Принцип прозорості інформації для осіб про розмір виплат, полягає в тому, що національне законодавство країн - членів ЄС визначає по-різному розмір виплат особам, які звернулися за соціальною допомогою, тому дуже важливе значення має інформацію про розміри виплат, вивчивши яку, особа може вибирати те, що їй вигідніше. Жодного працівника не можна позбавляти права такого вибору. Цей принцип вимагає від країн-членів ЄС вироблення спільної концепції щодо класифікації виплат та порядку їх надання.

Принцип взаємозаліку страхових періодів поширюється на виплати, пов'язані з допомогою у зв'язку з материнством, сімейні виплати з тимчасової непрацездатності, у зв'язку з інвалідністю, на поховання та пенсії за віком. Відповідні органи країни-члена ЄС, відповідно із законодавством якої особа бажає отримувати соціальні виплати, враховують період страхування, зайнятості чи проживання на території іншої країни-члена ЄС. При цьому діє правило, згідно з яким вважається, що особа працювала на території цієї країни та сплачувала внески за її законодавством. І нарешті, принцип недопущення погіршення становища гарантує стабільність становища осіб, які отримують соціальну допомогу, відтак, не допускається погіршення їх становища (зниження рівня виплат, звуження категорій осіб, які мають право на такі виплати) у зв'язку з введенням єдиних правил. Особи можуть обирати вигідніші умови на соціальне страхування, мають право на однаковий вид допомоги у кількох країнах [9, c. 95].

Таким чином, зміни в удосконаленні надання соціальних гарантій для населення необхідно проводити, по-перше, на основі прожиткового мінімуму, це дозволить відновити принципи соціального захисту населення, врахувати рекомендації міжнародної організації праці, вирішити проблему щорічної індексації. По-друге, спираючись на структуру суспільства за рівнем доходів скоригувати адресність одержувачів допомоги та виплат. Залежно від розглянутих груп доходів населення пропонується диференціювати допомогу для представлених одержувачів за кількома рівнями. На основі структури рівня доходів пропонується виділити три рівні соціального захисту населення. Практика закордонного досвіду показує, що допомога та виплати мають носити адресний характер як основний напрям раціоналізації елементів соціального захисту населення. А отже, найважливішим напрямом на сьогоднішній день є раціоналізація, що ґрунтується на засадах соціального захисту населення та кожної окремої особистості зокрема й спрямована на ефективне використання фінансових ресурсів держави.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Таким чином, можна зробити висновок, що найважливішим напрямом на сьогоднішній день є раціоналізація, що ґрунтується на засадах соціального захисту населення та спрямована на ефективне використання фінансових ресурсів держави. Зарубіжний досвід показав позитивну тенденцію використання адресної допомоги населенню. Відповідно до можна виділили різні рівні соціального захисту. Засобами збільшення суттєвості виплат, що надаються, а також, враховуючи надання соціального забезпечення та соціальної допомоги необхідному класу, можна підвищити рівень життя бідних верств населення та підтримати середній клас. За коштами обмежень для багатих верств усунути необґрунтовані витрати для держави і тим самим, ефективний перерозподіл та суттєвість соціальних гарантій для населення і буде успішною раціоналізацією соціального захисту.

Принципи, закріплені на державному рівні, мало виконуються, що викликає соціальну напруженість серед суспільства. Зарубіжний досвід показав, що рівність перед законом і соціальну рівність мають протилежний сенс. У сучасних умовах головними принципами є адаптація та адресність соціальних гарантій. Саме тому так важливо допомогти населенню, яке знаходиться за межею бідності та потребує підтримки від держави. А також врахувати факт відсутності необхідності забезпечення тих, чиї доходи в десятки разів вищі за рівень прожиткового мінімуму. Умовно, надаючи частини заможного населення незначну для них виплату, ефективніше забезпечити населення, чиї доходи нижчі за прожитковий мінімум, яким дана сума послужить реальною соціальною допомогою. Саме тому найважливішим напрямом нині служить як підвищення ефективності наданих соціальних гарантій, так і раціоналізація їх застосування.

Бібліографічний список

1. Нижник Н.Р, Мосов С.П. Теоретичні аспекти державного управління: монографія. Чернівці: Технодрук, 2011.248 с.

2. Єлагін В.П. Соціальна політика: теоретико-методологічні та концептуальні підходи: підруч. Харків, 2010. 400 c.

3. Скуратівський В. Соціальна безпека українського суспільства та шляхи її забезпечення. Вісник НАДУ. 2011. №3. С. 194-204.

4. Авер'янов В.Б. Державне управління: теорія і практика. Київ: Юрінком Інтер, 1998. 432 с.

5. Панченко О.А. Інформаційна безпека особистості: монографія. Київ: КИТ, 2011.672 с.

6. Бакуменко В.Д. Теоретичні та організаційні засади державного управління. Київ: Видавництво НАДУ, 2003. 210 с.

7. Грабар Н.С., Хмиров І. М. Становлення та трансформація механізмів державного управління (на прикладі управління інтелектуально-інноваційними ресурсами економіки в Україні). Вісник НУЦЗУ. Серія «Державне управління». 2021. Вип. 1 (14). С. 58-65. doi: 10.52363/2414-5866-2021-1-8.

8. Надобко С.В. Інтелектуальна власність як об'єкт адміністративно-правової охорони. Експерт: парадигми юридичних наук і державного управління. 2020. №3 (9). С. 141-149. doi: 10.32689/2617-9660-2020-3 (9) - 141-149.

9. Гошовська В.А. Соціальна домінанта національної безпеки. Стратегічна панорама. 2003. №2. С. 94-99.

References

1. Nyzhnyk, N.R. &Mosov, S.P. (2011). Teoretychni aspekty derzhavnoho upravlinnia [Theoretical aspects of public administration]. Chernivtsi: Tekhnodruk. [in Ukrainian].

2. lelahin, V.P. (2010). Sotsialna polityka: teoretyko-metodolohichni ta kontseptualni pidkhody [Social policy: theoretical, methodological and conceptual approaches. Kharkiv, [in Ukrainian].

3. Skurativskyi, V. (2011). Sotsialna bezpeka ukrainskoho suspilstva ta shliakhy yii zabezpechennia [Social security of Ukrainian society and ways of ensuring it]. Visnyk NADU - Bulletin of the National Academy of Public Administration Under the President of Ukraine, 3. 194-204. [in Ukrainian].

4. Averianov V.B. (1998). Derzhavne upravlinnia: teoriia i praktyka [Public administration: theory and practice], Kyiv: Yurinkom Inter. [in Ukrainian].

5. Panchenko O.A. (2011), Informacijna bezpeka osobystosti: monoghrafija [Personal information security: monograph], Kyiv: KIT. [in Ukrainian].

6. Bakumenko, V.D. (2003). Teoretychni ta orhanizatsiini zasady derzhavnoho upravlinnia [Theoretical and organizational principles of state administration]. Kyiv: Vydavnytstvo NADU. [in Ukrainian].

7. Hrabar, N.S. & Khmyrov, I.M. (2021) Stanovlennia ta transformatsiia mekhanizmiv derzhavnoho upravlinnia (na prykladi upravlinnia intelektualno-innovatsiinymy resursamy ekonomiky v Ukraini) [Formation and transformation of state management mechanisms (on the example of management of intellectual and innovative resources of the economy in Ukraine)]. Visnyk NUTZU. Seriia «Derzhavne upravlinnia» - Bulletin of the National University of Civil Defense of Ukraine. «Public administration» series, 1 (14), 58-65. doi: 10.52363/2414-5866-2021-1-8 [in Ukrainian].

8. Nadobko S.V. (2020). Intelektualna vlasnist yak obiekt administratyvno-pravovoi okhorony [Intellectual property as an object of administrative and legal protection]. Ekspert: paradyhmyyurydychnykh nauki derzhavnoho upravlinnia - Expert: Paradigm of Legal Sciences and Public Administration, 3 (9), 141-149. doi: 0.32689/2617-9660-2020-3 (9) - 141-149 [in Ukrainian].

9. Hoshovska, V.A. (2003). Sotsialna dominanta natsionalnoi bezpeky [Social dominance of national security]. Stratehichna panorama - Strategic panorama, 2, 94-99. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru