Сільське господарство як об’єкт адміністративно-правового регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сільське господарство як об'єкт адміністративно-правового регулювання

Мазуренко В.Г.

Менеджер ТОВ "Епіцентр К", м. Київ, Україна

Анотація

В даній статті автором розкрито поняття та особливості сільського господарства як об'єкту адміністративно-правового регулювання. Визначено, що сільське господарство - це провідна галузь економіки України, яка спрямована на функціональну обробку ґрунту, розвиток аграрного ринку, вирощування зернових культур, розведення худоби, стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного та тваринного походження. Автором виокремлено особливості сфери сільського господарства. До яких запропоновано внести: 1) є однією з провідних сфер народного господарства та однією з сфер бізнесу; 2) становить більше 10% ВВП України; 3) перспективним є розвиток всіх підгалузей сільського господарства та сільськогосподарської продукції; 4) об'єктом є суспільні відносини, що виникають в публічно-правовій сфері щодо обробки, використання ґрунту, вирощування продукції тваринного та рослинного походження, а також розвитку аграрного сектору; 5) суб'єктами є органи публічного адміністрування (наприклад, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державне агентство меліорації та рибного господарства України, місцеві органи публічної адміністрації та ін.) та суб'єкти приватного права; 6) є конкурентоздатною галуззю економіки України як на національному рівні, так і на міжнародному. Автором акцентовано увагу, що не дивлячись на важливість та місце в системі галузей національної економіки, на сьогодні, відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, який би урегульовував відносини в галузі сільського господарства. Головними суб'єктами адміністративно-правового регулювання галузі сільського господарства є: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державне агентство меліорації та рибного господарства України, місцеві органи публічної адміністрації. Ключові слова: економіка; сільське господарство; сільськогосподарська продукція; агрокомплекс; адміністративно-правового регулювання галузі сільського господарства. адміністративний правовий сільський

AGRICULTURE AS AN OBJECT OF ADMINISTRATIVE AND LEGAL REGULATION

Vitalii Mazurenko

Manager of "Epicenter K" LLC, Kyiv, Ukraine

In this article, the author reveals the concept and features of agriculture as an object of administrative and legal regulation. It was determined that agriculture is a leading branch of the national economy, which is aimed at functional soil cultivation, the development of the agricultural market, the cultivation of grain crops, livestock breeding, and the stimulation of the production of agricultural products of plant and animal origin. The author singled out the peculiarities of the field of agriculture. To which it is proposed to include: 1) is one of the leading spheres of the national economy and one of the spheres of business; 2) is more than 10% of Ukraine's GDP; 3) the development of all sub-sectors of agriculture and agricultural products is promising; 4) the object is social relations arising in the public-legal sphere regarding processing, use of soil, cultivation of products of animal and plant origin, as well as development of the agrarian sector; 5) subjects are bodies of public administration (for example, the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine, the State Service of Ukraine for Geodesy, Cartography and Cadastre, the State Agency of Land Reclamation and Fisheries of Ukraine, local bodies of public administration, etc.) and subjects private law; 6) is a competitive branch of the national economy of Ukraine both at the national and international level. The author emphasizes that, despite the importance and place in the system of branches of the national economy, there is currently no special legal act that would regulate relations in the field of agriculture. The main subjects of administrative and legal regulation of the agricultural sector are: the Ministry of Economic Development, Trade and Agriculture of Ukraine, the Ministry of Agrarian Policy and Food of Ukraine, the State Service of Ukraine for Geodesy, Cartography and Cadastre, the State Agency of Land Reclamation and Fisheries of Ukraine, local bodies of public administration. The author emphasizes the fact that, given the presence of rich black earth soils and the promising development of the agricultural sector, it is extremely necessary to establish control over the use of land as a natural resource, to introduce monitoring of the use of land resources and the sale of agricultural products. At the same time, it is worth focusing on ensuring the constitutional principle that the land of Ukraine is the national wealth of the citizens of Ukraine, that is, we mean paying special attention to the issue of the possibility of ownership of the land resources of Ukraine by a foreign element. Key words: economy; agriculture; agricultural products; agricultural complex; administrative and legal regulation of the agricultural sector.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Сільське господарство є однією з провідних галузей економіки України. Сільське господарство для України займає головну роль, адже, Україна є провідною аграрною країною Європи за обсягами виробництва аграрної продукції, а її сільськогосподарська продукція експортується в країни всього світу. Втім, нажаль, сфера сільського господарства потребує пильної уваги держави в плані фінансової підтримки; сприяння та стимулювання впровадження новітніх технологій; організації та проведення курсів підвищення кваліфікації працівників; приділення особливої уваги автоматизації виробничих процесів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор. Окремі питання сучасного стану та розвитку сільського господарства були предметом наукових праць Денисенко М.П. та Новіков Д.В. [4] в своїх працях акцентували увагу на сучасном стані сільського господарства як галузі економіки країни; Ю.О. Лупенка та Месель-Веселякої В.Я. визначили стратегічні напрямки сільського господарства [5], Янковської О. І. визначили інноваційні напрямки сільського господарства [6], Присяжнюк М. В., Зубець М.В. та Саблук П. Т акцентували уваг на проблемах розвитку сільського господарства [7]; Маніта І. Ю. [8], Болтянська Н. І. [8] досліджували питання цифровізації в галузі сльського господарства та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Сільське господарство досліджувалося науковцями в розрізі природних ресурсів та з економічної точки зору. Втім, на нашу думку, сільське господарство є об'єктом адміністративного права та повинно бути досліджено з публічно-правової точки зору.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є визначення особливостей сільського господарства в Україні з публічно-правової точки зору.

Виклад основного матеріалу дослідження. Частка сільського господарства у ВВП України становить 10,43% [10]. Таким чином, агросектор є одним з важливих напрямків розвитку економіки. Сільські жителі становлять близько 31% населення України [10]. Навіть, в умовах повномасштабної збройної агресії рф проти України важливість експорту українського зерна є вагомою, що мало своє вираження в укладенні зернової угоди (Чорноморська зернова ініціатива), тобто домовленості між ООН, Туреччиною, Україною і РФ про морські коридори для вивезення українського зерна, яка було пролонгована до 17 травня 2023 року. Окрім того, ще є ряд сільсько-господарських культур, які активно експортуються в країни Європейського Союзу та інші країни, наприклад соняшникова олія, ячмінь, кукурудза, гречка, просо та ін.

Сільське господарство залишається пріоритетним сектором для українського уряду, особливо з огляду на підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та імплементацію Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС (ПВЗСТ). З моменту підписання Угоди про асоціацію експорт аграрної продукції в ЄС збільшився більш ніж на третину (на 37% з 4,5 млрд в 2013 до 6,1 млрд. в 2018 + 6,6 млрд. за 11 місяців 2019) [10]. Більше того, за даними щомісячного моніторингу аграрної торгівлі, який здійснює Європейська Комісія, за період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року Україна посіла третє місце в переліку найбільших постачальників продукції аграрного сектору до країн Євросоюзу, експортувавши на суму 7,3 млрд євро [1]. Дійсно підписання Угоди про сільське господарство між Україною та Світовою організацією торгівлі створило основу для започаткування процесу реформи торгівлі в галузі сільського господарства.

Метою Угоди про сільське господарство стало визначення її членами, що створення справедливої й ринково-орієнтованої системи торгівлі в галузі сільського господарства та процес реформи необхідно розпочати шляхом проведення переговорів стосовно зобов'язань у галузі підтримки та захисту, а також шляхом створення суворіших й ефективніших в практичному застосуванні норм і правил ГАТТ. Відповідно державні заходи з надання допомоги, прямі чи непрямі, для заохочення розвитку сільського господарства й розвитку аграрної сфери є невід'ємною частиною програм розвитку країн, що розвиваються, інвестиційні субсидії, які зазвичай надаються сільському господарству в країнах-членах, що розвиваються, та субсидії на сільськогосподарську сировину, які зазвичай надаються виробникам з низьким рівнем доходів чи з бідною сировинною базою в країнах-членах, що розвиваються, звільняються від зобов'язань зі зменшення національної підтримки, які б інакше застосовувалися до таких заходів, як і національна підтримка виробників у країнах-членах, що розвиваються, з метою заохочення диверсифікації, що замінює вирощування незаконних наркотичних культур [2].

Вперше на законодавчому рівні поняття "сільське господарство" було задекларовано в Законі України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років", де сільське господарство (сільськогосподарське виробництво) визначалося як вид господарської діяльності з виробництва продукції, яка пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді та для використання на нехарчові цілі [3]. Втім, не дивлячись на важливість та місце в системі галузей національної економіки, на сьогодні, відсутній спеціальний нормативно-правовий акт, який би урегульовував відносини в галузі сільського господарства.

Окрім вище названого закону, окремі питання державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення урегульовані Законом України "Про державну підтримку сільського господарства України" [11].

М.П. Денисенко та Д.В. Новіков зазначають, що сільське господарство - це одна з провідних галузей економіки України, яка має значні природні конкурентні переваги. Значному розвитку сільського господарства зобов'язані, впередусім, багатому природному ресурсу: сприятливому ґрунту. Більшість країн світу не володіють і десятою частиною того, що є у нас. Сукупна площа українських чорноземів дорівнює площі Великобританії [4, с.16].

Отже, сільське господарство - це провідна галузь економіки України, яка спрямована на функціональну обробку ґрунту, розвиток аграрного ринку, вирощування зернових культур, розведення худоби, стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції рослинного та тваринного походження.

Акцентуючи увагу на високородючості українського чорнозему та необхідності проведення реформ в сфері сільського господарства Ю.О. Лупенко та В.Я. Месель-Веселяка відзначають, що необхідно створити сприятливі умови, насамперед, для: - функціонування на рівноправній економічній основі різних організаційно-правових форм господарювання в аграрному секторі; - гармонізації інтересів власників, найманих працівників та сільських громад; - формування конкурентоспроможних на внутрішньому та зовнішніх ринках виробничих структур; - забезпечення прибутковості сільськогосподарських підприємств на рівні 15-відсоткової норми, необхідної для забезпечення розширеного відтворення виробництва [5, с.7].

О.І. Янковська відзначає, що особливостями сільського господарства є, те що основним фактором виробництва виступає земля, взаємодія з живими організмами (рослинами, тваринами, мікроорганізмами), сезонний характер виробництва, високий рівень ризику. Сільське господарство належить до галузей із змінною технологією [6].

Денисенко М.П., Новіков Д.В. виокремлюють наступні особливості сільського господарства як галузі народного господарства: - засобами виробництва тут є живі організми - рослини і тварини, які розвиваються відповідно до біологічних законів. Тому в сільському господарстві дія економічних законів тісно переплітається з дією законів природи; - основним засобом виробництва є земля вона безпосередньо пов'язана з процесом праці та виробництвом продукції. її якісні та кількісні характеристики мають прямий вплив на результат діяльності суб'єкта господарювання;

- природні умови мають значний вплив на діяльність сільськогосподарських підприємств і в результаті потрібно володіти значним обсягом інформації для зменшення ризиків та невизначеності у процесі виробництва продукції; - для виробництва сільськогосподарської продукції використовують територіальні ресурси, що в свою чергу, потребує великої кількості перевезень техніки, матеріалів (насіння, паливо, добрива) і продукції (картопля, буряки, зерно); - "Продукція заради нової продукції" - у сільському господарстві отримані результати праці мають місце для створення нових засобів виробництва;

- існує часова затримка між робочим періодом та періодом виробництва, останній може бути виконаним лише за умови відповідного впливу природних факторів та безпосередньої участі людей (оранка, догляд, збирання врожаю); - як результат вище написаного, виникає сезонність виробництва, що передбачає зміни в організації праці, ефективного використання трудових ресурсів; - важливою складовою виробництва в аграрних підприємствах є водні ресурси, її відсутність у необхідній кількості в певних регіонах призводить до впливу на вартість продукції; - транспортування засобів праці потребує значних енергетичних та грошових витрат [4, с.17; 7].

Маніта І.Ю. та Болтянська Н.І. акцентують на осучасненні сфери сільського господарства та впровадженні цифровізації і автоматизації сільського господарства. Всі цифрові технології для сільського господарства і суміжних галузей можна об'єднати в групи: - big data - в аграрній сфері масив інформації, несе в собі великий обсяг даних, які складно, а в окремих галузях неможливо обробити як єдиний набір традиційними методами. Наскрізна технологія big data може бути широко задіяна в цифрових платформах АПК; - блокчейн-технології: для моніторингу, контролю та ведення баз даних по операціях із земельними ресурсами в сільському господарстві будуть широко використовуватися системи розподіленого реєстру; - нові виробничі технології: у віддаленій перспективі в аграрній сфері буде затребуваний комплекс процесів виробництва індивідуалізованих товарів з витратами як у товарів масового виробництва; - технології бездротового зв'язку: для сільського господарства з великим територіальним розподіленням виробничих об'єктів і інфраструктури ця технологія широко використовується як альтернатива для провідної передачі інформації; - робототехніка: використання безпілотних і робототехнічних систем дозволяє виключити використання трудових ресурсів, підвищити продуктивність праці [8, с.347-348].

Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну аграрну політику, державну політику у сферах сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави, охорони прав на сорти рослин, тваринництва, рослинництва, розвитку сільських територій, садівництва, виноградарства, виноробства, хмелярства, харчової і переробної промисловості, технічну політику у сфері агропромислового комплексу та машинобудування для агропромислового комплексу, сільського розвитку, розвитку фермерства, сільськогосподарської кооперації, сільськогосподарської дорадчої діяльності, моніторингу та родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, насінництва та розсадництва є Міністерство аграрної політики та продовольства України [9].

Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну інвестиційну політику, державну інноваційну політику в реальному секторі економіки, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, зокрема з метою розвитку сільського господарства [9].

В той же час, слід відзначити, що значним обсягом повноважень наділені місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

До відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, в тому числі, промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту і зв'язку.

Висновки з цього дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Таким чином, вважаємо, що особливостями сфери сільського господарства є:

1) однією з провідних галузей економіки України та однією з сфер бізнесу;

2) перспективним є розвиток всіх підгалузей сільського господарства та сільськогосподарської продукції;

3) об'єктом є суспільні відносини, що виникають в публічно-правовій сфері щодо обробки, використання ґрунту, вирощування продукції тваринного та рослинного походження, а також розвитку аграрного сектору;

4) суб'єктами є органи публічного адміністрування (наприклад, Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Державне агентство меліорації та рибного господарства України, місцеві органи публічної адміністрації) та суб'єкти приватного права;

5) з огляду на наявність багатих чорноземних ґрунтів та перспективність розвитку галузі сільського господарства вкрай необхідним є встановлення контролю за використанням землі як природнього ресурсу, запровадження моніторингу використання земельних ресурсів та реалізації сільськогосподарської продукції. В той же час, варто зосередитися на забезпеченні конституційного принципу, що земля України є національним багатством громадян України, тобто маємо на увазі приділення особливої уваги питанню можливості власності іноземного елемента земельними ресурсами України.

Бібліографічний список