Кваліфікуючі ознаки кримінальних правопорушень проти власності як засіб диференціації кримінальної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кваліфікуючі ознаки кримінальних правопорушень проти власності як засіб диференціації кримінальної відповідальності

В.В. Гальцова,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права №2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

О.О. Володіна,

кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права №2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого

Гальцова В.В., Володіна О.О. Кваліфікуючі ознаки кримінальних правопорушень проти власності як засіб диференціації кримінальної відповідальності

У статті розглядаються теоретичні і прикладні питання кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень проти власності: їх поняття, значення та вплив на норми Особливої частини. Звертається увага, що не завжди такі ознаки у нормах Особливої частини КК відповідають суспільній небезпечності, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та покаранню за їх вчинення. Досліджуються кваліфікуючі ознаки, які визначаються законодавцем як «значний», «великий» чи «особливо великий» розмір та впливають на санкцію норм. Наголошується, що хоча вони визначені у диспозиціях однаково, однак обчислюються по-різному. Також зазначається, що не простежується єдиного підходу стосовно розміру покарання за настання особливо кваліфікуючої ознаки «тяжкі наслідки», оскільки за ч. 2 ст. 194 КК діяння карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років, за ч. 2 ст. 194і КК - позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років. Аналізується зміст кваліфікуючої ознаки «скоєння в умовах воєнного або надзвичайного стану», яка є новелою кримінальних правопорушень проти власності. Рішення законодавця про її доповнення у КК свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності діяння, оскільки винна особа використовує найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство. Робиться висновок, що кваліфікуючі ознаки є найбільш поширеним засобом диференціації караності в нормах Особливої частини КК, та пропонуються шляхи їх удосконалення.

Ключові слова: кримінальні правопорушення, власність, кваліфікуючі ознаки, санкція.

Гальцова В.В., Володина О.А. Квалифицирующие признаки уголовных правонарушений против собственности как способ дифференциации уголовной ответственности

В статье рассматриваются теоретические и прикладные вопросы квалифицирующих признаков уголовных правонарушений против собственности: их понятие, значение и влияние на нормы Особенной части. Обращается внимание на то, что не всегда данные признаки в нормах Особенной части УК соответствуют общественной опасности, степени тяжести уголовного правонарушения и наказанию за их совершение. Исследуются квалифицирующие признаки, которые определяются законодателем как «значительный», «большой» или «осо-бенно большой» размер, влияя на санкцию норм. Отмечается, что хотя они сформулированы в диспозициях одинаково, но их размер исчисляется по-разному. Также указывается, что не прослеживается единого подхода относительно размера наказания за наступление особо квалифицирующего признака «тяжкие последствия», поскольку по ч. 2 ст. 194 УК деяние наказываются лишением свободы срок от трех до десяти лет, за ч. 2 ст. 1941 УК - лишением свободы сроком от восьми до пятнадцати лет. Анализируется содержание квалифицирующего признака «совершение в условиях военного или чрезвычайного положения», который является новеллой уголовных правонарушений против собственности. Решение законодателя о дополнении УК свидетельствует о повышенной степени общественной опасности деяния, поскольку виновное лицо использует наиболее неблагоприятное для общества время, тяжелые обстоятельства и условия, в которых оказалось общество. Делается вывод, что квалифицирующие признаки являются наиболее распространенным средством дифференциации наказуемости в нормах Особенной части УК, та предлагаются пути их усовершенствования.

Ключевые слова: уголовные правонарушения, собственность, квалифицирующие признаки, санкция.

Haltsova V.V., Volodina O.O. Criteria of classification of criminal offences against property rights as a criminal liability tool

The article considers theory and application of criteria of classification of criminal offences against property rights: their concept, meaning and impact on the Special Part provisions. It is noted that the criteria provided in the Special Part of the CC are not always consistent with public safety, gravity of criminal offence and punishment for the act. The article studies criteria of classification which legislator defines as «significant», «large» and «extra large» scale which affects penal provisions. It is emphasised that despite their identical purview definitions corpus delicti ofsome criminal offences against property is calculated in a slightly different way. The authors indicate the issues that create disagreement on punishment at classification of corpus delicti of some criminal offences against property involving criteria recognised as a value judgement. In case the committed acts incurred «severe consequences» they shall be punished with 3 to 10 years of imprisonment per art.194 p.II of the CC and 8 to 15 years per art. 1941 p.II of the CC. It is believed that when legislator uses in article purview the seiterion that indicates a value judgement guarantees in classification correct and unambiguous determination of the circumstances which presence in his opinion differentiates liability. The article analyses content of classification criterion of criminal offences committed during martial law or emergency which is a novelty for criminal offences against property. The legislator 's decisions to amend the CC with this property rights criminal offence criterion are commended which reflects increased social danger of the offence as the perpetrator acts in the most disadvantageous circumstances for the society. The conclusion points out that classification criteria are the most common punishability differentiation tools in the CC Special Part provisions and suggests steps for their improvement.

Keywords: criminal offences, property, classification criteria, penalty.

Постановка проблеми

кримінальне правопорушення власність відповідальність

У Кримінальному кодексі України (далі - КК) більшість норм Особливої частини містять кваліфікуючі ознаки, що у поєднанні з основними складами кримінальних пра-вопорушень істотно підвищують ступінь суспільної небезпечності кримінально протиправного діяння. Про це свідчить те, що за їх наявності передбачене більш суворе покарання порівняно з основним складом кримінального правопорушення. Не є виключенням і кримінальні правопорушення проти власності, які, окрім загальних складів, містять у своїх нормах ще й кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки.

Кваліфікуючими ознаками кримінальних правопорушень проти власності є такі: а) за формою множинності: повторність (ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 1881, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191, 2 ст. 1941 КК України); спеціальна повторність (ч. 2 ст. 187, ч. 2 і ч. 4 ст. 1971 КК України); б) за формою співучасті: вчинення групою осіб (ч. 2 ст. 1971 КК України); за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 1881, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 1941 КК України); організованою групою (ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 КК України); в) за розміром завданої матеріальної шкоди: вчинення у великих розмірах (ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 1881, ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 192 КК України); вчинення в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 194 КК України); із заподіянням значної шкоди потерпілому (ч. 2 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 190 КК України).

Особливо кваліфікуючими ознаками кримінальних правопорушень проти власності вважають такі: 1) залежно від способу вчинення: з проникненням в житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 187 КК України); поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу або погрозою застосування такого насильства (ч. 3 ст. 189 КК України); поєднані із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 189 КК України); поєднані з погрозою вбивства (ч. 2 ст. 189 КК України); вчинені загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 1941, ст. 195 КК України); з використанням службового становища (ч. 2 ст. 189 КК України); шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191 КК України); шляхом операцій з викорис-танням електронно-обчислюваної техніки (ч. 3 ст. 190 КК України); 2) залежно від наслідків: спри-чинило небезпеку для життя людей (ч. 3 ст. 1941 КК України); спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 1941, ст. 196, ст. 197 КК України).

Крім указаних кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень проти власності, новелою кримінального законодавства стало доповнення ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 189 та ч. 4 ст.189 КК такою ознакою, як вчинення в умовах воєнного або надзвичайного стану, на підставі За-кону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідаль-ності за мародерство» від 03.03.2022 р. за № 2117-IX1.

Незважаючи на значну кількість наукових досліджень, дотепер є актуальним питання вивчення кваліфікуючих ознак, їх значення та вплив на норми Особливої частини. Але, на жаль, не завжди кваліфікуючі ознаки у відповідних нормах Особливої частини КК відповідають суспільній небез-печності, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та покаранню, що може бути призна-ченим за його вчинення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі питання кваліфікуючих ознак розглядали у своїх працях такі вітчизняні науковці, як Ю.В. Баулін, Л.П. Брич, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, В.О. Навроцький, М.І. Хавронюк та ін. Однак, незважаючи на наукову розробленість окремих аспектів проблематики кваліфікуючих ознак, потребує з'ясування вплив останніх на диференціацію кримінальної відповідальності кримінальних правопорушень проти власності.

Метою статті є з'ясування змісту деяких кваліфікуючих ознак, що закріплені у статтях Розділу VI «Кримінальні правопорушення проти власності» Особливої частини КК України, та їх вплив на диференціацію кримінальної відповідальності кримінальних правопорушень проти власності.

Виклад основного матеріалу дослідження

В науковій літературі дотепер не існує єдиного підходу серед учених до розуміння поняття кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень. Автори справедливо вважають, що ознака, яка кваліфікує кримінальне правопорушення як окрема частинка складу кримінального правопорушення, є моделлю, узагальненням певних фактів, предметів чи явищ, що утворюють це кримінальне правопорушення, або ж, як це прийнято називати, обставин вчинення кримінального правопорушення, існування яких змінює його суспільну небезпечність2.

На думку учених-криміналістів, кваліфікуючі ознаки мають відповідати таким вимогам: 1) разом з іншими ознаками повинні визначати суспільну небезпечність, протиправність, винність і караність діяння; 2) виражають його відмінності від кримінальних та інших правопорушень; 3) прямо вказані в законі або однозначно випливають з нього при тлумаченні; 4) не є похідними від інших ознак; 5) притаманні всім кримінальним правопорушенням певного виду .

Щодо визначення кваліфікуючих ознак дехто з авторів розуміє їх як передбачені законом, при-таманні частині кримінальних правопорушень відповідного виду суттєві обставини, що відбивають типовий, значно змінений порівняно з основним складом кримінального правопорушення ступінь суспільної небезпечності вчиненого й особи винного та вплив на законодавчу оцінку вчиненого й міру відповідальності . Згідно із твердженням І.М. Наконечної, досліджувані ознаки - «це передбачені у диспозиціях частин статей Особливої частини КК України ознаки, що разом з ознаками основного складу характеризують кваліфікований (особливо кваліфікований) склад кримінального правопорушення, підвищують ступінь суспільної небезпечності останнього та особи, що його вчинила, впливають на кваліфікацію, посилюють покарання та виконують функцію диференціації кримінальної відповідальності» . Схвалюють вказане й інші автори, зазначаючи, що кваліфікуючі ознаки, поряд з іншими кримінально-правовими засобами, виконують функцію диференціації кримінальної відповідальності, встановлюючи нові, підвищені порівняно з передбаченими санкціями за кримінальне правопорушення з основним скла-дом межі типового покарання .

Отже, учені вважають, що традиційне трактування поняття ознак, що кваліфікують кримінальне правопорушення, як ознак, які зумовлюють посилення санкції, найбільш імовірно є наслідком перенесення у кримінально-правову доктрину побутового поняття кваліфіковане кримінальне пра-вопорушення та його трансформації у кваліфікований склад кримінального правопорушення, що склалося історично. Під такими кримінальними правопорушеннями, як правило, розуміли вчинення їх з використанням спеціальних знарядь, засобів, умінь, навичок винного тощо. Такі кримінальні правопорушення найчастіше і знаходили своє втілення в кримінальних законах як кваліфіковані склади кримінальних правопорушень1.

Зазначимо, що обставини, які варіюють розмір суспільної небезпечності, учені умовно пропону-ють поділити на дві підгрупи. Одні з них законодавець визначає в межах основного складу кримі-нального правопорушення, а їх вплив на розмір суспільної небезпечності враховує через констру-ювання відносно визначеної, а інколи й альтернативної та кумулятивної санкцій. Другу підгрупу таких обставини законодавець узагальнює в ознаках, що кваліфікують кримінальне правопорушення, створюючи водночас на базі основного новий склад кримінального правопорушення (кваліфікований) та конструюючи нову санкцію, відмінну за суворістю від санкції, що відповідає основному складу кримінального правопорушення .

Заслуговує на увагу розробка систематизації кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень проти власності, в основу яких покладені такі основні підстави (критерії): за ознаками об'єкта складу кримінального правопорушення: за предметом кримінального правопорушення проти власності (майно у великих чи особливо великих розмірах (ч. 4 ст. 187 КК України); за ознаками об'єктивної сторони: з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище потерпілого (ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 3 ст. 186 КК України, ч. 3 ст. 187 КК України); за ознаками місця вчинення кримінального правопорушення; за наслідком - вимагання, вчинене із заподіянням тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого; за ознаками обстановки; за ознаками знарядь та засобів; за способом вчинення кримінального правопорушення; за ознаками суб'єкта: повторно (ч. 2 ст. 185 КК України), особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187 КК України); за ознаками суб'єктивної сторони: за попередньою змовою групою осіб .

Проаналізувавши санкцію ч. 1 ст. 185 КК, вкажемо на таке: крадіжка, що не містить кваліфіку-ючих ознак, карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмежен-ням волі на строк до п'яти років, а за ч. 5 ст. 185 КК, крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою, карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. І така сама тенденція спостерігається між основними складами та іншими частинами відповідних норм, що містять кваліфікуючі ознаки кримінальних правопорушень проти власності, щодо розміру та виду покарання.

Отже, можна стверджувати, що кваліфікуючі ознаки у кримінальному законодавстві є засобом диференціації кримінальної відповідальності для конструювання більш небезпечного виду діянь і відповідно для визначення у кримінальному законі в санкціях норм більш суворого покарання порівняно з тими, які передбачені за вчинення основного складу злочину.

Аналізуючи Розділ VI «Кримінальні правопорушення проти власності» Особливої частини КК України, із 16 норм, що входять до його складу, п'ять складаються з однієї частини і не містять кваліфікуючих ознак (статті 193, 195-197, 198 КК); три статті (статті 188 , 192, 194 КК) складаються з двох частин; три статті (статті 185, 186, 191 КК) містять п'ять частин; чотири статті (статті 187, 189, 190, 1971 КК) складаються з чотирьох частин; нарешті, лише ст. 194і КК має три частини. Серед обставин, які визнаються кваліфікуючими ознаками складів кримінальних правопорушень проти власності, є такі, що в цілому співпадають з обставинами, що обтяжують покарання і закріплені законодавцем у ст. 67 КК: вчинення злочину повторно та рецидив злочинів (ч. 1 п. 1); вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою (ч. 1 п. 2); тяжкі наслідки, завдані злочином (ч. 1 п. 5); вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій (ч. 1 п. 11); вчинення злочину загальнонебезпечним способом (ч. 1 п. 12) та ін.

Як убачається, з переліку обставин, що обтяжують покарання, які закріплені у ст. 67 КК, вони в цілому співпадають із кваліфікуючими ознаками проти власності. Проте, як справедливо вказують автори, не завжди законодавець у Загальній частині чітко визначає кваліфікуючі ознаки криміналь-ного правопорушення, використовуючи єдину для всього КК уніфіковану термінологію . Проаналі-зувавши норми Розділу VI «Кримінальні правопорушення проти власності» Особливої частини КК, доходимо висновку, що законодавець використовує такі кваліфікуючі ознаки, як заподіяння «зна-чної», «великої» чи «особливо великої» матеріальної шкоди, від розміру якої має місце диференціація кримінальної відповідальності кримінальних правопорушень проти власності.

Наприклад, у статтях 185, 186, 187, 188і, 189, 190, 191, 192, 194, 197 та 197і КК диспозиції містять вказівку на заподіяння значній або великій шкоді як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони. Проте законодавець не завжди послідовно та системно використовує кваліфікуючі ознаки для диференціації кримінальної відповідальності, оскільки у таких складах кримінальних правопорушень відсутній єдиний підхід щодо обчислення розміру майнової шкоди.

Так, згідно з приміткою 2, у статтях 185, 186, 189, 190 КК значна шкода визнається з урахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У ст. 188і та ч. 1 ст. 197і КК шкода ви-знається значною й співпадає із розміром, передбаченим у статтях 185, 186, 189, 190 КК. Щодо розміру значної шкоди у ст. 192 КК, законодавець вказує на інший розмір - якщо вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - така, що у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Звернемо увагу, що окремі склади кримінальних правопорушень проти власності містять вказівку на таку кваліфікуючу ознаку, як «інші тяжкі наслідки» (ч. 2 ст. 194 КК; ч. 3 ст. 194і КК). Однак у таких складах не простежується єдиного підходу законодавця стосовно розміру покарання при їх настанні, адже караються: позбавленням волі на строк від трьох до десяти років (ч. 2 ст. 194 КК) і позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавленням волі (ч. 2 ст. 194 і КК). Із цього приводу науковці неодноразово зазначали, що використання кваліфікуючої ознаки за допомогою терміна «інші тяжкі наслідки», вказує на ознаки оціночного поняття. Тому перш ніж визначати такий термін для ознаки, що кваліфікує кримінальне правопорушення та проявляється в оціночному характері, законодавець має переконатися, чи буде цей термін гарантувати правильне й однозначне встановлення обсягу тих обставин, з наявністю яких він пов'язує диференціацію відповідальності .

Важливою умовою дотримання наведених вимог є вдале використання термінології. Як свідчить аналіз чинного КК України та практики його застосування, більшість проблем виникають саме у зв'язку з невдалим використанням термінології. Однією з найважливіших вимог до термінології того чи іншого закону вважають єдність термінології. У кримінальному праві така єдність передбачає, по-перше, використання одного терміна для позначення тотожних понять та позначення різних понять різними термінами; по-друге, послідовне використання термінів у Загальній та Особливій частинах; а по-третє, відповідність термінів, що вживаються у кримінальному законодавстві, термінології інших галузей законодавства . До мови законодавчого акта науковці ставлять цілу низку вимог: точність, зрозумілість, доступність, вичерпність, стислість, простота, чіткість, стандартизація і формалізованість, легка запам'ятовуваність, виразність, єдність, насиченість, узагальненими тер-мінами, виразами і поняттями, ясність .

Заслуговує на увагу новела кримінального законодавства стосовно доповнення складів кримі-нальних правопорушень, передбачених статтями 185, 186, 187, 189 та 191 КК, кваліфікуючою озна-кою скоєння в умовах воєнного або надзвичайного стану. Наявність цієї кваліфікуючої ознаки істот-но підвищує ступінь суспільної небезпечності, впливає на розмір та вид покарання порівняно з основним складом, оскільки карається позбавленням волі на строк від: п'яти до восьми років (ч. 4 ст. 185 КК); від семи до десяти років (ч. 4 ст. 186 КК); від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна (ч. 4 ст. 187 КК); від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (ч. 4 ст. 191 КК). Таке рішення законодавця вважаємо обґрунтованим та своєчасним, оскільки свідчить про підвищений ступінь суспільної небезпечності діяння, адже винна особа використовує найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство.

Згідно із Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» надзвичайний стан - це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загально-державного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни кон-ституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1)1.

У ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан визначається як особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Проте, як видається, при встановленні цієї ознаки можуть виникати складнощі. Зокрема, постає запитання, чи є однаковими поняття «з використанням умов воєнного стану» та «в умовах воєнного стану», чи будь-яке вчинення кримінального правопорушення в період дії режиму воєнного стану буде утворювати кваліфікуючу ознаку, оскільки може вчинятися й у місцевості, де немає воєнних дій, тобто без використання умов воєнного стану?

Із приводу цього вже виникають дискусії серед осіб, які здійснюють правозастосування і зазна-чають, що учиненим в умовах воєнного стану слід уважати такі викрадення чужого майна, які вчине-ні щодо осіб, які переміщуються у більш безпечні регіони України чи щодо їх майна, щодо майна, осіб, які тимчасово залишили житло без контролю для укриття в безпечному місці. Якщо ж викраден-ня відбулося хоча й під час дії режиму воєнного стану, але поза межами зазначених вище районів та без будь-якого використання умов воєнного стану, то навряд чи доцільно застосовувати відповідну кваліфікуючу ознаку та ознаку, що обтяжує покарання. Таке тлумачення відповідає меті посилення кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення проти власності, яка відображена у пояснювальній записці до відповідного законопроекту, що став Законом № 2117-IX. Однак подальша судова практика, безперечно, визначить напрям застосування цієї кваліфікуючої ознаки по майнових злочинах3.

Висновки

1. Кваліфікуючі ознаки є одним із найбільш поширених засобів диференціації караності в нормах Особливої частини КК.

2. Диференціація кримінальної відповідальності кримінальних правопорушень проти власності за допомогою кваліфікуючих ознак є важливою умовою призначення справедливого і співрозмірного покарання відповідно до характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення.

3. Законодавець не завжди дотримується правил законодавчої техніки та правил диференціації при конструюванні основних і кваліфікованих складів злочинів, оскільки санкції норм Особливої частини у деяких випадках не завжди відповідають ступеню і характеру суспільної небезпечності;

4. Заслуговує на увагу думка науковців щодо закріплення у Загальній частині переліку квалі-фікуючих ознак відповідно до зростання їх впливу на ступінь суспільної небезпечності, а також щодо розробки та законодавчої регламентації правил встановлення обсягу покарань за основні та кваліфіковані склади кримінальних правопорушень.

REFERENCES

List of legal documents

Legislation

1. Pro pravovyi rezhym nadzvychainoho stanu: Zakon Ukrainy vid 16.03.2000 № 1550-Ш URL: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/1550-14 (in Ukrainian)

2. Pro vnesennia zmin do Kryminalnoho kodeksu Ukrainy shchodo posylennia vidpovidalnosti za maroderstvo: Zakon Ukrainy vid 3.03.2022 № 2117-IX URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2117-20#n6 (in Ukrainian)

Bibliography

Authored books

1. Marmura O. Z. Oznaky, shcho kvalifikuiutzlochyn: monohrafiia. [Signs that qualify a crime: a monograph] (Lvivskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav, 2019) 280 (in Ukrainian)

2. Kudryavtsev V. N. Obschaya teoriya kvalifikatsii. 2-e izd., pererab. i dop. [General theory of qualification. 2nd ed., Reworked. and ext.] (Yurist', 2004) 94-95 (in Russian) Journal articles

3. Kravchenko S. P. 'Pro stil zakonodavstva' [About the style of legislation] (1998) 3. Pravo UkraYini 62-63 (in Russian)

4. Marmura O. Z. 'Poniattia oznak, shcho kvalifikuiut zlochyn' [The concept of signs that qualify a crime] (2011) 2 Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. 297-303 (in Ukrainian)

5. Nakonechna I. M. 'Poniattia kvalifikuiuchykh (osoblyvo kvalifikuiuchykh) oznak skladu zlochynu' [The concept of qualifying (especially qualifying) features of the crime] (2013) 4. Chasopys Kyivskoho universytetu prava 313-317 (in Ukrainian)

6. Pavlyk L. V. 'Kvalifikuiuchi oznaky yak zasib dyferentsiatsii kryminalnoi vidpovidalnosti za zlochyny u sferi hospodarskoi diialnosti' [Qualifying features as a means of differentiation of criminal liability for crimes in the sphere of economic activity] (2010) 2. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav 303-309 (in Ukrainian)

7. Samokysh I. V. 'Pidstavy (kryterii) kvalifikuiuchykh oznak zlochyniv proty vlasnosti za zakonodavstvom Ukrainy i krain skhidnoi Yevropy' [Grounds (criteria) of qualifying features of crimes against property under the legislation of Ukraine and Eastern European countries] (2019) 3 (65). Derzhava ta rehiony Seriia: Pravo 241-246 (in Ukrainian)

Conference papers

8. Hutorova N. O. 'Problemy vdoskonalennia kvalifikuiuchykh oznak zlochyniv u sferi hospodarskoi diialnosti' [Problems of improving the qualifying features of crimes in the sphere of economic activity] Vidpovidalnist za zlochyny u sferi hospodarskoi diialnosti: mater. nauk.-prakt. konferentsii (Krossroud», 2006) 47-50 (in Ukrainian)

9. Marin O. K. 'Okremi teoretychni osnovy analizu systemy oznak, shcho kvalifikuiut zlochyn' [Some theoretical foundations of the analysis of the system of signs that qualify a crime] Problemy derzhavotvorennia i zakhystu prav liudyny v Ukraini: mater. KhII rehion. nauk.-prakt. konf. (9-10 liutoho 2006 r.) 366-369 (in Ukrainian)

Websites

10. 'Voiennyi stan yak obstavyna, yaka vplyvaie na kvalifikatsiiu zlochynu ta pryznachennia pokarannia' [Martial law as a circumstance that affects the classification of the crime and the imposition of punishment] (PRAVO) <https:// pravo.ua/voiennyi-stan-iak-obstavyna-iaka-vplyvaie-na-kvalifikatsiiu-zlochynu-ta-pryznachennia-pokarannia/> (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru