Міністерство юстиції України, як суб’єкт нормотворчої діяльності: стан, проблеми, перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru

Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського

Міністерство юстиції України, як суб'єкт нормотворчої діяльності: стан, проблеми, перспективи

Добрянська Наталія Валеріївна кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри публічного та приватного права,

Гуцул Віталій Олександрович аспірант другого курсу навчання за спец. 081 «Право» кафедри публічного та приватного права Навчально- наукового гуманітарного інституту

Анотація

В публікації розкриваються особливості адміністративно- правового статусу Міністерства юстиції України, як одного з ключових суб'єктів нормотворчої діяльності. Обґрунтовується співвідношення та відмінність категорій «правотворчість» і «нормотворчість», розкривається зміст і характер нормотворчості держави і її уповноважених органів. Проаналізовано та систематизовано наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених, присвячені проблемам загальної теорії правотворчості та нормотворчій діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування. правотворчість нормотворчість юстиція

На основі аналізу відповідних положень Конституції та законів України «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», Регламенту Кабінету Міністрів України, Положення про Міністерство юстиції України, а також проєкту Закону про правотворчу діяльність (реєстр. № 5707 від 25.06.2021), визначаються задачі, функції та повноваження Мін'юсту щодо нормативно-правового забезпечення формування та реалізації державної правової політики.

Обґрунтовується, що нормотворча діяльність Міністерства юстиції України полягає не лише в підготовці проєктів законів і інших нормативно- правових актів, а й у проведення правової, тендерної, антикорупційної експертизи та експертизи проєктів нормативно-правових актів і уже прийнятих нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації на відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини. Висвітлюється нормотворча діяльності Міністерства юстиції України, пов'язана з воєнним станом, формування доказової бази для притягнення держави-агресора до відповідальності за воєнні злочини і забезпеченням повоєнної відбудови України.

Ключові слова: правотворчість, нормопроектна діяльність, нормотворча діяльність, Міністерство юстиції України, нормотворча діяльність Міністерства юстиції України

Dobrianska Nataliia Valeriivna PhD in Law, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Public and Private Law, V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

Hutsul Vitalii Oleksandrovych Second-year postgraduate student, аспірант другого курсу навчання specialty 081 "Law" of the Department of Public and Private Law of the Educational and Scientific Humanitarian Institute of V.I. Vernadsky Taurida National University, Kyiv

THE MINISTRY OF JUSTICE OF UKRAINE AS A SUBJECT OF RULE-MAKING: STATUS, PROBLEMS AND PROSPECTS

Abstract

The publication reveals the peculiarities of administrative-legal status of the Ministry of Justice of Ukraine as one of the key subjects of rule-making activity. The correlation and distinction of categories "law-making" and "rule-making" is grounded, the contents and character of law-making of the state and its authorized bodies is revealed. Scientific works of domestic and foreign scientists, devoted to problems of the general theory of law-making and law-making activity of state power bodies and local self-government bodies, have been analyzed and systematized.

On the basis of analysis of relevant provisions of the Constitution and laws of Ukraine "About Cabinet of Ministers of Ukraine", "About central bodies of executive power", Regulations of Cabinet of Ministers of Ukraine, Regulation about Ministry of Justice of Ukraine, and also draft law about law-making activity (reg. № 5707 from 25.06.2021), tasks, functions and powers of Ministry of Justice on normative and legal support of formation and realization of state legal policy are determined.

The author substantiates that the rulemaking activities of the Ministry of Justice of Ukraine include not only the preparation of draft laws and other regulations, but also legal, gender, anti-corruption expertise and examination of draft regulations and already adopted regulations subject to state registration for compliance with the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the case law of the European Court of Human Rights. The article also highlights the rule-making activities of the Ministry of Justice of Ukraine related to martial law, formation of the evidence bases for bringing the aggressor State to justice for war crimes and ensuring post-war reconstruction of Ukraine.

Keywords: lawmaking, rulemaking, rulemaking activity, Ministry of Justice of Ukraine, rulemaking activity of the Ministry of Justice of Ukraine.

Постановка проблеми. Важливою основою реалізації принципу розбудови правової держави, від початку обґрунтування однойменної теорії в XIX ст., є ефективне функціонування правотворчої, правозастосовної та юрисдикційної влади із дотриманням принципу верховенства права. Вступна частина наукової статті не потребує розгорнутого дискурсу стосовно того, що слід розуміти під категорією «право»? Для цілей цього дослідження зазначимо, що право є результатом формування чи санкціонування уповноваженими суб'єктами правил поведінки або діяльності в суспільстві, які забезпечуються авторитетом держави.

У цьому сенсі категорії «правотворчість» і «нормотворчість», на наш погляд, співвідносяться як ціле і частина. Правотворчість, у широкому сенсі, є творення права, на противагу «неправу», широким колом суб'єктів правотворчої діяльності в формі рішень референдумів, парламентських актів, судових рішень etc. Хоча, у праві утвердилися й інші, відмінні від запропонованого нами, погляди на співвідношення цих категорій. Зокрема, О. Ющик пише із цього питання, що правотворчість буквально означає «творення права», а нормотворення - творення норм. При цьому, не всі норми є юридичними, в суспільстві діють і інші норми - етичні, моральні, релігійні, санітарно-гігієнічні, будівельні ін. Відповідно, переконує О. Ющик, нормотворення є ширшою категорією, ніж правотворення [1, с. 69-70].

Утім, інтерпретація категорії «правотворчість» нерідко зводиться до ототожнення з другою, названою нами категорією - нормотворчістю, або ж нормотворчою діяльністю. Так автори проєкту Закону про правотворчу діяльність (реєстр. № 5707 від 25.06.2021), який прийнято Верховною Радою України IX скликання за основу, визначають її зміст наступним чином:

«Правотворча діяльність - це діяльність з планування, розробки проекту нормативно-правового акта (його концепції) та прийняття (видання) нормативно-правового акта, метою якої є правове врегулювання та/або охорона суспільних відносин» [2].

Очевидно, що нормативно-правовий акт є основною, але не єдиною формою буття норм права. Відповідні норми можуть міститися також у звичаях і звичаєвостях, політичних договорах (Конституційний договір 1995 р. і ін.), рішеннях судових органів конституційної та загальної юрисдикції, рішеннях ЄСПЛ тощо. Але, саме нормативно-правові акти залишаються на сьогодні для України основними «юридичними депо» для норм права, основними джерелами і інструментами забезпечення розбудови правової держави.

На наш погляд, нормотворчість є цілеспрямованою юридичною діяльністю щодо формування та санкціонування не лише норм права, як основних кластерів системи права, а визначених спільнот (конгломерацій) цих норм, що забезпечують у своїй взаємодії, в межах одного нормативноправового акта регулювання визначеного кола суспільних відносин. Йдеться про нормативно-правові акти, як результат нормотворчої діяльності відповідних суб'єктів владних повноважень.

По мірі розвитку та удосконалення правових систем світу, усе більш потужним їх ядром, принаймні для держав, які традиційно-відносять до романо-германської правової сім'ї, стає ієрархічна система нормативно- правових актів. Останні здобувають свою популярність і в державах загального та прецедентного права.

Україна, яка також історично належить до романо-германської правової сім'ї, має власну національну правову систему, важливою ланкою якої є ієрархічна система нормативно-правових актів. Верхні щаблі цієї системи є системою чинного законодавства України, яку складають, відповідно до юридичної сили, Конституція України, закони України, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України. У розвиток системи чинного законодавства України спеціально уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи приймають інші нормативно-правові акти. Якщо уявити систему нормативно-правових актів в Україні в цілому як піраміду, то саме ці «інші нормативно-правові акти» формують її нижні щаблі, основу для правозастосовної та правосудної діяльності в Україні.

Важливими суб'єктами нормотворчої діяльності в Україні залишаються органи виконавчої влади. Є. Гетьман обґрунтував у своєму дослідженні, що «нормотворча діяльність органів виконавчої влади складає сутність і зміст нормотворчого процесу, який є різновидом правотворчості і полягає у діяльності уповноважених органів (державної виконавчої влади України та їх посадових осіб) із створення нормативно-правових актів у порядку, суворо регламентованому законодавством (в залежності від органу нормотворення та виду нормативно-правового акта, який створюється» [3, с. 70]. При цьому, важливість нормотворчої діяльності органів виконавчої влади посилилась після початку військової агресії російської федерації 24 лютого 2022 р. [4] і запровадження в Україні воєнного стану, який триває в Україні й нині. Адже в умовах режиму воєнного стану саме органи виконавчої влади спроможні найбільш швидко та ефективно приймати нормативно-правові акти, які є важливими і для забезпечення оборони України, і для евакуації населення з районів бойових дій та надання соціального захисту вимушено переселеним особам, і інших не менш гострих питань. Іще одним важливим напрямком нормопроектної діяльності органів виконавчої влади є формування доказової бази для притягнення держави-агресора за скоєні воєнні злочини і нормативно-правових механізмів для компенсації шкоди і збитків, які зазнала й продовжує зазнавати України. Ключовим стейкхолдером відповідних нормативно-правових розробок нині є Міністерство юстиції України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика правотворчості та нормотворчості, її теоретичний, методологічний і методичний характер, а також окремі види правотворчої та нормотворчої діяльності, зокрема, за предметом і суб'єктом нормотворчості неодноразово ставали предметом ґрунтовних наукових розвідок як українських, так і зарубіжних учених. У цьому сенсі слід згадати напрацювання правників щодо: теоретико-методологічних засад правотворчості та розбудови системи нормативно-правових актів (А. Гриняк, О. Кот і ін.) [5], а також а також питанням юридико-лінгвістичних знань (О. Мінченко і ін.) [6]; правотворчих і законопроектних робіт у демократичних соціальних системах (Н. Абеєскере, Е. Сейдман, Р. Сейдман і ін.) [7]; теоретичних основ законотворчості та законодавчого процесу (Л. Легін, О. Скрипнюк, О. Ющик і ін.) [1; 8; 9]; правотворчої та нормотворчої діяльність Президента України (Я. Берназюк, В. Федоренко та ін.) [10; 11]; нормотворчої діяльності органів виконавчої влади в Україні (Є. Гетьман і ін.) [3] і навіть окремих міністерств, до прикладу МВС (Д. Слинько) [12]; нормотворча діяльність в органах місцевого самоврядування України [13] і ін.

Разом із тим, нормотворча діяльність Міністерства юстиції України, насамперед у період воєнного стану та на повоєнний період, до сьогодні залишається малодослідженою. Зазначене визначає актуальність, новизну та перспективність цієї публікації.

Метою статті є формування наукових засад нормотворчої та нормопроектної Міністерство юстиції України в умовах воєнного стану та після завершення його завершення, в повоєнний період.

Виклад основного матеріалу. Правотворча діяльність є спеціальним видом юридичної діяльності, зміст якої полягає в формування та легітимізації спеціально уповноваженими суб'єктами в установлений спосіб (установлення чи санкціонування) правил поведінки і діяльності в суспільстві та державі. Найбільш активним суб'єктом правотворчої діяльності є держава, в особі органів державної влади, уповноважених на здійснення нормотворчої діяльності.

Основи правотворчої та нормопроектної діяльності визначаються Конституцією та законами України («Про Регламент Верховної Ради України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» і ін.), а також підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Регламентом Кабінету Міністрів і ін. Названі законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти аналізуються в цій публікації далі. Разом із тим, в Україні до сьогодні відсутній спеціальний закон про правотворчу діяльність або нормативно-правові акти. Численні спроби їх розроблення та прийняття не мали до сьогодні успіху.

На сьогодні в Верховній Раді України IX скликання завершується підготовка до другого читання проєкту Закону про правотворчу діяльність (реєстр. № 5707 від 25.06.2021), згаданого нами попередньо. На наш погляд, цей Законопроєкт має значні шанси бути прийнятим. Однією з його переваг є унормування у ч. 2 ст. 4 доволі стрункої системи суб'єктів правотворчої діяльності, під якими запропоновано розуміти

«органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи та інші суб 'єкти, наділені законом повноваженнями щодо прийняття (видання) нормативно-правових актів, а саме: 1) Верховна Рада України; 2) Президент України; 3) Кабінет Міністрів України; 4) міністерство;

інші державні органи, яким відповідно до закону надано правотворчі повноваження (Національний банк України, Центральна виборча комісія, Антимонопольный комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, Національна комісія зі стандартів державної мови, Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, Національне агентство України з питань державної служби, Національне агентство з питань запобігання корупції, Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інші органи);

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства Автономної Республіки Крим; 7) голови місцевих державних адміністрацій; 8) органи місцевого самоврядування; 9) органи професійного самоврядування (саморегулівні), яким відповідно до закону надано повноваження суб'єктів правотворчої діяльності» [2].

Не зважаючи на певну суперечливість цитованої норми у частині віднесення до суб'єктів правотворчої діяльності голів місцевих державних адміністрацій, унормування адміністративно-правового статусу міністерства як самостійного суб'єкта правотворчості, вбачається позитивним здобутком ініціаторів цього законопроєкту.

Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», забезпечення нормативно-правового регулювання є одним із основних завдань будь-якого міністерства [14], включаючи і Міністерство юстиції України. Міністерства видають накази нормативноправового характеру, якими регулюють певні сфери (сектори) нормативноправового забезпечення державної політики у межах своєї компетенції. Усталений спеціальний сектор державної політики має й Міністерство юстиції України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Міністерство юстиції України це міністерство, що є «головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику ... » [15] . Таким чином Мін'юст є провідним стейкхолдером у системі органів виконавчої в частині розробки, експертизи і прийняття нормативно- правових актів, у тому числі, стосовно законопроєктів, які безпосередньо розробляються цим Міністерством, або щодо яких ним здійснюються правова та інші види експертиз.

Розглянемо детальніше повноваження Міністерства юстиції України у сфері правотворчості та нормопроєктної діяльності. Відповідно до покладених на нього завдань, Мін'юст наділений: а) загальними нормотворчими повноваженнями: розробляє «проєкти законів та інших нормативно-правових актів» (п. 4 ст. 3) [15], що забезпечують формування та реалізацію державної правової політики, а також б) спеціальними нормотворчими повноваженнями щодо забезпечення своїх функцій і повноважень. Зокрема:

«затверджує нормативно-правові акти з питань функціонування системи надання безоплатної правової допомоги та надання такої допомоги відповідно до закону» (п. 29 ст. 4) [15];

здійснює нормативно-методичне забезпечення діяльності

державних науково-дослідних установ судової експертизи (НДУСЕ) (п. 67 ст. 4);

проводить правову експертизу проектів міжнародних договорів України здійснює нормативно-правове забезпечення у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (п. 83-5 ст. 4);

проводить правову експертизу проектів міжнародних договорів України (п. 84 ст. 4) [15] і ін.

На сьогодні Міністерство юстиції України приділяє значну увагу питанням формування доказової бази щодо воєнних злочинів рф в Україні, а також щодо розробки (участі в розробці) методик, пов'язаних із обрахунком шкоди і збитків, завданих військовою агресією рф проти України. Окрім організаційно-правових заходів (участь у роботі відповідних урядових комісій і міжвідомчих груп; забезпечення роботи спільних груп судових експертів з України і держав-членів ЄС тощо), Міністерство юстиції України розробляє законопроєкти і проєкти інших нормативно-правових актів, спрямованих на нормативно-правове забезпечення механізмів притягнення держави-агресора до кримінальної відповідальності в міжнародних судах.

Окрім того, Міністерство юстиції України також виступає суб'єктом фахових експертмиз (правової та ін.) щодо законопроєктів та проєктів нормативно-правових актів, які готуються Урядом України. Щодо останніх, йдеться про нормативно-правові акти уряду. Як відомо, згідно з частиною другою ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», акти Уряду України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України [16]. Тому, предметом правової та інших видів експертиз, що проводить Мін'юст є постанови Кабміну. Згідно з Регламентом Кабінету Міністрів України висновок Міністерства юстиції України є обов'язковим додатком до постанови Кабінету Міністрів України [17].

Окрім того, відповідно до свого Положення, Міністерство юстиції України здійснює правову експертизу не лише проєктів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, а й законопроєктів, які подаються на розгляд Верховної Ради України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, а також нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (п. 3 ст. 4) [15].

Слід звернути увагу, що Міністерство України здійснює не лише правову експертизу проєктів законів і нормативно-правових актів, поданих на розгляд Кабінету Міністрів України щодо їх відповідності актам вищої юридичної сили та юридичної узгодженості з нормативно-правовими актами такої самої юридичної сили, а й інші види експертиз, які по-суті теж мають спеціальний правовий характер і ґрунтуються на знаннях антикорупційного, гуманітарного, міжнародного законодавства тощо.

Аналіз Положення про Міністерство юстиції України дозволяє виокремити наступні види таких спеціальних правових експертиз:

гендерно-правова експертиза актів законодавства (п. 5 ст. 4) [15];

антикорупційна експертиза нормативно-правових актів та проєктів нормативно-правових актів (п. 6 ст. 4) [15];

експертизу проєктів нормативно-правових актів та нормативно- правових актів, що підлягають державній реєстрації, на відповідність положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини (п. 15 ст. 4) [15].

Перші дві з названих вище спеціальних правових експертиз Мін'юст з'явилися як відповідь на виклики часу після 2008 року. Тому, не виключено, що система спеціальних експертиз, які проводяться Міністерством юстиції України може бути доповнена й іншими видами експертиз.

Висновки

Завершуючи дослідження, робимо висновок, що важливою складовою правового статусу Міністерства юстиції України є нормативно- правове забезпечення формування та реалізації державної правової політики шляхом здійснення нормопроектної діяльності. Цю функцію Міністерство реалізує через розроблення відповідних а) законопроєктів; б) постанов Кабінету Міністрів України і в) власних наказів, спрямованих на забезпечення реалізації завдань, функцій і повноважень у сфері надання безоплатної допомоги, забезпечення діяльності НДУСЕ і ін.

Нормотворча діяльність Міністерства юстиції України полягає не лише в підготовці проєктів законів і інших нормативно-правових актів, а й у проведення правової, тендерної, антикорупційної експертизи та експертизи проєктів нормативно-правових актів і уже прийнятих нормативно-правових актів, що підлягають державній реєстрації на відповідність Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського Суду з прав людини.

Із урахуванням воєнно-політичних реалій сьогодення новим

спеціальним видом правової експертизи Міністерства юстиції України може утвердитися «антиколаборантська» експертиза проєктів нормативно-правових актів, спрямована на виявлення положень, які прямо чи опосередковано впливають на послаблення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану, чи можуть бути використані в інтересах держави-агресора. Утім, ця пропозиція вимагає подальшого вивчення та належного теоретико- методологічного обґрунтування.

Література

Ющик О.І. Теоретичні основи законодавчого процесу: моногр. Київ:

Парламентське вид., 2004. 519 с.

Законопрєкт про правотворчу діяльність (реєстр. № 5707 від 25.06.2021). Верховна Рада України. Офіційний веб-портал. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_ 1?pf3511=72355 (дата звернення 22.01.2023).

Гетьман Є.А. Нормотворча діяльність органів виконавчої влади в Україні: правовий зміст і проблемні питання: моногр. Харків: Оберіг, 2014. 308 с.

Fedorenko V., Fedorenko M. Russia's Military Invasion of Ukraine in 2022: Aim, Reasons, and Implications. KrytykaPrawa, Niezalezne studia nad prawem. tom 14, nr 1/2022. S. 7-42.

Правотворчість в Україні: перспективи законодавчого регулювання. Зб. наук. праць. За заг. ред. О.О. Кота, А.Б. Гриняка, Н.В. Міловський. Одеса: Вид. дім. «Гальветика», 2022. 226 с.

Мінченко О. Загальнотеоретичні та методологічні засади системи юридико- лінгвістичних знань. Київ: Національна академія прокуратури України, 2019. 384 с.

Сейдман Е., Сейдман Р.Б., Абеєсекере Н. Розробка законопроєктів для демократичних соціальних змін. Пер. з англ. За заг. ред. М. Мельника. Київ: Сфера, 2006. 448 с.

Легін Л. Законодавчий процес в Україні та його вдосконалення: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. Харків, 2005. 17 с.

Законодавчий процес і процедура в парламенті України: проблеми якості і вдосконалення в контексті європейського досвіду: Матер. міжнар. наук. Семінару (м. Київ, 20 вересня 2010 р.). За ред. О.В. Скрипнюка. Київ: Атіка, 2011. 80 с.

Нормотворча діяльність Президента України та її нормопроектне забезпечення : монографія / О.В. Скрипнюк, В.Л. Федоренко, Ю.Г. Барабаш, Я.О. Берназюк та ін.; передм. Ю.В. Ковбасюка. За ред. О.В. Скрипнюка і В.Л. Федоренка. Київ: НАДУ, 2011. 344 с.

Берназюк Я.О. Конституційні основи правотворчості Президента України: монограф. Херсон: Вид. дім «Гельветика», 2013. 512 с.

Слинько Д.В. Форми здійснення правотворчого процесу в діяльності Міністерства внутрішніх справ України. Право і безпека. 2017. № 3(66). С. 52-56.

Петришина М.О. Нормотворча діяльність в органах місцевого самоврядування в Україні. Моногр. Харків: Право, 2011. 232 с.

Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17 березня 2011 р. Офіційний вісник України. 2011. № 38. Ст. 385.

Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228. Офіційний вісник України. 2014. № 54. Ст. 1455.

Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 27 лютого 2014 р. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 13. Ст. 222.

Регламент Кабінету Міністрів України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2007 р. № 950 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 р. № 1156). Офіційний вісник України. 2007. № 54. Ст. 2180.

References

Yyshhik, O., I., (2004), Teoretichni osnovi zakonodavchogo procesu [Theoretical foundations of the legislative process]. Kiyiv: Parlamentske vid.[ in Ukraine].

Zakonopryekt pro pravotvorchu diyalnist (reyestr. № 5707 vid 25.06.2021), [Law on Lawmaking (Reg. No. 5707 of 25.06.2021)]. Verhovna Rada Ukrayini. Oficijnijvebportal URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72355 (data zvernennya 22.01.2023) [in Ukraine].

Getman, Ye., A. (2014). Normotvorcha diyalnist organiv vikonavchoyi vladi v Ukrayini: pravovij zmist i problemni pitannya [ Rulemaking activities of executive authorities in Ukraine: legal content and problematic issues]. Harkiv: Oberig [in Ukraine].

Fedorenko, V., Fedorenko, M. (2022). Russia's Military Invasion of Ukraine in 2022: Aim, Reasons, and Implications. Krytyka Prawa, Niezalezne studia nad prawem. tom 14, nr 1/2022. S. 7-42 [in Polish].

Pravotvorchist v Ukrayini: perspektivi zakonodavchogo regulyuvannya. (2022). [Lawmaking in Ukraine: Prospects for Legislative Regulation], red. O.O. Kota, A.B. Grinyaka, N.V. MIlovskiy. Odesa: Vid. dim. «Galvetika» [in Ukraine].

Minchenko, O., (2019). Zagalnoteoretichni ta metodologichni zasadi sistemi yuridiko- lingvistichnih znan [General theoretical and methodological principles of the system of legal and linguistic knowledge]. Kiyiv: Natsionalna akademiya prokuraturi Ukrayini [in Ukraine].

Seydman, E., Seydman, R., B., Abeesekere, N. (2006). Rozrobka zakonoproektiv dlya demokratichnih sotsialnih zmin [Drafting Bills for Democratic Social Change]. Transl. M., Melnik. Kiyiv: Sfera [in Ukraine].

Legin, L., (2005). Zakonodavchiy protses v Ukrayini ta yogo vdoskonalennya [Process in Ukraine and its Improvement]. Harkiv [in Ukraine].

Zakonodavchiy protses i protsedura v parlamentI Ukrayini: problemi yakosti i vdoskonalennya v konteksti Evropeyskogo dosvidu (2011), [Legislative Process and Procedure in the Parliament of Ukraine: Problems of Quality and Improvement in the Context of European Experience], red. O., V., Skripnyuka. Kiyiv: Atika [in Ukraine].

Skripnyuk, O.,V., Fedorenko, V., L., & (2011). Normotvorcha diyalnist Prezidenta Ukrayini ta yiyi normoproektne zabezpechennya [Rulemaking Activity of the President of Ukraine and its Rulemaking Support], red. Skripnyuk, O.,V. Kiyiv: NADU [in Ukraine].

Bernazyuk, Ya., O., (2013), Konstitutsiyni osnovi pravotvorchosti Prezidenta Ukrayini [Constitutional foundations of lawmaking by the President of Ukraine]. Herson: Vid. dim «Gelvetika» [in Ukraine].

Slinko, D.,V., (2017), Formi zdiysnennya pravotvorchogo protsesu v diyalnosti Ministerstva vnutrishnih sprav Ukrayini [Forms of implementation of the law-making process in the activities of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]. Pravo i bezpeka № 3(66) [in Ukraine].

Petrishina, M.,O., (2011), Normotvorcha diyalnist v organah mistsevogo samovryaduvannya v Ukrayini [Rulemaking activity in local self-government bodies in Ukraine]. Harkiv: Pravo [in Ukraine].

Pro tsentralni organi vikonavchoyi vladi (2011) Zakon Ukrayini vid 17 bereznya 2011 r., [On central executive bodies: Law of Ukraine of March 17, 2011] OfItsiyniy visnik Ukrayini [in Ukraine].

Polozhennya pro Ministerstvo yustitsiyi Ukrayini, zatverdzhene postanovoyu Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 02.07.2014, (2014), [Regulation on the Ministry of Justice of Ukraine, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of 02.07.2014]. OfItsiyniy visnik Ukrayini [in Ukraine].

Pro Kabinet Ministriv Ukrayini (2014), Zakon Ukrayini vid 27 lyutogo 2014 r., [On the Cabinet of Ministers of Ukraine: Law of Ukraine of February 27, 2014.]. Vidomosti Verhovnoyi Radi Ukrayini [in Ukraine].

Reglament Kabinetu Miniitriv Ukrayini, zatverdzheniy Postanovoyu Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 17 lipnya 2007 r., (2011), [Regulations of the Cabinet of Ministers of Ukraine, approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of July 17, 2007,]. OfItsiyniy visnik Ukrayini [in Ukraine].

Размещено на Allbest.ru