Застосування судами ефективних способів захисту цивільних прав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Застосування судами ефективних способів захисту цивільних прав

Андронов Ігор Володимирович,

доктор юридичних наук, професор, професор кафедри цивільного процесу Національного університету "Одеська юридична академія", вул. Фонтанська дорога, 23, м. Одеса, 65009, Україна

Анотація

Мета. Метою даної наукової статті є визначення критеріїв встановлення та порядку застосування судами ефективних способів захисту суб'єктивних цивільних прав. Методика. Методика наукового дослідження передбачає комплексний аналіз основних науково-теоретичних підходів та матеріалів судової практики з формулюванням узагальнених висновків щодо вирішення окресленої наукової проблеми. Під час дослідження використовувались наступні методи наукового пізнання: системний метод, методи формальної логіки, аналізу та синтезу, абстрагування, формально- догматичний метод, системно-структурний метод. Результати. В результаті дослідження визначено перелік уповноважених осіб, що вправі обирати ефективний спосіб захисту суб'єктивного цивільного права, сформульовано критерії визначення ефективного способу захисту права та правові наслідки обрання позивачем неефективного способу захисту суб'єктивного цивільного права. Наукова новизна. В процесі дослідження удосконалено визначення понять "захист цивільного права" та "спосіб захисту права", доповнено вироблені юридичною наукою та судовою практикою критерії визначення ефективності способу захисту суб'єктивного цивільного права та сформульовано рекомендації щодо їх застосування судами. Практична значимість. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності адвокатів при формуванні правової позиції та обранні способу захисту суб'єктивних цивільних прав у суді, а також в практичній діяльності суддів у процесі розгляду та вирішення цивільних справ.

Ключові слова: цивільне право, цивільне судочинство, судовий захист, поновлення порушеного права, позов, юридичний спір, судове рішення.

Andronov

Doctor of law science, Professor, Department of Civil Process, National University "Odesa Law Academy" St. Fontanska Doroha, 23, Odesa, 65009, Ukraine

APPLICATION BY THE COURTS OF EFFECTIVE METHODS OF PROTECTING CIVIL RIGHTS

Purpose. The purpose of this scientific article is to determine the criteria for establishing and the procedure for applying effective methods of protection of subjective civil rights by courts. Method. The methodology of scientific research involves a comprehensive analysis of the main scientific and theoretical approaches and materials of judicial practice with the formulation of generalized conclusions regarding the solution of the outlined scientific problem. During the research the following methods of scientific knowledge were used: system method, methods of formal logic, analysis and synthesis, abstraction, formal-dogmatic method, system-structural method. Results. ^4s a result of the study, a list of authorized persons entitled to choose an effective method of protection of subjective civil law was determined, the criteria for determining an effective method of protection of the right and the legal consequences of the plaintiff's choice of an ineffective method of protection of subjective civil law were formulated. Originality. In the course of the research, the definition of the concepts "protection of civil law" and "method of protection of law" was improved, the criteria for determining the effectiveness of the method of protection of subjective civil law developed by legal science and judicial practice were supplemented, and recommendations were formulated for their application by courts. Practical significance. The results of the study can be used in the practical activity of lawyers in the formation of a legal position and choosing a way to protect subjective civil rights and in the practical activity of judges in the process of consideration and resolution of civil cases.

Key words: civil law, civil proceedings, judicial protection, renewal of the violated right, claim, legal dispute, court decision.

Постановка проблеми. Змагальний судовий процес вимагає від особи, яка звертається до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного суб'єктивного цивільного права, докладання максимальних зусиль при формуванні правової позиції й збиранні доказового матеріалу. Позовна вимога, звернена до суду, повинна бути ретельно вивірена й грамотно сформульована. Лише в такому разі позивач може мати сподівання на її задоволення судом. суд захист цивільний право

У судовій практиці час від часу зустрічаються випадки відмови судів у задоволенні позову з підстави обрання позивачем неефективного способу захисту права. Така ситуація є негативною та доволі подразливою для позивача, адже це означає, що його суб'єктивне цивільне право було справді порушене (не визнається або оспорюється) відповідачем, однак з причини неправильного формування правової позиції та обрання неефективного способу захисту права судовий захист цього права так і не відбувся, незважаючи на суттєві витрати грошових коштів та часу на судовий процес.

У зв'язку з цим доволі актуальною для юридичної науки та судової практики є проблема обрання позивачами ефективних способів захисту права та застосування їх судами під час розгляду та вирішення цивільних справ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематику способів захисту цивільних прав та їх застосування судами досліджували такі вчені та юристи-практики як: М.В. Венецька, О.Б. Гнатів, Н.Ю. Голубєва, І.О. Дзера, О.О. Кот, В.С. Кучерявенко, І. М. Кучеренко, Д.Д. Луспеник, Т.М. Підлубна, С.О. Погрібний, Ю.Д. Притика, З.В. Ромовська, І.Ф. Севрюкова, І. В. Спасибо-Фатеєва, Р.О. Стефанчук, Є. О. Харитонов, О.І. Харитонова, Я.М. Шевченко, А.Г. Ярема та ін. Однак проблема обрання ефективного способу захисту цивільного права та порядку його застосування судом залишається остаточно не вирішеною, що негативно впливає не лише на розвиток правової доктрини, а й на судову практику.

Постановка завдання. Визначити критерії встановлення та порядок застосування судами ефективних способів захисту суб'єктивних цивільних прав.

Виклад основного матеріалу дослідження. Захист цивільного права - правомірна реакція уповноваженого суб'єкта на порушення (невизнання, оспорювання) або реальну загрозу порушення суб'єктивного цивільного права особи, яка полягає у вчиненні дій, спрямованих на: а) усунення загрози порушення права; б) усунення спірності права (надання йому юридичної визначеності); в) поновлення порушеного права; г) застосування до порушника санкцій, передбачених законом чи договором за порушення права (захист через притягнення до юридичної відповідальності).

Право на захист розглядається як окреме самостійне суб'єктивне право та визначається як "юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право" [і].

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором [2]. Верховний Суд України свого часу сформулював визначення способів захисту права таким чином: "під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника" [3].

Верховний Суд України цілком вірно визначив способи захисту права як матеріально-правові заходи впливу на порушника, адже такі способи дійсно належать до матеріально-правової сфери правового регулювання та визначаються нормами матеріального права (ст. 16 ЦК, ст. 18 СК, ст. 152 ЗК та ін.). Однак все ж дане визначення потребує уточнення.

Так, по-перше, способи захисту права можуть визначатися не лише законом, а й договором, як це прямо випливає з положень ч. 2 ст. 16 ЦК та ч. 1 ст. 5 ЦПК, а з огляду на норму ч. 2 ст. 5 ЦПК вони також можуть визначатися судовим рішенням.

По-друге, навряд чи варто закладати у визначення поняття "спосіб захисту права" його примусовий характер. Норма ч. 2 ст. 16 ЦК дійсно справляє враження, що наведені у ній способи захисту права можуть застосовуватись лише судом, а отже примус видається органічною складовою способу захисту права. Однак такий спосіб правового регулювання справедливо критикується в юридичній літературі, де зазначається, що більш прогресивним є підхід, за якого перелік способів захисту права закріплюється в окремій статті, незалежно від органу чи особи, які їх здійснюють [4, с. 48]. Примус властивий не самим способам захисту права, а порядку їх застосування. Суд як орган державної влади, діяльність якого пов'язана із застосуванням примусу, вправі застосовувати способи захисту права примусово. Однак це не єдиний можливий варіант їх здійснення. Самі по собі, способи захисту права можуть застосовуватись як примусово, так і добровільно на основі домовленості правопорушника з потерпілою особою. Звичайно, поштовхом до такої домовленості може бути загроза примусового застосування способів захисту права з більш негативними для правопорушника наслідками (арештом майна, стягненням судових витрат тощо). Однак, все ж таки, можливість застосування будь-якого способу захисту права добровільно, без вжиття примусових заходів, свідчить про відсутність примусу як обов'язкової ознаки захисту права та способів захисту права відповідно. Тому цілком виправдано, що Велика Палата Верховного Суду у п. 5.5 своєї постанови від 22 серпня 2018 р. у справі № 925/1265/16 [5], характеризуючи поняття "спосіб захисту суб'єктивних земельних прав", а також у п. 17 постанови від 22 вересня 2022 р. у справі № 462/5368/16-ц [6], характеризуючи поняття "спосіб захисту цивільного права та інтересу" вже не згадує примусовий характер як обов'язкову ознаку способу захисту права.

І, по-третє, результатом застосування способу захисту права, як вже зазначалося вище, може бути не лише поновлення порушеного права, а й інші позитивні для носія цього суб'єктивного права юридичні наслідки.

Таким чином, способи захисту права - це передбачені законом, договором чи судовим рішенням матеріально-правові заходи впливу на особу, яка порушує, не визнає або оспорює суб'єктивне право іншої особи, що застосовуються переважно в примусовому порядку та спрямовані на: а) усунення загрози порушення права; б) усунення спірності права (надання йому юридичної визначеності); в) поновлення порушеного права; г) застосування до порушника санкцій, передбачених законом чи договором за порушення права (захист через притягнення до юридичної відповідальності).

У ч. 1 ст. 2 ЦПК саме захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави визначений як мета цивільного судочинства. При чому не просто захист, а ефективний захист.

Необхідною умовою ефективного захисту суб'єктивного права є застосування судом ефективного способу захисту цього права. Так, відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦПК України "у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону" [2].

Тобто серед усіх способів захисту права, передбачених законом, договором та наявною судовою практикою необхідно обрати той, який буде найбільш ефективним у даному конкретному випадку. Однак для цього необхідно розуміти, як саме визначається ефективність способу захисту права.

Верховний Суд з цього приводу відзначив, що "цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19" [7].

Крім того, зі змісту п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 р. у справі № 399/142/16-ц можна зробити висновок, що обраний позивачем спосіб захисту права можна вважати ефективним, якщо вимога про захист цивільного права відповідає змісту порушеного права та забезпечує його поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантує особі отримання відповідного відшкодування [8].

Також Велика Палата Верховного Суду дотримується позиції, що на відміну від встановлення судом наявності або відсутності прав та відповідних їм обов'язків, що є допустимим способом захисту права, оскільки усуває юридичну невизначеність у правовідносинах сторін, захист цивільних прав та інтересів не досягається встановленням юридичних фактів. Таке встановлення є елементом оцінки обставин справи й обґрунтованості вимог. Тому воно не зумовить попередження порушення або відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного права чи інтересу (п. 31, 33, 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 р. у справі № 462/5368/16-ц [6]). Також спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 р. у справі № 462/5368/16-ц [6]).

У юридичних джерелах справедливо наголошують на тому, що "надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни" [9].

Аналізуючи практику ЄСПЛ щодо даного питання Велика Палата Верховного Суду у п. 41 своєї постанови від 12 грудня 2018 р. у справі № 399/142/16-ц зазначила, що "Європейський суд з прав людини неодноразово, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 6 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine, заява № 61406/00, § 59);"ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 10 грудня 1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey, заява № 100/1995/606/694, § 95); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26 жовтня 2000 року у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland, заява № 30210/96, § 158) (§ 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine, заява № 20390/07)" [8].

Усвідомлюючи автономність понять, які використовує Європейський суд, категорію "юридичні засоби" у контексті практики ЄСПЛ варто тлумачити доволі широко, розуміючи під нею не лише юридичні засоби як такі, а й форми та способи захисту права. Тобто фактично весь національний юридичний механізм захисту права має бути ефективним, тобто забезпечувати досягнення очікуваного результату із захисту порушеного права максимально ефективно. Отже з наведених у рішеннях ЄСПЛ ознак ефективного засобу захисту до способів захисту права як таких належать лише ті, що стосуються матеріально-правових аспектів захисту права, та не включають процедурні моменти, що характеризують національні форми захисту права.

Висновки

Узагальнюючи наведені позиції науковців та підходи, що містяться у джерелах судової практики, можна зробити такі висновки:

1. Ефективним є спосіб захисту права, застосування якого забезпечує досягнення мети захисту права: а) усунення загрози порушення права; б) усунення спірності права (надання йому юридичної визначеності); в) поновлення порушеного права; г) застосування до порушника санкцій, передбачених законом чи договором за порушення права (захист через притягнення до юридичної відповідальності). Будь-який легальний спосіб захисту права, застосування якого призводить до вищевказаних позитивних наслідків, слід вважати ефективним.

2. Право обрання ефективного способу захисту права належить уповноваженій особі, до яких, в першу чергу, належить особа, право якої порушене, не визнається або оспорюється. Також до уповноважених осіб належать представники такої особи, а у випадках здійснення судового захисту - також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ст. 56 ЦПК).

3. Уповноважена особа може обрати одразу кілька способів захисту права, кожен з яких повинен відповідати критерію ефективності. При цьому позивач повинен обґрунтувати, що застосування кількох способів захисту права в даному випадку призводить до більш ефективного результату, ніж у разі застосування одного способу захисту. В протилежному випадку застосування кількох способів захисту права слід вважати надмірним. Не можна вважати надмірним застосування кількох способів захисту права, якщо така можливість прямо передбачена законом або договором.

4. Пріоритет має надаватись способам захисту права, передбаченим законом або договором. Застосування способу захисту права, не передбаченого законом або договором, можливе лише в судовому порядку та за умови, що він не суперечить закону, а способи захисту права, передбачені законом або договором, в даному конкретному випадку є неефективними. Тягар доведення неефективності способів захисту права, передбачених законом або договором, а також ефективності обраного способу захисту права лежить на особі, яка звернулася до суду з відповідним позовом. Якщо закон або договір передбачає ефективний спосіб захисту права, позивач не вправі обрати інший спосіб захисту права, навіть якщо він на його думку також є ефективним.

5. Обрання судом ефективного способу захисту права, про застосування якого не було заявлено позовної вимоги, означає вихід суду за межі заявлених вимог, що суперечить принципу диспозитивності (ч. 1 ст. 13 ЦПК). Тому суд не може обрати ефективний спосіб захисту права за власною ініціативою крім випадків, прямо передбачених законом (наприклад, ч. 3 ст. 166 СК). Не вважається виходом за межі заявлених вимог більш точне та правильне формулювання судом способу захисту права у судовому рішенні.

6. Обрання позивачем неефективного способу захисту права при зверненні до суду є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Неефективним є спосіб захисту права, застосування якого не забезпечує досягнення мети захисту права. Зокрема, до неефективних способів захисту права належать такі, що:

- не відповідають змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам;

- не забезпечують остаточного вирішення спору;

передбачають дії, які неможливо виконати (ad impossibilia nemo obligator - ніхто не вправі вимагати неможливого).

Список використаних джерел

1. Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України. Закон і Бізнес. URL: https://zib.com.ua/ua/print/88249-analiz_praktiki_zastosuvannya_sudami_st16_civilnogo_kodeksu_.html.

2. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004 № 1618 - IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 40-41, 42. Ст. 492.

3. Постанова Верховного Суду України від 10.09.2014 р. у справі № 6-32цс 14. URL: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41019672.

4. Шевченко Я.М., Кучеренко І. М., Стефанчук Р.О., Венецька М.В., Бабаскін А. Ю., Єрьоменко Г. В., Севрюкова І. Ф. та ін. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах / за заг. ред. Я.М. Шевченко. Х.: Харків юридичний, 2011. 528 с.

5. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76474144.

6. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558740.

7. Постанова Верховного Суду від 21.07.2022 р. у справі № 922/3308/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105371704.

8. Постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 399/142/16-ц. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298376.

9. Кальова А. Обрання ефективного способу захисту порушених прав: практика Верховного Суду. Судово-юридична газета. URL: https://sud.ua/ru/news/sudebnaya- praktika/171314-obrannya-efektivnogo-sposobu-zakhistu-porushenikh-prav-praktika- verkhovnogo -sudu.

10. References

11. Analysis of the practice of application by courts of Art. 16 of the Civil Code of Ukraine. Zakon i Biznes. Retrived from: https://zib.com.ua/ua/print/88249-analiz_praktiki_zastosuvannya_sudami_st16_civilnogo_kodeksu_.html. (in Ukrainian).

12. Civil Procedure Code of Ukraine. (2004, March 18). Vidomosti Verkhovnoyi Rady Ukrayiny. Kyiv. (in Ukrainian).

13. Decision of the Supreme Court of Ukraine. (2014, September 10). Civil case № 6- 32цс 14. Retrived from: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41019672. (in Ukrainian).

14. Shevchenko, Ya. M., Kucherenko, I. M., Stefanchuk, R. O., Venecka, M. V., Babaskin, A. Yu.,Yeriomenko, G. V., Sevriukova, I. F. et al. (2011) Protection and defense of the rights and interests of individuals and legal entities in civil legal relations. Kh: Kharkiv yurydychnyi. (in Ukrainian)

15. Decision of the Supreme Court of Ukraine. (2018, August 22). Civil case № 925/1265/16. Retrived from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/76474144. (in Ukrainian).

16. Decision of the Supreme Court of Ukraine. (2022, September 22). Civil case № 462/5368/16-ц. Retrived from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558740. (in Ukrainian).

17. Decision of the Supreme Court of Ukraine. (2022, July 21). Civil case № 922/3308/20. Retrived from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105371704. (in Ukrainian).

18. Decision of the Supreme Court of Ukraine. (2018, December 12). Civil case № 399/142/16-ц. Retrived from: https://reyestr.court.gov.ua/Review/79298376. (in Ukrainian).

19. Kaliova, A. Choosing an effective way to protect violated rights: the practice of the Supreme Court. Sudovo-yuridichna gazeta. Retrived from: https://sud.ua/ru/news/sudebnaya-praktika/171314-obrannya-efektivnogo-sposobu-zakhistu- porushenikh-prav-praktika-verkhovnogo-sudu. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru