Підходи до вдосконалення механізмів громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Підходи до вдосконалення механізмів громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління в Україні

Завадська Ілона Костянтинівна

аспірант кафедри управління та адміністрування

Анотація

громадський моніторинг публічний управління

У статті визначено такі наукові підходи до вдосконалення механізмів громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління в Україні: системності й організаційно-функціональності. На підставі вищенаведеної функціональної специфіки механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні обґрунтовано на важливості їхнього співвіднесення як часткового та більш загального механізму. Виявлено, що моніторинг (зважаючи на вищевказану функціональну роль) є піднапрямом контролю, що передбачає таке: 1) вираження пильної уваги з боку громадськості за станом реалізації публічно-управлінської діяльності; 2) систематичний збір інформації про стан результативності цієї діяльності; 3) формування баз даних щодо отриманої інформації, а також її накопичення та зберігання для подальшого аналізу та використання з метою коригування публічно-управлінської діяльності. Аргументовано, що вдосконаленню механізмів громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління в Україні має перебувати визначення складових цих механізмів. З'ясовано, що серед цих складових варто виокремити: 1) мету та завдання (мета передбачає вирішення протиріччя між існуючою системою публічного управління та оптимально-функціонуючої за умови виваженого формування та реалізації цих механізмів з урахуванням думки громадськості, а також вчасного та реального їх удосконалення на підставі отриманих від населення пропозицій); 2) принципи (загальні та спеціальні); 3) функції (публічну, мотиваційну, коригуючу (результуючу), орієнтуючу, моніторингову, діагностичну, прогностичну); 4) методи (збирання інформації, аналіз цифрової інформації (оцінка обсягу, структури, потенціалу публічного управління; вивчення громадських потреб, урахування думки громадськості); прогностичні; організаційно-правові; ресурсні); 5) засоби (Нормативно-правові акти, ІКТ, процедурні тощо). Виокремлено такі основні механізми громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління: моніторингу, аналізу та коригування.

Ключові слова: публічне управління, система, механізм громадського моніторингу, механізм громадського контролю, принципи.

Zavadska Ilona Kostyantynivna PhD-Student of Department of the Department of Management and Administration of Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

Digitalization of legal relations as a factor of state policy development in the field of pension and other social security in Ukraine

Abstact

The article defines the following scientific approaches to improving mechanisms of public monitoring and control in the system of public administration in Ukraine: systemic and organizational functionality. On the basis of the above- mentioned functional specificity of mechanisms of public monitoring and control in public administration, the importance of their correlation as a partial and more general mechanism is substantiated. It was found that monitoring (taking into account the above-mentioned functional role) is a sub-direction of control, which involves the following: 1) expression of close attention by the public to the state of implementation of public management activities; 2) systematic collection of information on the state of effectiveness of this activity; 3) formation of databases on the received information, as well as its accumulation and storage for further analysis and use for the purpose of adjusting public management activities. It is argued that the improvement of the mechanisms of public monitoring and control in the system of public administration in Ukraine should be accompanied by the definition of the components of these mechanisms. It was found that among these components it is worth highlighting: 1) the goal and task (the goal involves resolving the contradiction between the existing system of public administration and optimally functioning under the condition of balanced formation and implementation of these mechanisms, taking into account the opinion of the public, as well as their timely and real improvement on the basis of proposals received from the population); 2) principles (general and special); 3) functions (public, motivational, corrective (resultative), orienting, monitoring, diagnostic, prognostic); 4) methods (collection of information, analysis of digital information (estimation of the volume, structure, potential of public administration; study of public needs, consideration of public opinion); prognostic; organizational and legal; resource); 5) means (normative and legal acts, ICT, procedural, etc.). The following main mechanisms of public monitoring and control in the public administration system are singled out: monitoring, analysis and adjustment.

Keywords: public management, system, public monitoring mechanism, public control mechanism, principles.

Постановка проблеми

Державна політика в Україні є формою вияву соціального управління, що передбачає впровадження дієвих механізмів громадського контролю та сервісного управління (тобто оперативного надання адміністративних послуг), новітніх технологій тощо. Усе це має забезпечити повноцінне задоволення потреб та інтересів населення, а також покращення економічних, соціальних і політичних умов суспільної життєдіяльності. Особливо по відношенню до незахищених верств населення, які потребують соціального захисту та пенсійного забезпечення. Це пріоритети держави, яких вона має неухильно дотримуватися, інакше можливі вияви соціального напруження та невдоволення, а не розвитку суспільних правовідносин. Крім того, складності ситуації додає зовнішня агресія проти України, що (агресія) ускладнює соціальний розвиток і захист, який має відбуватися за будь-яких умов (у мирний час і в період воєнного стану). Відтак, потрібно говорити про визначення напрямків розвитку механізмів державної політики щодо цифровізації правовідносин у сфері соціального та пенсійного забезпечення в Україні. Усе це засвідчує, що обрана тема дослідження важлива для наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Обґрунтуванню наукових засад формування та вдосконалення механізму контролю в системі управління присвячені наукові роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, а саме: В. Авер'янова, М. Альберта, В. Бакуменка, Д. Гвішіані, О. Дація, В. Зайцева, М. Мескона, К. Пивоварова, В. Піхоцького, Г. Саймона, Д. Смітбурга, Ю. Сурміна, В. Томпсона, Ф. Хедоурі, С. Шевченка та ін. [1]. Разом із тим, необхідним є системне визначення підходів до вдосконалення механізмів громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління в Україні.

Мета статті

Метою наукового дослідження є визначення напрямків розвитку механізмів державної політики щодо цифровізації правовідносин у сфері соціального та пенсійного забезпечення в Україні.

Виклад основного матеріалу

Визначення підходів до вдосконалення механізмів громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління в Україні варто здійснювати із урахуванням загальних принципів державного управління. Даний висновок нами зроблено з огляду на те, що сучасне публічне управління формується на основі передуючої йому системи державного управління. Саме вона (система) роками функціонувала в Україні, і тільки з 2015 року, як відомо, відбувається трансформація державної влади в бік забезпечення її публічності.

Урахування загальних засад формування та функціонування системи державного управління [1] дає змогу, на наше переконання, визначити будову механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні становлять основоположні засади для реалізації цих механізмів. Зупинимося детальніше на розгляді будови цих механізмів для того, щоб науково обґрунтовано визначити підходи, необхідні для вдосконалення досліджуваних механізмів (табл. 1).

Таблиця 1. Структура механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні

Джерело: складено на підставі [1]

Уважаємо, що висхідне значення у складі зазначених механізмів, принципи публічного управління, серед яких доречно виокремити загальні та спеціальні. Щодо першої групи принципів (загальних), то вона включає такі, як системності, науковості, єдності, результативності, ефективності, адаптивності, виваженості тощо. Друга ж група принципів (спеціальних) може бути представлена крізь специфічність самих механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні.

На наш погляд, надзвичайно важливим елементом механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні є мета та завдання. Варто відзначити, що мета є наче стовбуром серед усього дерева цілей. Зважаючи на предмет нашого дослідження, можемо визначити таку мету функціонування механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні, як забезпечення виваженого формування та реалізації цих механізмів з урахуванням думки громадськості, а також вчасного та реального їх удосконалення на підставі отриманих від населення пропозицій. Завдання відповідно функціонування механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні полягають у здійсненні проміжного та кінцевого громадського контролю, що охоплює моніторинг, збір, обробку інформації, її накопичення й аналіз з метою коригування публічного управління.

Механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні покликані забезпечувати виконання таких основних функцій:

публічної (це найбільш важлива функція, адже вона має забезпечити вчасну та комплексну артикуляцію й агрегацію суспільних інтересів, а також повноцінність їх задоволення, що вимагає їхнього збалансування із державними інтересами. Крім того, «публічність» передбачає забезпечення прозорості та відкритості всієї системи публічного управління на всіх етапах її формування, функціонування й удосконалення. Громадськість виступає незалежним експертом під час реалізації цих етапів, унеможливлюючи вияв корупційної складової чи конфлікту суспільних і державних інтересів);

мотиваційної (ця функція націлена на виконання та залучення в публічно-управлінський процес усіх невикористаних кадрових резервів, зокрема, кадрового потенціалу громадськості, що дозволяє забезпечити відповідну мотивацію в його виконавців до підвищення результативності цього процесу);

коригуючої або результуючої (ця функція пов'язана з тими уточненнями, що вносяться до процесу управлінських рішень на основі отриманих (наданих) матеріалів громадського контролю);

орієнтуючої (ця функція виявляється в тому, що ті питання, які найчастіше контролюються громадськістю, набувають особливого значення у свідомості виконавців, спрямовують їх зусилля, насамперед, на об'єкт підвищеної уваги громадськості. Питання, що потрапляють до поля зору громадськості, найчастіше не вирішуються належним чином в органах публічної влади, тому й перебувають під пильним громадським контролем);

моніторингової (ця функція передбачає здійснення із залученням представників громадськості на системній основі збір та накопичення інформації про стан формування та реалізації публічного управління);

діагностичної або аналітичної (ця функція спрямована на визначення громадськістю дієвих шляхів щодо вдосконалення системи публічного управління, на підставі отриманих даних щодо недоліків у її функціонуванні, тобто на підставі «діагнозу». Діагностична функція забезпечує зворотний зв'язок при громадському контролі за виконанням поставлених завдань органами державної влади, що надає можливість вчасно впливати на хід їхньої діяльності);

прогностичної (ця функція передбачає розробку із залученням представників громадськості (як експертів) обґрунтованого висновку щодо перспектив реалізації того чи іншого управлінського рішення, а також наслідків його можливого коригування).

Принципи контролю у державному управлінні становлять базис для здійснення громадського контролю в межах публічного управління. У той же час, варто відзначити, що публічне управління є більш ширшою науковою категорією, тому ґрунтується й на інших загальних і спеціальних принципах. На нашу думку, серед принципів громадського контролю в публічному управлінні слід виокремлювати загальні та спеціальні, а саме:

принцип орієнтації на інтереси громадян, шляхом урахування їхньої думки та позицій щодо вдосконалення публічного управління;

принцип взаємоузгодженого проведення публічно-управлінського (переважно зовнішнього) контролю;

незалежності підрозділів контролю в органах управління, що може бути досягнуто їх безпосереднім підпорядкуванням першим керівникам цих органів та добором високопрофесійних і відданих справі кадрів;

активного та реального залучення представників громадськості до формування та реалізації державної політики, що можливо за умови здійснення цими представниками контрольних функцій на всіх її етапах;

надання контрольній діяльності системності та прогнозованості, запровадження вхідного (з відпрацювання чітких доручень і завдань), проміжного (за станом виконання доручень і завдань) та підсумкового (за кінцевими результатами діяльності) контролю;

диференціації документів за необхідним ступенем масштабу контролю;

зіставлення та відповідності ієрархії рішень та ієрархії контролю;

розподілу та конкретизації контрольних завдань і відповідальності на всіх рівнях такої ієрархії;

встановлення стандартів контролю (загальних вимог до очікуваних результатів, термінів, регламентів, видів, форм, засобів і методик проведення, форм і термінів звітності тощо) як найважливішого засобу оцінювання результатів виконання завдань і доручень;

чіткого й не надмірного документування як результатів контрольно-управлінської діяльності;

спрощення контролю за процедурою та формою, оскільки, як правило, він значно обтяжує роботу виконавця, відволікає його на значний термін від виконання основного завдання і навіть інколи заважає цьому процесу;

запровадження електронної системи контролю з використанням сучасних інформаційних технологій з метою зведення до можливого мінімуму операцій із паперами та скорочення часу й обміну звітною інформацією;

реальної відповідальності посадових осіб не тільки за належне виконання завдань і доручень, але й, у першу чергу, за подання невірних даних, приховування дійсного стану справ з їх виконанням;

принцип цільової спрямованості;

принцип прогнозованості;

принцип адаптивності;

принцип комплексності;

принцип стимулювання;

принцип публічності;

принцип відповідальності.

Висновки

Отже, проведене дослідження дало змогу виокремити такі наукові підходи до вдосконалення механізмів громадського моніторингу та контролю в системі публічного управління в Україні: системності й організаційно-функціональності. Крім того, визначено, що на підставі вищенаведеної функціональної специфіки механізмів громадського моніторингу та контролю в публічному управлінні варто наполягати на важливості їхнього співвіднесення як часткового та більш загального механізму. Власне кажучи, моніторинг (зважаючи на вищевказану функціональну роль) є піднапрямом контролю, що передбачає таке: 1) вираження пильної уваги з боку громадськості за станом реалізації публічно-управлінської діяльності; 2) систематичний збір інформації про стан результативності цієї діяльності; 3) формування баз даних щодо отриманої інформації, а також її накопичення та зберігання для подальшого аналізу та використання з метою коригування публічно-управлінської діяльності.

Література

1. Куйбіда В.С., Білинська М.М., Петроє О.М. Публічне управління. Київ: НАДУ, 2018. 224 с.

References

1. Kuybida, V.S., Bilynska, M.M. & Petroye, O.M. (2018). Public administration [Publichne upravlinnya]. Kyiv: NADU. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru