Правова традиція та правова культура в системі національно-патріотичного виховання молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правова традиція та правова культура в системі національно-патріотичного виховання молоді

Шевчук Михайло Ярославович,

аспірант кафедри права та публічного управління

ЗВО "Університет Короля Данила",

Анотація

Мета. Метою нашого дослідження є визначення змісту понять правова традиція та правова культура, а також встановлення їх ролі в процесі національно-патріотичного виховання молоді. Методика. Методологічну основу, наукового пошукування, склала система загальнонаукових, спеціально наукових і філософських методів, а також принципів і прийомів наукового пізнання. Результати. Встановлено, що "правова традиція" та "правова культура" це поняття різних змістових рівнів. "Правова традиція" є поняттям більш загальним і системним, адже вона дозволяє зрозуміти спосіб і причини формування правової системи, еволюції в історичному бутті, особливості реалізації норм права, тощо. Натомість "правова культура" відображає рівень розвитку правової системи на конкретному етапі гі розвитку. Можна стверджувати, що "правова культура" формує "правову традицію". Від рівня розвитку "правової традиції" та "правової культури" можна говорити про рівень правосвідомості населення країни, про його правову активність і навіть правову пам'ять. Важливо, що в умовах сьогодення, коли відбувається зростання впливу інформаційного простору, посилюються глобалізаційні виклики, реалізуються різноманітні форми гібридних конфліктів, національно-патріотичне виховання повинно здійснюватися винятково на рівні трансформації правової культури і правової традиції. Наукова новизна. Обґрунтовано тезу, що поняття "правова традиція" і "правова культура" є важливими категоріями праворозуміння і виражають спосіб формування правової системи конкретної держави. Одночасно, ми вважаємо поняття "правова традиція" більш ширшим і таким, що не тільки розкриває історичний досвід у процесі формування і використання права окремими народами, а й вказує вектор розвитку суспільства, відображає рівень його правосприйняття. Стосовно поняття "правова культура" то воно є вужчим і відображає насамперед правосприйняття в конкретних часових рамках. Обидва ці поняття є важливими в контексті реалізації національно-патріотичного виховання. Практична значимість. Досягнуті результати можуть бути використані у процесі подальших теоретико-правових досліджень, підготовці окремих спецкурсів. виховання правовий патріотичний

Ключові слова: правова традиція, правова культура, правосвідомість, національно-патріотичне виховання, норми права, духовна культура.

Mykhailo Shevchuk

graduate student of the Department of Law and Public Administration

LEGAL TRADITION AND LEGAL CULTURE IN THE SYSTEM OF NATIONAL PATRIOTIC EDUCATION OF YOUTH

Purpose. The purpose of our research is to determine the content of the concepts of legal tradition and legal culture, as well as to establish their role in the process of national-patriotic education of young people. Method. The methodological basis of scientific research was a system of general scientific, special scientific and philosophical methods, as well as principles and methods of scientific knowledge. Results. It was established that "legal tradition" and "legal culture" are concepts of different content levels. "Legal tradition" is a more general and systemic concept, because it allows us to understand the way and reasons for the formation of the legal system, its evolution in historical being, the peculiarities of the implementation of legal norms, etc. Instead, "legal culture" reflects the level of development of the legal system at a specific stage of its development. It can be argued that "legal culture" forms "legal tradition". From the level of development of "legal tradition" and "legal culture" we can talk about the level of legal awareness of the country's population, about its legal activity and even legal memory. It is important that in today's conditions, when the influence of the information space is growing, globalization challenges are intensifying, various forms of hybrid conflicts are being implemented, national- patriotic education should be carried out exclusively at the level of transformation of legal culture and legal tradition. Scientific novelty. The thesis that the concepts of "legal tradition" and "legal culture" are important categories of legal understanding and express the way of formation of the legal system of a specific state is substantiated. At the same time, we consider the concept of "legal tradition" to be broader and such that it not only reveals historical experience in the process of formation and use of law by individual peoples, but also indicates the vector of development of society, reflects the level of its perception of law. Regarding the concept of "legal culture", it is narrower and primarily reflects legal perception in specific time frames. Both of these concepts are important in the context of implementing national-patriotic education. Practical significance. The achieved results can be used in the process of further theoretical and legal research, preparation of individual special courses.

Key words: legal tradition, legal culture, legal awareness, national-patriotic education, legal norms, spiritual culture.

Постановка проблеми. Завдяки широкому набору функцій, право забезпечує регулювання суспільних відносин. В сучасних умовах, однією із найбільш затребуваних є виховна функція. Це можна пояснити кількома причинами. По-перше, довготривале включення України до складу радянської тоталітарної системи права призвела до низького рівня правової культури населення, й навіть до правового нігілізму. По -друге, в умовах розбудови громадянського суспільства і побудови соціальної правової держави, рівень освіченості громадян є ключовим. По -третє, правова культура населення важлива в умовах євроінтеграційних процесів. При цьому, варто зауважити, що виховна функція права є невіддільною від освітньої і "спрямована на забезпечення єдності навчально - виховного процесу в різних освітньо-виховних системах, на його гуманізацію" [13, с. 106].

Одночасно, коли ми говоримо про правову традицію та правову культуру вони є як результатом реалізації виховної функції права, так і обумовлюють змістове наповнення цієї функції. Саме для української традиції державотворення є властивим збереження ціннісного підходу, морально-етичних норм і принципів, які визначають плюралізм думок.

З огляду на зазначене, наукова актуальність нашого дослідження обумовлюється потребою визначення як визначенням рівня співвідношення понять правова культура та правова традиція, так і встановленням особливостей реалізації виховної функції права в умовах національно-патріотичного виховання. Останнє важливе, як з огляду на загальну потребу розвитку держави, так і в контексті консолідації суспільства в умовах повномасштабного вторгнення росії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В українській та іноземній правничій науці тривають активні дискусії стосовно змісту та рівня співвідношення понять "правова традиція" та "правова культура". Серед українських вчених, зокрема Л. Авраменко, В. Кобко-Орадій, Ю. Оборотова, Н. Оніщенко, П. Рабіновича та ін. існують різні підходи до розуміння правової традиції. Окремі з цих підходів нами проаналізовано й сформовано авторське бачення стосовно значення парової культури та правової традиції в процесі національно-патріотичного виховання.

Загальну теоретичну основу дослідження склали праці Д. Вовк [1], Л. Герасіної [11], Г. Гленна [14], О. Горіної [2], В. Кобко-Орадій [3], О. Макеєвої [5-7], Ю. Оборотова [8-9], П. Рабіновича [12], Л. Сіньової [13] та ін.

Постановка завдання. Метою нашого дослідження є визначення змісту понять правова традиція та правова культура, а також встановлення їх ролі в процесі національно-патріотичного виховання молоді.

Виклад основного матеріалу. Категорії правової культури та правової традиції видаються логічно зрозумілими, однак стосовно їх трактування і визначення рівня взаємодії виникають значні дискусії як серед українських, так і серед іноземних вчених.

Причин цього декілька. По-перше, існують різні підходи до трактування змісту цих понять. По-друге, і саме головне, поняття "правова культура" та "правова традиція" часто вживають як синоніми. По-третє, спільні чи близькі підходи у визначенні змісту цих понять можливі серед дослідників порівняльного правознавства, натомість дослідники національних правових систем вкладають у нього різний зміст виходячи з правової традиції та правової культури, що властива тій чи іншій державі або народу.

Стосовно визначення змісту згадуваних понять, то найпопулярнішими підходами до розуміння правової традиції є наступні:

- це забезпечення правового спадкування (зв'язок соціальних явищ впродовж окремих часових періодів) [8, с. 61];

- це закономірний розвиток правового буття суспільства з дотриманням принципів, ідей і тенденцій розвитку правової складової соціальної організації [4, с. 87];

- це забезпечення "збереження й відтворення у праві нормативних, ідеологічних, поведінкових, інституційних компонентів, що виникли на попередніх етапах розвитку правової системи" [1, с. 51];

- це правова система в історичному розвитку [14, р. 869].

Автор останнього визначення Г. Гленн, звертає увагу також на те, що "правова традиція" є епістемологічно толерантнішим поняттям, як "правова культура", адже остання є конфліктною за своїм змістом, оскільки завжди трактує конкретну країну як однорідну юридичну одиницю [14, р. 871]. Ця позиція є досить дискусійною, але й раціональною. Для розуміння її доцільно власне визначити зміст поняття "правова культура". В цьому контексті поширеними підходами до розуміння "правової культури" є наступні:

- це "особлива складова духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових ідеалів і цінностей у житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері правоохоронної діяльності" [2];

- це "різновид загальної культури, який становить систему цінностей, що досягнуті людством у галузі права і стосується правової реальності даного суспільства" [10]. Оскільки право вважається частиною соціальної культури, воно формує її окремий різновид - правову культуру і тільки ті правила поведінки, що стали нормою можуть перетворитися на право.

На нашу думку "правова традиція" та "правова культура" це поняття різних змістових рівнів. "Правова традиція" є поняттям більш загальним і системним, адже вона дозволяє зрозуміти спосіб і причини формування правової системи, її еволюції в історичному бутті, особливості реалізації норм права, тощо. Натомість "правова культура" відображає рівень розвитку правової системи на конкретному етапі її розвитку. Можна стверджувати, що "правова культура" формує "правову традицію".

Одночасно, як слушно зауважують сучасні дослідники, правова культура є "усім позитивним, що створено людством у правовій сфері" [11, с. 11] і як наслідок "не охоплює юридичні явища антиправового характеру (деформації правосвідомості, протиправну поведінку, неправові закони тощо)" [1, с. 47]. Натомість "правова традиція ж, як функціональна категорія, що виражає специфічність буття правової системи, може бути причиною і поясненням існування також і дефектів у праві, негативних властивостей, явищ і тенденцій у правовому розвитку [1, с. 48].

Розглядаючи місце правової традиції та правової культури в системі національно - патріотичного виховання молоді, слід звернути увагу саме на реалізацію виховної функції права. При цьому, саме процес виховання реалізується в двох площинах, зміст яких визначається безпосереднім розумінням функцій права. Якщо керуватися підходом який запропонував П. Рабінович, то формуванні в людей певного світогляду, утвердження моральних, правових, політичних поглядів, відбувається за допомогою ідеологічно-виховної функції права [12, с. 90-91]. Натомість, В. Синюков, реалізацію виховної функції бачить через вплив права на поведінку людей через заборони, дозволи, здійснення правосуддя, правовий захист, покарання [13, с. 107]. Ми схильні подіяли думку П. Рабіновича, адже виховання завжди є елементом ідеології, а правова культура і правова традиція формують також правову ідеологію країни. Остання, без урахування традиційного історичного і державного досвіду не може бути реалізована, адже не буде сприйматися суспільством.

Власне і правова культура і правова традиція володіють власними функціями. О. Макеєва, пропонує виділити пізнавально-правоосвітню, ціннісно-нормативну, комунікативну, правосоціалізаційну, попереджувальну, ідеологічно -виховну, прогностичну функції правової культури [7, с. 58]. Схожими функціями володіє і правова традиція. Так, Ю.Оборотов виділяє стабілізаційну - забезпечує стійкість відносин; закріпну - пов'язана з удержуванням позитивного результату; системоутворюючу - визначається її здатністю надавати відносинам вигляд якоїсь системи; регламентуючу - окреслює порядок у хаосі, виявляється у звичаї; інформаційну - виражена в накопиченні, збереженні й передачі інформації; соціалізаційну - під її впливом формується особистість, людина залучається до соціально-правового досвіду; охоронну - пов'язана з можливістю покарання, що може настати за порушення традиції [9, с. 5].

З огляду на це, поняття "правова традиція" та "правова культура" також потрібно розглядати не відділяючи одне від одного. Причиною цього є те, що обидва поняття дозволяють усвідомити реальний вплив права на суспільство, його розвиток, формування моделей правової поведінки, тощо. Від рівня розвитку "правової традиції" та "правової культури" можна говорити про рівень правосвідомості населення країни, про його правову активність і навіть правову пам'ять. Остання реалізується у боротьбі за дотримання прав людини, утвердження демократичних цінностей та ідеалів. Власне приклад українців це яскраво підтверджує, адже і Помаранчева революція і Революція гідності мали у своїй основі боротьбу до дотримання основоположних прав людини, вони продемонстрували наявність певного типу правової культури й дотримання правової традиції українцями.

В умовах сьогодення, коли відбувається зростання впливу інформаційного простору, посилюються глобалізаційні виклики, реалізуються різноманітні форми гібридних конфліктів, національно-патріотичне виховання повинно здійснюватися винятково на рівні трансформації правової культури і правової традиції. Це важливо насамперед з огляду на те, що і правова культура і правова традиція, як і загалом право впливають на свідомість людей, виступають засобом утвердження правових цінностей, правил поведінки, які не тільки мають забезпечити дотримання прав людини, а й є елементом національної безпеки держави. Починаючи з 2020 р. українці живуть в умовах правових обмежень пов'язаних з пандемією COVID-2019, з 24 лютого 2022 р. в країні діє режим військового стану. Ці умови не тільки накладають на громадян додаткові обов'язки, вони змушують адаптуватися до нових норм права, які за цей короткий час стали частиною правової культури українців.

Висновки

Таким чином, поняття "правова традиція" і "правова культура" є важливими категоріями праворозуміння і виражають спосіб формування правової системи конкретної держави. Одночасно, ми вважаємо поняття "правова традиція" більш ширшим і таким, що не тільки розкриває історичний досвід у процесі формування і використання права окремими народами, а й вказує вектор розвитку суспільства, відображає рівень його правосприйняття. Стосовно поняття "правова культура" то воно є вужчим і відображає насамперед правосприйняття в конкретних часових рамках. Обидва ці поняття є важливими в контексті реалізації національно-патріотичного виховання. Забезпечуючи реалізацію інформаційної, соціалізаційної, ідеолого-виховної функцій, і правова культура і правова традиція формують в сучасної людини той набір правил і цінностей, які дозволяють не тільки адаптуватися до сучасних умов, а й гарантувати дотримання прав і свобод.

Список використаних джерел

1. Вовк Д. Правова традиція: розуміння у контексті співвідношення з правовою системою і правовою культурою. Вісник академії правових наук України. 2012. Вип. 2. С. 42-52.

2. Горіна О.Т. Теоретичні аспекти формування духовної культури студентської молоді. URL: http://umo.edu.Ua/images/content/nashi_vydanya/metod_upr_osvit/v_2/5.pdf.

3. Кобко-Одарій В. Правова спадщина та правова традиція - щодо питання співвідношення. Часопис Київського університету права. 2021. Вип. 1. С. 46-50.

4. Лобода Ю.П. Правова традиція українського народу (Феномен та об'єкт загальнотеоретичного дискурсу). Львів: Світ, 2009. 280 с.

5. Макеєва О. Правова культура та культура: співвідношення категорій. Держава і право. Юридичні і політичні науки. 2013. Вип. 61. С. 33-38.

6. Макеєва О. Правова культура як чинник розвитку правової системи. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2016. № 4. С. 48-53.

7. Макеєва О.М. Функції правової культури у сучасному інформаційному просторі. Юридичний вісник. Повітряне і космічне право. 2021. № 1. С. 54-60.

8. Оборотов Ю.М. Традиції і новації у правовому розвитку: монографія. Одеса: Юрид. л-ра, 2001. 330 с.

9. Оборотов Ю.М. Правова спадщина та правові традиції як фундамент розвитку права України. Актуальні проблеми держави і права. 2004. Вип. 22. С. 4-9.

10. Правова культура: загальна характеристика та ознаки. URL: https://osvita.ua/vnz/reports/law/9777/.

11. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні : монографія / Л.М. Герасіна, О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань. Х.: Право, 2009. 352 с.

12. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. Київ, 2001. 176 с.

13. Сіньова Л.М. Визначення виховної функції права соціального забезпечення в сучасних умовах. Соціальне право. 2018. №2. С. 104-109.

14. Glenn H. P. Doin' the Transsystemic : Legal Systems and Legal Traditions. McGill L.J. Vol. 50. 2005. Р. 864-898.

15. References

16. Vovk, D. (2012). Pravova tradytsiia: rozuminnia u konteksti spivvidnoshennia z pravovoiu systemoiu i pravovoiu kulturoiu [Legal tradition: understanding in the context of the relationship with the legal system and legal culture]. Visnyk akademii pravovykh nauk Ukrainy, 2, 42-52. (in Ukrainian)

17. Horina, O.T. Theoretical aspects of formation of spiritual culture of student youth. Retrieved from: http://umo.edu.ua/images/content/ nashi_vydanya/metod_upr_osvit/v_2/5.pdf. (in Ukrainian)

18. Kobko-Odarii, V. (2021). Pravova spadshchyna ta pravova tradytsiia - shchodo pytannia spiwidnoshennia [Legal heritage and legal tradition - regarding the issue of correlation]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava, 1, 46-50. (in Ukrainian)

19. Loboda, Yu. P. (2009). Pravova tradytsiia ukrainskoho narodu (Fenomen ta obiekt zahalnoteoretychnoho dyskursu) [Legal tradition of the Ukrainian people (phenomenon and object of general theoretical discourse/]. Lviv: Svit. (in Ukrainian)

20. Makeieva, O. (2013). Pravova kultura ta kultura: spiwidnoshennia katehorii [Legal culture and culture: correlation of categories]. Derzhava і pravo. Yurydychni і politychni пайку, 6i, 33-38. (in Ukrainian)

21. Makeieva, O. (2016). Pravova kultura yak chynnyk rozvytku pravovoi systemy [Legal culture as a factor in the development of the legal system]. Yurydychnyi visnyk. Povitriane і kosmichne pravo [Legal Bulletin. Air and space law]. № 4. S. 48-53. (in Ukrainian)

22. Makeieva, О. M. (2021). Funktsii pravovoi kultury u suchasnomu informatsiinomu prostori [Functions of legal culture in the modern information space]. Yurydychnyi visnyk. Povitriane і kosmichne pravo, 1, 54-60. (in Ukrainian)

23. Oborotov, Yu. M. (2001). Tradytsii і novatsii и pravovomu rozvytku [Traditions and innovations in legal development]. Odesa: Yuryd. 1-ra. (in Ukrainian)

24. Oborotov, Yu.M. (2004). Pravova spadshchyna ta pravovi tradytsii yak fundament rozvytku prava Ukrainy [Legal heritage and legal traditions as a foundation for the development of Ukrainian law]. Aktualni problemy derzhavy і prava, 22,4-9. (in Ukrainian)

25. Legal culture: general characteristics and features. Retrieved from: https://osvita.ua/vnz/reports/law/9777/. (in Ukrainian)

26. Herasina, L. M., Danylian, О. H., Dzoban, О. P. (2009). Pravosvidomist і pravova kultura yak bazovi chynnyky derzhavotvorchoho protsesu v Ukraini [Legal awareness and legal culture as basic factors of the state-building process in Ukraine]. Kh.: Pravo. (in Ukrainian)

27. Rabinovych, P.M. (2001). Osnovy zahalnoi teorii prava і derzhavy [Basics of the general theory of law and the state]. Kyiv, (in Ukrainian)

28. Sinova, L. M. (2018). Vyznachennia vykhovnoi funktsii prava sotsialnoho zabezpechennia v suchasnykh umovakh [Defining the educational function of social security law in modern conditions]. Sotsialne pravo, 2,104-109. (in Ukrainian)

29. Glenn, H. P. (2005). Doin' the Transsystemic: Legal Systems and Legal Traditions. McGill L.J. Vol. 50. P. 864-898. (in English)

Размещено на Allbest.ru