Захист права на освіту в умовах війни: національний та європейський досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Захист права на освіту в умовах війни:

національний та європейський досвід

Дорош Вікторія

здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця, Україна

Гутник Я.І.

здобувач першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, Україна

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну розпочалося 24 лютого 2022 року. З цього часу, за офіційною інформацією від Міністерства освіти й науки України, станом на 25 червня 2022 року 2061 заклад освіти постраждав від бомбардувань та обстрілів, а 212 з них зруйновано повністю [1]. З огляду на це, війна поставила під загрозу реалізацію одного з конституційних прав людини й громадянина, а саме - право на освіту, яке закріплюється у статті 53 Конституції України [2].

Через велику кількість зруйнованих закладів освіти та потребу залишити найбільш небезпечні регіони України забезпечення захисту прав дітей та молоді на освіту в умовах воєнного стану стало викликом для освітянської спільноти.

З метою убезпечення усіх учасників освітнього процесу Міністерство освіти й науки України 25 лютого 2022 року рекомендувало закладам освіти призупинити освітній процес та оголосити двотижневі канікули. Але навіть у таких нелегких умовах вдалося зберегти можливість реалізовувати право на освіту і з 14 березня 2022 року у більшості областей України було відновлено навчання в онлайн режимі [3, с. 1]. Варто зауважити, що з березня 2020 року заклади освіти України вже мали досвід переходу на дистанційний та змішаний формати навчання у зв'язку з поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, тому станом на 24 лютого 2022 року дистанційне навчання вже стало звичним для учнів загальноосвітніх шкіл, здобувачів професійної (професійно-технічної) та вищої освіти. Для дітей дошкільного віку, які до початку військової агресії також вже мали досвід навчання в онлайн форматі, держава додатково розробила механізми захисту їх права на отримання якісного рівня освіти. Так, більшість державних дошкільних навчальних закладів освіти були переведені на дистанційний режим навчання. Для малюків було розроблено спеціальні плани, за якими вихователі проводять заняття за допомогою засобів відеоконференцзв'язку або ж шляхом запису навчальних відеоматеріалів. Отже, саме так органами державної влади України забезпечується право дітей та молоді на освіту.

Але також важливо звернути увагу на реалізацію права на освіту дітей та молоді, що були вимушені тимчасово виїхати з України в інші держави, адже, за даними фонду ООН ЮНІСЕФ, понад 3 мільйони людей залишили Україну, а з них - 1,5 мільйона дітей [4]. Так, здобувачі освіти насамперед мають право продовжити навчання у закладі, який надавав їм освітні послуги до початку війни 24 лютого 2022 року. Але, крім цього, істотне значення має підтримка українських дітей іншими країнами Європи та світу. Зокрема, вона здійснюється відповідно до таких міжнародно-правових актів як: Декларація ООН права дитини (1959), Конвенція ООН про права дитини (1989), Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах (2000, ратифікований Україною у 2004 році), Женевські конвенції про захист жертв війни (1949) та Додаткові протоколи до Женевських конвенцій (1977). Особливе місце серед цих актів займає також Декларація про безпеку шкіл 2015 року, яка окреслює набір зобов'язань щодо посилення захисту освіти від нападів та обмеження використання шкіл і університетів у військових цілях, а також низку зобов'язань для попередження і реагування на напади та використання закладів освіти у військових цілях у період збройного конфлікту. Цей документ також передбачає збереження безпеки в закладах освіти, захист права на освіту та моніторинг порушень прав дітей в умовах збройного конфлікту [5, с. 24]. захист право освіта війна

З огляду на вищезазначене, нами було досліджено досвід громадян України, які наразі перебувають у Німеччині на землі Північний Рейн-Вестфалія (Land Nordrhein-Westfalen), адже саме ця держава є однією з тих, що прийняла найбільшу кількість тимчасово переміщених українців після початку повномасштабного вторгнення. Німеччина допомагає Україні реалізовувати право на освіту для цих осіб шляхом надання освітніх послуг дітям. Усі діти, які приїхала у цю країну як тимчасово переміщені особи й отримують матеріальну допомогу, зобов'язані навчатися у німецьких дошкільних навчальних закладах, школах та коледжах, де освітній процес відбувається за певною процедурою. Насамперед українські учні проходять період адаптації й навчаються у спеціалізованих вітальних класах (Willkommen Klassen), які відрізняються від звичайних наявністю додаткових годин вивчення німецької мови. Надалі вони складають тест на рівень знання німецької мови, після якого можуть продовжити освітній процес у звичайних класах разом з громадянами Німеччини. Такий підхід, на нашу думку, є цілком раціональним, адже діти, які на високому рівні опанували державною мовою країни, у якій перебувають, можуть разом з носіями мови вивчати предмети, передбачені освітньою програмою відповідної школи. Проте існує певна особливість у зарахуванні учнів до шкіл, а саме: школярі, які в Україні навчалися, наприклад, у третьому класі здобувають освіту в німецькій школі разом з другокласниками. Такий механізм «повернення у попередній клас» не застосовується лише у випадку, коли зміна класу впливає на наявний у школяра рівень повної загальної середньої освіти. Тобто, якщо учень навчається у п'ятому класі, то перехід у четвертий буде означати його повернення до початкового рівня освіти замість продовження базової середньої освіти. На нашу думку, у Федеративній Республіці було запроваджено саме таку процедуру зарахування учнів до шкіл задля їх пристосування до освітньої програми, яка дещо відрізняється від української, а також для того, щоб діти встигли опанувати мовою перед тим, як їм доведеться розпочати вивчення нового для них освітнього матеріалу. Важливо також наголосити на тому, що Німеччина не лише надає освітні послуги нашим учням, а й покриває витрати на проїзд, якщо дитина проживає на відстані більше як 3 кілометрів від школи, та на харчування в навчальних закладах.

Що стосується студентів, то для них передбачені різні програми обміну, які діяли й до введення в Україні воєнного стану, наприклад Erasmus+, а також здобувачам вищої освіти 1-2 курсів спростили процес вступу до вищих навчальних закладів Федеративної Республіки. Але при цьому залишилася вимога володіння німецькою мовою на рівні В2-С1, що має бути підтверджено відповідним сертифікатом.

Крім того, варто наголосити на тому, що і діти, і дорослі, які приїхали в Німеччину, мають право відвідувати спеціальні курси німецької мови. Це є дуже важливим, адже переважна більшість українців після виїзду з Батьківщини переживають стрес, а відповідні навчальні курси полегшують адаптаційний період та допомагають призвичаїтися до нових умов життя. Отже, громадяни України отримують змогу не відчувати себе відстороненими від світу через незнання мови. Безперечно, усе це стало вагомою підтримкою України Німеччиною та іншими країнами Європи, зокрема у забезпеченні права дітей та молоді на освіту.

Таким чином, можна зробити висновок: війна внесла корективи в освітній процес, що є цілком зрозумілим у сучасних умовах. Але найважливішим є те, що держава й надалі забезпечує захист права дітей та молоді на освіту. Істотне значення має також підтримка інших держав. Зокрема, проаналізовано досвід життя громадян України в Німеччині на землі Північний Рейн-Вестфалія (Land Nordrhein-Westfalen), який показує, що право на освіту українських дітей в цій державі також успішно реалізується, попри мовні бар'єри та різницю в освітніх програмах. Усе це має вагоме значення у підготовці майбутніх фахівців різних професій та спеціалізацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. 7 мільйонів дітей війни в Україні. Міністерство освіти і науки України. URL: https://saveschools.in.ua/ (дата звернення: 26.06.2022).

2. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР.

Дата оновлення: 01.01.2020. URL: http://surl.li/gdyl (дата звернення:

26.06.2022) .

3. Мельник М. Ю. Освіта в умовах воєнного стану: результати опитування. Вісник НАПН України. 2022. № 4(1). С. 1-8.

4. Українки у ЄС: Ми втратили все в обмін на безпеку дітей. URL: http://surl.li/chefa (дата звернення: 26.06.2022).

5. Калінічева Г. І. Захист освіти від військового втручання: історичні нариси та реалії сучасності. Неперервна професійна освіта: теорія і практика (серія: педагогічні науки). 2022. Вип. 1 (70). С. 18-30.

Размещено на Allbest.ru