Права і свободи іноземців та осіб без громадянства в Україні та країнах Європейського Союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Права і свободи іноземців та осіб без громадянства в Україні та країнах Європейського Союзу

Яремко М.О., здобувач вищої освіти СВО магістра факультету права, публічного управління та адміністрування Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Права людини, демократія та верховенство закону є головними цінностями Європейського Союзу. ЄС розглядає права людини як загальні й неподільні. ЄС активно захищає права людини й у границях Союзу, і в усьому світі.

Політика ЄС у сфері прав людини зосереджена на захисті громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав. ЄС приділяє особливу увагу заходам щодо захисту прав жінок, дітей, меншостей і переміщених осіб.

Основним документом, що визначає права й свободи людини й громадянина в Європейському Союзі є Хартія основних прав (Charter of Fundamental Rights), яка була офіційно проголошена на саміті в Ніцці 7 грудня 2000 р.

Хартія, створена на основі таких важливих джерел, як Європейська Конвенція по правах людини, загальні конституціональні традиції й інструменти міжнародного права, підтвердила й підкреслила значимість і важливість дотримання основних свобод для громадян ЄС.

Хартія містить у собі громадянські, політичні, економічні та соціальні права, розділені на глави: гідність, свобода, рівність, солідарність, права громадян, правосуддя тощо.

Хартія основних прав Союзу (надалі хартія) становить II частину конституційного договору. Хартія являє собою новий етап в інтеграції Європи. Преамбула хартії встановлює, що Європейський Союз (надалі Союз) усвідомлює свою духовну й моральну спадщину, що ґрунтується на людському достоїнстві, свободи, рівноправності, єдиних основних цінностях солідарності. Основою Союзу є принцип демократії й правової держави.

У хартії затверджуються права, які випливають із загальних державно- правових правил, міжнародних обов'язків держав-учасниць, договору ЄС, установчих договорів об'єднань, конвенції по захисту прав людини й основних свобод, із прийнятих Європейським Союзом і Європейською Радою соціальних хартій, а також із судової практики Суду Європейського Союзу і Європейського Суду по правах людини. Конвенції по правах людини й пакти ООН були основою при створенні каталогу основних прав [4].

Основні права, що містяться в хартії, несуть у собі принцип неподільності, що міститься в традиційному трактуванні прав людини, де сполучене покоління прав людини й політичних прав з поколінням економічних, соціальних і культурних прав, а також колективних прав. Гарантуються свободи, визнані в правовому просторі Європейського Союзу(Ст.66-79)

Таким чином, хартія визнає основні права, які випливають із загальних законодавчих традицій держав-учасниць, ці права трактуються відповідно до цих традицій. Стаття 113 установлює, що статті хартії не можуть трактуватися як обмежуючі або суперечні правам людини й основним свободам, визнаним у відповідних сферах їхнього застосування законодавством Союзу, міжнародним правом і міжнародними угодами, укладеними Союзом або всіма державами- учасницями Союзу, включаючи Європейську Конвенцію про права людини, і Конституціями держав-учасниць Союзу.

Таким чином, хартію необхідно трактувати в повному обсязі як сукупність прав і свобод, які підтримують збереження й розвиток загальноєвропейських цінностей.

Засади правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні визначені статею 26 Конституції України - іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України [1]. Також Законом „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 04.02.1994р. визначено, що іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин [6].

Разом з цим законодавством України передбачено можливість застосування до іноземців принципу взаємності, зміст якого визначений в ч. 3 статті 2 Закону: „якщо іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Це рішення набирає чинності після його опублікування. Воно може бути скасовано, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийнято.

Ще одним загальним принципом правового статусу іноземців та осоіб без громадянства є те, що здійснення ними своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні (ч. 4 ст. 2 Закону) [3].

Законодавством України регулюється правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України.

Законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні [4].

Іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання. Порядок видачі дозволу на імміграцію, а також посвідки на постійне проживання та вирішення інших питань, пов'язаних з імміграцією іноземців та осіб без громадянства, визначається Законом України про імміграцію [2].

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на іншій законній підставі, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Україні. Вони зобов'язані в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, зареєструвати свої паспортні документи, і виїхати з України після закінчення відповідного терміну перебування. Якщо іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають в Україні, змінюють місце проживання, вони зобов'язані повідомити про це органи внутрішніх справ, у яких зареєстровано їх паспортні документи.

Отже, з наведеного вище ми бачимо, що іноземці та особи без громадянства користуються таким же обсягом прав і свобод що і громадяни України - за винятком обмежень встановлених законодавством України.

право хартія іноземець громадянство

Список використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 року. Відомості Верховної Ради України. 2001. №13. Ст. 65.

3. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22 вересня 2011 року .Голос України. 25 жовтня 2011 року. № 199.

4. Європейська конвенція про громадянство від 6 листопада 1997 року . Збірка договорів Ради Європи: Українська версія. Є.М. Вишневський (пер. та ред.). Київ: Парламентське вид-во, 2020. С. 483- 498.

5. Хартія основних прав Європейського Союзу . Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. Київ: «Укр. енцикл.», 1998. Т. 6 : Т.-Я. 768 с.

6. Кушніренко О.Г., Слінько Т.М. Права і свободи людини та громадянина: Навчальний посібник. Харків: Факт, 2018. 440 с.

Размещено на Allbest.ru