І знову до питання "заочного" обрання до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (частини 6 статті 193 Кримінально-процесуального Кодексу України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені В.В. Сташиса Національної академії правових наук України

І знову до питання «заочного» обрання до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (частини 6 статті 193 Кримінально-процесуального Кодексу України)

Клепка Д.І., кандидат юридичних наук, науковий співробітник відділу дослідження проблем кримінального процесу та судоустрою

Питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого неодноразово ставали предметом наукових дискусій. Нагадаємо, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого можливо лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. Таким чином однією з вимог «заочного» обрання до особи запобіжного заходу є оголошення такої особи у міжнародний розшук.

Водночас поняття «міжнародний розшук» на сьогодні не знайшло свого нормативного визначення у національному кримінальному процесуальному законодавстві. Ані чинний КПК України, ані Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» не містять положень, які б регламентували порядок оголошення особи у міжнародний розшук та здійснення міжнародного розшуку. Така пробільність чинного кримінального процесуального законодавства України призводить до неоднакового розуміння практичними працівниками правоохоронних і судових органів зазначених питань та неоднакового формування правозастосовної практики, наслідком чого є порушення прав, свобод і законних інтересів осіб, до яких застосовується процедура міжнародного розшуку [1, с. 254]. Зокрема, аналіз судової практики свідчить про наявність щонайменше трьох підходів до визначення моменту з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук. Так, відповідно до першого підходу особа вважається оголошеною у міжнародний розшук з моменту винесення відповідної постанови, другий підхід передбачає визначення моменту оголошення особи у міжнародний розшук відповідно до спрямування органами досудового розслідування запитів до НЦБ Інтерполу в Україні, та третій підхід ґрунтується на тому, що особа вважається оголошеною у міжнародний розшук з моменту публікації червоного оповіщення каналами Інтерполу.

Підкреслимо, що на сьогодні єдиним нормативно-правовим актом, який регламентує питання міжнародного розшуку, є Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол (далі - Інструкція), згідно з якою рішення про оголошення особи у міжнародний розшук на підставі запиту НЦБ Інтерполу в Україні приймає лише Генеральний секретаріат Інтерполу [2] шляхом публікації картка оповіщення червоного кольору.

Зауважимо, що для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу червоного оповіщення правоохоронний орган України надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації червоного оповіщення, а також таку інформацію та документи: ... завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (курсів наш - Д.К.) (у тому числі в перекладі на одну з робочих мов Інтерполу) на стадії досудового розслідування [2]. Аналогічні положення містяться й у Правилах обробки даних Інтерполом (INTERPOL's rules of the processing data) [3].

Тож, наявною є колізія між нормами, що регулюють порядок публікації червоного оповіщення щодо особи (оголошення особи у міжнародний розшук), та ч. 6 ст. 193 КПК, адже міжнародний розшук та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного є необхідними умовами одне для одного. Водночас незважаючи на чисельні зауваження науковців та практиків з цього приводу існуючи проблемні питання нормативного регулювання обрання запобіжного заходу за відсутності особи не знайшли свого законодавчого вирішення, не дивлячись на чисельні законодавчі ініціативи.

У цьому контексті, варто відмітити проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо міжнародного співробітництва під час кримінального провадження» від 15.09.2022 р. № 8038 (далі - проєкт Закону). Останнім серед іншого пропонується доповнити ст. 281 КПК України видом розшуку - міжнародний розшук. Крім того, авторами проєкту Закону запропоновано доповнити ч. 2 ст. 281 КПК новим реченням такого змісту «Особа вважається оголошеною в розшук, міжнародний розшук з моменту винесення постанови.» На перший погляд, така новела спрямована на розблокування застосування ч. 6 ст. 193, КПК України та інших процедур, застосування яких поставлено в залежність від встановлення факту оголошення особи в міжнародний розшук.

Однак, як вже зазначалося моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення- циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами оголошення особи у міжнародний розшук.

Таким чином, лексичне і системне тлумачення запропонованої зміни до ч. 2 ст. 281 КПК надає підстави стверджувати, що воно містить логічну помилку. підозрюваний прокурор розшук

Адже постанова слідчого чи прокурора про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук не є фактичним оголошенням його у міжнародний розшук, і не має наслідком набуття особою статусу міжнародно-розшукуваної, оскільки для цього потрібно додатково здійснити визначений перелік адміністративних дій, спрямованих на досягнення результату у вигляді оголошення підозрюваного у міжнародний розшук. Таке рішення є одним із проміжних та ініціюючих документів, який направляється уповноваженим органом до Генерального секретаріату разом із переліком документів, зазначених у Правилах обробки даних Інтерполом (INTERPOL's rules of the processing data).

Видається, що з метою подолання описаного проблемного питання необхідно внести зміни до ч. 6 ст. 193 КПК України шляхом виключення посилання на міжнародний розшук як однієї з підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого та обумовити розгляд такого клопотання доведенням прокурором окрім передбачених обставин, факту, що підозрюваний виїхав та/або перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик. Такий підхід спрямований на забезпечення прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та фактично «знімає» питання щодо різності судової практики щодо визначення моменту з якого особа вважається такою, що оголошена у міжнародний розшук.

Список використаних джерел

1. Погорецький А.М., Старенький О.С. Науковий висновок щодо оголошення особи у міжнародний розшук. Вісник кримінального судочинства. №3. 2019. С. 254

2. Про затвердження Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Міністерства фінансів України, Міністерство юстиції України від 17.08.2020 р. № 613/380/93/228/414/510/2801/5 URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0849- 20#Text

3. INTERPOL's rules of the processing data [III/IRPD/GA/2011 (2019)] URL: https://www.interpol.int/

Размещено на Allbest.ru