Порушення прав українців та українських дітей їх депортацією з окупованих територій України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Порушення прав українців та українських дітей їх депортацією з окупованих територій України

Добжанський Н.Ю.

здобувач вищої освіти Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

Кудерська Н.І. доктор юридичних наук, доцент, професор кафедри фундаментальних і приватно-правових дисциплін Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського

З 2014 року між Україною і Російською Федерацією триває війна, яка з

24.02.22 року набула повномасштабного характеру. Генеральна асамблея ООН у своїй резолюції від 02.03.22 року [1] засудила російське вторгнення в Україну та назвала його агресією проти України. За статистичними даними Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Л. Денисової держава-агресор станом на

23.05.22 вже вивезла 1.4 мільйона українців, з яких 240 тисяч - діти. [2]

Статтею 49 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни забороняється, незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні [4, ст.49]. Названа норма країною-агресором було грубо порушено, як і права громадян України. Вважаємо, це порушення не може залишитися безкарним, а права наших громадян мають бути поновленими з виплатами їм відповідних компенсацій за понесені збитки.

Відслідкувати переміщення депортованих людей складно через те, що в них забирають всі наявні документи, а тому й досить важко їх повернути. Вони по-можливості мали б уникати будь-яких маніпуляцій з паспортом, а саме виставлення печаток, позначок тощо, вимагати залишення власних документів, не підписувати жодних паперів і за першої ж нагоди відмовлятися від поїздки до табору для переміщених осіб (депортованих) тощо [3]. Проте виконання цих дій від них не залежить, а чинні міжнародні нормативно-правові акти не визначають, що слід робити в разі таких дій держави-агресора та не закріплюють механізмів захисту від її свавілля.

Окрім того, окупаційна держава не повинна здійснювати переміщення або депортації частини свого громадянського населення на територію, яку вона окуповує; здійснювати "мобілізацію" населення на окупованих територіях, як, приміром, у незаконні збройні формування, збройні сили "ДНР" та "ЛНР", свою армію тощо. Це забороняє й стаття 51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни: окупаційна держава не має права примушувати осіб, що перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах [4, ст.51].

Слід звернути увагу й на низку Указів Президента РФ щодо окупованих територій України. Так, в доповнення Указу Президента РФ від 2019 року зі спрощення набуття громадянства РФ для жителів ОРДЛО у травні цього року було підписано Указ, згідно з яким даватиметься громадянство ще й жителям тимчасово окупованих територій Запорізької та Херсонської областей України за спрощеною процедурою [5]. Цими доповненнями, зокрема, передбачено, що заяви про прийняття до громадянства від мешканців цих територій мають розглядатися не більше трьох місяців. Україна відреагувала на такі дії відповідними заявами, проте зашкодити такому не взмозі через невизначеність у міжнародних нормативно-правових актах. усиновлення дитина сирота

Також, наявним на сьогодні є ще один Указ від 2022 року [7], який фактично узаконив викрадення росіянами українських дітей: дозволяє спрощено видавати російське громадянство дітям-сиротам з України. Діти, які залишилися без піклування батьків, та недієздатні особи, викрадені росіянами в рабство на територію РФ, є однією з найменш захищених категорій депортованих українців. За цим Указом, подати заяву на громадянство Росії для сиріт і недієздатних українців можуть так звані "опікуни" з-поміж громадян РФ, а також "громадяни" терористичних псевдореспублік "Л/ДНР" та мешканці тимчасово окупованих росією територій в Запорізькій і Херсонській областях України.

В Україні ж порядок усиновлення дитини в Україні регулюється Сімейним кодексом України [8] та Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року N° 905[9], а в умовах воєнного стану існують й особливості процедури усиновлення:

1. Особи, які виявили бажання усиновити дитину, насамперед повинні звернутися до служби у справах дітей із заявою про взяття їх на облік кандидатів в усиновителі та надати пакет документів, визначений законодавством (копії документів, що посвідчують особу; копію свідоцтва про шлюб; довідки про заробітну плату; висновки про стан здоров'я, копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням тощо), а також отримати висновок про можливість бути усиновлювачами.

2. Усиновлення дітей відбувається виключно в судовому порядку (суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов'язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади та дитини якщо вона за віком, усвідомлює факт усиновлення. Суд приймає рішення про усиновлення за місцем проживання дитини).

3. Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Без згоди дитини усиновлення провадиться лише у тих випадках, коли в силу свого віку чи стану здоров'я дитина не усвідомлює факту усиновлення).

4. Усиновити можливо лише тих дітей, які перебувають на обліку. Облік дітей, які можуть бути усиновлені та осіб, які бажають усиновити дитину, ведуть служба у справах дітей та Національна соціальна сервісна служба України. На облік беруться діти, позбавлені батьківського піклування, діти - сироти та діти, батьки, яких дали згоду на усиновлення. Усиновлення дитини без згоди батьків провадиться лише, якщо вони в установленому, законом порядку: визнані безвісно відсутніми, недієздатними, невідомі чи позбавлені батьківських прав, стосовно дитини, яка усиновлюється, а також, якщо протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім'ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України [8].

5. Інформація щодо дитини, яку бажають всиновити та налагодження з нею контакту надається лише кандидатам в усиновлювачі службою у справах дітей за місцем, де дитина перебуває на обліку.

Виконуючи норми чинного законодавства України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування використовують вичерпні заходи для забезпечення прав дитини, в тому числі й на виховання біологічними батьками чи іншими родичами для забезпечення безпечного та гармонійного розвитку дитини. В умовах воєнного стану, коли неможливо встановити обставини життя дітей, які підлягають усиновленню та їх батьків, осіб, які бажають, всиновити дитину, неможливо зібрати повний пакет документів для усиновлення - діти, позбавлені батьківського піклування, можуть бути тимчасово влаштовані службами у справах дітей у сім'ю знайомих чи близьких родичів, у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу.

Усиновлення дитини має проводитися у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, а відтак потребує особливої уваги судів до розгляду справ про усиновлення, неухильного додержання норм матеріального і процесуального права при їх вирішенні, належної підготовки цих справ до судового розгляду та повного, всебічного й об'єктивного з'ясування обставин під час судового розгляду справи, а будь які порушення прав дитини мають суворо присікатися з подальшим притягненням винних осіб до юридичної відповідальності.

Міжнародні правозахисні організації мають втрутитися в наведені кричущі порушення прав українців та український дітей їх депортацією з окупованих територій України і припинити їх, а також повернути наших громадян за їх бажанням на батьківщину з подальшим притягненням винних осіб до юридичної відповідальності.

Список використаних джерел

1. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН ES-11/2. URL: https://digitallibrary.un.org/record/3966630?ln=en

2. РФ депортувала 1,4 млн українців - омбудсмен. URL: https://ua.korrespondent.net/ukraine/4480368-rf-deportuvala-14-mln-ukraintsiv- ombudsmen

3. Поради для примусово депортованих до РФ громадян України. Юридична Газета. URL: https://yur-gazeta.com/golovna/poradi-dlya-primusovo- deportovanih-do-rf-gromadyan-ukrayini.html

4. Конвенція про захист цивільного населення під час війни: Редакція від 08.02.2006. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text

5. Путін підписав указ про спрощене видання громадянства РФ жителям Запорізької та Херсонської областей. URL: https://www.ukrinform.ua/rubric- world/3491958-putin-pidpisav-ukaz-pro-sprosene-nadanna-gromadanstva-rf- zitelam-zaporizkoi-ta-hersonskoi-oblastej.html (дата: 25.05.2022)

6. Усиновлення в умовах воєнного часу. URL: https://www.legalaid.gov.ua/publikatsiyi/usynovlennya-v-umovah-voyennogo- stanu/

7. Президент Росії офіційно дозволив росіянам викрадати українських дітей. URL: https://www.slovoidilo.ua/2022/05/31/novyna/suspilstvo/prezydent- rosiyi-oficzijno-dozvolyv-rosiyanam-vykradaty-ukrayinskyx-ditej

8. Сімейний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 2002. № 21-22. Ст.135. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2947-14#Text

9. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей від 08.10.2008 р. №905. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/905-2008-п#Text

Размещено на Allbest.ru