Права і свободи людини та громадянина України під час воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВМО ГО «Союз юристів України»

Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Права і свободи людини та громадянина України під час воєнного стану

Гончар О.В., кандидат юридичних наук, голова

Шпак К.О., здобувачка вищої освіти СВО магістра факультету права, публічного управління та адміністрування

Після 24 лютого 2022 року, коли збройна агресія російської федерації проти України набула повномасштабного характеру, правові гарантії захищеності прав людини опинилися під загрозою. Вторгнення російських військ на територію України стало причиною введення Президентом України режиму воєнного стану. Нові реалії поставили під загрозу базові людські права, в тому числі і право на життя. Правила, що формувалися десятиліттями у цивілізованому світі припиняють існувати. Міжнародний правовий порядок виявився безсилим перед новими викликами і сьогодні ми є свідками формування нових тенденцій у міжнародній політиці та нових механізмів виходу з критичних станів.

Права людини, які гарантує Конституція України, є «невідчужуваними та непорушними» (ст. 21) [1]. Існують права людини, що мають ранг так званих абсолютних прав, зокрема право на життя, заборона катувань тощо. Тобто неможливо жодних відступів та жодних обмежень у здійсненні цих прав, навіть при умові надзвичайного та воєнного стану. Проте, ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» 2015 року передбачає правовий статус та обмеження прав і свобод громадян в умовах воєнного стану, хоча також в згаданому Законі вказується: «в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені частиною другою статті 64 Конституції України» [2].

Проте таке обмеження не може мати своїм наслідком вилучення у людини самої сутності цього права. А сутністю прав людини є людська гідність та свобода.

Навіть під час дії правового режиму воєнного стану, тимчасове обмеження окремих прав і свобод людини і громадянина має здійснюватися за відповідних підстав та в порядку, визначеному міжнародними правовими актами, Конституцією та іншими законами України. Можливість тимчасового обмеження прав і свобод людини і громадянина в окремих випадках, зокрема, коли того потребує забезпечення національної безпеки та захист територіальної цілісності держави, передбачено в Загальній декларації прав людини 1948 р., Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 р. та низці інших міжнародних правових актів [3, ст. 199-201].

Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим відповідним Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, введено правовий режим воєнного стану, термін дії якого у визначеному законом порядку продовжувався і діє до цього часу [4; 5]. Відповідно до п. 5 згаданого указу Президента України в державі тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина. До таких прав і свобод людини і громадянина, які можуть тимчасового обмежуватися, відносяться: недоторканність житла; таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; невтручання в особисте і сімейне життя; свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України та повертатися в країну; свобода думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань; участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільне обирання та можливість бути обраним до органів державної влади та місцевого самоврядування; проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій; право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право на підприємницьку діяльність; право на працю, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується; право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів; право на освіту.

Надзвичайно актуальним у даному дослідженні слід також зазначити про захисту прав людини, а саме наших військовослужбовців. У рішенні справи Конституційного суду України, з короткою назвою «справа про посилений соціальний захист військовослужбовців», зважаючи на реалії, пов'язані зі збройною агресією рф проти України, було захищено право військовослужбовців збройних сил України та інших військових формувань. Конституційний суд України підкреслив головну роль Збройних Сил України та інших формувань, що «здійснюють ефективний захист Української держави та Українського народу», відзначив, що найвищим державним інтересом є «підтримання високого рівня обороноздатності», а підтримка військовослужбовців ЗСУ є «одним із засобів розширення оборонних можливостей держави» [6].

Ч. 5 ст. 17 Конституції викладена так, вважає КСУ, що реалізація права на соціальний захист «осіб, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей потребує якісного і ефективного законодавчого регулювання та запровадження механізмів забезпечення їх державної підтримки». Крім того, «метою законодавчого регулювання в цій сфері є як усебічне соціальне забезпечення військовослужбовців, яке компенсуватиме установлені законом обмеження та умови служби, властиві цій категорії громадян, так і підвищення мотивації особового складу Збройних Сил України у виконанні ними покладених на них функцій щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності».

Визначаючи легітимність мети встановленого Законом обмеження, Конституційний Суд України дійшов висновку, що обраний законодавцем засіб її досягнення (часове обмеження строком у два роки) хоч і є раціонально пов'язаним із нею, однак не може бути визнаним таким, що є домірним для досягнення встановленої мети, оскільки не є підтвердженням того, що погіршення стану здоров'я цієї категорії осіб, спричинене пораненням (контузією, травмою або каліцтвом) під час служби в Збройних Силах України, не може настати після спливу встановленого строку [7]. Установлення такого законодавчого обмеження є невиправданим з огляду також на те, що законодавець мав можливість обрати для досягнення цієї ж мети засіб, який менш обтяжливо зачіпав би сферу реалізації прав військовослужбовців на соціальний захист.

У зв'язку з аналізом вищеназваного рішення у справі важливо закцентувати увагу на окремій думці судді Конституційного суду України В.В. Лемака (був доповідачем у згаданій справі), яка є збіжною. Він підкреслює основоположну роль судів в умовах воєнного стану та неприпустимість протиставлення «публічного (державного) інтересу, відповідних конституційних цінностей, з одного боку, та поваги до індивідуальних прав людини, з іншого боку», як це нерідко бувало в мирні часи. право воєнний збройний

Під час війни найбільше має виявлятися сприйняття того, що публічний інтерес (наприклад, оборона, національна безпека, комендантська година, блокпости), в якому акумулюються індивідуальні права і свободи людини, спрямоване на захист найбільш засадничих прав і свобод людини - права на життя, їх гідності і свободи (наприклад, захист від діяльності диверсійно - підривних груп ворога). Суддя констатує, що «обмеження прав людини під час війни є цілеспрямованими і масовими, однак очевидно, що в умовах конституційного особливого режиму - воєнного стану - підстави для його виправдання є іншими ніж у мирний час» [7].

Отже, права людини в умовах воєнного стану є особливо вразливими, а їх захист може бути ускладненим. Від Конституції України до відповідних законів України передбачається механізм, що дозволяє обмежити здійснення певних прав. Особлива увага при захисті прав людини зосереджується в руках держави в особі уповноважених Конституцією та законами органів державної влади.

Щодо балансу між публічним інтересом та індивідуальними правами. Під час режиму воєнного стану так званий баланс повинен бути максимально збережений, адже обмеження здійснення певних прав та свобод людини (право пересування тощо) спрямоване на захист права на життя, до прикладу.

На державу покладається необхідність встановлення раціонального зв'язку між встановленими обмеженнями прав і свобод людини та зусиллями держави щодо ведення війни і збройному протистоянню України окупантам.

Список використаних джерел

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Відомості Верховної Ради України. 1875- IV URL: http://zakon4.rada.gov.ua/rada/show/1875-IV Page 2 10

2. Закон України «Про правовий режим воєнного стану». Відомості Верховної Ради. 2015. № 28. Ст. 250. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/389- 19#Text

3. Луценко Яна. «Щодо тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина під час дії правового режиму воєнного стану в Україні.» Незалежність України: права людини та національна безпека. Збірник матеріалів Другої міжнародної науково-практичної конференції Національний університет «Львівська політехніка»: 199. Харків. 2022 р.

4. Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#n2

5. Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»: Закон України від 24.02.2022 р. № 2102-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2102-20#Text

6. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою Поліщука Сергія Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців). м. Київ. 6 квітня 2022 року. № 1- р(ІІ)/2022. URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/1_r_2_2022.pdf

7. Окрема думка (збіжна) судді Конституційного Суду України Лемака В.В. стосовно Рішення Конституційного Суду України (другий сенат) у справі за конституційною скаргою Поліщука Сергія Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) URL: https://ccu.gov.ua/sites/default/ files/docs/1_p2_2022_1.pdf

Размещено на Allbest.ru